CC BY
7
УДК 330.1
ЕФЕКТИВН1СТЬ РЕПРЕСИВНИХ АНТИКОРУПЩИНИХ ЗАХ0Д1В В УМОВАХ ВИСОКОГО Р1ВНЯ К0РУМП0ВАН0СТ1
© 2017
АБРАМОВ ф. в.
УДК 330.1
Абрамов Ф. В. Ефектившсть репресивних антикорупцшних заходiв в умовах високого piBHq K0pyMn0BaH0CTi
Метою cmammi е визначення ефективностi репресивних антикорупцийних заходив в умовах високого рiвня корумпованости. Показано, що формальт правила, що регулюють запровадження репресивних заходив боротьби з корупциею, характеризуются значним ривнем цльовоi не-ефективности формальних правил. Через игнорування причин виникнення та поширення корупци- неефективности чинних формальних правил -репресивн антикорупцийни заходи принципово неспроможни досягти в'дчутного зменшення ривня корумпованости. Доведено, що, крим значноi цильовоi неефективности, репресивн антикорупцийни заходи потенцйно можуть стати причиною зростання рюня корумпованости внаслидок зловживання чиновниками-контролерами своми службовими обов'язками та поширення внутришньоi корупцив антикорупцийних установах. Роз-глянуто потенцшн загрози непидконтрольности антикорупцийних структур иншим контролюючим установам. Показано, що в умовах високого ривня корумпованости репресивн антикорупцийни заходи можуть призвести до поширення Ытування антикорупцийноi дияльности. Ключов'1 слова: корупция, трансакцийни витрати бюрократичнихпроцедур, репресивн антикорупцийни заходи. Шп.: 16.
Абрамов 0edip Володимирович - кандидат економичних наук, доцент, доцент кафедри загальноi економчноi теори, Нацональний техничний университет «Харкивський полтехничний институт» (вул. Кирпичова, 2, Харкив, 61002, Украна) E-mail: Abramov@kpi.kharkov. ua
УДК 330.1
Абрамов Ф. В. Эффективность репрессивных антикоррупционных мер в условиях высокого уровня коррумпированности
Целью данной статьи является определение эффективности репрессивных антикоррупционных мер в условиях высокого уровня коррумпированности. Показано, что формальные правила, регулирующие применение репрессивных методов борьбы с коррупцией, характеризуются значительным уровнем целевой неэффективности формальных правил. Из-за игнорирования причин возникновения и распространения коррупции - неэффективности действующих формальных правил -репрессивные антикоррупционные меры принципиально неспособны достичь существенного уменьшения уровня коррумпированности. Доказано, что кроме значительной целевой неэффективности репрессивные антикоррупционные методы потенциально могут стать причиной увеличения уровня коррумпированости вследствие злоупотребления чиновниками-контролерами своими служебными обязанностями и распространения внутренней коррупции в антикоррупционных структурах. Рассмотрены потенциальные угрозы неподконтрольности антикоррупционных структур прочим контролирующим организациям. Показано, что в условиях высокого уровня коррумпированности репрессивные антикоррупционные меры могут привести к распространению имитации антикоррупционной деятельности. Ключевые слова: коррупция, трансакционные издержки бюрократических процедур, репрессивные антикоррупционные мероприятия. Библ.: 16.
Абрамов Федор Владимирович - кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры общей экономической теории, Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт» (ул. Кирпичева, 2, Харьков, 61002, Украина) E-mail: Abramov@kpi.kharkov. ua
UDC 330.1
Abramov F. V. The Efficiency of Repressive Anti-Corruption Measures in Conditions of High-Level Corruption
The article is aimed at determining the efficiency of repressive anti-corruption measures in conditions of high-level corruption. It is shown that the formal rules regulating the use of repressive methods of countering corruption are characterized by a significant level of the target inefficiency of formal rules. Resulting from ignorance as to the causes of both occurence and spread of corruption - the inefficiency of the current formal rules - repressive anticorruption measures are fundamentally incapable of achieving a significant reduction in the level of corruptness. It has been proved that, in addition to significant target inefficiency, repressive anti-corruption methods can potentially lead to increased levels of corruption because of abusing by supervisory officials of their official duties and the spread of internal corruption within anti-corruption structures. The potential threats from the uncontrolled anticorruption structures towards other controlling organizations were considered. It is shown that in conditions of high-level corruption repressive anticorruption measures can lead to expansion of imitation of anti-corruption activity.
