CC BY
342УДК 616.89-057-051-085
ЕМОЦ1ЙНИЙ 1НТЕЛЕКТ ТА ЙОГО РОЛЬ В РОЗВИТКУ ПРОФЕСШНО1 ДЕЗАДАПТАЦИ МЕДИЧНИХ ПРАЦ1ВНИК1В
М. В. Маркова, А. Р. Марков, О. В. Пюнтковсъка Харшвська медична академ1я тслядипломно! освгги Краматорський економiко-гуманiтарний шститут
Резюме. Домшуюча в сучаснш медичнiй наущ штегральна бiопсихосодiальна парадигма обумовлюе дiлiсний тдхд до вивчення будь-яко1 патологи на перетинант дослдницьких сфер психологи та медицини. Найбмьш актуальним даний пщхд е в системi медико-психолопчного забезпечення успгшно! професшно! д1яльносп представнишв професiй, пов'язаних з пiдвищеним стресовим навантаженням, до яких може бути вщнесена робота медичного персоналу лшувальних закладiв. В статтi розглядаеться проблема емоцшного iнтелекту та його роль в re^3i професшно! дезадаптаци медичного персоналу. Зроблено висновок про актуальшсть подальших дослджень в цьому напрямку для проф1лактики професшно! дезадаптаци та пщвищення адаптацшних можливостей лшаргв та медичних сестер.
^roHOBi слова: емоцшний штелект, професшна дезадаптащя, медичнi пращвники.
На теперiшнiй час достеменно визначено, що медичнi пращвники пщдаються специфiчним професiйним стресорам, що пред'являють пщвищет вимоги до 1х емоцшних здiбностей, невiдповiднiсть яких сил ди стресору призводить до синдрому емоцшного виго-ряння (СЕВ) та професшно! дезадаптаци (ПД) [1-5].
Багато дослщнишв пщкреслюють важливгсть розвитку емоцшно! сфери медичного працвника, наявностi у нього навичок мiжособистiсного сп1лкування i таких якостей, як емоцшний контроль, емоцшна стабмьшсть, стiйкiсть, емпат1я, доброзичливiсть, позитивне ставлення до життя i себе [6-9]. Щ якостi в тому чи шшому виглядi включенi в структуру емоцшного штелекту. В даний час активно розробляеться концепщя емоцшного штелекту у свiтлi його адаптивно! функци, що видаеться особливо актуальним у зв'язку зi специфшою медично1 д1яльносп [10, 11].
Поняття «емоцшний штелект» у 1990 р. було запропоновано J. D. Mayer i P. Salovey, що визначили його як форму штелекту соцiального, який включае здатнiсть вщстежувати i розрiзняти сво1 i чуж емоци, а також використовувати цю шформацгю для управлшня сво1ми думками i д1ями [12, 13]. 1ерарх1чна схема емоцшного штелекту включае чотири компоненти, що послщовно розвиваються в онтогенезi, а саме: сприйняття i вираз емоцш, посилення мислення за допомогою емоцш, розумшня емоцш, управлшня емощями для особиспсного зростання i полшшення мiжособистiсних вщносин [14]. 1нший погляд на структуру емоцшного штелекту пропонуе розглядати його як конструкт, що мае дво1сту природу i пов'язаний, з одного боку, з когштивними здiбностями, з iншого - з особиспсними характеристиками [15]. Здатностi до розумшня та управлшня емощями можуть бути спрямованi як на власт емоци, так i на емоци шших людей. Вiдповiдно до цього шдходу, емоцшний штелект розумiеться як здатшсть до розумшня сво1х i чужих емоцш i управлшня ними; видмяються внутрiшньоособистiсний i мiжособистiсний аспекти емоцшного штелекту.
I. В. Плужтковим було розроблено клшшо-психолопчну модель емоцшного штелекту, що складаеться з 3 основних структурно-функщональних компоненпв: сприйняття емоцш, розумшня емоцш i регуляторного компонента. На думку автора модел1, вони iерархiчно органiзованi i пiдпорядкованi особливо! д1яльносп, основною метою яко1 е найбмьш точне i ефективне вщображення сво!х i чужих емоцш для успгшного управлшня ними в рiзних видах дiяльностi [16].
