CC BY
14
ГУМАН1ТАРН1 ТА СОЦ1АЛЬН1 ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ, ПИТАННЯ ВИКЛАДАННЯ У ВИЩ1Й МЕДИЧН1Й ШКОЛ1
DOI 10.31718/2077-1096.19.2.174 УДК 616.714-06-07
Гринь В.Г., Черкун Н.О., Головко О.Г.
ЕПОН1М1ЧН1 ТЕРМ1НИ В МОРФОЛОГИ ТА ПАТОЛОГИ ЧЕРЕПА ЛЮДИНИ
УкраТнська медична стоматолопчна академiя, м. Полтава
У морфологiчних науках (анатом'я людини, клЫчна, топографiчна та патолог'чна анатом'я, г-стологiя, ембрiологiя, цитолог'я тощо) епон1'ми вживають давно й постiйно. Авторськ назви охоп-люють широкий спектр анатом'чних утворень в'д найважливших вузлових до менш важливих для практичноУ медицини. Епонiми широко поширенi в медицин'!, проте останнм часом все частше ви-никае необх'дн'ють в Ухнiй замн на бльш описов/ термiни. Важливим е досл'дження епон'ш'т у меди-чнш галуз '! знань. Мета. Дослiдження епон'ш'т та епонiмiчних синдром'т у анатом'ннш термiнологiУ при вивченн! черепа людини шляхом бiблiографiчного анал'зу лтератури. Матерiали / методи. У робот! використанi загальноф'тософськ та загальнонауков/ методи досл'дження, а саме: д'алек-тичний, iсторично-хронологiчний, б'бл'юграф'чно-описовий, аналтичний тощо. Результати та ви-сновки. На сьогодн/'шн/'й день в анатома епонiмiчнi назви все частше зустр'чаються в рiзних видан-нях та пдручниках з кл/'н/'чноУ анатома. Використання епон'тв у науковй л'1тератур'1 робить текст лаконiчним та яскравим. Застосування анатом'чних термiнiв, до складу яких входять /мена або пр'звища досл'дник'т, як вперше описали анатом'чне утворення, сприяють кращiй орiентацiУ в то-пографо-анатом'чному розташуванн органу або длянки, це потрiбно для роботи з науковою литературою, де ц термiни позначен епонiмiчно, тобто без детального роз'яснення значення. Вивчен-ня епонiмiчних термiнiв сприяе розкриттю еволюцИ клiнiчних дисциплн, д'агностичного процесу мислення, а також формуванню термiнологiчноУ компетенцИ у студент'т-медик'т, опануванню ними мови спецiальностi, а також пдвищення наукового та освтнього рiвня викладача. Ключов1 слова: епонлм, анатом1я, череп, кютка.
Вступ
1нтеграцшш процеси, що вщбуваються остан-шм часом в осв^ньому та науковому процесах, сприяють застосуванню нових термов, зрозумн лих науковцю та осв^янину будь-якоТ галузi знань. В цьому процеа втрачаються важливi знання як юторичноТ цшносп, так i нацюнального особливого характеру. Важливим е дослщження епонiмiв у медичнш галузi знань.
У морфолопчних науках (анатомiя людини, кл^чна, топографiчна та патолопчна анатомiя, пстолопя, ембрюлопя, цитолопя тощо) епошми вживають давно й постшно. Авторськ назви охоплюють широкий спектр анатомiчних утворень вщ найважливших вузлових до менш важ-ливих для практичноТ медицини. Але знання цих назв для дипломованого лкаря, викладача, нау-ковця важливе насамперед iз професшних пози-цш. Фахiвцi застосовують термши-епошми, що сприяе Т'хньому професшному становленню, пщ-вищуе штелектуальний рiвень медика, адже в епонiмi - частина ютори, культури, яка творила-ся, починаючи вщ найдавнiших часiв великими сподвижниками медичноТ галузi знань до сього-дення [4, 7, 11, 12].
Епошми широко поширеш в медицину проте
останшм часом все частiше виникае необхщ-нiсть в Тхнiй зам^ на бiльш описовi термiни.
Мета
Дослщження епонiмiв та епонiмiчних синдро-мiв у анатомiчнiй термiнологiТ при вивченш черепа людини шляхом бiблiографiчного аналiзу лiтератури.
Матерiали та методи дослщження
У робот використаш загальнофiлософськi та загальнонауковi методи дослщження, а саме: дiалектичний, iсторично-хронологiчний, бiблiо-графiчно-описовий, аналiтичний тощо. Цей бiб-лiографiчний аналiз базуеться на опублкованих рецензованих статтях, книгах, навчальних посн бниках, монографiях. Для цiлей даного систематичного огляду пошук л^ератури (що стосуеться розгляду епонiмiв та епонiмiчних синдромiв у анатомiчнiй термшологп при вивченнi черепа людини) здшснювався у всесвiтнiй мережi «1н-тернет», вiтчизняних джерелах лiтератури, нау-ковш та електроннiй бiблiотеках УкраТ'нськоТ медичноТ стоматолопчноТ академп за такими клю-човими словами: «епошм», «епонiмiчний синдром», «череп», «кiстка» i таке iнше.
Результати та 1х обговорення
Епонiм (гр. eponymos - той, що дае iм'я, на-зву) - особа, вщ iменi (прiзвища) якоТ утворено назву мюцевосп, краТни, народу; сама назва такого типу. Епоыми - медичн термiни, що мають у своТй основi власнi назви - антропошми й то-понiми, що називають лiкаря - винахiдника або регюн масового поширення хвороби. Таю назви шяк не характеризують денотат, а новоутворе-ний медичний термш перебувае в рiзних термн нолопчних полях, пiдсистемах украТнськоТ мови [5, 14]. У науц епонiм - назва явища (наприклад, хвороби), поняття, структури або методу по iменi людини, що вперше виявила або описала Тх (Квiнке, закон Вакернагеля, символ Кронекера i т. п.) [8, 13].
