CC BY
13
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОПЯ, 2015, ВИП. 13-14
визвольних протибшьшовицьких сил, що, у свою чергу, зумовило перемогу б1льшовик1в у громадянськш втм.
Катастроф1чна поразка б1лих армт О. В. Колчака i А. 1. Дентна змусила не лише багатьох бших iдеологiв, а й нового лiдера Бшого руху генерала П. М. Врангеля кардинальним чином переглянути нащональну полтику, висунувши гасло устрою майбутньог Роси на засадах федераци, заснованог на вшьнт угодi. Добровшьтсть входження до федераци автоматично означала вiдмову вiд принципу «едино'г i неподтьног». Врангель першим та единим з верховних вождiв Бшого руху позначив боротьбу з бшьшовизмом як головну мету, прюритетну над уЫма тшими щлями i завданнями, включаючи навть збереження територiально'i цiлiсностi Роси.
Визнання Врангелем суверентету Украгни стало принциповим вiдходом вiд позици «непередршенства» його попередник1в. Однак до того часу кортний перелом у ходi громадянськог втни на користь быьшовиюв вже настав. 1сторичний шанс перемогти бшьшовизм на етат його державного становлення був упущений, що обернулося встановленням в Роси тоталтарног комутстично'г диктатури i, вiдповiдно, найтяжкими на^дками, у виглядi рiзних форм «експорту революци», для нових незалежних держав, що виникли тсля краху Ростськог iмперii.
Ключовi слова: нацюнальна полтика, ростсью протибшьшовицью уряди, Антанта, Бшийрух, Украгнська Народна Республта.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Романцов В.М., дл.н, проф.; Хома Н.М., д.полт.н, проф.
УДК 323.173 (47) (045)
е.в. Рябшш
ЕКЗОГЕННИЙ ЧИННИК ЕТНОСЕПАРАТИСТСЬКИХ КОНФЛ1КТ1В НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОР1
Проаналiзовано причини стрiмкого росту кiлькостi мiжетнiчних конфлiктiв на пострадянському просторi. Детально розглянуто екзогент чинник1, як1 стимулювали розвиток конфлттного потенщалу в Чечт, ПМР, П.Осети та Абхази, Нагорному Карабаху. Запропоновано класифтащю мiжетнiчних конфлiктiв на пострадянському просторi. Детально проаналiзованi уЫ групи екзогенних чинник1в, як1 внесли свт деструктивний вклад в еволющю конфлтту в Чечт. Доведено, що в тших конфлттах на пострадянському просторi одним з активних акторiв виступала РоЫя, оскшьки намагалася захистити свог ттереси в зон свого впливу та вiдповiдальностi.
Ключовi слова: мiжетнiчний конфлтт, пострадянський простiр, етносепаратистський конфлтт, екзогенний чинник, Чечня, ПМР, НК, Абхазiя, П. Осетiя.
В сучасному свт важко знайти державу з гомогенним етшчним складом населення. Переважна бшьшють держав мае гетерогений склад, що в деяких випадках призводить до етносепаратистських конфлж^в. Такого роду конфлжти мають рiзне вираження, динамшу свого протикання та засоби врегулювання. Головною метою бунтуючих етноав е ix бажання вийти зi складу держави, в якш вони мешкають. В деяких випадках на динамжу цього конфлшту впливають защкавленш актори. Цей
штерес може бути тдкриплений геополiтичними, економiчними, територiальними чинниками.
Вивченням мiжетнiчних, етносепаратистських конфлiктiв на пострадянському npocTopi займалися такi вчеш та експерти, як О.Юрек, В.Тишков, Т.Гарр, С.Ланцов, Я.Етшгер, В.Гаврилов, Н.Шепова та iншi. Метою ще'' статл е аналiз екзогенних чинникiв, яю впливали на розвиток етносепаратистських конфлГкпв на пострадянському просторi.
У середиш 1980-х рр. стався «вибух» фактора етшчностГ Цей вибух став вщповщдю етнiчних груп щодо 'х нерiвного доступу до соцiальних благ i влади. Особливо масштабно етнополiтичнi проблеми проявилися в колишньому СРСР, хоча вони загострилися в багатьох шших кра'нах в перiод розпаду бшолярно'' системи мiжнародних вiдносин. Досвiд СРСР i РосГ' показав, що в переломш, кризовi епохи колишня етшчна iерархiя руйнуеться, а ослаблення позицш домiнантних груп дозволяе мiноритарним ствтовариствам, насамперед етнiчним, домагатися змiни свого статусу, отримувати рiзнi преференцГ' у сферi культури, доступу до ресурав i влади [9, с.34].
Розпад Радянського Союзу став каталiзатором попршення вГдносин мГж народами, що мешкали на територи кра'ни, в деяких випадках ситуащя загострилася настiльки, що розпочались вшськовГ конФлГкти. ЯкГ ж були основш причини для такого рГзкого росту конФлГктГв на територи держави, в якш протягом десятилГть мирно уживалися сотнГ народiв, етноав, народностей?
О.Юрек зазначае, що проблема кра'н колишнього СРСР полягае в тому, що були створеш держави за нащональною ознакою, але на 'х територи жили меншини, яю тяжГли до сусГднГх кра'н, тГтульною нацiею в яких були представники 'х спорiдненого народу. Тобто перша i основна, причина ескалацГ' мiжетнiчних. етносепаратистських конФлГктГв, лежить у площиш невiрного i недалекоглядного способу формування кордошв, при яких не враховувався фактор проживання народГв i етносГв. У зв'язку з таким формальним пщходом представники деяких народГв опинилися в складГ шшо'' республГки, а потГм i держави, будучи вщрваними вГд свого народу [13].
