CC BY
62
-1 .— ® Оригинальные исследования
L
L. /Original Researches/
International journal of endocrinology
УДК 16.441-053.5-053.2-089 ПАНЬК1В В.1.
Укра!нський науково-практичний центр ендокринно!хiрургi!, трансплантат! ендокринних органiв \ тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в
ПОРiВНЯЛЬНА ОШНКА ЕФЕКТИВНОСТ ПРЕПАРАТУ ЕСПА-КАРБ У ЛкУВАНЫ ХВОРИХ iЗ ППЕРТИРЕОЗОМ
Резюме. У статт'1 розглядаються пдходи до консервативного л^вання хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ). Мета досл^ення — оцнка спектра дп, терапевтичноI ефективност й переносимости карбiмазолу (препаратЕспа-карб) порiвняно з т'амазолом (препаратМерказол'л-Здоров'я) у па^енлв iз ппертиреозом. Матерiали та методи. П'щ спостереженням перебувало 55 хворих на ДТЗ, розподлених на дв/ групи. Перша група (п = 30) отримувала карбiмазол (препаратЕспа-карб), друга група (п = 25) — т'амазол (препарат Мерказол'л-Здоров'я). Групи хворих не вiдрiзнялися за вiком, статтю, розм'рами щитопо^бно!' за-лози, причинами / тривалстю тиреотоксикозу.
Результати. Аналiз отриманихданих св'щчить про те, що в першiй груп'1 хворих в'щзначаеться бльш сут-тевий ефект в'щ лiкування порiвняно з хворими другоI групи. Середнй об'ем щитопо^бно!залози в'ро-пдно зменшився лише в першiй груп'1. У середньому тирео'щний об'ем зменшився з 37,2 ± 3,1 см3 до 29,3 ± 2,9 см3 (р < 0,05). У друпй груп'1 спостергалася тенден^я до зменшення, але без статистичноI вiрогiдностi (з 36,4 ± 3,9 см3 до 32,4 ± 2,8 см3; р > 0,05). У па^енлв першоI групи з ДТЗ спостергалося вiрогiдне збльшення р^вня ТТГ(з 0,027 ± 0,009 мМО/л до 0,37 ± 0,16 мМО/л; р < 0,05) \ вiрогiдне зменшення рiвнiв вТ4 (з 29,3 ± 2,3 нмоль/л до 18,4 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) / вТ3 (з 7,8 ± 1,6 нмоль/л до 3,2 ± ± 1,1 нмоль/л; р < 0,05). При цьому пщвищення показника ТТГ у хворих друго! групи не досягло рiвня статистичноIзначущост (р > 0,05). У той же час у хворих друго!групи в'щзначалося вiрогiдне зменшення р<в-И1'в вТ4 (з 31,4 ± 2,1 нмоль/л до 21,7 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) \ вТ3 (з 8,2 ± 1,4 нмоль/л до 3,7 ± 1,2 нмоль/л; р < 0,05). Зниження ав^мунно)' агреси проявлялося зниженням концентраци антитл до рТТГ, яке у хворих першо'1' групи набуло р^вня статистичноI значущост'1. Якщо середня добова доза препаралв Еспа-карб / Мерказол'л-Здоров'я на початку лiкування в обстежених групаххворих не вiдрiзнялася, то через 6 мюя^в лiкування середня доза карбiмазолу в першiй груп '1 становила 15,8 ± 1,7 мг, а в друпй груп '1 доза т'шмазолу — 19,2 ± 2,1 мг(р > 0,05). Побiчнихявищ прилiкуваннiхворихобохгрупупродовжшести мюя^в не спостергалося. Нормалiзацiя вмсту периферичних гормонiв (вТ4 \ вТ3) через 90 дн'1в спостереження досягнута в 96,2 % хворих першо '1' групи \ в 74,1 % — друго'1' групи. Число хворих, як досягнули нормального р '1вня ТТГ, вiрогiдно вищим було в першiй груп'1 (93,3 проти 76 %).
Висновки. Встановлена бльша ефективнсть карбiмазолу порiвняно з т'амазолом, що проявилося швидшим досягненням клiнiчного ефекту i компенсаци тиреотоксикозу, вiрогiдним зменшенням тирео-1'дного об'ему, р '1вня антитл до рецептора ТТГ. Використання карбiмазолу сприяе зменшенню добовоI дози тиреостатичних препаралв у хворих на ДТЗ, що зменшуе ризик виникнення ускладнень терапИ При використаннi карбiмазолу протягом шести мюя^в у хворих на ДТЗ не було зареестровано випадюв непе-реносимост або будь-якихпобiчнихефеклв. Ключовi слова: тиреотоксикоз, карбiмазол, тамазол.
