CC BY
53
/ребёнка
Kaíhíhhq пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.211-002-056.3.-056.2-08:515.218.3:616-036.8
ПРОХОРОВА М.П. Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки!в
ЕФЕКТИВНЮТЬ СУБЛЫГВАЛЬНОТ АЛЕРГЕНСПЕЦИФ1ЧН0Т ¡МУНОТЕРАПП У Д1ТЕЙ 3 АЛЕРПЧНИМИ РИЫТАМИ
Резюме. У сmаmmi nроаналiзовано ефективнсть сублтгвальног алергенспецифiчноi iмунотерапii суб-лшгвальними алергенами кл^в домашнього пилу та пилковими (сумш рання та тзня весняна трав та осшня) у пацieнтiв 1з сезонним алергiчнимринтом, цiлорiчним алергiчнимринтом та цiлорiчним алер-гiчним ринтом и бронхiальною астмою та легким персистуючим переб^ом, бронхiальною астмою та середньотяжким персистуючим перебком. Проведено оцшку динамки показнитв клтинно1', гумораль-ноИ i мсцево1'ланки iмунiтету до та псля лжування сублшгвальними алергенами. Показано вплив сублтг-вально'1'алергенспецифiчноi iмунотерапii на алергiчне еозинофльне запалення.
Ключовi слова: алергiчний ришт, бронхiальна астма, сублшгвальна алергенспецифiчна iмунотерапiя, дти.
Вступ
Знання сучасних ефективних методiв терапп алерпчних хвороб, впровадження 1х у клжчну практику е одним iз першорядних завдань лжаря алерголога^мунолога. Безумовною перевагою в патогенетичнш терапп алерпчного ришту та брон-хiальноl астми е алергенспецифiчна iмунотерапiя (АС1Т) [1-3].
Ефективним методом, здатним змшити пато-фiзiологiчнi механiзми атотчних захворювань, призупинити формування бiльш тяжких 1х форм на фонi зниження вживання протиалергiчних ль карських препарапв, продовжити стiйку ремiсiю, а також попередити розвиток полюенсибЫзацп, змiнити перебп захворювання, покращити якiсть життя, е АС1Т [3, 4].
АС1Т — це введення в оргашзм пащента з 1§Е-залежним захворюванням зростаючих доз алерге-нiв або 1х компонентiв (алергенно'1 вакцини, екс-тракту алергешв), до яких виявлена шдвищена чутливiсть, що призводить до зменшення або до повного зникнення клжчних симптомiв захворю-вання.
Сублiнгвальна алергенспецифiчна iмунотера-пiя (СЛАС1Т) як метод л^вання алергiчних за-хворювань уперше почав широко обговорюватись у 1993 р., коли побачив свгг документ з АС1Т Ев-ропейсько'1 академп алергологп i клжчно! iму-нологп (ЕААС1), де було вперше рекомендовано проведення дослщжень для доказовостi ефектив-
hoctí та безпеки СЛАС1Т. У 1998 р. експерти ВОЗ, спираючись на л^ературш данi, офiцiйно схвали-ли сублшгвальний метод АС1Т як альтернативний варiант пiдшкiрнiй АС1Т i поим включили цей метод у рекомендацшш документи (ARIA, GINA, PRACTALL та ш.). Цей висновок було також шд-тверджено бвропейською академieю алергологп i клжчно1 Гмунологп в документ ARIA. У 2006 р. опублжовано стандарти проведення АС1Т ЕААС1, де велика увага придшена неiн'eкцiйним методам АС1Т. 1з 2005 р. вивчаеться безпечнiсть проведення АС1Т у дггей в1ком до 5 роюв [2—5].
За сучасними даними [1, 2, 4, 5], АС1Т обумов-люе два р1зних, можливо, послвдовних мехашз-ми — генерацiю Т-регуляторних клггин (Т-regs) i переключення !мунно'1 в1дпов1д1 з Th2 на Th1. Введення алергенiв активуе секрещю iнтерлейкiну-10 (1Л-10) дендритними клiтинами, яю сприяють ш-дукцп Т-регуляторних клггин, що секретують -1Л-10 i трансформуючий фактор росту р (TGF-P), ви-кликаючи супресш як ТЪ2-, так i Th1-клiтин. Кр1м, того 1Л-10 iндукуе секрецiю В-клiтинами алерген-
Адреса для листування з автором: Прохорова М.П. E-mail: mariya29@ukr.net
© Прохорова М.П., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
специфiчних IgGj, IgG4, IgA. Ряд дослщниюв [1—4] пiдтвердили важливу роль у мехашзмах АС1Т спе-цифiчних IgGp IgG4, IgA, яким вiдводиться роль блокуючих антитiл. При проведеннi АС1Т можли-во утворення антиiзоптичних антитш, тобто анти-IgЕ-антитiл.
