CC BY
167
Лiтература
1. Хаммер М., Чампи Дж. Реинжиниринг корпорации: манифест революции в бизнесе. - СПб : Изд-во "Питер", 2000. - 212 с.
2. Фирсов М. Реинжиниринг процессов как метод управления бизнесом // Проблеми теории и практики управления. - 2005. - № 2. - С. 100-104.
3. Котлер Ф. Маркетинг-менеджмент. - СПб : Изд-во "Питер Ком", 1998. - 896 с.
4. Козак Н. Бенчмаркинг как инструмент повышения конкурентоспособности компании // Рынок капитала. - 2000. - № 1-2. - С. 17-21.
5. Сучасш концепцп менеджменту : навч. поабн. / Федулова Л.1., Гавловська Н.1., Де-калюк О.В. / за ред. д-ра екон. наук, проф. Л.1. Федулово!. - К. : Вид-во "Центр учбов. лгг-ри", 2007. - 533 с.
6. Кльоба Л.Г. Управлшня банювською швестицшною дiяльнiстю : монографiя / за ред. д-ра екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - Львiв : Вид-во "Трiада плюс", 2007. - 194 с.
7. [Електронний ресурс]. - Доступний^^йр://^^^.Ьапк.§оу.ш
УДК 338.512 Доц. Г.М. Колкник, канд. екон. наук - Закарпатський
державный умверситет
ЕКОНОМ1ЧНА СУТН1СТЬ ВИТРАТ I УПРАВЛ1ННЯ НИМИ
Розглянуто eKOHOMÍ4Hy природу витрат, яка базуеться на проблемi обмеженосп ресурав i можливосп 1хнього альтернативного використання. Проаналiзовано роз-межування понять "витрати", "затрати". Дано означення управлшню витратами як складного, багатоаспектного динамiчного процесу. Розглянуто рiзноманiтнi методи калькуляцп продукцп, що впливають на процес формування витрат.
Ключов1 слова: yправлiння витратами, економiчна сутнють витрат, методи уп-равлiння, витрати тдприемства, витрати виробництва.
Assoc. prof. G.N. Kolisnyk - Transcarpatian state university Economic essence expense and direction them
Consider the economic nature of costs, based on the problem of limited resources and possibilities of alternative use. Analyzed separation concepts "cost", "cost". A definition of cost management as a complex, multidimensional dynamic process. Consider various methods of calculation of production that affect the process of formation expenses
Keywords: cost management, the economic nature of costs, methods of management, expenses, costs of production.
Постановка проблеми. Об'ективною потребою е подолання кризових явищ у нацюнальнш економщ, виршення проблем формування мехашзм1в, спрямованих на удосконалення внутршнього стану тдприемства й нових форм i метод1в господарювання, вщповщних оргашзацшних структур, мето-д1в управлшня витратами, розроблення новоï ринковоï поведшки, спрямова-^ï на стабшзащю витрат та подальше економ1чне зростання.
Ефектившсть функцюнування тдприемства багато в чому залежить вщ економ1чно-грамотного використання уЫх вид1в ресурЫв, що зумовлюе потребу поступового переходу до единоï системи управлшня витратами. Перевагами впровадження та^ системи е: забезпечення виробництва конку-рентоспроможноï продyкцiï за рахунок бшьш низьких витрат та цш; наяв-шсть якiсноï та достовiрноï шформаци про соб1варт1сть окремих вид1в продукцп та IX позицiï на ринку порiвняно з продyкцiею шших виробникiв; на-дання об'ективних даних для упорядкування бюджету тдприемства; можли-
вють ощнки дiяльностi кожного пiдроздiлу шдприемства з фшансовому вимь рi; прийняття ефективних та обгрунтованих управлiнських рiшень.
Економiчне розумiння витрат базуеться на проблемi обмеженостi ре-сурсiв i можливост 1хнього альтернативного використання. Застосування ре-сурсiв у одному виробничому процес унеможливлюе 1хне використання за шшим призначенням. Тому, вибiр конкретних ресурЫв для виробництва яко-гось товару означае неможливють виробництва альтернативного товару. Еко-номiчнi витрати будь-якого ресурсу, що застосовуеться у виробничому про-цесi, дорiвнюють його цiнностi у найкращому з усiх можливих варiантiв використання.