Тиреотоксикоз — синдром, при якому спостерта-ються кдшчш та бiохiмiчнi прояви надмiрного вмюту тирео'1дних гормошв у кровi незалежно вщ причини пщвищення 1х рiвня. У бшьшосп випадыв тиреотоксикоз розвиваеться внаслщок надмiрноl продукци гормошв щитоподiбноl залози (ЩЗ). Серед ушх форм тиреотоксикозу 90 % становлять дифузний токсичний зоб (ДТЗ) i тиреотоксична аденома [1]. ДТЗ — систем-не автоiмунне захворювання, що розвиваеться внасль
док вироблення антитт до рецептора тиреотропного гормону (ТТГ) i ктшчно проявляеться ураженням ЩЗ iз розвитком синдрому тиреотоксикозу в поед-нанш з екстратирео'1дною патолопею: ендокринною офтальмопапею, претиб1альною мшседемою, акро-папею та ш. [2].
© Паньив В.1., 2014
© «Мжнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Поширенють синдрому тиреотоксикозу в Укра!ш (станом на 01.01.2012 р.) становила 117,9 на 100 тис. на-селення, захворюванють населення Укра!ни на тиреотоксикоз у 2011 р. становила 13,6 на 100 тис. щор!ч-ний прирют числа зареестрованих хворих досягае 4,7 % [5, 6]. Однак по окремих областях щ показники вiдрiзняються. Найвища захворюванiсть вiдзначаеться в Донецьый, Днiпропетровськiй i Сумськiй областях. Це може бути обумовлено кращими дiагностичними можливостями, активним виявленням, але бiльшою мiрою — станом довылля [3].
Тиреотоксикоз у структурi ендокринно! патологи займае одне з провщних мiсць. Але проблема тиреотоксикозу визначаеться не сттьки його поширеню-тю, скiльки тяжкiстю наслiдкiв: впливаючи на обмiннi процеси, вiн може призводити до розвитку тяжких змш у багатьох системах оргашзму (серцево-судиннш, не-рвовiй, репродуктивнiй тощо).
На сьогодш iснують три пiдходи до лшування ДТЗ: консервативний, оперативний та радюлопчний (при цьому жодний не е етютропним). Мета лiкування — досягнення стшкого еутиреозу або гшотиреозу. Вибiр методу лiкування залежить вщ причини та тяжкостi захворювання, розмiру i розмiщення зоба, наявностi ендокринно! офтальмопати та супутньо! патологи, практики, що склалася в рiзних крашах, а також гсоф!зич-них особливостей мюцевосл (вмiст йоду в ш! та вод!), вiку хворого i його побажань [4, 12].
У США основним методом л^вання хворих вшом понад 25 роив залишаеться застосування радюактив-ного йоду з подальшою замiсною терапiею препаратами тирео!дних гормонiв. В бврош при вперше ви-явленому неускладненому ДТЗ зазвичай призначають тиреостатики. В Укра!ш дотримуються европейського пiдходу до лшування ДТЗ, альтернативною тиреоста-тикам зазвичай вважають операцiю, радiоактивний йод використовуеться ще рiдше, нiж у бврош.
Метою першого етапу л^вання завжжди залишаеться досягнення еутиреозу — нормалiзацi! функцюналь-ного стану ЩЗ за допомогою тиреостатиыв. Надалi (через 6—8 тижнiв) медикаментозну тератю використо-вують як самостiйний метод лiкування, скерований на тривале тдтримання еутирео!дного стану й досягнення !муиолопчно! ремюи. Консервативна терапiя використовуеться також для подготовки до х^рурпчного лку-вання чи терапи радюактивним йодом. Тиреостатична терапiя, тобто базове тривале призначення препарат, що блокують функцш ЩЗ (тиреостатиыв), необидна лише у тих випадках, коли захворювання розвинулося внаслщок ДТЗ, багатовузлового токсичного зоба, токсично! аденоми або йодшдукованого тиреотоксикозу.