Переключення Т^-ввдповщ на Тh1-вiдповiдь приводить до переключення IgE iмунно! вiдповiдi на IgG-вiдповiдь або формування Т-клггинно! толерантность Ступiнь вiдповiдностi АС1Т класич-ним моделям толерантност залишаеться предметом вивчення та дискусш.
АС1Т дiе практично на всi патогенетично важ-ливi ланки алергiчного процесу, справляе галь-муючу дiю на клггинний i медiаторний компо-ненти алерпчного запалення, гальмуе ранню та шзню фазу IgE-опосередковано! реакцп. При АС1Т пригнiчуються ефекторнi ланки алерпчно-го процесу. Ранш ефекти пов'язанi з десенсибь лiзацiею тучних клiтин i базофiлiв i зниженням !х здатност до викиду медiаторiв, потiм зменшуеть-ся !х кiлькiсть у тканинах. Пром1жний за часом ефект АС1Т пов'язаний з iмунологiчними ме-хашзмами Т-клггинно! пролiферацi!, iндукцiею Т-регуляторних клггин, секрецiею 1Л-10 i TGF-ß, супреаею Тh2-клiтин i !х цитокiнiв, зменшенням кiлькостi Т-клiтин у пiзню фазу алерпчно! реакцп. Останнiми включаються мехашзми, пов'язанi з В-клiтинами (початкове збшьшення i пiзне змен-шення продукцп алергенспецифiчних IgE) й ефек-торними клггинами запалення. Зменшення кгль-кост клiтин запалення (еозинофiлiв, нейтрофiлiв, базофЫв i моноцитiв), у свою чергу, призводить до зниження накопичення в тканинах оргашзму хворого медiаторiв запалення, що вивiльняються з цих клггин, i секрецп хемотаксичних посередни-юв, що iнiцiюють пiзню фазу алерпчного запалення i неспецифiчну тканинну реактившсть [4, 5].
Виникаючi при АОТ змiни якiсного та кгль-кiсного профiлю цитокiнових маркерiв, зниження тканинно! чутливостi до експозицп алергену, зниження неспецифiчно! тканинно! гшерреактив-ностi, пригнiчення ознак алергiчного запалення зберпаються протягом довгого часу. Сукупшсть цих механiзмiв визначае специфiчний компонент алерговакцинацп.
Мета роботи — оцшити ефективнiсть -СЛА-CIT сублiнгвальними алергенами клiщiв домаш-нього пилу та пилковими (сумш рання та тзня весняна трав та осiння) компаш! Sevapharma (Че-хiя) у пащенпв iз сезонним алергiчним ринiтом (САР), цiлорiчним алергiчним ринiтом (ЦАР) та цiлорiчним алергiчним ринiтом iз бронхiальною астмою та легким персистуючим перебпом (ЦАР iз БАЛПП), бронхiальною астмою та середньо-тяжким персистуючим перебпом (БАСТПП). До складу сумiшi побутових алергешв входили Acarussiro, Dermatophagoides farinae i Derma -tophagoides pteronyssinus. Актившсть алергену визначаеться в одиницях бшкового азоту (PNU).
Концентраций алергену становили: 1, 10, 100, 1000, 10 000 PNU/мл.
Матер1али та методи
Пд спостереженням було 95 дгтей з алерпч-ним ринiтом вжом вiд 4 до 16 роив, серед них: 32 дитини з САР (штермГтуючий перебiг), 33 хворi i3 ЦАР (персистуючий перебiг), 20 пащенпв i3 ЦАР i БАЛПП та 20 дней i3 ЦАР i БАСТПП. У дiтей i3 САР у 63,7 % виявлена сенсибiлiзацiя до рiзних видiв пилкових алергешв, у 36,3 % — до одного виду пилкових алергешв. У хворих i3 ЦАР у 78,2 % виявлена сенсибiлiзацiя до пилкових та побутових алергешв, у 21,8 % — до рiзних ввддв пилкових алергешв. Серед пащенпв i3 ЦАР i БАЛПП у 82,4 % виявлена сенсибiлiзацiя до рiзних ввддв пилкових та побутових алергешв, у 17,6 % — до пилкових алергешв. Серед дггей i3 ЦАР i БАСТП у 87,5 % виявлена сенсибiлiзацiя до рГзних ввддв пилкових та побутових алергешв, у 12,5 % — до пилкових алергешв.
