CC BY
21
УДК 330.341.4
Брик М.В., професор ®
Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицини та бютехнологп ¡мет С.З. Тжицького
ПРОБЛЕМИ ВЛАСНОСТ1 НА ЗЕМЛЮ В СУЧАСН1Й УКРА1Н1
Аграрний сектор економти Украгни мае ееликг потенцтш можлиеост1. На даному етат розеитку перебуеае у еажкт кризг. Виходом з нег е реформуеання стьськогосподарського еиробництеа, яке передбачае змту еласника земл1, стеорення ргзних форм господарюеання. Вислоелюються думки з приеоду заеершення цього процесу, який позитиено еплине на тдеищення ефектиеност1 еиробництеа, р1еень життя населення I сощальний розеиток села.
Ключовi слова: аграрна реформа, еласшсть на землю, форми господарюеання, ефектиетсть еиробництеа, сощальний розеиток, соц1альна ¡нфраструктура.
Укра!на перебувае на дев'ятнадцятому рощ свое! державно! незалежност1 З кожним роком не припиняються дебати про стан справ у аграрному сектора завершення його реформування, визначення власника землi i форм господарювання та iншi злободенш питання. Замють !х радикального розв'язання, Верховна Рада в черговий раз ухвалила свою постанову про продовження мораторш на продаж землi до 1 Ычня 2012 року.
Яка ситуащя у розв'язанш цих питань складаеться у нишшшх умовах? Вщомо, що Украша - одна з великих i багатих держав не лише Свропи, але й св^у. Вона е iндустрiально-аграрною кра!ною. I! профшь зумовлений наявшстю багатьох природних ресурЫв, представлених 20000 розвiданих корисних копалин, з яких визначальними галузями шдустри е: паливно-енергетична, металургiйна, машинобудiвна, хiмiчна промисловостi. Багато зроблено для розвитку ракетно! технiки, лiтакобудування, випуску морських i рiчкових суден, iнших напрямiв змiцнення промислового потенцiалу.
Великими можливостями володiе Укра!на в галузi сшьськогосподарського виробництва. Для цього в розпорядженш агропромислового комплексу знаходиться 42030 тис. гектарiв сiльськогосподарських угiдь, в тому чи^ 33571 тис. га рiллi [1]. В середньому до 80% орних площ - чорноземи, або одна третя частина найкращих земель планети. На одного мешканця нашо! держави припадае 0,8 га земл^ що в декiлька разiв бшьше, нiж у Нiмеччинi, Швеци, Нщерландах, Дани, Чехи, Пiвденнiй Коре!, Япони тощо.
Зазначенi можливостi сприяють тому, що Укра!на займае одне з провщних мiсць у Gвропi в питаннях вирощування зернових i зернобобових культур. соняшника, льону-довгунця, продовжуе утримувати передовi позицi!' у виробництвi оли, борошна, круп'яних, макаронних, хлiбобулочних виробiв,
® Брик М.В., 2010
148
рiзноманiтних продукив тваринництва, консервiв, алкогольних i безалкогольних напо!в, iнших видiв продуктiв харчування.
Варто наголосити, що в 2008-2009-тих роках експорт зерна з Укра!ни становив 10 вщсотюв свiтового продажу. Окремо пшенищ i пшеничного борошна наша держава ре^зувала 9,5%. За ощнками СОТ Укра!на стала третьою кра!ною у свiтi пiсля США i Аргентини за обсягами кормового зерна i шостою пiсля США, Канади, СС, Роси та Австрали за експортом пшенищ i пшеничного борошна.
Проте щ позици утримуються, в основному, за рахунок дiекстенсивних факторiв. Це тдтверджуеться тим, що за чисельнiстю населення на Украшу в Сврот припадае 10,3%, тодi як за площею сiльськогосподарських угiдь -18,9%. В абсолютному розмiрi на 100 жителiв Укра!ни цi показники становлять вщповщно 81 i 64,3 га, що в 1,8 i 2,6 раза бшьше, нiж у середньому в Сврот. В Укра!т зосереджено 1/5 поЫвних площ (33,5 млн. з 125 млн. га орно! землi в Свропi). Це дозволяе !й при значно нижчiй врожайностi культур забезпечити свое мкце у виробництвi продукци в розрахунку на душу населення.
