CC BY
25
is^^T/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616-08+613.95+616.839 ШЛ1МКЕВИЧ I.B.
АВНЗ «1ваноФранювський нацональний медичний унверситет», кафедра педатри
ЕФЕКТИВНЮТЬ ВАЗОТРОПНОТ ТЕРАПП У ДПЕЙ ¡3 НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНОЮ ДИСТОЫвЮ ЗА ГiПЕРТЕН3ИВНИM ТИПОМ
Резюме. У сmаmmi nроаналiзовано особлuвостi клтчного перебку захворювання та характеристики церебрального кровотоку в пацieнтiв ш нейроциркуляторною дистотею за гшертензивним типом. Показано, що у дтей мають мсце виражет дисциркуляторт змти в системi артерiального та венозного басейтв. 1м властива судинна дистотя на тлi змтено'1 ригiдностi судинног сттки. Апробовано засто-сування ноотропного препарату втпоцетин у комплексному лжувант пацieнтiв з нейроциркуляторною дистотею за гтертензивним типом. Доведено, що застосування втпоцетину тдукуе ефективну корек-цт клтко-функцюнальних зрушень та призводить до оптимiзацii основних параметрiв церебрального кровотоку в бiльшостi обстежених дтей. Ключовi слова: дти, дiагностика, лжування.
Артерiальна гшертенз1я (АГ) являе собою найпо-ширешше захворювання серцево-судинно! системи в дорослш популяцп [1, 12]. На сьогодш пошире-шсть АГ серед школярiв, за даними лгтератури, ста-новить вщ 1 до 14 % [3]. Тюний зв'язок пщвищеного артерiального тиску (АТ) i3 розвитком у подальшо-му гшертошчно! хвороби потребуе ретельного роз-гляду кожного факту АГ у дгтей [4, 16].
Нейроциркуляторна дистон1я (НЦД) — полГетю-лопчне функцiональне неврогенне захворювання серцево-судинно! системи, в основi якого лежать розлади нейроендокринно! регулящ! з численними й рГзноманггними симптомами, що виникають або за-гострюються на фон стресових впливiв, вщрГзняють-ся доброяюсним перебiгом, сприятливим прогнозом, не сприяють розвитку кардiомегалГi й серцево! недо-статностi [6, 11]. НЦД — це захворювання, що характеризуется симптомокомплексом розладу психо-емоцшно!, сенсомоторно! та вегетативно! активностi, пов'язане з надсегментарними та сегментарними по-рушеннями вегетативно! дiяльностi рiзних оргашв та систем, що клiнiчно характеризуется патологiею серця, порушенням судинно! циркуляцГ!, невроло-гiчними та троФГчними змшами, а також розладами адаптацГ! [7, 15]. У загальнш структурГ серцево-судин-них захворювань НЦД становить 32—50 %, а у щдлгг-кГв — 75 %. ПацГенти з НЦД становлять групу ризику щодо розвитку органГчних захворювань серцево-су-динно! системи — АГ й ГшемГчно! хвороби серця [2].
Одним Гз клГнГчних варГантГв НЦД е гшертен-зивний. НЦД за гГпертензивним типом — це пере-важно нейрогенна гшерсимпатикототчна форма пГдвищення АТ, що виникае внаслГдок порушення функцГ! нейрогуморальних систем, якГ регулюють рГвень АТ [10]. Стад зазначити, що у 80—85 % дГтей пубертатного перюду причиною АГ е гшертензив-ний варГант НЦД [8].
ЕтГологГчними факторами ризику в розвитку НЦД за гГпертензивним типом е спадково-консти-туцшш особливостГ нервово! та функцюнально! недостатносп або надмГрно! реактивностГ структур головного мозку, що регулюють д1яльнють вегетативно! нервово! системи, психолопчш особливостГ особистостГ i характеру (его!зм, егоцентризм), сощ-ально-економГчнГ фактори й умови зовшшнього се-редовища, гшокшез1я, перюди гормонально! пере-будови, неврегульований режим пращ i вГдпочинку, ненормований робочий день, недостатнш сон тощо [5, 14]. Поза тим, ютотну роль у генезГ НЦД вщгра-ють психогенш (психГчний стрес, ятрогенГ!, депре-сГ!), фГзичнГ (перевтома, травми, термГчш фактори,
Адреса для листування з автором: Шлшкевич 1.В.
