CC BY
14
Лiтература
1. Муравёв А.И., Игнатьев А.М., Крутик А.Б. Малый бизнес: экономика, организация, финансы. - СПб: Изд-во СПб ГУЭФ, 1999. - 618 с.
2. Гордкть i задоволення, свобода i незалежнють// Дшо. - 1996, № 54. - С. 5.
3. Жук О. Малий бiзнес у свт та в Укра1'т/ Економiка Украни. - 1995, № 7. - С. 33-40.
4. БедринецьМ. Д. Податки в OTdeMi фшансово! пщтримки розвитку малого пщ-приемництва/ Фiнанси Украши. - 1998, № 9. - С. 122-126.
5. Кузьмш O.G., Загороднш А.Г., Громак Л.С. Маш форми пщприемництва: Навч. пос. для ВНЗ. - Львiв: Центр Свропи, 1996. - 96 с.
6. Реверчук С.К. Малий бiзнес: методология, теорiя i практика. - К.: 1ЗМН, 1996. - 192 с.
7. Бок зи Коу. Экономика Японии. Какая она? - М.: ЗАО Изд-во "Экономика", 2002. - 350 с.
8. Малые и средные предприятия. Управление и организация/ Под ред. Пихле-ра Й.Х., Пляйтера Х.Й., Шмидта К. - Х. Пер. с нем. И.С. Алексеевой и Г.И. Токаревой. - М.: МО, 2002. - 280 с. _
УДК330.342:167 Здобувач М.В. ЛюдвЫук -Львiвська КА
ТРАНСФОРМАЦШШ ПРОЦЕСИ В АГРАРН1Й СФЕР1: РЕГЮНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
Аналiзуються регюнальш особливост ринково'1 трансформацп аграрно'1 еконо-мiки Украши. Акцентуеться на прiоритетних засадах eK0H0Mi4H0i полiтики держави у цiй сферь
Competitor V.M. Ludvichuk - Commercial Academy of L 'viv The transformation processes in the agrarian sphere: regional aspect
The regional peculiarities of the market transformation economics of Ukraine are analysed in the paper. Accented into the priorities principles of economical politics state in this sphere.
Останшм часом зростае увага економ1ст1в до регюнального аспекту реформ, що здшснюються в аграрному сектор!. Зростання вимог до репонального аспекту е характерною рисою аграрних реформ у бшьшост краш. Зокрема посилення зв'язку аграрного виробництва з розвитком перифери вис-тупае важливою складовою европейсь^' модел1, на яку ор1ентуються краши постсощалютичного простору у русл1 перспективи вступу до Свропейського союзу. Водночас, щ питання вивчеш ще недостатньо i вимагають подальшого дослщження.
Пiдвищення ролi регiонального аспекту у сучасних умовах зумов-люеться регiональним характером виробничо'' та соцiальноi iнфраструктури. Адже забезпечення ефективних зрушень у структурi власност^ змiна право-вих та оргашзацшних форм господарювання неможливi без врахування ютот-них особливостей, що мають мiсце в рiзних регiонах Украши. Це необхщно для оптимального розмщення виробництва конкретних видiв продукцii, нап-рямiв та форм спецiалiзацii аграрних тдприемств, 'х розмiрiв, органiзацiйноi структури. А це у свою чергу справляе визначальний вплив на доцшьшсть встановлення ступеня та форм кооперування тдприемств рiзних напрямiв дь яльност^ встановлення взаемовигiдних зв,язкiв мiж великими та малими тд-приемствами, агробiзнесом рiзних форм власностi. Актуалiзуеться також пи-
тання рацюнального використання наявних економiчних та природних ресур-сiв, розв'язання демографiчних та соцiальних проблем.
