CC BY
6
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (36), 2022
УДК 340.12(043)
1рина Жаровська
Нащональний унiверситет "Львiвська полтехшка", доктор юридичних наук, професорка кафедри теори
права та конституцiоналiзму iryna.m.zharovska@lpnu.ua ORCID: 0000-0003-3821-8120
ЕФЕКТИВН1СТЬ ПРАВИЛ ВЕДЕНИЯ В1ЙНИ ТА НОРМ М1ЖНАРОДНОГО ГУМАН1ТАРНОГО ПРАВА: АНАЛ1З СУЧАСНО1 ДОКТРИНИ
http://doi.org/10.23939/law2022.36.051 © Жаровська I., 2022
У статп проаналповано cучаcнi науковi позицп фа\1вц1в у cферi мiжнародного права щодо ефективноcтi норм мiжнародного гуманiтарного права пщ час збройного конфлiкту.
Констатовано, що норми мiжнародного гуманiтарного права нацшеш на те, щоб убезпечити особу в час вшни, визначити правомiрнicть чи неправомiрнicть використання заcобiв та методiв ведення в1йськових дш, захистити права людини, охороняти жертв збройних конфлж^в, навколишне природне середовище, культурнi цiнноcтi та iншi надбання людства. Доведено, що мiжнародне узгодження норм та правил вшни вже саме собою е цшним надбанням людськоТ цивьшзацп.
Bci погляди науковщв згруповано у двi групи та виокремлено аргументи щодо ефективност норм МГП.
Перша група науковщв доводить, що норми е ефективними регуляторами сшв-життя в умовах вшськових дш, бiльше того - мотивують, що МГП е одним iз найефек-тивнiших iнcтрументiв, якi мгжнародна cпiльнота мае у своему розпорядженнi для за-безпечення безпеки людей та дотримання поваги й гщносл пщ час вiйни (Zhuravska N., Stefanovych P., Stefanovych I.).
Представники позицп про ефективнicть норм вказують на тхню унiверcальнicть, як вагому рису дiевоcтi та затребуваноcтi на сучасному еташ та за майбутшх правових реалiй. Вони визначають загальш принципи, що можуть застосовуватися практично при вах обставинах пов'язаних з предметом регулювання мiжнародного права, зокрема i при юбервщносинах та шших новiтнiх видах зброт (Y.Moslem, H. Sharifi Tarazkoohi, S. Zamani, D. Van Zyl).
1нша група науковцiв зазначае про значнi проблеми ефективност норм МГП через вiдcутнicть дiевих узгоджених механiзмiв реалiзацiт правил поведшки та суттевого iнcтитуту вiдповiдальноcтi за порушення правил. Також аргументом щодо неефективност е факт колiзiйноcтi норм нащонального та мiжнародного права, особливо щодо запобь гання терористичних загроз (B. Uddin Khan, N. Nasrullah, L. Hajjar).
Ключовi слова: мiжнародне гуманiтарне право, право вiйни, норми права, ефектив-нicть, збройний конфлжт.
Постановка проблеми. Вiйськовий збройний конфлшт - це не нове явище в ютори розвитку людства. Право мае власш важелi впливу на нього, що узагальнеш в нормах, принципах i звичаях
мiжнародного гумаштарного права (МГП). З погляду розробки матерiально-правових принцитв i механiзму !х реал1зацИ, як галузь мiжнародного публiчного права, мiжнародне гуманiтарне право е бiльш комплексним, шж багато iнших галузей мiжнародного права. Механiзм його реалiзацп в цшому можна роздiлити на три аспекти: превентивний, контрольний через забезпечення поваги та поступливост пiд час збройного конфлшту та репресивний за порушення.
Для Укра!ни пiсля 24 лютого 2022 року галузь МГП мае особливе значення, оскшьки вшна мае широкомаштабний характер i носить ознаки особливо! жорстокосп, за якими можна 11 порiвня-ти хiба що зi злочинами Друго! св^ово! вiйни (хоча й про першють також, на жаль, можна подиску-тувати). Епоха миру в Сврош закiнчилася. Тому МГП для сучасно! сощально-пол^ично! реальностi е гiперактуальним.