Keywords: corruption, transaction costs of bureaucratic procedures, repressive anti-corruption measures. Bibl.: 16.
Abramov Fedir V. - PhD (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of General Economic Theory, National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute» (2 Kyrpychova Str., Kharkiv, 61002, Ukraine) E-mail: Abramov@kpi.kharkov. ua
Активнш 6opoTb6i з корупщею придкяеть-ся пильна увага не лише з боку мiжнародноï сшльноти, але й з боку нацюнальних урядiв. У багатьох крашах i3 високим piBHeM корумпованост створюються спeцiалiзованi антикорупцшш структури й антикорупцшш суди. Все це вказуе на те, що в1дпов1д-ш уряди та суспкьства не лише розумшть небезпеку корупци, але прикладають багато зусиль на боротьбу з нею. У подiбних умовах актуальност набувае вже не сткьки визначення piвня корумпованосп чи оцшка на-
слцюв корупци для сусп1льства та економжи краши, сюльки оцшка ефективност застосованих антикорупцшних заходiв.
З середини минулого стоpiччя дослцження з корупци стають звичайними для eкономiчноï лггератури. Дослцження присвячуються як пошуку причини виникнення та поширення корупци [1-4], так i впливу корупци на окpeмi сфери сусшльного й eкономiчного життя: eкономiчнe зростання [5; 6], розподк доходiв [7], швестицшну привабливкть краши [8; 9]. Також значна
увага прид1ляеться досл1дженню взаемозвязку коруп-цЦ 1 тшьово! економ1ки [10], шшим проблемам [11-13]. Загальною ж рисою бкьшост роб1т на сучасному еташ досл1джень е те, що корупц1я розглядаеться саме як пер-шопричина багатьох негативних явищ.
Метою ще! статт1 е визначення ефективност1 ре-пресивних антикорупц1йних заход1в в умовах високого р1вня корумпованост1.
Сьогодн1, як у суспкьств1, так 1 в наукових колах, дом1нуе хибне уявлення про корупц1ю як цкко-вито зовшшнш щодо 1нституц1онально'1 структу-ри суспкьства фактор, що значною м1рою й обумовлюе поширен1сть репресивних заход1в боротьби з нею.
Але, як нами було показано рашше [14], основною причиною виникнення та поширення корупци е неефек-тивн1сть чинних формальних правил, що, з одного боку, шдвищують р1вень трансакц1йних витрат бюрократич-них процедур, пов'язаних з 1х проходженням, а з ш-шого - надають чиновнику, що уповноважений контр-олювати дотримання кл1ентом вимог чинних формальних правил, широк дискрец1йн1 повноваження. Саме це 1 стае основою корупцшно! угоди м1ж кл1ентом 1 чиновником: чиновник в обмш на хабар дозволяе кл1енту не дотримуватись встх вимог чинних формальних правил, тим самим зменшуючи р1вень його трансакцшних витрат бюрократичних процедур. Фактично корупц1я ви-ступае як неформальний механ1зм адаптаци до неефек-тивних чинних формальних правил.
Через це будь-яю антикорупц1йн1 заходи, що не-здатн1 усунути вади чинних формальних правил, також неспроможш й зменшити р1вень корумпованост1. Проте було б занадто оптимктично вважати, що единою проблемою застосування заход1в боротьби з корупщею, побудованих на хибних уявлення про причини 'й виникнення, буде '1х нульова ефектившсть. Небезпека полягае в тому, що згадаш заходи вже сам1 собою здатн1 при-звести до значних негативних насл1дк1в, тобто бороть-ба з корупц1ею може виявитись небезпечн1шою за саму корупц1ю.