Емоцшний штелект можна розглядати в рамках ресурсного пщходу до подолання стресу, вш спiввiдноситься з групою психологiчних ресурав людини, якi вщображають когнiтивнi, емоцшш та вольовi можливостi щодо забезпечення контролю поведшки [17]. Ре-сурси подолання ПД являють собою складну систему внутр1шн1х (особистiсних) i зовн1шн1х ресурсв, яка мае самоорганiзуеться при взаемоди факторiв ПД i особистосп [11]. Кожнiй з трьох фаз вигорання протидiють певнi особистiснi ресурси, що забезпечують протидiю ПД [18]. В даний час вщзначаеться рiзке зб1льшення штересу до дослдження саме емоцшних ресурс1в тако! протиди. Адаптивна i стресозах1сна функщя емоцшного штелекту описуеться
Психотерапия, клиническая психология и психоанализ
в роботах i украшських вчених [19-21]. Оптимальний р1вень емоцшного Гнтелекту переваж-но знижуе СЕВ при стресогенних видах д1яльносга [11, 17].
1снують лiтературнi данi, що пГдтверджують наявшсть взаемозв'язку рiзних аспектiв емоцГйного Гнтелекту i СЕВ у сферах педагопчно!, управлшсько! дiяльностi [22]. Отримано дан про те, що р1вень емоцГйного Гнтелекту у педагогiв негативно корелюе з р1внем СЕВ: низькому ргвню емоцГйного Гнтелекту у педагога вГдповГдае високий р1вень СЕВ, i навпаки [23]. 1снують данi, що низький м1жособиспсний емоцГйний Гнтелект вчителя е предиктором для деперсоналГзаци, а внутрГшньоособиспсний - для редукцп персональних досягнень [24]. Емоцшний iнтелект педагога визначаеться такими якостями, як емпапя, комунГкативна толерантнiсть, асертивнiсть, самооцшка i ргвень домагань. Внутрiшньоособистiсний аспект емоцГйного штелекту е шдикатором тенденцп до СЕВ педагогш-викладачгв [23].
Доведено, що комунГкативш навички, вмiння працювати в командi та гармонГйний психологiчний клГмат колективу виявляють значнi позитивнi кореляцп з емоцГйним Гнтелектом його членiв: дослдження студентiв в аспектi ролi 1х емоцшно! компетентностi в процесi формування згуртованостi групи, показало облiгатнiсть дш, спрямованих на стиму-лювання емоцшного штелекту, для досягнення високого Гндексу групово! згуртованостi та сприятливого психолопчного кл1мату [25].
ДослГдження ролГ емоцшного штелекту в д1яльносп медичних працгвнишв на теперiшнiй час не е багаточисельними.
За даними Н. Г. Васильево! [22], групою англГйських дослГдник1в було проведено компа-ративний аналГз англомовних наукових публ]кад1й, присвячених ролГ емоцшного iнтелекту в медицинi, як1 вийшли протягом 1980-2009 рр.
В результата було проаналГзовано 480 наукових статей, в яких вивчалися питан-ня взаемозв'язку емоцшного iнтелекту i таких параметрiв, як стать, вГк, досвiд (стаж), академiчна успiшнiсть, емпапя, вiдносини в системi «лГкар - пащент», навички командно! роботи, мГжособиспсного сшлкування, комунiкативнi навички, здатнiсть протистояти професГйному стресу, лГдерськГ якостi. Вдобраш роботи були емпiричними дослГдженнями, виконаними на лГкарях, студентах-медиках i медичних пращвниках, виключаючи медичних сестер i представник1в iнших спецiальностей [26].
У лiкарiв-клiнiцистiв виявлена позитивна кореляця м1ж емоцГйним iнтелектом i вГком (досвГдом). Iмовiрно, емоцшний Гнтелект зростае iз зростанням професiоналiзму. У хГрурпв вГк i стаж не корелюють з емоцшним iнтелектом. ВГдносини м1ж лГкарем i пащентом -невГд'емна частина професiоналiзму лГкаря, а також результат застосування на практищ мГжособиспсних i комунiкативних навичок, тому високий емоцшний Гнтелект лГкаря позитивно корелюе з довiрою до нього пащенпв, що, в свою чергу, пов'язано з кращою пiдтримкою хворого, встановленням хороших вiдносин «лГкар - пащент» i зростанням задоволеностi лГкарем i лГкуванням в цГлому.