Аналiз дослiдження проблеми. Сутнiснi характеристики, питання оновлення та дiевостi правил та звича!в вiйни, норм МГП буди предметом аналiзу низки фахiвцiв у сферi мiжнародних вiдносин та мiжнародного права. Серед укра!нських науковцiв слщ вiдмiтити В. М. Репецького, В. М. Лисика, М. М. Миюевича, М. М. ^рант. Набагато ширше цими питаннями займалися представники шоземно! доктрини, зокрема Я. Мослем, Х. ШарiфiТаразкухi, С. Заманi, Д. ван Зул, Б. Уддш Хан, М. Наюб та iншi.
Метою статп е аналiз наукових позицiй з приводу ефективност норм мiжнародного гумаштарного права як регулятора суспшьних вщносин пiд час збройного конфлшту.
Виклад основного матерiалу. Правове регулювання виступае важливим регулятором суспшь-них вщносин. Останнi не е стабшьними, оскiльки шдлягають бiфуркацiйному впливу сощально! реальностi та ще цiлого ряду комплексних явищ, котрi на не! впливають. В умовах трансформацiйних глобальних процесiв вагомим е iснування цшшсних незмiнних атрибутiв унормування суспiльного життя. В час вiйськових дiй, що несуть за собою хаос, розруху, невизначешсть, страх та ще безлiч деструктивних проявiв суттевого значення набувають правила ведення збройного конфлiкту. Норми мiжнародного гуманiтарного права нацiленi на те, щоб убезпечити особу в час вшни, визначити правомiрнiсть чи неправомiрнiсть використання засобiв та методiв ведення вiйськових дiй, захисти-ти права людини, охороняти жертв збройних конфлш^в, навколишне природне середовище, куль-турнi цiнностi та iншi надбання людства. Мiжнародне узгодження норм та правил вшни вже само собою е цшним надбанням людсько! цившзаци.
МГП знаходить свое вiдображення як у звичаях ведення вiйни, так i в писаних узгоджених мiжнародних актах - Гаазьких конвенцiях та декларащях 1899 i 1907 роюв, Женевських конвенцiях про захист жертв вшни 1949 року i Додаткових протоколах до них 1977 року, резолющях Генерально! Асамбле! ООН та шших документах. Наявнiсть таких норм мае гарантшний характер, оскiльки усталеш правила та iнституцil при вшськовому конфлiктi девальвуються (однi з них взагалi втра-чають свою дiездатнiсть, iншi визначаються неактуальними, або такими, що не можуть належно функцюнувати повною мiрою). Отож, на мюце домунування державно-правових правил суверенно! кра!ни впроваджуються мiжнародно узгодженi норми МГП.
Основним завданням МГП е зменшення рiвня насильства пiд час вшськових дiй та впро-вадження гуманних принципiв у негуманну соцiальну реальтсть. Норми МГП розробленi з найвищою метою - знайти можливiсть захистити людину тд час вiйськових дш.
Виникае питання щодо ефективностi такого унормування, оскшьки не тшьки юнування (декларування) норм МГП мае суттеве значення, особливо важливим чинником е реальна дiевiсть та потенцiйна регуляторшсть цих норм поведiнки, оскiльки заклики до гумашзацп е мертвими без реального мехашзму забезпечення декларативних правил.
Деяю науковцi вважають норми МГП ефективними регуляторами ствжиття в умовах вшськових дш. "Мiжнародне гумаштарне право являеться одним iз найефектившших iнструментiв, якi
Ефективтсть правил ведения втни та норм м!жнародного гумаштарного права....
мiжнародна спшьнота мае у своему розпорядженш для забезпечення безпеки людей та дотримання поваги i пдносп пiд час вшни. Керуючись принципом, що навггь вiйна мае обмеження, МГП прагне, щоб i пiд час вшни зберталася дещиця гуманносп" [1, с. 571].
Така позищя може бути визначена правомiрною, якщо врахувати те, що правила ведення вiйни розроблеш для оптишзаци необхщних вiйськових цшей i захисту некомбатантiв. Наприклад, основш правовi зобов'язання командира або оператора у застосуванш систем озброення включають таке:
- забезпечення вiдмiнностi мiж вiйськовими та цивiльними об'ектами, учасниками бойових дiй i цивiльними особами, а також активними учасниками бойових дш, некомбатантами;
- визначити, чи може очшуваний напад спричинити випадковi втрати серед цивiльного насе-лення та завдати шкоди цивiльному населенню, що було б надмiрним вщносно конкретно! та прямо! вшськово! переваги, як того вимагае правило пропорцшносп;
- скасувати або призупинити атаку, якщо стане очевидно, що цшь не е вшськовою метою або шдлягае спецiальному захисту, або що атака може порушити правило пропорцшносп, як того вимагають правила про запобiжнi заходи при нападi [2].