E-mail: innashlimkevich@mail.ru
© ШлГмкевич 1.В., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
№ 1 (60) • 2015
www.mif-ua.com
61
KAiHiHHa пед1атр1я / Clinical Pediatrics
гшершсоляцш, iонiзуюча радiацiя, вiбрацiя, шток-сикацп, алкоголь, курiння) та iнфекцiйнi фактори
[9].
Незважаючи на значну поширенють та соцiальну значущiсть, механiзми розвитку АГ при НЦД за ri-пертензивним типом та роль окремих патогенетич-них факторiв у цьому процес до кiнця не з'ясованi, потребують подальшого уточнення [13].
На сьогодш вважаеться, що ефекгивнiсть л1-кування НЦД залежить не лише вщ правильного пщбору антигiпертензивних препаратiв, але й вiд адекватного впливу на зворотш фактори ризику та найбшьш вагомi патогенетичнi механiзми. Оскшь-ки основш клiнiчнi прояви при НЦД шдукуються структурно-функцiональними змiнами судин обох басейшв (артерiального та венозного), то ращо-нальним е вивчення доцшьносп використання ан-гiотропних препаратiв у комплексному лжуванш НЦД у дггей.
Мета роботи: визначення ефективностi вазо-тропного препарату вiнпоцетин у комплексному ль куваннi дiтей iз гшертензивним варiантом НЦД.
MaTepiaA та методи дocлiджeння
Обстежено 60 дiтей вжом 14—18 рокiв iз нейро-циркуляторною дистонiею за гiпертензивним типом та 20 1хнк здорових однолiткiв, яю становили групу порiвняння. Дiагноз НЦД вериф^вали на осно-вi методичних пiдходiв, сформованих В.Г. Май-данником (2001), та з урахуванням рекомендацш М.Н. Коваленка i О.Г. Несукай (2002). Середня три-валiсть реестрацп пщвищеного АТ у дiтей становила 2,4 ± 0,7 року.
У рамках дослщження всiм дiтям проводились повне клшчне обстеження, офтальмоскопiя, до-слщження стану церебрально! гемоциркуляцп шляхом аналiзу показник1в реоенцефалографп (РеоЕГ) та транскрашально! допплерографп (ТКДГ). РеоЕГ реестрували за системою комп'ютерно! реографП Regina-2000. Визначали показники реографiчного шдексу (PI, ум.од.), тривалостi анакроти (а), ана-кротичного iндексу (а/Т, %), швидкосп пов1льного кровонаповнення (и, Ом/с), дикротичного шдексу (ДК1, %) та дiастолiчного iндексу (ДС1, %).
Транскрашальну допплерографiю проводили на апаратi Multigon 500M TCD. Визначали характер кровотоку по мозкових, вертебральних артерiях та в систем! внутршньо! яремно! вени; вим!рювали про-св1т внутршньо! яремно! вени.
Щодо застосовано! медикаментозной технологи вс1 обстеженi з НЦД були розподiленi таким чином: 30 дггей отримували базову терапiю зг1дно з протоколом, 30 дггей окр1м базово! терапп приймали ноо-тропний препарат метаболiчноi дп вiнпоцетин у доз1 15 мг. Курс л^вання становив 2 м1сяц1. Обстеження пащенпв здiйснювали до та тсля проведення курсу комплексно! терапп.
Статистичну обробку даних проводили за допо-могою пакета програм Statistica 5.5А (StatSoft, USA). Середш величини поданi у вигляд1 (М ± m), де М —
середне значения показника, т — стандартна по-хибка середнього. При порiвняннi середнiх значень використовували критерш Стьюдента. Результати вважали статистично вiрогiдними при значеннях р < 0,05.
Результати дослщження тдлягали комп'ютернiй математично-статистичнiй обробцi за методикою П.Л. Свердана (1998). Проводили двохвибiрковий та кореляцшний аналiзи з довiрчою вiрогiднiстю (1-Р) 0,95.
