CC BY
27
УДК 330.5
Фшяк М.С., здобувач (mfilyak@gmail.com)*6©
Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологт
ш. С.З. Гжицъкого
ЕТИЧН1 ПИТАНИЯ У ФОРМУЛЮВАНН1 ПОКАЗНИК1В СТАЛОГО
РОЗВИТКУ
Розглянуто зв'язок етичних категорш гз стратег1ями сталого розвитку, показано деят парадоксы процеав впровадження тновацт та стратегт сталого розвитку, та показано проблематику балансуу стосунках великого та малого ринкових гравщв, а також окреслено можливг шляхи досягнення цъого балансуу сучаснихумовах.
Ключое1 слова: сталии розвиток, деурбашзащя, гуматстична концепщя, енергетична незалежшстъ, децентрал1зац1я, мегапол1с, показники сталого розвитку, валовии внутршши продукт, прям1 тоземт ¡нвестицИ, обвал, .
Постановка проблеми. Сталий розвиток як гумашстична концепщя, покликаний позбавити шдивщуальш домогосподарства нер1вноправно! залежносп вщ великих ринкових гравщв. Невелик! ¿ндивщуальш та кооперативш пщприемства могли б стати иабагато менш залежиими вщ зовшшнього св1ту та вигравати, иродаючи !м свою продукцш за сираведливими щнами, а не виживати, пщлаштовуючи сво! щни пщ диктат великих монопол1спв, як1 тримають щ мал1 госиодарства у «економ1чних лещатах».
Метою даноУ статт1 е розгляд зв'язку етичних категорш ¿з стратепями сталого розвитку, анал1з деяких парадокшв у ироцесах впровадження шновацш та стратегш сталого розвитку, та шюстращя проблематики балансу у стосунках великого та малого ринкових гравщв, окреслення шлях1в досягнення цього балансу у сучасних умовах.
Виклад основного матер1алу. У щоденному житп ми дуже залежимо вщ постачальник1в ресуршв та пщтримувач1в шфраструктури, як1 роблять наше життя зручшшим. Проте вони часто вважають, що !хне положения, тобто той факт, що вони велик! та займають монопольне положения, дае 1м пщставу диктувати сво! умови нам як отримувачам послуг, I включати до пакету послуг непотр1бш, несуттев1 для нас, а то й шюдлив1, але коштовш елементи, за як ми платимо додатково просто тому, що не кнуе шшого вибору в тепершньому формат!. Або нав1ть щ елементи нам напряму шкодять, але ми не пом1чаемо цього, або ж нав1ть знаемо, та на жаль, свщомо щемо на це. Наприклад, щучи додому, ми заходимо у магазин та купуемо там овоч1, знаючи, що вони вирощеш з суттевим додаванням х1м1чних добрив. Однак, свщомо купуемо 1х,
* Науковий кер1вник - д.е.н., професор Музика П.М. © ФшякМ.С., 2013
321
тому що не хочемо знайти час i можлив1сть отримання здорово! 1ж1, та виправдовуючись обмежешстю в 4aci7.
Етика стосунк1в великого та малого учсаник1в ринку
Таким чином, ми спостер1гаемо тииову ситуацш: великий надавач послуг майже завжди схильний пригшчувати cboix кл1енпв. Наприклад, приватш енергетичш компани схильш неконтрольовано пщшмати цши електроенерги вверх, лоббшючи cboi штереси в уряд1, приватш нафтогазов1 компани схильш маневрувати цшою бензину i т.д. Еластичшсть попиту та схеми оптим1заци ирибутку - це визначальники i'xHix pimeHb вщносно цши. До чого ж тут суспшьство, якщо воно тод1 поставлене у ситуацш фактичного рабства, де великий иостачальник послуг по cyTi диктуе цшу на piBHi, де И ще можна терп1ти, а не визначаючи ириемну, прийнятну для споживач1в, сиравледливу цшу товар 1в чи послуг?
Така ситуащя мае мало спшьного i3 справд1 ринковою економжою, де ключовими е поняття свободи вибору та економ1чного шансу для ycix. Адже монополют не дае свободи вибору та через вхщш бар'ери позбавляе шших р1вного шансу на самоактуал1защю.
Два вар1анти розвитку стосунк1в у процеи розвитку
Тепер варто позначити дв1 pi3Hi системи цшностей у ставленш великого учасника ринку (market-maker) до малого (market-taker). Перша система, побудована на основ! гумашзму, де великий гравець ринку схильний бути та вщчувати себе на р1вних правах ¿з малим, навпъ ¿з звичайним покупцем, вважаючи себе такою ж часткою св1ту та економжи, просто вщр1зняючись бшьшими обсягами. I можливо, часом вщповщальнсть цього бшьшого е також значшшою.
А менший гравець ринку, попри cboi невелик! розм1ри, також може виконувати корисш функци, i без нього складно обштися. Таким чином i Mani, об'еднавшись, можуть допомогти великому, i тод1 ця система ¿снуе в баланс! та природнш гармони. У цьому випадку людсьюсть та гумашзм е визначниками у стосунках великого та малого. Обидва вважають та усвщомлюють себе р1вними за статусом та у правах, незалежно вщ розм1ру. Це шлях, де Mani домогосподарства мають реальний голос та вплив, i здатш реал1зувати пол1тику сталого розвитку на piBHi особистост1, мало! групи або поселения. Це i е шлях сталого розвитку в стосунках м1ж економ1чними субектами.
