CC BY
26
^^/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.248-085.37-053.2
НЕАЕЛЬСЬКА С.М, МАРЧУКН.М. ЗапорЬький державний медичний ун/верситет Кафедра фа1культетсыко! пед/атри
ЕФЕКТИВНЮТЬ АЛЕРГЕНСПЕЦИФ1ЧН01 ¡МУНОТЕРАПП У ДПЕЙ 3 БР0НXiАЛЬН0Ю АСТМОЮ
Резюме. Вивчення клiнiко-iмунологiчноi' ефективностi алерговакцинаци проведено серед 487 дтей 1з бронхiальною астмоюзалежно вгд тривалостi терапп, тяжкостiперебщзахворювання й виду алергена, вакцинация яким проводиться. Встановлено, що у вах випадках специфiчна алерговакцинащя мае про-тизапальну й iмунокоригуючу дт; ефектившсть проведения специфiчноi алерговакцинаци сягае 90,32 % у дтей 1з легким перебком бронхiальноi астми i 96,94 % у дтей 1з середньою тяжкстю захворювання, а оптимальна тривалсть проведення даного методу лкування, необхiдна для формування стшко1' ремкп, становить 4—5 рошв.
Ключовi слова: бронхiальна астма, дти, клiнiко-iмунологiчна ефектившсть, специфiчна алерговакцинащя.
Бронхiальна астма — тяжке хрошчне захворювання, що у 80 % випадюв формуеться в ди-тячому ввд i стае проблемою всього життя пащ-ента [2, 6, 8]. За результатами епщемюлопчних дослвджень поширешсть бронхiальноI астми в промислово розвинених кра'шах сягае 5 % серед дорослих i 10—15 % — серед дггей [1, 3, 5, 7, 12]. Отримаш даш з використанням стандартизованих методик International Study of Asthma and Allergy in Childhood (ISAAC) свщчать про значно бгль-шу поширешсть БА серед дггей, нж наводиться в офщшнш медичнш статистищ, заснованш на зверненост до л^вальних закладiв. Тому ютин-ш сввдчення про захворювашсть, облж ешдемюлопчних особливостей БА у репош — необхвдна умова для розробки л^вальних та профшактич-них програм.
Сьогоднi загальноввдоме уявлення про БА як про хрошчне запалення дихальних шляхiв iз по-ширеною, але варiабельною обструкщею та зрос-таючою гiперчутливiстю до рiзноманiтних стиму-лiв, зумовлене специфiчними iмунологiчними або неспецифiчними стимулами. Виникнення сучас-них уявлень про БА як про захворювання алер-пчного генезу визначило вiдповiднi терапевтичнi тдходи, до яких у першу чергу належать елiмiна-цiйнi заходи, протизапальна тератя й алерген-специфiчна iмунотерапiя (АС1Т) або специфiчна алерговакцинацiя (САВ) [3, 4, 5, 9, 11].
Дотепер базисним у терапп БА вважаеться призначення протизапальних препарапв [4, 5, 10, 12], а ставлення до специфiчноi iмунотерапii не-
однозначне, а часом — скептичне. Все це висувае на перший план невиршеш питання терапп БА у дггей, а саме пошук методiв впливу на вс ланки алерпчного процесу, змiну характеру реагуван-ня дитячого оргашзму на природну експозищю алергена. Пошук нових критерпв активност запалення, вивчення хх дiагностичноI шформатив-ностi, монiторинг iмунологiчних i бiохiмiчних по-казникiв при використанш АС1Т у дiтей, хворих на БА, дозволить уточнити п роль та мюце.
Згiдно з думкою багатьох авторiв, АС1Т — це единий метод, здатний змшити iмунологiчну ре-активнiсть дитини [5, 8]. Однак, незважаючи на тривалий термш застосування АС1Т у клiнiчнiй практищ, дотепер питання про початок терапп та тривалють строкiв и застосування не виршене [4, 7, 10, 11]. Багато суперечливого в пропозищях про тривалiсть строкiв призначення АС1Т.