Засобами патогенетично! терапи тиреотоксикозу, що пригшчують внутршньотирео!дний гормоногенез i блокують синтез тирео!дстимулюючих антитiл, е похщ-нi тiосечовини — карбiмазол/тiамазол i пропттюура-цил. У США традицшно вщдають перевагу пропштю-урацилу, в бврош — карбiмазолу/тiамазолу. Клiнiчний ефект препаратав подiбний, однак недолiком пропт-тiоурацилу е необхiднiсть частiшого вживання (через
кожнi 6 годин), ^ що найважливiше, стшко! ремiсi! на тлi лiкування пропiлтiоурацилом вдаеться досягти приблизно у 10 разiв рщше, нiж при терапи тiамазолом. На другому еташ пiсля досягнення ктшчного еутиреозу дозу препаратiв поступово (впродовж 3—4 тижшв) знижують по 1 табл. на тиждень до шдтримуючо! — 10 мг/добу (2 табл.) карбiмазолу/тiамазолу. Пiдтримуючу терапiю продовжують до 12—18 мiсяцiв без перерви [7].
Бтьшють пацiентiв добре переносять тиреостатич-нi препарати. В 1—5 % випадыв розвиваються алерпч-ш реакци у виглядi шкурного висипання, сверблячки, болю в суглобах, нудоти. У багатьох випадках вони зникають самостiйно. При ДТЗ i без лiкування вщзна-чаеться лейкопешя. Побiчним ефектом тиреостатиыв е пригшчення ыстковомозково! функци (в 0,2—0,5 % випадыв), що може призвести до агранулоцитозу [11].
На сьогодш в Укра!ш в практищ лшування тиреотоксикозу використовуеться новий антитирео!дний препарат ЕСПА-КАРБ (карбiмазол). Цей антитирео!д-ний засiб належить до шрковмюних похiдних iмiдазолу. Препарати групи тюнамщв, до яких належать карбь мазол, памазол, пропiлтiоурацил, вже понад 50 роив широко використовуються у всьому свт для лшування гiпертиреозу. У той же час у Великобритании Шмеч-чинi, Австри, Франци, Австрали i Новiй Зеланди перевагу вщдають саме карбiмазолу [9]. У США, Канад^ Япони використовують таамазол, хоча в переважнiй бiльшостi випадыв для лшування ДТЗ застосовують радюактивний йод.
Що стосуеться клiнiчних аспект застосування кар-бiмазолу, слщ згадати данi Кокран1вського огляду [7], як св1дчать, що саме карб1мазол показав сприятливь ший профть безпеки, тобто меншу частоту побiчних ефект1в. Карбiмазол пiсля абсорбцй в шлунково-киш-ковому тракл конвертуеться в активну форму таамазолу, пiсля чого справляе вщповщний терапевтичний ефект. Бiльшiсть хворих добре переносять карбiмазол. В 1—7 % випадыв можуть розвинутися алергiчнi реакци у виглядi шкурного висипання тощо. Для порiвняння: частота ви-никнення висипання при застосуваннi тiамазолу становила, за даними Кокрашвського огляду, 11 %.
У прогностичному плаш велике значення мае ви-значення титру антитт до рецептора ТТГ, пдвищений рiвень нерiдко свiдчить про необхщшсть хiрургiчного лiкування [8, 10].
Отже, основними препаратами для лшування гшер-тиреозу залишаються тiонамiди. В Укра!ш лшарьендо-кринологи вiдтепер мають можливють використовува-ти i карбiмазол для корекци гiпертиреозу.
Мета дослщження — оцiнка спектра д!!, терапевтич-но! ефективностi й переносимостi карбiмазолу (препарат ЕСПА-КАРБ) пор!вняно з таамазолом (препарат Мерка-золт-Здоров'я) у пащентав !з гiпертиреозом.
Матерiали й методи дослщження
У дослiдження, проведене в Укра!нському науко-во-практичному центрi ендокринно! х1рургп, тран-сплантаци ендокринних оргашв i тканин МОЗ Укра!-ни, було включено 55 пащенпв вшом в!д 23 до 68
рок1в з уперше виявленим тиреотоксикозом, час спо-стереження становив 6 мюящв. Критер1ями включен-ня були тиреотоксикоз унаслщок ДТЗ або вузлового токсичного зоба. Критер1ями виключення були рак ЩЗ, 1нфаркт м1окарда та 1нш1 серцево-судинш захво-рювання в анамнез1 (ревматична хвороба серця, кар-д1ом1опат1я, вади серця), стани, що супроводжуються тиреотоксикозом без гшертирео!дизму або з низьким поглинанням радюактивного йоду (п1дгострий тире-о!дит, ятрогенний тиреотоксикоз у результат! надм1р-ного прийому препарат1в тирео!дних гормон1в).