Адмiнiстративно-територiальний подш в Укра!ш вiдрiзняеться вiд ю-нуючого в Gвропi. Пiд регюном найчастiше мають на увазi область, як основ-ну ланку адмiнiстративно-територiального подiлу та регулювання економiч-них процеЫв. Водночас, трапляеться пiдхiд, зпдно з яким регiон розгля-даеться у сенсi економiчних районiв. Для кожного регюну склалась i дiе особлива територiально-виробнича та соцiально-поселенська система. При цьому спостер^аються iстотнi вщмшносл в !хнш структурi. Потрiбно врахо-вувати, що у процесi реформ не повинна руйнуватись юторична своерщшсть аграрного розселення у конкретних регюнах. Вiдомо, що в европейських кра-!нах захист культурно! спадщини, економiчних та побутових традицiй знач-ною мiрою забезпечуеться внаслiдок пiдтримки дрiбних господарств державою за рахунок законодавства, субсидш та спецiальних урядових програм. Вщповщно до критерив Свропейського союзу, територи, для яких властива негативна динамжа чисельностi населення, висока частка зайнятих у сшьсь-кому господарств^ низький рiвень доходiв, вщносять до провiнцiйних аграр-них регюшв.
За мiжнародними стандартами, з метою забезпечення стшкого еконо-мiчного зростання, сощальний розрив у рiвнях розвитку регюшв не повинен перевищувати 20 %. В Укра!ш вiн е ютотно бiльшим - вiд 30 % до 45 %. Ана-лiз комплексу абсолютних та вщносних показникiв рiвня життя, сощально! забезпеченост^ демографiчно! ситуаци показуе, що в Укра!ш консервуються територiальнi диспропорций зростае мiжрегiональна поляризацiя.
Суцiльне дослiдження сш, здiйснене органами державно! статистики, виявило, що найпотужшше процеси деградацi! проявляються в областях Шв-нiчно-Схiдно! Укра!ни (на Чернiгiвщинi, Сумщинi, Полтавщинi та Харювщи-нi). Рiвненська область за даними критерiями входить до групи проблемних областей, оскшьки мае негативш вiдхилення вiд середнiх показникiв сощаль-но-економiчного розвитку бiльше нiж на 10 %. При цьому кожний восьмий населений пункт в област вщноситься до деградуючих) [1, 2].
Сощальний аспект розвитку аграрних регюшв е одним iз прюрите^в поглиблення ринкових вщносин. На наш погляд, основою вщродження аграрного регюну може бути насамперед розвиток аграрного виробництва, що здатен забезпечити фшансову базу для сощальних перетворень та досягнення сучасних стандар^в життя. Для цього необхщне заохочення тдприемництва в аграрних регюнах, його кредитна шдтримка, створення умов для самореаль заци населення за мiсцем проживання.
Важливого значення набувае також подолання дезштеграцшних тенден-цiй та зменшення диференщаци у рiвнi розвитку регiонiв. Адже цi процеси стри-мують формування единого продовольчого комплексу, гальмують структурну перебудову, суперечать переходу на ринковi принципи економiчно! д1яльност! Статистика свiдчить про велику розбiжнiсть у кшьюсних та яюсних показниках дiяльностi господарських ланок у межах регюнальних агропромислових ком-плекшв, про iстотнi вiдмiнностi в оргашзацшнш структурi господарств.
Потрiбно враховувати, що протягом багатьох десятилггь реформуван-ня виробничо! структури та форм управлшня в аграрному секторi насамперед було спрямоване на кшьюсне збшьшення виробництва аграрно! продукцi! за рахунок додаткового залучення ресурсiв. При цьому фактично ^норувалась потреба переходу на штенсивний шлях розвитку. Постiйнi малообгрунтоваш змiни форм управлiння без достатнього апробування на рiвнi окремих господарств чи регюшв в умовах тотального адмшютрування впроваджувались ди-рективним способом у масштабах всього народного господарства.
Донедавна в економiчнiй теорй домшувала концепцiя про здатнiсть дрiбнотоварного сектора повнiстю забезпечити потреби населення у продо-вольствi. Наслiдком цього стало руйнування великих сшьськогосподарських шдприемств. Практика довела, що домiнування одше! форми власностi справляе деструктивний вплив на аграрну сферу. Питання про доцшьшсть та ефектившсть форми власност та господарювання може вирiшуватись тшьки у процесi здорово! економiчно! конкуренцй. При цьому критерiем ефектив-ност е здешевлення продукцi! та шдвищення !! якостi.
