CC BY
18
ло подолання феодально! подрiбненостi, ломки арха!чних вiдносин, що базу-валися на особистш залежностi. I саме для цього необхщно було використати можливост держави. I саме тому мерканташзм проголошував активну роль держави у реформуванш економiчних вiдносин. Вiн фактично вимагав все-бiчного втручання держави в економiчнi процеси. Воно стосувалося не лише торгiвлi, грошово! сфери, а й виробництва, аграрних вщносин ^ зрештою, вЫе! системи соцiально-економiчних взаемин. Це дало пiдставу англшському фiлософу й економiсту Т. Гоббсу (1588-1679) проголосити державу единою альтернативою анархй. Вiн характеризуе 11 як державу-абсолют, функцп яко! повиннi постшно зростати. Так, на його думку, народжуеться "великий Ле-вiафанм, в руках якого не лише вся повнота керiвництва торпвлею та промис-ловiстю, а й право "запровадження" вiдносин власностi [1, с.196, 266].
Меркантилiзм був не тiльки i не стiльки економiчною теорiею, скшьки економiчною полiтикою, що 11 проводили тодшш уряди. Якщо спершу йшло-ся про регулювання зовшшньо! торгiвлi з метою нагромадження багатств у виглядi грошей, дорогоцiнних металiв, то шзшше ставиться завдання досяг-нення активного торговельного балансу. Це добре шюструе вимога дотри-мання "балансу контракпв", тобто зобов'язання кожного англшського шдда-ного до того, щоб жоден контракт з iноземцями не привiв до чистого вiдтоку шляхетних металiв з кра!ни.
Найяскравiшим втшенням меркантилютсько! полiтики став кольбера-тизм, тобто полггика, яку проводив у Францй генеральний контролер фшан-шв при Людовiку XIV Жан-Батист Кольбер (1619-1683). Вш не лише запро-вадив суворий митний протекцiонiзм: обмеження iмпорту та заохочення екс-порту, але робив це селективно. Так, дозволялося вiльно ввозити у крашу си-ровину i водночас обмежувалося 11 вивезення, рiвно як i товарiв з незначною переробкою. Та найсильшшим пунктом його програми було прагнення мо-дернiзувати й стимулювати виробництво в усiх галузях народного госпо-дарства. З цiею метою здшснювалися контроль за дiяльнiстю корпорацш, примусове запровадження нових технологiй, контроль за щнами та якiстю продукцп, контроль за заробiтною платою, створення королiвських мануфактур та стимулювання найконкурентоздатшших приватних мануфактур.
Що стосуеться камералiзму, то його особливiсть зумовлювалася свое-рiднiстю розвитку Нiмеччини: феодальною подрiбненiстю, вiдсталiстю со-цiально-економiчних вщносин тощо. Камералiсти вимагали активно! учас^ держави у господарських справах, заходiв, спрямованих на нагромадження коштiв i капiталiв у кра!нi. Крiм того, камералiсти особливу увагу звертали на проблему державного управлшня, створили "науку про полщш". Термiн "полiцiя" вони трактували як мистецтво державного управлшня, тому й дiя-льнiсть держави називалась полiцейською. Теорiя полiцейсько! держави була найповшше опрацьована X. Вольфом (1679-1754). Вш вважав, що держава мае право застосовувати вЫ необхщш засоби, щоб кожен !! член виконував сво! обов'язки.
Отже, доводиться визнати, що зародження ринково! економжи вiдбу-валося за активно! шдтримки держави, яка сво!ми дiями, часто насильно,
сприяла розвитку ринкових вщносин i первюному нагромадженню капiталу. Дiапазон державного втручання був надзвичайно широким, що дало шдставу сучасникам та iсторикам порiвнювати державу з Молохом чи Лавiафаном. Можна стверджувати, що урядовий штервенщонашзм став новим чинником соцiально-економiчного розвитку у свт.
Ситуацiя щодо економiчноï ролi держави рiзко змщуеться iз вступом катташзму у другий перюд свого розвитку. Були усунут феодальнi перепони на шляху розвитку, знят "рогатки з дор^" (термiн П. Буагшьбера) торгiвлi, ринковi вiдносини стали пашвними майже у всiх сферах громадського життя - все це означало, що держава виконала покладеш на не1' завдання. По-дальший економiчний розвиток вже не вимагав постiйноï присутностi держави. Для змщншого капiталу система регламентацiï та ошки стае все обтяжли-вiшою. Нова ситуащя народжуе нову iдеологiю. Змшюються пiдходи до обо-в,язкiв держави. ïх можна коротко охарактеризувати вщомим висловом: "Мавр зробив свою справу, Мавр може йти". На змшу меркантилiзму, який надавав державi необмежену владу у сферi економiки, шдпорядковував осо-бистiсть "полiцейському" уряду, приходить економiчний лiбералiзм.