Тому метою дослвдження стало обГрунтуван-ня доцiльностi, вибiр показань, способу й ощнки ефективностi специфiчноi iмунотерапn алергенами в комплекснiй терапп бронхiальноi астми у дiтей залежно вщ тяжкостi захворювання, характеру сен-сибшзацп з урахуванням клiнiчних, iмунологiчних, функщональних i психологiчних показникiв.
Ми поставили перед собою таю завдання:
1. ОбГрунтувати вибiр тривалостi специфiчноi iмунотерапп на основi клiнiчних, iмунологiчних,
© Недельська С.М., Марчук Н.М., 2013 © «Здоров'я дитини», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
бiохiмiчних i функцiональних показникiв у дггей iз бронхiальною астмою.
2. Вивчити динамжу клiнiчних, iмунологiчних, бiохiмiчних i функцiональних показникiв у дiтей iз бронхiальною астмою пiд впливом специфiчноI алерговакцинацп залежно вiд ступеня тяжкост захворювання та тривалостi АС1Т.
3. Ощнити ефективнiсть специфiчноI iмуно-терапп рiзними видами алергенiв у дггей iз брон-хiальною астмою на основi монiторингу клшжо-iмунологiчних показниюв.
4. Розробити програми проведення АС1Т у складi комплексно! терапп бронхiальноI астми у дiтей з урахуванням !х вiку, виду сенсибЫзацп i тяжкостi перебiгу захворювання.
Дизайн досл1дження
Для вирiшення поставлено! мети було обстеже-но 487 дiтей вжом вiд 6 до 18 роюв, серед яких 171 дитина мала легкий перебп БА, а 316 дггей спо-стерiгались з приводу середньотяжкого переб^ цього захворювання. Як контрольш групи одно-часно спостерпали 60 практично здорових дiтей i по 67 дiтей iз легким та середньотяжким перебпом БА, 49 дггей iз тяжким перебiгом, яю отримували класичну протизапальну терапiю. Критерiями ви-ключення iз дослiдження були: загострення захворювання, вж менше 5 рокiв, використання в лжу-ваннi iмуносупресивних препаратiв (системних стерощв, цитостатикiв), змiна дози iнгаляцiйних глюкокортикостеро'щв (iГКС) в останнi 4 тижш перед обстеженням, загострення хронiчного захворювання, гострi респiраторнi захворювання й вщсутшсть згоди батькiв.
Враховуючи критерп включення в дослвджен-ня, було видглено та рандомiзовано такi групи:
— група дггей iз легким перебпом БА (п = 161);
— група iз середньотяжким перебпом БА (п = 247).
Ефективнiсть, показання й ускладнення спе-цифiчноi алерговакцинацп дослiджувались залежно ввд тривалостi лiкування з урахуванням ступеня тяжкост БА та виду алергена, який вводився. Мониторинг впливу АС1Т проводили шляхом порiвняння цих показникiв iз даними контрольно! групи протягом 5 роюв. Пащенти оглядались щодня протягом 18—21 дня ввд початку лiкування специфiчними алерговакци-нами, а потiм щомюяця. Ефективнiсть АС1Т через 1, 3, 4—5 роюв оцiнювали шляхом вивчен-ня динамiки клiнiчних критерпв (огляд, анамнез), показниюв функцп зовшшнього дихання (методом строметрп та ткфлоуметрп), рiвнiв бiомаркерiв запалення й iмунологiчного обсте-ження (шляхом iмуноферментного аналiзу та iмунодифузri розеткоподiбного типування лiм-фоцитiв за методом Манчiнi). 79 пащеплв були виключенi з дослвдження у зв'язку зi змiною мю-ця проживання або з самовгльним припиненням лiкування.