Основною проблемою репресивних антикоруп-ц1йних заход1в е 1гнорування високого р1вня трансакцшних витрат бюрократичних процедур, внасл1док чого у хабародавця (кл1ента корупцшно! угоди) збер1гаеться стимул до укладання корупц1йно'1 угоди. Також репре-сивш антикорупц1йн1 заходи неспроможн1 н1 позбавити чиновника можливост надавати корупц1йн1 послуги, ш змусити його в1дмовитись в1д укладання корупц1йно'1 угоди.
Для корумпованих чиновниюв введення репресивних антикорупц1йних формальних правил може шд-вищити як 1мов1ршсть викриття корупц1йного злочину, так 1 розм1ри штрафних санкций. В будь-якому випадку, це означатиме для чиновника шдвищення р1вня його ко-рупц1йних трансакц1йних витрат 1 меншу приваблив1сть надання корупц1йних послуг. Проте це ще не гаранту-ватиме того, що чиновник в1дмовиться в1д укладання з кл1ентами угоди щодо надання корупцшних послуг. I проблема тут зовйм не в тому, що корупцшна справа
може розсипатися ще до суду, що притаманно для краш 1з високим р1внем корумпованост1: чиновник, виршую-чи, укладати йому з кл1ентом корупц1йну угоду чи ш, по-р1внюе р1вень сво'1х корупц1йних трансакц1йних витрат (що складаються з трансакцшних витрат корупцшно'! угоди та суми очжуваних штрафних санкцш) з сумою по-тенцшного хабаря чи його екв1валенту 1 в1дмовиться в1д угоди лише тод1, коли корупцшш трансакц1йн1 витрати перевищуватимуть потенцшний хабар. Тому у тих ви-падках, коли неефективн1 чинш формальш правила надають можливкть чиновнику отримувати надзвичайно висок1 корупцшш доходи, штрафн1 санкци можуть вия-витися недостатн1ми для того, щоб утримати чиновника в1д укладання корупцшно'! угоди.
Кр1м того, п1д час укладання корупцшно'! угоди чиновник враховуе не лише суму штрафних санкцш, але й 1мов1ршсть того, що його корупцшна д1яльшсть буде викрита. У випаду високого р1вня корумпованост 1мо-в1рн1сть того, що корупцшш д1яння цього чиновника будуть викрий, надзвичайно низька: нав1ть якщо при-пустити, що чиновники-контролери в антикорупцшних установах чесн1 та не беруть хабар1, за високого р1вня корумпованост1 у них не буде ф1зично'1 можливост1 пе-рев1рити встх чиновниюв. Тому навпъ висок1 штрафн1 санкци будуть безсил1, якщо 1мов1рн1сть виявлення ко-рупц1йного злочину буде дор1внювати нулю.
Таким чином, змусити чиновника в1дмовитись в1д укладання корупц1йно'1 угоди, застосовуючи репресивш заходи, можна лише в тому випадку коли за укладання корупцшно'! угоди будуть передба-чеш достатньо висою штрафн1 санкци, а також будуть виявлятися практично вс1 випадки укладання под1бних угод. I якщо виконання першо'' вимоги не складае великих проблем, то забезпечити високий р1вень виявлення корупцшних угод, в умовах високого р1вня корумпова-ност1, практично неможливо.
Б1льш небезпечною проблемою репресивних антикорупцшних заход1в е р1вень корумпованосй у контр-олюючих установах. Ключовим елементом будь-яких репресивних антикорупц1йних формальних правил е проведення перев1рок чиновниюв на причетшсть !х до укладання корупцшних угод. Под1бш перев1рки зазви-чай покладаються на чиновник1в-контролер1в в1дпов1д-них контролюючих установ 1 кожного разу, коли пропо-нуеться посилити в1дпов1дальн1сть за хабарництво або створити додаткову антикорупцшну структуру, неявно припускаеться, що чиновники-контролери, яю працю-ватимуть у новостворенш антикорупц1йн1й структур1, не будуть корумпованими. Проте це припущення е сум-швним: чиновники контролюючо! установи так1 ж сам1 люди, як 1 чиновники, що шдлягають перев1рщ та керу-ються тими ж самими стимулами.
