CC BY
7
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
УДК 340.12
Альона Романова
Нацюнальний ушверситет "Львiвська полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри теорп та фшософп права, конституцшного та мiжнародного права,
aliroma@ukr.net
ЕСТЕТИЧНИЙ АСПЕКТ У ПРАВ1
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.096 © Романова А., 2021
З'ясовано, що проблема естетичнот культури юриста як прояву духовноcтi нале-жить до тих гуманiтарних проблем, як прийнято називати "вiчними". Вона особливо актуалiзуeтьcя у драматичнi першди людськот кторп, один i3 яких ниш, зокрема, пере-живае й УкраТна, коли принципово новi життeвi явища та обставини коригують способи та засоби життевого вибору i cоцiального самовизначення 1ндив1д1в. Радикальнi змши у cвiтоcприйняттi людини змушують кожного особисто осмислити новi cуcпiльнi реалп, визначити свот cвiтогляднi установки, усвщомити свое мicце i роль у процеа суспшьно'т трансформаций За таких обставин проблеми духовности (зокрема, естетичнот культури як прояву духовноcтi) набувають статусу найважливших.
Наголошено, що питання про духовну сутшсть естетичного у прав1 виникало у зв'язку iз доcлiдженням cутi естетичного i його категорiального статусу в рпн1 епохи. Проте недостатня ч^юсть, окреcленicть, а отже, i недостатньо вcебiчний аналп спричи-ненi властивостями сощально'т практики i тзнання, роллю духовного компонента в житт cоцiуму та життедiяльноcтi людини, особливостями становлення та розвитку са-мот естетики.
Доведено, що зростання уваги до щет проблеми пов'язане iз аналiзом таких аспек-тiв cутноcтi естетичного: його онтолопчного i феноменологiчного змicту, сп1вв1дношення об'ективного i суб'ективного, рацiонального й 1ррац1онального, ролi гармони у розгор-таннi його cутноcтi, сп1вв1дношення естетичного i творчого. Водночас, саме прагнення до дослщження таких типiв духовноcтi, як наука, мораль, релтя, та порiвняння тх з естетичним сприяе виявленню характерних рис останшх як самостшних сфер людськот життедiяльноcтi та осягненню закономiрноcтей i особливостей естетичного, розширен-ню сфери його аналiзу через вcебiчне охоплення як зовнiшнього, так i внутрiшнього cвiту людини.
Розкрито питання ращональнот сфери естетико-правовот свщомостц що формуеть-ся в результат освоення естетичного доcвiду за допомогою понять, категорш естетики, мистецтвознавства та шших наук. Знання про естетичш якоcтi прац1, природи, побуту, мистецтва виконують найважлив1ш1 функцп у формуваннi естетичнот культури юриста. Вони сприяють теоретичному оформленню смакових переваг, оцшок, переконань i е однiею з теоретичних засад наукового св^огляду особи.
Естетичний аспект у прав1
Ключовi слова: природне право; естетична культура юриста; правовщносини;
природно-правовий прослр; професшний обов'язок.
Постановка проблеми. 1снують закономiрностi естетичност дiяльностi людини, пов'язанi iз И професiйною належнiстю. Цi закономiрностi мають особливостi, що сприяють, з одного боку, т-знанню органiзацiйних основ професшних функцiй, а з шшого - удосконаленню оргашзаци ще1 дiяльностi.
Щодо правника, то квалiфiкований спещалют, спостерiгаючи за особою, прагне, насамперед, визначити не лише риси потенцшного правопорушника, але й емоцiйний стан, розумовi здiбностi, смаки, уподобання тощо. 1ншими словами, не потрiбно обмежуватися професшним пiдходом до людини i Всесвiту, а сприймати 1х як комплекс узагальнення процесiв дiяльностi й пам'ятати, що призначення людини - не змшити цей св^ або знищити його, а пiдтримувати i зберiгати доверше-нiсть творiнь природи i попереднiх поколiнь.
Зробити це можливо за умови створення норм, що максимально наблизили б людину до щеально! гармони природного права, досконалосп природи, свiту, дотримання у ньому мiри i гармони.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблемним аспектом дослщження сутнiсних властивостей естетичних проявiв у правi е особливiсть реалiзацil юристом внутршнього i зовнiшнього iмперати-ву службового обов'язку задля забезпечення правового порядку i гармони в суспшьсга, iз подолан-ням професшно1 деформаци та неправомiрноl самореалiзацil. Для всебiчного аналiзу й осмислення вказано! проблематики доцшьно зважати на теоретико-методологiчний потенщал праць втизня-них i зарубiжних учених-юристiв i фiлософiв рiзних перiодiв становлення фшософсько-правово1 думки, а саме: А. Алексеева, О. Балинсько1, Т. Гарасимiва, О. Грищук, К. Бачiашвiлi, Г. Гегеля, С. Сливки, Ю. Хабермаса.