1нша модель - рабська, де великий гравець мае в голов1 концепцш: якщо Mani дають собою керувати, то вони раби, нерозумш та не заслуговують на краще. I так, у розумшш великого, повинно бути: е начальник i е раб. Ця концепцш катталктична, «вовча», грунтуеться на початковш нер1вност1, тому демократа тут нема i близько. Саме вона перемогла у бшьшост1 великих кра1н Заходу. Це шлях, де пол1тику сталого розвитку визначають регюни, держави -
7 До peni, захвдш дослщження довели, що споживач1 свщомо купують не дуже яюсну продукщю, особливо споживч1 товари, чекаючи у вщповвдь, що i вони у сво!й робот1 можуть дозволити co6i под1бну недбалють - i 1хнш не щлком яюсний товар, можливо, купить хтось шший.
322
словом, велик! гравщ, а домогосподарствам выводиться роль пщлеглих, що впроваджують команди «високо! пол1тики».
Наш виб1р иолягае у тому, щоб обрати, яка система робить нас вшьними, з чим нам краще живеться. I тому сталий розвиток на шдивщуальному piBHi е м'яким способом позбавлення рабства через незалежшсть вщ зовшшнього свпу настшьки, щоб самостшно визначати умови торпвл1, нав1ть будучи невеликого розм1ру. У розумшш мехашзм1в цього звшьнення нам допоможе дискурс про велике м1сто.
Велике м1сто можливостей та спокус
Сталий розвиток передбачае вщсутшсть надм1рно1 урбашзаци. Однак, вже тисячол1ттями щось змушуе людей селитися у великих мютах, i це щось лежить поза межами зрозумшо! економ1чно! лопки. MicTa давшх цившзацш концентрували населения з метою виктористання людських pecypciB та власних технологш для участ1 людей у давшх виробництвах. Цим зумовлеш п'ятиповерх1вки у „шсулах" та комунальш системи Давнього Риму, планування м1ст Межир1ччя, таких як Ур; планування мюьких поселень Давнього Сгипту. Дал1, традицшним чином ще можна зрозум1ти лопку поселения робочих бшя сталеливарних чи вугледобувних виробництв епохи промислово! революци. Але чому мегаполки процв1тають зараз? Коли виробництва можуть виноситися за меж1 населених пункпв, коли не потр1бно надм1рно1 концентраци людських pecypciB на „проектах стор1ччя", коли не потр1бно величезних мкьких гаршзошв i т.д. Коли е 1нтернет та у розвинутому свт вже давно яккш авто- i зал1зничш шляхи. Коли можна жити i працювати за мютом. Чому ж бшьшють працюючого неквал1ф1кованого класу обирае селитися у MicTi, i що вони вщдають взамш? Припустимо, що, м1сто вщбирае у людини енергш, як ф1зичну, так i духовну.
Якщо хоч декшька раз1в поспостеркати за кл1ентами у закладах швидкого харчування регюнальних центр1в у вересш, то можна побачити, що кл1енти цих заклад1в поповнилися молодими людьми, як1 стали студентами та пршхали до великого м1ста у пошуках гарного майбутнього i3 районних центр1в области Це д1ти батьюв, що належать до середнього класу, i i'xHi батьки ор1ентують !х на ycnimHe заможне життя, що у стандартному сценари передбачае створення с1м!,отримання осв1ти, роботи, народження д1тей. Тут, на eTani д1тей та роботи, щ молод1 люди стикнуться ¿з серйозними диспропорщями у розвитку i'xHix рщних MicT у пор1внянш з регюнальним мегаполком. Мегаполк поглине бшьшкть ¿з них, даючи на додаток краще оплачувано! роботи популярш розваги, часто вигадаш туристичш атракци та сощал1зацш в кол1 таких самих, як вони. Це вони стоятимуть в корках у автомобшях економ-класу, i вони вщаватимуть мкту свою енергш та сво! сили. Батьки, яю, не виключено, мають у малому MicTi усшшний б1знес, ще 10-15 роюв не побачать, що i'xHi д1ти стануть наступниками ix справи та переберуть !хнш досвщ. Скор1ше, д1ти будуватимуть свое майбутне у цьому мегаполкь BiH розростеться, але залишатиме навколо себе примкьку зону «спальних райошв» i бшьше шчого, тобто за 50 кшометр1в i дал1 цього мкта не буде кнувати збалансовано!,
323
самодостатньо! економжи. Велике мюто, маючи велию плани на багатство I владу в головах сильних цього св1ту, I водночас стикаючись ¿з демограф1чною кризою, переманить до себе цих молодих людей, яю могли б у шшому випадку поповнити ряди працюючих на мкцевих пщприемствах рщних мкт та сш, на фермах, у Ымейному б1знеЫ, таким чином перемктивши риску балансу в б1к децентрал1заци. А зараз ми бачимо ситуацш, коли, зростаючи, мегаполк використовуе молодих та недосв1чених людей на свою користь, витягуючи 1х ¿з перифери, майже так, як порохотяг висмоктуе пил ¿з пщлоги. Велике мюто, однак, даруе цим людям компромк: або вщсутшсть реал1заци та грошей у себе вдома, або виснаження 1 боротьба, але фшансов1 та кар'ерш досягнення у мегаполюг Для молодо! людини без досвщу та грошей це т1 «два лиха», з яких не обирають.