Лiбералiзм - це теорiя, що проповiдуе економiчну свободу громадян, особистий штерес господарських суб'еклв як передумови для створення ефе-ктивноï економiчноï системи. На думку лiбералiв, в економiцi iснуе природ-ний порядок, який формуеться внаслщок дiяльностi "економiчноï людини". Ïï природне бажання полягае в тому, щоб з мшмальними витратами забезпе-чити максимальний добробут. Двигуном розвитку економжи стае вiльна iнiцiатива окремо1' людини. Тому складовою економiчного лiбералiзму висту-пае вимога визнання недоторканост особистостi, ïï прав i свобод. Це означае формування концепци правовоï держави.
Ще однiею складовою цiеï теорiï е заперечення необхiдностi втручання держави в економiчне життя. Лозунгом лiбералiзму став принцип laissez faire, laissez passe - "нехай кожен ще своïм шляхом", вживаний частше у ско-роченому варiантi "laissez faire".
Виникнення економiчного лiбералiзму пов'язуеться iз формуванням класичноï школи у полiтичнiй економи. Цi iдеï ми знаходимо у зачинателя класичноï школи англiйця У. Петтi (1623-1687). Саме в нього, одного iз перших, з'являеться положення про природний порядок та шюдливють його по-рушення державою. Вiн рiзко виступае проти адмiнiстративноï регламентаци господарського життя, коли вона "суперечить законам природи" [2].
Проте концепцiя природного порядку найповшше була опрацьована саме фiзiократами на чолi з Ф. Кене (1694-1774). Вони виходили з того, що природа i суспшьство шдпорядковаш единим природним законам. Це означае необхщшсть злагоди мiж фiзичним устроем свiту та оргашзащею сус-пiльства. "Цi закони непохитш, непорушнi i взагалi найкращi закони, як мо-жуть iснувати" [3, с. 343] Дотримання цих закошв i формуе природний порядок. Держава не повинна заважати дiям природних закошв, оскшьки вони створюють найвипдшший для людей економiчний лад, встановлюють природне право вЫх людей. Фiзiократи вважали, що у суспiльствi iснуе самовщ-
новлювальний природний порядок i тому нема потреби у державному управ-лшт економiкою. Вони були першими послщовними представниками лГбера-лiзму та iндивiдуалiзму. Функцiï держави вони зводили до: 1) забезпечення та охорони природного порядку, i передуЫм захисту власностц 2) просвГти народу для розумшня природних законiв; i 3) створення i утримання шдпри-емств громадського характеру - шляхiв, каналiв тощо.
Найавторитетнiшим представником економiчного лiбералiзму був Адам Смгг (1709-1765). Саме вш обгрунтував i розвинув його економiчну концепцiю, зробив перспективним та впливовим. Серцевиною концепцiï стало вчення про економiчну свободу. Остання починаеться з особистоï свободи i права розпоряджатися власними здiбностями та часом, рiвностi всiх членiв суспiльства. Далi вона передбачае свободу вибору роду дiяльностi: нехай ко-жен робГтник працюе там, де отримуе найбшьшу платню, а кожен шдпри-емець вкладае грошi туди, де сподiваеться одержати найбiльший прибуток. Рушiйною силою економiчноï дiяльностi виступае егоïзм, прагнення шдивща створити i пiдвищити свш добробут. В умовах досконало1' конкуренци при-ватнi i суспiльнi штереси можуть спiвiснувати i навiть збГгатися.
"Невидима рука" у Смiта виконуе роль регулятора економiчноï систе-ми i робить це майже бездоганно. Таким чином, Смгг приходить до висновку про невтручання держави в економiчну сферу. Бгльше того, вш намагаеться довести, що державi за самою природою не властивi економiчнi функци. Невтручання держави в господарськ процеси для Смiта е основною засадою.
Поряд з тим вш розумiе, що повне виключення держави з госпо-дарського мехашзму е неможливим, що Гз загального правила все ж можуть бути винятки, яю, зрештою, це правило лише шдсилюють. Тому "смтвська" держава повинна виконувати три обов'язки "дуже важливого значення": по-перше, захист населення вщ насильства та агресш з боку шших держав; подруге, захист громадян вщ несправедливост та гноблення з боку шших, ви-конання правосуддя i, по-трете, утримання певних суспшьних шститутГв, тобто виконання того, що шзшше буде названо суспшьними благами. Таю державш функци вш розглядае як терпиме зло.
I вщповщно до цих поглядГв в економГчнш лГтературГ склалася модель держави "шчного сторожа", яка не втручаеться в економГчш процеси, а лише забезпечуе та охороняе ïx природний плин. "АнархГя плюс констебль" е дос-татньою запорукою ефективного функцюнування ринково!" економжи.