Д1агноз ДТЗ встановлювали на шдстав1 клшч-них даних, ультразвукового дослщження (УЗД) ЩЗ, досл1дження р1вшв ТТГ, в1льного тироксину (вТ4) i вшьного трийодтирон1ну (вТ3). Референсн1 зна-чення вТ4 становили 10—22 нмоль/л i вТ3 — 1,9— 5,7 нмоль/л. Визначали рiвнi антитiл до рецептора ТТГ методом 1ФА на автоматичному аналiзаторi Personal Lab фiрми Adaltis iз використанням реа-гентiв Medizym T.R.A. MEDIPAN GmbH. Значення < 1,5 МО/л розщнювалися як негативний результат, показники вщ 1,5 до 1,75 МО/л розглядалися як промiжнi, > 1,75 МО/л — як позитивний результат.
55 хворих було розподшено на двi групи. Перша група (n = 30) отримувала карбiмазол (препарат ЕСПА-КАРБ), друга група (n = 25) — тiамазол (препарат Мерказолт-Здоров'я). Групи хворих не вiдрiз-нялися за вiком, статтю, розмiрами ЩЗ, причинами (ДТЗ i вузловий токсичний зоб) i тривалютю тиреотоксикозу. Розподш хворих за втэм i статтю наведений у табл. 1.
Таблиця 1. Розподл хворих на тиреотоксикоз за вком i статтю
Параметри Перша група (n = 30) Друга група (n = 25)
BÍK, poKiB 35,1 ± 6,2 37,9 ± 6,8
Чоловiки, n 9 7
Жiнки, n 21 18
Примтка: р > 0,05.
Групи хворих також були порiвнянними за по-казниками ТТГ i гормошв ЩЗ на момент виявлення тиреотоксикозу (табл. 2).
Таблиця 2. Показники гормонiв та УЗД ЩЗ на момент виявлення тиреотоксикозу у двох групах хворих (M ± m)
Параметри Перша група (n = 30) Друга група (n = 25)
Сумарний об'ем ЩЗ, см3 37,2 ± 3,1 36,4 ± 3,9
ТТГ, мМО/л 0,027 ± 0,009 0,034 ± 0,008
ВТ4, нмоль/мл 29,3 ± 2,3 31,4 ± 2,1
ВТ3, нмоль/мл 7,8 ± 1,6 8,2 ± 1,4
Антитта до рТТГ, МО/л 9,6 ± 1,2 10,1 ± 1,6
Примтка: р > 0,05.
Хворим на ДТЗ було призначено лшування зпд-но з мiжнародними рекомендащями, а також вщ-повщно до «Кшшчних протоколiв дiагностики та лшування ендокринних захворювань Укра!нського НПЦ ендокринно! хiрурril, трансплантащ! ендокринних оргашв i тканин МОЗ Укра!ни» (2011). Повторне дослiдження здiйснювали через 1, 3 i 6 мюящв.
Мошторинг хворих у процесi лшування здш-снювали так: контроль рiвня вТ4 i вТ3 — щомь сячно, контроль рiвня ТТГ — 1 раз на 3 мюящ, УЗД ЩЗ — 1 раз на 4—6 мюящв. Крiм того, проводили загальний аналiз кровi (з визначенням лейкоципв i тромбоципв) щотижнево протягом першого мiсяця тиреостатично! терапп, далi — 1 раз на мюяць при переходi на шдтримукт дози. Критерieм ефективностi лшування е рiвень ТТГ (стратегiчний маркер функщонального стану ЩЗ) у кров^ який при адекватнiй терапи досягае нормальних величин у бшьшост випадив через 6 — 12 мiсяцiв.
