CC BY
36
За умов незмшно! пропозици грошей вiдсоткова ставка е похiдною величиною, яка визначаеться коливаннями попиту на грошь Грошовий ринок також спроможний зберегти рiвень вщсотково! ставки за незмшно! пропозици грошей через вщповщну змiну швидкостi обiгу грошово! маси.
Проте, у переважнш бiльшостi центральш банки використовують гнучку грошово-кредитну пол^ику, яка полягае у пiдтримцi фшсованого рiв-ня вiдсоткових ставок через вщповщну змiну пропозици грошей
В Укра!ш використання вiдсоткових ставок грошового ринку мае ще обмежене застосування. Основною причиною, що обмежуе ефектившсть ре-гулювання вiдсоткових ставок грошового ринку е те, що змша облжово! ставки НБУ неспроможна змшювати попит комерцiйних банкiв на кредитш ре-сурси. Частка кредитних ресуршв, якi отримують комерцiйнi банки вщ НБУ, е незначною i неiстотно впливае на вартiсть кредитних ресуршв. У реалiях укра!нсько! економж змiну облшово! ставки можливо розглядати тшьки як iндикатор намiрiв грошово-кредитно! полiтики НБУ.
Таким чином, регулювання вiдсоткових ставок грошового ринку е дiевим iнструментом державно! економiчно! полггики у сучасних ринкових економках, що дае змогу активно впливати на динамжу економiчно! кон'юн-ктури. Проте, в Укра!ш застосування вiдсотково! полггики обмежуеться ще несформованими мехашзмами грошового ринку та шституцшною недобудо-вашстю банкiвсько! системи.
Лiтература
1. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М.: Дело ЛТД, 1994. - 499 с.
2. Бюлетень НБУ. - 2007, № 5. - 97 с.
3. Валютный и денежный рынок. - М.: Альпина, 2002. - 43 с.
4. Кейнс Дж.М. Общая теория процента, денег и занятости// Антология экономической классики. В 2-х томах. - 1993, т. 2. - С. 137-434.
5. Словарь современной экономической теории Макмиллана. - М.: Инфра-М, 1997. - 286 с.
6. Рикардо Д. Статьи и речи о денежном обращении в банках// Сочинения, т. 2. - М.: Госполитиздат, 1955. - 78 с.
7. Тьюзл Р. Дж., Бредли Э.С. Тьюзл Т.М. Фондовый рынок. - М.: Инфра-М, 1999. - 365 с.
8. Фишер И. Покупательная сила денег// В кн.: Деньги. - К.: Украина, 1997. - 258 с.
УДК 334.722:336.564 Здобувач А.Р. Огоновський - Rbeiecbm КА
ЕТАПИ ЕВОЛЮЦП ПОДАТК1В ТА ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ НАЦЮНАЛЬНО1 ПОДАТКОВО1 СИСТЕМИ
Проаналiзовано основш етапи еволюцп податково'1 системи у свт та в Украшу Наголошено на гострш noTpe6i ухвалення Верховною Радою податкового кодексу Украши, який враховуе цившзацшний досвщ та нащональну специфшу.
Competitor A.R. Ogonovski - L 'viv commercial academy
The stages evolution of the tax and the principles reforming of the national tax system
In the article analyze the general stages evolution of the tax system in the world and in Ukraine. The author is accents into the exquisite demand acceptance Supreme Soviet tax codex Ukraine considering civilization experience and the national specify.
Вступ
Розвиток суспшьства, рiзних форм i типiв держави, товарно-грошових вiдносин приводить до появи рiзних видiв податкових систем, як мiстять ме-хашзм, технiку оподаткування, види, елементи податюв та управлiння ними. I до цього необхщно пiдходити творчо, використовуючи десятилiттями, а то й вжами, набутий досвiд, що заслуговуе на вивчення та використання найбшьш доцшьного з нього у власнiй практищ формування ефективно! податково! модель Це особливо важливо в нитштх умовах, коли фiнансова система Укра!ни перебувае в станi нестабiльностi i, що безпосередньо пов'язано з економiчною кризою, спадом виробництва, недосконалiстю i не-ефективнiстю податково! системи. У кра!ш до цього часу не розроблено державно! науково обгрунтовано! економiчно! полiтики, вiдсутня !! концептуальна основа. Податкова система формуеться методом проб i помилок, носить ч^ко виражений фюкальний характер, погано виконуе стимулювальну фун-кцiю в сферi виробництва.