Так, дшсно, претенденти на посаду чиновник1в-контролер1в у контролюючих установах проходять бкьш ретельний в1дб1р, н1ж звичайн1 чиновники, особливо у новостворених антикорупцшних структурах. Але низка фактор1в змушуе взяти шд сумн1в можлив1сть в1дбору абсолютно чесних чиновник1в.
По-перше, реальний св1т - це св1т ненульових трансакц1йних витрат, в тому числ1 й ненульових витрат вим1рювання. Тому незалежно в1д формальних вимог, що висуваються до претенденпв, процедури конкурсу та складу конкурсно'' комки, помилки шд час вим1рю-вання моральних якостей претендент1в неминуч1, через що посаду може отримати корумпований чиновник.
По-друге, необх1дною умовою усп1шного выбору чесних чиновник1в е абсолютна чеснкть член1в конкурсно'' комки, бо шакше корумпован1 претенденти зможуть просто придбати посаду у корумпованих же член1в конкурсно'' комки. В1дпов1дно, утворюеться з1-мкнене коло: для усп1шного пошуку чесних чиновниюв-контролер1в необх1дно якимось чином вщбрати чесних член1в конкурсно'' комки, пошук яких також ускладню-еться зазначеною вище проблемою ненульових витрат вим1рювання.
Кр1м того, постае питання: якщо припустити можливкть усп1шного выбору чесних чинов-ник1в, то навщо в1дбирати чесних чиновниюв-контролер1в 1 створювати в1дпов1дш установи, коли можна пщбрати чесних чиновник1в первинно'' ланки, а отже, позбутися корупци без жодних витрат на анти-корупцшш структури.
Таким чином, в1дб1р до антикорупцшних орган1в абсолютно чесних чиновниюв-контролер1в можливий лише в уявному свт нульових трансакц1йних витрат за умови, що до складу конкурсно'' комки, своею чергою, також не втерлися любител1 хабар1в. Отже, немае жодних шдстав вважати, що чиновники контролюючо! установи не е корумпованими.
Покладання ж функцш контролю на корумпованих чиновник1в-контролер1в не сприятиме зменшенню р1в-ня корумпованост через низьку ефективност1 перев1рок 1 небезпеку перевищення чиновниками-контролерами службових повноважень.
Низька ефективнкть перев1рок пов'язана з тим, що, виявивши факт укладання корупцшно! угоди, ко-румпований чиновник-контролер може приховати цей факт, отримавши хабар в1д сп1йманого ним чиновника. Звкно, можна спробувати запоб1гти цьому в дуй репре-сивних заход1в, створивши ще одну додаткову ланку контролюючих установ, чи'м основним завданням буде монпоринг д1яльност1 чиновник1в-контролер1в, але це не розв'яже проблеми, бо чиновники-контролери змо-жуть так само в1дкупитися в1д контролер1в вищо! ш-станци, як 1 звичайн1 чиновники можуть в1дкупитися в1д чиновника-контролера. бдиним результатом под1бних «перев1рок» буде перерозподк корупцшних доход1в 1 п1двищення р1вноважно! суми хабаря на ринку корупцшних послуг, 1 замкть очжуваного зменшення р1вня корумпованост1 суспкьство отримае його зростання через додатков1 випадки корупци у численних антико-рупц1йних установах.
Ще бкьш небезпечним насл1дком репресивних антикорупц1йних заход1в е можлив1сть перевищення чиновниками-контролерами сво!х службових повноважень. В умовах високого р1вня корумпованосй,
коли бкьшкть чиновник1в бере хабар1, у чиновниюв-контролер1в немае ф1зично! можливост1 для тотально'' перев1рки вси чиновник1в. Зам1сть цього встановлюеть-ся певна процедура, за якою й обираються чиновники, що шдлягають перев1рщ. Це можуть бути перев1рки: за чергою, за скаргою постраждалих громадян, на п1дстав1 сумшвно! деклараци, навмання 1 т. д. Або ж корумпова-ний чиновник-контролер може зосередитися на перев1-рц1 найбкьш «прибуткових» корупц1онер1в, тих хто мае значш корупц1йн1 доходи та може давати велию хабар1 чиновнику-контролеру. Чиновник-контролер також може виконувати «замовш» перев1рки, звкьняючи при-бутков1 посади для сво!х кл1ент1в, або навпь фальсифь кувати результати перев1рок, якщо чиновник не е хабарником але мае достатньо велию доходи, щоб сплатити хабар чиновнику-контролеру.