Сощалютична система стримувала всГ протирГччя. Сднють Радянського Союзу грунтувалася на щеолопчнш основГ комунГзму i насильствГ, який був опорою тоталитарного режиму. Але, коли вплив щеологи серйозно похитнувся, силова складова також не змогла втримати державу вГд розпаду. Звичайно, не можна не брати до уваги зовшшнш фактор, який постшно пщривав еднють радянського держави, однак, вш усього лише, на наш погляд, зумГв знайти слабкГ сторони держави i використати його в необхщний момент. ПГсля розпаду СРСР всГ проблеми нацГональних питань вирвалися назовш, i 'х проблема полягала в тому, що замють 'х вирГшення, вони придушувалися довгий перюд, посилюючи ситуацГю депортацГею народГв.
Це е другою причиною, тобто радянська система могла стримувати всГ мГжетшчш протирГччя, а коли республГки отримали незалежнють, зник единий центр контролю i придушення конфлГктГв на етшчному грунтГ. НезалежнГ республГки самГ визначали нащональну полГтику i не завжди штереси нацГональних меншин бралися до уваги, а часпше 'х права порушувалися з причини заборони мови, культури, або ж вони тддавалися депортаци та етшчним чисткам.
Третьою причиною ми можемо назвати зовшшнш фактор, геополГтичний. Так, на ДонбасГ переважна бГльшГсть населення волГла стратепчних вГдносин з РосГею, нГж захщш регГони. У ПриднГстров'' населення не хотГло пГддаватися процесу румунГзацй. Багато конфлГкпв носили антиросГйську спрямованГсть - для Заходу щ конфлГкти були вигщш, оскГльки навколо РосГ' створювалося коло держав, яю внаслГдок цих конфлГкпв, мали негативне ставлення до РосГ' - ГрузГя, Укра'на, Молдова, в деякш мГрГ Азербайджан. В цГлому лише за перГод з 1988 по 1991 рш на етшчному грунтГ в
280
колишнГх радянських республГках сталося бГльше 150 конфлГктГв, у тому чист близько 20 спричинили людськГ жертви.
1снуе деякГ класифшацп етнГчних конфлГктГв на пострадянському просторГ. НайбГльш точними е класифшаци, представлен С.Ланцовим i Я.Етшгером. Автор статп пропонуе свою класифГкацГю конфлГктГв на пострадянському просторГ, а саме:
1. територГальш конфлГкти, породженГ прагненням етшчно'' меншини реалГзувати право на самовизначення у формГ створення незалежно'' держави (П.Осети, АбхазГя);
2. конфлГкти, в основГ яких лежать довГльна передача територш в рамках СРСР (Напрний Карабах, Крим);
3. етнокультурнГ та лшгвютичш конфлГкти, бГльшою мГрою пов'язаш з дискримГнацГею росГйськомовного населення (Приднютров'я, Донбас, Прибалтика, Казахстан);
4. конфлГкти, пов'язаш з анклавним розселенням народГв;
5. конфлГкти, пов'язаш з неврегульованютю кордошв (Узбекистан-Таджикистан);
6. конфлГкти, пов'язаш з поверненням депортованих народГв (татари в Криму);
7. конфлГкти, засноваш на геополГтичних штересах (чеченський конфлГкт в Роси).
Якщо говорити про етносепаратистсью конфлГктГ на пострадянському просторГ, 'х
внутрГшнГ та зовнГшнГ фактори впливу, слщ проаналГзувати 'х детально. Автор вважае за потрГбне проаналГзувати тГ конфлГкти, якГ вже завершилися або знаходяться в «замороженому» станГ та вщзначалися особливою гостротою свого протикання, а саме, конфлГкт в Чечш, ПМР, П.Осети та Абхазп, Нагорному Карабаху.
Ескалащя конфлГктГв на територи Роси розпочалась в перюд розпаду СРСР та отримання РосГею незалежностГ
Гостро постало питання в автономних республГках, де були титульш нацюнальносп. В етнофедералГстськГй комунГстичнГй системГ вони користувалися деякими привГлеями, а тепер стали смертельною загрозою едност посткомунютично' Роси. Заява Б.Сльцина в Казаш про те, «що республГки можуть брати собГ стГльки суверенГтету, скшьки зможуть проковтнути», була проявом й схильностГ до децентралГзацп. У серпш-вересш 1990 року про свГй суверенитет заявили ПГвнГчна ОсетГя, Татарстан i п'ять Гнших автономних республГк; через два мюящ також це зробили ще 10 автономГй, в тому чист i Башкортостан. Чечня 1 листопада 1991 року заявила про незалежнють вГд Москви, а в Татарстан 21 березня 1992 року пройшов референдум з питання того, що Татарстан - суверенна держава, суб'ект мГжнародного права. 61% населення проголосувало за цю пропозицш [6, с.337].
В 1992-93 роках Чечня, Татарстан, Башкортостан, Саха та Тува стали першими республшами, що почали вживати таких заходГв, як прийняття закошв про мови, вщмова вГд учасп у всеросГйських референдумах i вГд переведення в центр податкГв, проголошення прГоритету республГканських законГв i конституцГй над росГйськими.
Звичайно ж, варто вщзначити, що зовнГшнГй фактор етносепаратютських процесГв буде неможливий без внутрГшнього фундаменту. У випадку з РосГею розвал економши, галопуюча шфлящя, ослаблення вертикалГ влади пГдготували грунт для актив1зацп зовнГшнГх факторГв для стимулювання сепаратистських процесГв в РФ [6, с.339].
ЗовнГшнГй чинник шдтримки етносепаратютськГх конфлГктГв у РосГ' можна роздГлити на наступнГ групи: 1). полГтична пГдтримка; 2). фГнансова; 3). вшськова.
