CC BY
11
тання виробничо! активностi та зайнятостi населення, а на цш основi шдви-щення життевого рiвня. Висуваючи це як мету на майбутне та як сподiвання, виправданi i нинiшнiми полггичними змiнами в Укршт, можна зробити вис-новок, що на сьогодш необхiдно враховувати мiграцiйну ситуацiю шд час роз-роблення економiчних i соцiальних програм, виходячи з особливостей конк-ретних регiонiв. Варто вести мову про необхщшсть адресно виршувати про-блеми працевлаштування на рщнш землi, дбати про зростання заробггно! плати та розвиток сощально! сфери з тим, щоб попереджувати можливють обезлюднення найураженiших емiграцiею мiсцевостей та депресивних реп-ошв [3, с.38]. Водночас на державному рiвнi по^бно укласти мiжурядовi угоди щодо легашзаци перебування наших громадян за кордоном для працевлаштування.
Лггература
1. Варецька О. Сощально-економ1чне пщгрунтя трудово! шграцп населення Украши// Украша: аспекти пращ. - 2005, № 5. - С. 34-39.
2. Вшчпрювання бщносп: розробка 1ндикатор1в соц1ально-економ1чно'1 захищеносп населення Украши: Стат. вид./ Держкомстат Украши. МОП. Представництво ООН в Укра!ш. -К., 2006. - 207 с.
3. Довжук Б. Актуальне репональне дослщження трудово! мграцл// Украша: аспекти пращ. - 2005, № 3. - С. 37-39.
4. Карпачева Н. Останш статистичш даш по нелегальнш м1грацл та торг1вл1 людьми в Укра!ш: Доп. у Верхов. Рад1 Украши вщ 02.04.2005.
5. Статшстшчншй щор1чник Украши за 2005 р1к/ За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Держ. ко-м1тет статистики Украши, 2006. - 576 с.
6. Стан дотримання та захист прав громадян кра!ни за кордоном. Верхов. Ради Украши з прав людини. - К., 2003. - С. 18.
7. Торпвля людьми з Украши з метою трудово! сексуально! експлуатацп/ МБП. - К., 2003. - 70 с.
8. Трудова м1гращя населення Тернопшьсько! обл.: кшькюний та географ1чн1 аспекти/ Кер. авт. кол. Б.С. Довжук С.С. Хаба. - Т.: Джура, 2005. - 72 с.
9. Шушпанов Д.Г., Берегля Н.П., Лиса А.В. Причини 1 наслщки трудово! м1граци населення Украши// Репональш проблеми зайнятост 1 ринку пращ: Матер. всеук. наук.-практ. конф. Економ. думка, 2004. - С. 42-43.
УДК 334.722:336.564 Здобувач А.Р. Огоновський - Rbeiecbm КА
1НСТИТУЦШШ УМОВИ ЗБ1ЛЬШЕННЯ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ У БЮДЖЕТ ДЕРЖАВИ У ПЕРЕХ1ДН1Й
ЕКОНОМ1Ц1
Подано аналiз формування iнституцiйних умов податкових надходжень в бюджет держави впродовж перехщного перюду економiки Украши та окреслено основ-нi шляхи ïx зростання.
Competitor A.R. Ogonovski - L'viv commercial academy
Institutional conditions increasing taxis approaching in the budget state in transitive economics
In the article analyze the forming institutional conditions taxis approaching in the budget state in transitive period of economics Ukraine and outlines the general ways of it increasing.
Вступ. Виршальною умовою забезпечення зростання бюджетних до-ходiв держави, мiсцевих оргашв влади е розширення та шдвищення ефектив-ностi виробництва. Саме у сферi виробництва створюеться нова вартють - на-цiональний дохiд - джерело фонду заробггно! плати, шших видiв доходу фь зичних оЫб, прибутку пiдприемств, з яких сплачуються податки у державний та мiсцевi бюджети. Серед вiтчизняних вчених-економiстiв, що дослiджують проблеми оподаткування, видiляються пращ О.Д. Василика, В.М. Опарша, В.М. Сутормшо!, В.1. Кравченко, В.М. Мельника, С.М. Онисько, М.Я. Азарова, Р.А. Славюка, М.Т. Крупки, Ю.В. Пашчника та iн.
Проблеми податкових надходжень до бюджету держави, вдосконален-ня податково! системи е постiйною темою обговорення у парламент Укра!ни на науково-практичних конференщях, семiнарах. Такий iнтерес до ще! проблеми пояснюеться тим, що податки е ^ею категорiею, яка зачiпае iнтереси кожно! людини, класу, сощально! групи, кожного тдприемства, !х об'еднань, держави, оскiльки це пов'язано безпосередньо з виробництвом, розподшом i споживанням новостворено! вартостi, нащонального доходу.
Постановка завдання. Метою нашо! статтi е аналiз формування шсти-туцiйних умов податкових надходжень до бюджету держави впродовж перехщ-ного перюду економiки Укра!ни та з'ясування основних шляхiв !х зростання.