Значна частина фахiвцiв-аграрникiв переконана в незаперечних перевагах крупного виробництва, !х вiдносно вищш конкурентоспроможностi. Поряд з цим, на нашу думку, мають ращю т економiсти, якi вважають супе-речку про переваги великого чи дрiбного виробництва, у принциш, безпред-метною. Адже як великий, так i малий бiзнес мае сво! ефекти i дефекти. Тому оптимальнi обсяги виробництва мають визначатись на основi досягнення найнижчого рiвня витрат на одиницю продукцй при найвищому !! випуску. Кожна сфера дiяльностi вимагае сво!х критерi!в в оптимiзацi! розмiрiв шд-приемств та !х кооперування.
Сьогодш серед вчених i практиюв вiдсутня еднiсть у поглядах на мо-делi розвитку аграрного сектора. Так, досить поширеною е точка зору щодо перспективностi подальшо! лiбералiзацi! аграрно! сфери у поеднаннi з под-рiбненням великих господарств i створенням на !хнiй основi невеликих фор-мувань. На наш погляд, бшьш обгрунтованою е позицiя щодо переваг такого шляху зростання аграрного сектора, який передбачае становлення багатоук-ладно! економши на селi на основi домiнування крупнотоварного виробництва в тюному поеднанш з процесами кооперацi! та штеграцй з дрiбними ви-робниками сшьськогосподарсько! продукцi!. Адже саме цей шлях випробува-ний часом у кра!нах з розвинутою економiкою.
Разом з тим, вибiр форм господарювання та способiв управлiння в умовах ринку вимагае ретельного зважування багатьох альтернативних варь антiв з точки зору !х динамiчно! ефективностi. Такий шдхщ е необхiдним як для визначення оптимальних напрямiв спецiалiзацi! в рослиннищш i тварин-ництвi, так i для визначення розмiрiв господарств, вiдносин власностi, структури виробничих та управлшських пiдроздiлiв, форм взаемодi! мiж господар-ствами рiзних напрямiв дiяльностi.
Структура аграрного сектора у сучасних умовах характеризуеться рiз-номанiтними формами господарювання. Найважлившими з них е реформо-ванi колективнi пiдприемства, селянсью (фермерськi) господарства та госпо-
дарства населення (особистi господарства). Тобто, по cyTi, склалася багатоук-ладна економжа, складовi яко1 характеризуються специфiчними сощально-економiчними вiдносинами.
На нашу думку, необхщно розмежовувати селянськi та фермерськ господарства, якi представляють рiзнi соцiально-економiчнi уклади. Рiзниця мiж ними полягае в тому, що на вщмшу вiд господарств населення, фер-мерськ господарства пiдпорядковують свою дiяльнiсть насамперед отриман-ню грошового доходу i прибутку за рахунок продажу вироблено1 продукци. При цьому складовою ïx дiяльностi е також задоволення потреб власно1 сiм,ï. Процес виробництва здшснюеться в цих господарствах на основi працi чле-нiв сiм,ï, при залученш найманоï працi як додатковоï робочоï сили. Додатко-вими критерiями розмежування можуть бути: рiвень товарност та частка до-xодiв вщ господарства у загальних доходах Ым'". Цi показники, на наш пог-ляд, доцiльно визначати на регюнальному рiвнi.
Багатоманiтнiсть органiзацiйниx форм сшьськогосподарських шд-приемств, що виникли внаслщок реформування колгоспiв i радгоспiв, не вик-лючае ïxньоï однорiдностi за змютом соцiально-економiчниx вiдносин. Мова йде про те, що новоутвореш об'еднання по сутi зберiгають старий змют. ïx особливiстю е поеднання ринкових основ господарювання зi збереженням вщчуженосп працiвникiв вiд процесу управлiння та господарювання.