Поеднання високого р1вня корумпованост з ре-пресивними заходами боротьби можуть дати ще бкьш неочжуваш результати. Найц1кав1шим е те, що за цих умов у боротьб1 з корупц1ею стають защкавлеш сам1 ко-румпован1 чиновники.
Так, публ1чне позиц1ювання себе як борця з ко-рупц1ею надае корупцюнеру певний 1мун1тет: якщо чиновника буде спшмано на гарячому, вш зможе легко використати власну «репутацш» для звинувачення сл1дчих у розправ1 або помсти за свою антикорупцш-ну д1яльн1сть. Б1льш того, репресивш заходи боротьби можуть застосовуватись не лише проти корумпованих чиновник1в, але й самими корупцюнерами у власних штересах.
Зазвичай у кра'нах з високим р1внем корумпова-ност1, де застосовуються репресивш заходи, громад-сью актив1сти дуже часто звинувачують правоохоронш структури в тому, що корупцшш справи дуже р1дко за-юнчуються обвинувальними вироками у судах. Через це у суспкьств1 може скластися враження про цкковиту безкарн1сть корупцюнер1в. Проте нав1ть 1 без вироку суду звинувачення у корупци будуть мати для чиновника негативш насл1дки, хоча й не обов'язково змусять його в1дмовитись в1д корупц1йних дш у майбутньому.
Небезпечним в цьому е те, що негативш насл1дки для чиновника настають незалежно в1д того, чи будуть доведеш звинувачення у корупци та чи були взагал1 шд-стави для таких звинувачень. Навпъ якщо чиновник не був корумпований та його непричетнкть до корупцшних д1янь буде доведена, публ1чне звинувачення у корупци може призвести до уповкьнення в просуванн1 по кар'ерних сходах або навпъ втрати м1сця. Саме цим й може скористатися корумпований чиновник для до-сягнення сво!х ц1лей.
Використовуючи безп1дставн1 звинувачення, ко-румпований чиновник може позбутися, напри-клад, чесного колеги, що псуе корупцшш схеми, або ж конкурента на прибуткову посаду. При цьому ко-рупцюнер мало чим ризикуе. Притягнути його до в1д-пов1дальност1 за наклеп практично неможливо. Навпь якщо безшдставнкть його звинувачень буде доведено, корупцюнер завжди зможе заявити, що спроба притяг-
нути иого до в1дпов1дальност1 за наклеп - це чергова спроба розправи з боку корумпованих опоненпв.
В уск цих випадках маеться на уваз1 не справжня антикорупц1Ина д1яльшсть, а 1м1тування 11 зовшшни ознак: публ1чне засудження корупци, поливання бру-дом сп1Иманих на хабар1 колег 1 заклики до негаИного заснування ще одно'1 установи або ком1тету, або громад-сько'1 оргашзаци для остаточного подолання корупци. Очевидно, що сторонньому спостер1гачу дуже складно в1др1знити таку 1м1тац1ю в1д справжньо'1 боротьби з ко-рупц1ею, корупц1онеру ж 1мггац1я антикорупц1Ино'1 д1-яльност1 практично шчого не варта пор1вняно з очжу-ваними перевагами.
Нав1ть якщо чиновник не е корумпованим, 1м1-тац1я боротьби з корупщею може приносити певш бонуси. Завдяки под1бн1И 1м1таци чиновники можуть приховувати власн1 помилки та неналежне виконання службових обов'язк1в. Наприклад, в1дсутшсть л1к1в у медичних закладах високопосадовщ в1д медицини можуть спробувати пояснити необх1дшстю руИнування старих корупцшних схем у сфер1 закушвель л1карських засоб1в та спробувати виставити це за ознаку ефектив-ност1 своею роботи.