Проведено загальноклiнiчнi методи дослщжен-ня (анамнез захворювання, алерголопчний анамнез, клшГчний огляд), лабораторне обстеження кровГ та назального секрета в дгтей у динамiцi, до-слiдження з визначення sIgA в назальному секреп, слиш, визначено показники клпинно! ланки ¡му-нiтету СБ3+ ,СБ4+, СБ8+, СБ4+/СБ8+, СБ16+, СБ22+, методом непрямо! ¡мунофлюоресцентно! реакцГ! з моноклональними антитГлами виробництва ЗАТ «Сорбент-сервю» (м. Москва, Роая) та гумораль-но! — вмют сироваткових ГмуноглобулшГв (G, A, M) визначали за методом Mancini et al. (1965) [8].
Використовували таю схеми лжування:
1-ша фаза — шщшюча, проводиться за допо-могою введення ряду зростаючо! концентрацГ! алергену до досягнення максимально допустимо! дози.
2-га фаза — пщтримуюча, шд час яко! максимально допустима доза вводиться протягом 3 роюв. Препарат приймаеться одшею денною дозою (вранщ або ввечерГ), не менше шж за 30 хв до ш! Пд'язиковГ краплГ всмоктуються протягом 1—2 хвилин.
Пащент починав прийом ¡з 1 краплГ мжмаль-но! концентрацГ! (1 PNU), щодня пщвищуючи дозу на 1 краплю до досягнення 10 крапель, шсля чого переходив на 1 краплю наступно! пщвищено! концентрацГ! до досягнення максимально! дози i концентрацГ! (10 крапель, 10 000 PNU).
Для ощнки сприйняття лГкування прийом першо! дози алергену проводився в присутносп алерголога в алерголопчному кабшетГ Вщповвдно до шструкцГ! виробника алерген рекомендуеться застосовувати 1 раз на день (вранщ або ввечерГ) за 30 хв до !ж!
Рашше показано, що при попаданш в шлу-нок алергени протягом 10 хв втрачають 90 % свое! алергенностГ Щоб зменшити фрагментащю алергешв у шлунково-кишковому тракп, реко-
мендовано застосування СЛАС1Т шсля невеликого прийому !ж, бажано ввечерГ перед сном, тому що в шчний час знижена продукцГя пепсиногену шлунка. Пд час фази шщГаци СЛАС1Т пащенти приходили 1 раз на тиждень на пром1жш вГзити — для видачГ нового флакона наступно! концентра-цГ!, оцшки правильност прийому алергешв i пере-носимост лжування.
Пащент може самостшно при гострому захво-рюванш або появГ симптомГв алерпчного захворю-вання подовжити штервал мГж прийомом чергових доз або знизити дозу з подальшим повщомленням лГкуючого лжаря. Застосування пщтримуючо! дози (10 крапель, 10 000 PNU) — протягом декГль-кох роив. Зпдно з шструкщею виробника, максимально допустима доза повинна використовувати-ся 3 рази на тиждень.
У нашому дослщженш для безпеки СЛАС1Т пщтримуючу дозу хворГ приймали 2 рази на тиждень.
Схема проведення 2-го етапу лГкування СЛАС1Т може бути змшена залежно вщ стану хворого. У разГ попршення стану рекомендуеться знизити дозу алергену на половину максимально! дози. У нашому дослщженш вс пащенти отриму-вали тдтримуюче лжування алергенами цГлорГчно 2 рази на тиждень.
Для врахування ступеня проявГв симптомГв ришту i бронхГально! астми, можливих побГч-них ефекпв вщ проведено! терапи, використання симптоматично! терапи для кушрування симпто-мГв бронхГально! астми та алерпчного ришту пащенти заповнювали щоденники самоконтролю. Стушнь проявГв i клшГчних симптомГв алерпчно-го захворювання враховувався в балах вщ 0 до 3. Симптоми ришту включали ощнку закладеностГ носа, риноре!, свербшня в носГ, чхання. Симптоми бронхГально! астми включали ощнку нападГв яду-хи/утруднення дихання, ешзодГв свистячих хришв у грудях, кашель, почуття стиснення у грудях.