Таким чином, можна стверджувати, що погляди А. СмГта i класично1' школи загалом, е апофеозом принципу laissez faire, найрадикальшшим обме-женням, якщо не сказати запереченням, економГчно1' ролГ держави. 1з завер-шенням класично1' школи починаеться поступовий вГдхщ з цих ясних ри-гористичних позицш. "Маятник" економГчно1' думки починае свш рух у зво-ротному напрямГ, чим започатковуе поступове "повернення" держави в еко-номжу. Цю тенденщю демонструе вже завершувач класично1' школи Дж. С. Мшль (1806-1873), який у свош фундаментальнш пращ "Основи полГтич-но1' економп" зробив спробу шдсумувати класичш вчення. Вш, зазвичай, дот-римуеться визнано!' засади невтручання держави в господарське життя. Але
поряд з тим вш вказуе, що не можна обмежувати державу виконанням двох-трьох функцш. На його думку, взагаш неможливо провести Mдемаркацiйну ль нiюм мiж тим, що дозволяеться i що не дозволяеться робити державь Наспра-вдi все повинно визначатися конкретними обставинами та ситуащею, як дик-тують доцiльнiсть використання владних повноважень для досягнення певних цшей. Головним аргументом на користь розширення державного впливу е не-бажання приватних осiб братися за виконання тих чи iнших справ, бщшсть на-цй", мбезпораднiсть сусшльства" як вiдсутнiсть дiловоï iнiцiативи та кашташв. Так, держава повинна взяти на себе обов'язки зi створення шфраструктури, розвитку освiти i науки, розробки фабричного законодавства тощо.
1з сказаного видно, що Дж. С. М1лль ще в рамках класичноï концепци "перейшов Рубiкон" лессеферизму й вщкрив новi можливостi та новi сфери для урядовоï дiяльностi на нивi економiки. Класична школа з ïï концепщею "мь нiмальноï держави" фактично вiдповiдае другому перiоду розвитку капп^зму.
Промислова революцiя розпочинае mpemiü nepiod - перюд шдустрь ального капiталiзму, основна частина якого припадае на Х1Х ст. Цей перюд отримав назву капiталiзму вiльноï конкуренцп або класичного капiталiзму. Перехiд до цього етапу розвитку був пов'язаний iз виникненням ряду сутте-вих соцiально-економiчних проблем. Вони були викликаш головним чином переходом до нового технолопчного способу виробництва:, вiд виробництва, що базувалося на ручнiй пращ, до машинного. Це спричинило докоршну пе-ребудову системи виробництва, його реструктуризащю, змiну устрою еко-номiчних та технiко-економiчних вiдносин. Воно ж породило до життя цик-лiчнiсть господарських процесiв, яку необхiдно було осмислити й присто-суватися до не].'. Суспiльство вперше зiткнулося з такими проблемами як пе-рюдичш кризи, масове безробiття, позбавлення власного господарства людей, попршення як якост^ так i рiвня життя значних верств населення, за-гострення сощальних конфлiктiв.
Аналiз та розв'язання проблем цiеï ситуацiï лягли на плечi нового, шс-лякласичного поколшня економiстiв. Вони демонструють цiлу гаму поглядiв, починаючи з вiдвертих послщовниюв Смiта типу Ж.-Б. Сея i закшчуючи неп-римиренними супротивниками на зразок С. Сюмонда. Опоненти не погоджу-вались з класиками передуЫм у питаннях оцiнки механiзму функцюнування ринковоï економiки. Вони поставили шд сумнiв всесилля "невидимоï руки", ïï здатшсть забезпечити гармонiйний розвиток економжи та суспiльний добро-бут. I ix погляди знову звертаються до "видимоï руки", до регулюючих мож-ливостей держави.
В особi Ж. Сiсмондi (1773-1824) "класична школа зус^чае на своему шляху першого критика". Помилка класиюв, на думку опонента, полягае у беззастережному шдштовхуванш до промислового розвитку, вихвалянш пе-реваг конкуренцп, яка начебто веде до суспiльноï гармони та невтручання держави. Як наслщок, прогрес виробництва оплачуеться бщшстю i страждан-ням значних верств населення. Тому держава повинна втрутитися у сти-xiйний процес розвитку, встановити межi приватноï шщативи, взяти пiд за-хист працюючий люд. Вiдповiдно до цього вш передбачив чотири фунци
держави: здшснення громадського порядку, правосуддя, охорона особистосл та власностц виконання громадських робгт, завдяки яким суспшьство буде забезпечене добрими дорогами, здоровою водою тощо; здшснення народноï освГти, яка забезпечить дгтям виховання, а у дорослих розвинеться релтйне почуття; забезпечення нацюнального захисту, участ у вигодах, що ïx надае громадський порядок.
Таким чином, СГсмондГ став першим проповщником державного ш-тервенцюналГзму доби розвинутоï ринковоï економжи.
ПодГбш погляди висловлюе шмецький економГст i полГтик Ф. ЛГст (1789-1846), але при цьому керуеться шшими мГркуваннями. Якщо його по-передника хвилювала доля простих трудГвниюв, то ЛГст переймаеться долею т-мецькоï нацiï, яка вщстала у своему розвитку вгд сусщшх ринкових краш. Лшвь дувати регрес за допомогою полггаки економГчного лГбералГзму неможливо, за-безпечити устх може лише активна державна полггака - така квштесенщя кон-цепци Ф. ЛГста, яку вш виклав у "Нацюнальнш системГ полiтичноï економИ".