У найближчi роки наша держава, господарсью пiдроздiли мають необхщш можливостi для бiльш повного задоволення потреб втизняних споживачiв, а також значного розширення експорту продовольчих товарiв високо! якостi за межi Укра!ни. Для цього потрiбно полiпшити технологш !х промислового виготовлення i пакування, наростити обсяги випуску, в першу чергу, тих видiв продовольчих товарiв, яю користуються пiдвищеним попитом на европейському i свiтовому ринках.
Визначальним у побудовi ефективного господарювання в аграрному секторi економiки е його реформування. Без його здшснення не можна сподiватися на вiдчутнi результати. Але низький рiвень сiльськогосподарського виробництва протягом десятилт, вiдсутнiсть реального господаря, спотвореш методи господарювання призвели за останш роки до глибоко!, системно! кризи. 1! причини виникли не сьогодт, а сягають далекого минулого, мають сво! коренi.
Адже минуле було пов'язане, насамперед, з вщсуттстю свое! держави, з вжовим поневоленням. Колошальна територiя, якою були ва областi Укра!ни, мали чужих господарiв, якi, хоча i змiнювалися, але нiколи не думали про гармоншний розвиток продуктивних сил, вкладання в них катталу, створення необхiдних умов для забезпечення пращ i проживання населення. Головний змкт так звано! оргашзаци виробництва зводився лише до визиску, збагачення. Так було на великих просторах Схщно! Укра!ни, де повновладними господарями були росiйськi помщики. не було iншим виробництво i життя на селi в Галичиш, на Буковинi, в Закарпаттi, де розпоряджалися польськi, румунськi, чеськi та угорсью землевласники.
Та найбiльш негативний вплив на розвиток села зробила насильницька колективiзацiя у схщних областях Укра!ни, розпочата у 20-х роках i завершена в 1937 рощ, а на заходi нашо! держави - кшщ 40-х на початку 50-х роюв. 1! головне вктря було нацiлено на знищення економiчних основ сiльського господаря, сумлiнного i дбайливого виробника, який любить, знае i вмiе
149
працювати. Вщчуження виробника вщ землi здшснювалося за допомогою економiчного примусу i свавiлля адмшктративно-командних структур. Вiд тих селян, яю чинили опiр, забирали практично все зерно, худобу, податки вщ прибутюв сягали 70 вiдсоткiв. Усуспiльненню тдлягали не лише земля, будiвлi, тварини, але навiть домашня птиця, посуд [2].
Наслщком цього свавiлля став жахливий голодомор, геноцид 1932-1933 роюв, який забрав життя майже 10 млн. оЫб. Таким чином, колишня державна пол^ика не справилася з виршенням проблем села, забезпеченням населення необхщною продукцiею сiльськогосподарського виробництва. 1! наслщками стали постiйна нестача продукци рослинництва, тваринництва, зведеш до рангу визначальних показникiв дефiцити продуктiв споживання на ринках, закутвля !х за кордоном, розробка рiзного роду державних програм штенсифжацп сiльськогосподарського виробництва i збiльшення продуктiв харчування для населення.
Проголошення Укра!ни незалежною, суверенною державою у 1991 рощ вимагало нових пiдходiв до розв'язання економiчних проблем у народному господарств^ в т.ч. в аграрнш сферi. Тому виправданою була постановка питання про реформування низки проблем, пов'язаних iз соцiальним розвитком села, тдвищенням рiвня життя населення.
У виршенш питань реформування вщносин власностi, вибору оптимальних форм господарювання, яю за своею економiчною суттю е своерщною революцiею, однiею з фундаментальних засад сучасних процесiв державотворення в Укра!ш, необхiдно керуватися не лише окремими побажаннями. Вщправною точкою визначення прюритеив у здiйсненнi аграрно! реформи е вимоги Конституцi!, постанови Верховно! Ради "Про земельну реформу", "Про прискорення земельно! реформи та приватизащю землГ', укази Президента, зокрема Указ вщ 10 листопада 1994 року "Про невщкладш заходи щодо прискорення земельно! реформи у сферi сшьськогосподарського виробництва [3,4] та iншi нормативнi документи. Проте особливо важливим у практичнiй реалiзацi! цих завдань мають бути врахування об'ективно! думки селян, !х бажання i сумшви, причинний зв'язок тих чи шших вчинкiв.
