CC BY
26
Стаття надiйшла до редакцп 10.08.2016
J. Sabadash
POST-MODERNIST NOVEL AS A MULTI-ASPECT CULTURAL CODE (ON THE BASIS OF U. ECO'S NOVEL "FOUCAUL'S PENDULUM")
The author of the article consideres post-modernist mentality presented in the novel "Foucaul's pendulum " by the famous Italian scientist and writer Umberto Eco.
It is stated that a post-modernist novel is a text, which is built on the texts, has multilayer cultural code, that demands efforts for reading. It is stressed that the notion 'postmodernist' very often implies a general state of the society. Post -modernism proclaims the motto of "open art", of free cooperation with all old and traditions. This is a game with quotations, genres and styles of different epochs, removal of differences between normative and non-normative. It establishes cooperative and gaming relationship between the reader and the author, but punning and irony becomes integral features of modern literature.
One of the basic ideas of the post-modernist aesthetics, according to Eco, is the intertextuality, which reveals itself in a new work in the form of the dialogical citation, parody, interpretation of familiar literary stories. One more programme thesis of the postmodernist conceptions of Eco: work has to unite problem and fun, to ground on the tradition of the literary classics and at the same time it doesn't have to ignore the requirements and tastes of "mass culture ". Post-modernism, according to Eco's conclusions, is the answer to modernism, which is missioned to return to the art aesthetic positions, lost by him and interest of the mass reader or viewer to it.
A post-modernist novel is a text, which is based on the texts, a multilayer cultural code, which requires forces to read. The heroes of the "Foucaul's pendulum" decode the mysterious script, feeling in a certain way how the hand of a murderer raises over them. Through the first chapters of Eco's novel it's necessary to get through the biting guard: overabundance of information, text eventfulness with little-known data, effect of expectation.
The article underlines that due to the irony of the novel "Foucaul's pendulum" 'becomes an example and critics at the same time '. Irony in this case is the best way to prove the groundlessness of the claims of the Renaissance model of mentality onto the role of new universal metatheory of cognition. That's way the basic element of equivalence of all temporal dimensions - of the past, present and future. The reason of all discourses about post-modernism is in the crisis of a classical model of the continuum but new scientific discoveries and thirst for spiritual enforces to search for new ways for accepting the time.
Keywords: post-modernism, post-modernist novel, post-modernist mentality, irony, pun, open art, cultural code, U. Eco, novel "Foucaul's pendulum ".
УДК [37.011.3—051:316]:17.023.36
О. В. Сарнавська, Т. В. Яковишина
ЕКСПЛ1КАЦ1Я ПРОБЛЕМИ ПРОФЕС1ЙНО-ЕТИЧНО1 КУЛЬТУРИ
СОЦИАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
У cmammi на ocuoei aHani3y кнуючих nidxodie до трактування профестно-етичног культури узагальнено значення у профестнт дiяльностi сощального педагога системи морально-етичних щнностей та поточено гг суттсть. Аналiзуються провiднi дефШцп профестно-етично'г культури фаxiвця. Схарактеризовано важливi складовi
професгйно-етичног культури соцгального педагога.
Клю^о^^ слова: етика, етичт норми й ц1нност1, моральна особист1сть, профестно-етична культура.
Змши, що вщбуваються в сощальнш, полiтичнiй, економiчнiй, культурнш сферi призвели до нiвелювання системи юнуючих цiнностей та появи нових проблем суспшьного буття. У зв'язку з цим на перше мюце в умовах зниження рiвня прожиття бшьшо! частини населення, його фактичного зубожшня, зростання дитячо! злочинностi, наркомана, посилення сощально! напруженостi, появи кинутих дiтей, що потребують особливо! уваги, виходять новi форми й методи ствпращ соцiальних педагогiв, дiяльнiсть яких, власне, й спрямована на надання посильно! допомоги таким прошаркам населення.