Результати. Розпочат у першi роки незалежност Укра!ни роздержав-лення i приватизащя державно! власностi, вiдсторонення держави вщ управ-лiння, регулювання економiчними процесами призвело до спаду виробництва та бюджетних доходiв держави, населення, попршення вЫх економiчних по-казникiв, показниюв якостi економiчних умов життя. Критерiем характеристики стану розвитку економжи, досягнутого рiвня виробництва став розмiр ВВП. Цей показник з аналопчною метою використовуеться у кра!нах з розви-неною економiкою. Уже у першi роки реформування чи його iмiтацi! еконо-мiцi кра!ни було завдано велико! шкоди через спад виробництва i зменшення обсягу ВВП - джерела доходiв населення, бюджетних доходiв. У табл. 1 наведено показники виробленого в Укра!ш ВВП у фактичних щнах 2004 р.. Пе-рерахований у щнах 2004 р. ВВП у 1990 р. становив 395,7 млрд. грн., а у 1995 р його виробництво скоротилося до 181,1 млрд. грн., тобто бшьше, шж наполовину. У наступш роки вщбулося певне його зростання, але такий спад виробництва, руйнащя продуктивних сил кра!ни в умовах миру, без вшн i природних катаклiзмiв, е безпрецедентним у св^овш економiчнiй ютори.
Роки ВВП у фактичних щнах ВВП у щнах 2004 р. млрд. грн. ВВП в % до 1990 р.
1990 167 млрд. крб. 395,7 100,0
1995 5451612 181,1 47,8
2000 170 млрд. грн. 99,7 48,2
2001 1004,1 186,8 47,2
2002 225.5 196,7 49,7
2003 267,3 215,3 54,4
2004 344,8 241,4 61,0
Примггки: Розрахунки зроблено на тдстав1 даних Статистичного щор1чника Укра!ни за 2004 р., с. 33.
*
Спад виробництва зумовив вщповщне зниження бюджетних надхо-джень, дефiцит грошових ресурсiв. Коштв не вистачае не тiльки для розбу-дови економiки кра!ни, а й для задоволення сощальних потреб - на освггу, медичну допомогу, житлове будiвництво тощо. Дефiцит бюджету у 1995-97 рр. досяг 6,6 % вщ ВВП i це при вилученнi у виглядi податюв i iнших обов'язко-вих платежiв у бюджет бiльше половини ВВП. Тшьки на початку ХХ1 ст. рь вень бюджетного дефiциту дещо скоротився i становив у 2003-04 рр., вщпо-вiдно, 3,2 i 3,3 %. Така ситуацiя з бюджетними доходами е прямим наслщком незадовiльного фiнансового стану господарюючих суб'ек^в.
Серед причин поглиблення кризи варто визнати використання моне-тарно! теори формування ринково! економжи, вiдмова держави вiд регулю-вання економiчних процесiв, iгнорування специфiчних умов ринково! тран-сформаци економiки Укра!ни. Однiею iз основних причин, що призвела до руйнування виробничого потенщалу держави, негативно вплинула на вироб-ництво, а вщтак i на збiр податкiв - джерело наповнення державного бюджету стала приватизащя державно! власност та методи !! роздержавлення. Роздер-жавлення було справдi потрiбне, оскiльки надмiрно монополiзоване державне виробництво, вщсутшсть конкуренцi! стали серйозною перешкодою техшчно-му прогресу. Але робити це необхщно було виважено, поступово, на основi точних розрахункiв економiчно! ефективностi приватизацi!, оскiльки це вщбу-ваеться у розвинених кра!нах - Великш Британi!, Нiмеччинi. У мiру нагрома-дження ресурсiв - фшансових, матерiальних, кадрових - можна розпочинати приватизащю наступних об,ектiв, забезпечуючи тим самим планомiрне наро-щування результативность Ми ж почали роздержавлення шляхом руйнаци дь ючих пiдприемств, не створивши натомють бiльш ефективних нових госпо-дарських структур. При цьому усшх приватизацi! чомусь оцiнюеться вщсот-ком роздержавлення та кiлькiстю приватизованих шдприемств, а не кшцеви-ми результатами виробничо! дiяльностi останнiх - обсягом та яюстю виробле-но! продукцi!, валовим, чистим доходом. Це абсолютно помилковий шдхщ.
Держава замють того, щоб здiйснювати свою регулювальну функцiю цим процесом, фактично усунулася вщ нього. Були створенi сприятливi умо-ви для збагачення окремих оЫб, якi перебували у певних владних структурах, або були близью до державних ресурЫв. Найбшьш поширеним способом стало безоплатне, або здшснене за символiчну цiну, привласнення державних об'ектв рiзних галузей народного господарства.
Широкого резонансу набула справа роздержавлення i акщонування власностi Чорноморського пароплавства. У цш господарськiй структурi було зайнято понад 500 тис. оЫб - морякiв, працiвникiв наземно! служби обслуго-вування морського транспорту, яка приносила державi щорiчний дохщ близь-ко 500 млн. дол., було створено акщонерну компанiю "Бласко", Керiвники новоствореного акцiонерного товариства вже з перших дшв почали розпро-дувати судна, а отриманi кошти перераховувати на сво! закордоннi рахунки i рахунки тих посадових оЫб, якi сприяли !хнiй злочиннiй дiяльностi. У дер-жавний бюджет з цих коштв потрапляли крихти. Ниш вщ колись потужного пароплавства, яке володшо 340 суднами i вважалось потужним конкурентом
з морського перевезення вантаж1в для вщповщних шоземних комерцшних структур, практично шчого не залишилося [1]. Держав1 доведеться заново ство-рювати свш торговельний флот.