Результати дослщження та Тх обговорення
У дггей iз НЦД цефалгп мали мюце в 51,6 % ви-падюв. Найчастiше вони виникали в другш полови-нi дня (пiсля занять у школ^ та ввечерi. Головний бгль мав в основному перюдичний, як правило, ди-фузний характер (охоплював тiм'яну, скроневу та потиличну дглянки), переважно давлячий чи стис-каючий, провокувався розумовим чи фiзичним пе-ревантаженням, зменшувався самовгльно чи вима-гав для свого кутрування прийому медикаментiв. Близько в половини (55,0 %) пащенпв iз НЦД вщ-значали виражену метеозалежнiсть, що найчастше проявлялася мiгренеподiбним головним болем чи виникненням вегетативних кризiв.
При дослщженш очного дна виявлено, що змши на очному днi в дггей iз НЦД проявлялися в основному зниженням тонусу вен iз порушенням венозного вщтоку на тлi артерiального вазоспазму та анподистонп (рм< 0,05).
Серед змш на реоенцефалограмi у дггей iз НЦД домiнувала артерiальна ангiодистонiя з тенденцiею до гiпертонусу. Вся варiабельнiсть змiн стосувалася насамперед зростання судинного тонусу на тлi змь неног ригiдностi судинног стiнки.
Так, вщзначено вiрогiдне зниження показника реографiчного iндексу (рм < 0,001). Власти-вим для РеоЕГ дггей iз НЦД було також вiрогiдне зростання тривалостi анакроти (рм < 0,001). Така тенденцiя свщчить на користь змши резистивних властивостей судинног стшки. Про змшу тонiчних властивостей судин свщчило вiрогiдне зростання показника анакротичного шдексу. Вщзначили також зростання показника дикротичного шдексу, що вщображае насамперед тонус артерюл. Так, вш сягнув 68,12 ± 1,29 %, (рм < 0,05). Нижчим ви-явився i показник ДС1, що вщображае стан вщтоку кровi з артерiол у венули i тонус вен, вiн становив 58,74 ± 1,56 % (рк < 0,001).
Цi данi знайшли свое пiдтвердження i при аналiзi результатiв ТКДГ. Так, у 51,6 % пащенпв з АГ мало мюце зниження кровотоку по заднш мозковiй арте-ри, у 46,6 % — по базилярнш артери. У 58,3 % дiтей з АГ виявлено вазоспазм середньог мозковог артерп, у 41,6 та 48,3 % обстежених — передньог та задньог мозкових артерiй вiдповiдно. М1жшвкульова аси-метрiя мозкового кровотоку в каротидному та вер-тебробазилярному басейнах спостерталась, вщпо-вiдно, у 35,0 % дггей iз НЦД. У 36,6 % обстежених iз
KëiHi4Ha neAiorpifl / Clinical Pediatrics
НЦД вiдмiчалися ознаки apTepi0BeH03H0r0 шунту-вання в басейнi середньо- й задньомозкових артерiй (передчасне скидання aртерiaльноï KpoBi у венозне русло), посилення венозного вщтоку по надбло-кових венах та двобiчна екстравазальна компресiя надблокових артерш. Дiтям i3 НЦД притаманними виявилися i венознi дисциркуляцИ, про що свщчить зниження лiнiйноï швидкост1 кровотоку в систем! внутрiшньоï яремноï вени.
Таким чином, гемодинамiчнi змши у дггей 1з НЦД е довол1 вагомими i стосуються як артер1аль-roï, так i венозноï систем гемоциркуляцïï. Для па-щенпв 1з НЦД притаманною е судинна дистон!я на тл1 змiненоï ригщност1 судинно! ст1нки. Зм1ни тон1чних властивостей судин особливо виражеш в систем! мжроциркуляцИ i стосуються насамперед зростання тонусу артерюл при вираженiй гшотонИ венул. За таких умов виникае дисбаланс у системi внутрiшньоцеребрaльноï гемоциркуляцИ.
Застосування лiкування у дiтей !з НЦД виявило-ся довол1 ефективним i призвело до регресу осно-вних скарг та покращення самопочуття пацiентiв.