Задамо тод1 соб1 запитання: чи комусь у великому мют1 може бути зараз вигщною деурбашзащя? Напевно, так, може: самим його мешканцям, як1 позбавилися шюзш та яю хочуть звшьнитися вщ рабсько! кредитно! та енергетично! залежностг 1м варто замислитися, що для здобуття бшьшо! незалежност1 варто вщходити вщ м1ста, жити незалежно на свош землг Молода людина свщомо може, реал1зувавши себе у мкт1, зберегти свое здоров'я для власного майбутнього шляхом «втеч1 з мюта». Така деурбашзащя, однак, у технократичному суспшьств1 можлива як хайтек-надбудова на юнуючий спос1б життя, тобто сталий розвиток для особи не означае повернення назад у 19 стор1ччя, а скорше, використання ресурав та переваг природного розташування за допомогою високотехнолопчних пристро!в, яю, по можливост1, не шкодять навколишньому середовищу. Млста ж - добр1 як академ1чш та адмшстративш центри.
Подивимося на «компромк великого мюта» трохи з шшого боку. Велике мкто завжди приваблювало до себе людей, що хотши ввдрватися вщ батьювсько! отки та створити свое «родинне гшздечко». Вони - т1 зародки середнього класу в Укра!ш, яю займають самостшну позицш та е свого роду вщокремленими елементами у сво!х ам'ях. Велию м1ста, однак, створюють принади не просто з альтру!зму. Тод1, чи створюваш зручност1 дшсно виводять життя жител1в мкта на новий р1вень? Вже згадувалося, що найдавшш1 мкта накопичували людський ресурс роб1тниюв, яю працювали на великих виробництвах давшх та сучасних цившзацш. Тому створювана шфраструктура для роб1тниюв була лише настшьки зручною, наскшьки ресурс роб1тника був потр1бним. Такий самий шдхщ збер1гся I зараз. У пор1вняно комфортному райош пред ставник середнього класу мае виб1р: або бачити з фасадного вкна дшову вулицю чи «корок» машин, що розбавлений для його сприйняття арх1тектурними деталями, або з заднього вжна чи веранди бачити невеликий садочок чи дворик, який лише настшьки комфортний, щоб не створювати у нього нервове перевантаження I не привзести до ршення б1гти звщти вже зараз.
Саме середнш клас е основним споживачем товар1в у споживчому секторг Але сильш цього св1ту виршили, що цей клас буде по-рабськи накопичувати невелик! кошти та пот1м все чи майже все витрачати на
324
"комфортне" життя у мют1, особливо на иослуги. А все шше, тобто маленький залишок накоиичень, заберуть пенсшш фонди чи страхов! компани. Тииовий приклад - це самотнш пенсюнер у власнш кварир1 у старш частит мюта, яке колись було веселим та щкавим, а зараз лише туристи гуляють там. Ц1 самотш пенсюнери звикли до сво!х мкьких дом1вок, а от зв'язки з селом та природою, I нав1ть з д1тьми вже давно роз1рваш. Вони колись занадто затрималися у цьому мют1 та виршили дожити життя саме тут. А треба було, теля певно! меж1, вчасно сказати «досить».
До реч1, можна спостер1гати, що так зваш економ1чш кризи торкаються здебшьшого якраз оцього середнього класу, який залежить вщ працедавця та не мае власних незалежних засоб1в виробництва, окр1м х1ба що депозипв чи цшних папер1в. 1нш1 прошарки - дуже багатих чи дуже бщних - криза зачшае не настшьки критично. У останшх натуральне господарство складае 80% споживчого котика, а шш1 виплати беруться з 1хшх малих грошових доход1в та часто е фжсованими через сощальш системи. У перших е можлив1сть самост1йно впливати на ринок та на ц1ну, бо вони власники промислових ресурс1в, устаткування, контракт1в та загалом, засоб1в виробництва. Окр1м цього, вони мають бшьше резерв1в та вже соб1 придбали майже все для власного комфорту.
Тому криза, зачшаючи багатих, буде регульованою, в крайньому випадку 1хш господарства «схуднуть, але не вмруть». Для середнього ж класу мюто у криз1 перетворюеться на «затягнуту на ши! петлю», яка керуе ними та ставить у рабське положения.
Тому стратег1я сталого розвитку для середнього класу полягае у тому, щоби ставати власниками сво!х, бодай малих, але б1знес-ресурс1в, та «вщв'язуватися» в1д мегапол1с1в. Це означае - використовувати м1сто лише настшьки, наскшьки воно може бути корисним для власного розвитку, а не для прощания життя.
Але, погляньмо, скшьки ж часу е у цього середнього класу на свш розвиток, на „в1двязку в1д мюта", нав1ть у сел1 в тепершшх умовах? Розглянемо у звязку з етикою вибору опц1ю «розвиватися» проти опц11 «про!дати життя» -у питанш працевлаштування. Зараз як у сел1, так I у мкт1 у профес1онала або просто у «мщного власника» лишаеться не бшьше 20% часу на особистий розвиток. Для цього варто часто змшювати «картини вражень», збирати «¿нформац1йн1 вершки» з ситуац1й та пот1м мати час на 1х осмислення, укладення у висновки. Але все ж, щ ¿н1ц1ативн1 профес1онали волод1ють лише 20% вшьного часу, а все шше витрачаеться ними на на роботу чи б1знес. До цього ж, бшьшють найманих прац1вник1в в цлому не здатн1 до под1бного процесу, бо 1м часто бракуе «зм1ни картин вражень» та здатност1 «осадити» ц1 дан1 у свщомост1 та вибудувати з них штелектуальний продукт. Ц1й 61льшост1 прост1ше котитися по прям1й, не думаючи над питаниями розвитку, осмислення та вибору. Для ще! бшьшост1 е звична робота по найму, усталена дорога, «на роботу-додому» I т.д. 3-пом1ж варант1в вибору роботи вони скор1ше оберуть ту, що легша та бшьше до душ1, але обов'язково це лише рас1б досягнення власних
325
цшей I лише пот1м спос1б яко!сь реашзацп. А от у випадку працюючих професюнал1в перед ними стае серйозне запитання про те, чи робити нелюбиму роботу за грош1 та розвивати техшчш навички, або ж знайти себе та врешт1 заробляти на улюбленш справ1 (щеальний вар1ант), або займатися чистим розвитком ¿з самого початку, майже не спод1ваючись на матер1альне благополуччя.