Тiльки останнiми роками в кра!ш з'явилися статтi, навчально-методич-на лiтература, монографи, в яких автори розглядають роль i мюце податкiв у системi ринкових вщносин, оргашзаци i технiки оподаткування, дiяльнiсть i функци державних та мюцевих органiв влади в цiй сферi економiчного життя кра!ни. У публжащях стали бiльше уваги придiляти вивченню теоретичних дослiджень та практики оргашзаци податково! служби провiдних кра!н св^у, !х пристосування до наших умов. Серед вггчизняних вчених-економiстiв, що дослщжують проблеми оподаткування, можна видiлити пращ О.Д. Василика, В.М. Опарша, В.М. Сутормшо!, B.I. Кравченко, В.М. Мельника, С.М. Онись-ко, В.Р. Онищенко, М.Я. Азарова, Р.А. Славюка, M.I. Крупки, Ю.В. Пасiчника. Кожен iз зазначених е автором пiдручника, навчально-методичного посiбника або низки наукових публжацш, в яких дослiджуються проблеми податюв, фь нансово! податково! системи в Укра!ш, висвiтлюеться досвiд функцiонування бюджетно! системи в економiчно розвинених кра!нах та iншi питання, що пов'язаш з органiзацiею фiнансово! системи в Укра!ш перехiдного перiоду.
II. Постановка завдання
Метою нашо! статтi е аналiз iсторичного досвiду еволюци податкових систем у зарубiжних кра!нах та Укра!ш з метою виявлення загальних законо-мiрностей i тенденцiй розвитку фюкально! системи та !! окремих елемеилв i втiлення !х у податковому кодекс Укра!ни.
III. Результати
Податки виникли разом з державою для !! обслуговування. З перших дшв появи держава потребувала для свого юнування i виконання нею фун-кцiй ресурсiв, якi вона нерщко добувала грабунком бiльш слабких сусщв або ж власного народу. Для ведення вшн, оборони потрiбно було вiйсько, для уп-равлшня кра!ною - спецiально утворений для цього апарат, яю потребували вщповщних матерiально-грошових ресурсiв. Влада в особi монарха, царя або ж шшого суб'екта отримувала !х примусом у власниюв землi, майна, iнших матерiально-речових ресурсiв. З часом цi побори були унормоваш у виглядi обов'язкових платежiв населення державi.
Ще в 506 р. до н. е. у Стародавньому Римi було введено платежi (ак-цизи) на сшь. Ксенофонт у своему трактат "Про доходи Римсько! республь ки" розробив положення про введення мита, податюв та шших платежiв дер-жавнш владi. На початку першого столгття н. е. римський iмпеpатоp Октавш Август запроваджуе в краНш акцизи на продаж деяких товаpiв, встановлюе податки на спадщину, продаж pабiв, податок на одружених [1].
До подiбних форм оподаткування в Укра1ш прийшли тiльки в кiнцi XVI - на початку XVII ст. А до того (в Х i XI ст.) податки збирали у фоpмi данини. До li складу входило хутро, мед, вюк, худоба, iншi види товаpiв. Об'ектом обкладання був селянський двip (дим), споЫб збору данини був простий. За словами вiзантiйського цiсаpя Костянтина Багрянородного, ки-1вський князь на чолi сво1х дpужинникiв пiзньоi осеш вшздив з столицi i зби-рав протягом усiеi зими на шдвладнш йому територи з кожного двору все, що було корисно для вжитку, можна було вилучати. Такий збip данини три-вав до весни. Зiбpане Дншром i його притоками доставлялося в Ки!'в [2].
У Роси пеpехiд вщ подвipного збору податi до подушного було здшснено тiльки в першш чвеpтi XVIII ст. при Петpi I. До цього спонукала гостра потреба в додаткових грошових ресурсах, яких не вистачало на вшсь-ковi потреби. Обкладання селянських двоpiв податками, яке мало мiсце на той час, привело до того, що помщики, на яких було покладено обов'язок збирати податки зi сво'х селян-кpiпакiв, щоб зменшити податкову базу, почали зселяти деюлька Ымей в один двip. Це привело до скорочення двоpiв. 1х перепис у 1710 р. показав, що юльюсть двоpiв з 1648 р. скоротилася за цей перюд на 30 %. Природно, що це звузило податкову базу, а вщтак i надхо-дження грошей в государеву казну. Було виршено сплачувати податки не з двору, а з кожно!' особи чоловiчоi стать
З метою визначення юлькост платниюв податкiв (осiб чоловiчоi стат) в 1718 р. було проведено перепис всього чоловiчого населення. yd ri, хто потрапив у переписний реестр, ставали платниками податюв, величина якого становила 70 коп. на рш на особу [3].