Результати дocлiджeнь та ix обговорення
Анaлiз ступеня вираженост сенситизацп (моно-, полiвалентна), спектра причинно-значу-щих алергенiв показав, що лише 2,14 % дггей мали моновалентну сенситизащю, а в шших хворих спектр причиннозначущих алергенiв був досить широким. Ми брали до уваги позитивш результати, отримаш тд час проведення шкiрних скарифь кацшних проб, а також данi дiагностики in vitro. У 64,5 % хворих причиною сенсибЫзацп були аеро-алергени житла, iз них клщ1 домашнього пилу — у 42,85 %, пилковi алергени — у 38,8 %, ешдермаль-нi — у 32,8 % випадюв.
Хвор1, вiдiбранi для 1мунотерапп, отримували л1кування за прискореною схемою протягом 4 тижшв в умовах алерголопчного вщдглення, по-чинаючи iз розведення 10-6 та закiнчуючи щль-ним алергеном (8000 PNU в 1 мл) у дозi 0,1—0,5 мл один раз на м1сяць. Подальше лжування проводили в амбулаторних умовах шляхом введення тд-тримуючо! дози щомюячно протягом 3—5 роюв. 1ндикатором для припинення лiкування може бути низький комплайенс iз пащентом. Щорiчно проводили оцiнку ефективностi терапп та ощню-вали можливiсть подальшого лiкування, вико-ристовуючи клiнiко-iмунологiчнi даш. Критерiем закiнчення лiкування методом АС1Т була наяв-нiсть стшко! рем1сп понад 2 роки, подовжували лжування до 4—5 рокiв за умов покращення кл1-нiчного стану та частково! вiдсутностi попереднiх вимог. Враховуючи те, що АС1Т проводиться три-вало, вiд 3 до 5 роюв, ми в обов'язковому порядку контролювали показники функцп кюткового мозку та печiнки протягом всього курсу лжуван-ня. Токсичного впливу АС1Т р1зно! тривалостi на функцп кiсткового мозку та печiнки не було.
Реакцiя слизових, шкiри на причинш алергени була вiдсутньою через рж пiсля початку АС1Т, але в частини хворих симптоми з'являлися знову на другому рощ терапп. Клш1чш прояви при цьому не були вже настгльки тяжкими та виникали зна-чно рщше. Ринокон'юнктивгг знову з'явився у 4,76 % пащенпв, а у 1,64 % хворих вщновилася ре-акцiя шюри на контакт iз причинним алергеном. Однак якщо АС1Т тривала 4 та 5 роюв, у 100 % дь тей зникала реакщя шкiри, а у 97,5 % — слизово! очей на контакт iз причинним алергеном.
Напади задухи на контакт iз «винуватим» алергеном до АС1Т виникали у 87,14 % дггей. Через рж кашель i/або нетривала задуха непоко!ли тiльки 5,26 % пацiентiв. У груш дiтей, якi отримували АС1Т 3—5 рокiв, у 7,50 % хворих на БА зберпався кашель i/або нетривала задуха, що не потребувала госттал1зацп та дозволяла батькам самостшно на-дати допомогу. При цьому частота денних напад1в уже через р1к л1кування зменшувалася у 5,9 раза, а через 4—5 рок1в АС1Т напади виникали лише у 2,50 % пащенлв, тобто в 6,2 раза р1дше непоко!ли д1тей у денний час, а шчш напади були в1дсутн1 у
100 % випадюв. Скоротився i обсяг застосовано! терапй: вiд iГКС 93,75 % хворих вщмовилися вже на першому роцi лiкування, така ж особливють простежувалася i стосовно прийому Р2-аготспв.
Встановлено, що використання АС1Т у терапп хворих на БА дггей покращувало функцiю дихан-ня. Динамжа показникiв функцй дихання стабь лiзувалась, а потiм нормалiзувалась. Проведення АС1Т протягом понад 4 роки дозволило повтстю контролювати показники ПШВ (клiнiчна ефек-тивнiсть 39,6 i 36,6); знизити частотнiсть нiчних нападiв (34,6); зменшити бронхiальну гшерре-активтсть (21,1) i вiдмовитися вiд застосування екстрених бронхолгтиюв. Цiкавим можна вважати той факт, що величина регресу симптомiв БА була значно вищою тд час тривало! терапп лжарськи-ми алергенами, ан1ж для коротших строкiв й про-ведення.