У пацiентiв !з НЦД довол1 ефективним виявило-ся як застосування стандартноï терапïï, так i ïï поед-нання з вшпоцетином. Вт1м, як1сно односпрямова-н1 змши були кгльюсно нерiвнозначними. Зокрема, застосування стандартноï терапïï супроводжувалося регресом цефалпчного синдрому у 33,3 % (р < 0,01), у той час як поеднaноï — у 46,6 % (р < 0,001) обстежених !з НЦД. При цьому довол1 ефективно регресувала й супутня симптоматика у вигляд1 вщ-чуття головокруж1ння та шуму i пульсацИ в голо-в1 — у 56,6 % (р < 0,001) пщ впливом стандартноï та у 63,3 % (р < 0,001), вщповщно, пщ впливом поед-наноï терапïï (р < 0,05). Застосування стандартноï терапïï iндукувало регрес кардiалгiчного синдрому в 50,0 % (р<0,001), у той час як поеднaноï — у 60,0 % (р < 0,001) дгтей !з НЦД. Обидва медикаментозш пщходи виявилися практично однаково ефектив-ними щодо корекцИ метеозалежностi, у той час як аритм1чний синдром ефективнiше (р < 0,05) коре-гувався поеднаною тератею. Зокрема, п1д впливом останнього на 33,3 % (р < 0,05) регресувала частота виникнення перебоïв у робот! серця, на 36,6 % — вщчуття серцебиття у спо^ (р < 0,01) та на 20,0 % — при навантаженнг Застосування стандартноï тера-пïï призвело до стабшзацИ АТ у 30,0 % пащенпв (р < 0,01), поеднaноï — у 46,6 % (р < 0,001), загальна слабость регресувала у 43,3 % (р < 0,001) та 46,6 % (р < 0,001), вщчуття задишки — у 13,3 % (р > 0,05) та 20,0 % (р < 0,05) при застосуванш обох медикамен-тозних пщход1в вщповщно. Пд впливом стандарт-roï терапИ зменшилася психоемоцшна лабiльнiсть у 50,0 % (р < 0,001) та пщвищена тривожшсть — у 43,3 % (р < 0,001), пщ впливом поеднaноï — у 66,6 % (р < 0,001) та 60,0 % (р < 0,001) обстежених вщповщно. При цьому афективне забарвлення скарг у виглод вщчуття нестачi повиря та незадоволення вдихом краще пщдавалися корекцïï поеднаною тератею (р < 0,05). Отже, незважаючи на однакове
спрямування та довол1 високу ефективнiсть обох медикаментозних пщход1в щодо корекцïï клiнiчноï симптоматики у пацiентiв !з НЦД, все ж поеднана терапiя виявилася бгльш ефективною.
Позитивна кл1н1чна динамжа п1д впливом комп-лексноï терапИ у д1тей !з НЦД супроводжувалася й оптим1зац1ею основних параметр1в мозкового кровотоку, про що свщчили дат РеоЕГ.
Так, у результат! застосування медикаментозноï терапïï показник Р1 у пац1ент1в !з НЦД зростав, при-чому таке зростання пщ впливом поеднаноï терапïï було в1рогщним (р < 0,05), а отримаш в результат! такого л1кування показники Р1 в1рог!дно набли-зилися до таких, визначених у здорових (рм > 0,2). В1дм1чали й позитивний вплив медикаментозноï терапïï на резистивш властивост1 судин. Так, показник а пщ впливом обох вар1ант1в л1кування при НЦД зменшувався. Максимальноï динам1ки показника а вдалося досягнути при застосуванш поеднаноï терапïï. Так, у кшщ л1кувального курсу !з включенням в1нпоцетину показник а становив 0,103 ± 0,005 с (рм > 0,5). Така динам1ка шдукувала, у свою чергу, зменшення показниюв анакротично-го Гндексу(а/Т).
Так, становлячи до лжування 18,32 ± 0,55 %, показник а/Т тсля курсу поеднaноï терапïï був 16,31 ± 0,56 % (р < 0,05), при цьому в1рогщно набли-зившись до аналог1чного у здорових (рм > 0,5).
Аналог1чну тенденцго спостер1гали й при анал1-з1 даних ТКДГ. Зокрема, п1д впливом стaндaртноï терaпïï в1дзначали зменшення ознак центрального та периферичного венозного стазу та артерювеноз-ноï дистонïï у 23,3 %, внутрiшньочерепноï г1пер-тензïï — у 21,6 %, покращення кровообку по хреб-цев1й aртерïï — у 33,3 %, зменшення вазоспазму в басейнах мозкових артерш — у 35,0 % пашенпв !з АГ. При цьому застосування поеднaноï терапИ супроводжувалося зменшенням ознак центрального та периферичного венозного стазу та артерювеноз-roï дистонïï у 33,3 % обстежених, внутр1шньочереп-roï гiпертензïï у 51,6 %, покращення кровооб1гу по хребцев1й aртерïï — у 46,6 %, зменшення вазоспазму в басейнах мозкових артерш — у 40,0 % обстежених !з НЦД. Пщ впливом та^ терапИ зр1с i показник швидкост1 венозного кровотоку. Зокрема, у кшш курсу поеднaноï терапИ в пац1ент1в !з НЦД вш становив 34,4 ± 1,4 см/с проти 30,1 ± 1,8 см/с до початку л1кування (р > 0,05), при цьому практично зр1внявшись !з в1дпов1дним показником у здорових (рк > 0,5).