Запорукою устху становлення професп соцiального працiвника виступае домiнування ролi сощально! педагогiки, яка «спрямована на створення сприятливих умов соцiалiзацii, всебiчного розвитку особистостi, задоволення й культурних i духовних потреб чи вщновлення схвалених способiв життедiяльностi людини» [1, с. 16]. Отож, головною спрямовашстю дiяльностi соцiального педагога е сприйняття саморозвитковi особистостi, зокрема пщтримка, запевнення й стимулювання людей на розвиток 1'хшх здiбностей, знань, вмшь. Соцiальний педагог покликаний аналiзувати, прогнозувати процес соцiалiзацii особистостi та, по можливосп, нiвелювати негативнi наслщки соцiальних умов, зрiвнюючи при цьому вщмшносп у соцiальному стартi сучасно'1 молодi. Саме тому сфера дiяльностi соцiального педагога - це зона довiри мiж людьми, тому фахiвець повинен не лише бути хорошим спещалютом, професiоналом, а й волод^и високим рiвнем професшно-етично'1 культури.
Етичш норми й цiнностi у сощально-педагопчнш дiяльностi стали предметом вивчення багатьох сучасних вчених, зокрема О. Безпалько, Р. Вайноли, Т. Васильково'1, Ю. Васильково'1, I. Зверево'1, А. Капсько'1, В. Полтавця, Т. Семинно! та iн., в доробку яких проголошуеться професiйно-етична культура соцiального педагога як система професшно-моральних цiнностей, що стала внутршшми переконаннями особистосп. На пiдставi того, що вона виконуе аксюлопчну, нормативну, регулятивну та виховуючи ролi й окреслено аксiологiчний, нормативний, регулятивний та виховний функщональш аспекти у професшнш дiяльностi соцiального педагога.
Дослщження професшно-етично! культури соцiального педагога, в основi яко'1 посiдають потреби, мотиващя, iнтереси, спрямованiсть особистостi, установки, стереотипи, щншсш орiентацii, особливостi характеру, темпераменту, тзнавальних процесiв проводили А. Бодальов, Л. Божович, Н. Добринш, I. Кон, Н. Кузьмша, О. Леонтьев, В. Мясищев, С. Рубшштейн, Д. Узнадзе, В. Ядов та ш.
Отож, метою статтi стало визначення i наукове обгрунтування особливостей етичних норм i цiнностей та виокремлення структурних компонентiв професшно-етично! культури соцiального педагога.
Найбiльш вдалим тлумаченням специфши професп, на думку авторiв, визначення О. Безпалько, яка зазначае, що «сощальний педагог - спещалют, який органiзовуе соцiально-педагогiчну дiяльнiсть з дiтьми, молоддю та дорослими в рiзних соцiокультурних середовищах (ам'я, навчальний заклад, трудовий колектив, дитячi та молодiжнi об'еднання, клуби тощо) з метою створення для них сприятливих умов соцiалiзацii» [1].
У даному дослщженш були врахованi загальнонауковi вимоги, тому послуговуемося такими дефЫщями, стверджуючи морально-етичнi принципи:
1. профестна етика соцгального педагога е наукою про професшну мораль, сукупшсть iдеалiв i цiнностей, iдей про належне, етичних принципах i нормах поведiнки, яю вiдображають сутнiсть його професп i забезпечують необхiднi взаемини, що складаються в процес професшно! дiяльностi. Вона складаеться на основi осмислення i узагальнення практики професшно! дiяльностi сощальних педагогiв. Цi узагальнення систематизовано у виглядi кодексiв (писаних i неписаних), що мiстять в собi не тшьки етичнi вимоги до змюту та результатiв дiяльностi фахiвця, а й до вщносин, що виникають в процес дiяльностi, а також висновки, зроблеш на основi узагальнень.
Вiдомо, що штерпретащя поняття «етика» як фшософсько! теорп моральностi е досить поширеною у мовi та складною. Так, термш «етика» (вiд грец. - звичай) -фшософська наука, об'ектом вивчення яко! е мораль. Етика - одна з найдавшших теоретичних дисциплш, що виникла як галузь фшософп. Теоретично етика призначена вирiшувати моральш проблеми, якi виникали перед людиною у жита - як слщ поводитися, що е добром, а що вважаеться злом.