На сьогодшшнш день в анатомп епонiмiчнi назви все часпше зустрiчаються в рiзних видан-нях та пiдручниках з кл^чноТ анатомiТ. Вони збереглися, не дивлячись на нову анатомiчну (медичну) номенклатуру в кл^чнш практицi. Широко застосовуються в закордонних публка-цiях та шдручниках.
Використання епонiмiв у науковш лiтературi робить текст лаконiчним та яскравим. Фахiвцi вживають епонiмiчнi термши, хоча iз офiцiйноТ номенклатури вони вилучеш. Вивчення епонiмiв сучасному студенту, молодому вченому, медич-ному пра^внику, дозволяе глибше дiзнатися про юторш своеТ науки та спецiальностi, зрозум^и той корiнь, на основi якого будуються сучаснi морфологiчнi науки. Досвщчеш лiкарi-практики, вченi в галузi морфологи укладають словники-довiдники, в яких застосовують термiни - епош-ми [5]. Таю видання потрiбнi студентам-медикам, адже Тх бракуе в УкраТ'ш. Застосування анатомн чних термiнiв, до складу яких входять iмена або прiзвища дослiдникiв, якi вперше описали ана-томiчне утворення, сприяють кращш орiентацiТ в топографо-анатомiчному розташуваннi органу або дтянки, це потрiбно для роботи з науковою л^ературою, де ц термiни позначенi епонiмiчно, тобто без детального роз'яснення значення. Словники, довщники, пiдручники, монографiТ, посiбники, дисертацшш дослiдження фiксують найменування з вщповщними власними назва-ми, а тому привертають увагу лшгаспв-дослiдникiв [2, 10, 14].
Досвщ викладання показав, що пщ час практичного заняття, залтв i iспитiв багато хто iз студентiв зазнае труднощi в освоеннi i розумiннi ряду термов, якi зустрiчаються в навчальнш ль тературi, але належним чином не пояснюються.
Альбрехта мсточка [К.М.Р.А1ЬгесМ] - до-даткова кiстка, яка знаходиться мiж потиличною i клиноподiбною кiстками.
Андернах (Andernach) Гюнтер (1487-1574), французький анатом i xipypr, уродженець Швей-царп (з Андернаха). З 1527 жив у Парижу викла-дав анатомiю i хiрургiю. У нього навчався А. Ве-залий, його лекци слухав Мiгель Сервет. Твори Андернаха мали широку популярнють i служили вагомим доповненням до анатоми А. Везалiя.
Андернаха метки [GJ.Anderrnach] - додат-ковi кiстки швiв склепiння черепа; вставнi кютки черепа (ossa intercalati).
Аперта синдром (Apert). Поеднання дефор-мацп черепа i синдактили. Вроджена вада роз-витку черепа (баштовий череп, мiсяцеподiбне обличчя, приплюснутий нiс, витрiшкуватiсть за рахунок плоских орб^), високе пщнебшня (iнодi з розщепленням), синдактилiя, полiдактилiя, ра-дюульнарний синостоз з тугоподвижнiстю в лк-тьовому суглобк_
Ж
Арнольд (Arnold) Фридрих (1803-1890), нн мецький анатом. Народився в Ландау. Медичну осв^у здобув в Гейдельберзк У 1826 роц захис-тив докторську дисертацш на тему про будову головноТ частини симпатичного нерва людини. Пюля цього очолював кафедри в Цюрiху (18351840), Фрейбурзi (1840-1845), Тюбшгеы (18451852) та Гейдельберзi (1852-1890). Його чис-леннi роботи присвячен будовi мозку i перифе-ричноТ нервовоТ системи.
Арнольда каналець [F.Arnold] (Арнольда каналець безiменний, Арнольда кам'янистий отвiр, canaliculus innominatus) - непостшний отвiр (foramen petrosum) у великому крилi кли-ноподiбноТ кютки ^ж овальним i остистим отво-рами), пронизуеться малим кам'янистим нервом.
Бергман (Bergmann) Ернст (1836-1907), bí-
домий xipypr. Народився в Ризк Пюля зак1нчення Дерптського yнiвеpситетy (1860) був асистентом xipypri4HOi клiнiки, noTiM (1871) професором того ж ушверситету до 1878 р. Недовгий час був професором у Вюрцбурз^ а в 1882 роц обраний професором Берлшського ушверситету. На по-садi кoнсyльтанта-xipypга приймав участь у франко-прусськш (1870-1871) i росшсько-тypецькiй (1877-1878) вшнах. Набув великий до-свщ у вiйськoвo-пoльoвiй хГрургп, котрий переню в умови мирного часу, як творець товариства по наданню невщкладноТ допомоги в Беpлiнi. Ви-вчав ус галyзi xipypгiТ, проте особливу увагу придтяв лiкyванню ран. Роботи Бергмана з xi-pypгiТ черепа, особливо в частин вогнепальних поранень черепа, е класичними.
Бергмана чотирикутник [E.Bergmann] - за схемою кранюцеребральноТ топографи Кренлейна е тoпoгpафoанатoмiчним opiентиpoм для розтину отогенних гноякГв у середнш чеpепнiй ямцГ.
Беттл симптом (Battle). Змша забарвлення шкГри в дтянц соскоподГ6ного вiдpoстка, аж до появи екxiмoзiв. Визначають при переломТ осно-ви черепа.
