CC BY
20
УДК 616.5-004.1-021.1-085
Ефектившсть лжування шкурного синдрому у хворих на системну склеродерм1ю 1 фактори, що 11 визначають
Романенко К. В.
Донецький нацгональний медичний университет гм. М. Горького
Добрi загальнн результати лкування хворих на системну склеродерм^ досягнуто у 60 %, а шфного синдрому -у 62 % взаемопов'язаних спостережень. Наявнiсть i тяжкiсть дерматозу значно погiршують ефектившсть терапií. Ефективнiсть лiкування шкiрного синдрому, у першу чергу, пов'язана з використанням метотрексату i донатора N0 арпншу, достс^рно впливаючих на Ытегральний стан ендотелiальноí функцií судин. КлючовI слова: системна склеродермiя, ураження шюри, лiкування.
В ступ. Лiкування хворих на системну скле-родермiю (СС) викликае 3Ha4Hi труднощi, i ефектившсть л^вання часто залишаеться не-задовшьною [3]. 1снують публшацп про ефектившсть лшування шкiрного синдрому при СС i3 застосуванням [2]:
- Унтолу;
- Пiаскледину:
- Мадекасолу;
- полiферментних сумiшей - Вобензиму (або Флогензиму);
- статишв.
Периферичш вазодилататори, якi почасти вщ-новлюють ендотелiальну функцiю судин (ЕФС), виявляються препаратами вибору при лiкуваннi хворих зi склеродермiчним синдромом Рейно [14], а використовуваш для лiкування хворих на СС антагонюти кальцiю полшшують ЕФС i плазмову ланку реолопчних властивостей кровi (РВК) [16]. Для вщновлення РВК i боротьби з анпопапями при СС блокатори кальщевих кана-лiв виявляються препаратами вибору [16].
У рамках лшування ендотелiальноl дисфунк-ци судин (ЕДС) при СС застосовують:
- статини [11];
- антиоксидант N-ацетилцистеш [18];
- стимулятори синтезу NO Силденафш i Та-далафiл [17];
- антагонют ендотелiну (ЕТ1) Бозентан [19];
- препарати PgI2 (простациклiн) i PgE1 [12].
Доказано, що ранiше оптимютичш передумо-
ви до призначення хворим на СС D-пенiциламiну все ж таки не виправдали сподiвання i дане
комплексоутворююче з'еднання проявляе, на жаль, слабкий ктшчний ефект [15].
Задля стабшзаци перебпу захворювання i зменшення активностi запального процесу, особливо на раншх стадiях СС, використовують глюкокортико!дш гормони (ГКГ), хоча MipKy-вання про доцiльнiсть !х застосування супереч-ливi [3]. Метотрексат (аметоптерин) рекоменду-ють використовувати в л^ванш поширених та тяжких форм СС, частше - у комбшацп з ГКГ [20]; E. Pope et al [7] у хворих на СС ефектившсть iзольованого метотрексату вважають дуже незначною. Принципово новою виявляеться антицитокшова терашя (зокрема, блокаторами TNFa) хворих [21]. Результати контрольованих рандомiзованих (у тому чи^ мультицентро-вих) дослiджень потенцiйних терапевтичних засобiв показали слабку ефективнiсть або вщ-сyтнiсть ефекту a-iнтерферонy [13].
Пропонуються першi кроки лiкyвання СС антагошстами рецепторiв до ангiотензинy-II [8]. ЕТ1 контролюе промоторну здатшсть TGFß, що використовуеться в терапи СС антагошстами рецепторiв ендотелiнy [10]. Спостерпаеться зрiст чисельностi дослiджень щодо вивчення антифiбротичних лiкарських засобiв при СС, хоча ч^ко оцiнювати результати таких розробок ще передчасно [9].
Вщносно ефективне введення в осередки ураження палуроново! кислоти (як шпб™ра фiброгенезy), а також використання мазей, як мiстять одночасно ГКГ та нестеро!дш протиза-пальнi засоби (НПЗП), сyдиннi, регенераторнi i
пом якшувальш препарати:
- гепаринова мазь;
- Солкосерил;
- Актовегш
Добре зарекомендував себе диметилсуль-фоксид у вигляд1 аплшацш 50-75-вщсоткового водного розчину [5].
Матерiал та методи дослщження. Досль джено 62 хворих на СС, серед яких 6 (9,7 %) чо-ловшв та 56 (90,3 %) жшок; середнш в1к чоловь юв (35,8 ± 6,03 року) та жшок (41,2 ± 1,64 року) мало вщр1знявся м1ж собою ^ = 0,99; р = 0,323). Тривалють захворювання була вщ двох до 36 роюв (у середньому 10,9 ± 0,89 року).