Протягом перехiдного перюду ринково! трансформацп украшсько1 економiки не вдалося розробити ефективного економiчного мехашзму стиму-лювання економи витрат, що негативно позначаеться як на фшансових результатах дiяльностi окремих суб'ек^в господарювання, так i на фшансово-економiчнiй ситуацп у державi загалом. Негативний вплив чинникiв на результата дiяльностi суб,ектiв господарювання мають не тiльки об,ективнi зов-шшт економiчнi чинники, а й т^ якi пов,язанi з кризовою ситуащею в Укра-1т. Комплексний, штегрований пiдхiд до управлiння витратами в системi стратегiчного розвитку пiдприемства дос не отримав належного теоретичного й практичного обгрунтування.
Вивчення економiчноl лiтератури показало, що рiзнi аспекти управ-лiння витратами становлять штерес для багатьох дослiдникiв. Однак бшь-шiсть учених розглядае управлшня витратами окремо вiд процесiв розвитку тдприемства. Економiчне управлiння витратами пщприемств потре-буе чiткого формулювання всього категоршного апарату, врахову-ючи вс позитивнi аспекти i недолiки юнуючих тлумачень.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Витрати були i залишають-ся важливою економiчною категорiею, яка характеризуе ефектившсть використання ресурЫв (економiчних чинникiв виробництва) i визначае рентабель-нiсть дiяльностi суб,ектiв господарювання. Теоретичт аспекти управлiння витратами дослщжували 1.О. Бланк, С.Ф. Друрi, Ч. Хорнгерн, Дж. Фостер, серед украшських учених - П.Й. Атамас, Ф.Ф. Бутинець, Н. В Герасимчук, В.П. Завгороднш, В.Я. Савченко, В.В. Сопко, В. Г Лшник, Л.В. Нападовська, Л.В. Чижевська та шшь Розроблено окремi аспекти облжу, калькулювання аналiзу, нормування i планування витрат. Однак, сьогодш в економiчнiй л^е-ратурi не iснуе однозначностi у трактуванш сутностi управлiння витратами чи визначення його основних завдань чи методiв. Зокрема, П. А. Атамас, вва-жае, що вщсутшсть органiзацiйного подшу облiку на фiнансовий та управ-лiнський, значно мiрою негативно позначиться на професшному рiвнi керiв-ниюв та спецiалiстiв пiдприемств, а вщтак керiвники не володiтимуть методами i прийомами управлiнського контролю та аналiзу, що негативно вплине на прийняття управлшських рiшень [1]. О.1. Драган у статтi "Удосконалення методики формування витрат на виробництво продукци (послуг) на шд-приемствах м'ясно! промисловост^' вважае, що ефективнiсть виробництва за-лежить вiд повноти та своечасност облiку витрат та виробництва i пропонуе
модель формування co6ÏBapTOCTÎ peanÏ30BaH0Ï продукци (робгт, послуг) [2]. На ocHOBi npoaHanÏ30BaHoro вище, автор робить висновок, що зростання ваго-мост упрaвлiнського облiку призвело до зменшення потреби в бухгалтерах-aнaлiтикaх та зростання - у фaхiвцях з упрaвлiння витратами.
Метою дослвдження. Розглянемо економiчну сутнiсть витрат та роз-межування понять "витрати", "затрати", проaнaлiзуемо рiзномaнiтнi методи калькуляци продукцiï, що впливають на процес формування витрат. Дамо оз-начення управлшню витратами як складного, багатоаспектного динaмiчного процесу.
Основш результати дослiдження. Управлшня витратами - це процес цшеспрямованого формування витрат щодо ïхнiх видiв, мiсць та носiïв за постшного контролю рiвня витрат i стимулювання ïхнього зниження.
Система упрaвлiння витратами мае функцюнальний та оргaнiзaцiйний аспекти. Вона мютить тaкi оргaнiзaцiйнi шдсистеми:
• пошук i виявлення чиннишв економiï ресурЫв;
• нормування витрат ресурЫв;
• планування витрат за ïхнiми видами;
• облiк та анал1з витрат;
• стимулювання економи ресурЫв i зниження витрат [4].