Одним з малочисельних вГтчизняних емшричних дослГджень рол1 емоцшного штелекту в дГяльносп медичних працГвнишв, стало дослГдження М. I. Продан, яка, на основ! багатоа-спектного вивчення феномену професшно! дезадаптаци у медичних сестер, що працюють з хворими на туберкульоз, встановила, що особам з ПД притаманний вихГдний низький р1вень емоцшного штелекту, який мае негативну динашку, залежну вГд тривалосп дезадаптаци. Було встановлено, що емоцшний штелект е особистюною характеристикою, що мае превен-тивний або, навпаки, предиктивний вплив на розвиток дезадаптацшних сташв професшного змюту. Отже, на основ1 iдентифiкадГi рол1 емоцшного штелекту в патогенез! ПД у середнього медичного персоналу, була обГрунтована необхщшсть його шдвищення як напряму превенцп зазначеного патолопчного феномену. Отримаш даш дозволили автору науково обГрунтувати й розробити систему медико-психолопчних заход1в, спрямованих на середнш медичний персонал, яка м1стить не тальки психокорекцшш, а й психопроф1лактичш впливи, котр1 можуть бути впроваджеш як едина система послГдовних заход1в, так Г окремо превентивним блоком, ще на еташ навчання медичних сестер в систем! медичних коледжiв [3].
Таким чином, можна стверджувати, що високий р1вень емоцшного штелекту мае по-зитивну кореляцГю з1 здатн1стю до побудови терапевтичного альянсу, емпатаею, здатн1стю працювати в команд!, комушкативними навичками, навичками стрес-менеджменту, оргашзащйними та лГдерськими зд1бностями.
З огляду на вищесказане, на тепер1шнГй час в медичнГй спГльностГ пануе думка, що подальше вивчення ролГ емоцшного штелекту у професГйнш компетентности медичного персоналу е виправданим, оскГльки розвиток складових емоцГйного штелекту
шдвищуе ефектившсть д1яльносга медичного персоналу через удосконалення ix емоцшно-комунгкацiйноí компетентностi та гармошзаци стану ix психоемоцшно! сфери, що також сприяе покращенню якостг 1х життя та адаптаци до професшно! дiяльностi [27-29].
Таким чином, домшуюча в сучаснiй медичнш наущ iнтегральна бгопсихосощальна парадигма обумовлюе щлшний пiдxiд до вивчення будь-яко1 патологи на перетинанш досладнидьких сфер психологи та медицини. Найбмьш актуальним даний пГдхгд е в системi медико-психолопчного забезпечення устшно! професшно! дiяльностi представнишв професш, пов'язаних з шдвищеним стресовим навантаженням, до яких може бути вщнесена робота медичного персоналу лшувальних закладш. Незважаючи на досить велику кiлькiсть наукових дослджень, спрямованих на розумшня ролг, характеру впливу р1зноманпних психологшних фактор1в на адаптацiю людини до складних стресових умов пращ, на тепер1шнш час роботи, у яких розкривалася б роль та специфша емоцшного Гнтелекту в дiяльностi медичних прац^вникш, носять одиничний i, як правило, теоретичний характер. МГж тим, м1ждисципл1нарн1 медико-психологшт дослГдження, спрямоваш на аналГз емоцшного штелекту, високий ршень якого забезпечуе належний ршень адаптаци медичного персоналу, та дозволяе застосовувати не тальки корекцшш, а й превентивш стратеги, е актуальними з огляду на сучасш запити теори i практики медично! психологи.
Лiтература.
1. Маркова М. В. Профессиональный дистресс у лиц, оказывающих помощь в сфере детской онко-
логии: причины возникновения, клинические проявления, содержание медико-психологической помощи/М. В. Маркова, О. В. Пионтковская//Психиатрия, психотератя и клиническая психология. - 2013. - № 1 (11). - С. 34-44.
2. Аймедов К. В. Специфические особенности синдрома профессионального выгорания медицинских
работников/К. В. Аймедов//Таврический журнал психиатрии. - 2012.- Т. 16, № 4 (61).- С. 107-110.
3. Продан М. I. Психокорекц1я i психопрофилактика професшно'1 дезадаптаци середнього медичного
персоналу, як працюють з хворими на туберкульоз: дис. ... канд. мед. н: 19.00.04/Продан Мар1я 1вашвна; Харшвська медична академ1я тслядипломно! освгги. - Харшв, 2012. - 146 с.