За ступенем активност патолопчного проце-су дослщжеш хвор1 розподшились таким чином:
- I стутнь активност констатовано у 25 (40,3 %) спостереженнях;
- II стутнь - у 23 (37,1 %);
- III стутнь - у 14 (22,5%), -
причому середт показники склали ^ = 0,51; р = 0,610) :
- у чоловшв - 1,67 ± 0,33 балу;
- у жшок - 1,84 ± 0,10 балу.
Пщ час опитування хворих на СС придшяли увагу:
- первинному розташуванню ураження шюри;
- характеру подальшого перебпу шюрного патолопчного процесу;
- розповсюдженост уражень;
- особливостям застосування терапевтичних засоб1в та !х ефективносп.
Описували початков! прояви в дебют захворювання, морфолопчш елементи у вогнищах, !'хне розташування, схильшсть до злиття та !х динам1ку.
Загальну ефектившсть терапевтичних захо-д1в { результати л1кування шюрного синдрому оцшювали через 3-14 тижшв (у середньому -через 2,4 ± 0,11 мюяця) таким чином:
- тд «значним полшшенням» розумши:
1) зменшення активносп захворювання
на 2 ступеня;
2) зникнення кардюресшраторно! патологи, уражень центрально! (ЦНС) 1 периферш-
но! (ПНС) нервово! системи;
- для «пол1пшення» обов'язковою умовою було зменшення активност патолопчного процесу.
Комплекс обстеження був побудований на клшчному, рентгенолопчному, лабораторному, електроф!зюлопчному, ультразвуковому досл> дженнях:
- об'емну в'язюсть (ОВ) плазми дослщжу-
вали за допомогою ротац1иного в1скозиметру "Low-Shear-30" (ШвеИцар1я);
- м1жфазну тензюреометрда сироватки кров1 проводили з використанням комп'ютерних апа-рапв:
1) "ADSA-Toronto" (Ьатя-ФРН-Канада), заснованого на метод1 анал1зу форми осеси-метричних крапель;
2) "PAT2-Sinterface" (ФРН), заснованого на метод1 осцилюючо! краплц
- таю показники, як:
1) р1вноважниИ (статичниИ) поверхневиИ натяг (ПН) при t ^ да;
2) модуль в'зкоеластичност (ВЕ);
3) час релаксаци (ЧР);
4) поверхневу пружшсть (ПП);
5) поверхневу в'язюсть (ПВ), -вивчали 1з застосуванням швидко! стресово!
деформацп розширення поверхш (при час шну-вання поверхш, р1вному 1200 с); тсля розширення крапт ПН повшьно релаксував, тобто повер-тався до свого первюного значення; релаксацшш властивост сироватки характеризували здатшсть моношару вщновляти вихщниИ стан [6].
В якосп контролю, бюх1м1чш, 1мунолог1чн1, 1муноферментн1 i ф1зико-х1м1чн1 дослщження були виконаш у 30 практично здорових людеИ (20 жiнок i 10 чоловiкiв у вiцi 18-63 роюв).
Статистичну обробку отриманих резуль-татiв дослiджень проведено за допомогою комп'ютерного варiацiИного, кореляцiИного, ре-гресивного, одно- i багатофакторного (ANOVA/ MANOVA) дисперсшного аналiзу (лiцензiИнi програми "Microsoft Excel", США; "MedStat", Укра!на; "Бiостат-4.03", Укра!на; "Statistica-Stat-Soft", США); оцiнювали [4]:
- середнi значення (M) та !х похибки (m);
- стандартнi вiдхилення (SD);
- коефiцieнти кореляци (r) - як коефiцieнт парно! кореляци Пiрсона або рангово! кореляцi! Стрмена;
- критерi!:
1) регресi! (R);
2) дисперсi! (D);
3) Стьюдента (t);
4) У!лкоксона-Рао (WR);
5) Макнемара-Фшера (х2);
- вiрогiднiсть статистичних показниюв (р).
Результати дослщжень та Тх обговорення.
Ураження шюри встановлено у 45 (72,6 %) iз 62 обстежених хворих на СС. Сшввщношення лiмi-товано! до дифузно! форми склало 1,7:1, а саме:
- лiмiтований варiант шюрних уражень мав
мюце у 45,2 % хворих загально! групи та у 62,2 % хворих з дерматозом;
- дифузний - вщповщно у 27,4 % та 37,8 %. У вшх хворих на СС з ураженням шюри ви-
явились ЛИЛ в помiрному титрк
- при лiмiтованiй формi - до центромери;
- при дифузнш - до топоiзомерази 1 (антигену 50,-70).