Обсяги роботи не дозволяють розглянути ще цшу низку поглядГв що-до державноï активносп, зокрема сощалГстГв-утотсив, представниюв юто-ричноï та соцiальноï шкгл, маржишстГв тощо. Концепцiï, як ми розглянули, е характерними для нового нурту в економГчнш думщ, що народжуеться у пер-шш половиш XIX столпгя. На противагу економГчному лГбералГзму, вш вис-тупае шд гаслом "повернення" держави в економжу, хоча й досить обме-женого. З плином часу, з десяташття у десятилГття так вимоги посилюються, число неофтв зростае. Але попри те i навГть попри зростаючий практичний штервенцюналГзм, принцип laissez faire залишаеться i провщним, i пашвним. ЕкономГчний лГбералГзм протягом усього XIX столптя залишаеться мейнстрь мом - головною течГею в економГчнш думщ та провщною щеею в економГч-нш полггацг
Лiтература
1. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского: Избранные произведения в 2 т.: Пер.: с англ. - М.: Мысль, 1964. - Т.2. - 748с.
2. Петти У. Политическая арифметика. Избранные экономические и статистические произведения: Пер. с англ. - М.: Государственное социально-экономическое изд-во, 1940.324 с.
3. Кэне Ф. Избранные экономические произведения: Пер. с фр. - М.: Изд-во социально-экономической литературы, 1960. - 538 с.
УДК 336.71 Доц. О.Д. Вовчак, канд. екон. наук - ЛКА
БАНК1ВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ЯК ЧИННИК Ф1НАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШВЕСТИЦШНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАШ1
Розглянуто значення банювського кредитування в швестуванш економши, про-анал1зовано причини низько1 швестицшно1 активност банюв та визначено напрямки розширення та резерви збшьшення обсяпв банювського швестицшного кредитування.
Doc. O.D. Vovchak - Commercial Academy of Lviv
Banking crediting as an important prerequisite of investment process in
Ukraine
The point of banking crediting in economic investment is described, reasons of low investment activity of banks are studied and the ways for expanding and recourses for increasing the banking investment crediting are interpreted.
Позитивний вплив на розвиток економ^ Укра1ни мають комерцшт банки, насамперед, через здшснення таких активних операцш як кредитування та швестицшна дiяльнiсть. Зазначимо, що у сучасних умовах економiчного розвитку Украши банювське кредитування суб'екпв господарського життя на-бувае ще бiльшого значення, оскiльки, головним чинником фшансового забез-печення швестицшного процесу в Укршт мае стати банювське кредитування.
У Програмi розвитку швестицшно! дiяльностi на 2002-2010 роки [1] зазначено, що полшшення швестицшного кшмату у державi залежить вщ розв'язання проблем дiяльностi банювсько! системи, зокрема, вщ забезпечен-ня шдвищення рiвня концентрацп банкiвського капiталу, збшьшення обсягiв довгострокового кредитування реального сектору економжи, залучення кош-тiв населення.
Табл. 1. Кредитний портфель баншв Украти та його динамка за 2000-2002 рр.1
На 01.01. 2001 р. На 01.01. 2002 р. На 01.01. 2003 р. На 01.07. 2003 р. Темпи зростання, %
Показники .н гр. .с и т -а ва % оа тога и п .н .с и т -а ва % оа тога и п .н & .с и т -а ва % оа тога и п .н & .с и т -а ва % оа тога и п о S К О • а ° Я о И пз 0 S К О • 8 Й а 1 о И пз о S К О • ■а о И пз
Кредитний портфель -усього в т.ч. 2, со 6 со (N 0, <o о 0\ о 2 со 0, 0, 0 6, in" CO t^ 6 0, <o о со 6, 3 00 in 0, <o о .р in (N 00 (N
довгостроков1 кредити о, 00~ 0 со со 0, <p CO OO 6 in & 00 0 <N 2 i-J, in' in in 7 <э 3 3, in' у .р со ^ 2,
короткостро-ков1 кредити 00^ 2 со 0 (N 0, 00 о ■Ct ■ct 6 (N CO 2, 00 in' ^ о 6 CO r^ CO <N 00 0 6 0, (N у in in 2, со
Частка довго-строкових кредита у ВВП, % o, и IT, CO х 00 и 2, CD X и и X
Аналiз дiяльностi банювського сектора засв^ив, що за останш три роки в Украш вщбулись позитивнi змiни як в обсягах швестування, так i у са-мiй структурi iнвестицiй, насамперед, за рахунок збшьшення частки бан-ювських iнвестицiй. Такi змiни вiдбувалися завдяки зростанню довгострокового кредитування, темпи приросту якого за останш три роки перевищували тем-пи приросту кредитного портфеля загалом, про що свщчать даш табл. 1.
1 За даними Нацюнального банку Украíни.http://www.bank.gov.ua - Нацюнальний банк Украши.
Протягом 2000 року загальний обсяг банювських кредитiв зрiс на 91 %, у тому чист довгостроковi кредити збшьшилися на 44,7 %. Розвиток кредитно! дiяльностi залишався прiоритетним для банюв i у 2001 рощ. Протягом 2001 року кредитний портфель банювсько! системи Укра!ни збшьшив-ся на 35,8 %, а довгострокових кредиив на 71,7 %. Дiяльнiсть комерцiйних банкiв протягом 2002 року характеризувались випереджаючим зростання кредитного портфеля порiвняно iз загальними активами, а також довгостро-кового кредитування порiвняно з кредитним портфелем. У 2002 рощ щ по-казники становили вщповщно 45,6 % та 88,1 %.