Для оцшки ефективност лГкування використо-вувався загальний бал клшГчних проявГв (ЗБКП) алерпчного ришту та бронхГально! астми i дш з симптомами. Щ показники ощнювалися протягом 1 мюяця до початку i 1 мюяця шсля закшчення курсу СЛАС1Т. Як препарати невщкладно! терапи при алерпчному ринт використовувалися анти-пстамшш засоби (цетиризин 10 мг), штраназальш глюкокортикостеро!ди (ГКС) (мометазону фуроат 50 мкг) i агошсти Р2-адренорецепторГв коротко! дГ! (сальбутамол). Використання препарапв невщ-кладно! терапи ощнювалося за такою шкалою: 0 балГв — препарати невщкладно! терапи пащент не приймав; 1 бал — хворий приймав антипстамшш препарати; 2 бали — пащент застосовував штраназальш ГКС; 3 бали — хворий використовував агошсти -Р2-адренорецепторГв коротко! дГ!.
Результати та обговорення
Результати статистичного аналГзу пщтверди-ли вГропдне зниження загального бала клшГчних
прояв1в, частоти виникнення симптом1в i прииому препарат1в неввдкладно! терапи в rpyni пац1ент1в, як1 отримували СЛАС1Т. До кiнця дослiдження ЗБКП знизився на 87,4 % у хворих i3 САР, 84,6 % — i3 ЦАР, 82,7 % — i3 ЦАР i БАЛПП, 75,2 % — i3 ЦАР i БАСТПП, а кiлькiсть днiв i3 симптомами — на 93,5 % в обстежених i3 САР, 91,4 % — i3 ЦАР, 89,3 % — i3 ЦАР i БАЛПП, 87,4 % — i3 ЦАР i БАСТПП порiвняно з даними до початку лжуван-ня. Зменшення частоти И штенсивносп клiнiчних симптомiв супроводжувалося статистично вiрогiд-ним зниженням потреби в симптоматичних препаратах порiвняно з даними до СЛАС1Т на 97,3 % у дггей i3 САР, 96,4 % — i3 ЦАР, 94,5 % — i3 ЦАР i БАЛПП, 92,7 % — i3 ЦАР i БАСТПП. В контроль-нш грyпi пацieнтiв вiдзначалось статистично зна-чиме збiльшення частоти И штенсивносп клшГч-них проявiв, що супроводжувалося тдвищенням потреби у препаратах невщкладно! терапи.
Результати порiвняльного аналiзy шдтвердили статистично значуще зниження ЗБКП на 74,2 % у пацieнтiв, якi отримували СЛАС1Т, порiвняно з контрольною групою. Юльюсть днiв iз симптомами була значно нижчою (на 88,3 %) у груш хворих, яю приймали СЛАС1Т, порiвняно з контрольною групою. Також виявлено значне зниження трива-лосп прийому препаратiв невщкладно! терапи в груш лжування (на 95,2 %) порiвняно з контрольною групою.
Обстеження хворих на САР показало, що кГль-кiсть СD3+-клiтин вiрогiдно знижена у 65,7 %, СБ4+^мфоципв — у 68,4 %, субпопуляци СD8+-клiтин — у 69,3 % та СD22+-лiмфоцитiв — у 66,8 % дггей, вмiст СD16+-клiтин — у 58,6 % хворих. Для хворих на САР характерною е наявшсть дисгам-маглобулшеми, зниження концентраци IgG, IgA, IgM — у 64,7, 67,8, 64,3 % випадюв ввдповщно та пiдвищення рГвня загального IgE у 2 рази у 37,4 % д!гей, зниження концентраци sIgA у 2,2 раза у
72.4 % обстежених (табл. 1). Спостериилося шдви-щення кглькосп еозинофтв у назальному секре-п — до 29,5 ± 0,8 у 78,6 % хворих та у кровГ — до
10.5 ± 1,1 % у 75,4 % дней.