Предмет етики сощально-педагопчно! дiяльностi, по суп, охоплюе весь виховний процес: формування свщомосп та регулювання моральних дiй клiента з одного боку, i моральну дiяльнiсть службовцiв рiзних виховних iнституцiй та соцiальних установ з шшого. Саме тому етичний аспект сощально-педагопчно! дiяльностi зводиться до виховання морально-етично! культури. Соцiальний педагог виховуе особистють у рiзних умовах: дитячий садок, загальноосв^ня школа, професшш училища, вищi навчальнi заклади, позашкшьш заклади освiти, клуби та бiблiотеки, iнтернати, соцiальнi центри та рiзнi виправно-трудовi установи.
Таким чином, етика сощально-педагопчно! дiяльностi е структурним компонентом фшософп i сощально! педагогiки як науки та сощально! роботи, як специфiчноi дiяльностi уповноважених органiв держави та рiзних об'еднань громадян.
Специфша функцiй соцiального педагога вимагае оргашчного поеднання особистiсних та професiйних якостей, широко!' освiченостi, а тому тдготовка такого фахiвця мае грунтуватися на та практичного людинознавства. Переконанi, що професшш стандарти, вимоги до таких фахiвцiв базуються на кодека етики та професшних умшь, якi слугують своерщною «клятвою Пппократа», грунтуються на фундаментальних загальнолюдських цiнностях, враховують пдшсть та унiкальнiсть кожно! особистостi, '!'! права та можливостi;
2. мгжнароднг та украгнськг етичнг стандарти для сощальних пращвниюв та сощальних педагопв. Прикладами можуть слугувати кодекси етики сощального пращвника США та Канади, в яких наголос робиться на клшчнш сощальнш роботi чи на сощальному розвитку.
У липнi 1994 р. в Коломбо (Шрi-Ланка) загальш збори Мiжнародноi федерацii сощальних пращвниюв ухвалили важливий для сучасносп документ: «Етика соцiальноi роботи: принципи i стандарти». 1сторичний документ складаеться з двох частин -«М!жнародно! декларацп етичних принципiв соцiальноi роботи» i «Мiжнародних етичних стандартiв сощальних пращвниюв». Прийняття цих документiв вщкладалося Федерацiею багато рокiв, i це не дивно. Представники багатьох кра!н, що входять в цю оргашзащю, дуже рiзнi за релiгiйними i полiтичними поглядами. Пiсля бурхливого обговорення у результат! гарячих суперечок вдалося дшти згоди, пщсумком чого стали знаковi декларацii.
Зокрема, в «Декларацп про етичш принципи в сощальнш роботЬ» розкриваються проголошенi принципи:
- кожна людина ушкальна, вимагае уваги до себе з позицп моральности
- кожна людина мае право на свободу в задоволенш сво!х потреб, не всупереч права шших, зобов'язана робити свш внесок у пiдвищення добробуту суспшьства;
- кожне суспiльство, незалежно вщ форми правлiння, мае прагнути до забезпечення максимуму благ для вах сво!х членiв;
- професiйна дiяльнiсть соцiальних працiвникiв грунтуеться на канонах сощально! справедливостi;
- соцiальний пращвник зобов'язаний використовувати об'ективну систему знань, умшь i навичок для надання допомоги окремим людям, групам, громадам i суспшьству в !хньому розвитку, ршенш особистiсно-суспiльних конфлiктiв та усуненш негативних наслiдкiв;
- соцiальна робота грунтуеться на вiдмовi вiд дискримшаци. Отже, вона здiйснюеться незалежно вщ статi, вiку, нацiональностi, вiросповiдання, мови, пол^ичних переконань, статево! приналежностi тощо;
- соцiальнi працiвники поважають права кожно! людини i права сощальних груп, !хню незалежнiсть i пдшсть, керуючись при цьому положеннями Хартп ООН про права людини та шшими мiжнародними документами;
- сощальна робота заснована на принципах захисту недоторканност клiентiв, включаючи вимогу дотримуватися права на свободу вибору i професшну таемницю, право клiента на компетентне роз'яснення його проблем;
- сощальна робота вимагае участ ^ента i спiвпрацi з ним. Передбачаеться, що спецiалiсти повиннi працювати не тшьки у спiвпрацi зi сво!ми клiентами, прагнучи вирiшити будь-яке завдання, з яким вони стикаються, найкращим способом з метою задоволення штереав клiента.