Норми МГП створюють обов'язки для комбатантiв у використанш збро! для здiйснення напа-дiв, i саме учасники бойових дш несуть вiдповiдальнiсть за дотримання !хшх правил, i хто вщпов> датиме за будь-яю порушення.
До думки про ефективтсть норм гумаштарного права потрiбно додати ще одну особливють -!хню унiверсальнiсть. Вони визначають загальнi принципи, що можуть застосовуватися практично за вшх обставин, пов'язаних iз предметом регулювання мiжнародного права. Наприклад, з появою ново! збро! рiзного характеру та використання на полi бою в останнiх репональних i мiжнародних конфлiктах, а також зi зростаючим розвитком самохiдних гармат, штелектуальних безпiлотникiв, iншо! нелетально! збро! багато експер^в визначили питання конфлштного права. Виникла пiдозра, що принципи i норми мiжнародного гуманiтарного права стали абсолютно неефективними i заста-рiлими для адаптацi! до нових вцщв збро!. Але справа в тому, що незважаючи на значний прогрес у технологi!, цi правила та принципи продовжують жити. Насправдi гнучкiсть норм гуманiтарного права дозволяе адаптуватися до нових конфлiктiв. Незважаючи на те, що новi шструменти вiйни, як i будь-яке шше явище, що виникае, створили юридичш проблеми для виробникiв i напругу мiж державами, !х можна пом'якшити за допомогою спецiальних правил. Хоча загальних принципiв, що регулюють збройний конфлшт, може бути достатньо, у цш сферi нам потрiбно оновити правила, що !х регулюють, щоб визначити стутнь !хнього використання у свiтлi мiжнародно! вiдповiдальностi уряду, особливо типу вщповщальност при обтяжуючих обставинах [3]. Останне вказуе на посту-пальний розвиток права, проте на принципах, котрi iсторично визнанi.
Особливо репрезентативним буде шший приклад. Електронне глобальне середовище всюди додае нов^ш трансформацiйнi виклики, з якими i в мирний час важко впоратися, проте мiжнародне право навiть для ще! сфери може бути належним регулятором. Ван Зiл провiв грунтовну дослiдну дисертацiйну роботу з цього приводу i довiв, що конфлшти, що складаються з кiбер-елемента, регу-люються МГП, оскiльки там, де виникае збройний конфлшт, застосовуватиметься мiжнародне гу-манiтарне право [4].
1снуе iнша позицiя щодо ефективносп норм МГП. Вважаеться, що ця галузь мiжнародного права мае суттевий недолiк - вiдсутнiсть дiевих ч^ких механiзмiв притягнення до вiдповiдальностi за порушення норм та правил ведення вшни. Так, С. ^ммонс вказуе, що розробники договорiв з мiжнародного гумаштарного права ч^ко передбачили роль систем вшськово! юстицп у виконанш та забезпеченнi виконання цих договорiв. Тим не менш, адекватнiсть вшськово! юрисдикцп щодо порушень мiжнародного права в певних сферах ставиться шд сумнiв [5].
Причини невдачi МГП полягають не в тому, що правил недостатньо, а в тому, що мехашзми реатзацп iнодi виявляються дефектними за своею суттю, а найчастше - неефективними через рiзнi теоретичнi та практичнi проблеми [6]. Вш доводить, що з самого початку норми стикалися з рiзни-ми проблемами. Старi проблеми виникали через дефiцит матерiальних i процесуальних норм для
iMraeMeHTa^i'. Поточш виклики впровадження МГП pi3Hi за своею природою, деяю з них створеш у зв'язку 3i складнiстю застосування МГП, а деяю з них виникли через вщсутшсть спiвпрацi, координации взаемно! згоди та пол^ично! волi зацiкавлених конфлiктуючих держав, держав-учасниць кон-венцiй МГП i, перш за все, мiжнародного спiвтовариства. Проблеми застосування в основному пов'язаш з визначенням поняття збройного конфлiкту, його класифшащею, придатнiстю ситуацiй збройного конфлiкту, яка була доповнена змшою масштабiв конфлшту, спричиненою багатонащона-лiзмом збройних сил або воюючих груп, тероризм, асиметрична вiйна та використання безпшотно! збро! тощо. Виклики, якi створюються на шших пiдставах, головно негативно впливають на оргаш-зацiйнi заходи реатзацл, наданi, наприклад, МКЧХ, мiжнароднi кримiнальнi трибунали та мюп зi встановлення фактiв.