Загальна сума платниюв податюв становила 5,5 млн. оЫб селянського походження i 183 тис. душ посадського населення. Рiзко зросла сума податкових надходжень, якi становили в 1724 р. 65,5 % ушх надходжень в казну держави. Але навгть за збшьшення грошових надходжень в бюджет держави, вш був постшно дефiцитним. Щоpiчний дефiцит становив 13-18 %. Двi тре-тини бюджетних доходiв витрачалося на вiйни, розбудову регулярно: армп, створення вiйськового флоту.
Протягом всього XVIII ст. у колошзованш УкраНш мало мiсце пос-тiйне пiдвищення податкового тиску на населення. За даними 1782 р. загалом у Роси нараховувалося 17 piзноманiтних податкiв i збоpiв. Зростали i подат-ковi ставки. Це дало змогу прибуткову частину бюджету у 1763 р. з 18,5 млн. крб. збшьшити в 1796 р. до 73 млн. крб., тобто в 4 рази [4].
Податкова система носила яскраво виражений класовий характер. Дворянство i духовенство в т.ч. украшське, було звшьнено вщ сплати прямих податюв, митних збоpiв [4]. Кошти в державну казну переважно надходили з
податних сташв - селян, мiщан, купщв. Поряд з грошовими податками насе-лення змушували нести велику кшьюсть рiзного роду натуральних повинностей. Особливо обтяжливим для населення було харчування солдат, що посе-лялися на постiй у мiсця !х дислокацi!.
Подушний податок, введений Петром I було скасовано для мщан в 1861 р. i замiнено податком на доходи. Для решти населення подушний податок залишився i навiть збiльшився. В 1861 р. вiн становив 1 крб., а в 1863 р. -1,25 крб., а в 1867 р. ще збшьшився на 50 коп. i становив 1,75 крб. [5].
З утворенням земств (1864) у три рази зросли мiсцевi податки. На початку 70-х роюв XIX ст. колишш помщицью селяни платили з кожно! деся-тини разом з податками i викупом по 2,21-3,35 крб., а помщик платив залеж-но вщ якостi i територiального !! розмщення вiд 7 до 23 коп. [5].
В 60-70-х роках XIX ст. в шдросшськш Укра!ш гостро обговорювала-ся проблема переходу вщ подушного податку до обов'язкового оподаткуван-ня усiх видiв доходiв ушх станiв суспiльства. Це подавалося як крок до ство-рення народного представництва, чого боялося дворянство, царизм. Проблема була не стшьки економiчною, як полiтичною. Саме це, тобто пол^ичш мотиви, завадили прийняти цей прогресивний податок у т роки XIX ст., який давно вже був запроваджений в захщноевропейських кра!нах.
Анахрошчшсть подушного податку розумiв навiть мiнiстр царського уряду Н^. Бунге, який у 1861 р. писав: "Важко уявити скiльки-небудь перекон-ливi доводи справедливостi стягнення i з бiдного, i з багатого по 1 крб. податку" [5]. Починаючи з 1884 р., уряд поступово почав вщмшу подушно! подат (оста-точна !! вiдмiна вщбулася в европейськiй частинi Росiйсько! iмперi! тiльки в 1887 р.). Подушний податок замшювався iншими формами оподаткування, впроваджуються i зростають акцизнi збори на спирт, тютюн, цукор, нафтопро-дукти. Оподатковуеться нерухомiсть мiських жшешв, торгiвля, промисли, доходи вщ грошових капiталiв i т.п. Пщвищуються митнi збори на таможнях. Всього за 4 роки (1882-85) вони виросли бшьше, тж на 30 % [5]. Шдросшська Укра!на, поступово, але неухильно прямувала до стандартов податково! систе-ми, якi були впроваджеш в кра!нах Захiдно! Свропи. На змiну феодальнiй зе-мельнш реил, подвiрному, подушному податкам все бшьшою мiрою здшсню-валося оподаткування доходiв фiзичних, юридичних осiб. Але, як i ранiше, у системi податкiв продовжували домiнувати доходи вщ державних пiдприемств, включаючи державну винну монополiю, яка давала державнiй казш в 1913 р. 60 % бюджетних доходав, прямi податки становили всього 8 %.