Розглянемо детально кожен з цих груп. У зовнГшнГй шдтримщ сецесп ЧечнГ вГд РосГ' було близьке та далеке коло. Близьке - це та частина росшського суспшьства, яка роздГляла доктрину етшчного самовизначення для унГкального чеченського народу i пГдтримувала неминучий вихГд ЧечнГ зГ складу РосГ' в силу свое'' цившзацшно-культурно'' несумГсностГ. Серед прихильникГв чеченсько'' незалежностГ були не тГльки радикально налаштованГ демократи-правозахисники, а й серйозш академГчнГ експерти i
281
чиновники високого рангу. Особливу мобшзуючу роль зiграло дальне зовшшне коло приxильникiв чеченсько'' незалежносп вiд Роси. З моменту виникнення етнополггичного конфлiкту в Чечнi у нього виявилося величезне коло симпатиюв в кра'нах колишнього СРСР, в юламському свiтi i кра'на Заходу. В Саудiвськiй Аравг' та Туреччини збиралися грошг рекрутувалися найманцг, фгнансова пгдтримка i волонтерська допомога йшла гз багатьох кра'н Заходу. Як висловився спещальний посол ОБСС в Чечш ТГм ГульдГман пГсля тдписання документа в Хасав'юртГ в серпш 1996 року «ми доведемо до кшця процес чеченського самовизначення» [10, с.645].
Влада Туреччини займала досить лицемГрну позицГю. Як вГдзначали у сво'й роботГ А. Малашенко i Д. ТренГн, «рГзко критикуючи ди росшсько'' армп в ЧечнГ, турецьке керГвництво нетерпимо ставилося до будь-яких сепаратистських дш на сво'й територп. Хоча мГж курдським сепаратизмом i сепаратизмом чеченцГв Гснуе очевидний зв'язок. Незалежна Чечня - приклад для тих, хто виступае за незалежнють Курдистану, i навпаки. Очевидна паралель мГж вшськовою операцiею на Швшчному Кавказi i дГями турецько'' арми в населених курдами провГнцГях Схщно'' Анатолг' в 80-90-х рр». Можна говорити про зовшшньополГтичш, економГчнГ, шформацшш складовГ полГтики Туреччини в цьому питаннг Не ризикуючи надати вщкриту дипломатичну пГдтримку чеченським сепаратистам, офщшна Анкара здГйснювала це через свого сателГга - самопроголошена Турецька республша ПГвнГчного КГпру визнала незалежнГсть ЧечнГ [15].
Пакютан - це будинок 6 000 релГгшш семГнарГй з 500 тисячами студентГв, якГ потГм беруть участь в рГзних вшськових операцГях. У ЧечнГ найбГльше пщтримувала бойовикГв група Ямаат-Г-1сламГ супорт. Професор Гафур Ахмед оголосив в КарачГ воювати проти росГян в ЧечнГ. Вш також встановив Чеченський фонд джихаду. Первез Мушараф також вщкрито пГдтримував Чечню. ЗелГхан ЯндарбГев проводив активну дГяльнють з фандрейзГнгу. ТалГбан свого часу визнав 1чкерГю незалежною державою i надавав 'й пГдтримку. Лщер ТалГбану Мулла Мохаммед Омар тдтримав президента Аслана Масхадова [14].
1ншою кра'ною, яка пГдтримувала чеченських терориспв, були СполученнГ Штати. Важливе мюце в планах США по дестабшзаци обстановки в Росг' вщводилося цьому конфлГкту. ОсновнГ центри тдтримки чеченських бойовикГв в Гсламському свт були розташоваш в кра'нах традицшних партнерах США, таких як СаудГвська АравГя, ОАЕ, ПакГстан, Смен, 1ордашя, Туреччина.
У свГтлГ того, що США на офщшному рГвнГ проголосили Кавказ зоною сво'х ГнтересГв, вщторгнення ЧечнГ вГд Росг' могло представлятися важливою метою зовшшньо'' полГтики США. Вельми примГтно, що навГть один з видних представникГв чеченських сепаратиспв М. Удугов висловив припущення, що «чеченська вГйна вГдноситься до числа регульованих воен з боку Заходу, мета яко'' створити вогнище вшни на пострадянському просторГ i не дати змщшти РосГйськГй Федерацг'.
Депутат Свропарламенту Джульетто К'еза свого часу стверджував, що «чеченська вшна була розроблена американцями. Важливу роль зГграла Туреччина, свою лепту внесли спецслужби. Вони дозволили дГяти тим, хто фшансував чеченський тероризм -саудГвським ваххабгтам, пакистанськГй 1С1, турецьким спецслужбам».
На думку мГжнародних аналГтикГв, активГзащя на КавказГ американсько'' полГтики мала на метГ не тГльки забезпечення безперебшного транспортування каспГйсько'' нафти, а й посилення впливу США на ситуащю в регюш, послабивши в ньому позицг' Росг'. До того ж у змГцненнГ позицГй на ПГвденному КавказГ вони бачили перспективу розширення можливостей американсько'' полГтики в прилеглих до нього районах Близького та Середнього Сходу. КолишнГй заступник державного секретаря США Строуб Телботт пГдкреслював, що «американськГй сторонГ глибоко не байдуже, що вГдбуваеться в регГонГ, де знаходяться запаси нафти в 200 млрд барелГв».
282
ЦГлком очевидно, що в конкретних умовах росшсько'' дшсносп можливГсть здГйснити будь-який сценарГй сепаратистсько'' спрямованостГ вище за все в тих регюнах, де вже е вщповщш передумови Гсторичного, економГчного, полгтичного, демографГчного та Гншого характеру. С.А. Модестов вважае, що РосГя виявилася безпосередшм учасником найбГльш гострого геополГтичного протистояння зГ свГтовим Гсламом, геополгтичш Гнтереси якого висловлюють як зовшшш (Туреччина, Азербайджан, 1ран, АфганГстан), так i внутрГшнГ сили (чеченськГ сепаратисти, нацюналюти Татарстану). НацГоналГзм в окремих регюнах, як правило, отримуе тдтримку з боку рГзного роду релЫйних органГзацГй.