Успiшнiсть терапп також оцiнювали за швид-кютю досягнення нормалiзацil вмiсту гормонiв ЩЗ (вТ4 i вТ3), ТТГ, а також зменшення титру антитiл до рецептора ТТГ. Вiрогiднiсть рецидиву тиреотоксикозу в майбутньому ощнювали саме за останшм показником. Якщо шсля консервативного лшуван-ня впродовж шести мюящв титр антитш до рецептора ТТГ залишаеться високим, це вказуе на значний ризик рецидиву тиретоксикозу. Якщо протягом першого мюяця спостерпаеться нормалiзацiя гормонiв ЩЗ, це свщчить про адекватнiсть дози тиреостатично! терапп. Через один мюяць лшування визначення ТТГ не проводять, оскшьки його змiни вщбуваються бiльш повiльно.
Статистичний аналiз проведений методами па-раметрично! статистики з використанням 1-кри-терiю Стьюдента з визначенням показника вiрогiд-ностi (р).
Результати дослiдження та Тх обговорення
Загалом у всiх пацieнтiв iз ДТЗ вiдзначалося полiпшення структури тканини ЩЗ (за даними УЗД), що проявлялося зменшенням вогнищевих змiн.
У той же час проведений аналiз отриманих даних свщчить про те, що в першш групi хворих на ДТЗ ^з призначенням препарату ЕСПА-КАРБ) вщзна-чаеться бiльш суттевий ефект вщ лiкування порiв-няно з хворими друго! групи.
Так, середнш об'ем ЩЗ вiрогiдно зменшився лише в першiй групi. У середньому тирео!дний об'ем зменшився з 37,2 ± 3,1 см3 до 29,3 ± 2,9 см3 (р < 0,05). У другш груш спостерпалася тенденцiя до зменшення, але без статистично! вiрогiдностi (з 36,4 ± 3,9 см3 до 32,4 ± 2,8 см3 (р > 0,05) (рис. 1).
У пащентв першо!' групи з ДТЗ спосте-рiгалося вiрогiдне збыьшення р1вня ТТГ (iз
0,027 ± 0,009 мМО/л до 0,37 ± 0,16 мМО/л; р < 0,05) i Bipori4He зменшення pißHiß вТ4 (i3 29,3 ± 2,3 до 18,4 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) i вТ3 (i3 7,8 ± 1,6 нмоль/л
до 3,2 ± 1,1 нмоль/л; р < 0,05). При цьому шдви-щення показника ТТГ у хворих друго! групи не досягло рiвня статистично! значущостi (р > 0,05). PiBern ТТГ збiльшився з 0,034 ± 0,008 мМО/л до 0,11 ± 0,09 мМО/л (р > 0,05). У той же час у хворих друго! групи вщзначалося вiрогiднe зменшення рiв-шв вТ4 (i3 31,4 ± 2,1 нмоль/л до 21,7 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) i вТ3 (i3 8,2 ± 1,4 до 3,7 ± 1,2 нмоль/л; р < 0,05) (рис. 2, 3).
Особливо!" уваги заслуговують отримаш ре-зультати стосовно зниження автоiмунноi агресп, що проявлялося зниженням концентрацп антитiл
до рТТГ. У хворих групи каpбiмазолу зниження цього показника набуло |лвня статистично! зна-чущостi (рис. 4). Загалом по груш вмют антитiл до рТТГ зменшився з 9,6 ± 1,2 Мо/л до 3,8 ± 0,8 МО/л (р < 0,05). У другш групi спостeрiгалася тeндeнцiя до зменшення концентрацп антитш до рТТГ (з 10,1 ± ± 1,6 МО/л до 7,1 ± 1,6 МО/л; р > 0,05).
Якщо середня добова доза препаратав ЕСПА-КАРБ i Мeрказолiл-Здоров'я на початку лiкування в обсте-жених групах хворих не вiдрiзнялася, то через 6 мь сяцiв лiкування середня доза карбiмазолу в пeршiй групi становила 15,8 ± 1,7 мг, а в другiй групi доза тiамазолу — 19,2 ± 2,1 мг (р > 0,05).
Побiчних явищ при лшуванш хворих обох груп упродовж шести мюящв не спостeрiгалося.