Науковi концепци цих вчених сприяли тому, що в межах антрополопчно1 штерпретаци права формуеться принципово новий пiдхiд до правотворчо1, правоохоронно1, правореалiзацiйноl дiяль-ностi, а також до особи юриста як особистосп та до його морально-етичних, духовно-естетичних орiентирiв.
Мета роботи полягае в тому, щоб iз фiлософсько-правового погляду проаналiзувати тi пи-тання, яю найбiльш дотичнi до розумшня сутшсних властивостей естетичного аспекту в правь
Виклад основного матерiалу. Дiяльнiсть слщчого, суддi пов'язана iз розслiдуванням злочи-ну, розглядом цивiльних спорiв, покликана встановити об'ективну iстину у справь Изнавальний тип у психологiчному аспект е надзвичайно складним. Це пояснюеться насамперед тим, що право-застосовна дiяльнiсть не лише потребуе виршення багатоманiтних розумових завдань рiзного плану i складностi, але й вимагае, щоб ця дiяльнiсть була позитивним морально-естетичним процесом, що не порушуе природну гармонiю речей [1, с. 68].
Вщчуття дисгармони, стресовi ситуаци або такi, що створюють вщчуття безвиходi, можуть призвести до того, що юрист керуватиметься лише зовшшшм iмперативом, тобто, вирiшуючи питання, буде здатний бачити перед собою лише людину-правопорушника i дiятиме тшьки за iнструкцiею. Такi ди не зважають на естетично-духовш цiнностi й можуть, у шдсумку, свiдчити на-вiть про деградацiю особистостi самого правника, що спричинятиме спотворене розумшня краси виконаного обов'язку. Юрист у такому разi може вiдчувати насолоду вщ того, скажмо, що вш зумiв добитись зiзнання злочинця за допомогою погроз, шантажу, залякування, а це вже негативний феномен, який свщчить про розрив мiж професшним обов'язком i внутрiшнiми переконаннями, духовними орiентирами [2, с. 87].
1снуе i протилежний феномен - нершучють у використаннi владних повноважень. Безумов-но, владне повноваження мае бути виваженим i обгрунтованим, бо iнакше воно втрачае цшшсть i може набути потворних рис, що е негативним чинником у гармони правотворчо! дiяльностi.
1нший аспект естетично! дiяльностi - як творчост у правi перебувае у межах юридично! герменевтики - створення та оцiнки суб'ектом нового смислу чи значення, iз попереднiм укоршенням i теперiшнiм знаковим вщображенням у правовш реальностi. Центральним питанням сучасного фь лософсько-правового аналiзу е проблема природи, способу "юнування, що залишаеться вiд початку i до кшця iнтерпретованим буттям", як зазначае П. Ршер [3, с. 16]. Тобто правова комушкащя як рух у колi праворозумiння е не так наближенням до розкриття iдентичностi замислу правотворця, законодавця, як швидше ствавторством, конструюванням моделей трактування правонорм у про-цесi продукування правово! поведшки. Причому рiвень наближеностi змiсту, який заклав у "текст" права автор, i змюту, який iнтерпретують учасники правовiдносин, визначаеться злиттям двох "горизонт" праворозумiння. Що ближчi за своею сощокультурною основою двi позици, то ширший "спiльний горизонт" i адекватнiше розумiння.
Отже, процес поведшково! штерпретацп правово! норми е творчим, i правокористувач, по су-т1, е спiвзаконодавцем, створюючи нову норму, в якш поеднуе загальноприйняту право-норму й акт поведшки у конкретному право-випадку.
Комушкативна фiлософiя також вщстоюе принцип iндивiдуально! творчостi пiд час комуш-кативно! взаемодi! суб'ектiв iз ремаркою на порозумшня i здшснення впливу. Необхiдно перебува-ти в штерсуб'ективному правовому полi, щоб ум^и використати власну рефлективнiсть правового мовлення й обгрунтувати поведiнкову iнтерпретацiю здшснюваного правового акту на основi розу-мiння iмплiцитно притаманного самокоментування ще! дi!.
Лише у непрофесiйнiй сферi допустимо вважати, що "якщо законний акт викладений ясно i ч^ко, то вiн недвозначний i може застосовуватися як належить вщповщно до ситуацп" [4]. Логiка правового мислення як основи формування правового св^огляду заперечуе iдею досконало! правово! догматики, що перетворила би будь-яку правонорму на звичайний акт дедуктивного силопзму, спроможний викликати таку ж досконалу правореакцiю.