Таю факти непоодинок у вЫх галузях народного господарства. Сус-пшьству, держав1 завдано шкоди на десятки мшьярд1в гривень.
Зосередження власност в руках правлячоï олiгарxiï вщбувалося не за рахунок створення новоï власностi, а шляхом привласнення окремими особами, групою оЫб, рашше створеного працею всього народу нащонального ба-гатства, фактично експропрiацiï його у решти населення. Про масштаби зав-даних державi втрат свщчать данi, наведенi Президентом Украïни В. Ющен-ком у його Заявi з приводу привласнення мКриворiжсталiм у 2005 р. Вартють основних фондiв цього комплексу у структурi основних фондiв промисловос-тi становить всього декшька вiдсоткiв. Але внаслiдок проведеного фондом держмайна конкурсу "Криворiжсталь" було продано за 24,3 млрд. грн., що на 6,6 млрд. грн. (33 %) перевищуе надходження вщ усix приватизованих шдприемств за 14 попередшх рокiв [2]. М1ж тим, вартiсть лише основних вироб-ничих фондiв в Украïнi за 1990 р. становила 304 млрд. крб. Це майже 500 млрд. дол. за офщшним курсом радянського карбованця. Приблизно половина цих фондiв припадала на промисловють [3, 4]. Ниш в Укра"ш уже 90 % шдприемств недержавш, приватизоваш. Держава мала б отримати за них, навггь за умов продажу за швщни, не менше 250 млрд. дол. Це той ресурс, який можна було використати на оновлення виробничого потенщалу i створення нових робочих мюць, на розвиток соцiальноï сфери i задоволення сощальних потреб населення.
Щоб у цш важливiй справi не було свавшля i реприватизацiя не перет-ворилася в новий передiл власносл, необxiдно прийняти Закон "Про прива-тизацiюм окремих пiдприемств, якi було привласнено з порушенням закону, розробити мехашзм передачi таких об,ектiв у державну власшсть. Щоб меха-шзм реприватизацiï не був використаний як знаряддя боротьби однiеï олiгар-xiчноï групи проти iншоï, необxiдно цей процес зробити якомога прозоршим i контрольованим.
Реприватизацiя мае стати першим кроком на шляху вщновлення ви-робництва, пiдвишення його ефективностi та подальшого розвитку економi-ки, збшьшення надходжень у бюджет, наступним кроком мае бути ре-конструкцiя шдприемств, розширення виробничого потенщалу на новш шно-вацiйнiй основi. Для цього потрiбно здiйснити комплекс заxодiв. Важлива роль у цьому процесi належить податковiй системi, посиленню ïï стимулю-ючих функцiй. Про це говорив i Президент Украши В. Ющенко у своему ра-дiозверненнi до народу Украши: "Економiчний прорив нам може забезпечи-ти, - зазначив вш, - нова фiскальна полггика, детiнiзацiя нацiональноï еконо-мiки, бездефщитшсть державних видаткiв, обмеження полiтичного втручан-ня в економiку, опора на новi теxнологiï, ошаднiсть в ресурсах, особливо в енергоресурсах" [5]. Президент висловив упевнешсть, що реалiзацiя та^' фi-лософiï дасть змогу забезпечити щорiчне зростання валового продукту на 57 %, а це той мшмум, який необxiдний для продовження тих сощальних ре-
форм, як започаткованi. "Потрiбно створити такi умови для розвитку бiзне-су, аби податки почали платити вш, аби вкладати кошти у розвиток нових технологш i оновлення виробництва було випдно всiм" [5].
Отже, вщновлення виробництва, його розширення i розвиток може бути здшснено вжиттям комплексу заходiв. Важлива роль у цих заходах нале-жить наущ, використанню !! досягнень у виробничому процесс
На початку 2003 р. за кордоном працювало до 30 % укра!нських вче-них i квалiфiковано! робочо! сили. За даними Держкомiтету, лише за 1997 -2002 рр. за кордон ви!хало 594 доктори наук, 907 кандидатв наук. Третина з них вжом до 40 роюв [6]. Цей вщплив не припиняеться i донинi [6]. Не меншi втрати суспiльства i вiд мшрацп квалiфiковано! робочо! сили у зарубiжнi кра-!ни. За межi кра!ни ви!жджають не лише науковцi, а й квалiфiкована робоча сила - щороку понад 90 тис. ошб з числа найбiльш активних, шщативних i освiчених громадян. Отже, ми втрачаемо найдорожче, найцшшше, те, що е золотим фондом наци, суспшьства, - штелектуальний потенцiал, без якого годi сподiватися на динамiчний вихщ Укра!ни на авангарднi позицi! цившзо-ваного розвитку. Без iнтелекту, без нацюнально! елiти укра!нське суспiльство не здатне до енергшного самоздiйснення, набуття ново! технологiчно! якостi, не зможе забезпечити себе, свое цившзацшне "я", свш нацiональний образ.