Занепад аграрного виробництва значною мiрою зумовлений необгрун-тованим адмшютративним реформуванням. Його проявом е невиправдане розмежування власника засобiв виробництва, власниюв майнових прав та колек-тиву працiвникiв. Це викликае суперечшсть в економiчниx iнтересаx та значною мiрою знищуе економiчну защкавлешсть трудового колективу у досяг-ненш вищих результатiв дiяльностi. Недосконалiсть правовоï бази дае змогу фiнансовим швесторам привласнювати продукцiю та доходи вщ не", змушуе селян бути найманцями у своему ж господарствi. Таким чином, дiевi економiч-нi стимули, що забезпечували б достатнiй рiвень продуктивностi - вiдсутнi.
Реальнi перетворення у вщносинах власностi в аграрнш сферi перед-бачають персонiфiкацiю знеособленоï колективноï власностi, шляхом визна-чення точного розмiру частки кожного члена колективу, реалiзацiï можливос-тi розпоряджатися щею часткою та отримувати вщшкодування за викорис-тання своеï частки шшими особами. Така реструктуризацiя е необхщною умовою подальшого об'еднання конкретних власниюв, що мають намiр об'ед-нати своï па". Тiльки даний шлях забезпечуе створення колективноï власност нового типу, що базуеться на яюсно iншиx вiдносинаx користування, розпо-рядження та володiння.
Разом з тим, бшьшють дослiдникiв сходяться на тому, що ефектив-нiсть роботи тдприемств визначаеться не стшьки ^ею чи iншою формою власностi, скшьки особливостями умов дiяльностi певних галузей та макро-економiчними чинниками ix функцiонування [1-5].
У пiвденному та сxiдному регiонаx Украïни iсторично склалися умо-ви, в яких бiльшi перспективи мае крупне виробництво. Тут частка особистих тдсобних господарств та фермерських господарств е ютотно нижчою.
У Рiвненськiй областi, як i в рядi iнших областей (Тернопiльськiй, Во-линськш, Чернiвецькiй, Львiвськiй, Iвано-Франкiвськiй, Закарпатськiй) час-тка iндивiдуального сектора у виробнищш валово! продукцi! становить 7694 %. Понад 70 % ддачих сшьськогосподарських пiдприемств в областi це приватш та селянськi (фермерськi господарства. Державш пiдприемства за кiлькiстю становлять тшьки 1 %. Таким чином, на Рiвненщинi на сьогоднi масова приватизащя державного майна у приватнш сферi завершена. Вона реалiзовувалась переважно шляхом безоплатно! передачi майна (акцш дер-жавних сiльськогосподарських пiдприемств) пращвникам. У багатьох випад-ках розрахунки за приватизоване майно здшснювались трудовим колективом винятково приватизацiйними майновими сертифжатами.
Розмiщення акцiй вiдкритих акцiонерних шдприемств, утворених у процес реформування власност^ переважно вiдбувалося через !х продаж на спецiалiзованих сертифiкатних аукцiонах за приватизацшш майновi та ком-пенсацшш сертифiкати. Акцiонернi товариства становлять менше третини реформованих шдприемств, вщповщно бшьше 2/3 - це колективнi сшьсько-господарськi пiдприемства.
Негативним наслiдком посилення економiчно! вiдокремленостi регiонiв е зниження споживання населенням продукпв харчування через посилення цього процесу вщ обсяпв регiонального виробництва. Поряд з цим, замкну-тiсть регiональних ринкiв, що супроводжуеться недостатшм рiвнем розвитку ринково! iнфраструктури, зумовлюе зниження рiвня товарност в регiональних продуктових комплексах. Це посилюе тенденцiю зростання ролi господарств населення у самозабезпеченш продуктами. Частину свое! продукцi! особистi пiдсобнi господарства регулярно реалiзують на ринку. Особливо швидко зрос-тае частка особистих тдсобних господарств у виробництвi трудомютко! про-дукцi! (овочiв, молока, м'яса). Адже руйнацiя колгоспного ладу та занепад ма-терiально-технiчно! бази бшьшосп господарств унеможливлюють створення крупного виробництва тако! продукци за короткий строк.
