CC BY
19УДК 821. 111
Бшяева О. В.
викладач кафедри ангшськоТ мови Кримського шженерно-педагопчного Уыверситету
Електронна реальнiсть в роман В. Гiбсона «Вiртуальне свiтло»
Сучасний свiт дедалi частiше постае перед людиною вiдчуженим, отож у письменнимв-постмодерню^в пiднесений ще романтиками Х1Х ст. вiдхiд вiд повсякдення i занурення у iнший свiт постае як глибинна установка. Як i в романтимв, матерiалом для постмодернюта виступае й футуристичний прогноз, i заглиблення до пластiв традицiйноТ культури, зокрема до ТТ езотеричних та мютичних глибин. Водночас у постмодернш культурi набувають нечуваноТ ваги шформацшш технологiТ, на першому планi постае нова форма передачi i сприйняття даних, пов'язана з використанням сучасних технологш створення вiртуальноТ реальностi: це телебачення, кiноiндустрiя, комп'ютер, 1нтернет, спроможш сьогоднi переконливо моделювати цiлком фантастичн художнi простори. Мета дослiдження: описати деяк технообрази в романi Втьяма Гiбсона <^ртуальне св^ло», якi е одним iз способiв письменника створити особливий художнш простiр, електронну реальнють.
На даний момент вiдзначають 2 типи вiртуальноТ реальностi: психологiчна та електронна ВР. До першоТ групи дослщжень вiдносять феномени естетичноТ реальности а також снам, мрiям, змшеним станам свiдомостi. До другоТ групи вщноситься розумiння вiртуальноТ реальностi в контекст сучасних iнформацiйних технологiй, для якоТ характерне включення у вiртуальну реальнiсть складноТ технiчноТ системи - комп'ютера i його апаратно-програмного забезпечення. Предметом штересу цього напряму е вiртуальнi комп'ютернi свiти.
У стереотипах масовоТ культури вiртуальна реальнiсть асоцшеться з розвитком комп'ютерних технологiй i так званою «мберкультурою». Комп'ютерна вiртуальна реальнiсть сприймаеться як новий споаб збагнення дiйсностi й оволодiння нею, осктьки новiтнi технологiТ в мережi вже дозволяють вести мову про створення особливого вiртуального свiту - мберпростору, в якому реалiзуеться ефект повноТ присутностi шляхом поеднання графiчноТ динамiки з можливiстю безпосереднього впливу на реальн поди.
У технолопчному аспект вiртуальна реальнiсть е TexHi4HO сконструйованим за допомогою комп'ютерних 3aco6iB штерактивним середовищем породження i операцп об'ектами, подiбними реальним або уявним, на основi ïx тривимГрно! графiчноï вистави, симуляцiï ïx фiзичниx властивостей, симуляцГ| ïx здатностi дiï i самостiйно''' присутностГ в простора а також створення засобами спецГального комп'ютерного устаткування ефекту присутностГ людини в цьому об'ектному середовищi (вГдчуття простору, вГдчуття i так далГ), едностГ, що супроводжуеться вщчуттям, з комп'ютером [1, с.123].
«Поняття вiртуальноï реальностГ фунтуеться на концептах «присутностГ» i «телеприсутносп» [5, с. 3], яке передбачае занурення (immersion) в уявне середовище або простГр, створений комп'ютерними технолопями. Таким чином, шдустрГя розваг (масс-медГя, кГно, телебачення) е одним з шляхГв розвитку вГртуально!' реальностГ. ВГртуальн свГти часто виступають пГд рГзними Гменами, такими як «КГберпростГр», «Мережа» або «Матриця» - це сфера шформацп, отримана за допомогою електронки, велика електронна мережа, в якш зГбранГ вГртуальнГ реальностГ [4, с. 30].
У аспект вивчення електронноГ вГртуальноГ реальностГ творчГсть В. Пбсона, канадського письменника-фантаста, представляе науковий штерес, оскГльки предметом його прози е сучасна цивтГзафя, технокультура, кГберкультура, що вщображае взаемозв'язок i взаемодГю людини та шформацшних технологГй, взаемовГдношення реального й нереального. Серед зарубГжних лГтературознавцГв творчостГ автора присвяченГ роботи Л. Олсена, Л.С. Харпер, До. Макгирк, Дж. Ыколас, Дж. Ханна, Д. Кавалларо. ДослГдження у вГтчизнянГй науцГ практично вГдсутнГ.