Ми також проводили ощнку показникiв кль тинного та гуморального iмунiтету iз врахуванням тривалост АС1Т. Пiд час мониторингу кiлькостi лiмфоцитiв, що несуть рiзнi маркери диференщ-ювання, звертае на себе увагу вiрогiдне збгльшен-ня вих видiв iмунокомпетентних клiтин (рис. 1) у дггей, хворих на БА, у першу чергу В^мфоцилв, що зростали як в абсолютних, так й у вщносних числах (р < 0,05).
Пд час проведення АС1Т протягом року абсо-лютний вмiст СБ3 зменшувався з 1,43 ± 0,03 Г/л до 1,37 ± 0,03 Г/л (р < 0,05) i продовжував вiро-гiдно знижуватися до кiнця л^вання порiвняно з цифрами на початку терапп i пiдвищувався по-рiвняно з групою контролю. Вiрогiдно знижу-вався i вмiст СБ4 з 0,92 ± 0,02 Г/л до лжування i 0,85 ± 0,03 Г/л тсля 4—5 рокiв АС1Т. Змiнювався вмiст СБ8 з 0,71 ± 0,02 Г/л на початку лжування до 0,69 ± 0,03 Г/л тсля 3—5 роюв специфiчноI терапй. Застосування АС1Т супроводжувалося збгльшенням СБ19 через рiк вiд початку терапп та тенденщею його до нормалiзацп в кiнцi курсу.
Змши з боку клiтинного iмунiтету тд впли-вом АС1Т супроводжувалися зниженням до нор-мальних величин iмунорегуляторного iндексу, що пiдтверджуе вплив АС1Т на процеси диферен-цiювання Т^мфоципв. Пiд час аналiзу вмiсту СБ16 вiдмiчене пiдвищення цього показника з
0,57 ± 0,02 Г/л до 0,64 ± 0,03 Г/л при р < 0,05. Мож-ливо, що саме збгльшенням СБ16 можна поясни-ти той факт, що дгти, якi отримували АС1Т, рщше хворiли на гострi респiраторнi захворювання.
Нами також виявлено, що на першому етат (1—3 роки) знижуеться кiлькiсть як СБ4-, так i CD8-лiмфоцитiв за умов коливання коефвденту СБ4/СБ8. Подальша САВ на другому етат ви-кликае збiльшення CD8 при збереженнi на попе-редньому рiвнi CD4, що викликае вiрогiдне зни-ження CD4/CD8.
Перша фаза реакцп збiгаеться за часом з опи-саним ранiше вiдносним (клжчним) зниженням ефективностi АС1Т на 3-му рощ проведеного ль кування, а друга фаза — iз кшцевим формуванням стшко! ремюп основних симптомiв захворювання. Таким чином, у дггей iз БА курс специфiчноI iму-нотерапп алергенами викликае позитивнi змши у клгтинному ланцюзi iмунiтету, що мають двофаз-ний характер.
Проведення специфiчноI iмунотерапп дозволяе досягти значного покращення показниюв також i гуморального iмунiтету. У хворих на бронхiальну астму дггей умют основних класiв iмуноглобулiнiв пщвищений. Особливо це притаманно 1§Е, сумар-на концентрацiя яких зростала бгльше н1ж у 5 разiв, а концентрацiя специфiчних фракцiй — у 115 разiв порiвняно з групою контролю. При цьому рiвень за-гального 1§Е продовжував збiльшуватися протягом 3 роюв проведення АС1Т, i тiльки на 4-5-му роцi його вмют вiрогiдно знижувався. Односпрямова-ний характер носить динамжа рiвня специфiчних 1§Е, вмiст яких збiльшуеться з 11,54 ± 0,64 МО/мл (до лжування) до 14,89 ± 0,44 МО/мл (тсля 3 роюв АС1Т), а потiм починае знижуватися, досягаючи рiвня 7,04 ± 0,15 МО/мл до кшця 5-го року лжу-вання. Слiд вiдзначити, що найбгльш суттевого зниження продукцп специфiчних 1§Е можна досягти тiльки тсля 4^чного курсу АС1Т.