Участь Роси у свiтовiй вiйнi (1914-17 рр.) та бшьшовицький переворот згубно позначилися на економщ кра!ни, довели до повного краху фшансову систему Роси. Для покриття пгантських военних витрат уряд Роси, а тзшше i уряд новостворено! радянсько! держави застосовували емiсiю грошових зна-кiв, вводили все новi i новi податки i збори. Бiльшовицький уряд в роки гро-мадянсько! вiйни викидав в об^ нiчим не забезпечеш паперовi грошi, що привело !х до повного знецiнення. За рахунок такого "шфляцшного податку" покривалися майже вш витрати центральних органiв влади. Не приносили доходу державi i нацiоналiзованi фабрики i заводи, бiльшiсть з яких простоюва-
ли, а Ti, що працювали, давали одш збитки. У цих умовах було впроваджено продовольчу розверстку - своерщний податок на селян, за якого у них насильно вщбирали усе "зайве" продовольство. Продрозверстка за формою ви-лучення дуже нагадуе збiр данини Золотою Ордою. Продрозверстка проюну-вала до 1921 р., коли було введено продовольчий податок, який вiдрiзнявся вщ продрозверстки тим, що був унормований вщповщно до частки земл^ що залишалася у селян шсля його виконання, була ïx власнiстю, якою могли роз-поряджатися, як xотiли.
Переxiд вщ продрозверстки до продподатку принiс селянству значне полегшення. Почалося оздоровлення господарства, розвиток виробництва, зростання доxодiв селян, що шдготувало умови для замши натурального по-датку грошовим. Це було зроблено в процес податковоï реформи 1923 р. У процес цiеï реформи всi види податюв, яю сплачували селяни (продовольчий, трудогужевий, подвiрно-грошовий, загальногромадянський, на деяю мiсцевi податки) було об'еднано в единий сшьськогосподарський податок [6]. При визначенш розмiру податку враховували частку рьлш, сiнокосу на ïдця, врожайшсть xлiбiв i трав, кiлькiсть робочоï та продуктивноï худоби.
Одночасно з введенням податку на сшьськогосподарське населення здшснювалися податковi заходи у мютах. Основою оподаткування мiського населення став сукупний доход платника податку. Ставки податку диферен-щювалися вiд 0,83 до 15 % i залежали тшьки вiд розмiру доходу. Заробггна плата робiтникiв i службовцiв у сукупний дохщ не входила i податок з не1' не стягувався [6].
Встановлений порядок оподаткування населення проюнував недовго. Вже в 1930 р. було вжито заxодiв щодо його змши. Суть цих заxодiв полягала в тому, щоб лжвщувати множиннiсть платежiв i внести в систему державних доxодiв чiткiсть, прозорють, виходячи з нових форм господарювання, управ-лiння промисловiстю та шшими галузями господарства. Бiльшiсть платежiв було об'еднано у два, для державних шдприемств - податок з обшу i податок на додану вартють. За основу побудови податку з обшу були покладеш такi принципи: податок встановлювався у формi платежу, що стягувався у твер-дих ставках до обшу або до валово1' виручки вiд реалiзацiï товарiв. Ставки ди-ференцiювалися залежно вщ соцiально-економiчного значення товару. Найбiльшi - для алкогольних i тютюнових виробiв. Сплата цього податку здiйснювалась покупцем при кушвльпродажу товару. Це був податок на спо-живання, непрямий [6].
Другою формою платежiв було вщрахування вiд прибутку госпрозра-хункових шдприемств за визначеними планово-директивними органами ставками. Щ форми оподаткування, визначеш в 1930-32 рр., збереглися фактично на весь перюд функщонування командно-адмiнiстративноï системи з незнач-ними корективами.
Впровадження в 1923 р. твердого i постшного (на декiлька роюв податку стало полегшенням для селян, гаранпею вiд свавiлля мiсцевоï влади. Це спри-яло вiдродженню i подальшому розвитку сiльськогосподарського виробництва. Цiни на продовольство на внутршньому ринку знизилися, краша знову почала
експортувати зерно i iншу продукцiю сшьського господарства. Принципу ста-лостi в оподаткуванш уряд намагався дотримуватися i стосовно промисловост iнших галузей економ^. Податкова система перiоду НЕПу хоч i була непоз-бавлена недолшв i специфiчних особливостей, була зорiентована на стимулю-вання розвитку економши, особливо на початку цього перюду.