Перша група Друга група
■ До л1кування О ГНсля л!кування
Рисунок 1. Зм'/ни середнього об'ему ЩЗ у хворих на ДТЗ першоi i другоi груп пд впливом л1кування, см3
31,4
Перша група
Друга група
Я До лшування □ Пюля л1кування
Рисунок 2. Динамiка показниюв вТ4 у хворих на ДТЗ першоi i другоi груп п'щ впливом л '!кування, нмоль/л
Перша група Друга група
Н До л1кування EU Пюля л1кування
Рисунок 3. Динамiка показниюв вТ3 у хворих на ДТЗ першоi i другоi груп п'щ впливом л'!кування, нмоль/л
Перша група Друга група
Н До л1кування □ ГНсля л1кування
Рисунок 4. Динамiка показниюв концентрацп антитл до рТТГ у хворих на ДТЗ першоi i другоi груп п 'щ впливом л '!кування, МО/л
100 80 60 40 20 0
96,2
74,1
Перша група
Друга група
100 80 60 40 20 0
93,3
73,3
52
76
Рисунок 5. Кльксть хворих, як досягнули нормал/заци вмсту периферичних гормон1в (вТ4 i вТ3) через 90 дшв спостереження, % (р < 0,05)
Нормалiзацiя вмюту периферичних гормошв (вТ4 i вТ3) через 90 дшв спостереження досягнута в 96,2 % хворих першо! групи i в 74,1 % — друго! групи (рис. 5).
Число хворих, яы досягнули нормального рiвня ТТГ, вiрогiдно вищим було в першш групi — групi карбiмазолу (93,3 проти 76 %) (рис. 6).
При оцшщ ефективностi тераш! використання препарату ЕСПА-КАРБ в першш груш мало перевагу над призначенням Мерказолшу-Здоров'я в другш груш як за швидыстю досягнення компенсаций тиреотоксикозу (через 90 дшв лшуван-ня нормалiзацiя вТ4 у пащенпв першо! групи — в 96 %, друго! — в 74 %; через 180 дшв спостереження нормалiзацiя ТТГ — у 98 i 54 % вщповщно), так i за рiвнем зниження автоiмунно!' агресп, про що свiдчить вiрогiдне зниження рiвня антитiл до рТТГ у груш карбiмазолу з 9,6 ± 1,2 МО/л до 3,8 ± ± 0,8 МО/л (р < 0,05). Через 180 дшв лшування пашенти друго! групи, яш отримували Мерказолш-Здоров'я без досягнення нормалiзацi! ТТГ, були переведет на ЕСПА-КАРБ.
Висновки
1. Встановлена бшьша ефективнiсть карбiмазолу порiвняно з памазолом, що проявилося швидшим досягненням клШчного ефекту та компенсацп тиреотоксикозу, вiрогiдним зменшенням тирео!дного об'ему, рiвнем антитiл до рецептора ТТГ.
2. Використання карбiмазолу сприяе зменшенню добово! дози тиреостатичних препаратiв у хворих на ДТЗ, що знижуе ризик виникнення ускладнень тераш!.
3. При використаннi карбiмазолу протягом шести мюящв у хворих на ДТЗ не було зареестровано випадыв непереносимост або будь-яких побiчних ефектiв.
Список лiтератури
1. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Фундаментальная и клиническая тиреоидология: Руководство. — М.: Медицина, 2007. — 816 с.
2. Болезнь Грейвса и эндокринная офтальмопатия / Н.Ю. Сириденко, И.М. Беловалова, М.С. Шеремета [и др.];
90 джв 180 джв
I Перша група П Друга група
Рисунок 6. Ктьюсть хворих, як/ досягнули нормального р/вня ТТГ, в першй i другй групах, %
подред И.И. Дедова, Г.А. Мельниченко. — М.: МАИ-Принт, 2012. — 143 с.
3. Кравчун Н.А. Гипертиреоз: клиника, диагностика, терапия // Острые и неотложные состояния в пракатике врача. — 2013. — № 6. — С. 3-6.
4. Мкртумян А.М. Заболевания щитовидной железы. Рук-во для врачей/А.М. Мкртумян, С.В. Подачина, Н.А. Петуни-на. — М.: Медфорум, 2012. — 128 с.
5. Паньшв В.1. Практична тиреоiдологiя. — Донецьк: Ви-давець Заславський О.Ю., 2011. — 224 с.
6. Панькив В.И. Тиреостатические препараты в терапии диффузного токсического зоба / В.И. Панькив // Мiж-народний ендокринологiчний журнал. — 2013. — № 3(51). — С. 1-7.
7. Antithyroid drug regimen for treating Graves' hyperthyroidism (Review) / P. Abraham, A. Avenell, S.C. McGeoch [et al.]// The Cochrane Library. — 2010. — Issue 1.