Розширення виробництва i його розвиток на шновацшнш основi тд-вищить попит на вщповщш науково-технiчнi розробки, сприятиме активiзацi! науково-дослiдних робiт у наукових центрах та безпосередньо на виробничих об'ектах, розшириться i потреба у квалiфiкованiй робочiй силi. Але цей про-цес мае бути керованим i стимулюватися податковими та iншими пшьгами. Поки що новi власники шдприемств вважають за краще базувати свш бiзнес переважно на екстенсивних факторах - дешевш робочiй силi, застаршш мате-рiально-технiчнiй базi, доступу до влади, а вщтак i до бюджетних ресуршв. Саме розвиток такого бiзнесу сформував у державi так звану олiгархiчно-кла-нову економiку, характерною рисою яко! е надзвичайно низький попит на на-уковий продукт, впровадження науково-техшчних розробок у виробництво. Як наслщок цього - в^чизняна продукцiя тих пiдприемств, якi ще працюють, неконкурентоспроможна. Випуск продукцi! третього технолопчного ряду, тобто застарiло!, в Укра!ш становить близько половини, тодi як ново! i п'ято-го укладу (найновшо!) - всього 4 % [7].
Як i ранiше, витрати на науково-дослiдницьку, iнновацiйну дiяльнiсть мiзернi, не зiставнi з вщповщними затратами розвинених кра!н як у загальних сумах, так i в розрахунках на душу населення. Зокрема у США на це витра-чаеться майже 400 млрд. дол. на рш, в Cвросоюзi - до 180 млрд. дол., а в Ук-ра!ш - всього 400 млн. дол. [7].
Це е наслщком не лише низького технолопчного рiвня виробництва в Укра!ш, а й ^норування виконавчою владою вимог закону Укра!ни щодо розвитку науки, впровадження !! досягнень у сферу виробництва. Вщповщно до Закону "Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть", передбачено щорiчнi витрати на науку з державного бюджету не менше 0,7 % ВВП, тодi коли витрати на науковi дослщження у кра!нах Евросоюзу становлять 1,9 % рiчного ВВП. I
навiть за ще! величини там вш вважаеться критичним i ставиться вимога довести цей показник до рiвня США, де вш досягае 3 % рiчного ВВП [7].
Причиною незадовшьного фiнансування наукових дослщжень е не тiльки брак кош^в, а й недооцiнка з боку розпорядниюв фiнансових ресурсiв ролi науки в розвитку продуктивних сил, помилкове уявлення про низьку ефектившсть цих витрат. Хоча це i не так. Св^овий досвщ показуе, що вит-рати на науково-дослiднi роботи i впровадження у виробництво !х результа-тiв окуповуеться сторицею, без них нинi не можна забезпечити ефективного виробництва конкурентоспроможно! продукцй шдприемства, а отже, i на-дшного джерела податкiв.
Нам у цьому вщношенш необхiдно брати приклад з кра!н з розвине-ною ринковою економжою, в яких постiйно зростають не лише бюджетнi витрати на розвиток науки, впровадження И досягнень у виробничу сферу, а й всшяко стимулюються подiбнi витрати шдприемств, використовуючи для цього всшякого роду фiнансовi преференцй, зокрема, широко застосовуються рiзного роду податковi знижки, про яю говорилося у попередньому роздш. Податковi знижки, залежно вiд краши, виду продукцй, яюсно! характеристики товару, - змшюються вiд 20 до 100 % базового прибутку. Зокрема, у США та Японй таю знижки становлять до 20 %, а субсидй малим та середшм шд-приемствам на наймання науковщв або вiдповiднi замовлення на наукове дослщження у Францй та Великобританй - до 50 %, у Нiмеччинi - 30 % [7]. 1хнш досвiд необхiдно перейняти нашш владi.
Сiльське господарство е одшею з провiдних галузей економжи Укра-!ни. Вiд рiвня його розвитку, стабшьноси функцiонування залежить загаль-ний стан розвиту внутрiшнього i зовнiшнього ринку, добробут населення.
Протягом 90-х роюв минулого столiття з року в рж знижувалося виробництво продукци рослинництва, тваринництва i лише, починаючи з 2000 р. ця негативна тенденщя призупинилася, а в наступш роки вiдбулося помине збiльшення вироблено! в аграрному секторi продукцil. Динамiку виробництва сiльськогосподарськоl продукци в Укра!ш у зазначений перюд характеризу-ють данi табл. 2. У 2000 р. навггь за певною збшьшення виробництва продук-цй рослинництва, порiвняно з попереднiм роком, яке було забезпечено спри-ятливими погодними умовами, вартють отримано! продукцй становила трохи бiльше половини отримуваного продукту у 1990 р. Особливо велико! шкоди зазнало внаслiдок реформування тваринництво - поголiв,я худоби скоротило-ся, виробництво продукцil тваринництва у юнщ 90-х рр. - на початку ХХ1 ст. становило менше половини того, що вирощувалося у 1990 р.
Табл. 2. Варт^ть стьськогосподарськоХпродукци, вироблено'1 у 1990-2004рр.
в Укрш'щ (у порiвняльних щнах 2000 р. — млрд. грн.)*
Види Роки продукцй 1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2000 у % до 1990 2004 у % до 1990
Продукц1я с1льського
господарства у т.ч.: 104,4 67,8 55,6 61,4 62,1 55,3 66,2 53,2 63.4
рослинництва 52,4 33,4 33,6 37,8 37.2 31,9 42,6 64,1 81,3
тваринництва 52,0 29,4 22,0 23,6 24,9 23,4 23.6 42,3 45.3
Пршмггкш: *Статистичний щор1чник Украши за 2004 р. - С. 102.