Здаеться, життя дае можливост1 розвитку нав1ть тим, хто майже не мае часу для цього, I таю люди набувають досвщу через роботу. 1нод1 ж варто кинути рутину, якщо И частка завелика та вже не дозволяе розвиватися. По можливост1 треба збшьшувати частку вшьного часу та користуватися можливостями для розвитку всюди, де лише можливо. У випадку сшьсько! мкцевост1 частка часу на розвиток пщвищилася б, якщо би господарство обслуговувалося автономними шдивщуальними системами життезабезпечення. Наприклад, автоматизована теплиця пщ кер1вництвом персонального комп'ютера, системи вщеоспостереження та осв1тлення дшянки чи робочо! станци, системи нагр1ву води та об1гр1ву житла I технолопчних примщень, системи зв'язку (сател1тарна, 1нтернет), автопастух, автоматизоваш год1внищ для тварин, система керованого крапельного поливу та ¿нше. До цього у перспектив! можна додати системи економи енерг1! та И самостшного виробництва. У ск1лькох проценпв с1льських домогосподарств усе це е? Це 1-2 проценти на село, тобто менш1сть, яку статистично здатна поглинути 61льш1сть. Але саме так1 господарствау склад1 «меншост1», керован1 розумними вмотивованими людьми, здатн1 замислитися про сталий розвиток з практично! позици та д1яти у цьому напрямку.
Сталий розвиток - це задача регшнального та державного р1вня
Окр1м того, що сам перех1д до систем сталого розвитку шдтивщуального р1вня е витратною справою, яку можуть дозволити соб1 лише заможн1 господарства, ще й для 61льшост1 суспшьства саме поняття та сенс сталого розвитку е малозрозум1лими. Як було показано, 61льш1сть сусп1льства не матиме часу для того, щоб замислюватися над цими питаниями - вони на свш власний розвиток ледве знаходять час, - I буде звертати на нього увагу лише тод1, якщо 1х особисто зачшатиме якась нев1дпов1дн1сть, наприклад неяк1сна х1м1зована !жа чи погана еколог1я чи погана осв1та д1тей, тому впровадження державно! пол1тики у напрямку стаголо розвитку буде зобовязувати до руху у напрямку зм1н не лише у зовшшшх його проявах, а й у голов1 людини. Також треба сказати, що у с1льському господарств1 сталий розвиток з власно! ¿н1ц1ативи виглядае нереальним на р1вн1 звичайного домогосподарства. Тому в наших тепер1шн1х умовах розвитку нашого сусп1льства сталий розвиток - це задача регюнального та державного р1вня, але не мкцевого, адже повинна бути сформульована пол1тика, що буде реал1зовуватись у конкретних формах на м1сцевому р1вн1. Саме тому одна з европейських кра1н централ1зовано запровадила установку сонячних колектор1в на дахах будинк1в, адже самостшно звичайн1 жител1 не захот1ли би цього зробити. У м1цному домогосподарств! у сел1 питания сталого розвитку теж не розглядатиметься, бо
326
на нього не буде часу. Це завдання для кер1вно! надбудови у розвинутому суспшьств1 з високим р1внем етичних цшностей, яке, можливо, стикаеться з вщчутними дисбалансами у сощально-економ1чному розвитку. У цш модел1 держава приймае ршення, домогосиодарства слухають та виконують. У шшому вииадку щея про стратегш сталого розвитку виникне у розвинутому суспшьств1 з такою етикою, яка прюритетом ставить баланс природи I суспшьства - не тому, що природ! вже зовс1м погано, а тому, що це суспшьство не хоче допускати И попршення, тобто природа е для цього суспшьства такою ж цшшстю, як економ1чш та фшансов1 активи для експансивно! технократично! чи шформацшно! цившзаци. Приклад тако! шшо! етики - це краши Скандинавп, зокрема, Норвепя. У нш, до реч1, е м1сце для голосу домогосподарств.
Узагальнюючи цей роздш, варто зазначити, що у великих крашах пол1тикою сталого розвитку займаеться державно-корпоративна бюрократ1я (свщченням того е хоча би створення значно! кшькост1 профшьних ком1тет1в у провщних крашах св1ту), звично пщмшюючи його сощально-економ1чним розвитком та дещо застаршими концепщями. Звщси й парадокси, що виникають в процес1 реал1заци сталого розвитку державною бюрократ1ею та серед великих св1тових економ1чних гравщв. Наведемо приклади.
Приклад 1. Абсолют прямих ¡ноземних ¡нвестицш.