8. Bahn R.S., Burch H.B., Cooper D.S. et al.; American Thyroid Association; American Association of Clinical Endocrinologists. Hyperthyroidism and other causes of thyrotoxicosis: management guidelines of the American Thyroid Association and American Association of Clinical Endocrinologists. // Thyroid. — 2011. — Vol. 21(6). — P. 593-646. doi: 10.1089/thy.2010.0417.
9. Clinical Management of Thyroid Disease / Ed. by F.E. Wondisford, S. Radovick. — Baltimore, Maryland; John Hopkins University School of Medicine, 2009. — 860p.
10. Mandel S.J., Larsen P.R., Davies T.F. Thyrotoxicosis // Melmed S., Polonsky K.S., Larsen P.R., Kronenberg H.M. Williams Textbook of Endocrinology. — 12h ed. — Philadelphia, Pa. : Elsevier Saunders, 2011. — Chap. 12.
11. Pearce E.N. Risk for cardiovascular hospitalization is higher in patients with hyperthyroidism than in controls, and risk remains elevated long after thyroidectomy // Clinical Thyroidology. — 2014. — Vol. 26(6). — P. 155-156. doi:10.1089/ ct.2014;26.155-156.
12. Reid J.R. Hyperthyroidism: diagnosis and treatment / J.R.. Reid, S.F. Wheeler // Am. Fam. Physician. — 2005. — Vol. 72(4). — P. 623-630.
Отримано 07.06.14 I
Панькив В.И.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев
СРАВНИТЕЛЬНАЯ ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРЕПАРАТА ЭСПА-КАРБ В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С ГИПЕРТИРЕОЗОМ
Резюме. В статье рассматриваются подходы к консервативному лечению больных с диффузным токсическим зобом (ДТЗ). Цель исследования — оценка спектра действия, терапевтической эффективности и переносимости карбимазола (препарат Эспа-карб) в сравнении с тиамазолом (препарат Мерказолил-Здоровье) у пациентов с гипертиреозом.
Материалы и методы. Под наблюдением находилось 55 больных с ДТЗ, распределенных на две группы. Первая группа (п = 30) получала карбимазол (препарат Эспа-карб), вторая группа (п = 25) — тиамазол (препарат Мерказолил-Здоровье). Группы больных не отличались по возрасту, полу, размерам щитовидной железы, причинам и длительности тиреотоксикоза.
Результаты. Анализ полученных данных свидетельствует о том, что в первой группе больных отмечается более существенный эффект от лечения по сравнению с больными второй группы. Средний объем щитовидной железы достоверно уменьшился лишь в первой группе. В среднем тиреоидный объем уменьшился с 37,2 ± 3,1 см3 до 29,3 ± 2,9 см3 (р < 0,05). Во второй группе наблюдалась тенденция к уменьшению, но без статистической достоверности (с 36,4 ± 3,9 см3 до 32,4 ± 2,8 см3; р > 0,05). У пациентов первой группы с ДТЗ наблюдалось достоверное увеличение уровня ТТГ (с 0,027 ± 0,009 мМЕ/л до 0,37 ± 0,16 мМЕ/л; р < 0,05) и достоверное уменьшение уровней свТ4 (с 29,3 ± 2,3 нмоль/л до 18,4 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) и свТ3 (с 7,8 ± 1,6 нмоль/л до 3,2 ± 1,1 нмоль/л; р < 0,05). При этом повышение показателя ТТГ у больных второй группы не достигло уровня статистической значимости (р > 0,05). В то же время у больных второй группы отмечалось достоверное уменьшение уровней свТ4 (с 31,4 ± 2,1 нмоль/л до 21,7 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) и свТ3 (с 8,2 ± 1,4 нмоль/л до 3,7 ± ± 1,2 нмоль/л; р < 0,05). Снижение аутоиммунной агрессии проявлялось снижением концентрации антител к рТТГ, которое у больных первой группы приобрело уровень статистической значимости. Если средняя суточная доза препаратов Эспа-карб и Мерказолил-Здоровье в начале лечения в обследованных группах больных не отличалась, то через 6 месяцев лечения средняя доза карбимазола в первой группе составляла 15,8 ± 1,7 мг, а во второй группе доза тиамазола — 19,2 ± 2,1 мг (р > 0,05). Побочных явлений при лечении больных обеих групп на протяжении шести месяцев не наблюдалось. Нормализация уровня периферических гормонов (свТ4 и свТ3) через 90 дней наблюдения достигнута у 96,2 % больных первой группы и у 74,1 % — второй группы. Число больных, которые достигли нормального уровня ТТГ, было достоверно выше в первой группе (93,3 против 76 %).