У лГтературГ Гдея вiртуальноï реальностГ як «кГберпростГр» - cyberspace - (вщ кбернетика i npocmip) вперше було введено В. Пбсоном, у новелГ «Спалювання Хрому» («Burning Chrome»), яка була надрукована в 1982 р. в журналГ Омш, а пГзнГше розгорнуто в романГ «Нейромант» («Neuromancer», 1984). В. Пбсон вважаеться засновником стилю «мберпанк» - стилю, який зробив жанрову революцш в американськГй лГтературГ 1970-1980-х рр.: одним з основних елементГв художнього свГту авторГв, якГ репрезентували цей напрям в контекст марпнально! контркультури, стае вГртуальна реальнють. Твори В. ГГбсона в основному е футуристичними розповщями, що оповщають про широке проникнення у майбутньому в життя людей кГбернетики, про вплив ново1, створеноï комп'ютером, «реальностГ», на людство. Трилопя В. ГГбсона «The Sprawl trilogy»
(«Neuromancer» (1984), «Count Zero» (1986), «Mona Lisa Overdrive» (1988) захопила мтьйони 4MTa4ÎB.
Ю.А. Жаданов, дослщжуючи TBop4icTb В. ri6coHa i жанровi особливостi першоТ трилогiï автора, вщзначае, що В. ri6coH в сво'1'х творах бачить загрозу особистостi з боку сучасних комп'ютерних технологiй i надпотужного комп'ютерного розуму. Його перша трилопя присвячена iсторiï впливу юбернетичних технологiй i кiберпростору (комп'ютерне моделювання дiйсностi) на життя людини в можливому, а може навiть неминучому майбутньому. Особлива увага придтяеться ретельному зображенню постапокалiптичного майбутнього у владi багатонацiональних корпорацiй, генноТ iнженерiï та вiртуального свiту [2, с. 83-84]. Таким чином, на думку вченого, «проблематика трилогп' близька традицшнм антиутопи першоТ половини XX столiття, з шшого боку, вiдображае останнi тенденци свп"овоТ юторп', гостро реагуе на новi небезпеки, що загрожують людству кiнця другого, - початку третього тисячол^ь [2, с. 85].
Роман В. Пбсона «Вiртуальне свiтло» (1993) футуристичний трилер, що вщкривае другу трилопю письменника (вслiд за трилопею «The Sprawl trilogy») — «трилопю Моста». Руйшвний землетрус, що роздтяе Калiфорнiю на Пiвнiчну i ^вденну. Виродження екосфери, що роздiляе вах людей на алергiкiв i тих, що «пристосувалися». Розкiл проходить не лише планетою, але й у середин сусптьства, у серединi людських вiдносин, у серединi само!' людини. Роман, за своею манерою рiзко в^^зняеться вiд перших книг письменника -якщо т могли бути назван киберпанковськими, то цей швидше в жанрi «киберхiппi».
Дiвчина-мотокур'ер Шеветта викрадае в неприемного пересiчного дивн окуляри. Головний герой Райделл, сшвроб^ник приватно!' охоронноТ фiрми, розшукуе вкраден сонцезахиснi окуляри, якi насправдi е ноаем важливоТ iнформацiï, якимось секретним пристроем для проникнення в свгг вiртуальноï реальностi.
В. Гiбсон зосереджуе свою увагу на ефектах технологи. У роман широко представленi техно образи мбепространства i телеприсутностi. Наприклад апарати телеприсутностi у виглядi «маленько!' валiзки з наочниками на проводи рiзного розширення», ефект вiд яких був у вщчутп перенесення в шше мiсто або краТну, також юнували «кишеньковi вiртуфакси», на дисплеТ якого, можна було переглядати електронну пошту, посилати факси i так далк Комп'ютерна система володiе фунщею вiртуального працевлаштування, одягнувши спецiальний шлем, головний герой Райделл, шсля прибуття в Лос-Анджелес вирушае в бюро з працевлаштування на пошуки роботи.