Такими шдсистемами керують вщповщт структурнi одиницi шд-приемства, залежно вiд його розмiру (вiддiли, бюро, окремi виконaвцi). Виявлення й використання чинниюв економiï ресурсiв, зниження витрат е обов'яз-ком кожного пращвника пiдприемствa, передусiм спецiaлiстiв i керiвникiв усiх рiвнiв.
Згiдно з певними оргашзацшно-техшчними рiшеннями та умовами розробляються норми витрат усiх видiв ресурсiв: сировини, основних i допо-мiжних мaтерiaлiв, енергiï, трудових ресурЫв тощо.
Економiчний пiдхiд до визначення витрат походить з ïx економiчноï природи (як витрати на просте вщтворення ресурсiв, що використовуються), а не з характеру та джерел вщшкодування. За економiчного пiдxоду до складу поточних витрат потрiбно залучити всi витрати, пов,язaнi з поточною дь яльнiстю пiдприемствa, в тому чист i непродуктивнi витрати у зв'язку з по-рушеннями у виробничо-технолопчному процесi, незбалансованою структурою ресурЫв, що використовуються тощо. В бухгалтерському облшу ми ко-ристуемось П (С) БО 16 "Витрати" [5].
Витрати е основним обмежником прибутку i одночасно визначальним чинником, який впливае на обсяг пропозици. Ефектившсть управлшня витратами мае велике значення для шдприемства, тому вивченню категори "витрати" потрiбно придшити особливу увагу. В економiчнiй наущ уже довго точиться дискуЫя щодо iдентичностi категорш "витрати" i "затрати". Один iз вaрiaнтiв розмежування понять запропонував О. Шпикуляк (табл.).
Автори А. М. Турило, Ю. Б. Кравчук, А. А. Турило сшввщносили витрати виробництва з процесом виробництва взагал^ а собiвaртiсть - з конкрет-ним продуктом, завершеним виробництвом. Витрати виробництва вони роз-глядають як стешнь сходження вiд абстрактного - вартост до конкретного -собiвaртостi продукцiï, причому сaмi витрати, на його думку, е лише теоре-
тичним поняттям, що характеризуе процес вщтворення з точки зору всього суспшьства [6].
Табл. Ознаки розмежування категорш "витрат " i "затрати " [7]
Витрати Затрати
1. Варт1сний показник. 2. Джерело: ресурси й активи. 3. Ивень: визначаеться технолопею i ор-ган1зац1ею виробництва. 4. Вплив: продуктивтсть виробництва, конкурентоспроможн1сть продукту. 5. М1тм1защя: покращення техн1ко-тех-нолог1чного оснащення й орган1зацИ прац1. 1. Натурально-речовий показник. 2. Джерело: вартшть одиниц1 ресурс1в й актив1в, вкладених у виробництво. 3. Ивень: визначаеться вартштю, ц1ною вх1дних ресурс1в. 4. Вплив: прибутковшть б1знесу i цшова конкурентоспроможн1сть товару. 5. М1н1м1зац1я: оптим1защя затрат i пос-тачання ресуршв за прийнятними ц1нами
Термш "затрати" (cost) мае стосунок до всякого використання ресур-Ыв, зокрема i на придбання актив1в, тод1 як термш "витрати" (expense) сто-суеться використання лише тих ресурЫв, якi пiд час визначення прибутку господарського суб'екта за цей перюд часу ставляться у вщповщшсть доходам [6]. На наш розсуд, витрати виступають в трудовш, натурально-речовш i вартiснiй формах. Трудову форму витрат становлять витрати сусшльно! правд, вираженi необхщною i додатковою працею. Натурально речовi витрати виробництва, якi вираженi в формi собiвартостi - це використана частина кош^в виробництва i витрати на оплату пращ пращвниюв.