На жаль, зазначенi вимоги в процес проведення аграрно! реформи на селi далеко не повшстю враховуються. На !х втiлення в життя наклалася важка i затяжна економiчна криза, яка дае себе особливо вщчути в останнi роки, помилки у здшсненш реформ, гострий дефщит фiнансових i технiчних ресурЫв для пiдтримки селянських (фермерських) господарств, наявний психологiчний бар'ер у сучасних поколшь, якi не уявляють себе власниками землi i суб'ектами сшьськогосподарського виробництва в сьогодшшшх складних умовах та iншi чинники, якi ще не до кiнця з'ясованi. Проте i зараз в умовах складноси i невизначеностi, коли державний i колгоспний сектори практично перестали юнувати, низьким залишаеться рiвень ефективностi виробництва, селянсьм (фермерськi) господарства, незважаючи на слабке техшчне оснащення, дефiцит горючо-паливних матерiалiв, тим бiльше фiнансових ресурав продовжують ледве утримуватися на плаву.
150
Сувора правда засвщчуе про те, що в рядi областей Укра!ни для приватних власниюв видшено не бшьше 10-15% земель. Останш за сво!ми кадастровими оцшками не завжди вiдносяться до кращих. Нерiдко вирiшення питань про паювання землi, вибiр форм господарювання проводиться формально, селянам не надаються акти права власност на землю. Т^ хто висловив бажання отримати землю i самостiйно !! обробляти, не знаходять тдтримки у керiвникiв господарств, представниюв адмiнiстрацiй.
Багато нарiкань надходить до рiзних iнстанцiй з приводу вщмови селянським (фермерським) господарствам у допомозi технiкою, вирiшеннi iнших питань виробничого та сощального характеру. З шшого боку, реформованi агроспiлки, селянсью (фермерськi) господарства несмiливо використовують надаш !м права укладати угоди на рацюнальне використання земельних па!в тих селян, яю виявили бажання вийти iз складу колективних господарств, не визначають належного порядку i розмiрiв оплати за використання цих па!в.
Не визначаються швестори для iнтенсивного використання розпайованих земель. Багато належить зробити для створення аграрного ринку, функщонування профiльних бiрж. Не створено вторинного ринку щнних паперiв в агропромисловому комплекса Чимало прорахункiв допускаеться у змщненш iнфраструктури сiльськогосподарського виробництва, вiдбудовi сучасного села, вирiшеннi соцiальних завдань.
Кооперативш спiлки не шукають шляхiв успiшного розв'язання питань заготiвлi i реалiзацi! продукцi!. Йдеться про те, що вони повинш мати вщповщний штат заготiвельникiв фермерсько! продукцi! зi сво!ми транспортними засобами для реалiзацi!.
Бiльше уваги необхiдно придiляти шновацшному виробництву. Ширше належить розгортати служби маркетингу, сервюу, практикувати замовлення. Нових пiдходiв вимагае спецiалiзацiя i продуктивний розвиток тваринницьких комплексiв iз сучасними технолопями, вищим рiвнем механiзацi! виробничих процеЫв. Певною мiрою це стосуеться птахофабрик, кролеферм, господарств, що виготовляють шюрки вщповщних звiрiв. 1х утримання мусить вiдбуватися на основi рекомендацш найновiших досягнень науки, що передбачае змщнення iнтеграцiйних процесiв.
Зазначенi проблеми повинш бути в центрi уваги не тшьки органiв законодавчо!, виконавчо! влади, господарських пiдроздiлiв, а й селян, уЫх тих, хто працюе на земл^ вiдчувае !! смак, вщдае !й сво! сили i вмiння. Вони мають бути повновладними господарями землi.
А як же бути з правом власност i поширенням ринкових вiдносин на землю, чи категорично належить !! вилучати з ще! сфери? Будучи товаром у бшьшоси кра!н свiту, земля не призводить до зубожшня селян, як про це стверджувала ортодоксальна марксистська щеолопя. I! i в наш час продовжують використовувати у сво!х цшях комунiсти, соцiалiсти i селянськi можновладцi. Для Укра!ни поширення товарних вщносин на землю не повинно бути винятком.