Негативнi тенденци в розвитку тваринництва спостерiгалися i в наступ-m 2005-06 рр. Особливо тривожна ситуацiя склалася з поголiв,ям ВРХ, яке доведено до критичного рiвня.
Свiтовий економiчний розвиток краш не знае жодного подiбного ви-падку. Поряд з небаченими матерiальними втратами, зниженням виробництва продукцп, зруйнованими фермами, понiвеченою виробничою структурою село за роки реформування зазнало й сощальних втрат - знизили народжува-нiсть i чисельшсть сiльського населення, з'явилося i постшно зростае безро-бiття на сель Зруйновано сощальну сферу села, попршилося медичне, побу-тове й iншi форми обслуговування населення.
У Постановi Верховно! Ради з парламентських слухань шформацп Ка-бiнету Мiнiстрiв Украши про стан справ в аграрно-промисловому комплекс Украши зазначалося, що "в результат послаблення управлшня розвитком аг-рарно-промислового комплексу, погiршення фiнансового стану сшьськогос-подарських товаровиробникiв, зростання соцiально-економiчних процесiв в аграрнiй сферi, масово! вiдмови суб,ектiв господарювання в аграрно-промис-ловому комплексi вiд оренди дшянок сiльськогосподарського призначення, ускладнення ситуацп на сел^ яка ще далi продовжуе загострюватися", держава зазнала значних збитюв [8].
Пiдвищення щн на паливно-мастильнi матерiали, сшьськогосподарсь-ку техшку, мiндобрива та iнше призвело до зростання собiвартостi i збитко-востi бiльшостi господарств та практичного знищення тваринництва.
Негативно на розвиток сшьськогосподарського виробництва вплинула вiдмова держави вщ економiчноï пiдтримки пiдприемств аграрного сектора, регулювання економiчних вiдносин мiж ними i всiма iншими галузями. Обь цяноï на початку щедроï фiнансовоï допомоги новим фермерським господар-ствам так i не було надано. У держави не було необхщних фшансових ресур-сiв. Адже для створення однiеï ферми типу американсь^' чи захщноевро-пейськоï потрiбно щонайменше 500 тис. доларiв, а для фермеризаци всього сiльського господарства Украши - сотш мiльярдiв.
Селяни-фермери, як зважилися на самостiйне господарювання, зали-шилися вiч-на-вiч зi сво1'ми бiдами-проблемами. Тому не дивно, що шсля певного пожвавлення формувань фермерських господарств на початку 90-х роюв минулого столггтя подальше ïx збшьшення в наступнi роки загальмува-лося. Якщо у 1992 р. таких господарств в Укра1'ш було 88 тис., то у 1998 р. ix кiлькiсть зросло всього на 500 господарств i становило 38,5 тис. На одне таке господарство припадало 30 га сшьськогосподарських упдь, а у Захщному ре-гют - в межах 15-29 га [9]. Не було особливого бажання переходити на са-мостшне господарювання i у 2000-04 рр. У 2004 р. фермерських господарств в Укра].ш було всього 42,5 тис. ïx роль у виробнищш сшьськогосподарсь^' продукцп вщносно незначна - менше 10 % валового обсягу продукцп села [10]. Як бачимо, суцiльноï фермеризаци в Украт не вщбулося, хоча, здава-лося, влада зробила все для цього.
У звернеш до Президента Украши виконувача обов'язюв мшютра аг-рарноï полiтики, серед головних причин руйнування АПК, його матерiально-
техшчно! бази, погiршення умов життя селян вш називав таку, як "самоусу-нення аграрно! науки вiд пошуку i обгрунтування рацiонального змiсту та послщовного реформування агропромислового комплексу. У часи докорш-них економiчних перетворень керiвники аграрно! науки не зумши стати в авангардi суспiльних подш".
За наявностi у системi укра!нсько! академи аграрних наук 339 наукових установ, шдприемств i органiзацiй, 45,6 тис. пращвниюв, серед яких 82 акаде-мiки, 102 члени-кореспонденти, 384 доктори наук та 1973 кандидати наук, -"напрями i темпи в АПК визначали лише окремi наближенi до влади безвщпо-вщальт особи, якi механiчно сприймали шдказки iноземних радникiв, бшь-шiсть з них спрощено розумша життевi iстини укра!нського села" [11].
У 2004 р. Верховна Рада прийняла Закон Укра!ни "Про основш засади державно! аграрно! полiтики на перiод до 2015 р.". У зазначеному закош пе-редбачено: "Гарантувати продовольчу безпеку держави. Перетворення аграрного сектора економжи на високоефективний, конкурентоспроможний на внутршньому i зовнiшньому ринках сектор економiки держави.
Забезпечення селянства як ноЫя укра!нсько! iдентичностi культури i духовностi нацi!. Комплексний розвиток сшьсько! територi! та розв'язання соцiальних проблем на селГ' [12].