ГеополГтичнГ задуми ГсламГстГв на територи Роси були орГентоваш насамперед на перетворення ЧечнГ в основний плацдарм геополГтично' експансГ' Гсламу. З щею метою протягом 1990 роюв було здГйснено комплекс рГзних заходГв, спрямованих на досягнення ще'' мети. Зокрема, деяю мусульманськГ кра'ни доклали чимало зусиль щодо поширення в Роси вкрай ортодоксально'' верси Гсламу. Мююнерська дГяльнють здГйснювалася безпосередньо через мечетГ, отримували зовнГшне фГнансування релГгшш навчальнГ заклади, а також шляхом формування так званих лгтшх таборГв, учасники яких знайомилися з не традицшними для росГйських мусульман штерпретащями Гсламу. Наставниками в цих таборах виступали проповщники з СаудГвсько'' Арави, ОАЕ, а також Гз Судану, 1ордани, Сгипту та деяких шших держав.
Однак, без серйозно'' фшансово'' пГдтримки, дана боротьба не могла б вщбутися, i це друга складова екзогенного чинника етносепаратистських процесГв в Роси.
Одним Гз спонсорГв бандформувань у ЧечнГ донедавна був мусульманський благодшний фонд «Аль-БГр аль-давалу», заснований саудГвським шейхом А. БетарджГ, який був пов'язаний з Бен Ладеном. Офщшно метою оргашзацп було надання гумаштарно'' допомоги мусульманам в зош конфлГктГв. Реально грошГ направлялися на закутвлю збро'', фГнансування терористично'' та диверсшно'' дГяльностГ на Балканах, Швшчному КавказГ та в центральноазГатських кра'нах СНД. ГрошГ надходили на рахунки фшй ще'' оргашзацп, вщкритих в Грузй, АзербайджанГ, Латвй. Лише за чотири мюящ 2000 року бандформування Хаттаба i Басаева отримали з цих вщдшень майже $700 тис. Усього таких спонсорГв виявлено майже два десятки. За оцшками експертГв, на збереження вогнища напруженосп на твдш РосГ' мГжнародними терористичними органГзацГями щорГчно видГляеться вГд $20 до 30 млн.
Значна частина фшансових коштГв збиралася так званими представниками Чеченсько'' РеспублГки 1чкерГя. Виявлено понад 100 активних емюарГв чеченських бойовиюв в 24 державах. Вони займалися оргашзащею та проведенням закутвель, а також 'х переправленням на територш республГки. ВнаслГдок допомоги чеченським бойовикам з боку мГжнародних радикальних юламських органГзацГй антитерористична операцГя перетворилася на багаторГчну вГйну.
Чеченських бойовиюв пГдтримували i приватнГ особи. Так, у лютому 2000 року заможний египтянин Талаат ФГки пожертвував фонду «Аль-Харамейн» $150 тис., який хотГв взяти участь у допомоги «братам-мусульманам» в ЧечнГ [7].
Р.Кадиров в лютому 2006 року заявив, що «за наявними у них даними, через Ахмеда Закаева були направлен грошГ в розмГрГ $1 млн на оргашзащю теракту проти Ахмада Кадирова».
Також Р.Кадиров звинуватив опального росшського бГзнесмена Б.Березовського у фшансуванш чеченських бойовикГв в 90-х роках. «Березовський неодноразово зустрГчався з лГдерами бойовикГв i запропонував 'м схему фГнансування. Оскшьки вГн не мГг безпосередньо давати грошГ бойовикам, i тому запропонував викрадати громадян i вшськовослужбовщв РосГйсько'' Федерацй в ЧечнГ, i пГд виглядом 'х викупу вш пообГцяв платити мГльйони доларГв». За словами Кадирова, таким способом ватажкам
283
сепаратистiв було передано $30 млн. Саме з тих nip в Чечш почалися викрадення людей
[5].
1сламсью благодшш оргашзаци, що базувалися в Саудiвськiй Арави, виступали в якостi постiйних каналiв фiнансування мусульманських бойовикiв в неспокшному кавказькому pегiонi.
У Чечнi не було сво'1'х банкiв, таким чином, гpошi повиннi були надходити у виглядi готiвки. Кошти розбивалися на невелик суми i потрапляли в Чечню контрабандними маршрутами, що пролягали через важкопрохщш прсью райони [2].
Колишнш помiчник президента РФ С.Ястржембський свого часу звинуватив Microsoft, Hewlett-Packard, якг були причетш до фшансування чеченських теpоpистiв. Доведено, що в 2000-2001 роках понад 40% фшансових кош^в було переведено в Чечню фондом «БЫволенс iнтеpнешнл Организейшн». Тiльки за чотири мiсяцi 2000 року з рахунюв фонду в Ст-банку було направлено $17 тис. Процес обналiчування грошей вiдбувався в Тбша, Баку, Ризi [4]. «БЫволенс iнтеpнешнл Организейшн» використовувала сво'1 фiнансовi кошти для закупiвель великих партш автоматiв i гpанатометiв, якi по^м передавалися в табори пiдготовки терориспв «Аль-Кащи» в piзних крашах. «Бжволенс iнтеpнешнл Организейшн» вважаеться однieю з найбшьших благодiйних оpганiзацiй США, що дiе в Чикаго з 1992 року i мае piчний оборот в $4 млн. [8].