Бертiна мсточки [E.J.Bertin] (клиноподГ6нГ раковини, conchae sphenoidales) - тонкГ кГстковГ пластинки передньоТ пoвеpxнi тiла клиноподГ6ноТ кГстки, як обмежують своТми веpxнiми краями парний отвГр клиноподГ6ноТ пазухи (apertura sinus
Бша (Bichat) Mapi Франсуа Ксав'е (17711802), французький анатом i фгзюлог. Народився в Тюретте (Енн). медицину вивчав в Монпе-лье, лгонг та Париж1. У 1797 р. в ^рижг почав читати лекцп з нормальноТ i патолопчноТ анато-мгт, фгзгологгт i хгрурги. У 1800 роцг призначений
лкарем в паризьку лiкарню. Основоположник вчення про тканини, творець загальноТ анатомп нервовоТ системи, фiзiологiчного напряму в ме-дицинi. Роздiлив нервову систему на вегетатив-ну i анiмальну частини, ввiв в 1800 роцi термiн «вегетативна нервова система». Широко вiдомi його роботи <^зюлопчы дослiдження про життя i смерть» (1800), «Загальна анатомiя в ТТ допов-ненш до ф1зюлогГм медицини» (1802).
Бша ямка [M.F.X.Bichat] (крило-п1днеб1нна ямка, fossa pterygopalatina) - щтинопод1бний про-CTip у п1дскронев1й дтянщ обмежений спереду горбом та пщскроневою поверхнею верхньо' ще-лепи, ззаду - крилоподiбним вiдростком клинопо-дiбноТ кiстки, медiально - перпендикулярною пластинкою пщнебшно''' кiстки, зверху - верхньощеле-пною поверхнею великого крила клиноподiбно''' кю-тки; вмiст: крилопщнебшний вузол верхньощелеп-ного нерва, його очноямковi та верхнi заднi носовi гiлки, верхньощелепнi судини.
Блюменбах (Blumenbach) Йоганн (17521840), нiмецький лiкар i анатом, зоолог i антрополог. Народився в Готк Вивчав медицину в ¿ы, Геттшгеш. У 1776-1835 рр. очолював кафедру кл^чноТ медицини в Геттiнгенському уыверси-тетi. В сво'х дослiдженнях, застосовуючи порiв-няльно-анатомiчний метод, зазначив сшльнють походження рiзних видiв тварин. Один iз заснов-никiв антропологiТ. У дисертацп «Про природнi рiзновиди людського роду» (1776) описав 5 ви-дiв сучасних рас людини i висловив думку про 'х едине походження.
Блюменбаха схил [J.F.Blumenbach] (схил, clivus) - жолоб, утворений ттом клиноподiбноТ кiстки та основною частиною потилично' кют-ки; простягаеться мiж спинкою турецького сiдла та великим отвором потилично' кiстки; на ньому розмщеы довгастий мозок, мiст i артерiальне коло мозку.
Бреше канали [G.Breschet] (Дюпюiтpена ка-
нали, канали губчатки, canales diploicae) - кана-ли губчастоТ речовини плоских кюток склепiння черепа, в яких простягаються вени губчатки.
Брока (Broca) Поль (1824-1880), французь-кий хiрург, анатом i антрополог. Народився в Санта-Фе ля Гранде. Медицинi навчався в Па-рижi. Працював хiрургом. З 1848 року - прозектор медичного факультету Паризького ушверси-тету. З 1867 р - професор шшчноТ хiрурríТ i член ФранцузькоТ медичноТ академп. У 1859 р засну-вав Паризьке антропологiчне товариство i став директором заснованоТ ним антрополопчноТ ла-бораторiТ. Розробив методику антропометрп, сконструював ряд iнструментiв для вимiрювання тiла. Заснував журнал «Антрополопчний обзор». У 1865 р. опублкував пiдручник з описовоТ ана-томп людини.
Брока альвеолокондилярна площина [P.Broca] - умовна горизонтальна площина, проведена через нижн точки потиличних вирос-ткiв та комiрки верхнiх рiзцiв.
Будинова пластинка [Д.Т.Будинов] - хря-щова пластинка, яка знаходиться мiж потилич-ним краем тiм'яноТ кютки та потиличною лускою в плодiв та новонароджених; пiд час полопв сприяе взаемозм1щенню kíctok.
Везалiй ^ваИив) Андрiй (1515-1564), вче-ний епохи Вiдродження, основоположник сучас-ноТ науковоТ анатомiТ. Народився в Брюсселi в родин королiвського аптекаря. Закiнчив Лувн денський унiверситет, потiм вивчав медицину в Парижу де був учнем вщомого анатома Я. Сть-вiя. У 1537 р. повернувся в Лувен, продовжував займатися анатомiею, з небезпекою для життя добуваючи трупи. У 1537 виТхав до ПадуТ, отри-мав там звання доктора медицини i був призна-чений професором хiрургiТ та анатомiТ. У 1538 р. опублковаш його «Шють анатомiчних таблиць», створених спiльно з художником Стефаном ван Калькаром. У 1543 роц в Базелi вийшла головна праця Везалiя «Про будову людського тта в семи книгах», заснована на розтин i препаруваннi людських трупiв, яка мютила критику хибних по-глядiв Галена. У тому ж роц опублковано короткий витяг з ^еТ працi - «Еттом». Запеклi супротивники змусили А. Везалiя покинути Падуансь-кий унiверситет i зайняти пост придворного лка-ря Карла V, а по™ його сина Пилипа II. У 1559 р А. Везалш переТжджае в Мадрид. Позбавлений можливост займатися анатомiею, переслщува-
ний наклепом, bíh спалюе частину сво'х рукопи-cíb i 1564 р. здшснюе паломництво в Палестину. На зворотному шляху шсля корабельно''' аварп потрапив на острiв Занте в 1ошчному морi, де незабаром помер.
Везашя KicTKa [A.Vesalius] (кiстка переднього лм'ячка, os fonticuli anterioris) - додаткова кютка, яка утворюеться на мюц переднього тiм'ячка.
Везaлiя OTBip [A.Vesalius] (венозний отвiр, foramen venosum) - отвiр у великому крилi кли-ноподiбноl кiстки, який знаходиться мiж круглим та овальним отворами; пронизуеться випускною веною Везалiя (v. emissaria).
