CC BY
42
УДК: 616.441-008.61-085:615.214.22 ПАНЬК1В В.1.
Вддл клМчно! тиреодолоп! Укранського науково-практичного центру ендокринно!хiрургi!, трансплантат! ендокринних органв \ тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в, Укра!на
ЕФЕКТИВНЮТЬ ПРЕПАРАТУ АДАПТОЛ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛкУВАНЫ ХВОРИХ iз СИНДРОМОМ ТИРЕОТОКСИКОЗУ
Резюме. Мета дослдження — вивчення ефективност Адаптолу у лiкуваннiхворих на дифузний токсич-ний зоб (ДТЗ) разного ступеня тяжкост з в^иленнями в емоцйнй сферi без виражених психоорганч-них порушень, а також впливу препарату на ефективнсть основной тиреостатичноI терапи, що дае змогу розширити спектр показань для застосування препарату в практиц лiкарiв-ендокринологiв. Матерiа-ли та методи. П'щ спостереженням перебувало 25 хворих iз тиреотоксикозом у станi медикаментоз-но1 субкомпенсаци (17 — ¡з явним, що розвинувся внаслдок ДТЗ, / 8 — ¡з субклiнiчним), як отримували в комплексному лiкуваннi препарат Адаптол протягом двох мюя^в (група I). Ще 20 хворих з аналогичною патолопею сформували контрольну групу (група II). Хвор/ контрольноI групи статистично вiрогiдно не вiдрiзнялися за вiком, статтю, тривалстю та тяжкстю ДТЗ в'щ осб основно1 групи. Результати. Проведений анал 'з отриманих даних свдчить про те, що в першiй (основной) групi хворих на ДТЗ (з додат-ковим призначенням препарату Адаптол) вдзначаеться бльш суттевий ефект в 'щ лiкування порiвняно з хворими контрольноI групи. Додаткове призначення препарату Адаптол сприяло зменшенню добово1 дози тиреостатичних препаралв у хворих на ДТЗ, що зменшуе ризик виникнення ускладнень терапи. Якщо середня добова доза препаралв т'1амазолу/карб'1мазолу на початку лiкування в обстежених групах хворих не вiдрiзнялася, то через 2 мсяц лiкування середня доза тиреостатичних препаралв у першiй груп/ становила 24,3 ± 2,1 мг, у групi контролю — 31,8 ± 2,4 мг (р < 0,05). У процесс терапИ Адаптолом вдзначалося зниження (р < 0,05) вм'юту малонового д1альдегду, а також пдвищення активност ферментов антиоксидантного захисту: супероксиддисмутази (р < 0,05) / глутат'юнпероксидази (р < 0,05). Висновки. Через 2 мсяц терапи Адаптолом, зпдно iз шкалою Гамльтона, серед хворих основно1 групи були вiдсутнi тривожнi стани (5,6 ± 1,2 бала; р < 0,05), тодi як у контрольнiй груп/ вдзначалася наявнсть симптомiв тривоги (14,8 ± 2,7 бала; р < 0,05). Адаптол чинить позитивний терапевтичний вплив як щодо оксидантно1, так / щодо антиоксидантно1 системи, що проявляеться гальмуванням перекисного окислен-ня лiпiдiв / актива^ею компенсаторних процеав. З огляду на проведене досл^ення застосування Адаптолу мае поссти належне мсце в схемах лiкування ДТЗ та розширити його можливост у раз! як легкого, так / тривалого перебiгу захворювання.
Ключовi слова: дифузний токсичний зоб, лiкування, Адаптол.
—1 £ ® Клиническая тиреоидология
/Clinical Thyroidology/
International journal of endocrinology
Тиреотоксикоз — один з найвщомших ендокринних синдромiв, при якому спостертаються кшшчш та бiохiмiчнi прояви постшного надмiрного вмюту тирео'1дних гормошв у кровi незалежно вщ причини шдвищення 1х рiвня [1, 3]. Серед ушх форм тиреотоксикозу 90 % становлять дифузний токсичний зоб (ДТЗ) i тиреотоксична аденома. ДТЗ — системне ав-тоiмунне захворювання, що розвиваеться внаслщок вироблення антитш до рецептора тиреотропного гормону (ТТГ) i клШчно проявляеться ураженням щитоподiбноl залози (ЩЗ) з розвитком синдрому тиреотоксикозу в поеднанш з екстратирео'1дною патолопею: ендокринною офтальмопапею, претибь альною мшседемою, акропапею [4].