У податковiй системi перiоду НЕПу ч^ко проглядаються два етапи. Перший етап припадае на перiод 1921-1926 рр., а другий - з 1926 до 30-х ро-юв минулого столiття [7]. У першу половину НЕПу зусилля влади в податко-вш полiтицi зводилися до бшьш-менш справедливого розподiлу податкового тягаря мiж платниками податкiв з рiзних соцiально-економiчних укладiв. Мета цих зусиль була очевидною: оживити агонiзуючi галузi економiки - про-мисловють, транспорт, зв'язок, сiльське господарство. Тому загальна сума по-даткiв у щ роки не виходила за криву Лаффера, за якою оподаткування набу-вае конфiскацiйного характеру. Податкова система цього перюду значною мiрою посилила стимулювальний характер. Це позитивно позначилося на результатах виробництва: в кра1ш спостер^алося економiчне шднесення.
Пiсля 1926 р. вiдбулася переорiентацiя цiлей i завдань НЕПу, значна роль в ix органiзацiï вiдводилась податковiй системi. Водночас полiтичне ке-рiвництво держави взяло курс на обмеження, скорочення, а по^м i повну лж-вiдацiю приватновласницьких форм господарювання як у мiстаx, так i в селах. основна роль у цьому сощально-полггичному процес вщводилася податковiй системi. На змiну стимулювальноï функцiï податюв, яка домiнувала у першi роки НЕПу, прийшла чггко виражена фiскальна регресивна з конфюкацшними елементами. Податки служили в руках влади шструментом вирiшення поль тичних i соцiальниx проблем. Першим кроком влади у цьому вщношенш була вщмова вiд реалiзацiï основоположного принципу оподаткування - рГвномГр-ного розподшу податкового тягаря мiж платниками податюв. У травнi 1927 р. впроваджуеться податок на надприбуток. Об'ектами оподаткування стали при-ватнi пiдприемства, як переробляли сiльськогосподарську сировину, млини, маслоробш пiдприемства i ï^ подiбнi. Податки встановлювалися на такому рiвнi, що шсля ï^ сплати не було ресурЫв не тiльки розширювати виробниц-тво, а й тримати його на досягнутому рiвнi. Одночасно з цим видавалися без-лiч шструкцш, постанов, якi руйнували приватновласницьку дiяльнiсть. Влас-не для цього вони й проваджувалися. В результатi почалося масове ïx банкрут-ство, закриття. Тiльки з 1928 по 1930 рж кiлькiсть приватних дiючиx шдпри-емств скоротилася на 44 %. До моменту завершення примусовоï колективiзацiï 1931-1932 рр. було покшчено з приватним сектором у промисловост [7].
З цього часу в системi оподаткування чггко визначаеться сощально-полггична функщя, яка вiдповiдае iдеологiï, духу i потребам тоталитарного режиму. Одне з першочергових завдань цього режиму - лшвщащя приватно-господарського укладу за допомогою податковоï системи була виконана. Спроба використати податкову систему як заЫб боротьби з полгтичними противниками широко використовувалася i в наш час у перюд виборчих перего-шв Президентом Украши у 1999, 2004 роки режимом Кучми. Вони провали-лися тшьки завдяки масовому народному протесту "помаранчевоï революцiïм.
У колишньому СРСР переважали непрямi, опосередкованi податки. По-яснюеться це низкою особливостей цього податку. Насамперед простотою його вилучення у населення через мехашзм цшоутворення. Непрямi податки для ра-дянсько1' влади були вигiднi й тим, що давали можливють певною мiрою скри-то отримувати дохщ за рахунок пiдвищення цiни. Вони безпосередньо державою не вилучалися з заробггно1" плати або шшого доходу громадян. Цей податок, який по сут був акцизом, вилучався при купiвлi товару, оплат послуг.
Одним з найпоширешших непрямих податюв, що використовувався в СССР, був податок з обшу. Його впровадили в 1939 р. i проюнував вш до 1992 р., коли краша розпалася на окремi самостiйнi держави. Це був основний бюджетонаповнювальний податок на споживача, осюльки саме вiн сплачував його, коли здшснював покупку. Податок з обшу являв собою твердо визначену державою частку цши товару i був ïï структурним елементом. Цей податок ви-конував чiтко визначену розподшьчу функцiю. Ним обкладалися товари широкого вжитку - продовольчi товари, одяг, взуття та iншi товари групи Б".