В^ануса канал [G.G.Vidianus] (крилоподiб-ний канал, canalis pterygoideus) - саптально спрямований канал в основi крилоподiбних вщ-росткiв клиноподiбноl кiстки, який сполучае зов-нiшню поверхню основи черепа з крилопщнебш-ною ямкою; пронизаний судинно-нервовим пучком (крилоподiбнi а., в. i н.).
BiKq'A3ipa KicTKa [F.Vicq-d'Azyr] (Гьоте кют-ка, Келлiкера кiстка, рiзцева кiстка, os incisivum) - передньонижня частина верхньо' щелепи з верхнiми рiзцями, iнодi окрема кiстка; за ембрю-лопчною номенклатурою називаеться передще-лепною (premaxilla); альтернативний термiн -"palatum primum" (первинне гпднебшня).
№ 1
НТяг
Пш
Вггнала горбик [S.E.Whithnall] (крайовий горбик, tuberculum marginale) - крайовий горбик на очноямковш поверхнi лобового вiдростка ви-личноТ кiстки.
Гаймор (Highmore) Наташель (1613-1685), англiйський лiкар i анатом. Народився у Фордш-гбрiдж (Хемпшир). У 1634 р. вступив на природ-ний факультет Оксфордського уыверситету, пю-ля закiнчення якого в 1641 роц працював лка-рем в Шербурзк Вивчав описову анатомш людини. Великий вплив на розвиток анатомп як науки надала його праця «Анатомiчне дослщження людського тiла », опублiкована в 1651 р.
Гаймора пазуха [N.Highmore] (Гаймора пе-чера, Гаймора порожнина, верхньощелепна пазуха, sinus maxillaris) - порожнина в т^ верхньоТ щелепи, покрита слизовою оболонкою, запов-нена повiтрям, вiдкриваеться в середнш носо-вий хiд.
Гарсена симптом (Garsin). Одностороннiй паралiч черепномозкових нервiв без чутливих i рухових розладiв тулуба i пiдвищення внутрш ньочерепного тиску. Спостер^ають при пухлинах основи черепа.
Генле (Henle) Фрщр^х (18Ô9-1885), нiмeцький анатом i патолог. Народився в Нюрнбeрзi. Me-дичну освiту отримав в Боннському унiвeрситeтi, був учнeм I. Mюллeра. У 1832 р. захистив док-торську дисeртацiю, пюля чого працював в Па-рижк У 1840 роцi обраний завiдувачeм кафeдри анатомп в Цюрiху. У 1844 р. - профeсор анатомп в Гeйдeльбeрзi. З 1852 року i до кшця життя був профeсором i дирeктором Aнатомiчного шститу-ту в Гeттiнгeнi. Iнтeнсивно займався анатомiею i мiкроскопiчною анатомiею внутршых органiв людини. У 1882 р. в Харковi профeсором Вагнe-ром i прозeктором Поповим був пeрeвeдeний з нiмeцькоï мови його пщручник «Нарис анатомп людини».
Генле ость [F.G.J.Henle] (Цукeркандля ость, надходова ость, spina suprameatica) - виступ на зовшшнш повeрхнi скронeвоï кiстки, над вeрхнiм краем зовнiшнього слухового ходу; топографо-анатомiчний орiентир для опeрацiйних доступiв до пeчeри соскоподiбного вщростка.
Глазера щiлина [J.H.Glaser] (Гюгье канал, Чивш^ канал, кам'янисто-барабанна щiлина, fissura petrotympanica) - вузький простiр мiж лус-кою i виступаючим краем кам'янисто!' частини (пiрамiдки) скронeвоï кютки; задня частина ба-рабанно-лусково!' щтини (fissura
tympanosquamosa), яка пeрeтинае кософронта-льно нижньощeлeпну ямку скронeвоï кютки; у щтиы вiдкриваеться каналeць барабанно!' струни; чeрeз щiлину в барабанну порожнину прони-кають пeрeдня i задня барабаннi артeрiï (aa. tympanicae anterior et posterior).
Дорелло канал [Dorello] - канал у кам'янис-тiй частинi скронeвоï кютки, утворeний борозною нижньо'1 кам'янисто!' пазухи i твeрдою оболонкою головного мозку; вмют: нижня кам'яниста пазуха, артeрiальнi судини та вiдвiдний нeрв, який пря-муе у пeчeристу пазуху.
1нгратаса виступ [G.Ingrassias] (ость кли-ноподiбноï кiстки, spina ossis sphenoidalis) - за-гострeна кiсткова пластинка, якою закiнчуеться вeликe крило клиноподiбноï кiстки.
lнграссiаса крило [G.Ingrassias] (малe крило клиноподiбноï кiстки, ala minor ossis sphenoidalis) - парна пластинка тта клиноподiб-ноï кютки.
Кампер (Camper) Пггер (1722-1789), голландсь-кий лiкар, антрополог, палеонтолог, художник. Народився в Лейдеы, там же вивчав природо-знавство i медицину. У 1747 р. отримав стушнь доктора фшософп. З 1750 р. - професор фто-софи, а по™ медицини у Франекере, в 17551761 рр. - професор анатомп i xiрурriT в Амстер-дамi. У 1763-1773 рр. - професор анатомп i xi-рургп та внутрiшньоT медицини в Греншгене. Його працi присвяченi рiзним питанням медицини, нормальноТ i порiвняльноT анатомiT. Ним описана будова кришталика, пневматизацiя кiсток у пта-xiв, слизовi сумки м'язiв.
Кампера лицевий кут [P.Camper] (Топiнара кут) - лицевий кут (angulus facialis), утворений вушно-носовою лiнieю (Кампера лiнieю) та лшь ею, яка з'еднуе середину надперенюся з носовою остю; топографоанатомiчний орiентир у пластичнiй xiрургiT.