Як вiдомо, Укра!на ратифшувала Свропейську Конвенцiю про права людини, , в якш утверджуеться вiра в основы права людини на пдшсть i цiннiсть людсько! особистосп, тому запорукою успiху дiяльностi сощальних педагопв мае стати дотримання вимог Мiжнародних етичних стандартiв соцiальних пращвниюв (1994 р.). Власне, ефективнiсть утшення провiдних засад сощально-педагопчно! роботи з рiзними особистостями, групами та спшьнотами грунтуеться на положеннях професiйно-етичного кодексу та мiжнародних документiв в цариш етичних норм та цiнностей. Створений кодекс етики сощального працiвника та сощального педагога Укра!ни, офiцiйно схвалений Асощащею соцiальних працiвникiв та сощальних педагопв, уама регiональними пiдроздiлами.
Кодекс базуеться на мiжнародних етичних принципах сощально! роботи i пропонуе моральш норми i моральнi правила поведшки соцiального працiвника, який при цьому мае вщповщш професiйно-особистiснi якостi, що у сво!й сукупностi представляють етичний стандарт сощального пращвника;
3. мораль, моральна особистгсть, моральний розвиток, моральна особистгсть -провщш категорп етики. Поняття «мораль» (вiд лат. moris - вдача, звича!), як одна з форм сустльно! свiдомостi, - це система уявлень, поглядiв, щншсних орiентацiй, норм, що регулюють дiяльнiсть людей. Отож, мораль - ушверсальна суспiльна форма вiдносин людей, яка юнуе з самого початку i е умовою здiйснення цих вщносин. Ознаками морального прогресу е:
- збiльшення можливостей вдосконалення особистосп i розширення !! свободи;
- зростання впливу моралi на ва сфери життя суспiльства;
- протест суспшьства проти бездуховносп, насильства, аморальности
- розвиток i вдосконалення моралц
- пiдвищення ефективностi впливу моралi на поведiнку людей.
Як вщомо, термiном «моральна особистiсть» позначають суб'екта морально!
дiяльностi. Людина е моральною особистютю, коли вона тдкорюе сво! дп моральним iнтересам суспшьства, самостiйно оцiнюе сво! дп та дп оточення, здатна досягти моральних цшей та приймати моральнi ршення у конкретнiй ситуацп. Майбутнiй сощальний педагог у процесi розвитку через активне засвоення духовних багатств в нащональнш та свiтовiй культурi набувае не лише моральних рис, а й здатносп до !хнього втшення у подальшiй професiйнiй дiяльностi.
Категорiя «моральний розвиток» характеризуе якiснi змши об'екта виховного впливу, появу певних моральних рис, що пов'язано iз перетворенням морально! свщомосп, трансформацiею моральних дш. Моральний розвиток завжди е прогресом, i допомагае передбачити перспективу поведшки особистостi в конкретних сощокультурних умовах.
Термiн «моральна освiта» позначае знання про сутшсть моралi, уяву про моральш цiнностi. Слiд ч^ко розмежовувати поняття «моральнiсть», «моральна виховашсть», «моральне виховання». Так, категорiя «моральна виховашсть» в сучасних умовах буття набув нового розумiння та позначае внутршне сприйняття моральних iдеалiв, норм, принцишв, поглядiв на добро i зло, на сенс життя, систему вщносин особистiсного i суспiльного. Лопчна послiдовнiсть цих категорiй така: моральшсть - моральне виховання як складний процес - моральна виховашсть;
4. професшно-етичну культуру сощального педагога ми визначаемо як систему професшно-моральних цшностей, яю стали внутршшми переконаннями особистосп. Професiйно-етична культура соцiального педагога реалiзуеться в сощально-педагогiчнiй дiяльностi, взаемодп i спiлкуваннi, через ставлення до учасниюв ще! дiяльностi. На розвиток професшно-етично! культури впливае низка факторiв, серед яких особливого значення надають культурному i моральному рiвню розвитку суспшьства, його юторичним особливостям, а також особливостям професшного середовища.