Ключовим предметом i образом електронно''' реальност в романi виступають ВС-окулярi, тобто вiртуальне свiтло. За описом вони виглядають як чорнi, непрозорi, на зразок сонячних, але вщ сонця не захищають, крихiтнi електромагнiтнi випромiнювачi встановленi довкола лiнз i дшть прямо на оптичнi нерви. При вмиканн вони стають темними, на вигляд як-ыби зовсiм без скла, «вугтьно-чорш диски, в темно-сiром графт». Головний герой Райделл, одягнувши окуляри, побачив спочатку темряву, потiм з'явилися розмит спалахи, «начебто якщо натиснути на заплющенi очi; ще мить, i вiн побачив Уорбейбi. За спиною Уорбейбi повисло щось, начебто прозора стша, на якiй були написан яскраво-жовтi слова i цифри. Райделл придивився до напиав (обличчя Уорбейбi трохи розплилося)» [3, с. 117]. Далi пiшли яскравi, ч™ образи даних слщчоТ експертизи з якогось мюця злочину: «На насиченому кров'ю лiжку жабою розкинулася жирна, громiздка людина. Мертва людина. Труп. Голова далеко видкинута, пщборщдя дивиться вгору, в стелю. А там, де належить бути кадику, темше щось страшне, що змушуе вщвести очi. Темно-лiловий нарiст, що спухнув, роздувся. Шлунок Райделла зав'язався в тугий хворобливий вузол, вш насилу стримував нудоту, що поступила до горла, але тут на мюц цього жаху з'явилося шше лiжко, що сто'ть в iншiй юмнат^ i гола жiнка з волоссям, як старе срiбло, осяяна неймовiрним мiсячним свiтлом» [3, с. 117-118]. Один з геро'в роману пояснюе, що в «оправi i лшзах встановленi iндуктори, що дiють прямо на оптичн нерви. Вiртуальне свп"ло». На дисплей можна вивести абсолютно все, уявне в цифровш формк Це навiть не одна з форм телеприсутносп, ВС-окуляри працюють зi свiтлом. «Вилiтають фотони, потрапляють тобi в око. Тут все шакше. Мiстер Уорбейбi ходить по юмнат^ розглядае и i може одночасно бачити дат з протоколу, та хоч яш> [3, с. 119]. ВС-окуляри спочатку створювалися для слтих, i якщо одягнути цi окуляри на людину, що втратила оч^ але що збер^ оптичнi нерви, вона бачитиме. Райделл знову надiв окуляри: «Чорнота, кольоровi спалахи, а по™ - обличчя дiвчини, спереду i в профiль. Вiдбитки паль^в. Сiтчатка правого ока, збiльшена до розмiрiв и голови. Цифровi дат. ВАШИНГТОН, ШЕВЕТТА-МАР1. Великi сiрi оч^ довгий прямий нiс, легка посмшка, призначена, мабуть, фотографовi. Темне, коротко обстрижене волосся...» [3, с. 119]. Те, що бачив Райделл, будучи у ВС-окулярах, можна прийняти за дат, як виявилися записан в комп'ютер^ до якого пщключеы окуляри, тобто оцифрована Ыформа^я.
Дiвчина-кур'ерна им'я Шеветта, яку розшукують, одягла окуляри i побачила абсолютно iншу реальнiсть, все, що вона могла бачити з
Моста, на якому проживала в реальнш дшсностк дiловi квартали Сан-Франциско, ^рамща, поцуплена пiсля землетрусу сталевими скртленнями, далекi гори - все це зникло. Тй вiдкрилися вид неймовiрних будiвель. «Величезн - шириною, мабуть, в чотири мюьк квартали кожне, - вони прямомисенько вирушали до пщнебшня, щоб там, на запаморочливш висотi, розпуститися широкими, схожими на друшляки пiвсферами. Потiм пiднебiння заповнилося китайськими ieрогпiфами. Китайський напис скривився, поплив, вишикувався в нормальнi букви. «САНФЛАУЕР КОРПОРЕЙШН» [3, с. 132-133]. Варто було Шеветте придивитися до чого-небудь уважыше, як в пщнебюа спалахував новий напис, тiснi строчки незрозумтих техн iчних термiнiв.
I в тому i в шшому випадку геро'| бачили щось вщмшне вiд дшсноУ реальностi, данi шформацп, технiчнi написи, написи ieроглiфами, Шеввета виявилася по сутi взагалi в шшому простора геро'' при цьому переживали реальн вiдчуття.
Художне вттення авторсько! щеУ про вiртуальну реальнють реалiзуeться за допомогою придуманих автором образiв: вiртуфакси, багатофункцiональнi комп'ютернi системи, ВС-окуляри, якi створюють iнформацiйнi простори, особливий св^, вiдкриваючи ряд можливостей для персонажiв роману. Автор детально описуе ключовий предмет перемикання у вiртуальну реальнiсть, простiр i вщчуття геро'в, акцентуючи увагу на щеУ злиття машини, людини i юберпростору.
Лiтература
1. Грицанов А.А., Галкин Д.В., Карпенко И.Д. Виртуальная реальность : Постмодернизм. Энциклопедия. / Грицанов А.А., Галкин Д.В., Карпенко И.Д. — Минск. : Интерпрессервис, 2001. — 1040 с.
2. Жаданов Ю.А. Посторуэлловская дистопия: упадок жанра или его трансформация? // Свтова л^ература на перехрест культур i цив^зацш. Збiрник наукових праць. Випуск 2, 2010. с.78-89.
3. Gibson W. Virtual Light. / Gibson W. Bantam Spectra, 1993
4. Heim M. The Metaphysics of virtual reality // Virtual reality: theory, practice and promise / Ed. Sandra K. Helsel and Judith Paris Roth. Meckler. Westport and London (1991), p. 27-33. [пер. з англ. М. Дзюбенко].
5. Steur J. Defining Virtual Reality: Dimensions Determining Telepresence // Social responses to communication technologies. October 15, 1993.