У табл. 1 наведено частоту окремих ктшч-них ознак СС та !х iнформативнiсть у хворих з ураженням шюри та без такого. Як видно з та-Таблиця 1 - !нформатившсть окремих ознак
блицi, дiагностовано:
- синдром Рейно - у 56 (90,3 %) обстежених;
- ураження:
1) суглобiв i серця - у 52 (83,9 %);
2) м'яз1в - у 26 (41,9 %);
3) легенiв i стравоходу - вщповщно у 38 (61,3 %);
4) печшки - у 19 (30,7 %);
5) нирок - у 20 (32,3 %);
6) ЦНС - у 16 (25,8 %);
7) ПНС - у 22 (35,5 %).
СС у хворих з ураженням шшри та без такого
Групи хворих
Ознаки
I - без ураження шшри (п=17) II - з ураженням шшри (п=45)
X, % У, % 7, % X, % У, % 7, % с2 Р
Синдром Рейно 82,4 46,9 18,1 93,3 53,1 26,3 1,70 0,192
Ураження
Суглоб1в 94,1 54,1 27,5 80,0 45,9 16,9 1,82 0,178
М'яз1в 29,4 38,6 4,4 46,7 61,4 17,6 1,51 0,219
Серця 100,0 56,2 31,6 77,8 43,8 14,9 4,50 0,034
Леген1в 64,7 51,9 17,4 60,0 48,1 13,9 0,12 0,734
Стравоходу 58,8 48,6 13,9 62,2 51,4 16,4 0,06 0,806
Печшки 35,3 55,0 10,7 28,9 45,0 5,9 0,24 0,626
Нирок 11,8 22,8 0,6 40,0 77,2 23,8 4,52 0,039
ЦНС 5,9 15,1 0,1 33,3 84,9 24,0 4,86 0,028
ПНС 47,1 60,2 17,1 31,1 39,8 4,9 1,37 0,242
Хворi на СС без дерматозу (I - контрольна група) i з ураженням шюри (II - основна група) вiдрiзняються мiж собою (див. табл. 1):
- бшьш частим втягненням нирок - на 28,2 % (С2 = 4,52; р = 0,039) та ураженням ЦНС - на 27,4 % (с2= 4,86; р = 0,028) на тлi шюрного синдрому;
- бшьш рщким ураженням серця - на 22,2 % (с2 = 4,50; р = 0,034).
Сума уах ознак (7) захворювання склала:
- у першш груш - 141,4 %;
- у другш (основнш) - 165,5 %.
Згщно даних ЛИОУЛ/МЛИОУЛ У!лкоксона-Рао, шюрний синдром чинить слабкий вплив на iншi iнтегральнi ознаки СС (WR = 1,41; р = 0,134), хоча, як свщчить ЛИОУЛ, вщ наяв-ностi дерматозу залежить тяжюсть ураження:
- скелетних м'язiв ф = 3,43; р = 0,023);
- мюкарду (D = 5,92; р = 0,001). Останнш фактор достовiрно впливае на вира-
женiсть шкiрного синдрому (D = 5,63; р = 0,006), на що вказують результати однофакторного дис-персшного аналiзу (табл. 2).
Тяжюсть ураження шкiри обернено корелюе
Таблиця 2 - Стутнь взаемовпливу тяжкосп уражень шк1ри та 1нших ознак СС у обстежених хворих
Ознаки Характер впливу
Шшра на шш1 ознаки 1нш1 ознаки на шшр1
Б р Б р
Синдром Рейно 0,68 0,566 0,27 0,765
Ураження
Суглоб1в 0,63 0,601 0,68 0,510
М'яз1в 3,43 0,023 2,31 0,108
Серця 5,92 0,001 5,63 0,006
Легешв 1,00 0,401 0,63 0,536
Стравоходу 0,78 0,509 0,05 0,950
Печшки 1,46 0,235 0,79 0,457
Нирок 2,64 0,058 0,32 0,728
ЦНС 0,23 0,878 1,19 0,312
ПНС 1,55 0,212 0,89 0,415
з вираженютю кардюпатй (г = - 0,389; р = 0,002), у зв'язку з чим можна зробити такий висно-вок, що мае практичну значущють: наявнiсть шкiрного синдрому у хворих на СС е прогноз-позитивним фактором вщносно розвитку i тяж-костi перебiгу склеродермiчноl кардiопатil.