Така практика використання податку з обшу привела до великих пере-кошв у щноутворенш. Однi товари (товари народного споживання) продава-лися за цiнами, що в деюлька разiв перевищували ix собiвартiсть, а iншi товари - засоби виробництва (машини, обладнання, вугшля, нафтопродукти, метал тощо) реалiзовувалися за цiнами, нижчими ïx собiвартостi, що створюва-ло iлюзiю ïx дешевизни. Це не сприяло економному використанню ресурЫв, було причиною марнотратства. То ж i не дивно, що в СРСР протягом ба-гатьох десятишть на кожну одиницю готово:' продукцн витрачали сировини у 3-4 рази бшьше, шж у розвинених капiталiстичниx крашах [7]. У нашому ви-падку спостершаеться втрата податками властивоï ïм у ринковш економiцi стимулювальноï функцн.
Варто зауважити, що окремi життево важливi для населення товари реалiзувалися без податку з обшу, а iнодi навiть нижче ïx собiвартостi. До таких товарних груп належали лжи, шюльно-канцелярсью товари, асортимент дитячого одягу, взуття, рiзного розу навчальш посiбники, пiдручники тощо. Така цшова полiтика на цi види товарiв вiдкривала широкий доступ до них споживача i сприяла задоволенню ïx потреб, вщповщала тш соцiальнiй поль тицi, яка декларувалася владою.
1стотш змiни було внесено у шютдесят роки в оподаткування доxодiв колгосшв, колгоспникiв. До 1966 р. податок колгоспами оплачувався з валового доходу, у який включався i фонд оплати колгоспниюв. Це приводило до того, що господарствам доводилося платити податок навггь за умов збитко-вост i коли не було прибутку. А таких у повоенш роки, в арха!чшй здир-ницьюй системi заготiвель сiльськогосподарськоï продукцн, було багато.
Починаючи з 1966 р. 12 %-й податок колгоспами сплачувався тшьки за умов досягнення 15 %-го рiвня рентабельност виробництва. Це означало, що т господарства, у яких вона була нижче, звшьнялися вщ оподаткування. А у тих, у яких вона була вищою, платили податок в розмiрi 15 % i 0,3 % з кожного вщсотка приросту прибутку, який перевищував 15 % норму рентабельность Законом було вщзначено, що податок не повинен перевищувати 25 % валового прибутку господарства [8].
Позитивш змши вiдбулася i в оподаткуванш особистих доходГв кол-госпниюв. У повоенш роки (1945-53 рр.) в системi оподаткування зберiгався старий порядок оподаткування колгоспного двору. Кожна колгоспна шм'я, яка користувалася присадибною дшянкою землi, зобов'язана була здавати визначену державою кшьюсть рГзних видГв сшьгосппродуклв - молока, м'яса, картоплi, овочГв тощо. Цей вид натуральних податюв за формою i змю-том нагадував оброк, який доводилося селянам сплачувати в часи кршосного права. Цей натуральний податок був обтяжливий для селян, оплата пращ яких у колгоспах була низькою i нерегулярною. Щ арxаïчнi види податюв було скасовано тшьки шсля смерт Сталiна (1953) постановою "Про скасування обов'язкових поставок сiльськогосподарськиx продукпв господарствами кол-госпниюв, робГтниюв, службовщв" [9].
1стотш змши вщбулися в системi формування бюджетних доходГв з прибутку шдприемств в серединi минулого сташття. КризовГ явища в еконо-мщ на початку 60-х роюв викликали необxiднiсть здiйснення заxодiв шдви-щення економiчноï ефективностi, стимулювання ращонального використання матерiальниx, трудових ресурсiв. Ставилося завдання створити такий госпо-дарський мехашзм, який спонукав би трудовий колектив, починаючи з його керiвника до рядового працiвника, дбати про бережне використання паливно-матерiальниx ресурЫв, зростання продуктивност працi. Зацiкавити у цьому пращвниюв можна було змшивши Гснуючий до 1965 р. порядок розподшу прибутку. 1снуюча на той час система його розподшу не защкавлювала пращвниюв шдприемства у його збшьшенш, осюльки майже весь вш (до 95/) ви-лучався через розподшьчу податкову систему.