Выводы. Установлена большая эффективность карбимазо-ла в сравнении с тиамазолом, что проявилось более быстрым достижением клинического эффекта и компенсации тиреотоксикоза, достоверным уменьшением тиреоидного объема, уровня антител к рецептору ТТГ. Использование карбимазола способствует уменьшению суточной дозы тиреостатических препаратов у больных с ДТЗ, что уменьшает риск возникновения осложнений терапии. При использовании карбимазола в течение шести месяцев у больных с ДТЗ не было зарегистрировано случаев непереносимости или других побочных эффектов.
Ключевые слова: тиреотоксикоз, карбимазол, тиамазол.
Pankiv V.I.
Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine COMPARATIVE ANALYSIS OF ESPA-CARB EFFICACY IN PATIENTS WITH HYPERTHYROIDISM
Summary. The article discusses approaches to conservative treatment in patients with diffuse toxic goiter (DTG). The purpose of research — evaluation of coverage, therapeutic efficacy and tolerability of carbimazole (Espa-Carb) compared with thiamazolum (Mercazolil-Zdorovye) in patients with hyperthy-roidism.
Materials and Methods. We observed 55 patients with DTG, divided into two groups. The first group (n = 30) received carbimazole (Espa-Carb), the second group (n = 25) — thiamazolum (Mercazo-lil-Zdorovye). The patient groups did not differ in age, sex, size of thyroid gland and duration of thyrotoxicosis.
Results. Analysis of the findings shows that the first group of patients has a more significant effect of treatment compared with patients of the second group. Average thyroid volume was significantly reduced only in the first group. At average, thyroid volume decreased from 37.2 ± 3.1 cm3 to 29.3 ± 2.9 cm3 (p < 0.05). In the second group we observed a tendency to decrease, but without statistical significance (from 36.4 ± 3.9 cm3 to 32.4 ± 2.8 cm3 (p > 0.05). In patients from the first group with DTG, a significant increase in TSH (from 0.027 ± 0.009 mlU/l to 0.37 ± 0.16 mlU/L; p < 0.05) and a significant decrease in the levels fT4 (from 29.3 ± 2.3 nmol/l to 18.4 ± 1.8 nmol/l; p < 0.05) and fT3 (from 7.8 ± 1.6 nmol/l to 3.2 ± 1.1 nmol/l; p < 0.05) were detected. At this, TSH increase in patients of the second group did not reach a statistical significance (p > 0.05). At the same time, the second group of patients reported a significant decrease in the levels fT4 (from 31.4 ± 2.1 nmol/l to 21.7 ± 1.8 nmol/l; p < 0.05) and fT3 (from 8.2 ± 1.4 nmol/l to 3.7 ± 1.2 nmol/l, p < 0.05). Reduced autoimmune aggression manifested by a decrease in concentration of antibodies to rTSH which in patients of the first group became statistically significant. If the average daily dose of Espa-Carb and Mercazolil-Zdorovye at the baseline did not differ in the examined groups of patients, then after 6 months of treatment, the mean dose of carbimazole in the first group was 15.8 ± 1.7 mg, and the second group — 19.2 ± 2.1 mg (p > 0.05). Side effects weren't observed for six months during the treatment of patients in both groups. Normalization of peripheral hormones (fT4 and fT3) in 90 days of observation has been achieved in 96.2 % of patients in the first group and 74.1 % — in the second group. The number of patients who achieved normal TSH levels was significantly higher in the first group (93.3 % vs. 76 %).
Conclusions. We determined higher efficiency of carbimazole compared to thiamazolum that manifested by more rapid achievement of clinical effect and compensation thyrotoxicosis, significant decrease of thyroid volume, the level of antibodies to the TSH receptor. Using carbimazole reduces thyreostatics daily dose in patients with DTG, which reduces the risk of complications of therapy. When using carbimazole for six months in patients with DTG, cases of intolerance or other adverse effects weren't reported.
Key words: thyrotoxicosis, carbimazole, thiamazole.