Окресленi у закош завдання аграрно! пол^ики на перюд до 2015 р. мо-жуть бути найкраще реалiзованi сшьськогосподарськими кооперативами. Нi приватнi селянськ шдприемства (фермерсью), нi приватно-оренднi, нi будь-як iншi форми господарювання на приватнш власностi поставленi законом завдання не виршать у такiй широт^ як це роблять кооперативнi шдприемства.
Нам можуть заперечити, що сшьськогосподарсью кооперативи у виг-лядi колгосшв уже були i, як форма господарювання, були малоефективними. Це i справдi так. Статут колгоспу був за своею формою типовим статутом сшьськогосподарсько! кооперацi!. Але за сво!м змiстом вони нiколи не були кооперативами, оскшьки не мали господарсько-економiчно! самостiйностi. Були одержавленi i мало чим вiдрiзнялися вiд радгоспiв (державних госпо-дарств). Справжнiм господарем-розпорядником у цих господарствах був не селянин, а тоталггарна держава.
Щкаве дослщження було проведено на територi! Жовювського району Львiвсько! областi у 1997 р. керiвництвом районно! державно! адмшютрацй. З метою ставлення селян до рiзних форм господарювання тут було обстежено 29 тис. селянських родин. З них менше двох тисяч Ымей висловили бажання вийти iз сво!ми земельними паями зi спшок, колективних господарств, стiль-ки ж висловилися за передачу сво!х земельних i майнових па!в iншим госпо-дарствам, а решта - 86 % селянських родин виявили бажання залишитися у колективних господарствах [13]. Таке опитування селян по^бно було зроби-ти не у 1997 р., а на початку 90-х роюв у межах уЫе! Укра!ни, тод^ можливо, його результати стали б пересторогою на шляху постшного руйнування ко-лективного господарства i створення фермерських господарств. Селяни на власному досвщ переконалися, що колективна форма господарювання, пра-цi, незважаючи на низку !! недолiкiв (знеоЫблення працi, певна вiдчуженiсть
вiд результапв виробництва i т.iн.) мае переваги перед шдив^альними формами господарювання.
Найбiльш повно щ переваги проявляються у сшьськогосподарськш кооперацi!. Саме цiй формi колективного господарювання необхщно надати перевагу - вона близька селянам i вщповщае !хнiм iнтересам, оскiльки дае змогу об'еднання майна, землi, працi, забезпечуе як господарсью, так i соць альнi потреби, уможливлюе справедливий розподш доходiв, а також кращий захист сво!х iнтересiв вiд свавiлля держави та монопольних формувань в ш-ших сферах виробництва, формування сощально! шфраструктури села. Жод-на, - як уже зазначалося, - форма господарювання таких можливостей не дае.
Широкi можливост для розвитку кооперацi! дае Закон "Про сшьсько-господарську кооперацiю", прийнятий влггку 1997 р., у якому сшьськогоспо-дарська кооперацiя визначаеться, як "добровшьне об'еднання фiзичних, юри-дичних оЫб в iншу юридичну особу на засадах членства, об'еднання пайових внесюв, участ у спiльнiй сшьськогосподарськш дiяльностi та обслуговуваннi членiв кооперативу" [14]. Закон надае кожному з члешв право обирати i бути обраним в органи управлшня господарством, одержання, ^м коштв за пра-цю, частини доходу на свш пай (земельний, майновий). Вщродження коопе-ративних господарств на селi дае змогу максимально зберегти i найбшьш продуктивно використати виробничий потенцiал ще не до кiнця зруйнованих колективних господарств.
Виходячи з попередньо! характеристики сiльськогосподарсько! коопе-рацi!, ми маемо саме цш органiзацiйно-правовiй структурi в аграрному секто-рi надавати всебiчну правову i економiчну допомогу. У всiх кра!нах така до-помога надаеться аграрному сектору. Надаеться вона i у нас, але в незрiвнян-но менших масштабах, шж у розвинених кра!нах - не бiльше 0,5 % ВВП, це близько 2,1 дол. на одну особу. У Чехи ця сума становить 100 дол., у США -360, в Роси - 80, у кра!нах Евросоюзу - 336 дол [15]. Прюритетна допомога в розвитку сшьськогосподарсько! коопераци зовЫм не означае позбавлення та-ко! допомоги за певних умов i господарствам шших форм господарювання, зокрема, фермерським.
Важливе значення для пiдприемств аграрного сектора, як нинi зде-бiльшого е збитковими, мае положення Закону про забезпечення, завдяки системi державно-органiзацiйних заходiв у сiльськогосподарському вироб-ництвi, прибутку на авансований каштал (включно з вартютю земельних ре-сурсiв) не нижче середнього рiвня в економщ кра!ни. Це положення Закону мае важливе значення i для формування бюджетних доходiв держави, оскiль-ки забезпечення прибутковост пiдприемства i його зростання автоматично веде до збшьшення податкових платежiв у бюджет.