1з загального числа 62 хворих, у комплексному лшуванш отримували:
- НПЗП - 83,9 % хворих;
- ГКГ у вигщщ системно! терапп - 79,0 %;
- ГКГ локально (нашюрно) - 12,9 %;
- антиагрегант пентоксифшн - 71,0 %;
- стимулятор синтезу N0 ивортш (здатний вщновлювати ЕФС) - 40,3 %;
- пол!ферментну сумш (ПФС) системно! ензи-мотерап!! (що позитивно впливае на РВК) - 35,5 %;
- ¿мунодепресант метотрексат - 29,0 %;
- гшербаричну оксигенацш кров! (ГБО) - 22,6 %;
- О-пенщиламш - 16,1 % хворих.
У комплексному лшуванш застосовували:
- ¡з НПЗП:
1) препарати арилоцетово! кислоти (ди-клофенак натр!ю - по 75-150 мг/доб. або адекватну кшьюсть його аналог!в);
2) похщш проп!оново! кислоти (¿бупро-фен - по 1200-1800 мг/доб.);
3) селективш шпб^ори циклооксигена-зи-2: целебрекс (Целекоксиб) - по 200 мг/доб., мелоксикам (Мовалю) - по 15 мг/доб, шме-сулщ (Н!месил) - по 100-200 мг/доб.;
- ¿з ГКГ - предшзолон по 10-40 мг/доб або адекватну кшьюсть його аналопв (част!ше -Медрол);
- Метотрексат (Аметоптерин) - по 7,5-20 мг/тиж.;
- О-пенщиламш (Купрен!л) - по 125-250 мг/доб.;
- пентоксифшн (Трентал, Агапурин) - по
600 мг/доб.;
- ¿з ПФС системно! ензимотерапп:
1) Вобензим - по 12-15 др./доб.;
2) Флогензим - по 9 др./доб.;
3) препарат аргшшу Т1вортш - по 5 мл 5 раз1в на добу;
- ¿з мюцевих ГКГ - мазк
1) бетаметазон;
2) Кутивейт;
3) Латикорт;
4) Локо!д.
У хворих з артер1альною гшертенз!ею вико-ристовували:
- шпб!тори ангютензин-перетворюючого ферменту:
1) периндоприл - по 5-10 мг/доб.;
2) л1зиноприл - по 10-20 мг/доб.;
- блокатори рецептор1в анпотензину-2:
1) Лозартан - по 10-20 мг/доб.;
2) Козаар - по 10-20 мг/доб.;
- блокатори кальщевих канал1в:
1) амлодитн;
2) дилпазем;
3) шфедитн.
До кшця спостереження констатовано (табл. 3):
- вщсутнють загального ефекту вщ проведе-ного лшування - у 4 (6,5 %) хворих;
- незначне полшшення - у 21 (33,9 %);
- полшшення - у 30 (48,4 %);
- значне полшшення - у 7 (11,3 %) хворих.
Таблиця 3 - Розподш хворих на СС за загальною ефектившстю лшування
Групи хворих Усього Ефектившсть лшування
Ввдсутшсть ефекту Незначне полшшення Полшшення Значне полшшення
абс. % абс. % абс. % абс. %
Хвор1 без клшчно ман1фестного ураження шюри 17 - - 3 17,7 9 52,9 5 29,4
Хвор1 1з кл1н1чно ман1фестним ураженням шюри 45 4 8,9 18 40,0 21 46,7 2 4.4
РАЗОМ 62 4 6,5 21 33,9 30 48,4 7 11,3
с2 = 164,20; p < 0,001
Необхщно шдкреслити, що у пащенпв без шюрного синдрому вщсутност! загального ефекту лшування СС не спостериалось, а «значне полшшення» констатовано в 6,7 ра-з1в часпше (с2 = 164,20; p < 0,001). Безумовно, можна вважати, що ураження шюри е прогноз-негативним фактором вщносно ефективност! подальшо! патогенетично! терап!! СС.
Ефективн1сть л1кування шюрного синдрому виявилась такою:
- в1дсутн1сть ефекту - у двох (4,4 %) хворих;
- незначне полшшення - у 15 (33,3 %);
- полшшення - у 17 (37,8 %);
- значне полшшення - у 11 (24,4 %) хворих. Встановлено високодостов1рний ^ < 0,001)
прямий кореляцшний зв'язок м1ж загальною ефектившстю л1кування ! ефектившстю л1куван-ня шюрного синдрому (г = 0,681), а зпдно даних AN0VA вщм1чено взаемовплив (^ < 0,001) один на одного цих фактор1в ф = 15,59 та D = 13,69).