Ысля курсу лГкування у хворих на САР спостерГгалося вГропдне пщвищення вмю-ту СD3+-лiмфоцитiв, СD4+-клiтин, субпопуляци СD8+-клiтин та СD22+-лiмфоцитiв i кшькосп СD16+-клiтин (р < 0,001). РГвень сироваткових Гму-ноглобулшГв IgG, IgA, IgM вГропдно тдвищився порГвняно з контролем i даними до лжування; рь вень загального IgE знизився до рГвня контролю, а концентрацГя sIgA збГльшилась у 3 рази (табл. 1). При проведенш СЛАС1Т ввдбуваеться стимуляцГя мюцево! Гмунно! ввдповщ в шоковому оргаш. Ви-сока проникшсть слизових оболонок в атотчних хворих, тривалий контакт алергену з лГмфо!д-ними утвореннями слизово! оболонки, а також здатнГсть IgA-секретуючих клГтин мГгрувати в усГ ефекторш дГлянки респГраторного тракту i секре-торних залоз викликають максимальну стимуля-
щю продукцп iмуноглобулiнiв i секреторного 1§Л в шокових органах. Спостерiгалось вiрогiдне зни-ження рiвня еозинофiлiв у назальному секрет до 14,3 ± 0,8 та у кровi до 5,3 ± 0,6 % у дггей iз САР (р < 0,05) (рис. 1, 2).
У хворих на ЦАР виявлено вiрогiдне зниження вмiсту СD3+-лiмфоцитiв, СD4+-клiтин, субпопуля-цп СD8+-клiтин та СD22+-лiмфоцитiв у 74,3, 76,8, 77,5, 73,4 % випадюв вщповщно. Рiвень субпопу-ляцп СD16+ клiтин був вiрогiдно знижений у 72,4 % порiвняно з контролем (р < 0,001). Концентрацiя сироваткових iмуноглобулiнiв 1§0, 1§Л, 1§М у 69,8, 72,4, 70,6 % була нижча за данi контрольно! гру-пи. В обстежених дггей iз ЦАР спостерiгалося пщ-вищення загального рiвня 1§Б в 4 рази порiвняно з контролем (р < 0,01) та зниження концентрацп у 2,5 раза (р < 0,001) (табл. 1). Характерним було тдвищення кiлькостi еозинофiлiв у назальному секрет до 32,7 ± 0,8 у 82,6 % хворих та у кровi до 16,3 ± 0,5 % у 85,4 % ди-ей.
При обстеженш хворих на ЦАР спостерiгалося вiрогiдне пiдвищення порiвняно з даними до лжу-вання показникiв СD3+-лiмфоцитiв, СD4+-клiтин, субпопуляцп СD8+-клiтин та СD22+-лiмфоцитiв та кглькосп СD16+-клiтин (р < 0,001). Концентрацiя сироваткових iмуноглобулiнiв 1§0, 1§Л, 1§М вiро-гiдно пiдвищилася порiвняно з контролем i даними до л^вання, рiвень загального 1§Б знизився до
Таблиця 1. Динамка показниюв ¡мучного с
рiвня контролю, а концентращя 81§Л збiльшилась у 3,2 раза (табл. 1). Характерним було вiрогiдне зниження рiвня еозинофiлiв у назальному секрет до 14,3 ± 0,9 та у кровi до 6,4 ± 0,4 % у дггей iз ЦАР (р < 0,05) (рис. 1, 2).
Обстеження хворих на ЦАР iз БАЛПП показало, що кiлькiсть СD3+-лiмфоцитiв, СD4+-клiтин, субпопуляцп СD8+-клiтин та СD22+-лiмфоцитiв у 82,4, 85,6, 86,4, 82,3 % була вiрогiдно нижча за даш контрольно! групи. Рiвень СD16+-клiтин був вiро-гiдно знижений у 75,7 % порiвняно з контролем (р < 0,001).
Концентращя сироваткових iмуноглобулi-шв 1§0, 1§Л, 1§М у 73,8, 75,4, 76,7 % була нижча за данi контрольно! групи. В обстежених дггей iз ЦАР спостерпалося пiдвищення загального рiвня 1§Б в 4 рази порiвняно з контролем (р < 0,001) та зниження концентрацп 81§Л у 2,8 раза (р < 0,001) (табл. 1). Спостерпалося тдвищення кглькост ео-зинофiлiв у назальному секрет у 85,6 % хворих до 35,7 ± 1,3 та у кровi до 13 ± 0,9 % у 87,4 % дггей.