Для зростання життевого рiвня селян, !х захищеносл важливою е стаття закону, в якш iдеться про необхщшсть встановлення заробiтно! плати працiвникам сшьського господарства не нижче середнього рiвня у промисло-вих галузях кра!ни [12]. Реалiзацiя вимог цього положення сприятиме зрос-танню фонду зарплати, а вщтак - i бюджетних доходiв у виглядi подоходного податку з фiзичних осiб. Усi щ проблеми найкраще можуть бути виршеш у
системi сiльськогосподарськоï кооперацiï, оскiльки вона дае змогу не лише концентрувати ресурси для розвитку виробництва, а й встановлювати вироб-ничо-господарськ зв'язки з вщповщними кооперативами як по горизонтам, так i по вертикалi, твiрни рiзного роду об'еднання, асоцiацiï, спшки, очолюва-нi виборними органами управлшня (правлiння, ради). Для координацiï дiяль-ностi виробничих кооперативiв, взаемодопомоги юнуе об'ективна потреба ут-ворення територiальниx, районних, обласних об'еднань сшьськогосподарсь-^ï коопераци, а в межах Украши - республiканськоï спiлки (асоцiацiï), на-давши кожному з таких об'еднань права юридичноï особи на зразок рашше iснуючоï системи управлiння у споживчш коопераци. Такi об'еднання з ïx де-мократичними органами управлшня могли б здшснювати координацiю ви-робничо-збутово", постачальноï дiяльностi сiльськогосподарськиx кооперати-вiв, сприяти рацiональнiй спецiалiзацiï виробництва, територiальному розмь щенню переробних шдприемств, шдсобних промислiв тощо.
Цими проблемами на державному рiвнi нixто не займаеться, вщ чого сiльське господарство i краша зазнають великих втрат.
Для усшшного розвитку сiльського господарства необхщно посилити регулiвну роль держави в наданш йому допомоги. Ниш ж уряд фактично усу-нувся вщ виконання цих функцiй. Йдеться про фшансову пiдтримку не тшь-ки кооперативних господарств, а й шших форм власностi вiдповiдною цшо-вою полiтикою, наданням допомоги у створенш виробничоï та соцiальноï ш-фраструктури села, будiвництва та реконструкци найважливiшиx мелюратив-них, гiдротеxнiчниx споруд, шляхового будiвництва, здiйснення протиеро-зшних заxодiв, пiдготовки кадрiв, прямого дотування. Зрозумшо, що без ак-тивноï державноï пiдтримки села сiльське господарство в умовах, яю для нього створили реформатори, не виживе.
Вщродження сiльськогосподарського виробництва, його подальший роз-виток вимагае величезних фiнансовиx ресуршв, яких у держави немае. Сподь ватися вiд Заходу на ефективну кредитну допомогу для розбудови нашого аграрного сектора також не доводиться. Захщ не захоче створювати для себе конкурента на продовольчому ринку. Ми повинш знайти ресурси для вщродження села всередиш краши.
Основним джерелом фшансування села мае стати саме сшьськогоспо-дарське виробництво. Це важливо за умови встановлення паритету цш на продукщю села i промисловость
Частково кошти можна одержати за рахунок перерозподшу нацюналь-ного доходу на користь села. По^бно вщновити систему державних дота-цiй. Цiлком можливе використання Нацюнальним банком Укра1ни цiльовоï кредитноï емiсiï в обмежених масштабах. Додатковi грошовi знаки у сумi, яка вщповщала б збiльшенню товарноï продукци сшьськогосподарських пiд-приемств, не спричинить шфляци, якою нас лякають прихильники монетар-ноï полiтики. Iнфляцiя виникае не вщ додаткового випуску грошей, а вщ нес-тачi товарiв, неможливостi покрити додаткову грошову масу товарними ресурсами. У даному випадку додатковi грошi пiдуть на розширення виробництва продовольчих товарiв, на придбання техшки, пального, зарплат селян.
Кожна додаткова гривня у сферi виробництва дасть товарiв на декшька гри-вень Частково потреби села в ресурсах можна забезпечити за рахунок товарного кредиту. У цьому випадку кредиторами були б промисловi шдприемства, як свою техшку, пальне, добрива постачали б селу для використання ïx у ви-робничих цiляx. Розрахунки за поставки - продукщя сiльського господар-ства, або кошти, вирученi вiд ïï реалiзацiï. У виграшi були б i кредитор, i бор-жник. Перший реалiзував би свою продукцiю, яка за нестачi обiговиx коштiв у покупця вщсутня, а з другого боку, випдно i позичальнику, оскiльки це дае йому змогу виршити проблему - забезпечити виробництво потрiбними ресурсами.
Висновки. Пщсумовуючи, зазначимо, що поряд зi зростанням обсягiв виробництва, шдвищенням рiвня прибутковостi пiдприемств велике значення для бюджетонаповнення мае дотримання платниками податюв податково!" дисциплiни, пiд якою розумiемо своечасне внесення фiзичними i юридични-ми особами встановлених законом обов'язкових платежiв i зборiв до державного i мюцевого бюджетв краши. Дотримання податково1' дисциплiни платниками податюв в умовах, коли майже половина доxодiв господарюючих суб'екив, працюючого населення ховаеться в т1ш, мае величезне значення. Коли б нам удалося хоча наполовину домогтися легалiзацiï доxодiв, з яких ниш не сплачуеться податок, то доходна частина бюджету, порiвняно з ни-тштм рiвнем, могла б збшьшитися у 1,5 раза. Це великий резерв для напов-нення бюджету. Використання його у подальшш розбудовi економiки, зрос-таннi добробуту населення - завдання економiчноï науки. Важливють проб-леми заслуговуе окремого дослщження.