За перше пiврiччя 2003 року темпи приросту довгострокового кредитування у 2,5 раза перевищували темпи приросту кредитного портфеля в цшому. Частка довгострокових кредиив у кредитному портфелi банкiв станом на 1 липня 2003р. порiвняно з початком 2003 року збшьшилася з 22,9 % до 30,1 %. У цшому ж кредитний портфель банюв Украши за перше пiврiччя 2003р зрю на 24,9 %, тодi як довгостроковi кредити - на 64,2 %, а корот-костроковi - всього на 13,2 %.
Виявлеш тенденцй свдаать про те, що комерцшш банки почали пе-реорiентовувати свою дiяльнiсть зi спекулятивних швидкоокупних операцш торговельно-посередницького характеру та короткострокових валютних опе-рацiй на отримання доходiв вщ кредитування реального сектора та довгострокових швестицшних операцiй, що мае позитивний вплив на приско-рення необхщно! реструктуризаци виробництва, пiдвищення економiчного потенцiалу пiдприемницького сектора. У перспективi такi процеси повиннi забезпечити зростання обсягу ВВП та полшшення економiчно! кон'юнктури.
Водночас усi проведенi дотепер на макро- i мiкрорiвнi економши заходи не сприяли здiйсненню втизняними комерцiйними банками активно! швести-щйно! полiтики та !х широюй участ у фiнансуваннi iнвестицiйних проектiв.
Як зазначено у Програмi [1], основними причинами, що стримують надання банками довгострокових кредит1в суб'ектам господарсько! дiяльнос-тi, е високий рiвень кредитних ризиюв, неплатоспроможнiсть бiльшостi по-зичальниюв, вiдсутнiсть реально! гарантi! повернення ними кредиив та лш-вiдно! застави, а також неефективна система оподаткування.
Проведений нами аналiз економiчних процеЫв та тенденцiй розвитку банкiвсько! дiяльностi в Укра!нi дозволив виявити найбшьш iстотнi чинники впливу на банювське iнвестицiйне кредитування та iнвестицiйну актившсть банкiв загалом. Вважаемо, що розгляд таких чинниюв доцiльно проводити за такими двома групами:
• чинники, що пов'язат з макроеконом1чною ситуащею та створенням вщпо-
ввдного швестищйного кл1мату;
• чинники, що пов'язат безпосередньо з д1яльтстю банк1в.
Зазначимо, що через нестабшьну полiтичну ситуащю кризовi явища в економiцi, зниження господарсько! активносп переважно! бiльшостi суб'егав господарювання, незадовiльне фiнансування державних швестицшних прог-рам, коливання платоспроможного попиту, а також зменшення сукупного по-питу економiчна ситуацiя в Укра!ш е досить складною. Фахiвцi стверджують,
що вихщ iз не! потребуе збiльшення обсяпв вiтчизняного виробництва з боку внутршшх iнвесторiв у 2,5 раза [2, ст. 175]. Важливе м1сце у цьому процес вiдводиться комерцiйним банком.
Сдина державна iнвестицiйна полiтика пов'язана з грошово-кредит-ною полiтикою НБУ. Поряд з тим, на сьогодш функщонування грошово-кре-дитно! системи залишаеться незадовшьним, що призводить до перемщення грошей у поза банкiвський тшьовий обiг, сприяе розвитку тiньово! економь ки, !! кримiналiзацi! та вщпливу капiталiв за межi Укра!ни. Так, за даними Держкомстату у 2002 рощ показник залучення прямих шоземних швестицш в Укра!нi становив рекордну суму - 1,07 млрд. доларiв США (що на 32 % пе-ревищуе показник 2001 року). Поряд з тим ще бшьше пожвавлення спосте-р1галося у процесах вилучення вже здшснених капiталовкладень. У 2002 рощ нерезидентами було вивезено кашталу на 368,8 млн. доларiв США, або на 38 % бшьше, шж у 2001 рощ [4, ст. 11]. За останш ж 10 роюв з Укра!ни вивезено вщ 20 до 40 млрд. доларiв США, яю здебiльшого легалiзованi в оф-шорних зонах [2, ст. 181].
Отже, чинники загальноекономiчного характеру у сукупност з орга-нiзацiйними недолiками банювсько! системи визначають !! орiентацiю на ко-роткостроковий характер використання грошових ресурс1в. За умов високих темтв iнфляцi! банки, що здiйснюють кредитування швестищй, опиняються в нерiвних умовах iз банками, якi обслуговують поточш потреби комер-цiйних структур. Адже кредитна дiяльнiсть за рахунок залучення довгострокових, надто дорогих кредитних ресурс1в завдае збитюв комерцiйним банкам. Це, у свою чергу, спричинюе високий рiвень процентних ставок за користу-вання кредитами, що робить довгостроковi швестицшш кредити невигiдними для потенцшних iнвесторiв.