Зпдно даних однофакторного дисперсшно-го анал1зу, на загальну ефектившсть л1кування
хворих на СС достовiрно впливають:
- тяжюсть шюрного синдрому (О = 4,64; p = 0,006);
- параметри 1111 сироватки кровi (О = 3,10; p = 0,034);
- параметри ендотелiну сироватки кровi (О = 3,03; p = 0,036).
Що стосуеться шкiрного синдрому, то ефек-тившсть його лiкування визначають:
- параметри ендотелшемн (О = 4,89; p=0,005);
- рiвень iмуноцитiв з рецепщею СО 16 (О = 3,66; p = 0,020).
Встановлено зворотнi кореляцiйнi зв'язки:
- загально! ефективност терапн хворих на СС з вираженютю:
1) уражень шкiри (г = - 0,428; p = 0,001);
2) показника ОВ (г = - 0,286; p = 0,024);
3) показника ЕТ1 (г = - 0,330; p = 0,009);
- ефективностi лiкування шюрних проявiв iз:
1) ступенем активное патологiчного про-
цесу (г = - 0,356; p = 0,016);
2) тяжкiстю перебiгу дерматозу (г = - 0,322;
p = 0,031);
3) параметрами в кровi ЕТ1 (г = - 0,511;
p < 0,001) та 1М (г = - 0,305; p = 0,042).
Враховуючи результати виконаного диспер-
сiйного i кореляцiйного аналiзу, зроблено ви-сновок, який мае велику практичну значущiсть: прогноз-позитивними вщносно ефективностi подальших лiкувальних заходiв при СС, включ-но i шюрного синдрому, е показники в кровi ЕТ1 менше 4 пг/мл (тобто меншеМ-БО хворих).
На результати загально! ефективносп лшу-вання хворих на СС чинять вплив ПФС системно! ензимотерапi! ф = 2,78; p = 0,046), а на шкiрнi прояви - пентоксифшн (D = 3,74; p = 0,018) (табл. 4).
Таблиця 4 - Вплив окремих метод1в л1кування на ефектившсть терапевтичних заход1в у хворих на СС
Методи л1кування Характер ефективносп л1кування
Загальна ефектившсть лшування Ефекти лШуЕ шк1р синд 1вн1сть ання ного рому
О P О p
НПЗП 1,79 0,159 1,59 0,206
ГКГ загальт 2,68 0,055 1,62 0,199
ГКГ локальт 0,61 0,614 0,15 0,930
Метотрексат 1,33 0,274 0,20 0,895
О-пенщиламш 0,85 0,472 0,89 0,453
Пентоксифшн 2,12 0,107 3,74 0,018
ПФС 2,78 0,046 0,34 0,795
Т1вортш 1,24 0,305 2,17 0,107
ГБО 1,31 0,281 2,07 0,119
Вобензим ! Флогензим, як препарати системно! ензимотерапи, дають протизапальний, анти-оксидантний ! !муномодулюючий ефекти. П!д впливом ПФС ! антиагреганта пентоксиф!л!ну [1]:
- знижуються:
1) адгезивна здiбнiсть тромбоцитiв;
2) активнють тромбоцитарного фактору;
3) максимальна згортаюча активнють;
4) фактор Вiллiбрандта;
- пiдвищуються:
1) фiбринолiтична активнють;
2) рiвень антитромбiну III.
За результатами непараметрично! статистики виявилось, що системна ензимотерапiя у 2,4 разу пщвищуе частоту «значного полшшення» i на 39 % зменшуе число випадкiв з вiдсутнiстю ефекту (с2= 12,06; р = 0,007). Якщо у пацiентiв, якi не отримували пентоксифшн, «значне полш-шення» з боку шкiри не рееструвалось, то на тлi тако! антиагрегантно! терапi! вiдмiнний ефект був досягнутий у 36,7 % хворих з склеродер-мiчним ураженням шкiри (с2= 87,42; p < 0,001). На наш погляд, уСм хворим на СС показано при-значення ПФС (вобензиму, флогензиму), а у ви-падках наявност шкiрного синдрому дощльно додаткове використання пентоксифiлiну. На вщ-мiну вiд дифузного варiанту шюрного синдрому при СС, у хворих з лiмiтованою формою дерматозу позитивш результати лiкування досягнуто в уСх випадках, а «полiпшення» та «значне полшшення» досягнуто на 82 % часпше (вщмшност високодостовiрнi, с2= 51,19; p < 0,001).