Пiд час спостережень нами були виявленi сут-тевi вiдмiнностi цитокiнового профiлю в дггей iз БА як у перюд ремюй, так i надалi пiд час проведення тривало! терапп алергенами (рис. 2).
1000
А ц г
и 1 -< ц? V
1Л-4, пг/мл 1Л-5, пг/мл
ФНП-а, пг/мл
1Л-10, пг/мл 1Ф-у, пг/мл IgE зaгaльнi, МО/мл
Рисунок 1. Двофазний характер реакцп СЭ4- i СйБ-л'мфоцит'в на проведення тривалоI специф 'шно)' алерговакцинацн у дтей ¡з бронх'альною астмою
Рисунок 2. Концентрац1я циток1н1в / 1дЕ у сироватц кров1: здоров! д1ти (св1тл1 квадратн маркери), д1ти з БА без лкування (маркери — св1тл1 кола) I дти, як отримують АС1Т протягом 1, 3 та бльше 4 роюв (маркери — темн1 ромби).
Вертикальн1 риски позначають ¡нтерквартильний д'апазон
1
У дiтей iз БА наявне збгльшення вмiсту 1Л-4 у периферiйнiй кровi порiвняно з групою контролю. Шд час проведення АС1Т протягом першо-го року лiкування рiвень 1Л-4 пiдвищувався до 80,4 нг/мл. 1ндивщуальш коливання 1Л-4 стано-вили ввд 44,9 до 124,4 нг/мл. До кшця 3-го року терапй вмiст його вiрогiдно знижувався, i така тенденцiя зберiгалася протягом 4-го i 5-го рокiв терапй. Хотшося б вiдмiтити, що вiдсоток пащен-тiв iз невизначеним рiвнем 1Л-4 зростав на третьо-му рощ до 30,5 %, а на п'ятому — до 52,7 %.
Враховуючи тюний зв'язок 1Л-5 з шшими ци-токiнами, а також те, що 1Л-5 здiйснюе дифе-ренцiювання еозинофiлiв i дiе як гемопоетичний фактор росту, ми прослвдкували за впливом АС1Т на продукщю 1Л-5 у периферiйнiй кровi у дггей, хворих на БА. Концентращя його у дiтей iз БА, яю знаходилися на стадй ремюй, у чотири рази пе-ревищувала показники здорових дiтей (р < 0,05). Причому шдивщуальш коливання у дггей до лжу-вання становили ввд 30,0 до 87,9 пг/мл, а у 43,2 % хворих умют 1Л-5 був нижчим за межi можливо-го визначення. Через рж вiд початку АС1Т пара-лельно з 1Л-4 вiрогiдно збшьшувався рiвень i 1Л-5 (р < 0,05). 1ндивщуальш коливання вмiсту цього цитокшу були вiд 29,7 до 122,1 пг/мл. Шдвищен-ня рiвня 1Л-5 у кровi, з нашо! точки зору, свiдчить про активацш всього iнтерлейкiнового каскаду у вщповвдь на дiю алергена. Через три роки прове-деного алергенами л^вання рiвень 1Л-5 у пери-фершнш кровi цих хворих вiрогiдно знижувався з 62,0 до 55,3 пг/мл (р < 0,05). 1ндиввдуальш коливання рiвня 1Л-5 становили ввд 33,6 до 133,9 пг/мл, при цьому у 36,5 % дггей рiвень 1Л-5 був також нижчим за можливе визначення. Динамiка вмюту 1Л-5 на четвертому та п'ятому роках л^вання показала, що рiвень 1Л-5 був у 2,6 раза нижчим, шж до лжування, i в 3,4 раза нижчим, нгж на першому роцi АС1Т. Нiвелювалися й iндивiдуальнi вщмш-ность Iндивiдуальна продукцiя 1Л-5 коливалася вщ 14,8 до 29,6 пг/мл. Вщсоток дiтей iз невизначеним рiвнем 1Л-5 досяг 65,1 %.