Чомусь традицшно у будь-якш стратеги розвитку кожного регюну Украши вважають, що зростання обсягу прямих ¿ноземних швестицш - це добре для експортоор1ентовано! перехщно! економжи. Прихильники ще! концепци апелюють до сощально-економ1чного прюритету у розвитку регюну, забуваючи про сталий розвиток. Ми ж можемо заперечити цю шбито фундаментальну тезу, посилаючись на досвщ „перегр1ву" економк, що призвело до кризи «надутих бульок», особливо у сфер1 страхування та кредитування житла, у 2007-8 роках у США та Сврот. Ми також згадаемо Людв1га Фон М1зеса та австршську школу, яка попереджала про «виснажливу шфляцш», але не очкувала, що вона виллеться у форму «надуто! бульки» . Часто неозброеним оком видно, як пропагують корисшсть прямих ¿ноземних швестицш м1жнародш фшансов1 шституцп, з якими погоджуються у наших органах влади. Здаеться, це традицшний показник усшху для перехщно! економжи, яка фактично залежить вщ шоземного швестора.
Однак, з позици в1тчизняного регюнального б1знесу цшком лопчним буде запитання, яке вш задасть самому собк а наскшьки треба нам оцих ¿ноземних швестицш? А ми додамо: чи вони е ушверсальним м1рилом економ1чного усшху? Згадаймо приклади колишшх «азшських тигр1в», звщки швестор вже тшов, ображений непорядною переоцшкою актив1в нерухомост1, I пот1м сталася фшансова криза, тобто обвал цього сектора ринку, I як наслщок постраждав споживчий сектор. Загалом, теза про прям1 шоземш швестици як кер1вний фактор усшшност1 економ1чно! системи перехщно! (фактично пщлегло!) економ1ки спрямована на шдтримку пол1тики „розгону енергш" на територп, в т.ч. у незворотну мега-урбашзацш для подальшого посиленого
327
економ1чного вщтворення, що мае наслщком «вщсмоктування» енергш I ресурав з територш та з населения, зокрема, через мегаполки.
Тут варто задати соб1 запитання: а можливо, в Укра!ш пр1вняно висока стшккть до тепершньо! економ1чно! кризи зумовлена тим, що у «арому секторЬ) прихований баласт I швестор в основному свш Хоч цей швестор I не сприяе галопуванню р1вня життя, але I не йде з краши, тим бшьше що вш також «пострадянський» та «ув'язаний» в систем! сощальних трансферов та квазифккально! пщтримки. Урядов1 ж у часи кризи простше порозум1тися саме ¿з сво1м швестором, хоча е ризик зростання корупцш у загальноприйнятному значенш. Збалансованкть м1ж обсягом шоземних швестицш та обсягом внутршшх швестицш (з джерел мкцевих швестор1в) I буде першим загальним показником сталого розвитку, збалансованим за фактором прямих шоземних швестицш.
Приклад 2. «Роздуванння» темшв росту ВВП, або скшьки авто на ам'ю достатньо?
У попереднш статп наводився, коли б ми декшька раз1в переробляли вже перероблений та використаний пашр - абсурдна ситуащя у нашому сприйнятп, коли ми можемо сказати: куди ж дал1? Так нам видаеться I у випадку захмарних темшв р1чного зростання ВВП - валового внутршнього продукту.
Ще з чаЫв Кейнса або I вчених-натуралкт1в прийнято вважати, що зростання валового внутршнього продукту (ВВП) е позитивним зрушенням для краши, тому що зростае р1вень споживання, життя та витрат населения, а також краще заробляють виробники. Але це добре в цшому з перспективи економ1чного протекщошзму крашию Зростання ВВП ще можна пояснити як благо у випадку отримання вигод вщ взаемно! торпвл1, пор1вняльних переваг. 1нше пояснения - ВВП реально росте за рахунок надшвидкого прогресу технологш, але чим дал1, тим, до певного етапу, кнуючими технолопями важче використовували невщновлюваш природш ресурси, I тому тут також кнуе обмеження. Може, ВВП так зростав останне десятир1ччя за рахунок «вприскування» дешевих грошей у фшансов1 системи, особливо на вторинних ринках, у 2001-2006 рр? Це виглядае бшьш ймов1рно, але, як показала практика, це шлях до «надутих економ1чних бульок» та галузевих фшансових криз, обвал1в, як це можна спостеркати на прикладах 1спани, Португали, Греци та 1рланди.
Посилюючи цю тезу, варто згадати дослщження 2013 року економкта Ркардо Хаусманна, де вказуеться, м1ж шшим, що причинами «ракетопод1бного» зростання ВВП ряду кра1н, що розвиваються, зокрема, Чил1, Колумбп, Украши, Румунп та 1ндонезп, були не стельки зростання реального виробництва, скшьки- I значно бшьшою м1рою - пщвищення доларових щн усередиш краши. На фош зростання ВВП у таких крашах на 200-400% за десять рок1в, внесок зростання реального виробництва не перевищував 20%. Досвщження, зокрема, вказуе, що фактори, яю визначають зростання ВВП, а саме: зростання обсяпв реального виробництва, пщвищення вщносних щн на експорт та ркт реального курсу валют - е взаемнопов'язаними, але природно
328
абсолютно р1зними, I при цьому деяю з них е вкрай нестшкими. Як вказуе автор, ркт шдекса умов торпвл1 та притоку кашталу (швестицш) не може продовжуватися нескшченно: щ показники з часом або стабшзуються, або падають, що I стаеться у економжах перехщних кра!н у часи рецесп.