Також не можна не зупинитися на двох шших «антикорупцшних» заходах, що формально не в1дносяться до репресивних «антикорупц1Иних» заход1в, але довол1 часто застосовуються разом з ними, це: нешдконтрольшсть антикорупцшних установ будь-яким 1ншим установам та завищениИ р1вень зароб1тно'1 плати сшвроб1тниюв антикорупц1Иних установ.
Неп1дконтрольн1сть антикорупцшних установ пояснюеться необх1дн1стю захистити чесних сшвро-б1тник1в антикорупц1Иних установ в1д можливого тис-ку з боку корумпованих високопосадовщв, що може приИмати форму як пол1тичного, так 1 силового тиску. Проте под1бна точка зору е необгрунтованою та довол1 суперечливою. Так, наприклад, Кл1тгаард [15] вказуе на в1дсутшсть п1дзв1тност1 як на один з чинниюв поширен-ня корупци.
Д1Исно, не можна не погодитись з тим, що робота чиновниюв-контролер1в зустрше активниИ супротив з боку корумпованих можновладщв, що мають до-статньо важел1в не лише для саботажу антикорупцш-но'1 роботи, але И для створення суттевого пол1тичного та силового тиску на сшвробиниюв антикорупц1Иних установ. Але також не можна забувати про те, що анти-корупцшним установам надаються достатньо широк1 повноваження, принаИмш, не менш1 н1ж у шших сило-вих структур, що дуже легко можуть бути використа-ш чиновниками-контролерами для досягнення сво'1х власних цкеИ.
Враховуючи принципову неможлив1сть (як було показано вище) выбору до лав антикорупцшних установ абсолютно чесних спшробиниюв, стае очевидним, що запровадження нешдконтрольност антикорупцшних установ усувае останнш запоб1жник проти корупц1Иних зловживань 1з боку чиновникш-контролерш. Отже, для захисту сшвроб1тникш антикорупц1Иних установ в1д
можливого пол1тичного та силового тиску варто застосо-вувати шш1, менш небезпечш заходи.
Нав1ть якщо припустити, що сшвроб1тники анти-корупц1Иних установ некорумповаш та порушують не-ефективне законодавство виключно для припинення злочинно'1 д1яльност1 корупц1онер1в, то постае питання: чи готове суспкьство миритися з беззаконням заради боротьби з корупщею, 1 якщо так, то чи варте поваги по-д1бне суспкьство?
Необх1дшсть шдвищення р1вня зароб1тно'1 плати сшвроб1тниюв антикорупц1Иних установ аргументуеть-ся тим, що, з одного боку, висока зароб1тна плата забез-печуе чиновнику приИнятниИ р1вень життя, а отже, на-дае Иому можлив1сть прожити без хабар1в, а з шшого -зростае 1мов1ршсть того, що чиновник в1дмовиться в1д запропонованого хабаря через побоювання втратити високу заробину плату.
Слабким м1сцем цього заходу е те, що чиновник, приИмаючи ршення щодо укладання корупцш-но'1 угоди, звертае увагу не сткьки на абсолютн1 розм1ри свое'1 зароб1тно'1 плати, ск!льки на р1зницю м1ж корупц1Иними доходами та легальним зароб1тком. 1нак-ше кажучи, щоб цеИ зах1д д1Исно в1двернув чиновника в1д укладання корупц1Ино'1 угоди, Иого зароб1тна плата мае не лише перевшувати зароб1тну плату, яку чиновник отримував би у недержавному сектор1, але И переви-щувати потенцшш корупц1Ин1 зароб1тки (з урахуванням штрафних санкц1И 1 можливою втратою мкця та в1дпо-в1дного окладу). Бкьш того, завищена зароб1тна плата неодмшно мае призвести до зростання конкуренци серед претендент1в на посаду чиновника-контролера, що створюе сприятлив1 умови для поширення внутр1шньо'1 корупцЦ в антикорупцшних установах - продажу претендентам високооплачуваних посад за хабарь
З огляду на вище викладене, можна впевнено стверджувати, що формальш правила, що регулюють запровадження репресивних заход1в боротьби з корупщею, характеризуються високим р1внем цкьово'1 неефек-тивносй формальних правил [16].