Нас щкавило питання, наскiльки АС1Т здатна внести корективи у виявлеш змши пiд час легко! форми захворювання в дiтей. Щодо редукцй кишчно! симптоматики на причиннi алергени тд час легкого перебiгу БА у дггей ефективнiсть АС1Т була високою. Пiд час проведення АС1Т у 83,3 % випадкiв зникала реакцiя дихальних шля-хiв на контакт iз причинним алергеном, що зна-ходило вiдображення у величин бально! оцiнки, яка знижувалась iз 1,66 ± 0,13 на початок АС1Т до 0,002 ± 0,002 тсля й закiнчення (р < 0,05). Обидва засоби лжування вiрогiдно знижува-ли реакцiю слизових оболонок у виглядi ринiту, кон'юнктивiту на причинш алергени, але зни-ження бально! оцiнки цього показника за умов АС1Т було вiрогiдно бгльшим. Зниження час-тотностi та тяжкост нападiв пiд час проведення АС1Т призводило до пiдвищення показниюв
ефективностi до 10,12 (р < 0,05) та шдукцй ремюй захворювання.
Висновки
1. Оптимальна тривалiсть проведення специ-фГчно! алерговакцинацй, необхщно! для форму-вання стшко! ремюй, за даними клшжоЧмуноло-гiчних дослiджень, становить 4—5 роюв.
2. Специфiчна алерговакцинацiя призводить до двофазно! реакцй Т-клгшнно! ланки Гмунгте-ту: на першому етат (1—3 роки) знижуеться число CD4 i CD8 лiмфоцитiв, на другому етат зростае вмiст CD8 при попередньому рiвнi CD4, що ви-кликае вiрогiдне зниження CD4/CD8. Друга фаза збйаеться за часом iз кiнцевим формуванням стшко! ремюй. Тривала специфiчна алерговакци-нацiя також зменшуе концентрацiю в кровi 1Л-5 до рiвня здорових дiтей, 1Л-4 — нижче за величи-ни контролю, вiрогiдно збiльшуе вмiст 1Л-10.
3. Ефектившсть проведення специфГчно! алерговакцинацй у дггей iз БА, за даними дина-мiки клiнiко-функцiональних показникiв, сягае 90,32 % у дггей Гз легким перебiгом i 96,94 % у дь тей Гз середшм ступенем тяжкостГ захворювання. КлГнГчна ефектившсть випереджае ГмунологГчнГ змГни, що ввдбуваються пГд впливом специфГчно! алерговакцинацй. СпецифГчна ГмунотерапГя алергенами незалежно вщ ступеня тяжкостГ БА мае протизапальну й Гмунокорегуючу дГю.
4. СпецифГчна ГмунотерапГя клщовими, епГ-дермальними i пилковими алергенами, за даними клГнГчних i ГмунологГчних показникГв, е високо-ефективним методом лжування БА у дггей. Тера-пГя клГщовими алергенами мае вГропдно бГльшу клГнГчну ефективнГсть, шж терапГя пилковими i епГдермальними. За Гмунолопчними показника-ми, алерговакцинацГя епГдермальними алергенами вГропдно бгльш ефективна, н1ж клГщовими i пилковими алергенами.
Список л^ератури
1. Агеева Е.С. Механизмы программируемой гибели лимфоцитов, эозинофилов и нейтрофилову больных бронхиальной астмой: Дис... канд. мед. наук. — Томск, 2006. — С. 1-5.
2. Бойчук С.В. Механизмы апоптоза лимфоцитов периферической крови больных атопической бронхиальной астмой / С.В. Бойчук, И.Г. Мустафин, Р.С. Фассахов //Аллергология. — 2001. — С. 3-7.
3. Глобальная стратегия лечения и профилактики бронхиальной астмы, пересмотр 2009, 2010 гг.
4. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. — Одесса: Астропринт, 1999. — 603 с.
5. Емельянов А.В. Специфическая иммунотерапия // Общая аллергология / Под ред. Г.Б. Федосеева. — С.-Пб.: Норд-Мед-Издат, 2001. — Т. 1. — 682-93.