Поширешсть синдрому тиреотоксикозу в Укра'1ш (станом на 1.01.2015 р.) становила 120,1 на 100 тис. населення, захворювашсть населення Укра'ши на тиреотоксикоз у 2014 р. становила 11,5 на 100 тис. населення. Щорiчний прирют числа зареестрованих хворих досягае 5 % [2]. Захворювання в жшок тра-пляеться в 5 разiв частше, шж у чоловтв, i може
Адреса для листування з автором: Паньюв Володимир 1ванович E-mail: [email protected]
© Паньюв В.1., 2016
© «М1жнародний ендокринолопчний журнал», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
розвинутись у будь-якому вщ (частiше у вщ 20—45 рокiв).
Патогенез змiн iз боку органiв i систем, що ви-никають при тиреотоксикозi, полягае в значному пiдвищеннi рiвня основного обмшу з подальшими дистрофiчними змшами. Найчутливiшими до тиреотоксикозу структурами, у яких найбшьша щшь-нють рецепторiв до тирео!дних гормонiв, е серцево-судинна (особливо мiокард передсердь) i нервова система [5].
Важливють корекцп психологiчного статусу при лшуванш хворих на ДТЗ не викликае сумнiву. Дез-адаптацiя, обумовлена зниженням працездатнос-тi, неминуче призводить до зниження якост життя i, зрештою, до зменшення як ефективностi основно! терапи, так i прихильностi до прийому основних ти-реостатичних препарапв, якi хворi вимушенi прий-мати тривалий час.
У зв'язку з цим разом з немедикаментозною пси-хотерашею важливого значення набувають препа-рати, що мають м'який транквiлiзуючий ефект i при цьому не справляють iстотного впливу на виконання повсякденних функцiй впродовж дня («денш» транк-вiлiзатори). 1х застосування вiрогiдно зменшуе ри-зик виникнення шлуночкових аритмiй i фiбриляцiй шлуночкiв як при гострiй шемп, так i при реперфузи мюкарда. Також, за деякими даними, анксюлггики мають самостiйний коронаролiтичний ефект.
Нами вивчено ефективнють препарату Адаптол у комплексному лшуванш хворих iз синдромом тиреотоксикозу на базi вщдшу профiлактики ендо-кринних захворювань Укра!нського науково-прак-тичного центру ендокринно! хiрурril, трансплантаци ендокринних органiв i тканин МОЗ Укра!ни.
Для Адаптолу характерна нейромедiаторна дiя, пов'язана з дофамшопозитивним компонентом, а також мембраностабiлiзуючим ефектом. Це харак-теризуе препарат як один з додаткових метаболiчних агенпв, якi сприяють зменшенню оксидативного стресу, що важливо для хворих з тиреотоксикозом.
Метою дослщження було вивчення ефективност Адаптолу у хворих на ДТЗ рiзного ступеня тяжко-ст з вiдхиленнями в емоцiйнiй сферi без виражених психоорганiчних порушень, а також впливу препарату на ефективнють основно! тиреостатично! терапи, що дае змогу розширити спектр показань для застосування препарату в практищ лiкарiв-ендокри-нологiв.
Матерiали i методи
Пiд спостереженням перебувало 25 хворих iз тиреотоксикозом у сташ медикаментозно! субкомпен-сацп (17 — з явним, що розвинувся внаслщок ДТЗ, i 8 — iз субклiнiчним), якi отримували в комплексному лкуванш препарат Адаптол (група I). Час вщ моменту появи перших ознак захворювання до початку обстеження становив у середньому 5 (2,0—11,0) мюящв. Хворi отримували тиреостатичну терапш в шди-вщуально пiдiбраних дозах. Вiк хворих становив вщ
Таблиця 1. Характеристика дослджуваних груп
за вком, антропометричними показниками i показником, що характеризуе функцональний стан щитопод'бно! залози (М ± SD)
Показники ГрупаI Група II
Число обстежених, п 25 20
Стать, ч/ж 6/19 2/18
Середнш вк, роки 37,78 ± 6,89 33,41 ± 5,72
1МТ, кг/м2 23,64 ± 3,08 26,14 ± 4,19
ТТГ, мМО/л 0,07 ± 0,02 0,06 ± 0,03
Примтка: * — в1рогщн1сть в'щм'шностей з показниками контрольноI групи при р < 0,05.