У хворих на ЦАР i БАЛПП нами виявлено вiро-пдне пiдвищення порiвняно з даними до лжування вмiсту СD3+-лiмфоцитiв, СD4+-клiтин, субпопуляцП СD8+-клiтин та СD22+-лiмфоцитiв i зменшення кiлькостi СD16+-клiтин (р < 0,001). Концентрацiя сироваткових iмуноглобулiнiв 1§0, 1§Л, 1§М вь рогiдно шдвищилася порiвняно з контролем i да-
гусу в дтей з алерпчними ринтами (М ± т)
Показни-ки Група контролю, п = 30 САР до лй кування, n = 32 САР шсля лшуван-ня, n = 32 ЦАР до лжуван-ня, n = 33 ЦАР пiсля лй кування n = 33 ЦАР i3 БАЛПП до лiку-вання, n = 20 ЦАР i3 БАЛПП пiсля лi-кування, n = 20 ЦАР i3 БАСТПП до лту-вання, n = 20 ЦАР i3 БАСТПП шсля лй кування, n = 20
СD3+, % 52,34 ± 1,50 33,84 ± 2,58* 61,30 ± 0,98** 34,58 ± 2,13* 59,85 ± 0,85** 29,25 ± 1,65* 57,80 ± 0,78** 28,29 ± 1,69* 56,25 ± 0,80**
CD4+, % 33,60 ± 1,20 18,24 ± 1,81* 44,20 ± 0,55** 18,92 ± 1,64* 44,35 ± 0,63** 18,05 ± 1,25* 40,35 ± 0,60** 14,86 ± 1,61* 38,95 ± 0,86**
CD8+, % 44,20 ± 2,40 19,48 ± 1,51* 30,20 ± 0,36** 13,81 ± 1,38* 30,15 ± 0,40** 15,00 ± 0,88* 28,55 ± 0,48** 18,88 ± 1,57* 27,85 ± 0,57**
CD4+/CD8+ 1,44 ± 0,44 1,14 ± 0,13* 1,51 ± 0,18** 1,20 ± 0,16* 1,47 ± 0,01** 1,25 ± 0,17* 1,46 ± 0,01** 1,13 ± 0,14* 1,42 ± 0,02**
CD16+, % 25,40 ± 0,56 20,55 ± 0,45* 25,20 ± 0,65** 17,98 ± 0,58* 24,80 ± 0,37** 17,39 ± 1,15* 24,70 ± 0,78** 16,98 ± 0,62* 24,50 ± 0,75**
CD22+, % 26,84 ± 0,94 23,79 ± 0,94* 30,85 ± 0,74** 23,24 ± 0,68* 29,55 ± 0,78** 23,19 ± 1,15 28,75 ± 0,81** 21,64 ± 0,50* 28,15 ± 0,86**
IgG, г/л 12,10 ± 1,10 7,28 ± 0,28* 14,05 ± 0,23** 7,34 ± 0,31* 14,04 ± 0,20** 7,25 ± 0,23* 13,91 ± 0,29** 7,13 ± 0,31* 13,11 ± 0,39**
IgA, г/л 2,10 ± 0,20 1,29 ± 0,05* 2,06 ± 0,03** 1,21 ± 0,09* 2,00 ± 0,03** 1,20 ± 0,08* 1,99 ± 0,04** 1,18 ± 0,07* 1,92 ± 0,06**
IgM, г/л 1,03 ± 0,03 0,93 ± 0,05* 1,45 ± 0,03** 0,87 ± 0,03* 1,43 ± 0,03** 0,86 ± 0,05* 1,34 ± 0,05** 0,83 ± 0,05* 1,29 ± 0,03**
IgE, V/ml 120,00 ± 32,00 228,00 ± 69,19* 123,00 ± 20,00** 452,71 ± 81,66* 135,00 ± 19,00** 462,00 ± 97,47* 140,00 ± 16,20** 878,90 ± 143,26* 358,00 ± 17,50**
sIgA, г/л 0,73 ± 0,06 0,32 ± 0,02* 0,96 ± 0,08** 0,29 ± 0,02* 0,93 ± 0,07** 0,26 ± 0,02* 0,91 ± 0,08** 0,24 ± 0,02* 0,89 ± 0,05
Примтки: * — р < 0,001 — в1рогщн1сгь р1зниц1 показчика пор1вняно з контролем; ** — р < 0,001 — в1рогщ-нсть р1зниц1 показника до i шсля л/кування.
Рисунок 1. Р1вень еозинофШв у назальному секрет в дтей ¡з САР i ЦАР
ними до лжування; рiвень загального 1§Б знизив-ся майже до рiвня контролю, а концентращя 81§Л збiльшилась у 3,5 раза (табл. 1). Спостерпалось вь рогiдне зниження рiвня еозинофiлiв у назальному секрет до 17,3 ± 0,5 та у кровi до 6,2 ± 0,5 % у дггей iз ЦАР i БАЛПП (р < 0,05).