До аргументiв щодо неефективност норм додаються ще колiзiйнi аспекти чинност правил нацiонального та мiжнародного права. В певних випадках (особливо для регулювання запобiгання та боротьби з тероризмом) нащональне законодавство нехтуе усталеними мiжнародними гумаш-тарними стандартами. Л. Гаййар пояснюе, що починаючи з 2001 року, ми стали свщками розвитку парадигми боротьби з тероризмом, створено! для висунення претензш щодо масштабiв i дискрецш-них повноважень виконавчо! влади США шсля 11 вересня, а також для формулювання конкретних iнтерпретацiй штерешв нацiонально! безпеки та стратегiчних цшей у "вшш з терором". Те, що ро-бить це парадигмою, а не просто конгломератом пол^ики - це зв'язшсть i взаемне шдсилення основних обгрунтувань щодо прав уряду США вести територiально необмежену вшну проти воро-гiв. Спираючись на концепцiю юридично! сфери Бурдье, представники оргашв влади iгнорують мiжнародне право, розробили обгрунтування для уникнення деяких норм мiжнародного гумаштар-ного права, одночасно вщкидаючи основну лопку або сферу !хньо! дп [7].
Висновок. Сучасна наукова доктрина не мютить узгодженого тлумачення щодо ефективност норм МГП. Всi погляди науковщв згруповано у двi групи.
Перша група науковщв доводить те, що норми е ефективними регуляторами ствжиття в умо-вах вшськових дш, бiльше того, мотивують, що МГП е одним iз найефектившших iнструментiв, якi мiжнародна спiльнота мае у своему розпорядженш для забезпечення безпеки людей та дотримання поваги i гiдностi пiд час вшни (N. Zhuravska, P. Stefanovych, I. Stefanovych).
Представники позиц^! про ефектившсть норм вказують на !хню ушверсальшсть як вагому рису дiевостi та затребуваностi на сучасному етат та за майбутнiх правових реалш. Вони визначають загальнi принципи, що можуть застосовуватися практично за вшх обставин, пов'язаних з предметом регулювання мiжнародного права, зокрема i при юбервщносинах та iнших новiтнiх видах збро! (Y. Moslem, H. Sharifi Tarazkoohi, S. Zamani, D. Van Zyl).
1нша група науковцiв зазначае про значш проблеми ефективностi норм МГП через вщсутшсть дiевих узгоджених механiзмiв реалiзацi! правил поведiнки та суттевого iнституту вiдповiдальностi за порушення правил. Також аргументом щодо неефективносп е факт колiзiйностi норм нащональ-ного та мiжнародного права, особливо щодо запобтання терористичних загроз (B. Uddin Khan, N. Nasrullah, L. Hajjar).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Zhuravska N., Stefanovych P., Stefanovych I. (2022). Мiжнародне право з проблем захисту людей. The V International Scientific and Practical Conference "Trends of modern science and practice", February 8-11, 2022, Ankara, Turkey. Р. 571-580.
2. ICRC, Views of the ICRC on autonomous weapon systems, paper submitted to the Convention on Certain Conventional Weapons Meeting of Experts on Lethal Autonomous Weapons Systems (LAWS), 11 April 2016. URL: https://www.icrc.org/en/document/views-icrc-autonomous-weapon-system.
Ефективтсть правил ведення втни та норм мiжнародного гумантарного права:
3. Moslem Y., Sharifi Tarazkoohi H. & Zamani S. (2022). Principles of International Humanitarian Law in the Face of New Military Weapons: Challenges and Solutions. Journal of Legal Research. DOI: 10.48300/jlr.2022.326618.1939.
4. Van Zyl D. (2022). The regulation of cyber warfare under contemporary international humanitarian law. North-West University (South Africa). URL: http://hdl.handle.net/10394/39536.
5. Simmons C. (2021). The Scope of Military Jurisdiction for Violations of International Humanitarian Law. Israel Law Review, 54(1), 3-23. D0I:10.1017/S0021223720000217.