Витрати виробництва знаходять свое вираження в показниках собiвар-тост продукцп, що в грошовому виразi характеризуе вс матерiальнi витрати i витрати на оплату пращ, потрiбнi для виготовлення i реалiзацil продукцп. Проте до складу витрат шдприемства входять не тшьки тi, що пов,язанi з ку-пiвлею ресурсiв, крiм них шдприемство несе витрати на збут та просування продукцп на ринок. Сюди належать витрати, пов'язаш з транспортування ви-робiв споживачу, на здшснення маркетингових дослiджень та оргашзащю реклами тощо. Вираженi у грошовш формi вони являють собою витрати ре-алiзацil продукцil.
Крiм цього, шдприемство сплачуе податки, збори, робить вщрахуван-ня в рiзноманiтнi цiльовi та позабюджетнi фонди, що також вщносяться на собiвартiсть продукцil. Сума витрат виробництва i реалiзацil, податюв, зборiв i обов'язкових вiдрахувань становить витрати шдприемства або повну собь вартють продукцil.
Пiдприемницький успiх значною мiрою залежить вiд того, наскшьки правильно здiйснено технiко-економiчну i фшансову оцiнку на стадil плану-вання, прийняття управлшського рiшення. Отож, у ринковш економiцi управ-лiння витратами повинно означати створення едино1, рацюнально1, чiтко та безперебiйно функцiонуючоl системи з певними цшьовими установками та взаемопов'язаними елементами. Пропонуемо розглянути концептуальш осно-ви управлiння витратами шдприемств.
З позицiй бухгалтерського пiдходу, до виробничих витрат варто вщ-носити вЫ реальнi, фактичнi витрати, що здшснюються в грошовiй формi. Такими можуть бути: заробггна плата робггниюв; плата за оренду будинкiв,
споруд, верста^в, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банюв, страхових компaнiй i т. ш. З позицiй економiчного пiдxоду, до витрат виробництва варто вщносити не тiльки фaктичнi витрати, здшснюваш у гро-шовiй форм^ але i не оплaчувaнi фiрмою витрати, витрати, пов,язaнi з упуще-ною можливiстю нaйоптимaльнiшого застосування своïx ресурсiв.
I бухгалтери, i економюти залучають до своïx розрaxункiв фактичш витрати (зaробiтнa плата робiтникiв, оклади службовцiв, оренда примiщень та вартють мaтерiaлiв). Для буxгaлтерiв фaктичнi витрати важлив^ оскiльки вони охоплюють прямi виплати пiдприемствa iншим юридичним особам, з якими воно мае справу. Ц витрати повинш знати i економюти, фaктичнi витрати - це ri кошти, якi могли би бути використанш десь в шшому мiсцi з бiльшою ефектившстю.
Клaсифiкaцiя витрат за економiчними елементами дае змогу знати структуру собiвaртостi i здшснювати цiлеспрямовaну полiтику покращення економiки пiдприемствa. Але ця класифжащя унеможливлюе визначення важливого економiчного показника - собiвaртостi однiеï одиницi продукци.
Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифь кащю за статтями витрат (калькуляцшними статтями). На вщмшу вiд попе-редньоï класифжаци, кaлькуляцiя дае змогу врахувати витрати, безпосе-редньо пов,язaнi з виготовленням конкретного виробу. У щ витрати входять, як мaтерiaльнi витрати, так i витрати на налагодження, обслуговування i управлшня виробництва цього виду виробу. Калькуляцш складають за анало-пчними статтями витрат, що i собiвaртiсть товaрноï продукцiï по шд-приемству загалом, але в рaзi потреби, в окремих галузях виникае потреба видiлення окремих статей витрат.
Для забезпечення нас^зного розрахунку i планування як калькуля-цшш одиницi, зазвичай, використовують фiзичнi одинищ вимiру конкретних видiв продукцiï, прийнят у виробничiй прогрaмi пiдприемствa (штуки, тон-ни, метри, кВт-год тощо). Застосовують рiзномaнiтнi методи кaлькуляцiï продукци: прямого розрахунку, розрахунково-аналггичного, нормативного, пара-метричного, вилучення витрат, коефщентний i комбiновaний. Застосування того або шшого методу залежить вiд виду виробленоï продукцiï, характеру теxнологiчного процесу, особливостей перероблення сировини.