Третсм екзогенним чинником е военна складова. Слщ зазначити, що грузинська теpитоpiя тривалий час використовувалася в якосп базового району для тдготовки бандформувань. Самi кеpiвники силових структур Грузи визнавали наявнють у Панкiськiй ущелиш до 800 озброених чеченських i близько 100 арабських бойовиюв. Практично безперешкодно бойовикам завозили великовантажними машинами зброю, включаючи пеpеноснi зенiтнi комплекси, засоби зв'язку, спорядження. Окpемi загони чеченських бойовиюв були обмундиpованi в нову форму вшськ НАТО, мали гipське спорядження. У чеченських бойовиюв, якi пробралися на територш Роси, малося не тшьки автоматична зброя, але i армшсью бiноклi та засоби спостереження в умовах обмежено'1 видимостi.
Значну роль у розвитку юламського тероризму в Роси i сусiднiх державах з^рала мережу терористично'1 оргашзацп «Аль-Каща». За даними ЦРУ, тiльки через тренувальш табори «Аль-Кащи» в Афганюташ за 1989-2001 рр пройшло вщ 25 до 100 тис. рекрупв. Аналогiчнi табори були ствоpенi i функщонували в Суданi, на Кавказ^ на Балканах i в шших державах Близького та Далекого Сходу. Членами «Аль-Кащи» е вихiдцi практично з уах мусульманських держав i регюшв свiту, в тому чист узбеки, казахи, киргизи, туркмени, таджики, азербайджанцу дагестанцi, чеченцi.
Коли Д. Дудаев почав кампашю з набуття Чечнею незалежностi, «Аль-Каща» вже приступила до активних дш на територи РосГï. Пiсля закiнчення вipмено-азербайджанського конфлжту низка афганських 6ГйцГв приедналися до чеченських моджахедiв. Ш. Басаев проходив пщготовку в Афганiстанi та мав тюш зв'язки з «Аль-Кащой». У сеpпнi 1996 р з 6 тис. найманщв, яю брали участь у вГйнГ проти росшських вГйськ, 300 були афганськими арабами (вихщцями з арабських краш, що мали бойовий досвГд вшни в Афганiстанi проти радянських вшськ). Моджахеди з БГ та Азербайджану також приедналися до чеченських моджахедiв. Розвщслужби Саудiвськоï Аравп, Лiвану, 1рану пiдтpимували чеченських 6ойовикгв.
Бен Ладен пщтримував тгснг iдеологiчнi, фiнансовi та техшчш вгдносини з Хаттабом. За фшансово'1' пгдтримки «Аль-Кащи» для боротьби проти федеральних сил Хаттаб мобшзував моджахедiв з 1нгушети, Осети, Грузи та Азербайджану. Вдобавок до арабсько'1' присутносп в Чечнi кiлька сот чеченщв тренувалися в афганських таборах «Аль-Кащи». «Аль-Каща» вербувала рекрупв i в республках Середньо'1' Ази, що
284
призвело до pi3Koro сплеску активностi iсламiстiв в цих кра'нах. У 1990 р. таджицькими штелектуалами була створена Партiя 1сламського вiдродження, яка ставила сво'1'м завданням поширення шарiату. Незабаром пiсля цього стали виникати й iншi оргашзацп радикального спрямування, наприклад, «Хiзб-ут-Тахрiр», «Брати-мусульмани», «1сламський рух Узбекистану». Таким чином, сепаратизм в Роси активно пщтримувався юламютськими радикальними органiзацiями та терористичними структурами, яю дiяли в рiзних районах земно'1 кулi, в тому чист в кра'нах, якi розташоваш в безпосереднiй близькостi вiд росшських кордонiв.
Во'ни Хаттаба були нечисленш, але вони забезпечували доступ чеченських бойовиюв до фiнансування, до натвофщшних благодiйних фондiв СаудГвсько'' Аравп. Хаттаб вщкрив тренувальнi табори в швденно-схщнш Чечнi, де тренувалися безробiтнi чеченщ i мусульмани з усього СНД. Чеченщв пiдтримували египтяни, турки, саудгти, пакистанцi. Бен Ладен запропонував $1.500 кожнш людинi бути волонтером джихаду i по'1'хати в Чечню щоб боротися з росiянами [12].
Таким чином, проти Роси були акумульоваш серйозш фiнансовi, вiйськовi сили, а також держави, защкавлеш в ослабленш РосГï.
Зростаючi на тлГ дезштеграцшного процесу в СРСР нацiональнi устремлшня МолдавГï та кiнець комунГстичного правлшня в сусГднГй РумунГï в грудш 1989 року спричинили швидкий процес зближення мГж двома державами. Росшськомовне населення побоювалося, що воно бГльше не зможе вимагати повернення росшськш мовГ статусу офщшно1'. ПГд час вшни по обидвГ сторони конфлГкту широко була поширена думка про те, що в найближчому майбутньому МолдавГя, швидше за все, возз'еднатися з Румушею, що призведе до вщчуження росГйського населення. ЦГ побоювання призвели до створення в 1990 р. Придшстровсько'' молдавсько'1 радянсько'1 сощалютично'' республГки, яка в 1991 рощ змшила назву на ПриднГстровську молдавську республшу. ВГйна в Придшстров'1' являла собою ряд збройних зГткнень обмеженого масштабу, в яких брали участь Республшанська гвардГя ПМР, ополченцГ i козачГ формування, ПГдтримуванГ 14-ю армГею РФ, з одного боку, i молдавською полГцГею, з Гншого. ЦГ сутички почалися ще в листопадГ 1990 року в Дубоссари, загострилися на хвилГ мГсцевих ГнцидентГв, що сталися 1 березня 1992 роки тсля прийняття МолдавГ' в ООН. ЗГткнення тривали протягом всГе'1 весни-початку лГта 1992 року, тобто в цьому конфлГкп РосГя була також стороною конфлГкту [1].
Що стосуеться Грузп, то в конфлктГ з АбхазГею i П.ОсетГею зовнГшнГм фактором виступала також РосГя.