Грунтуючись на сутносп, змiстi та структурi професшно-етично! культури сощального педагога, виокремлюемо таю !! критерii:
- ступiнь наближеносп за змiстом i прiоритетами до професшно-етичного кодексу особисто! iерархii цшностей сощального педагога;
- якосп, яю е показниками професiйно-етичноi культури сощального педагога та т^ якi перебувають у професшнш взаемодГ! (товариськiсть, доброзичливють, тактовнiсть, толерантнiсть, почуття мiри, справедливють, прагнення зрозумiти iншого, прагнення до самовдосконалення, творча активнiсть);
- стввщношення ^<Я-реального» i «Я-iдеального», що характеризуе рiвень професiйно-особистiсного розвитку соцiального педагога;
- узгоджешсть поведiнки соцiального педагога зi стандартами поведiнки, що випливають з етичного кодексу;
- ступшь креативностi в реалiзацii професшно-етичних цiнностей.
Вiдомо, що виокремлюють три рiвнi розвитку професiйно-етичноi культури:
- пристосувальний ргвень характеризуеться тим, що щнносп професп не е для людини, яка виконуе сощально-педагопчну роботу (або готуеться стати сощальним педагогом) особистими моральними принципами. У такому випадку людина виконуе положення професшно-етичного кодексу тшьки пiд впливом зовшшнього контролю. Поведiнка соцiального педагога, що мае пристосувальний рiвень професшно-етично! культури, характеризуеться шаблонною, стереотипною, негнучкою i нетворчою вiдповiднiстю стандартам поведшки, що випливають iз професiйно-етичного кодексу сощального педагога;
- свгдомий ргвень розвитку профестно-етичног культури соцгального педагога характеризуеться клотткою «роботою над собою». СоцГальний педагог приходить до усвщомлення необхiдностi наслiдувати в сво!й поведшщ певним нормам i правилам, що вiдбуваеться внаслiдок розумiння ним цшей, завдань i цiнностей професп. Виходячи з усвщомлено! необхiдностi, людина починае прагнути до саморозвитку та самовдосконалення в професшному та особистюному планах, поступово наближаючись сво!ми якостями до необхщно! професшно-етично! моделi соцiального педагога, а в сво!й системi моральних цiннiсних орiентацiй - до професшно-етичних цiнностей. Поведiнка соцiального педагога в професшнш взаемодГ! стае бiльш дотичною до стандартГв, але в той же час, в основГ !! лежить внутрГшня мотивацiя г штерес до творчого осмислення Г реалГзацп професГйних норм;
- творчий ргвень профестно-етичног культури сощального педагога характеризуеться високим ступенем схожосп особисто! Герархп цГнностей соцГального педагога за змютом Г прГоритетам з нормативною системою професшно-етичних цГнностей. Ця вГдповГднГсть забарвлена особистою шдивщуальшстю конкретно! людини. Осюльки не може бути стандартних людей Г стандартних ситуацГй, соцГальний педагог, який перебувае на творчому рГвш розвитку професшно-етично! культури, працюе Г живе, застосовуючи професшно-етичш норми в якосп свого морального фундаменту.
5. у структурГ професшно-етично! культури виокремлюють таю !! структуры компоненты, аксгологгчний компонент, що характеризуе професшно-етичну культуру соцГального педагога як сукупшсть педагогГчних цГнностей. В якосп педагопчних цГнностей виступають тГ особливостГ педагопчно! дГяльностГ, якГ дозволяють не тГльки задовольняти потреби педагога, але й слугують орГентиром його сощально! та професшно! активносп, спрямовано! на досягнення гуманГстичних цшей; технологгчний, який визначае шляхи здшснення сощально-педагопчно! дГяльностГ, способи задоволення потреби в спшкуванш, в отриманнГ ново! шформацп, у передачГ накопиченого досвщу; творчий, що виявляеться в гнучкосп, варГативностГ, винахГдливостГ, смГливостГ та не традицшносп рГшень Г поведГнки в професшнш взаемодГ!; особистгсний, що розкривае професшно-етичну культуру соцГального педагога як специфГчний спосГб реалГзацп сутшсних сил людини;
6. морально-психологгчна модель соцгального педагога охоплюе таю педагопчш цшносп, як творчий характер Г сощальна значущють його працГ, можливГсть самореалГзацп; любов Г прихильнГсть до дГтей; тактовнГсть Г толерантнГсть, доброзичливГсть, справедливють, принциповГсть; здатнГсть правильно оцГнювати внутрГшнш стан Гншо! людини, спГвчувати, ствпереживати, бути прикладом Г зразком для наслщування, вселяти в людину впевнешсть Г заспокоювати !!, стимулювати особистють до самовдосконалення, знаходити потрГбний стиль спшкування; самостГйний Г творчий склад мислення тощо. Вагоме мГсце в професшно-етичнш моделГ соцГального педагога займають таю його психолопчш характеристики, як особливостГ пам'ятГ, уваги, уяви, мислення. Значну роль вГдводять волГ педагога, яка, власне, й визначае його саморегулящю, сощальну Г професГйну актившсть.