При обстеженш хворих на ЦАР iз БАСТПП нами ввдзначено вiрогiдне зниження кглькос-тi СD3+-лiмфоцитiв, СD4+-клiтин, субпопуляци СБ8+-кли-ин та СD22+-лiмфоцитiв у 88,5, 89,4, 92,6,
85.7 % випадюв порiвняно з контролем, кiлькiсть СD16+-клiтин була вiрогiдно пiдвищена. Для хворих на ЦАР iз БАСТПП характерним е також яви-ще дисгаммаглобулшеми, зниження концентраци 1§0, 1§Л, 1§М у 84,7, 87,8, 84,3 % випaдкiв вадпо-вiдно та тдвищення рiвня загального 1§Б у 7 ра-зiв, а також зниження концентраци 81§Л у 3 рази порiвняно з контрольною групою (р < 0,05), що свiдчить про сенсибЫзащю оргaнiзму та зниження захисту слизових. Характерним було тдвищення кглькосп еозинофшв у назальному секрет до
36.8 ± 1,5 у 89,6 % хворих та у кровi до 17,6 ± 1,5 % у 89,4 % дггей.
Шсля лiкувaння в обстежених iз ЦАР i БАСТПП характерним було вiрогiдне пiдвищення вмiсту субпопуляци СD3+-, СD4+-, СD8+-клiтин та СD22+-лiмфоцитiв i зменшення кiлькостi СD16+-клгтин (р < 0,001) у 78,5 % хворих. Рiвень сиро-ваткових iмуноглобулiнiв 1§0, 1§Л, 1§М вiрогiдно пiдвищився порiвняно з контролем i даними до лiкувaння; рiвень загального 1§Б знизився до рiвня контролю у 74,5 %, а концентрaцiя 81§Л збгльши-лась у 3,7 раза (табл. 1). Спостериилось вiрогiдне зниження рiвня еозинофiлiв у назальному секрет до 17,2 ± 0,9 та у кровi до 7,2 ± 1,3 % у дней iз ЦАР i БАСТПП (р < 0,05).
Хворим на ЦАР iз БАСТПП (25,5 %), у яких не спостерпалось зниження загального рiвня 1§Е, рекомендовано 2-й курс шдтримуючо! терапи СЛАС1Т.
Шсля лжування СЛАС1Т у 89,5 % дггей iз САР спостерiгaвся вщмшний ефект, у 10,5 % — хоро-
Рисунок 2. Динамка р1вня еозиноф1тв у кров'1 дтей ¡з САР I ЦАР
ший ефект. У хворих на ЦАР у 87,3 % вщзначено вщмшний ефект, у 10,5 % — хороший, у 2,2 % — задовгльний ефект. У пащенпв iз ЦАР i БАЛПП вщ-мшний ефект спостерiгaвся у 85,7 %, хороший — в 11,3 %, задовгльний — у 3 %. В обстежених дггей з ЦАР i БАСТПП у 84,5 % вщзначено вщмшний ефект, у 12,4 % — хороший, у 3,1 % — задовгльний.
Висновки
1. Шсля проведеного л^вання СЛАС1Т вщ-мшний ефект спостерiгaвся у 89,5 % дггей iз САР, у 87,3 % хворих iз ЦАР, у 85,7 % пащенпв iз ЦАР i БАЛПП, у 84,5 % обстежених дггей iз ЦАР i БАСТПП, що свiдчить про високу ефективнiсть ще! терапи.
2. Вiрогiдне зниження (р < 0,05) кглькосл еози-нофiлiв у назальному секрет в дiтей iз САР, ЦАР, ЦАР iз БАЛПП, БАСТПП може бути непрямим пщтвердженням впливу СЛАС1Т на aлергiчне ео-зинофгльне запалення.
3. При признaченнi СЛАС1Т спостерпаеть-ся вiрогiднa позитивна динамжа вмiсту СD3+-лiмфоцитiв, СD4+-клiтин, субпопуляци СD8+-клiтин та СD22+-лiмфоцитiв, зменшення кглькост СD16+-клiтин i пiдвищення рiвня сироваткових iму-ноглобулiнiв 1§0, 1§Л, 1§М у хворих iз САР, ЦАР, ЦАР iз БАЛПП, БАСТПП.
4. Висока лiкувaльнa ефективнiсть СЛАС1Т обумовлюе широке використання цього методу в клiнiчнiй aлергологiчнiй прaктицi з метою прове-дення лiкувaння пaцiентiв у домашшх умовах, що дозволяе скоротити число вiзитiв пaцiентiв до ль каря та покращити якiсть життя хворих.