Кампера лiнiя [P.Camper] (вушно-носова лн нiя, linea auriculonasalis) - з'еднуе передню носову ость верхньо'|' щелепи з верxнiм краем зов-нiшнього слухового ходу; топографо-анатомiчний орiентир для побудови лицевого ку-та Кампера при плануваннi пластичних операцш на лицi.
Керкрiнга мсточка [Th.Kerckring] (ossicula Kerckringi) - варiант розвитку потиличноT кiстки; окрема точка скостеншня на мiсцi зовнiшнього потиличного виступу; в дитячому вiцi може бути самостшною кiсточкою.
Карцiуса синдром. Характеризуеться уро-дженою гiпертрофiею половини обличчя, дисп-лазiею зубiв, розширенням вен на ногах, синдак-тилiею, гiпогенiталiзмом.
Кiллiана борозенки [H.F.Killian] - головы борозенки стшок носа, як з'являються на 8-10 тижнях внутршньоутробного розвитку на бiчниx стiнкаx носа та в дтянц майбутнього реш^час-того лаб1ринту_
Кохер (Kocher) Теодор (1841-1917), швейцар-ський хiрург, лауреат НобелiвськоТ премiТ 1909 р. З 1886 р - асистент хiрургiчноТ кпшки в Бернi. У 1872-1911 рр. - професор хiрургiТ в Берш. Внiс великий внесок в ус галузi хiрургiТ: Розробляв проблему зоба, базедовоТ хвороби, дослщжував механiзми дiТ на тканини вогнепальноТ зброТ, по-ранення хребта i спинного мозку, запропонував ряд орипнальних iнструментiв i методiв лкуван-ня пахових гриж i вивихiв. Автор орипнального посiбника з оперативноТ хiрургiТ (1892-1907).
Кохера точка [E.Th.Kocher] - визначаеться на склепiннi голови на 1 см наперед вщ вшцево-го шва i на 2 см вбк вiд саптальноТ' лжи; топо-графоанатомiчний орiентир для пункци перед-нього рога бiчного шлуночка головного мозку.
Крузона лице [O.Crouzon] - "хмароподiбна" форма лиця i голови з вираженим черепно-лицевим дизостозом через множинн передчаснi синостози вшцевого i потилично-тiм'яного швiв та горбоподiбнi утворення у дiлянцi переднього ™'ячка, кiсткова пластинка якого внаслщок пе-редчасного скостенiння досягае кута носа.
Ландуцерта канал [Ф.П.Ландуцерт] (череп-но- глотковий канал клиноподiбноТ кютки, canalis craniopharyngealis ossis sphenoidalis) - знахо-диться на днi гiпофiзарноТ ямки, вiдкриваеться "глотковим отвором" на нижнш поверхнi тiла клиноподiбноТ кютки, поблизу з'еднання крил лемша. Вмют: продовження твердоТ мозковоТ оболонки у виглядi сполучнотканинноТ муфти, що мютить венознi утворення. Трапляеться рiдко (2 %).
Лукаса борозна [R.C.Lucas] (остиста бороз-на, sulcus spinosus) - втиснення вщ барабанноТ струни, яке знаходиться на осп великого крила клиноподiбноТ кiстки.
Марфана синдром. Арахнодактилiя в поед-наннi з рiзними очними, скелетними i вюцераль-ними дефектами. Кл^чно вади розвитку вияв-ляються у виглядi долiхоцефалiТ, готичного пщ-небiння, прогнатiТ, кiфозу, лiйкоподiбноТ або ки-левидноТ грудноТ штки, подовження кiнцiвок, арахнодактiлii, розбовтаностi суглобiв. Може бути аневризма аорти, аномалп артерiй, клапанного апарату серця. Рентгенолопчно вiдзначають дифузний остеопороз метафiзарних вiддiлiв кiс-ток.
Mеккель (Meckel) Иоганн Фр^^х (1724-1774),
нiмецький анатом, учень А. Галлера. Народився
в Ветцларк Медичну осв^у здобув в Геттшген-ському та Берлiнському ушверситетах. У 1748 роцi захистив докторську дисертацш про V пару черепних нервiв. У 1749 р. член КоролiвськоТ академп у Берлiнi. З 1751 р. професор анатомп i боташки в Берлiнському унiверситетi. Викладав також в акушерськш школi, займався медичною практикою. Вiдомий численними працями з анатомп периферичноТ нервовоТ системи, особливо трiйчастого нерва, ембрюлоги. Ним заснований анатомiчний музей в Галле.
Меккеля хрящ [J.F.Meckel] - хрящ нижньоТ частини першоТ вюцеральноТ дуги зародка лю-дини, навколо якого розвиваеться нижня щеле-па.
Меккеля ямка [J.F.Meckel] (тршчасте втиснення, impressio trigeminalis) - визначаеться поблизу верхiвки кам'янистоТ частини скроневоТ кн стки, в якому розмщуеться чутливий вузол трш-частого нерва (ganglion trigeminale Gasseri).
Мозера [H.P.Mosher] (решiтчастий
мiхур, bulla ethmoidalis) - велика комiрка реш^-частого лабiринту в межах гачкуватого вщрост-ка. Мiж гачкуватим вiдростком та нижньою пове-рхнею решiтчастого мiхура е пiвмiсяцева щти-на, за допомогою якоТ верхньощелепна пазуха сполучаеться iз середнiм носовим ходом.
Морана OTBip [S.F.Morand] (слiпий отвiр, foramen caecum) - знаходиться на внутршнш поверхн основи черепа, обмежений нижньою частиною лобового гребеня та крилами твнячо-го гребеня речлтчастоТ кютки.
ёЖ |
J
Mорганi (Morgagni) Джованнi (1682-1771), ^а-
лшський анатом i лiкар, учень А. Вальсальви. Народився в Ботп. Протягом 59 рош був про-фесором анатомп в Паду!'. Вщомий сво'1'ми роботами з нормальноï, патолопчно1 анатомiï, якi мали велике значення для розвитку анатомiчно-го напрямку в медицинк Створив музей калщтв, аномалiй i опухолей рiзних оргашв. Вважаеться засновником патологiчноï анатомiï як науки.