Як видно з табл. 5, 6, результати л!кування патолог!! шюри у хворих на СС чинять значний вплив на стан ЕФС, про що свщчать результати виконаного багатофакторного дисперсшного ана-л!зу за У!лкоксоном-Рао = 1,88; p = 0,034). Таблиця 5 - Вплив на штегральну динам1ку показнишв переб1гу СС загально! ефективносп л1кування захво-рювання 1 ефективносп л1кування шюрного синдрому
Характер ефективносп л1кування
Ефек-
Показники
Адсорбцшно-реоло-пчш властивосп кров1 (АРВК)
Ендотел1альна
функщя судин (ЕФС)
1мунолопчний статус
Загальна ефектив-тстъ л1ку-вання
ШК п
тивн1сть л1кування шкурного синдрому
ШК V
1,15 0,309 0,89 0,585
0,85 0,624 1,88 0,034 0,59 0,966 1,19 0,254
Таблиця 6 - Вплив на штегральну динамiку показниюв переб^ СС окремих методiв лiкування захворювання
Методи лшування Показники
АРВК ЕФС Система 1мунггету
Ш р Ш р Ш р
НПЗП 1,03 0,414 1,84 0,120 0,80 0,653
ГКГ загальш 2,28 0,049 1,99 0,094 1,48 0,164
ГКГ локальш 2,03 0,078 0,28 0,922 1,08 0,399
Метотрексат 0,86 0,531 2,52 0,040 1,07 0,397
Б-пенщиламш 0,70 0,649 0,86 0,516 0,96 0,495
Пентоксифшн 1,30 0,271 0,93 0,471 0,52 0,893
ПФС 1,12 0,361 0,65 0,667 0,85 0,602
Т1вортш 0,33 0,917 3,02 0,018 0,87 0,586
ГБО 0,86 0,533 1,78 0,133 1,13 0,361
Подiбних достовiрних iнтегральних змiн показ-никiв АРВК i параметрiв системи iмунiтету не виявлено.
Загальна ефектившсть терапи СС виявилась тiсно пов'язаною iз змiнами рiвня в кровi ^Л ^ = 2,85; р = 0,044), показники якого складали ^ = 3,27; р = 0,002):
- до лшування - 2,4 ± 0,09 ммоль/л;
- тсля наданих терапевтичних заходiв -2,2 ± 0,07 ммоль/л, тобто зменшилися на 8 %.
Зпдно даних ЛИОУЛ, динамша параметрiв ендотелшемп виявилась залежною вiд ефектив-ностi лiкування шкiрного синдрому (D = 3,50; р = 0,001); вмют ЕТ1 був (t = 3,50, р = 0,001):
- до лшування - 6,0 ± 0,25 пг/мл;
- тсля л^вання - 5,3 ± 0,26 пг/мл.
Зпдно результат ANOVA/MANOVA (табл. 5, 6), при СС динамша штегрального стану:
- АРВК залежить вщ призначення хворим ГКГ (Ш = 2,28; р = 0,049);
- ЕФС - вщ використання метотрексату (Ш = 2,52; р = 0,040) i тiвортiну (Ш = 3,02; р = 0,018).
Зпдно даних однофакторного дисперсшного аналiзу, достовiрно впливають:
- на результати динамши показникiв ПВ си-роватки кровк
1) ГКГ (D = 2,24; р = 0,039);
2) ПФС системно! ензимотерапй (Б = 2,43;
р = 0,025);
- на тромбоксан (ТхА2) - ГКГ без ПФС (Р = 2,38; р = 0,009);
- на штрити (ИО2) - також ГКГ без ПФС (Р = 4,63; р = 0,006);
- на ^М - ГКГ без ПФС (р = 3,41; р = 0,023);
- на в'язкоеластичтсть - ГБО Р = 1,96; р = 0,041);
- на поверхневий натяг - також ГБО (Б = 1,98; р = 0,036);
- на ПП - Б-пенщиламш Р = 2,20; р = 0,016);
- на ЕТ1 - пвортин Р = 2,33; р = 0,037);
- на ^О - пентоксифшш Р = 2,00; р = 0,035).