Ефективна дiяльнiсть особистих пiдсобних господарств вимагае засо-бiв виробництва, що на даний час !м недоступш. Значною мiрою обробiток земельних дшянок, транспортування продукцi!, забезпечення молодняком, зооветеринарне обслуговування здшснюеться за рахунок колективних господарств або за пшьговими цшами.
Збiльшення обсягiв виробництва в особистих господарствах значною мiрою зумовлене надмiрною iнтенсивнiстю працi самих селян, що шдривае !х здоров'я. Молоде поколшня, як правило, не приваблюе праця на сель У результат молодь залишае село i аграрна сфера вiдчувае дефiцит квалiфiкова-них працiвникiв. Цей процес посилюеться внаслщок загрозливого розриву у рiвнi оплати працi у промисловостi та аграрнш сферi (бiльш як у два рази).
У цшому ефектившсть функцiонування особистих господарств визна-чити дуже важко, власне через вщсутшсть вщповщно! економiчно! статистики. Тому тенденцп розвитку цього сектора аграрно! сфери фахiвцi аналiзують за допомогою вибiркових дослiджень, зокрема на основi здiйсненого широкого анкетування 1нститутом аграрно! економiки у 2000-2001 роках у вЫх областях Укра!ни [5, с.52-53].
Необхщно вiдмiтити, що дослiдження виявляють ютотну рiзницю у показниках ефективностi особистого i суспшьного сектора по регюнах Украши. Так, у малоземельних регiонаx значення особистих господарств е ви-щою. Це пов'язано з тим, що недостатшсть робочих мюць у суспiльному гос-подарствi спонукае селян до розширення особистого господарства. При цьому досить часто обробляють, ^м присадибних дшянок, вiддаленi плошд. У результатi трудовi зусилля розпорошуються i результативнiсть особистих господарств падае.
На думку ряду дослщниюв, разом iз вдосконаленням органiзацiï сус-пiльного виробництва в аграрному секторi зазнае трансформацiй й характер особистих господарств. При шдвищенш рiвня ïx спецiалiзацiï та теxнiчноï ос-нащеностi, вони сприятимуть зростанню якост харчування сiльськиx жите-лiв, розширенню ïx матерiальниx можливостей, зростанню добробуту [5, с.53]. Достатньо обгрунтованою е позицiя, згiдно з якою в майбутньому час-тина особистих господарств збереже споживацький характер. При цьому ш-ша частина господарств буде поеднувати задоволення Ымейних потреб з про-дажем частини продукци через ринковi структури. Поряд з цим юнуватимуть i товарнi господарства, що будуть шдпорядковувати свою дiяльнiсть отри-манню грошового доходу вщ ринковоï реалiзацiï продукци.
Соцiально-економiчна результатившсть господарств населення, як i селянських (фермерських) господарств значною мiрою залежить вiд всебiч-ноï пiдтримки з боку державноï влади рiзниx рiвнiв. Державна полiтика мае бути комплексною i тюно пов'язаною з регюнальними програмами розвитку, поеднуючи вплив на вдосконалення умов виробництва зi стимулюванням процеЫв коопераци дрiбниx господарств з шшими ланками агропромислово-го комплексу.
На наш погляд, об'ективна обумовлешсть тiсноï взаемоди особистих пiдсобниx селянських господарств та крупних виробничих структур е ваго-мим аргументом для розвитку мiж ними коопераци на договiрнiй основi на умовах паритетность
У сьогодшшшх умовах нерозвиненiсть вщносин кооперац^ iстотно стримуе можливостi особистих тдсобних господарств. Зокрема, знижуеться яюсть продукци через самозабезпечення молодняком, вщсутшсть селек-цiйно-племiнноï роботи, близькопорiдне парування худоби, неможливють ви-користання належного насiнневого матерiалу, високоефективних засобiв за-хисту рослин та мiнеральниx добрив. В умовах вщдаленос^ вiд мюьких рин-кiв значна частина господарств нездатна самостшно реалiзувати свою про-дукцiю. Криза заготiвельноï системи загострюе цю проблему.