Отже, у дослГдженнГ було зроблено спробу узагальнити особливостГ та вимоги до професшно-етично! культури соцГального педагога, реалГзащя яких потребуе вщ фахГвця альтру!зму, сформованостГ внутрГшнГх переконань, високого рГвня володГння соцГально-педагогГчними знаннями та технолопями. Ще раз переконались, що формування загальноприйнятих морально-етичних принцитв можливе лише за умови творчо! самореалГзацп моральних переконань, системи цГнностей та ГдеалГв, адекватних соцГально-педагогГчнГй дГяльностГ. А реалп сьогодення доводять, що соцГальний
педагог виступае i творцем, i HOcieM, i розповсюджувачем гуманiстичних цiнностей. Щодо перспектив подальших розвiдок в означеному напрямi, вважаемо, що наукового вирiшення потребуе проблема практично! тдготовки фахiвцiв, здатних формувати прюритети та узгоджувати колективнi та особистюш iнтереcи, реалiзовувати акciологiчну компоненту професшно-педагопчно! культури.
Список використано1 лггератури
1. Безпалько О. Соцiальна педагопка : навч. поciб. / О. Безпалько. - Ки!в : Академвидав, 2014. - 312 с. ; Bezpalko O. Sotsialna pedahohika : navch. posib.
O. Bezpalko. - Kyiv : Akademvydav, 2014. - 312 s.
2. Безпалько О. Сощальна педагопка: схеми, таблищ, коментарi : нав.поаб. / О. Безпалько. - Ки!в : Центр учбово! лiтератури, 2009. - 208 с. ; Bezpalko O. Sotsialna pedahohika: skhemy, tablytsi, komentari : nav.posib. / O. Bezpalko. - Kyiv : Tsentr uchbovoi literatury, 2009. - 208 s.
3. Пономаренко О. Формування професшно-етично! культури сощального педагога : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.05 / Ольга Вiкторiвна Пономаренко ; Нащональний педагопчний ушверсит iм. М. П. Драгоманова. - Ки!в, 2001. - 20 с. ; Ponomarenko O. Formuvannia profesiino-etychnoi kultury sotsialnoho pedahoha : avtoref. dys. ... kand. ped. nauk : spets. 13.00.05 / Olha Viktorivna Ponomarenko ; Natsionalnyi pedahohichnyi universyt im. M. P. Drahomanova. - Kyiv, 2001. - 20 s.
4. Сощальна педагопка / сощальна робота (понятшно-термшолопчний словник) / за заг. ред. I. Зверево!. - Ки!в : Етносфера, 1994. - 119 с. ; Sotsialna pedahohika / sotsialna robota (poniatiino-terminolohichnyi slovnyk) / za zah. red. I. Zvierevoi. - Kyiv : Etnosfera, 1994. - 119 s.
Стаття надшшла до редакцп 20.10.2016
O. Sarnavska, T. Yakovyshyna
EXPLICATION OF THE PROBLEM OF PROFESSIONAL-ETHICAL CULTURE OF A SOCIAL TEACHER
The changes that are taking place in social, political, economic and cultural spheres led to degradation of existing values and emergence of new problems in social life. In this regard, in terms of reduction of standards of living among most of the population, its actual poverty, rise of juvenile crime, drug abuse, increasing social tensions, rising count of abandoned children in need of special attention require new forms and methods of cooperation between social workers in the first place.