19 до 45 рошв (у середньому 36,20 ± 7,09 року). Ще 20 хворих з аналопчною патологiею сформували конт-рольну групу (група II). Хворi контрольно! групи ста-тистично вiрогiдно не вiдрiзнялися за вiком, статтю, тривалютю та тяжкiстю ДТЗ вiд ошб основно! групи.
Характеристика дослiджуваних груп за вшом, 1МТ i показником, що характеризуе функщональ-ний стан ЩЗ, наведена в табл. 1.
Обстеження мютило визначення антропометрич-них показнишв, вимiрювання артерiального тиску (АТ), визначення ТТГ, вшьного тироксину i вшьно-го трийодтиронiну (вТ4, вТ3), глiкемi!, показникiв функцiонального стану печшки, нирок. Клшко-ш-струментальне обстеження: ощнка клiнiчного стану пацiентiв; фiзикальне обстеження; шструментальш дослiдження — електрокардiографiя (ЕКГ).
Критери виключення: стенокардiя напруження IV функщонального класу, тяжка артерiальна гшер-тензiя, застiйна серцева недостатнiсть (СН), тяжш порушення ритму серця, порушення функщ! печiн-ки та нирок.
Хворим основно! (п = 25) i контрольно! (п = 20) груп проводилась идентична базова тиреостатична терапiя (тирозол/карбiмазол, в-адреноблокатори). Хворим на ДТЗ було призначено лшування згiдно з мiжнародними рекомендащями, а також вщповщ-но до клшчних протоколiв дiагностики та лшування ендокринних захворювань Укра!нського НПЦ ендокринно! хiрургi!', трансплантаци ендокринних орга-нiв i тканин МОЗ Укра!ни (2011).
При призначеннi Адаптолу нами враховано спе-цифiку ДТЗ, адже його медикаментозне лшування може тривати багато мюящв. Призначення Адаптолу при ДТЗ розглядаеться як додаткове, що шдвищуе ефективнють медикаментозно! тераш! i виконуе зде-бiльшого симптоматичнi завдання.
Упродовж двох мюящв хворi першо! групи додат-ково отримували препарат Адаптол, якому прита-манна анксюлп-ична дiя. Добова доза Адаптолу ста-новила 1500 мг (по 1 таблетщ 500 мг тричi на день). Повторне дослщження здшснювали через 2 мюящ
Про- i антиоксидантний статус кровi оцiнювали за вмютом малонового дiальдегiду (МДА), SH-груп
i активностi антиоксидантних ферментiв — глутать онпероксидази (ГПО) i супероксиддисмутази (СОД).
Оцшку початкового стану i динамiку рiвня три-вожностi на тлi лшування Адаптолом здiйснювали до початку терапп i на 60-й день за допомогою шкали тривоги Гамiльтона HARS-14, валщизовано! методики, що дозволяе здшснити кiлькiсну оцiнку ступеня вираженост тривоги. До i пiсля курсового застосу-вання Адаптолу реестрували ЕКГ у споко!, визнача-ли вмют ТТГ, вТ4 i вТ3.
Результати дослiдження та Тх обговорення
Проведений aнaлiз отриманих даних свiдчить про те, що в першш (основнш) групi хворих на ДТЗ (з до-датковим призначенням препарату Адаптол) вщзна-чаеться бiльш суттевий ефект вщ лiкувaння порiвня-но з хворими контрольно1 групи.
Упродовж двох мюящв лiкувaння в обстеже-них пащенпв обох груп спостерiгaлося вiрогiдне збiльшення рiвня ТТГ (з 0,069 ± 0,040 мМО/л до 0,52 ± 0,11 мМО/л; р < 0,05) i вiрогiдне зменшення рiвня вТ4 (з 27,3 ± 1,6 нмоль/л до 17,3 ± 1,7 нмоль/л; р < 0,05) i вТ3 (з 7,8 ± 1,3 пмоль/л до 3,2 ± 1,1 пмоль/л; р < 0,05). За показниками гормонального статусу вiро-пдних вщмшностей мiж групами хворих не виявлено.
У той же час додаткове призначення препарату Адаптол сприяло зменшенню добово! дози тиреоста-тичних препaрaтiв у хворих на ДТЗ, що зменшуе ризик виникнення ускладнень терапи. Якщо середня добова доза препaрaтiв тiaмaзолу/кaрбiмaзолу на початку ль кування в обстежених групах хворих не вiдрiзнялaся, то через 2 мiсяцi лшування середня доза тиреостатич-них препарапв в першiй групi становила 24,3 ± 2,1 мг, у групi контролю — 31,8 ± 2,4 мг (р < 0,05).