Метод прямого розрахунку застосовують на тдприемствах, що виго-товляють однорiдну продукцiю. Тут витрати на одиницю продукци визначають шляхом розпод^ зaгaльноï суми витрат на кшьюсть виробленоï продукцiï.
На великих виробництвах з широкою номенклатурою набув пошире-ння розрахунково-аналггичний метод. Сутнiсть його полягае в тому, що прямi витрати на одиницю продукци визначають на основi прогресивних норм витрат ресурЫв.
Нормативний метод - найпрогресившший. Вш базуеться на нормах i нормативах використання мaтерiaльниx i трудових ресурЫв, на його основi можна робити розрахунок калькуляцш на новi види продукци.
Параметричний метод - застосовують для розрахунку витрат виробництва однотипних, але рiзниx за яюстю виробiв. Вш грунтуеться на встанов-леннi зaкономiрностей змiни витрат залежно вiд змiни якiсниx пaрaметрiв
продукцп. Виявивши цю 3aKOHOMÏpHÎCTb i витрати на виготовлення виробу -макету, можна дiзнатися про витрати на iншi однотипш вироби, що вiдрiзня-ються один вiд одного певними параметрами. Для добору яюсних властивос-тей (параметрiв) використовують кореляцiйний аналiз залежност змiни витрат вiд змши кожного параметра. Вiн дае змогу порiвняти покращення яюс-них властивостей продукцп з додатковими витратами на ïï виготовлення.
Методи вилучення витрат, коефщентний i комбшований, базуються на визначенш загальноï суми усiх витрат на переробляння вихiдноï сировини i подальшого ïï розподiлу на отримувану продукщю. Цi методи використовують на комплексних виробництвах (де з однiеï вихiдноï сировини, у единому технолопчному процесi одержують два або декшька рiзних видiв продукцiï).
Метод вилучення витрат полягае в тому, що з усiеï продукцп, отри-маноï внаслiдок комплексноï перероблення сировини, один ïï вид вважають основним, iншi - побiчними. З загальних витрат на переробляння сировини вилучають вартiсть побiчноï продукцiï, а суму, що залишилася, вiдносять на витрати з виготовлення основноï продукцiï.
Застосування цього методу доцшьно в галузях, де побiчнi продукти займають невеличку питому вагу, а 1'хня ощнка не мае iстотного впливу на витрати з виготовлення основноï продукцп.
Коефвдентний метод (метод розподiлу витрат) потребуе розподшу усiх витрат мiж отриманими продуктами пропорцiйно. При цьому один iз продуктiв приймаеться за умовну одиницю з коефiцiентом, рiвним одиницi, а iншi прирiвнюються до нього за перекладним коефiцiентом, що враховуе якусь ознаку (вщпускт щни на продукцiю, ïï вага й ш.).
Витрати на виготовлення одинищ кожного виду продукцiï обчислю-ють у такiй послiдовностi: весь випуск продукцп розраховують в умовних одиницях; визначають витрати на одну умовну одиницю шляхом розподшу загальноï суми витрат на випуск продукцп в умовних одиницях; розраховують витрати на виготовлення кожного виду продукцп шляхом множення витрат на умовну одиницю i на вщповщний коефщент.
Комбшований метод. Суть його полягае у такому: а) велика частина продуклв належить до основной Це зменшуе вплив оцшки побiчноï продукцп на витрати з виготовлення основного продукту; б) побiчну продукщю вилучають з загальних витрат не за вщпускними щнами, а у вщсотку до витрат за перероблення всiеï сировини; в) суму витрат, що залишилася, розподшя-ють мiж основними видами продукцп.
Висновки. Виробництво будь-якого товару потребуе затрат економiч-них ресуршв, що, через свою вщносну рщюсшсть, мають визначеш щни. Кшьюсть якогось товару, що його фiрма намагаеться запропонувати на ринку, залежить вщ цш (витрат) i ефективност використання ресурЫв для його виготовлення, з одного боку, i вщ щни, за якою товар буде продаватися на ринку, - з шшого. Проте в процес виробництва фiрма-виробник поряд iз витратами виробництва здшснюе також витрати на просування товару на ринок, маркетинговi дослщження, органiзацiю реклами, сплачуе податки тощо.