Mорганьï раковина [G.B.Morgagni] (верхня носова раковина, concha nasalis superior; верхня реш^часта раковина, concha ethmoidalis superior) - вирют на медiальнiй стiнцi реш^час-того лабiринту; бере участь у формуванн бiчноï стшки носовоï порожнини.
Отта отвiр [Д.О.Отт] (кам'янисто-лускова щн лина, fissura petrosquamosa) - передня частина барабанно-лусковоï щтини, мiж лусковою час-тиною i випнутим краем кам'янисто1 частини скронево1 кiстки, де вiдкриваeться кам'янисто-
лусковий каналець.
Пренсето горбик [L.Princeteau] - пщви-щення або верхнш край в межах BepxiB^ каменисто!' частини скронево'Г кiстки (margo superior partis petrosae), до якого примикае верхня кам'я-ниста пазуха.
Пуар'е лiнiя [P.J.Poirier] - проводиться на склепшш черепа м1ж назюном та ламбдою.
Ретфус (Retzius) Андреас (1796-1860), шведсь-кий анатом. Закiнчив уыверситет в Лундi, навча-вся у Копенгагену в 1819 р. отримав стушнь доктора медицини. У 1823 р. - професор анатоми Ветеринарного шституту в Стокгольмi, а з 1824 року - професор нормально! анатомй Каролш-ського шституту. Його роботи присвячен рiзним питанням порiвняльноl' анатоми. описав зв'язок мiж спинномозковими нервами i симпатичними стовбурами (1832), уточнив будова ряду елеме-нтв судинно' системи (1843) шлунка у людини i тварин. Дослщжував будову печiнки; вивчав бу-дову черепа скандинавських народiв i класифн кував раси за формою черепа. Заснував музей нормально!' анатомп в Стокгольмi.
Ретфуса головний покажчик [A.A.Retzius] - антропометричний i топографо-анатомiчний показник вiдсоткового вщношення ширини черепа до його довжини.
Рiолан (Riolan) Жан (1577-1657), французький лкар i анатом. Народився в Парижк Професор анатоми i ботанiки в Парижi. Ним описан багато анатомiчних утворень: мешски колiнного сугло-ба, брижа, сальник, сальниковi вiдростки, сiм'янi канальцi.
Рюлана кiстки [J.Riolan] - непостiйнi мале-нькi iзольованi кiсточки у кам'янисто-потиличному швi основи черепа (ossa suturalia).
Рiше ямка [Ch.P.Richet] (крило-верхньощелепна ямка, fossa pterygomaxillaris) - складаеться з двох ямок: клино-
верхньощелепно''' i крило-пщнебшно'''; кранiально продовжуеться у пiдскроневу ямку. BMiCT: крило-подiбнi м'язи та мiжкрилоподiбна i крило-скронева щiлини, 3anoBHeHi кттковиною i глибо-ким венозним сплетенням.
Робена синдром (Robin). Вроджене калщт-во, що характеризуемся недорозвиненням ниж-ньо' щелепи (мiкрогенiя), недорозвиненням i за-падiнням язика (глосоптоз) i розщелиною пщне-бiння. Нерiдко поеднуеться з шшими вадами.
Руссо метка [L.F.E.Rousseau] - додаткова слiзна кiсточка (ossicula lacrimalis accessoria), яка знаходиться попереду вщ основно' сльозова кютки; варiант розвитку кiсток лиця.
СанторМ раковина [G.D.Santorini] (найви-ща носова раковина, concha nasalis suprema) -непостшна тонка кiсткова пластинка медiальноl стiнки решiтчастого лабiринту, визначаеться над верхньою носовою раковиною.
Скарпи отвори [A. Scarpa] - отвори в мiж-щелепному швi, крiзь як проходять судини i не-рви.
Скотта лiнiя [J.H.Scott] (рiзцева лiнiя) - з'ед-нуе рiзцевий отвiр на кютковому пiднебiннi з ши-лососкоподiбним отвором скронево' кiстки; топо-графоанатомiчний орiентир та антропометричний показник форми черепа (брахн або долiхо-морфний).
Стенон (Стенсен) Нiльс (Stenon, Stensen) (1638-1686), датський анатом, геолог i палеонтолог. Народився в Копенгаген. Медичну освiту здобув в Копенгаген у Т. Бартолiнi i в Лейден у Я. Сiльвiя. Потiм працював з Блазiуса в Амстердаму де в 1660 р. вщкрив протоку привушноТ за-лози. У 1663 р. в Лейден отримав ступiнь доктора медицини. З 1669 р. перебував у Францй, 1та-лй, Нмеччиж, Голланди, а в 1672 р. повернувся в Дашю. У 1672 роц призначений професором анатоми в Копенгаген. Займався вивченням анатоми м'язiв, головного мозку, кютковоТ системи. Вщомий роботами «Мова про анатомш мозку», «Досвщ спостереження над м'язами i зало-зами», «Про засади мюлогй або геометричний опис м^в», якi мiстили новi для того часу щеТ.
Стенона канал [N.Stenon] (рiзцевий канал, canalis incisivus) - непарний кiстковий канал, що починаеться рiзцевим отвором попереду серединного шднебшного шва; мiстить велику пщне-бiнну артерiю та носопщнебшний нерв.
Стенона otbíp [N.Stenon] ^зцевий отвiр, foramen incisivum) - отвiр позаду медiальних рн зцiв, у серединному пщнебшному швi, що веде у
рiзцевий канал. Kpi3b OTBip проходять заднi пе-регородковi гiлки вiд клинопщнебiнноТ артерп i гiлки велико! пщнебiнноТ артерп вщ низхщнот шднебiнноТ артери (плки верхньощелепно! арте-рИ") та носопщнебшний нерв (гiлка верхньощеле-пного н.).