На вересневому (1965) Пленумi ЦК КПРС було виршено запровадити новий порядок розподшу прибутку на користь шдприемств, який шзшше був шдтверджений урядовими ршеннями. Якщо до 1965 р. частка шдприемств у розподш прибутку не перевищувала 5 %, то уже в 1966 р. вона зросла до 27 %, а в наступш 1980 i 1990 рр. - вщповщно до 36 i 40 % [10].
Додатковi ресурси шдприемства, що надшшли вщ перерозподшу прибутку, було використано на формування фондГв економiчного стимулювання (фонд матерiального стимулювання, розвитку виробництва, житлового 6удГв-ництва), зокрема, в 1985 р. на це шшло 15 %, а в 1990-39 % прибутку [11].
Одночасно з цими змшами в розподш прибутку була введена плата за виро6ничГ фонди, за трудовГ ресурси, фжсоваш, рентш платежi, якГ надходи-ли в бюджет держави. Джерелом цих платежiв був прибуток шдприемств. У 1980-1990 рр. плата за виро6ничГ фонди вщповщно становила 24-19 %, а за трудовГ ресурси у 1990 р. - 5 % отриманого в цьому рощ прибутку [11].
"06ов'язковГ платеж^', якГ вносили шдприемства в бюджет за змютом, фактично були податком, але за правовим статусом вщрГзнялися вГд них. На вщмшу вГд податкiв, яю законодавчо встановлювалися Верховною Радою, "о6ов'язковГ платежi" визначалися галузевими мiнiстерствами i вщомствами за методиками, якГ вони самi розробляли i самi могли змшити. Особливо!" стимулювально!" ролГ, на яю розраховували iнiцiатори впровадження цих пла-тежiв, вони не вщшрали. РядовГ працГвники не завжди були прошформоваш
про юнування таких фондiв i можливiсть отримати з них доплату до заробгг-ноï плати. Що ж до керiвникiв, то вони були бшьш зацiкавленi в перевико-наннi юльюсних виробничих показникiв плану, анiж у шдвищенш ефектив-ностi виробництва. Мало мюце подальше зниження прибутковостi виробництва, трудношд у формуваннi бюджетних фондiв.
Пошуки нових форм стимулювання виробництва обумовили прове-дення реформи господарського управлшня в краïнi. Як i в минулому, метою було створити защкавлешсть працюючих у юнцевих результатах пращ, виробництва, шдвищенш його ефективность
Ранiше, до 1987 р. у практищ розподiлу прибутку шдприемств дiяв за-лишковий принцип розподшу прибутку, за виключенням нормативу плати за фонди. Шсля 1987 р. в основу такого розподшу було покладено нормативний метод що давало можливють при зростанш прибутку збшьшувати ту ïï час-тку, яка залишалася у пiдприемствi. Встановлювався норматив вщрахування прибутку у бюджет, мшютерствам.
Новим тут було те, що заборонялося вщомчим i мшютерським чиновникам протягом року змшювати нормативи плати в бюджет i iншi платежi. Це давало можливють при зростаннi прибутку вiдповiдно збшьшити i ту час-тку, яка залишалася шдприемству.
Але нормативне вщрахування прибутку було далеке вiд сучасних форм i методi оподаткування у розвинених крашах свггу. У шдприемств, як i рашше, вiдбирали бшьшу частину прибутку, нiж залишали !м. Але навiть це не забез-печило збiльшення надходжень у бюджет. Особливо великих втрат зазнала доходна частина бюджету внаслщок алкогольно! полггики в 1986-1987 рр. Запо-чаткована з найкращими намiрами, вона принесла державному бюджету вели-коï шкоди. За 1986-1988 рр. втрата податку з обiгу з алкогольних напоïв становила 37 млрд. крб., тобто щорiчно бiльше 12 млрд. крб. В результат^ почина-ючи з цього часу нестача фшансових ресурсiв у державi стала особливо вщ-чутною. Тотальна фшансова криза, яка охопила краïну в другш половинi 80-х рок1в минулого столбя, була однiею в причин розпаду СРСР.