6. Uddin Khan B. and Nasrullah N. M. Implementation of International Humanitarian Law and the Current Challenges. In: Revisiting the Geneva Conventions: 1949-2019. Brill: Nijhoff. 2019. Р. 262-299. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004375543_012.
7. Hajjar L. (2019). The Counterterrorism War Paradigm versus International Humanitarian Law: The Legal Contradictions and Global Consequences of the US "War on Terror". Law & Social Inquiry, 44(4), 922-956. D0I:10.1017/lsi.2018.26.
REFERENCES
1. Zhuravska N., Stefanovych P., Stefanovych I. (2022) Mizhnarodne pravo z problem zakhystu liudei [International law on human protection issues] The V International Scientific and Practical Conference "Trends of modern science and practice", February 8-11, 2022, Ankara, Turkey. Pp. 571-580 [in Ukrainian].
2. ICRC, Views of the ICRC on autonomous weapon systems, paper submitted to the Convention on Certain Conventional Weapons Meeting of Experts on Lethal Autonomous Weapons Systems (LAWS), 11 April 2016. URL: https://www.icrc.org/en/document/views-icrc-autonomous-weapon-system [in English].
3. Moslem Y., Sharifi Tarazkoohi H. & Zamani S. (2022). Principles of International Humanitarian Law in the Face of New Military Weapons: Challenges and Solutions. Journal of Legal Research. DOI: 10.48300/jlr.2022.326618.1939 [in English].
4. Van Zyl D. (2022). The regulation of cyber warfare under contemporary international humanitarian law. North-West University (South Africa). URL: http://hdl.handle.net/10394/39536 [in English].
5. Simmons C. (2021). The Scope of Military Jurisdiction for Violations of International Humanitarian Law. Israel Law Review, 54(1), 3-23. D0I:10.1017/S0021223720000217 [in English].
6. Uddin Khan B. and Nasrullah N. M. Implementation of International Humanitarian Law and the Current Challenges. In: Revisiting the Geneva Conventions: 1949-2019. Brill: Nijhoff. 2019. Pp. 262-299. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004375543_012 [in English].
7. Hajjar L. (2019). The Counterterrorism War Paradigm versus International Humanitarian Law: The Legal Contradictions and Global Consequences of the US "War on Terror". Law & Social Inquiry, 44(4), 922-956. DOI:10.1017/lsi.2018.26 [in English].
Дата надходження: 28.09.2022р.
Iryna Zharovska
Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law,
Professor of the Department of Theory of Law and Constitutionalism
iryna. m. zharovska@lpnu.ua ORCID: 0000-0003-3821-8120
EFFICIENCY OF THE RULES OF WARFARE AND NORMS OF INTERNATIONAL HUMANITARIAN LAW: ANALYSIS OF MODERN DOCTRINE
Annotation. The article analyzes the current scientific positions of experts in the field of international law regarding the effectiveness of the norms of international humanitarian law during an armed conflict.
It was established that the norms of international humanitarian law are aimed at protecting a person during war, determining the legality or illegality of the use of means and methods of conducting
Ipuna MapoecbKa
military operations, protecting human rights, protecting victims of armed conflicts, the natural environment, cultural values and other assets of humanity. It has been proven that the international coordination of norms and rules of war is in itself a valuable asset of human civilization.
All views of scientists are grouped into two groups and arguments regarding the effectiveness of IHL norms are singled out.
The first group of scholars proves that norms are effective regulators of coexistence in the context of military operations, moreover, they motivate that IHL is one of the most effective tools that the international community has at its disposal to ensure people's safety and respect and dignity during war (Zhuravska N., Stefanovych P., Stefanovych I.).
Representatives of the position on the effectiveness of norms point to their universality as an important feature of effectiveness and demand at the current stage and in future legal realities. They define general principles that can be applied in almost all circumstances related to the subject of regulation of international law, in particular, in cyber relations and other new types of weapons (Y. Moslem, H. Sharifi Tarazkoohi, S. Zamani, D. Van Zyl).
Another group of scientists notes significant problems with the effectiveness of IHL norms due to the lack of effective, agreed-upon mechanisms for implementing the rules of conduct and a significant institution of responsibility for violating the rules. Another argument for inefficiency is the fact of conflicting norms of national and international law, especially regarding the prevention of terrorist threats (B. Uddin Khan, N. Nasrullah, L. Hajjar).
Key words: international humanitarian law, law of war, norms of law, effectiveness, armed conflict.