У цьому плат, на наш погляд, яюст зрушення можуть бути досягнутi за рахунок розвитку системи кооперативiв по реалiзацiï продукц^ та обслуго-вуючих кооперативiв.
Успiшне функцiонування особистих господарств е необхщною умо-вою розвитку аграрного сектора в цшому, збереження його самобутносл, пiдтримки добробуту сiльськиx жителiв та ïx соцiальноï заxищеностi.
Л1тература
1. Амбросов В. Трансформацшш процеси в аграрий сфер1 регюну// Економка Укра-!ни. - 2003, № 8. - С. 49-53.
2. Зайцева Л., Польська I. Тенденцп сощального розвитку регюшв Укра!ни// Економка Укра!ни. - 2003, № 5. - С. 69-76.
3. Кравчук 1.1. Регюнальш аспекти штеграцп агропромислового виробництва// Економка АПК - 2000, № 10. - С. 34-39.
4. Крисанов Д.Ф. Аграрна сфера: прюригети та мехашзми реатзаци - К.: 1Е НАНУ, 1998.
5. Юрчишин В., Запша Г. Розвиток вщносин власност на селк концептуальш основи становлення 1 утвердження приватного сектора// Економка Укра!ни. - 2003, № 11. - С. 52-55.
УДК 330.133.7 Доц. О.В. Майор, канд. екон. наук;
acnip. А.1. Кравщв - УкрДЛТУ
УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ЕКОЛОГ1ЧНИХ ФОНД1В 1ВАНО-ФРАНК1ВСЬКО1 ОБЛАСТ1
Система еколопчних фондiв в Укршт функцiонуe вкрай незадовiльно. Пщви-щити ефективнiсть !х функцiонування можна шляхом удосконалення структури фон-дiв та системи розподiлу коштiв.
Ключов1 слова: екологiчнi фонди, структура фондiв, фiнансування, природо-охоронна дiяльнiсть.
Doc. O. V. Mayor; doctorate A.I. Kravziv - USUFWT The improvement of structure of ekofunds system in Ivano-Frankivsk
The system of ecological funds in Ukraine functions extremely unsatisfactorily. To promote efficiency of their functioning it is possible by the improvement of structure of funds and system of division of facilities.
Keywords: ecological funds, structure of funds, financing, nature protection activity.
1з прийняттям у 1992 р. Закону Украши "Про охорону навколишнього природного середовища", в нашш держав1 було впроваджено основш складов! економ1чного мехашзму природокористування, що створило стимули до ращ-онального використання природних ресуршв, а також додатков1 джерела фь нансування природоохоронноi д1яльносп. Для нагромадження кошт1в i3 цих джерел та гарантування i^ цшьового використання було сформовано трирiвне-ву систему державних територiальних екологiчних фондiв "Система фондiв охорони навколишнього природного середовища", яким була вщведене важли-ве значення в новш системi фiнансування природоохоронноi дiяльностi.
Реформування системи фiнансування природоохоронноi дiяльностi та складна економiчна ситуащя у краiнi призводять до того, що фактичш обсяги витрат на природоохоронну дiяльнiсть в Украiнi постшно е значно нижчими вiд планових.
Ситуащя iз постiйним недофiнансуванням природоохоронноi дiяль-ностi е характерною i для Iвано-Франкiвськоi областi, де обсяги фактичних витрат на природоохоронну дiяльнiсть е нижчими за плановь Дослщження динамiки структури джерел фiнансування показуе, що значення еколопчних фондiв у фшансуванш природоохоронно!" дiяльностi в 1вано-Франювсько!" об-