In this publication we have complemented to and specified the definitions of professional and ethical culture of a social teacher, we revealed the importance in professional activity of social workers, stressing thereby that the sphere of a social teacher is a zone of trust between people, therefore an expert should not only be a good specialist but also should possess a high level ofprofessional and ethical culture.
In this publication we interpret the professional and ethical culture of a social teacher as a system of professional and moral values that have become internal beliefs of an individual. Professional and ethical culture of a social teacher implemented in the social and educational activities, interaction and communication and through attitude to the participants of this activity. Development of professional and ethical culture is affected by a number of factors, including a special emphasis on the cultural and moral level of society, its historical peculiarities and features of professional environment.
The article analyzes three levels of professional and ethical culture: an adaptive level (characterized by the fact that the values of the profession are not for the person who carries out social and educational work (or preparing to become a social educator) personal moral
principles); a conscious level ofprofessional and ethical culture of a social teacher (a teacher comes to social awareness of the need to follow in their behavior to certain rules and regulations that are due to the understanding of the goals, objectives and values of the profession); a creative level professional and ethical culture of a social teacher (characterized by a high degree of similarity personal hierarchy of values of social pedagogy in content and priorities of the regulatory system of professional and ethical values).
So, the study is an attempt to summarize the characteristics and requirements of professional and ethical culture of a social teacher whose implementation requires specialist altruism, formation of internal belief, the high level of social and pedagogical knowledge and technologies.
Key words: ethics, ethics and values, moral identity, professional and ethical culture.
УДК 7:929Ковалерщзе(045)
Г. П. Синько
МОНУМЕНТАЛЬНА СПАДЩИНА ИВАНА КАВАЛЕР1ДЗЕ: АКТУАЛ1ЗАЦ1Я I ЗБЕРЕЖЕННЯ
У статтi до^джуеться один з аспектiв творчого доробку видатного украгнського скульптора, кторежисера, драматурга, сценариста I. Кавалерiдзе - його монументальна i скульптурна спадщина, яка е цшим пластом в шторп нацюнального мистецтва i прочитуеться в контекстi епохи як невiд'емна вагома складова гг культурно - мистецького життя. Розглядаються проблеми актуалiзацiг та збереження в сучасному суспiльствi.
Клю^о^^ слова: I. Кавалерiдзе, мистецтво, творч^ть, скульптура.
У 1987 рощ за календарем ЮНЕСКО святкували сторiччя видатного украшського митця I. П. Кавалерщзе, якого ЮНЕСКО називало «украшським Мшеланджело». Коли проходить певний час, у даному випадку бшьше ста роюв з дня народження майстра, вш стае людиною юторп. Ус спори вщносно його творчосп повинш виршитися. Адже було досить часу зрозумпи роль майстра та ощнити його здобутки в мистецта, а сьогодш важливо визначити значення його творчосп в сучаснш Укрш'ш, ощнити сприйняття та вщношення глядачiв нового поколшня до його роб^, виршити проблеми збереження й популяризацп його творчо! спадщини.
1ван Кавалерщзе в своему житп пережив рiзнi змши в суспшьсга - револющя, громадянська вшна, Велика Втизняна вшна, яю поклали свою печатку на життевий i творчий шлях майстра. Прояви його художньо! творчостi багатограннi. Перехщ вiд реалiзму XIX ст. до модершстських течiй XX ст. дали життя у рiзних видах мистецтва щлш плеядi видатних особистостей, таких як О. Екстер, К. Малевич, П. Шкассо, О. Архипенко тощо. До ще! ж плеяди вщноситься особистiсть I. Кавалерiдзе, творчi здобутки якого тшьки в нашi часи отримують об'ективну оцiнку. У дослщженнях спадщини майстра тривалий час панували псевдо науковють i тенденцiйнiсть. Аналiзуючи доробок I. Кавалерiдзе, не завжди було належне розумiння його творчосп з боку критикiв, якi намагалися навшувати всiлякi образливi ярлики, пов'язаш з негативними визначеннями формалiзму, символiзму, модернiзму, кубiзму. Проте на початку 1980-х роюв з'явилися rрунтовнi роботи i статтi такi як «Граш творчостi» Н. Капельгородсько! та О. Синько, що змiнили ситуацiю, значно активiзували iнтерес до