Проведет рашше дослщження свiдчaть про клшчну ефективнiсть додаткового призначен-ня Адаптолу (1500 мг на добу) хворим на стабшьну стенокардш i позитивний вплив препарату на стан тромбоцитарного гемостазу й антиаршчшчно! ак-тивност (Волков В.И., Строна В.И., Ладный А.И., 2009). Встановлено, що Адаптол у добовому дозу-ванш 1500 мг разом з м'якою транквшзуючою дiею сприяе шдвищенню ефективностi основно! антиан-гшально! терапп, потенцiювaнню дп aнтиaгрегaнтiв, а також призводить до шдвищення антиоксидантно-го захисту.
За даними анкетного тестування, обстежеш нами хворi обох груп до лшування мали вирaженi три-вожш розлади. Так, за шкалою Гамшьтона пaцiенти в основнiй i контрольны групах мали 25,0 ± 1,2 бала i 27,1 ± 1,4 бала вiдповiдно. На тлi проведеного лшу-вання вiрогiднi змiни в сташ пaцiентiв були бiльше виражеш в групi, яка отримувала Адаптол. Так, через 60 дшв терапп, згщно iз шкалою Гaмiльтонa, серед хворих основно! групи були вщсутш тривожнi стани (5,6 ± 1,2 бала; р < 0,05), тодi як у контрольны груш вiдзнaчaлaся нaявнiсть симптомiв тривоги, хоча й менш виражених (14,8 ± 2,7 бала; р < 0,05).
У процесi терапи Адаптолом у хворих першо! групи виявлена вiрогiднa динaмiкa всiх дослiджувaних пaрaметрiв (табл. 2). При цьому вщзначалося зни-ження (р < 0,05) вмюту МДА, а також шдвищення активност ферментiв антиоксидантного захисту: СОД (р < 0,05) i ГПО (р < 0,05).
Як бачимо, Адаптол чинить позитивний терапев-тичний вплив як щодо оксидантно!, так i щодо анти-оксидантно! системи, що проявляеться гальмуван-ням ПОЛ i aктивaцiею компенсаторних процесiв, якi забезпечують у нормi вмiст вшьних рaдикaлiв на рiв-нi, необхщному для забезпечення нормального пере-бпу метaболiчних процесiв у клiтинi.
При використанш препарату Адаптол протягом двох мюящв у хворих на ДТЗ не було зареестровано випадыв непереносимосп або будь-яких побiчних ефектiв.
Особи iз соматичними проявами тривоги звер-таються до лiкaрiв рiзних спещальностей i зазвичай отримують терaпiю, скеровану на корекцш симпто-мiв, пов'язаних лише з основним захворюванням, що нерщко призводить до невиправданого дозування основних препарапв. Високий рiвень тривоги може не лише iмiтувaти соматичш захворювання, але й пiдвищувaти ризик i погiршувaти прогноз наявного ДТЗ. При цьому тривожно-депресивш розлади мо-жуть бути первинними, тобто передувати захворю-ванню ендокринно! системи, можуть супроводжува-ти його або ж розвиватися повторно на його тль
Хрошчна тривога погiршуе результати й усклад-нюе реaбiлiтaцiю, знижуючи якiсть життя хворих, а при супутнш серцево-судиннш патологП е предиктором повторних шфаркпв мiокaрдa, раптово! коронарно! смерп внaслiдок фiбриляцil шлуночкiв, обмежуе фiзичну aктивнiсть хворих, знижуе ефек-тившсть лiкувaльних зaходiв.
Таблиця 2. Особливосп динамки показниюв перекисного окислення лтщв пд впливом Адаптолу
у хворих на ДТЗ (М ± m)
Показники Перша група Друга група
До л^ування Шсля л^ування До лкування Пiсля лiкування
СОД, мкг/мл 0,340 ± 0,026 0,580 ± 0,031* 0,390 ± 0,031 0,420 ± 0,026
ГПО, ммоль/мл гем 1,26 ± 0,06 2,34 ± 0,11* 1,37 ± 0,11 2,47 ± 0,30*
МДА, кмоль/л 7,48 ± 0,22 5,19 ± 0,38* 6,44 ± 0,29 5,72 ± 0,38
Примтка: * — в1рогщн1сть вщмшностей показниюв в основнш I контрольнй групах через 2 мсяЦ л1ку-вання при р < 0,05.