Чому ж, незважаючи на надзвичаИну неефектив-н1сть, здатн1сть породжувати додатков1 негативн1 явища та значн1 витрати на утримання контролюючих установ, репресивш антикорупц1Ин1 заходи продовжують активно застосовуватись?
Цьому е дв1 причини. По-перше, незалежно в1д ре-зультат1в участь у реал1зац!1 репресивних антикорупц1И-них заход1в може принести багато переваг, як то: пол1-тична реклама, висока зароб1тна плата (для чиновник1в-контролер1в) та 1нш1 розглянут1 нами вище бонуси. Кр1м того, сама цея репресивних заход1в е дуже простою та не вимагае в1д активкта значних зд1бностеИ. По-друге, витрати, пов'язаш з реал1зац1ею репресивних антико-рупцшних заход1в, несуть не сам1 антикорупцшш акти-в1сти, пол1тики та чиновники-контролери, а суспкьство в цкому. Перейчш ж члени сусп!льства, на яких лягае весь тягар 1з фшансування цих заход1в, не вимагають за-стосування альтернативних антикорупц1Иних заход1в не лише через високиИ р1вень витрат колективно'1 дП, але
й через кричуще низький р1вень економ1чно! необ1зна-ност1 та потужну аптацш з боку антикорупц1йних ак-тивкйв.
ВИСНОВКИ
Таким чином, в умовах високого р1вня корумпо-ваност1 репресивш антикорупц1йн1 заходи мають так1 недолжи.
По-перше, репресивн1 заходи не дозволяють до-сягти поставлено'' мети - суттевого зниження р1вня корумпованост1 - через нездатшсть усунути справжню причину поширення корупцш неефективн1сть чинних формальних правил.
По-друге, через свою нед1ев1сть ц1 заходи вимага-ють суттевих витрат на утримання в1дпов1дних репре-сивних оргашв.
По-трете, зам1сть зменшення р1вня корумпова-ност1 репресивн1 заходи можуть призводити до пере-розпод1лу корупц1йних доход1в та/або створюють нов1 джерела !х надходження.
По-четверте, активне застосування репресивних антикорупцшних заход1в може спровокувати 1м1тацш чиновниками та громадськими д1ячами !х зовн1шн1х ознак для власних корисних цкей. ■
AITEPATyPA
1. Pellegrini L., Gerlagh R. Causes of corruption: a survey of cross-country analyses and extended results. Economics of Governance. 2008. № 3, vol. 9. P. 245-263.
2. Blackburn K., Sarmah R. Corruption, development and demography. Economics of Governance. 2008. № 4, vol. 9. P. 341362.
3. Ivlevs A., Hinks T. Global economic crisis and corruption. Public Choice. 2015. № 3-4, vol. 162. P. 425-445.
4. Angeles L., Neanidis K. The Persistent Effect of Colonialism on Corruption. Economica. 2015. № 326, vol. 82. P. 319-349.
5. Haque M., Kneller R. Corruption clubs: endogenous thresholds in corruption and development. Economics of Governance. 2009. № 4, vol. 10. P. 345-373.
6. Mauro P. Corruption and Growth. The Quarterly Journal of Economics. 1995. № 3, vol. 110. P. 681-712.
7. Gyimah-Brempong K., de Camacho S. Corruption, Growth, and Income Distribution: Are there Regional Differences? Economics of Governance. 2006. №3, vol. 7. P. 245-269.
8. Wheeler D., Mody A. International Investment Location Decisions: The Case of U.S. Firms. Journal of International Economics. 1992. № 1-2, vol. 33. P. 57-76.
9. Henisz W. The institutional environment for multinational investment. Journal of Law, Economics and Organization. 2000. № 2, vol. 16. P. 334-364.
10. Goel R. K., Saunoris J. W. Global corruption and the shadow economy: spatial aspects. Public Choice. 2014. № 1-2, vol. 161. P. 119-139.