Як вщомо, перший етап розпаду Радянського Союзу супроводжувався посиленням нащоналютичних процесГв в республГках. У Грузп проблема ускладнилася тсля того, як Тбша виршив ввести в республщ обов'язкове володшня грузинською мовою. Це рГшення викликало вибух обурення в Швденнш Осети (ПО), слГдом за цим послщували звернення до Москви з вимогою возз'еднання з ПГвнГчною ОсетГею. Парламент ПО зробив спробу тдвищити статус республГки. 10 листопада 1989 року вш прийняв рГшення про перетворення республГки в ПГвденноосетинську АРСР у складГ ГрузГ'1'. Наступного дня грузинський парламент скасував рГшення твденноосетинського парламенту. Перша стадГя конфлГкту тривала з листопада по сГчень 1089 р i почалася з маршу бшьше 20 тисяч грузин на ЦхшвалГ, оргашзованого ГамсахурдГя. Пролилася перша кров. У серпш 1990 грузинський парламент ввГв заборону на участь регюнальних партГй у виборах, що було направлено на недопущення участГ нацГональних рухГв в грузинських виборах. ПГвденноосетинська обласна рада на противагу цьому крощ оголосив область ПГвденноосетинсько'1' Радянсько'1' Демократично'1' РеспублГкГ i звернувся до Москви з проханням про визнання ïï незалежним суб'ектом радянсько'1 федерацп [3, с.81].
6 сГчня 1991 в Цхинвал увшшли сили грузинсько'' мшцп i вчинили жорстку розправу над цивГльним населенням. До весни конфлГкт було практично врегульовано Г на територГю ПО було введено миротворчий контингент росГйських Г грузинських вГйськ в кшькосп 400 чоловГк [3, с. 83].
На початку 2002 року в ГрузГю в рамках програми пГдготовки та оснащення прибули американськГ вГйськовГ радники. З 'х допомогою почалося переозброення грузинсько' армГ'. Вони також брали участь у невдалГй операцГ' по захопленню ЦхГнвалГ влГтку 2004 року. За шформащею журналГстГв i низки незалежних експертГв, в об'еднаному штабГ грузинського вшськового угруповання тодГ перебували 11 ствробгтникГв ЦРУ i офГцерГв армп США. У складГ пГдроздГлГв армшсько'' авГацп дГяли два екГпажГ американських вертолгтникГв, що займалися веденням розвГдки, доставкою вшськовослужбовщв i вантажГв в шчний час, а у складГ бойових пщроздшв виявилися 25 американських вшськових радникГв [3, с.104].
12 листопада 2006 в Швденнш Осети пройшов референдум, на якому 99% населення проголосувало за незалежнють республГки. Перестрглки i вибухи поновилися i проходили протягом усього перюду 2006-08 рр [3, с.117].
В нГч з 7 на 8 серпня 2008 року грузинська армГя атакувала ЦхшвалГ, обстрглявши миротворчий контингент РФ i мирних жителГв. РосГя негайно вщреагувала на цей злочинний акт i ввела свГй контингент, звГльнивши П.Осетш вГд грузинських вГйськ i, таким чином, сприяти реальному набуттю республшою незалежностГ. Згодом РФ визнала ПО як незалежну державу [3, с. 123].
23 липня 1992 року парламент АбхазГ' ухвалив, що конститущя 1978 втрачае чиннють i набувае чинност конституцГя 1925 року, яка передбачала договГрш вГдносини з ГрузГею. 14 серпня грузинська вшська увГйшли до Абхази [3, с.214].
РосГя не могла залишатися осторонь конфлГкту, оскгльки стояло питання збереження життя росшського населення (близько 100 000).
23 червня 1994 року в Абхазш були введет вшськовГ пГдроздГли колективних сил з пГдтримки миру, а 21 липня 1994 СБ ООН схвалив розгортання росшських мГротворщв [3, с.227].
З приходом М.СаакашвГлГ ситуацГя погГршилася, у серпнГ 2004 року було прийнято рГшення про морську блокаду узбережжя Абхази. Грузинський Парламент 18 липня 2006 прийняв постанову «Про миротворчГ сили в конфлштних зонах» в якому зобов'язав грузинський уряд почати процедури з якнайшвидшого припинення миротворчих операцш в Абхази та ПО та виведенню миротворчих контингент. Пюля подш у П.Осети, РФ визнала незалежнють також i Абхази [3, с.249]..
Стосовно конфлГкту в Нагорному Карабаху (НК) Туреччина виступала послГдовним прихильником Азербайджану та противником вГрмен. Протягом усього конфлГкту Туреччина надавала фшансову i матерГальну допомогу Азербайджану i здГйснювала навчання азербайджанських солдатГв. Пщ час наступу вГрмен в 1991-92 в турецькому сустльсга пГднялася хвиля обурення, i турецький уряд опинився пщ тиском вимог про необхщнють пГдтримати етнГчно та релГгГйно спорщнений народ. ПГсля початку вГйни 366-й мехашзований полк росГйсько'' армй, що базувався в НК, зГграв вирГшальну роль у вГрменськГй атацГ на мюто Ходжали. Згодом у бойових дГях також брали участь частини росшського спецназу. Взимку 1992-93 роюв, коли ВГрмешя страждала вГд турецького ембарго, вона була врятована вщ абсолютного економГчного краху вливанням мгльярдГв рублГв у виглядГ кредитГв вщ Росг'. ТГе'' ж весни росшсью вГйська спГльними дГями допомогли регулярним вГрменським вГйськам пробити коридор, що зв'язуе ВГрмешю з НК. ПотГм росГйськГ бронетанковГ частини загальним числом в сорок танюв брали участь в карабахському настут влГтку 1993 року [11, с.452].