У багатьох дослiдженнях доведено, що прийом Адаптолу супроводжуеться покращанням показни-ыв тромбоцитарного гемостазу за рахунок антистре-сово! дп, а також за рахунок нормаизацп перекисно-го окислення лшщв.
При комбiнованому лкуванш ДТЗ iз застосуван-ням Адаптолу потенцiювання терапевтично! ефектив-ностi пов'язане з дiею на центральну нервову систему.
Денний транквшзатор Адаптол мае низку фарма-кологiчних ефектiв на рiвнi як окремих органiв, так i цiлого органiзму. Такий широкий спектр бюлопчно! активностi характеризуе Адаптол як препарат, що чинить нормалiзуючий вплив при дезадаптивних процесах — психогенних, травматичних, токсичних, iшемiчних тощо. Вiдновлення органiзму вщбуваеть-ся фiзiологiчно, без проявiв побiчних ефектiв, при цьому сам препарат не накопичуеться в оргашзмь
Висновки
Додаткове призначення препарату Адаптол хво-рим на ДТЗ сприяе зменшенню добово! дози тирео-статичних препарапв, що знижуе ризик виникнення ускладнень терапп.
Через 2 мюящ терапп Адаптолом, згiдно iз шкалою Гамшьтона, серед хворих основно! групи були вщсутш тривожнi стани (5,6 ± 1,2 бала; р < 0,05), тодi як у контрольны групi вiдзначалася наявнiсть симп-томiв тривоги (14,8 ± 2,7 бала; р < 0,05).
Адаптол мае позитивний терапевтичний ефект як щодо оксидантно!, так i щодо антиоксидантно!
систем, що проявляeться гальмуванням перекисного окислення лшщв i активацieю компенсаторних про-цесiв.
З огляду на проведене дослщження застосуван-ня Aдаптолу маe посiсти належне мiсце в схемах ль кування ДTЗ та розширити його можливост в разi як легкого, так i тривалого перебiгу захворювання.
Спиcoк лiтepaтуpи
1. Болезнь Грейвса и эндокринная офтальмопатия / Н.Ю. Сириденко, И.М. Беловалова, М.С. Шеремета [и др.]; под ред. И.И. Дедова, Г.А. Мельниченко. — М.: МАИ-Принт, 2012. — 143 с.
2. Паньшв В.1. Практична тиреоïдологiя. — Донецьк: Видавець Заславський О.Ю., 2011. — 224 с.
3. BahnR.S., BurchH.B., CooperD.S. et al.;American Thyroid Association; American Association of Clinical Endocrinologists. Hyperthyroidism and other causes of thyrotoxicosis: management guidelines of the American Thyroid Association and American Association of Clinical Endocrinologists // Thyroid. — 2011. — Vol. 21(6). — P. 593-646. doi: 10.1089/thy.2010.0417.
4. Clinical Management of Thyroid Disease / Ed. by F.E. Wondisford, S. Radovick. — Baltimore, Maryland: John Hopkins University School of Medicine, 2009. — 860 p.
5. Mandel S.J., Larsen P.R., Davies T.F. Thyrotoxicosis // MelmedS., PolonskyK.S.,LarsenP.R.,KronenbergH.M. Williams Textbook of Endocrinology. — 12th ed. — Philadelphia: Elsevier Saunders, 2011. — Chap. 12.
Отримано 15.03.16 ■
Панькив В.И.