TapiHa щiлина [P.Tarin] (розтвiр каналу великого кам'янистого н., hiatus canalis n. petrosi majoris) - отвiр на переднiй поверхнi кам'янистоТ частини скроневоТ кiстки, крiзь який виходить поверхневий великий кам'янистий нерв.
Фаллопш (Falloppio) Габрiель (1523-1562),
iталiйський анатом. Народився в Моденi. Вивчав медицину в Феррарi i ni3i. З 1551 року - професор анатомп i хiрурriï в ПадуТ'. Вiдомий своТ'ми дослiдженнями органу слуху i рiвноваги, а також репродуктивноТ' системи людини.
Фаллопiя канал [G.Falliopio] (канал лицевого нерва, canalis n. facialis) - знаходиться всере-динi кам'янистоТ' частини скроневоТ' кiстки; по-чинаеться на дш внутрiшнього слухового ходу, поперечно перетинае поздовжню вiсь кам'янистоТ' частини ззаду наперед, бтя TÏ передньо'1' по-верхнi повертае латерально, утворюючи колiнце каналу лицевого н. i прямуе латеродорсально, паралельно поздовжнiй ос кам'янистоТ' частини; над барабанною порожниною дугоподiбно повертае донизу i закшчуеться шилососкоподiбним отвором. Крiзь канал проходить VII пара череп-них нервiв.
Феррейна канал [A.Ferrein] (Феррейна протока, нососльозовий канал, canalis nasolacrimalis) - кiсткове сполучення мiж очною ямкою та нижшм носовим ходом; утворений сльозовою борозною i сльозовим вiдростком нижньоТ' носовоТ' раковини; довжина 12-14 мм, дiаметр - 3-4 мм.
Хандо-Шюллера-Крiстiана хвороба. Краш-альний ксантоматоз. Захворювання полягае в порушены обмшу холестерину i шфшьтрацп лн по'щному i плазматичними кл^инами плоских кн сток, твердо!' мозковоТ' оболонки i шкiри. Кл^чно
- екзофтальм, статеве недорозвинення, в ш^
- дрiбнi жовтуватi вузлики, переломи довгих трубчастих кюток, ураження лицьового нерва, зниження слуху, нютагм, мозочковi розлади. На рентгенограмах черепа та шших кiсток - осеред-ки остеопорозу з неоднаковою штенсивнютю з нерiвними контурами (череп типу географiчноï карти). Захворювання починаеться у вiцi до 10 рокiв, частше вражае хлопчикiв, перебiг хвороби
прогресуючий.
Якобсона канал [L.L.Jacobson] (барабанний каналець, canaliculus tympanicus) - починаеться зовшшшм (нижнiм) отвором (apertura externa) на дш кам'янистоТ ямочки на нижнш поверхш кам'янистоТ частини скроневоТ кiстки, прямуе доверху, проникае в барабанну порожнину, по ТТ медiаль-нiй стiнцi, далi на мис у виглядi борозни; виходить на передню поверхю кам'янистоТ частини, де вщкриваеться внутрiшнiм (верхнiм) отвором (apertura interna) - розтвором каналу малого кам'янистого нерва; мютить барабанний нерв - п-лку язикоглоткового нерва (IX пари черепних не-рвiв) [1, 3, 6, 9].
Висновки
Отже, епонiмiчнi назви становлять вагомий сегмент у системi науковоТ медичноТ термшоло-гiТ, хоча вони не мютять класифiкацiйних ознак. Мотиви номшацп медичних термiнiв власними назвами - це прагнення увiковiчнити автора вщ-криття або репон масового поширення хвороби та першу територш ТТ виявлення, що охоплюють нацiональнi та свiтовi ареали. Епошми у складi термiнологiТ не втратили своеТ актуальностi, що спонукае до подальших наукових пошукiв. Ви-вчення епонiмiчних термiнiв сприяе розкриттю еволюцп клiнiчних дисциплiн, дiагностичного процесу мислення, а також формуванню термн нолопчноТ компетенцiТ у студентiв-медикiв, опа-нуванню ними мови спе^альносл, а також пщ-вищення наукового та осв^нього рiвня виклада-ча.
Лiтература
1. Akhtemiychuk YuT, Khmara TV, Pronyayev DV. Eponimichni terminy v klinichniy anatomiyi holovy ta shyyi [Eponymic terms in clinical anatomy of the head and neck]. Chernivtsi: Meduniversytet; 2013. 176 р. (Ukrainian).
2. Cherkasov VH, Bobryk II, Humins'kyy YUY, Koval'chuk OI. Mizhnarodna anatomichna terminolohiya (latyns'ki, ukrayins'ki, rosiys'ki ta anhliys'ki ekvivalenty) [International Anatomical Terminology (Latin, Ukrainian, Russian and international equivalents)]. Vinnytsya: Nova knyha; 2010. 392 р. (Ukrainian).
3. Chernyavskiy MN. Kratkiy ocherk istorii i problemy uporyadocheniya meditsinskoy terminologii: entsiklopedicheskiy slovar' meditsinskikh terminov [A brief essay on the history and problems of streamlining medical terminology: an encyclopedic dictionary of medical terms]. Moskva: Sovetskaya entsiklopediya; 1984; 3: 410-25. (Russian).
4. Danilenko VP. Russkaya eponimoterminologiya: Opyt lingvisticheskogo opisaniya [Linguistic description experience]. Moskva: Nauka; 2007. 246 р. (Russian).
5. Dzyuba M. Eponimichni naymenuvannya v ukrayins'kiy naukoviy terminolohiyi [Eponymic names in Ukrainian scientific terminology]. Ukrayins'ka mova. 2010;3:55-63. (Ukrainian).
6. Goncharov NI. Illyustrirovannyy slovar' eponimov v morfologii [Illustrated dictionary of eponyms in morphology]. Volgograd: Izdatel'; 2009. 504 р. (Russian).