До основних чинниюв мiкроекономiчного рiвня, якi впливають на ма-сштаби iнвестицiйно! дiяльностi банку i вибiр його iнвестицiйно! полггики, на нашу думку, слiд вщнести:
• етапи життевого циклу банку (етапи створення, швидкого 1 стшкого зростання, стабшзаци, сповтьнення зростання 1 поступове припинення д1яльност1), що ви-значае загальний тип повед1нки 1 полтгику банку на ринку, види 1 масштабн1сть ц1лей, як1 ставить перед собою банк, а також стратегию його розвитку;
• розм1ри банку, мережу його вщдшень та оргатзацшну структура самого банку;
• готовтсть банку йти на значт затрати, як1 не принесуть прибутку в найбли-жчому майбутньому, оскшьки 1нвестиц1йн1 операцй' потребують дорогого ресурсного та шформацшного забезпечення;
• структуру пасив1в банку, а саме: питому вагу залучених кошт1в на рахунках орган1зац1й та вклад1в до запитання, при цьому перевага "коротких" пасив1в може не дозволити банков1 використовувати !х для ефективних швестицш. Банков1 можуть бути невиг1дн1 довготермшов1 1нвестиц1! через високий р1-вень шфляцп, меншу ризикован1сть 1 велика прибутков1сть операц1й з валютою 1 з короткостроковими ц1нними паперами;
• лжвщтсть, адже банк для ведення 1нвестиц1йних операц1й повинен володти зна-чними надлишками л1кв1дност1, що пов'язано 1з самою природою швестищй, а також з великим ризиком 1 часто нелшвщтстю самих швестицш, що була характерна для украшського фшансового ринку початку 90-х рок1в та к1нця 1997р.
Зазначимо, що нинiшнiй стан розвитку банювсько1' дiяльностi ще не вщповщае критерiям здiйснення банками широкомасштабних кредитних опе-рацiй. Банки в Украïнi, нав^ь великi, е досить малопотужними для того, щоб фшансувати великi швестицшш проекти, яю реалiзують програму структур-ноï перебудови економiки Украïни. Вони володдать порiвняно невеликим розмiром власного кашталу, його питома вага в активах низька, в основному у банюв переважають короткостроковi пасивами, що обмежуе можливост довгострокових вкладень.
Серйозним фактором, що стримуе швестицшну актившсть банкiв, е також резервування. Сьогодш вимоги обов'язкового резервування На-цюнального банку Украïни (до 20 %) значною мiрою перевищують тi, що дь ють на захiдних ринках (до 1 % або не набагато бшьше). Воднораз слщ виз-нати, що бшьш високi ставки резервування в УкраАт е вимушеним заходом на становлення нацiональноï банювсько1' системи. Очевидно, що фiнансовi можливост банкiв у цьому разi суттево обмежуються.
Покращення ситуацн з довгостроковим кредитуванням вимагае виршен-ня комплексу назрших проблем. У Програмi розвитку швестицшно1 дiяльностi на 2002-2010 роки визначено таю основш напрями стимулювання процесу швести-цiйноï дiяльностi iз довгостроковим банювським кредитуванням:
• запровадження мехатзму ефективного захисту прав кредитор1в, прозорий порядок реал1зац11 заставного майна;
• забезпечення тдвищення р1вня концентраци банювського катталу шляхом тдвищення каттал1зацп та платоспроможносп баншв, запровадження про-цедури реоргатзацл фшансово-неспйких баншв;
• стимулювання залучення грошових вклад1в населення;
• створення спец1ал1зовано1 фшансово1 установи для здшснення довго- та се-редньострокового фшансування i кредитування прюритетних швестицшних проектов;
• запровадження мехатзму шотечного кредитування;
• стимулювання надходження iноземного капiталу в банкiвську сферу. Банки Украши можуть також активно сприяти залученню iноземного
капiталу до участ в iноземних проектах ФПГ та шших структур. Поряд з тим, закордонний каштал може актившше швестувати нашу економiку тодi, коли украшсью банки самi фiнансуватимуть ri чи iншi iнвестицiйнi проекти. Водно-час банки дають гарантiю повернення iноземних iнвестицiй, якi мають довiру. Зокрема, на шдтримку малого та середнього б1знесу передбачаються швести-ци на суму 121,2 млн. дол. 1нвестування цих проекпв шляхом вщкриття кредитних лшш здшснюеться через уповноважеш комерцшш банки.
Поряд з визначеними у Програм1 заходами для актив1зацп д1яльност1 комерцшних банюв в швестицшнш сфер1 та залучення ix до безпосередньо!" участ у розробщ й реал1зац11" швестицшно1' пол1тики необхщне виршення в рамках державно!" пол1тики таких ще завдань:
• посилення ролi держави у забезпеченнi швестицшного процесу, тобто розви-ток мехатзму державних гарантш, пiдвищення ïï координуючо1 ролi для ш-вестищйно1 д1яльност1, а також збiльшення обсягу державних швестицш;
• розробка реально1 програми всебiчноï струкгурно1 перебудови економжи Украши на перспективу для чико! орiентацiï у цьому питанн потенцшних швесторш;
• актив1защя роботи комерцiйних баншв щодо залучення заощаджень населен-
ня за рахунок пiдвищення якостi обслуговування;
• спрямування процесiв злиття, поглинання та банкрутства кредитних орга-
нiзацiй на формування таких структур 6анк1всько1 системи, як вiдповiдали б
вимогам пожвавлення 1нвестицш та економiчного зростання.