6. Ласиця О.1., Недельська С.М. Сnецифiчна вакцинаця алергенами у дтей: Методичт рекомендаци для лiкарiв-iнтернiв, лiкарiв загальног практики талiкарiв-алергологiв. — 2002. — 44 с.
7. Bousquet J., Lockey R., Mailing H.J. Allergen immunotherapy: therapeutic vaccines for allergic diseases. A WHO position paper// J. Allergy Clin. Immunol. — 1998. — 102 (Pt. 1). — 558-562.
8. Calderon M.A., Cox L., Casale T.B., Moingeon P., Demo-ly P. Multiple-allergen and single-allergen immunotherapy strate-
gies in pofysensitizedpatients: looking at thepub-lished evidence// J. Allergy Clin. Immunol. — 2012. — 129. — 929-934.
9. European Academy of Allergy and Clinical Immunology. European Declaration on Allergen Immunotherapy. European Academy of Allergy and Clinical Immunology, 2011. Available from: eaaci.net.
10. Szefler S.J., Phillips B.R., Martinez F.D., Chinchilli V.M., Lemanske R.F., Strunk R.C. et al. Characterization of within-subject responses to fluticasone and montelukast in childhood asthma// J. Allergy Clin. Immunol. — 2005. — 115. — 233-242.
11. Pajno G.B., Barberio G., De Luca F., Morabito L., Parm-iani S. Prevention of new sensitizations in asthmatic children mono-sensitized to house dust mite by specific immunotherapy. A six-year follow-up study // Clin. Exp. Allergy. — 2001. — 31. — 1392-1397.
12. Penagos M., Passalacqua G., Compalati E., Baena-Cagnani C.E., Orozco S., Pedroza A. et al. Metaanalysis of the efficacy of sublin-gual immunotherapy in the treatment of allergic asthma in pediatric patients, 3 to 18 years of age // Chest. — 2008. — 133. — 599-609.
OTpuMaHO 04.01.13 □
Недельская С.Н., МарчукH.H.
Запорожский государственный медицинский университет Кафедра факультетской педиатрии
ЭФФЕКТИВНОСТЬ АЛЛЕРГЕНСПЕЦИФИЧЕСКОЙ ИММУНОТЕРАПИИ У ДЕТЕЙ С БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ
Резюме. Изучение клинико-иммунологической эффективности специфической аллерговакцинации проведено среди 487 детей с бронхиальной астмой в зависимости от длительности терапии, тяжести течения заболевания и вида вакцинируемого аллергена. Установлено, что во всех случаях специфическая аллерговакцинация обладает противовоспалительным и иммунокорригирующим действием; эффективность проведения специфической аллерговакцинации достигает 90,32 % у детей с легким течением бронхиальной астмы и у 96,94 % у детей со средней тяжестью заболевания, а оптимальная длительность проведения данного метода лечения, необходимая для формирования стойкой ремиссии, составляет 4—5 лет.
Ключевые слова: бронхиальная астма, дети, клинико-иммунологическая эффективность, специфическая ал-лерговакцинация.
Nedelskaya S.M., MarchukN.M.
Zaporizhya State Medical University, Department of
Intermediate Level Pediatrics, Zaporizhya, Ukraine
EFFECTIVENESS OF ALLERGEN-SPECIFIC IMMUNOTHERAPY IN CHILDREN WITH BRONCHIAL ASTHMA
Summary. The study of clinical and immunological effectiveness of specific allergen vaccination has been carried out among 487 children with bronchial asthma, depending on the duration of treatment, severity of illness and type of vaccinated allergen. It is found that in all cases specific allergen vaccination has anti-inflammatory and immunocorrective action, the effectiveness of specific allergen vaccination reaches 90.32 % in children with mild bronchial asthma and in 96.94 % of children with moderate severity, and the optimal duration of this treatment which is necessary for the formation of stable remission, is 4—5 years.
Key words: bronchial asthma, children, clinical and immunological efficacy, specific allergen vaccination.