Нами зроблено таю висновки, яю мають
практичну направлешсть:
- показаннями до призначення ГКГ при СС можуть бути вихщт значення:
1) ТхА2 бiльше 30 нг/мл;
2) ИО2 бiльше 7 мкмоль/л
(тобто перевищують М+ББ хворих);
- показаннями до спiльного використання ГКГ i ПФС при СС можуть бути параметри ПВ бшьше 18 мН/м;
- сироваточний рiвень ^О бiльше 20 ммоль/л диктуе необхiднiсть для застосування пентокси-фшну,
- сироваточний рiвень ЕТ1 бшьше 8 пг/мл диктуе необхщшсть для застосування пворпну,
- сироваточний рiвень ВЕ бiльше 30 мН/м диктуе необхщшсть для застосування ГБО.
Вис^вки
1. Добрi i вщмшш загальш результати лщу-вання хворих на СС досягаються у 60 % спосте-режень, а шюрного синдрому - у 62 %, котрi мiж собою взаемопов'язаш, причому наявнiсть i тяж-кють дерматозу значно погiршують ефективнiсть застосованих терапевтичних заход1в, якi залежать вщ використання ПФС системно! ензимотерапii та антиагреганту пентоксифiлiну, вихiдних р1вшв ПП i ОВ сироватки кровi, вмюту клгтин з рецепцieю CD 16+, концентрацп IgM, а також параметр1в ен-дотелiнемii, кDтрi мають прогностичну значимiсть. Л1ТЕРАТУРА
1. Алексеев Д. Л. Ювенильная склеродермия: клинические проявления, новые подходы к локальной терапии: Автореф. дис. ... канд. мед. наук: спец. 14.00.39 «Ревматология» / Д. Л. Алексеев. - М., 2002. - 16 с.
2. Болотная Л. А. Коррекция дисфункции эндотелия при ограниченной склеродермии / Л. А. Болотная, Н. Н. Хаустова // Междунар. мед. журн. - 2006. - № 1. - С. 79-82.
3. Гусева Н. Г. Системная склеродермия: клиника,
диагностика, лечение / Н. Г. Гусева // Рос. журн. кожн. вен. болезней. - 2002. - № 4. - С. 5-15.
4. Лапач С. Н. Статистические методы в медико-
биологических исследованиях с использованием EXCEL / С. Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н. Бабич. - К.: Морион, 2000. - 320 с.
5. Мавров И. И. Основы диагностики и лечения
в дерматологии и венерологии / И. И. Мавров, Л. А. Болотная, И. М. Сербина. - Харьков: Факт, 2007. - 792 с.
6. Межфазная тензиометрия биологических жидкостей: Вопросы теории, методы и перспективы использования в медицине / В. Н. Казаков, О. В. Синяченко, М. В. Постовая, В. Б. Файнерман // Арх. клин. экспер. мед. -2003. - Т. 7, № 1. - С. 5-12.
7. A randomized, controlled trial of methotrexate versus placebo in early diffuse scleroderma / J. E. Pope, N. Bellamy, J. R. Seibold [et al] // Arthritis Rheum. - 2001. - Vol. 44, No 6. - P. 1351-1358.
8. Angiotensin II in the lesional skin of systemic sclerosis patients contributes to tissue fibrosis via angiotensin II type 1 receptors / Y. Kawa-guchi, K. Takagi, M. Hara [et al] // Arthritis Rheum. - 2004. - Vol. 50, No 1. - P. 216-226.
9. Beyer C. Innovative antifibrotic therapies in sys-
2. Ефектившсть лiкyвaння впливае на ш-тегральний стан ЕФС, що, y першу чергу, пов'язано 1з зacтоcyвaнням iмyнодепреcaн-та метотрекcaтy i донатора NO, препарату аргтшну т1ворт1ну, достов1рно змшюе концентрацп в кров1 IgA i Е^, а ор1ентиром для використання ГХГ можуть бути показники ПБ, TxA2 i NO2; для призначення пенток-отфтну - параметри IgG, т1ворт1ну - ЕХ1, raO - БЕ.
temic sclerosis / C. Beyer, O. Distler, J. H. Dis-tler // Curr. Opin. Rheumatol. - 2012. - Vol. 24, No 3. - P. 274-280.
10. Endothelin is a downstream mediator of profi-brotic responses to transforming growth factor ß in human lung fibroblasts / X. Shi-wen, L. Kennedy, E. A. Renzoni [et al] // Arthritis Rheum. - 2007. - Vol. 56, No 12. - P. 4189-4194.
11. Furukawa S. Protective effect of pravastatin on vascular endothelium in patients with systemic sclerosis: a pilot study / S. Furukawa, S. Yasu-da, O. Amengual // Ann. Rheum. Dis. - 2006. -Vol. 65, No 8. - P. 1118-1120.