Для того, щоб займатися швестищями, банки повинш володгги де-шевими ресурсами, яю перерозподшяються вщ 1мен1 держави. За таких об-ставин актуальним е створення спец1ал1зованих швестицшних банюв на ос-нов1 державних ресурЫв, але за принципом роботи комерцшних.
Зазначимо, що виршити проблему шдвищення швестицшно1 актив-ност банюв можна також за рахунок ix валютних ресуршв, що могли б бути використаш для довгострокового кредитування кашталовкладень у промис-ловють та 1нш1 галуз1 економши. Маеться на уваз1 валютш активи комерцшних банюв, яю являють собою частину власних кошт1в i кошт1в кшенлв.
Л1тература
1. Програма розвитку швестицшно'1 дiяльностi на 2002-2010 роки. Затверджена пос-тановою Кабшету Мiнiстрiв Украши вiд 28 грудня 2001 р. № 1801.
2. Денисенко М.П. Основи швестицшно'1 дiяльностi: Пiдручник для студентiв вищих навчальних закладiв. - К.: Алерта, 2003. - 338 с.
3. Банкчвська система Украши в 2001 роцi: проблеми, тенденцл, перспективи// Вю-ник НБУ. - 2001, № 3. - С. 2-8.
4. ¡ивестицшний рейтинг регюшв Украïни у 2002 рощ. 1нститут Реформ. - Кшв,
2003.
5. www.bank.gov.ua - Нацюнальний банк Украши.
УДК330.15:504.06 Доц. М.Е. Матвеев, канд. екон. наук; О.1. Мерза - УкрДЛТУ
ЕКОЛОГ1ЧН1 ЗБОРИ ЯК ЗАС1Б ФОРМУВАННЯ ЕКО-НОМ1ЧНИХ МОТИВ1В ЕКОЛОГ1ЗАЦ11 ПРОЦЕС1В ВИ-РОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ
Розглянуто передумови виникнення еколопчних 36opiB за забруднення навко-лишнього природного середовища, нормативнi акти щодо ix застосування, проаналь зовано стан нарахування та сплати таких зборiв у межах лiмiтiв та понад них тд-приемствами та органiзацiями Львiвськоi область
Doc. M.E. Matveev; O.I. Merza - USUFWT
Environmental fees (charges) as the measure of economic motivation forming in the process of making production and consumption environmentally friendly
The preconditions of appearance of environmental charges for polluting the environment and legislation concerning their application are reviewed. The condition of charging and payment procedures within and beyond the limits are analyzed for Lviv region enterprises and organization.
Початок двадцять першого тисячол1ття людство зустр1чае цшим спектром криз: ресурсних, екоиом1чиих, сощальних, еколопчних. За всiеi видимос-т ixньоi автономност i непов'язаносп всi вони - наслщки одного й того само-
го явища, назва якому "вичерпання соцiально-економiчних форм розвитку сус-пiльства в рамках юнуючих природно-ресурсних i еколопчних умов" [2, с.8].
Це не перша ^ можливо, не остання подiбна криза в ютори людства. У попереднi епохи вихiд з подiбних криз людство знаходило в технолопчних i соцiально - економiчних революцiях. Цiлком iмовiрно, що й сьогодш ми зна-ходимось на порозi переходу до ново! сощально - економiчноi формацii. Разом з тим слщ зазначити особливост^ що вiдрiзняють нинiшнi трансформа-цшш процеси вiд тих, якi вщбувалися ранiше. Вперше ресурсна й еколопчна криза досягли меж глобально! системи, ставлячи шд загрозу безпеку бюло-гiчного життя на планетi. Як правило, будь-яке свщоме перетворення люди-ною природи мае за мету полшшення умов для життя людини. Однак люди-на, намагаючись полшшити деякi функцii навколишнього середовища, зде-бiльшого водночас ушкоджуе iншi його функци. Тому практично будь-яка антропогенна змша навколишнього середовища на сьогодшшньому етат е забрудненням довкiлля.
Антропогенним впливом на природу варто вважати будь-яю процеси змiни природи, зумовлеш дiяльнiстю людини (вiд грецького "антропос" - лю-дина). Найбiльш вдалим здаеться визначення, сформульоване Р. Лацко (1975): "Навколишне середовище - природний i створений людиною матерь альний свiт, що оточуе людське суспшьство i впливае на нього, в якому лю-дина як суспшьна iстота задовольняе сво! потреби ^ в свою чергу, впливае на нього своею дiяльнiстю" [2, ст. 20].