7. Kandelaki TL. Semantika i motivirovannost' eponimov-terminov [The semantics and motivation of eponyms-terms]. Moskva: Nauka; 2007. 168 р. (Russian).
8. Lysenko V. Terminy-eponimy v ukrayins'kiy anatomichniy terminolohiyi [Terms-eponyms in the Ukrainian anatomical terminology]. Visnyk Nats. un-tu «L'vivs'ka politekhnika». Seriya «Problemy ukrayins'koyi terminolohiyi».2009;648:66-70. (Ukrainian).
9. Mateshchuk-Vatseba LR. Normal'na anatomiya: Navchal'no-metodychnyy posibnyk [Normal anatomy: a teaching manual]. L'viv: Poklyk sumlinnya; 1997. 269 р. (Ukrainian).
10. Netlyukh MA. Ukrayins'ko-latyns'kyy anatomichnyy slovnyk [Ukrainian-Latin Anatomical Dictionary]. L'viv: Strim; 2000. 216 р. (Ukrainian).
11. Samusev RP, Goncharov NI. Eponimy v morfologii [Eponyms in anatomiyi lyudyny: dlya stud. med. navch. zakl. [Dictionary of morphology]. Moskva: Meditsina; 1989. 352 р. (Russian). eponymous terms in clinical anatomy of a person: for students of
12. Sherstyuk OO, Hryn VH, Bilash VP, Severyn YuM, Katsenko AL. medical educational institutions]. Ukr. med. stomatol. akad., Khark. Eponimichni nazvy vnutrishnikh orhaniv [Eponimic names of derzh. med. akad. pislyadyplom. osvity. Poltava: Verstka; 2003. internal organs]. Svit medytsyny ta biolohiyi. 2014;2(44):226-8. 259 р. (Ukrainian).
(Ukrainian). 14. Yakovleva AM, Afons'ka TM. Suchasnyy tlumachnyy slovnyk
13. Toporov HM, Skrypnikov MS, Pronina OM, Danyl'chenko SI, za ukrayins'koyi movy [Dictionary of Modern Ukrainian language]. red. Skrypnikova MS. Slovnyk eponimichnykh terminiv u klinichniy Kharkiv: PP «TORSSHH plyus»; 2007. 672 р. (Ukrainian).
Реферат
ЭПОНИМИЧЕСКИЕ ТЕРМИНЫ В МОРФОЛОГИИ И ПАТОЛОГИИ ЧЕРЕПА ЧЕЛОВЕКА
Гринь В.Г., Черкун Н.А., Головко О.Г.
Ключевые слова: эпоним, анатомия, череп, кость.
В морфологических науках (анатомия человека, клиническая, топографическая и патологическая анатомия, гистология, эмбриология, цитология и т.д.) эпонимы употребляют давно и постоянно. Авторские названия охватывают широкий спектр анатомических образований от важнейших узловых до менее важных для практической медицины. Эпонимы широко распространены в медицине, однако в последнее время все чаще возникает необходимость в их замене на более описательные термины. Важным является исследование эпонимов в медицинской отрасли знаний. Цель. Исследование эпонимов и эпонимических синдромов в анатомической терминологии при изучении черепа человека путем библиографического анализа литературы. Материалы и методы. В работе использованы общефилософские и общенаучные методы исследования, а именно: диалектический, историко-хронологический, библиографически-описательный, аналитический и др. Результаты и выводы. На сегодняшний день в анатомии эпонимические названия все чаще встречаются в различных изданиях и учебниках по клинической анатомии. Использование эпонимов в научной литературе делает текст лаконичным и ярким. Применение анатомических терминов, в состав которых входят имена или фамилии исследователей, впервые описавших анатомическое образование, способствует лучшей ориентации в топографо-анатомическом расположении органа или области, что нужно для работы с научной литературой, где эти термины обозначены эпонимично, то есть без детального разъяснения значения. Изучение эпонимических терминов способствует раскрытию эволюции клинических дисциплин, диагностического процесса мышления, а также формированию терминологической компетенции у студентов-медиков, овладению ими языка специальности, а также повышению научного и образовательного уровня преподавателя.
Summary
EPONYMOUS TERMS IN MORPHOLOGY AND PATHOLOGY OF HUMAN SKULL Hryn V. H., Cherkun N. O., Holovko O. Key words: eponym, anatomy, skull, bone.
It is well known fact that in the domain of morphological sciences, e. g. human anatomy, clinical, topographical and pathological anatomy, histology, embryology, cytology, etc., eponymous terms are very common and have been being used for a long time. Eponymous terms are used to cover a wide variety of anatomical structures ranging from the most important to a less important in clinical practice. Eponyms in medical terminology in some cases result in the use of two or more synonyms for the same concept and therefore, there seems to be reasonable to replace some eponymous terms with somewhat descriptive terms. This work was aimed at studying eponymous terms for human skull syndromes in anatomical terminology related to the human skull by reviewing relevant literature. The research methodology includes generally accepted scientific methods: dialectical, historical and chronological, bibliographical and descriptive ones. Nowadays, eponymous terms in the domain of human anatomy are an inseparable part of academic and didactic texts (monographs, students' textbooks, research articles, etc.) and, as they are shorter than their non-eponymous variants, they may provide the texts with laconism. The eponyms studied are valuable in the reconstruction of the origin of a concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The use of eponyms in medical terminology has been more frequent than in other domains, which has in some cases resulted in the use of two or more synonyms for the same concept. The anatomical terms, which include names or surnames of researchers who were the first describe certain anatomical structures greatly contributes to a better understanding of the topographical and anatomical characteristics of an organ or a body area. The study of eponymous terms also contributes to the a stronger understanding of the evolution of clinical disciplines, to fostering critical thinking, as well as is a prerequisite for developing professional competence of medical students, their masterying the medical language.