Тож, чи варто I надал1 гнатися за високими темпами зростання ВВП для таких кра1н, як Украша? Якщо взяти на озброення тезу на захист доцшьносп зростання ВВП про те, що населения посилено розмножуеться I саме тому росте ВВП, то можна частково не погодитися: розмножуються якраз т1 прошарки населения, як1 не впливають суттево на його зростання I для кого це зростання ВВП (фактично, р1вня багатства у кра!ш) е причиною, а не наслщком !хнього життя. Ц1 сегменти найбщшшого населения з найнижчим р1внем осв1ти, особливо у крашах, що розвиваються, мали високий р1вень смертности I 1х прискорене вщтворення спричинене якраз оцим зростанням ВВП у розвинутих кра!н, що дало можливкть надавати гумаштарну допомогу найбщшшим крашам, як1 часто нездатн1 до господарювпння та управл1ння на власних територ1ях. Тобто це самост1йно створена пастка, а саме: не бщне населения е причиною зростання ВВП, а зростання ВВП уможливило виживання найб1дн1ших верств. До реч1, розвинуп кра!ни св1ту завжди ставили у приклад шшим, ще «незайманим» державам, як добре, що у шших «зашвестованих» кра!н так1 висок1 р1вш зростання ВВП. Адже там катталют добре заробляе, ¿ноземний ¿нвестор мае надприбутки. I до певного р1вня росте р1вень життя населения, разом ¿з р1внем споживання. Але глобально, наприклад, вс1 кра!ни св1ту показують зв1ти про зростання ВВП. За рахунок чого вони? Тому, що надм1ру експлуатуються природн1 ресурси? Все ж юнуе сумн1в, що настшьки значного усп1ху можна досягти через штенсифшащю обробки сировини. Тому другий показник сталого розвитку мае бути збалансований за природним потенц1алом, а третш, як буде показано дал1 - мае м1стити «коригуючий шдекс» за людським кап1талом.
Чи не варто вщшти в1д пр1оритету беззаперечного зростання ВВП та будувати стратегш розвитку кра!ни на збалансованому, продуманому зростанн1? Тобто, замислюватися, у яких сферах ми хочемо покращення, а де I так буде добре. Чи треба I дал1 йти стандартами споживацького сусп1льства, чи треба прагнути мати три авто на с1м'ю, якщо у попереднього поколшня було од не ?
Приклад 3. Парадокс и прогресу, сталого розвитку та енергоефективносп
У випадку економ1чного прогресу ми спостеркаемо парадокси. Електричний трамвай: масштабний комерц1йний проект групи компанш Австро-Угорщини - залишив без роботи у м. Львов1 на злам1 19 -20 стор1ч тих пасажирських перев1зник1в, що працювали на кшному транспортн1, вит1снивши 1х з б1знесу за рахунок масштабних «хайтек-1нвестиц1й». В цшому сусп1льство виграло, хоча 100-200 оЫб втратили добробут. Тут певною м1рою можна зрозум1ти економ1чну доцшьшсть такого кроку: добро для багатьох шляхом
329
втрат для декшькох, прогрес цившзаци. Разом з цим, висою прибутки для власниюв нового на той момент хайтек-б1знесу.
Але от в1зьмемо альтернатнвну енергетику, що ткно асоцшеться ¿з сталим розвнтком. У Канад1 в затощ Фанд1 побудована та усшшно працюе велика сучасна приливна електростанщя потужшстю 20 мегаватт. 1й вже 25 роюв, I вона стала реальною через масштабну державну швестицш. Для забезпечення значних потужностей треба було збудувати велику станцш та дати роботу тисячам ос1б. В результат! вартють кшоватту електроенерги впала на 55-60% у пор1внянш з ТЕС. Однак, населения вщ цього шяк не виграе, але держава добре заробляе. Ось тут можна побачити р1зницю м1ж кашталютичним (все у державно-корпоративну кишеню, населению споживч1 блага) та сощальним пщходами (бшьше у державну кишеню, маржа з комерци частково у сощальну сферу, населения не мае споживчих благ, але мае реальне покращення базових параметр1в свого життя).
Видобуток такого ресурсу як сланцевий газ також не безкоштовний, але вш дешевший за природний газ десь на 35-40%, якщо держава не мае сво!х запаЫв природнього газу. У випадку усшшно! реал1заци ¿новац1йного проекту з видобутку сланцевого газу, отримають фшансову вигоду видобувн1 кампан11 з хайтек технолог1ею, а також «приймаюча» держава, що добре заробляе на цш марж1 та використовуе св1й статус «розпорядника» територ11. Населению при цьому тариф1в на газ н1хто знижувати не буде, а от природш ресурси можуть постраждати.
А коли державна полггика розвитку ¡де врозр1з з ¡нтересами домогосподарств?
Наведемо морально-етичний приклад: п1д тиском св1тово! економ1чно! сп1льноти Укра!на хоче, взам1н на розбудову електромереж, п1двищувати тарифи для населения, а СРСР будував електромереж! для себе та, можливо, мав на думц1 як1сь гуман1стичн1 цшност1, а тарифи не п1двищував, однак платив мал1 зарплати. Укра!на ж знаходиться у ситуац11, коли вона не може дозволити соб1 видшити частину нац1онального багатства на реконструкцш фундаментально! ¿нфраструктури. Тобто СРСР використовував Укра!ну, будуючи маг1стральну ¿нфраструктуру для просування сво!х торгових та експортних ¿нтерес1в на Зах1д, але населения пщвищенням тариф1в не обтяжував. Населения, хоч I слугувало недорогим трудовим та в1йськовим ресурсом, однак воно давало переважну частину ВВП через роботу на державних пщприемствах8, \ тому воно не утискалося з позиц11 тариф1в на житлово-комунальш послуги.