Суб'ект правовiдносин (правокористувач або правозастосовувач) не може покладатися лише на те, у якш юторичнш ситуацi! був прийнятий закон, якими були намiри тих, хто його розробляв. Навпаки, вiн повинен враховувати змши, що вiдбулися вiдтодi в облаштуваннi суспiльного життя, трансформацп правових вiдносин i, вiдповiдно, заново визначаючи нормативну й результативну функцп закону, будувати лiнiю власно! правово! поведшки. Тобто правосуб'ект мае зрозум^и змiст права i спiввiднести його з конкретним випадком, казусом. Це i е завдання юридично! герменевтики, яку дослщжуе Х.-Г. Гадамер [5, с. 438] i зпдно з якою осягнути сенс закону можна з урахуван-ням кожно! конкретно! ситуацi!.
З iншого боку, якщо розглядати правову комунiкацiю як сукупшсть актiв, орiентованих на досягнення всезагально! мети правопорозумiння, то правову поведшку потрiбно визнати штерпре-тащею, завдяки якiй можна досягти консенсусу або ж здшснити вплив iз метою виправлення неправомiрностi дiй. Зважаючи на перспективу учасниюв правово! комушкацп (правосуб'ектiв), цей процес i результат, до якого мае призвести комушкащя, не утворюють обставин, iманентних правовому полю. Особи, яю дiють цшеспрямовано, виступають як сутностi правовiдносин: вони можуть сприймати один одного не шакше, як об'екти або супротивниюв (у випадку правопору-шень). "Перформативний стан" учасникiв правово! комунiкацi! дае змогу, iз розвитком iндивiдуаль-ного правового св^огляду, зайняти вiдповiднi нiшi в iнтерсуб'ективному правовому полi [6, с. 7].
Ще одним чинником естетичного аспекту в правi можна назвати естетичне ставлення, що е особливим практично-духовним ставленням людини до специфiчних природних i культурних цш-ностей, сприймання i творення яких дае змогу вiдчути духовну насолоду та гармошю у дiйсностi [7, с. 116].
Естетичний аспект у npaei
Об'ектом естетичного ставлення у npaBi можна визначити красу як своерщну цшшсть i втiлення у рiзних формах як гармоншне начало будь-яких процесiв. Адже кожен нормативно-правовий акт, дiя правника - це дiяльнiсть щодо вiдновлення або збереження балансу мiж природ-ним i позитивним правом. Суб'ектом естетичного ставлення е суспшьний iндивiд, який вщзнача-еться духовною потребою прекрасного, здатшстю до естетично! оцiнки явищ i дiяльностi за законами краси.
Правова естетика е визначальною точкою перетину природного права та естетики i покликана шдтримувати баланс мiж гуманiстичними правами шдивща та рацiональнiстю суспiльних чинниюв. Гармонiя права iснуватиме лише за умови стшкого i правильного внутршнього переконання правника, поеднаного iз дотриманням законiв природного права, що iнтегруеться iз приписами позитивного права.
Основна цшшсть розумшня тако! штеграци полягае у тому, що поряд iз правом, яке створили люди i виразили у законах, iснуе сукупнють вимог, за вихщною основою породжених безпосередньо, без будь-яко! людсько! участ^ самим життям суспiльства, об'ективними умовами життедiяльностi людини, тобто природним ходом речей. Норми природного права покликаш захищати права люди-ни, зумовлеш особливостями !! сутностi. Тобто природне право - це не тшьки право на життя, спш-кування, самоствердження юриста, на особисту пдшсть, вiльне волевиявлення, свободу совiстi, думки, слова тощо, але й шлях до шзнання правового явища, особливо в естетичному його аспектi.
Природно-правовий пiдхiд пiд час розгляду питання естетичного шзнання правового явища мае ютотне значення ще i тому, що вимоги природного права характеризуются безумовною непо-хитнiстю, категоричнiстю, нешдвладшстю конкретним ситуацiям (а також сваволi окремих осiб), невiдворотнiстю спонтанного настання негативних наслiдкiв у разi ^норування природно-правових вимог.
Висновки. Отже, ми тдсумували, що закони позитивного права мають бути взiрцем естетично! довершеносп, адже саме правове почуття залежить вiд законiв краси i прекрасного, що закладено у правовш нормь Правова ж естетика стверджуе про визначальну необхiднiсть досягнення гармони у правi та природно! рiвноваги, яку мютять закони права. Саме це доводить актуальшсть i потребу в формуванш ново! галузi дослiдження у фшософи права - правово! естетики.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гребеньков Г., Фюлевський Д. (2004). Юридична етика. Ки1б: Алерта. 209 с.