Список л1тератури
1. Дранник Т.Н. Клиническая иммунология и алергология: пособие для студентов, врачей-интернов, иммунологов, аллергологов, врачей лечебного профиля всех спещальностей / Т.Н. Дран-ник, В.М. Дудник. — К., 2010. — 352с.
2. ДранникА.Н. Европейская декларация по иммунотерапии. Предисловие к переводу Европейской декларации по иммунотерапии / Т.Н. Дранник, И.П. Кайдашев, Б.М. Пухлик, В.В. Чо-
пяк // Клт. iмунологiя. Алергологы. Iнфектологiя. — 2010. — № 2. — С. 51-56.
3. Беш О.М. Алергенспецифiчна iмунотерапiя та ггмкце вл^ кувант бронхiальноiастми: сучасний стан проблеми/ О.М. Беш, О.М. Радченко // Експериментальна клжчна фiзiологiя i бюх^ мя — 2014. — № 3. — С. 77-85.
4. Лапшин В.Ф. Аллергенспецифическая иммунотерапия атопических заболеваний: прошлое, настоящее, будущее / В.Ф. Лапшин, Т.Р. Уманец // Здоров'я Украгни. — 2011. — № 2. — С. 44-45.
5. Маслова Л.В. Сублингвальная аллергенспецифическая иммунотерапия: Учебно-метод. пособие/Л.В. Маслова. — Минск: БелМАПО, 2010. — 31 с.
6. Simone R. The freguency of regulatory CD3+ CD8+ CD25+ CD28+ T-lymphocytes in human peripheral blood increases with age / R. Simone, A. Zicca, D. Saverino // Journal of Leukocyte Biology. — 2008. — № 84. — P. 1454-1461.
7. Skrzeczeynska-Moncznik J. Peripheral blood CD 14 (high) CD16 monocytes are main producers of IL-10 / J. Skrzeczeynska-Moncznik, M. Bzowska, S. Loseke, M. Zembala // Scandinavian Journaj of Immunology. — 2008. — Vol. 67(2). — P. 152-159. Doi: 10.1111/j.1365-3083.2007.02051.
8. Mancini G. Immunochemical quantitation of antigens by single radial diffusion/ G. Mancini, A. Carbonare, J. Harmans//Immuno-chemistry. — 1965. — № 2. — P. 235-239.
OTpuMaHO 02.11.15 ■
Прохорова М.П.
Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев
ЭФФЕКТИВНОСТЬ СУБЛИНГВАЛЬНОЙ АЛЛЕРГЕНСПЕЦИФИЧЕСКОЙ ИММУНОТЕРАПИИ У ДЕТЕЙ С БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ
Резюме. В статье проанализирована эффективность сублингвальной аллергенспецифической иммунотерапии сублингвальными аллергенами клещей домашней пыли и пыльцевыми (смесь ранняя и поздняя весенняя трав и осенняя) у пациентов с сезонным аллергическим ринитом, круглогодичным аллергическим ринитом и круглогодичным аллергическим ринитом с бронхиальной астмой и легким персистирующим течением, бронхиальной астмой и среднетяжелым персистирующим течением. Проведена оценка динамики показателей клеточного, гуморального и местного звена иммунитета до и после лечения сублингвальными аллергенами. Показано влияние сублингвальной аллергенспецифической иммунотерапии на аллергическое эозинофильное воспаление.
Ключевые слова: бронхиальная астма, сублингвальная аллергенспецифическая иммунотерапия, дети.
Prokhorova M.P.
National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv, Ukraine
THE EFFECTIVENESS OF SUBLINGUAL ALLERGEN-SPECIFIC
IMMUNOTHERAPY IN CHILDREN WITH ALLERGIC RHINITIS
Summary. The article analyses the effectiveness of sublingual allergen-specific immunotherapy with sublingual house dust mite and pollen allergens (early and late spring and autumn grass mixture) in patients with seasonal allergic rhinitis, perennial allergic rhinitis and perennial allergic rhinitis with bronchial asthma with mild persistent course, bronchial asthma with moderate persistent course. The estimation of the dynamics of cellular, humoral and local immunity has been carried out before and after treatment with sublingual allergens. The influence of sublingual allergen-specific immunotherapy on the allergic eosinophilic inflammation is shown.
Key words: allergic rhinitis, bronchial asthma, sublingual allergen-specific immunotherapy, children.