Використовувати ресурси Укра!ни зараз хоче I Свросоюз: в1дмовляеться вщ г1бридних технолог1й в1домих транснац1ональних корпорацш, але, через поступове зближення, хоче поглинути Укра!ну, реал1зуючи свою мрш над-нац1онального кап1тал1зму. 1хня стратепя схожа на «ривок»: у часи
8 До реч1, така сама повальна монопол1защя виробництва 1 торпвл1 в державних руках спостер1галася, зокрема, в часи Петра Першого в Роси, за що його й не особливо любили купц1.
330
кл1матичного неспокою Свропа хоче отримати багато дешево! недовикористано! земл1, де европейщ хочуть вирощувати продукти харчування, збшьшивши сво!ми ж технолопями продуктившсть у 1,4... 1,5 раз1в. Вони хочуть прирости новою житницею, колишшм «харчоблоком» СРСР.
Як робить полггику сталого розвитку державна бюрократ1я
Сталий розвиток, ця шбито загальнолюдська концепщя, в реальност! на р1вш державно! бюрократ!! у б!ьшост! розвинутих кра!н св!ту працюе за дещо спотвореною, далеко не щеальною моделлю. Отже, виборн! представники через державу шщшють проект ¿з сталого розвитку (СР) п!д ег!дою досягнень ц!лей СР та покращення довкшля. Державна бюрократ!я рахуе економ!чну доцшьшсть та нарощуе масштаб проекту. Тут держава оглядаеться ! бачить, що з цим проектом вона на ринку «великих гравщв», ! тому в проект вкладаються значн! швестици, але вже, часто, залучаючи комерцшного хайтек-!нвестора, бо технолог!! на це е саме в нього. Також часто державою береться кредит у м!жнародних ф!нансових донор!в. В результат! держава та швестор домовляються про розподш прибутку, часто на р!вш ключових ос!б. Кер!вникам держави це дае перемогу на виборах, комерсантам хорош! прибутки. Вище ми шюструемо це прикладами електричного трамваю та шших енергоефективних проект!в. У катталютичному сусп!льств! населения, окр!м ново! технологи, не отримуе н!чого, ну може, трохи ентуз!азму в!д нових звершень.
Отже, як можна побачити, державна бюрокра^я фактично використовуе концепт СР для запуску комерцшно привабливих хайтек проект!в, що лежать у площиш СР. Не щеально ! потребуе удосконалення. Але, саме через те, що використовуеться така спотворена модель, сам сталий розвиток, як ми вимушеш констатувати, - це, у крашах з розвинутою ринковою економжою, справа майже виключно у юрисдикци держави. Дал! буде показано, що у таких крашах, як Швейцар!я чи Норвепя, де традиц!йно розвинуп самоврядн! традиц!!, домогосподарства мають набагато значн!ший голос у визначенн! сталого розвитку, шж у великих економжах св!ту.
I саме тому ми задамо соб! питания: чи можлива в реальност! стратег!я сталого розвитку на такому малому р!вш як район чи мжрорегюн - наскшьки це осяжне завдання для мкцево! громадськост! ! домогосподарств? Нав!ть беручи до уваги спотворену повед!нку бюрократ!!, чи могли б домогосподарства сам! визначати сталий розвиток, якби органи влади не мали на це жодного впливу?
Оск!льки, ми припускаемо, що це задача регюнального р!вня, то саме там повинн! розроблятися ключов! п!дходи та показники, але використовуючи п!дх!д «знизу - вверх». Тобто, зауважимо, для досягення балансу варто кожного разу спитати думки домогосподарств щодо проблеми, ! врахувати !! у розробц! пол!тики. Цим не можна нехтувати. Пот!м ключов! пщходи та рег!онально диференц!йован! показники повинн! «спускатися вниз», у той регюн, де ! бралися дан! для !х формування. А якщо так не робити, виникатимуть парадокси та перегини у розвитку.
331
Чи ¡снуе ва|мант балансу?
Чи можлива ситуащя, коли домогосподарства також мають участь у полчищ, тобто бачать, що з великого «пирога» I !м видшяеться гарна, пропорцшна часточка? Очевидно, це такий сощальний догов1р, що будуеться на принцип!: для забезпечення сощально! стабшьност! уряд завжди дшиться з людьми з кожно! масштабно! та прибутково! швестици у рамках такого соб1 нашвгласного сощального договору. Приклад - хоча б Велика Бриташя, яка «потом I кров'ю» освоювала колони у 18-19 ст., але для багатьох И громадян це означало усшшну кар'еру I пенсш, а населения в цшому значно виграло вщ вигщних колошальних товар1в. Тшьки тод1 концепт сталого розвитку буде пщтримано суспшьством, коли люди будуть прямо бачити, який ефект вш дае для !хнього щоденного життя. 3 цього можна висунути практичну гшотезу: якщо пристро! для сталого розвитку, наприклад, побутов! електростанци, пристро! обробки води, пристро! поводження з вщходами, пристро! забезпечення гарно! здорово! !ж! та шше будуть шдивщуального користування, ! не вимагатимуть масштабних вкладень ! дорогого обслуговування, але особисто домогосподарству приноситимуть економ!ю чи вигоду, тод! сталий розвиток буде п!дтримуватися в суспшьств! широкими масами. А поки що ця концепщя у великих економжах св!ту сприймаеться лише науковцями та державними колами.