Таким чином, проведене досл1дження виявило позитивну динамжу гемодинам1чних зм1н у д1тей !з НЦД п!д впливом комплексноï терапИ з включенням в1нпоцетину. Причому позитивш зрушення стосувались як артер1ально][, так i венозноï систем гемоциркуляцИ. Зокрема, оптим1зувалися тон1чн1 властивост1 судин (зменшився тонус артерюл при зростанш тонусу венул), зросла величина Зтх пульсового кровонаповнення, покращився стан венозного в1дтоку кров1 !з системи мозкових судин.
№ 1(60) • 2015
www.mif-ua.com
63
Кл№чна neAiorpifl / Clinical Pediatrics
Висновки
1. Клшжа НЦД за гшертензивним типом у дггей складаеться з проявiв церебрaстенiчного, кaрдiaль-ного, вегетативного, судинного, астеноневротич-ного синдромiв та ix поеднання. Найчастшими е скарги на головний бшь, головокруж1ння, тремтш-ня темних мушок перед очима, шум у вухах, швидку втомлюванють, серцебиття у спокон та попршення гостроти зору.
2. У дiтей i3 НЦД мають мiсце вирaженi дисцир-куляторш змiни в системi aртерiaльного та венозного басейшв. 1м властива судинна дистонiя на тлi змшено^ ригiдностi судинно^ стiнки. Змiни тошчних властивостей судин особливо вирaженi в системi мь кроциркуляцп i стосуються насамперед зростання тонусу aртерiол при вираженш гшотонп венул.
3. Застосування комбшованого медикаментозного пiдxоду iз включенням ноотропного препарату вшпоцетин у дiтей iз НЦД шдукуе ефективну корекцiю клiнiко-функцiонaльниx зрушень (змен-шення цефaлгiй, головокруж1ння, шуму i пульсацй в головi, лaбiльностi АТ) та оптимiзaцiю церебральное гемодинaмiки, що дозволяе рекомендувати його до складу комплексное терапй пaцiентiв iз НЦД.
Перспективи подальших дослщжень. Проведення подальших дослщжень передбачае верифiкaцiю па-раклтчних особливостей АГ у дiтей iз метою вдо-сконалення ранньо^ дiaгностики, вибору адекватного лiкувaння, профшактики розвитку ускладнень.
Список л1тератури
1. Амосова Е.Н. Нейроциркуляторная дистония // Клиническая кардиология / Под. ред. Е.Н. Амосовой. — К.: Здоровье, 2002. — Т. 2. — С. 755-787.
2. Амосова К.М. Змти функцИ ендотелю тд вшивом комбшованого лжування у хворих на артерiальну гтертензж / К.М. Амосова, Л.П. Сидорчук, О.В. Куштр // Буковинський ме-дичний вкник. — 2010. — № 4. — С. 3-6.
3. Аникин В.В. Современный взгляд на терминологию и классификацию нейроциркуляторной дистонии у детей и подростков / В.В. Аникин, А.А. Курочкин // Клиническая медицина. — 2004. — № 7. — С. 69-72.
4. Артерiальна гiпертензiя у тдлтюв: фактори прогнозу перебщ / М.М. Коренев, Л.Ф. Богмат, О.М. Носова [та т.]// Артериальная гипертензия. — 2011. — № 1. — С. 100-105.
5. Бабш 1.Л. Ефективтсть диференцшног терапи дтей i3 вегето-судинними дисфункщями з урахуванням адаптацтних реакцт оргатзму / 1.Л. Бабш, Н.О. Малиновська // Педiатрiя, акушерство та гшекологы. — 2010. — № 6. — С. 34-37.
6. Бенца Т.М. Нейроциркуляторная дистотя/ Т.М. Бенца// Практична ангюлогы. — 2009. — № 2. — С. 39-47.