Зростання обсягiв виробництва, доxодiв тдприемств, фiзичниx осiб спри-ятимуть збшьшенню надходжень податкiв у державний та мiсцевi бюджети. Цьому ж слугуватиме i виведення значно1' частини економ^ (понад 40 %) з ть нi, що дасть змогу краще вирiшувати економiчнi та соцiальнi проблеми у краш.
Лiтература
1. Пилипенко Б. Чорноморське пароплавство. Анатом1я розвитку// Голос Украши. -1998. - 10 червня.
2. Заява Президента Украши В. Ющенка з приводу устшного завершення конкурсу, про-веденого фондом держмайна з продажу "Кривор1жстат"// Голос Украши. - 2005. - 11 жовтня.
3. Народное хазяйство СРСР в 1990 г. - М.: Финансы и статистика, 1991. - С. 289-290.
4. Кожушко О. Приватизащя та ïï реали// Голос Украши. - 1997. - 2 грудня.
5. Радюзвернення Президента Украши В. Ющенка до народу// Урядовий кур'ер. - 2006. -30 травня.
6. Жулинський М. Украшська родина i вимушена м1грац1я// Урядовий кур'ер. - 2003. -15 травня.
7. Школаенко С. Чи стане наука локомотивом розвитку краши// Голос Украши. - 2006. -19 квггня.
8. Постанова Верховно'1' ради Украши "Про шформащю Каб1нету МЫстр1в про стан справ в аграрно-промисловому комплекс1 Укра'1'ни"// Голос Украïни. - 2005. - 11 жовтня.
9. Сшьськ1 вют! - 1999. - 2 вересня.
10. Статистичний щор1чник Украïни за 2004 р1к. - К., 2005. - С. 151-152.
11. Черевко О. Одне - "творити" язиком, а друге - перти плуга// Сшьсью вют! - 2005. -23 грудня.
12. Закон Украши "Про основш засади державно'!' аграрно'1' пол1тики на перюд до 2015 р.". - 2005. - 15 липня.
13. Високий Замок. - 1997. - 16 травня.
14. Закон Украши "Про сiльськогосподарську кооперацiюм// Голос Украши. - 1997. -13 серпня.
15. Хоронжий М. Обережно - катт^защя села// Сiльськi bíctí. - 2006. - 14 травня.
УДК637.37:334.012.64 Доц. З.М. Скибтська, канд. екон. наук;
магктрант Р.Р. Березюк - НУ "Львiвська полтехмка "
ФШАНСОВА ЗВГГНЮЪ СУБ'еКТШ МАЛОГО тДПРИеМНИЦГВА
Проанашзовано матерiали чинного законодавства щодо складання звiтностi суб'ек-тами малого пщприемництва, порядок заповнення звiтностi подано у виглядi таблицi.
Assoc. prof. Z.M. Skybinska; undergraduate R.R. Berezyuk -
NU "L'vivs'kaPolitekhnika"
Financial statements of small business enterprises
In the article materials of operating legislation as for financial statements of small business enterprises is analyzed, the order of financial statements fulfilment is presented in a table.
Постановка проблеми. Згщно з твердженням перюдичних видань з бухгалтерского облшу, бухгалтери малих шдприемств е найактившшими спо-живачами шформаци з питань бухгалтерского i податкового обл1ку, а 1хня кшьюсть у числ1 передплатниюв значно перевищуе кшьюсть передплатниюв-бухгалтер1в яких-небудь шших шдприемств, установ i оргашзацш [1]. Виходя-чи з цього, питання ведення обл1ку та зв^ност на малих пщприемствах (МП) е на даний момент часу досить актуальними. Також варто розглянути внесет змши Наказами № 1176 i 1213 "Про затвердження Змш до деяких нормативно-правових акпв МФУ з бухгалтерскому облшу" i "Змши до деяких норматив-но-правових акпв МФУ з бухгалтерського облiку" вщповщно.
Питанням методики та органiзацiï облшу на малих пiдприемствах, складання звгтност присвяченi роботи К. Дигало, В. Лень, В. Гливенко, Н. Харченко [1-3].
Метою стати е дослщження методики заповнення фiнансовоï звгт-ност малих пiдприемств, з використанням Спрощеного плану рахунюв, а також визначення впливу на звгтшсть малих шдприемств змш, що вщбулися внаслщок прийняття Наказiв № 1176 i 1213.
Основний змкт. Суб'екти малого пщприемництва (СМП) - юридичнi особи, суб'екти пщприемниць^' дiяльностi будь-якоï органiзацiйно-правовоï форми та форми власностi, в яких середньооблжова чисельнiсть працюючих за званий перiод (календарний рiк) не перевищуе 50 оЫб та обсяг рiчного валового доходу не перевищуе 500000 евро [5].
Для малих шдприемств встановлена скорочена квартальна i рiчна фь нансова зв^шсть у складi Балансу (форма № 1 м) та Звгту про фiнансовi ре-зультати (форма № 2 м), форма i порядок заповнення яких встановлюеться П(С)БО 25 "Фшансовий звiт суб'екта малого пщприемництва". Для малих шдприемств Наказом МшФшу № 186 вщ 19.04.01 затверджено План рахунюв бухгалтерського облжу активiв, капiталу, зобов'язань i господарських