11. Liu Y., Feng H. Tax structure and corruption: cross-country evidence. Public Choice. 2015. № 1-2, vol. 162. P. 57-78.
12. Yao S. Privilege and Corruption: The Problems of China's Socialist Market Economy. American Journal of Economics and Sociology. 2002. № 1, vol. 61. P. 279-299.
13. Mitchell D. T., Campbell N. D. Corruption's Effect on Business Venturing Within the United States. American Journal of Economics and Sociology. 2009. № 5, vol. 68. P. 1135-1152.
14. Абрамов Ф. В. Трансакцшы витрати корупцшноТ' угоди. Вкник Национального технчного унверситету «Харкв-ський полтехтчний нститут». Темат. вип. "Техычний прогрес i ефективысть виробництва". 2005. № 1. С. 273-282.
15. Klitgaard R. Adjusting to reality: Beyond «State versus market» in economic development. San Francisco: ICS, 1991. 327с.
16. Абрамов Ф. В. Критерии эффективности формальных правил и их влияние на экономическое развитие. В'сник Одесь-кого нацональногоунверситету. 2011. Т. 16, Вип. 20. С. 7-13.
REFERENCES
Abramov, F. V. "Kriterii effektivnosti formalnykh pravil i ikh vliyaniye na ekonomicheskoye razvitiye" [Criteria for the effectiveness of formal rules and their impact on economic development]. Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu, vol. 16, no. 20 (2011): 7-13.
Abramov, F. V. "Transaktsiini vytraty koruptsiinoi uhody" [Transaction costs of a corrupt transaction]. Visnyk Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu "Kharkivskyi politekhnichnyi instytut". Thematic issue "Tekhnichnyi prohres i efektyvnist vyrobnytstva", no. 1 (2005): 273-282.
Angeles, L., and Neanidis, K. "The Persistent Effect of Colonialism on Corruption" Economica vol. 82, no. 326 (2015): 319-349.
Blackburn, K., and Sarmah, R. "Corruption, development and demography". Economics of Governance, vol. 9, no. 4 (2008): 341362.
Goel, R. K., and Saunoris, J. W. "Global corruption and the shadow economy: spatial aspects". Public Choice, vol. 161, no. 1-2 (2014): 119-139.
Gyimah-Brempong, K., and de Camacho, S. "Corruption, Growth, and Income Distribution: Are there Regional Differences?" Economics of Governance, vol. 7, no. 3 (2006): 245-269.
Haque, M., and Kneller, R. "Corruption clubs: endogenous thresholds in corruption and development". Economics of Governance, vol. 10, no. 4 (2009): 345-373.
Henisz, W. "The institutional environment for multinational investment". Journal of Law, Economics and Organization, vol. 16, no. 2 (2000): 334-364.
Ivlevs, A., and Hinks, T. "Global economic crisis and corruption". Public Choice, vol. 162, no. 3-4 (2015): 425-445.
Klitgaard, RAdjusting to reality: Beyond «State versus market» in economic development. San Francisco: ICS, 1991.
Liu, Y., and Feng, H. "Tax structure and corruption: crosscountry evidence". Public Choice, vol. 162, no. 1-2 (2015): 57-78.
Mauro, P. "Corruption and Growth". The Quarterly Journal of Economics, vol. 110, no. 3 (1995): 681-712.
Mitchell, D. T., and Campbell, N. D. "Corruption's Effect on Business Venturing Within the United States". American Journal of Economics and Sociology, vol. 68, no. 5 (2009): 1135-1152.
Pellegrini, L., and Gerlagh, R. "Causes of corruption: a survey of cross-country analyses and extended results". Economics of Governance, vol. 9, no. 3 (2008): 245-263.
Wheeler, D., and Mody, A. "International Investment Location Decisions: The Case of U.S. Firms". Journal of International Economics, vol. 33, no. 1-2 (1992): 57-76.
Yao, S. "Privilege and Corruption: The Problems of China's Socialist Market Economy". American Journal of Economics and Sociology, vol. 61, no. 1 (2002): 279-299.