Отдел клинической тиреоидологии Украинского научно-практического центра эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев, Украина
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРЕПАРАТА АДАПТОЛ В КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С СИНДРОМОМ ТИРЕОТОКСИКОЗА
Резюме. Цель исследования — изучение эффективности уменьшает риск возникновения осложнений терапии. Если
Адаптола в лечении больных диффузным токсическим зобом (ДТЗ) различной степени тяжести с отклонениями в эмоциональной сфере без выраженных психоорганических нарушений, а также влияния препарата на эффективность основной тиреостатической терапии, что дает возможность расширить спектр показаний для применения препарата в практике врачей-эндокринологов. Материалы и методы. Под наблюдением находилось 25 больных с тиреотоксикозом в состоянии медикаментозной субкомпенсации (17 — с явным, развившимся в результате ДТЗ, и 8 — с субклиническим), которые получали в комплексном лечении препарат Адаптол в течение двух месяцев (группа I). Еще 20 больных с аналогичной патологией сформировали контрольную группу (группа II). Больные контрольной группы статистически достоверно не отличались по возрасту, полу, длительности и тяжести ДТЗ от лиц основной группы. Результаты. Проведенный анализ полученных данных свидетельствует о том, что в первой (основной) группе больных с ДТЗ (с дополнительным назначением препарата Адаптол) отмечается более существенный эффект от лечения в сравнении с больными контрольной группы. Дополнительное назначение препарата Адаптол способствовало уменьшению суточной дозы тиреостатических препаратов у больных ДТЗ, что
средняя суточная доза препаратов тиамазола/карбимазола в начале лечения в обследованных группах больных не отличалась, то через 2 месяца лечения средняя доза тиреостатических препаратов в первой группе составляла 24,3 ± 2,1 мг, в группе контроля — 31,8 ± 2,4 мг (р < 0,05). В процессе терапии Адаптолом отмечалось снижение (р < 0,05) содержания малонового диальдегида, а также повышение активности ферментов антиоксидантной защиты: супероксиддисмутазы (р < 0,05) и глутатионпероксидазы (р < 0,05). Выводы. Через 2 месяца терапии Адаптолом, согласно шкале Гамильтона, среди больных основной группы отсутствовали тревожные состояния (5,6 ± 1,2 балла; р < 0,05), тогда как в контрольной группе отмечалось наличие симптомов тревоги (14,8 ± 2,7 балла; р < 0,05). Адаптол оказывает положительное терапевтическое влияние в отношении как оксидантной, так и антиоксидан-тной систем, что проявляется торможением перекисного окисления липидов и активацией компенсаторных процессов. С учетом проведенного исследования применение Адаптола должно занять надлежащее место в схемах лечения ДТЗ и расширить его возможности в случае как легкого, так и длительного течения заболевания.
Ключевые слова: диффузный токсический зоб, лечение, Адаптол.
Pankiv V.l.
Department of Clinical Thyroidology of Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
EFFICIENCY OF ADAPTOL IN COMPREHENSIVE TREATMENT OF PATIENTS WITH THYROTOXICOSIS SYNDROME
Summary. Objective — to study Adaptol efficiency in patients with diffuse toxic goiter (DTG) of varying severity with deviations in the emotional sphere without expressed psychoorganic disorders, as well as impact of the drug on the efficiency of main thyrostatic therapy that allows to expand the range of indications for the use of the drug in the practice of endocrinologists. Materials and methods. We observed 25 patients with thyrotoxicosis in a state of drug subcompensation (17 — with the overt one, which developed as a result of DTG, and 8 — with subclinical one), who received Adaptol in combination treatment for two months (group I). Another 20 patients with similar pathology formed the control group (group II). Patients in the control group did not differ statistically significantly by the age, sex, duration and severity of DTG from those of the main group. Results. The analysis of the findings indicates that in the first (main) group of patients with DTG (with additional administration ofAdaptol), there is a more significant effect of treatment compared with patients in the control group. Additional use of Adaptol helped to reduce the daily dose of thyrostatics in patients with DTG that
reduces the risk of complications of the therapy. If the average daily dose of thiamazole/carbimazole at the beginning of treatment in the examined groups of patients did not differ, then after 2 months of treatment, the mean dose of thyrostatics in the first group was 24.3 ± 2.1 mg, in the control group — 31.8 ± 2.4 mg (p < 0.05). During therapy with Adaptol, there was a decrease (p < 0.05) in the content of malondialdehyde, as well as increase in the activity of antioxidant defense enzymes: superoxide dismutase (p < 0.05) and glutathione peroxidase (p < 0.05). Conclusions. After 2 months of Adaptol therapy, according to the Hamilton scale, patients of the main group hadn't anxiety states (5.6 ± 1.2 points; p < 0.05), whereas in the control group, there were symptoms of anxiety (14.8 ± 2.7 points; p < 0.05). Adaptol has a positive therapeutic effect on both the oxidant and antioxidant systems that manifests by inhibition of lipid peroxidation and activation of compensatory processes. In view of the research, application ofAdaptol must take the proper place in the schemes of treatment for DTG and to expand its possibilities in case ofboth mild and long-term course of the disease.
Key words: diffuse toxic goiter, treatment, Adaptol.