4. Кочарян А. С. Синдром выгорания у медицинских работников/А. С. Кочарян, Н. Л. Калайтан//
Вюник Одеського нацюнального ушверситету. Сер1я: Психолопя. - 2009. - Т. 14, вип. 18.- С. 44-51.
5. Юрьева Л. Н. Профессиональное выгорание у медицинских работников: формирование, профилак-
тика, коррекция/Л. Н. Юрьева. - K.: Сфера, 2004. -271 с.
6. Маркова М. В. Емоцшно-комушкацшна компетентшсть як складова особистюного ресурсу
сприйняття сощально! шдтримки пащентш нарколопчного профГлю/М. В. Маркова, К. Д. Гапо-нов//Медична психолопя: здобутки, розвиток та перспективи. Матер1али Першо'1 м1жнародно1 науково-практично! конференци. - Ки1в, 2-3.11.2012. - С. 24-26.
7. Кокотова О. О. Особливосп емоцшного вигоряння у середнього медичного персоналу псих1атричних
установ (структура, мехашзми формування, психотерапевтична корекщя): автореф. дис. ... канд. мед. наук: 19.00.04./Кокотова Олена Олександр1вна; Харшвська медична академ1я тслядипломно! освГти. - Х., 2010. - 20 с.
8. Маркова М. В. Р1вень емоцшного вигорання як базовий критерш необхщноси та зм1сту
психоед'юкативно'1 та психокорекцшно! роботи з медичним персоналом хостсу/М. В. Маркова, I. Р. Кужель//Медицинская психология. - 2010. - Т. 5. - № 1. - С. 15-19.
9. Федак Б. С. Синдром професшного вигоряння i його психотерапевтична корекц1я у медичного пер-
соналу швидко'1 допомоги.: автореф. дис. ... канд. мед. наук: спец. 19.00.04/Федак Богдан Степанович; Харшвська медична академ1я тслядипломно! освгги. - Х., 2009. - 20 с.
10. Goleman D. Emotional intelligence/D. Goleman. - New York: Bantam Books, 1995. - 352 р.
11. Продан М. I. Емоцшна складова професшно'1 дезадаптаци у середнього медичного персоналу, що працюе з хворими на особливо небезпечш шфекцшш захворювання/М. I. Продан//Журнал псиxiатрií та медично'1 психологи. - 2012. - № 4 (21). - С. 43-48.
12. Salovey P. Emotional intelligence/P. Salovey, J. D. Mayer//Imagination, Cognition, and Personality. -1990. - V. 9. - P. 185-211.
13. Mayer J. D. Emotional Intelligence meets traditional standards for an intelligence/J. D. Mayer, D. R. Caruso, P. Salovey//Intelligence. - 1999. - V. 27 (4). - P. 267-298.
14. Носенко Е. Л. Емоцшний штелект: концептуалiзацiя феномену, основш функци/Е. Л. Носенко, Н. В. Коврига. - Киев: Вища школа, 2003. - 126 с.
15. Эмоциональный интеллект: проблемы теории, измерения и применения на практике/Робертс Р. Д., Мэттьюс Дж., Зайднер М., Люсин Д. В.//Психология. - 2004. - Т. 1, № 4. - С. 3-24.
16. Плужников И. В. Эмоциональный интеллект при аффективных расстройствах: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.04/Плужников Илья Валерьевич; Московский государственный университет имени М. В. Ломоносова. - М., 2010. - 34 с.
17. Коврига Н. В. Стресозахисна та адаптивна функцп емоцшного штелекту: автореф. ... дис. на здо-буття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.01/Н. В. Коврига. - К., 2003. - 20 с.
18. Пшук Н. Г Деяш iндивiдуально-псиxологiчнi предиктори формування професшно! дезадаптаци
Психотерапия, клиническая психология и психоанализ
лiкарiв xipypri4Horo та терапевтичного профтю/Н. Г. Пшук, Г. О. Камiнська//Украïнський вюник психоневрологи. - 2014. - Т. 22, вип 1 (78). - С. 84-87.
19. Дерев'янко С. П. Акту^защя емоцшного штелекту в емоцюгенних умовах/С. П. Дерев'янко// Сощальна психологiя. - 2008. - № 1. - С. 96-104.