7. Буряк В.Н. Структура вегетативных дисфункций в пубертатном возрасте / В.Н. Буряк // Здоровье ребенка. — 2007. — № 2. — С. 125-128.
8. Васильева С. Нейроциркуляторная дистония у подростков / С. Васильева, А. Автандилов, Н. Федорова // Врач. — 2007. — № 4. — С. 35-38.
9. Латфуллин И.А. Нейроциркуляторная дистония: диагноз или синдром?/И.А. Латфуллин//Кардиология. — 2008. — № 4. — С. 59-61.
10. Леженко Г.О. Вегетативт дисфункци у дтей. Патогенез, дiагностика i терапевтична тактика / Г. О. Леженко, О.6. Пашкова //Дитячий лжар. — 2011. — № 4. — С. 20-32.
11. Нейрогуморальные факторы в формировании нарушений углеводного обмена у подростков с артериальной гипертензией/ Н.М. Коренев, Л.Ф. Богмат, Е.М. Носова [и др.]//Артериальная гипертензия. — 2011. — № 3. — С. 105-110.
12. Нейроциркуляторная дистония / О.Н. Гирина, В.А. Козловский, В.П. Кутняк [и др.]. — Киев, 2006. — 42 с.
13. Нейроциркуляторна дистоны: особливостi клшчного перебщ та лкування / М.1. Фатула, О.М. Ганич, Я.1. 1гнатко [ та ш.]// Науковий вкник Ужгородського утверситету. Сер. Медицина. — 2005. — № 24. — С. 109-114.
14. Нейроциркуляторная дистония у детей и подростков — болезнь или пограничное состояние/А.А. Курочкин, А.Ф. Виноградов, В.В. Аникин//Педиатрия. — 2003. — № 2. — С. 96-98.
15. Несукай Е.Г., Коваленко В.Н. Нейроциркуляторная дистония // Руководство по кардиологии / Ред. В.Н. Коваленко. — К.: Морион, 2008. — С. 908-913.
16. Hansen M.L. Underdiagnosis of hypertension in children and adolescents / M.L. Hansen, P.W. Gunn, D.C. Kaelber// JAMA. — 2007. — Yol. 298, № 8. — P. 874-879.
Отримано 14.12.14 ■
Шлимкевич И.В.
ГВУЗ «Ивано-Франковский национальный медицинский университет»», кафедра педиатрии
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ВАЗОТРОПНОЙ ТЕРАПИИ У ДЕТЕЙ С НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНОЙ ДИСТОНИЕЙ ПО ГИПЕРТЕНЗИВНОМУ ТИПУ
Резюме. В статье проанализированы особенности клинического течения заболевания и характеристики церебрального кровотока у пациентов с нейроциркуляторной дистонией по гипертензивному типу. Показано, что у детей имеют место выраженные дисциркуляторные изменения в системе артериального и венозного бассейнов. Им свойственна сосудистая дистония на фоне измененной ригидности сосудистой стенки. Апробировано применение ноотропного препарата винпоцетин в комплексном лечении пациентов с нейроциркуляторной дистонией по гипертензивному типу. Доказано, что применение вин-поцетина индуцирует эффективную коррекцию клини-ко-функциональных сдвигов и приводит к оптимизации основных параметров церебрального кровотока у большинства обследованных детей.
Ключевые слова: дети, диагностика, лечение.
Shlimkevych I.V.
State Higher Educational Institution «Ivano-Frankivsk National Medical University», Ivano-Frankivsk, Department of Pediatrics, Ukraine
EFFICIENCY OF VASOTROPIC THERAPY IN CHILDREN WITH HYPERTENSIVE NEUROCIRCULATORY DYSTONIA
Summary. This paper examines the clinical characteristics of the disease and cerebral blood flow features in patients with hypertensive neurocirculatory dystonia. It is shown that children have pronounced discirculatory changes in the arterial and venous system. They are characterized by dystonia against the background of altered vascular wall stiffness. The use of nootropic agent vinpocetine in comprehensive treatment of patients with hypertensive neurocirculatory dystonia is approved. It is proved that vinpocetine application induces the effective correction of clinical and functional changes and promotes the optimization of key parameters of cerebral blood flow in the majority of surveyed children.
Key words: children, diagnosis, treatment.