Що ж усе-таки лишасться домогосподарствам?
Треба згадати, що початковий широко п!дтримуваний концепт сталого розвитку мютив ¿дею про самовщновлюваш самодостатн! домогосподарства, що не залежать в!д зовн!шн!х монопол!ст!в. Про цей концепт чи не забули у нас? Держава та велик! швестори фактично монопол!зують сталий розвиток, не залишаючи населению шансу на незалежний шлях в умовах кап!тал!стично! економши, бо ринок великих гравц!в завжди олкопольний. 1нший шлях, тобто сощал!зм, показав свою економ!чну незд!йсненн!сть, хоча там розвитков! людини прид!ляли значно бшьше уваги. Сталий розвиток на р!вш малих домогосподарств можливий у бшьш гуманн!й економ!чн!й систем!, а у тепершшх умовах у класичному ринковому кап!тал!зм! в!н можливий лише пщ ег!дою та контролем держави. Однак, на хвил! масштабних сощальних зм!н для населения е шанс, щоб державою було створено режим сприяння, за якого !ндив!дуальний ср можливий. Наприклад, так п!д тиском «зелених» закрили вс! АЕС у ФРН у 1980т! - р!шення сшрне, але в ц!лому здорове. У Австрп також керувалися не лише економшою, але ! чимось шшим, можливо прагненням глобального виграшу для громадян свое! краши, коли 25 рошв тому вс!х власник!в будиншв змусили ставити на дахи сонячш накопичувач!. Отже, напрошуеться висновок про те, що третш показник сталого розвитку мае мктити "¡ндекс людськостГ', тобто оц!нювати, наск!льки значне сощальне благо, у пор!внянн! з асоцшованими втратами, приносить певний проект, стратепя чи зм!на для населения територи. Цей ¿ндекс повинен бути свого роду коригуючим коеф!ц!ентом до стратеги, що мютить елементи СР. Додатком до цього ¿ндексу варто поставити контрольну цифру, 0 або "мшус число", таким
332
чином враховувати можлив1 впливи в плюс чи мшус на сусщш територп. Якщо вплив «нульовий», то це позитивний знак, а якщо показник суттево вщхиляеться у «плюс чи мшус число», то варто переглянути стратегш.
Висновки:
1. При дисбаланс! стосунк1в великого та малого гравщв i неврахуванш думки громадCbKOCTi: великий гравець схильний до наступних стратепчних помилок: 1) пщмша понять: сталий розвиток = сощально-економ1чний розвиток, актуал1защя дещо застарших концепцш (П11 як фактор зростання, picT ВВП як показник добробуту i стабшьност1), а також 2) попул1зм: державна бюрократ1я фактично використовуе концепт сталого розвитку для запуску комерцшно привабливих хайтек проекпв) що лежать у площиш цього розвитку, i тут е кордон виходу за меж1 бюджету або тонка межа корупцп, або i те, i шше.
2. Сталий розвиток - це задача регюнального р1вня i саме там повинш розроблятися ключов1 пщхоли та показники, але використовуючи пщхщ «знизу - вверх». Для досягення балансу варто кожного разу спитати думки домогосподарств щодо проблеми, i врахувати И у розробщ пол1тики. Пот1м ключов1 п1дходи та регюнально диференц1йован1 показники повинн1 «спускатися» вниз, у той perioH, де i бралися дан1 для i'x формування.
3. Ключов1 показники сталого розвитку повинш м1стити так1 риси: 1) Збалансован1сть м1ж обсягом шоземних швестицш та обсягом внутршшх швестицш,_2) другий показник сталого розвитку мае бути збалансований за природним потенщалом, 3) трет1й показник сталого розвитку мае мютити "¿ндекс людськост1", тобто ощнювати, наск1льки значне соц1альне благо, у пор1внянш з асоц1йованими втратами, приносить певний проект, стратег1я чи змша для населения територ11.
Л1тература
1. Дейл1 Г. Поза зростанням. Економ1чна теор1я сталого розвитку. К.: 1нтелсфера, 2001. - 312 с.
2. Дрейер О. Н., Лось В. А. Экология и устойчивое развитие. Учебное пособие. М.: 1997. - 224 с.
3. Кинг А., Шнайдер Р. Первая глобальная революция: Докл. Римского клуба. - М.: Прогресс, 1991. - 340 с.
4. Програма дш „Порядок денний на XXI столптя" („AGENDA 21"). Ухвалена конференщею ООН з навколишнього середовища i розвитку в Pio-де-Жанейро (Сам1т „Планета Земля" 1992.) - Ки!в „1нтелсфера": 2000.- 359 с.
5. Сталий розвиток - Вшпед1я. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/CTanHft_po3BHTOK
6. Hughes B., Johnston P. Sustainable futures: policies for global development // Futures, Volume 37, Issue 8, October 2005, P. 813-831
7. CSD Indicators for Sustainable Development, 3rd edition, 2005. [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.un.org
8. «Праздник окончен». Forbes, 2013. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://forbes.ua/magazine/forbes/1358617-prazdnik-okonchen
333
Summary Filyak M.S.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology named after
S.Z. Gzhytsky
ETHICAL QUESTIONS IN FORMULATION OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT INDICATORS
The paper considers some of the linkages of ethical categories with strategies for sustainable development, showing some paradoxes of innovation processes and sustainable development strategies, analyzing the problems of balance in the relations of large and small market players, and outlining possible ways to achieve this balance in the modern world.
Рецензент - д.е.н., професор Шульський М.Г.
334