20. Шпак М. I. Емоцшний штелект в контекст сучасних психолопчних дослщжень/М. I. Шпак// Психологiя особистостi. - 2011. - № 1 (2). - С. 282-288.
21. Льошенко О. Емоцшний штелект i емоцшна компетентшсть: проблемы стввщношення/О. Льошен-ко//Вюник Кшвського надiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка. - 2010.- № 2. - С. 49-52.
22. Васильева Н. Г. Эмоциональный интеллект и синдром выгорания у медицинских работников (литературный обзор)/Н. Г. Васильева//Сибирский вестник психиатрии и наркологии. - 2012. - № 6 (75). - С. 47-51.
23. Балабанова Л. М. Особистюш чинники психiчного вигорання викладачiв вищих учбових закладiв/Л. М. Балабанова, I. В. Жданова//Вюник Нацюнально1 академп оборони Украши. - 2009. -№ 2 (10). - С. 67-72.
24. Pishghadam R. Personality and emotional intelligence in teacher burnout/R. Pishghadam, S. Sahebjam//The Spanish Journal of Psychology. - 2012. - V. 15 (1). - P. 227-236.
25. Марков А. Р. Психолопчний треншг як споиб оптимiзацiï психолопчного клiмату та формування згуртованостi студентсько'1 групи/А. Р. Марков, А. А. Клименюк//Таврический журнал психиатрии. - 2012. - Т. 16, № 2 (59). - С. 47-48.
26. Emotional intelligence in medicine: a systematic review through the context of the ACGME competencies/S. Arora [et al.]//Medical Education. - 2010. - V. 44 (8). - P. 749-764.
27. Gorgens-Ekermans G. Emotional intelligence as a moderator in the stress-burnout relationship: a questionnaire study on nurses/G. Gorgens-Ekermans, T. Brand//Journal of Clinical Nursing. - 2012. -V. 21. - P. 2275-2285.
28. Associations between emotional intelligence and doctor burnout, job satisfaction and patient satisfaction/W. Hui-Ching [et al.]//Medical Education. - 2011. - V. 45. - P. 835-842.
29. Satterfield J. Emotional Intelligence in Internal Medicine Residents: Educational Implications for Clinical Performance and Burnout/J. Satterfield, S. Swenson, M. Rabow//Ann. Behav. Sci. Med. Educ. - 2009. - V. 14 (2). - P. 65-68.
ЭМОЦИОНАЛЬНЫЙ ИНТЕЛЛЕКТ И ЕГО РОЛЬ В РАЗВИТИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЗАДАПТАЦИИ МЕДИЦИНСКИХ РАБОТНИКОВ
М. В. Маркова, А. Р. Марков, О. В. Пионтковская
Резюме. Доминирующая в современной медицинской науке интегральная биопсихосоциальная парадигма обусловливает целостный подход к изучению любой патологии на пересечении исследовательских сфер психологии и медицины. Наиболее актуальным данный подход в системе медико-психологического обеспечения успешной профессиональной деятельности представителей профессий, связанных с повышенным стрессовым нагрузкам, к которым может быть отнесена работа медицинского персонала лечебных учреждений. В статье рассматривается проблема эмоционального интеллекта и его роль в генезисе профессиональной дезадаптации медицинского персонала. Сделан вывод об актуальности дальнейших исследований в этом направлении для профилактики профессиональной дезадаптации и повышения адаптационных возможностей врачей и медицинских сестер.
Ключевые слова: эмоциональный интеллект, профессиональная дезадаптация, медицинские работники.
EMOTIONAL INTELLIGENCE AND ITS ROLE IN THE DEVELOPMENT OF PROFESSIONAL
MEDICAL WORKERS DISADAPTATION
M. V. Магкоиа, A. R. Markov, О. V. Piontkovska
Summary. Dominant in modern medical science integrated biopsychosocial paradigm leads to a holistic approach to the study of any pathology at the intersection of research fields of psychology and medicine. The most relevant this approach in the medical and psychological support for a successful career professions associated with increased stress conditions, which may be related work of the medical personnel of medical institutions. The problem of emotional intelligence and its role in the genesis of professional disadaptation medical personnel. It is concluded that the relevance of further research in this direction for the prevention of occupational disadaptation and enhance adaptive capacities of doctors and nurses.
Keywords: emotional intelligence, professional disadaptation, health care providers.