Затрати, витрати, собiвартiсть, е найважлившими економiчними кате-горiями. ïхнiй рiвень багато в чому визначае розмiр прибутку i рентабельнос-
тi шдприемства, ефектившсть його господaрськоï дiяльностi. Зниження й оп-тимiзaцiя витрат е одними з основних напрямюв удосконалювання економiч-ноï дiяльностi кожного шдприемства. Шдвищення теxнiчного рiвня виробництва, удосконалювання оргашзаци виробництва i пращ приводить до зниження витрат сировини, мaтерiaлiв i зaробiтноï плати.
Зменшення витрат сировини i мaтерiaлiв досягаеться за рахунок зниження норм ïx використання, скорочення вiдxодiв i втрат у процес виробництва та збереження, повторне використання мaтерiaлiв, впровадження без-вiдxодниx технологш. На величину витрат iстотний вплив мае змша цiн на сировину i мaтерiaли. У рaзi ïxнього збiльшення витрати зростають, а зниження - зменшуються. Значне зниження виробничих витрат досягаеться внаслщок застосування прогресивних методiв оргaнiзaцiï виробництва. Прикладом е розроблена в Япони система оргашзаци виробництва, яка отримала широке застосування в усьому свт. Вона знижуе витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукци. Сутшсть ïï полягае в тому, що комплектувальш вироби, точну кшьюсть деталей поставляють споживaчевi у визначене мюце, у потрiбний час. Якщо потрапляють брaковaнi детaлi, ви-робничий процес зупиняеться, тому що запаЫв на робочому мющ немае.
Варто наголосити, що система управлшня витратами повинна впрова-джуватися на комплекснш основ^ забезпечуючи взаемозалежне вирiшення поставлених завдань. Тшьки такий пiдxiд буде сприяти стрiмкому зростанню економiчноï ефективност роботи пiдприемствa.
Л1тература
1. Атамас П.Й. Управлшський облш : навч. пос1бн. - Д.-К. : Центр учбов. л1т-ри, 2006. -
440 с.
2. Драган О.1. Удосконалення методики формування витрат на виробництво продукци (послуг) на шдприемствах м'ясноï промисловост // Економша, фшанси, право. - 2006. - № 2. - С. 11-15.
3. Козаченко Г. В., Погорелов Ю. С., Хлапьонов Л. Ю., Макух1н Г.А. Управлшня затратами шдприемства : монограф1я. - К. : Вид-во "Л1бра", 2007. - 320 с.
4. Корольова О.1. Концепщя розвитку бухгалтерського обл1ку витрат в Укра^н // Еко-номша, ф1нанси, право. - 2008. - № 7. - С. 13-17.
5. Положения (стандарт) бухгалтерського обл1ку 16 "Витрати": затверджено наказом № 318 МЫстерства фшанс1в Украши вщ 31 грудня 1999 р.
6. Турило А. М., Кравчук Ю. Б., Турило А.А. Управлшня витратами шдприемства : навч. пос1бн. - К. : Центр учбов. лгг-ри, 2006. - 120 с.
7. Шпикуля О.Г. 1н-т витрат в економ1чнш теори i практиц1 // Економ1чн1 науки. Сер. "Облш i ф1нанси" : зб. наук. праць. - Луцьк, 2008. - Вип. 5(2 0), ч. 1. - 367 с.
УДК336.71:338.46 Астр. В.Т. Сухаревич1 - Ушверситет 6антвсько1 справи
НБУ, м. Кит
БАНК ЯК СУБ'СКТ Л1ЗИНГОВИХ В1ДНОСИН
Дослщжено р1зш форми учасп банюв у л1зинговш д1яльносп, визначено 1хн1 переваги та вади. Видшено проблеми, яю не перешкоджають в1тчизняним банк1всь-ким установам активно стимулювати ринок л1зингу. Окреслено перспективи подаль-шого розвитку ринку л1зингу за участю банюв.
1 Наук. кер1вник доц. М.Л. Лашшко, канд. екон. наук - Л1БС Ун1верситету банк^вськох справи НБУ, м. Кш'в