Значну роль в якост екзогенного чинника вГдГграла численна вГрменська дГаспора в ЗахГднГй Сврот та ПГвнГчнГй АмерицГ, яка включае приблизно 1 млн. вГрмен в США та 450 тис. у Франци. ïхня допомога грошима i продовольством допомогла ВГрменп пережити турецьку блокаду, вони надали чиновниюв для вГрменського уряду i добровольцГв для збройних сил. У середиш 1990 роюв розмГр допомоги вГрменам з боку американського суспшьства становив вщ $50 до 75 млн. на рГк. Також пГд тиском вГрменського лобГ Конгрес США наклав заборону на будь-яку шоземну допомогу Азербайджану, а ВГрмешя стала третьою кра'ною у свГтГ за розмГром американсько'1 допомоги в перерахунку на душу населення [11, с.455].
Отже, слщ зазначити, що в чеченському конфлГкп важливу роль вГдГгравали вГйськовГ та фшансовГ екзогеннГ чинники, якГ надавались чеченським бойовикам защкавленими кра'нами, релЫйними органГзацГями та фондами. Що стосуеться шших конфлГктГв на пострадянському просторГ, одним з екзогенних чинниюв виявилась РосГя. Це, на нашу думку, було обумовлено геополггичними штересами РосГ1, оскГльки цГ конфлГкти вГдбувалися в зош ïï Гнтересу, а також в кранах, якГ мали антиросшськГ настро'1, а, отже, РосГя була защкавлена в послабленнГ цих кра'н через етносепаратистськГ рухи. Також, на думку автора, пщтримка цих процесГв була важлива для РосГ1, оскГльки невиршенш територГальнГ конфлГкти унеможливлюють вступ цих кра'н до НАТО.
Отже, етносепаратистськГ конфлГкти на пострадянському просторГ е продовженням процесу розпаду СРСР, але вже на рГвш нових незалежних держав.
Список використаноУ лггератури
1. Арбатова Н. Замороженные конфликты в контексте европейской безопасности [Электронный ресурс] / Н. Арбатова. — Режим доступа : www.pircenter.org/media/content/files/0/13407022410.pdf ; Arbatova N. Zamorozhennye konflikty v kontekste evropeyskoy bezopasnosti [Elektronnyy resurs] / N. Arbatova. — Rezhim dostupa : www.pircenter.org/media/content/files/0/13407022410.pdf
2. Барнард Д. Благотворительные организации финансировали боевиков [Электронный ресурс] / Д. Бернард. — Режим доступу : http://inosmi.rU/russia/20100901/162612625.html#ixzz35InkUw2k ; Barnard D. Blagotvoritelnye organizatsii finansirovali boevikov [Elektronnyy resurs] / D. Bernard. — Rezhim dostupu : http://inosmi.ru/russia/20100901/162612625.html#ixzz35InkUw2k
3. Гаврилов В. Нетрадиционные войны на постсоветском пространстве. Южный Кавказ / В. Гаврилов, Н. Шепова. - Москва : Центр стратегических и политических исследований, 2009. - 416 с. ; Gavrilov V. Netraditsionnye voyny na postsovetskom prostranstve. Yuzhnyy Kavkaz / V. Gavrilov, N. Shepova. - Moskva : Tsentr strategicheskikh i politicheskikh issledovaniy, 2009. - 416 s.
4. Иваницкий А. Microsoft финансировала чеченских боевиков [Электронный ресурс] / А. Иваницкий. — Режим доступа : http://www.compromat.ru/page_12798.htm ; Ivanitskiy A. Microsoft finansirovala chechenskikh boevikov [Elektronnyy resurs] / A. Ivanitskiy. — Rezhim dostupa : http://www.compromat.ru/page_12798.htm
5. Кадыров: Березовский финансировал чеченских боевиков [Электронный ресурс] . — Режим доступа : http://korrespondent.net/world/145886-kadyrov-berezovskij-finansiroval-chechenskih-boevikov ; Kadyrov: Berezovskiy finansiroval chechenskikh boevikov [Elektronnyy resurs]. — Rezhim dostupa : http://korrespondent.net/world/145886-kadyrov-berezovskij-finansiroval-chechenskih-boevikov
6. Колтон Т. Ельцин / Т. Колтон. - Москва : КоЛибри, Азбука-Аттикус, 2013. -752 с. ; Kolton T. Yeltsin / T. Kolton. - Moskva : KoLibri, Azbuka-Attikus, 2013. - 752 s.
7. Скойбеда У. «Три кита» финансировали войну Чечни против России? [Электронный ресурс] / У. Скойбеда. — Режим доступа :
287
http://www.kp.ru/daily/23845.5/62676/ ; Skoybeda U. «Tri kita» finansirovali voynu Chechni protiv Rossii? [Elektronnyy resurs] / U. Skoybeda. — Rezhim dostupa : http://www.kp.ru/daily/23845.5/62676/
8. США: благотворительная организация финансировала чеченских боевиков [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://podrobnosti.ua/accidents/2002/10/10/38634.html ; SShA: blagotvoritelnaya organizatsiya finansirovala chechenskikh boevikov [Elektronnyy resurs]. — Rezhim dostupa : http://podrobnosti.ua/accidents/2002/10/10/38634.html
9. Тишков В. Этнополитология: политические функции этничности / В. Тишков, Ю. Шабаев. - Москва : Издательство Московского университета, 2011. — 376 с. ; Tishkov V. Etnopolitologiya: politicheskie funktsii etnichnosti / V. Tishkov, Yu. Shabaev. -Moskva : Izdatelstvo Moskovskogo universiteta, 2011. — 376 s.
10. Этничность и религия в современных конфликтах / отв.ред. В. А. Тишков, В. А. Шнирельман; Ин-т этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН. -Москва : Наука, 2012. - 650 с. ; Etnichnost i religiya v sovremennykh konfliktakh / otv.red. V. A. Tishkov, V. A. Shnirelman; In-t etnologii i antropologii im. N. N. Miklukho-Maklaya RAN. - Moskva : Nauka, 2012. - 650 s.
11. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон - Москва : АСТ: АСТ МОСКВА, 2006. - 571 с. ; Khantington S. Stolknovenie tsivilizatsiy / S. Khantington -Moskva : AST: AST MOSKVA, 2006. - 571 s.
12. Glyn B. The 'Chechen Arabs': An Introduction To The Real Al-Qaeda Terrorists From Chechnya [Electronic resource] / B. Glyn. - Mode of access : http://www.jamestown.org/single/?tx_ttnews[tt_news]=435#.U6GB00Bn2So
13. Jourek O. Ethno-political conflicts in post-communist societies: prospects for resolution and prevention in the context of international law [Electronic resource]./ O. Jourek. -Mode of access : http://www.nato.int/acad/fellow/95-97/jourek.pdf
14. Vinod A. Export of Holy Terror to Chechnya From Pakistan and Afghanistan [Electronic resource] / A. Vinod. - Mode of access : http://www.idsa-india.org/an-jun-700.html
15. Ziya O. Turkey and post-soviet states: potential and limits of regional power influence [Electronic resource] / O. Ziya. - Mode of access : www.gloria-center.org/meria/2001/06/onis.pdf
Стаття надшшла до редакци 15.09.2015 р.
Y. Ryabinin
EXTERNAL FACTOR OF THE ETHNOSEPARATIST CONFLICTS ON THE POST
SOVIET SPACE
In the contemporary world it is difficult to find a country with the ethnically homogeneous population. The majority of them have several ethnos that leads to the ethnoseparatist conflicts. The basic objective for the rebellious people is to separate from the country they live in and to create their own one.
The rise of separatist conflicts based on ethnical reasons took place in the end of the 1980th - beginning of the 1990th. It was connected with the collapse of the Soviet Union and Yugoslavia. The most violent conflict took place in former Yugoslavia the republics of which were eager to create their own independent states. The situation in the USSR was also terrifying. The most bloody conflicts took place in Chechnya, Pridnistrovie, Abkhazia, South Ossetia, N.Karabach. The author presented his view as for the classification of the conflicts on the post Soviet space. Besides the article presents the analysis of outside factors that influenced the evolution of the above-mentioned conflicts.
As for the outside factors in the conflict in Chechnya there were three groups of them. The first one is the political support from the side of some Russian citizens and politicians as well as from the side of some states. The USA was the main supporter of the Chechen terrorists
288
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
because the USA was interested in the permanent process of the post Soviet space disintegration. Taking into account that Russia owns a great bulk of natural resources the USA wanted it to collapse as it happened with the USSR.
The second outside factors group was financial one. The financial resources were transferred to the terrorist from Arabian countries, various America firms and funds and fro private persons. The third group is the military one. The army of the Chechen terrorists was supported by the radical islamists from Pakistan, Afghanistan, Saudi Arabia.
As for the external factors in Pridnistrovie, Abkhazia, South Ossetia, N.Karabach conflicts it is necessary to emphasize that Russian troops took part in these conflicts because they protected Russians who lived in those republics or protected their geopolitical interests as it was in N.Karabach.
So it is necessary to underline that the conflicts in the post Soviet states developed with the support of great amount of different external factors that were interested in disintegration and escalation processes on this territory.
Key words: ethnic conflict, post Soviet space, ethnoseparatist conflict, external factors, Chechnya, Pridnistrovie, Abkhazia, South Ossetia, N.Karabach.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Балабанов К.В., д.полггн, проф.; Зеленько Г.1., д.полггн, проф.
УДК 314.74(4-6ЕС):316.722 (045)
Е.В. Рябченко
КУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ ШТЕГРАЦП М1ГРАНТ1В В GC НА СУЧАСНОМУ
ЕТАП1
Порушено питания ттеграцп Mizpanmie у Свропейському Союзi. Шдкреслено, що ключову роль при nadanni сощально-полтичног pолi маранту в приймаючому cycnubcmei eid^ae культурний спадок крагни або мiсцевосmi його походження. Придшено увагу до того, що для попередження ксенофобы та порушення прав людини, Рада Свропи проводить низку зaходiв для взаеморозумтня мiгpaнmiв i приймаючого сустльства.
Ключовi слова: цившзащя, марант, культурш щнностi, ттегращя сустльно-полтична роль, Свропейський Союз, Мiжнapоднa оргатзащя м^раци.
За визначенням Мiжнародноi оргашзацп м^раци, «марант - це той, хто приймае ршення пере'хати в шший регюн або крашу, задля кращих економiчних та сощальних умов i полшшити сво': особист перспективи та умови для свое' ам'1». Iншi ресурси стверджують, що марант - це людина, яка виршуе залишити крашу поодинщ або спшьно з шшими в шше мюце, де вона проживае постшно або тимчасово. Якщо м^ращя вщбуваеться вщ одше' кра'ни до шшо', то це е зовшшня м^ращя, а коли вона вщбуваеться вщ мюця проживання до шшого мюта чи села власно': держави, то вона називаеться внутршньою м^ращю[1]. Як правило, бшьшють визначень, що вщносяться до визначення м^раци, мають спшьш два основних моменти: а) пере'зд фiзичних оаб з одного мюця в шше та б) перебування одше' особи (чи декшькох) в шшш мiсцевостi на короткий або тривалий час. Щодо стану дослщжень мiграцiйних процесiв на рiвнi Ради Свропи слщ вказати, що до ще': теми у сво'х роботах звертаються такi дослiдники, як Ж.А. Зайончковська, О.А. Малиновська, В.О. Новк, В.1. Олефiр, Ю.1. Римаренко,