12. Giannattasio C. Effects of prostaglandin E1alpha cyclodextrin (corrected) treatment on endothelial dysfunction in patients with systemic sclerosis / C. Giannattasio, M. Pozzi, M. Gardinali // J. Hy-pertens. - 2007. - Vol. 25, No 4. - P. 793-797.
13. Interferon-a does not improve outcome at one year in patients with diffuse cutaneous scleroderma: results of a randomized, double-blind, placebo-controlled trial / C. M. Black, A. J. Sil-man, A. I. Herrick [et al] // Arthritis Rheum. -1999. - Vol. 42, No 2. - P. 299-305.
14. Kleinert S. Systemic sclerosis / S. Kleinert, H. P. Tony, C. Kneitz // Internist. - 2006. -Vol. 47, No 10. - P. 1051-1061.
15. Mouthon L. Therapeutic management of systemic sclerosis / L. Mouthon, S. Poiraudeau, L. Guillevin // Presse Med. - 2006. - Vol. 35, No 12, Pt. 2. - P. 1975-1982.
16. Nifedipine effect on red cell rheological properties in patients with systemic scleroderma / M. I. Spengler, M. B. Leroux, M. J. Svetaz [et al] // Clin. Hemorheol. Microcirc. - 2007. - Vol. 36, No 2. - P. 105-110.
17. Rosenkranz S. Long-term effects of sildenafil in a patient with scleroderma-associated pulmonary hypertension and Raynaud's syndrome / S. Rosenkranz, E. Caglayan, F. Diet // Dtsch. Med. Wochenschr. - 2006. - Bd. 129, H. 33. -S. 1736-1740.
18. Salsano F. Significant changes of peripheral perfusion and plasma adrenomedullin levels in N-acetylcysteine long term treatment of patients with sclerodermic Raynauds phenomenon / F. Salsano, C. Letizia, M. Proietti // Int. J. Immu-nopathol. Pharmacol. - 2005. - Vol. 18, No 4. - P. 761-770.
19. Sfikakis P. P. Improvement of vascular endothe-
lial function using the oral endothelin receptor antagonist bosentan in patients with systemic sclerosis / P. P. Sfikakis, C. Papamichael, K.S. Stamatelopoulos // Arthritis Rheum. - 2009. -Vol. 56, No 6. - P. 1985-1993.
20. Systemic and localized scleroderma in children: current and future treatment opinions / M. E. Rosenkranz, L. M. Angle, P. Efthimiou, T. J. Lehman // Paediatr. Drugs. - 2006. - Vol. 8. - P. 85-97.
21. Tumor necrosis factor-alpha inhibitor therapy in erosive polyarthritis secondary to systemic sclerosis / S. Bosello, M. D. Santis, B. Tolusso [et al] // Ann. Intern. Med. - 2005. - Vol. 143, No 12. - P. 918-920.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЛЕЧЕНИЯ КОЖНОГО СИНДРОМА У БОЛЬНЫХ СИСТЕМНОЙ СКЛЕРОДЕРМИЕЙ И ОПРЕДЕЛЯЮЩИЕ ЕЁ ФАКТОРЫ Романенко К. В.
Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького
Хорошие общие результаты лечения больных системной склеродермией достигнуты в 60 %, а кожного синдрома - в 62 % взаимосвязанных наблюдений. Наличие и тяжесть дерматоза значительно ухудшают эффективность терапии. Эффективность лечения кожного синдрома, в первую очередь, связана с использованием метотрексата и донатора N0 аргинина, достоверно влияя на интегральное состояние эн-дотелиальной функции сосудов.
Ключевые слова: системная склеродермия, поражение кожи, лечение.
THE EFFECTIVENESS OF TREATING THE SKIN SYNDROME IN PATIENTS WITH SYSTEMIC SCLERODERMA AND THE FACTORS UNDERLYING IT Romanenko K. V.
Donetsk National Medical University of Maxim Gorky
Good overall results of treatment of patients with systemic scleroderma have been achieved in 60 % and with the skin syndrome - in 62 % interconnected observations. The existence and severity of the dermatosis make worse considerably the effectiveness of the therapy. The effectiveness of the therapy of the skin syndrome is connected primarily with the use of methotrexate and the donator of NO arginine, affecting the integral state of the endothelial function of blood vessels, for certain.
Keywords: systemic scleroderma, skin-lesion, treatment.
Романенко Кирилл Всеволодович - доцент кафедры дерматовенерологии Донецкого национального медицинского университета им. М. Горького, канд. мед. наук. [email protected]