151
Вщчуження селянина вщ землi в Укра!ш за роки домшування колгоспного виробництва дало сво! негативш наслщки. Воно i зараз е одшею iз першопричин економiчноl кризи не лише на сел^ але й в iнших галузях економiки. Важка спадщина минулого втшена в тому, що нинi в Укрш'ш майже 800 сiл, в кожному з яких проживае понад 50 дiтей i пiдлiткiв вжом 6-15 рокiв, а загальна чисельшсть мешканцiв становить 500 чоловiк i бiльше, не мають загальноосвiтнiх шкш. Близько 200 сiльських населених пункив з числом жителiв 200 чоловж i бiльше не мають закладiв охорони здоров'я, понад 2000 сш - стацiонарних пiдприемств роздрiбно! торпвл^ бо ви!зного обслуговування, майже половина стацюнарних пiдприемств служби побуту або шших вiдповiдних осередкiв служб сервку.
Зруйнованими, забутими продовжують залишатися шляхи, вулищ, площi, сквери i складсью примiщення. Не наповнюються водою давно висохлi ставки. Не ремонтуються греблу млини, вiтряки. Ревiзi! i догляду вимагають житловий фонд, пам'ятш знаки, змши i уточнення - назви вулиць.
Соцiально-економiчнi проблеми трудово! i психологiчно! мотивацi! селян в Укра!ш, в тому числi на Львiвщинi, призводять до виникнення соцiально! напруги, що зменшуе трудову актившсть. Разом з тим, в теоретичному плаш щ проблеми найменш вивченi i найбiльш актуальнi. 1х наявнiсть пов'язана з повшьним i не ч^ко визначеним бажання впровадження ринкових вщносин, вщсутшстю конкурентного середовища. Не можна обмежуватися лише забороною на продаж землi шоземцям. Треба йти дал^ вдосконалювати iнформативну базу, бо вщ чекання селяни втомилися.
В той же час, наявна нормативна база ще не повню мiрою регулюе питання приватизаци землi, вибору форм господарювання, переважна бшьшкть селян не обiзнана з принципами, змiстом i механiзмом реалiзацi! аграрно! реформи. Особливо складними для власникiв земельних па!в е використання орендних вiдносин. Останш нагадують !м значною мiрою общянки минуло! колгоспно! системи. Органiзацiйно-правовi аспекти !х застосування не втiлюються в життя. не здшснено реформування податково! полiтики [5]. Не завершено опрацювання мехашзму дi! Земельного кадастру, оцшки землi. Значну роботу належить виконати в питаннях цшово! полiтики на продукцш аграрного сектора. Адже ринок землi означае не лише !! купiвлю-продаж. Це комплекс складних питань.
Виршення зазначених завдань - складова частина нацiонально! програми розвитку нашо! економiки. Вона вимагае пошуку додаткових джерел асигнувань, врахування специфiки вщповщних регiонiв, повно! свободи вибору форм господарювання, розвитку надбань минулого, використання кращого св^ового досвiду i надiйно! працелюбностi укра!нського народу, що забезпечить у перспективi !! високу ефективнiсть.
Л1тература
1. Народне господарство Укра!ни в 1990 р. - Ки!в 1991. - 4С. 339
2. Енциклопедiя укра!нознавства. - Львiв, 1994. Т. 3. - 4С. 1080
3. Конститущя Укра!ни (Основний Закон). - Львiв, За вiльну Укра!ну, 1996
4. Аграрна реформа в Укра!ш. - Ки!в, 1996. - С. 17-26
152
5. Звгг про св^овий розвиток: важке завдання розвитку/ Перекл. з англ. - Кшв, Абрис, 1994. - С. 73
6. Гаець В. Науковий журнал "Економжа Украши", 2009, № 2. - С. 5-23
Summary
The agrarian sector of the economy of Ukraine has big potential possibilities. At this stage of development it is in a serious crisis. The way out is restructuring of the agricultural production which foresees the change of the landowner, the creation of different forms offarming. The thoughts concerning the completion of this process are expressed which will influence positively the production efficiency, the level of life of the population and the social development of the village.
Стаття надшшла до редакцИ 8.04.2010
153