2. Сливка С. С. (2012). Фшософ1я права: навч. поаб. Кшв: Атжа. 256 с.
3. Ржер П. (2002). Право i справедливють. Кшв: Дух i лтгера. 216 с.
4. Джужа О., Михайленко П., Кулик О. (2001). Курс кримшологи: у 2-х кн. Кн. 1: Заг. частина. Ки1в: Юршком 1нтер. 352 с.
5. Гадамер Х.-Г. (1988). Истина и метод: Основы философской герменевтики. Москва: Прогресс. 704 с.
6. Балинська О. (2007). Вербальний бех1вюризм у д1яльност1 оргашв внутршшх справ: автореф. дис. канд. юрид. наук; Льб1бськнй держ. ун-т внутр. справ. Льв1в. 18 с.
7. Мехед Т. (1999). Введение б этику. Психология. Педагогика. Этика. Москва: Закон и право. 350 с.
REFERENCES
1. Hrebenkov H., Fiolevskyi D. (2004). Yurydychna etyka [Legal ethics]. Kyev: Alerta, 209 p.
2. Slyvka S. S. (2012). Filosofiiaprava [Philosophy of Law]: navch. posib. Kyev: Atika, 256 p.
3. Riker P. (2002). Pravo i spravedlyvist [Law and justice]. Kyev: Dukh i litera, 216 p.
4. Dzhuzha O., Mykhailenko P., Kulyk O. (2001). Kurs kryminolohii [Criminology course]: u 2-kh kn. Kn. 1: Zah. chastyna. K.: Yurinkom Inter, 352 p.
5. Hadamer Kh.-H. (1988). Ystyna y metod: Osnovy fylosofskoi hermenevtyky [Truth and method: Fundamentals of philosophical hermeneutics]. Moskva: Prohress, 704 p.
6. Balynska O. (2007). Verbalnyi bekhivioryzm u diialnosti orhaniv vnutrishnikh sprav [Verbal behaviorism in the activities of law enforcement agencies]: avtoref. dys. kandydata yuryd. nauk. Lvivskyi derzh. un-t vnutr. sprav. Lviv, 18 p.
7. Mekhed T. (1999). Vvedenye v эtyku [Introduction to ethics]. Psykholohyia. Pedahohyka. Etyka. Moskva: Zakon y pravo, 350 p.
Дата надходження: 05.07.2021 р.
Alona Romanova
Institute of Jurisprudence and Psychology at Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor of the Department of Theory and Philosophy of Law, Constitutional and International Law
AESTHETIC ASPECT IN LAW
It has been found that the problem of the aesthetic culture of a lawyer as a manifestation of spirituality belongs to those humanitarian problems that are called "eternal". It is especially relevant in dramatic periods of human history, one of which is now, in particular, experienced in Ukraine, when fundamentally new life phenomena and circumstances adjust the ways and means of life choice and social self-determination of individuals. Radical changes in the worldview of man force everyone to personally comprehend the new social realities, to determine their worldviews, to realize their place and role in the process of social transformation. Under such circumstances, the problems of spirituality (in particular, aesthetic culture as a manifestation of spirituality) acquire the status of the most important. It is very important for the disclosure of human nature that a person will never be formed as a person and will not be revealed to the world without a lasting sense of inner freedom, ie such freedom that implies freedom from any ideological dogmas.
It is emphasized that the question of the spiritual essence of the aesthetic in law arose in connection with the study of the nature of the aesthetic and its categorical status in different eras. However, insufficient clarity, delineation, and hence insufficient comprehensive analysis were due to the properties of social practice and cognition, the role of the spiritual component in society and human life, the peculiarities of the formation and development of aesthetics itself.
It is proved that the growing attention to this problem is connected with the analysis of the following aspects of the essence of aesthetic: its ontological and phenomenological content, the ratio of objective and subjective, rational and irrational, the role of harmony in the development of its essence, the ratio of aesthetic and creative. At the same time, the very desire to study such types of spirituality as science, morality, religion, and comparing them with the aesthetic contributes to identifying the characteristics of the latter as independent spheres of human life and understanding the laws and features of the aesthetic, expanding its analysis through comprehensive coverage as external and the inner world of man.
The question of the rational sphere of aesthetic and legal consciousness, which is formed as a result of mastering aesthetic experience with the help of concepts, categories of aesthetics, art history and other sciences, is revealed. Knowledge of the aesthetic qualities of work, nature, life, art perform the most important functions in shaping the aesthetic culture of a lawyer. They contribute to the theoretical design of taste preferences, assessments, beliefs and is one of the theoretical foundations of the scientific worldview of the individual.
Key words: natural law; aesthetic culture of a lawyer; legal relations; natural-legal space; professional duty.