Шд забрудненням довюлля слщ розумiти змiну властивостей середовища (хiмiчних, механiчних, фiзичних, бiологiчних i пов'язаних з ними ш-формацшних), яка вiдбуваеться як наслiдок природних чи антропогенних процеЫв, що спричиняють попршення функцiй природи стосовно певного об'екту (людини, бiологiчного органiзму, об'еклв життедiяльностi людини). Виправданими можна вважати таю спричинеш людиною забруднення, при яких сума позитивних ефеклв у юльюсному чи якiсному вiдношеннi переви-щуе сумарний результат негативних наслщюв. В iншому разi змiна стану середовища веде до деградаци його функци i не може вважатися виправданою. Тривалий час у свш переважав саме такий характер використання середовища, що призвело до виникнення еколопчно! кризи. До комплексних форм забруднення призводить поховання промислових побутових вiдходiв. Особливо гострою е ця проблема в Укра!ш, що пов'язано з дуже низьким рiвнем екс-плуатацп сховищ вiдходiв. Часто виникають випадки загоряння см^ниюв i полiгонiв. Iнодi це переростае в процес перманентного тлшня вiдходiв, що супроводжуеться штенсивним забрудненням атмосфери iнгредiентами невь домого складу. Не вдаеться уникнути вторинних процеЫв забруднення грун-тiв, поверхневих i пiдземних вод вiдходами, що вимиваються i розчиняються.
Навколишне природне середовище або "соцiалiзоване середовище проживання людини" потребуе збереження його якост^ зокрема охорони, за допомогою державно-правових засобiв, обмеження непродумано!, спонтанно! шюдливо! людсько! дiяльностi, здатно! змшити його кiлькiснi та якiснi характеристики. Така охорона передбачае лопчну i послiдовну систему захо-
дiв, спрямованих на упередження негативно! дп на стан природного навко-лишнього середовища (шляхом видання дозволiв на викиди та скиди, вста-новлення лiмmв i нормативiв оплати, обмеження та припинення еколопчно шюдливо! дiяльностi, здшснення iнших органiзацiйно-розпорядчих дiй) або коригування змшеного 11 якiсного стану до рiвня, який не спричиняе негатив-нi процеси у природному середовишд та негативний вплив на саму людину i на складовi компоненти бюсфери (проведення рекультиваци земель, очищен-ня водних об,ектiв, пiдвишення продуктивност лiсiв i рибопродуктивностi рибогосподарських водойм тощо).
Одним з перших еколого-економiчних шструмент1в природоохорон-но! дiяльностi став мехашзм плати за забруднення навколишнього природного середовища, впроваджений Постановою Кабiнету М1шс^в Укра!ни вiд 13 Ычня 1992 року №18 "Про затвердження Порядку визначення плати i справляння платежiв за забруднення навколишнього природного середовища i Положення про республiканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища". Зпдно з щею Постановою була введена пряма плата за забруднення, яка залежить вщ кiлькостi та "якосп" забрудню-ючих речовин. Ця плата справлялася за викиди забруднюючих речовин в ат-мосферне повiтря, за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водш об'екти та за розмiшення вiдходiв [4, ст. 14].
Проаналiзуемо стан збору згаданих платежiв та !х використання на прикладi окремого регюну. Протягом 2002 року пiдприемствам i органiзацiям Львiвсько! областi було пред'явлено (нараховано) екологiчних зборiв за забруднення навколишнього природного середовища - 5,2 млн. грн., з них збори за викиди, скиди, розмщення вiдходiв у межах встановлених лiмiтiв -4,5 млн. грн.; за викиди, скиди, розмщення вiдходiв понад встановлеш лiмiти - 119,0 тис. грн.; за викиди в атмосферне повггря вщ пересувних джерел -512,2 тис. грн.; за збитки, заподiянi природ^ та за порушення природоохорон-ного законодавства - 37,9 млн. грн. (табл. 1). Фактично сплачено еколопчних зборiв за забруднення навколишнього природного середовища за минулий рш - 5,7 млн. грн., що становить 110,3 % вщ нарахованих.
В основу методологи встановлення нормативiв, яю визначали розмiри плати за забруднення, покладено: величину еколого-економiчного збитку; об-сяг грошових кош^в, який необхiдно "отримати" з кожно! тонни викидiв, скидiв, розмiшення вiдходiв для створення джерела фiнансування еколопчно! дiяльностi; економiчний стан пiдприемств-забруднювачiв.
Деградоване навколишне середовище не стiльки потребуе охорони, як зумовлюе систему захисту вщ нього всього живого, осюльки воно перетво-рюеться в джерело небезпеки для природних систем i комплекЫв, ландшаф-тiв, само! людини, iнших живих органiзмiв i суспшьства в цiлому.
Якщо охорона навколишнього природного середовища вимагае, перш за все, дотримання його яюсного стану, збереження вiдповiдних якiсних характеристик, то забезпечення екологiчно! безпеки передбачае ощнку екологiчного ризику здшснювано! даяльносп, дотримання сукупносп вимог, норм i нормативiв еколо-гiчно! безпеки, зафшсованих в екологiчному та iнших сферах законодавства.