Виникнення незалежних держав, у т.ч. i Украши на теренах ко-лишнього Союзу, стало новим етапом розвитку податковоï системи, адекват-ноï умовам переходу вщ тоталiтарноï командно-адмiнiстративноï системи до сощально орiентованоï ринковоï економiки. Становлення податковоï системи Украïни ускладнювалося тим, що воно вщбулося в умовах тибо^ систем-ноï й економiчноï кризи, зруйнованоï кредитно-грошовоï системи, полiтичноï нестабильность Податкове законодавство довелося розробляти практично з чистого аркуша, використовуючи при цьому набутий вшами досвщ краш з розвиненою ринковою економжою у формуванш своïx податкових систем, а також нормативну податкову базу колишнього СРСР.
Правовою основою податковоï системи Украши е "Закон про систему оподаткування", який був уперше прийнятий у 1991 р. Шзшше, в 1994 р. вш був доповнений з врахуванням соцiально-економiчниx змш, яю сталися в краш в 1992-93 рр. Але цей змшений i доповнений закон дiяв тiльки до 1997 р. коли Верховна Рада внесла у нього новi доповнення, викликаш потре-
бою полшшення податкового законодавства. Ниш цей Закон е базовим. У ньому визначаються принципи побудови податково1' системи, платниюв податюв, ïx обов'язки i вщповщальшсть за порушення податкового законодавства, основш види податюв та шших обов'язкових платежГв, що стягуються з фГзичних i юридичних оЫб на територи Украши, подш ïx на загальнодержав-m та мюцевГ [12]. Але вже i в цей закон внесено багато змш, доповнень. КрГм податкових закошв, юнуе багато рГзних доповнень до податкових норматив-них аклв, що ускладнюе роботу податкових оргашв i ïx пращвниюв. Давно назрша необхщшсть розроблення податкового кодексу Украïни, прийняття якого Верховною Радою надмГрно затяглося.
III. Висновки
Таким чином, за роки самостшносп в Украш створено податкову систему, яка дае змогу загалом забезпечити наповнення грошовими ресурсами до-xодноï частини бюджету, необхщними для виконання державою закрГплених за нею функцш. Водночас ця система мае ютотш недолжи, яю обумовили значне податкове навантаження на суб'екти господарювання, яке привело до невиправданого вимивання обшових коштГв шдприемств, великих втрат бю-джетних ресурсГв через надмГрш податковГ пшьги. У податкове законодавство часто вносяться змши, що робить його нестабшьним i не дае можливост тд-приемцям визначити перспективу своеï господарськоï дГяльносп. Щ та шш1 недолГки, яю властивГ чиннГй податковГй системГ, вимагають ïï реформування та першим кроком якого стане ухвалення Верховною Радою податкового кодексу Украïни, який враховуе цившзацшний досвГд та нащональну специфГку.
Лiтература
1. Василик О.Д. Податкова система Украши: Навч. пос. - К.: Полграфкнига, 2004. - С. 411.
2. IcTöpiH народного господарства Украшсько'1 РСР. В 3-х томах, т. 1. - К., 1983. - С. 70.
3. История СССР с древнейших времен до конца ХУШ века. - М. : Высш. шк., 1983. - 284 с.
4. Коняев А. Финансовый контроль в дореволюционной России. - М. : Госполитиздат, 1979. - С. 19.
5. История СССР в 1860-1917 г. - М.: Просвещение, 1990. - С. 43-56.
6. Icторiя народного господарства Украшсько'1 РСР. У 3 томах, т. 2. - К.: Наук. думка, 1984. - С. 195.
7. Мiжнародне оподаткування: Навч. пос. - К., 2003. - С. 51-52.
8. Ведомости Верховного Совета СССР, 1970, № 1507. - С. 3-4.
9. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам (1917-1967 гг.) Т. 4. -С. 349-351.
10. Политическая экономия, т. 3. - М., 1979. - С. 329-343.
11. Народное хозяйство СССР в 1990 г. - М.: Финансы и статистика, 1991. - С. 21-25.
12. Закон Украши Про внесення змш до Закон Украши "Про систему оподаткування// Голос Украши. - 1997. - 25 березня.
УДК 336.22:336.71 Здобувач О.Г. Сербина - Rbeiecbm КА
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ nO^TKOBOÏ БАНКIВСЬКОÏ Д1ЯЛЬНОСТ1
Визначено вплив оподаткування банк1всько'1 д1яльност1 як на саму банювську систему, таю i на економшу краши загалом. Критично розглянуто основш тдходи та аргумента до оподаткування банювсько'! д1яльносп в трансформацшних економшах.
