CC BY
10MILITARY SCIENCES
АНАЛ1З ЗОВН1ШН1Х ФАКТОР1В, ЯК1 ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВН1СТЬ ШТУРМУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ М1ЖНАРОДНОГО ГУМАН1ТАРНОГО
ПРАВА
Камалов €.В.
полковник, начальник кафедри вшськовог пгдготовки Нацюнального утверситету оборони Украши
¡мен! 1вана Черняховського, м. Кшв
ANALYSIS OF EXTERNAL FACTORS AFFECTING THE EFFECTIVENESS OF THE ASSAULT OF THE POPULATION, TAKING INTO ACCOUNT THE REQUIREMENTS OF THE INTERNATIONAL
HUMANITARIAN LAW
Kamalov E.
Colonel, Head of the Department of Military Training of the Ivan Chernyakhovsky National University of
Defense of Ukraine, Kyiv
Анотащя
У статп проаналiзованi норми та особливосп врахування вимог м1жшродного гумаштарного права при щдготовщ та плануванш ведення бойових дш загальновшськово! частини шд час штурму населеного пункту.
Abstract
The article analyzes the norms and features of taking into account the requirements of international humanitarian law in the preparation and planning of hostilities of the all-military unit during the assaulting of the settlement.
Ключовi слова: м1жнародне гумаштарне право, демштаризована зона, неконвенцшна зброя, комба-тант, вiйськовий об'ект, жертви збройного конфлiкту.
Keywords: international humanitarian law, demilitarized zone, unconventional weapons, combatant, military facility, victims of armed conflict.
Вступ. Вшни та воeннi конфлiкти були неод-мiнними супутниками людського суспiльства на уах етапах його розвитку. За пгдрахунками вчених, за бiльш як чотири тисячолгття вщомо! нам юторп лише близько трьохсот рокiв були абсолютно мир-ними. Одночасно протягом цього часу вiдбулося майже 14,5 тисяч великих i малих вшн, пiд час яких загинули та померли вщ рiзних причин, пов'язаних iз ними, близько 4 млрд оаб [1, с. 69]. Юлькють по-страждалих вгд цього сощального явища рiзко зро-стала з розвитком засобiв знищення людей та роз-ширенням масштабiв вiйськових дш.
Рекордним за масштабами та штенсившстю збройних зiткнень стало ХХ ст., у якому частота вiйн та збройних конфлжпв перевищила середню частоту цих подш за всю вгдому iсторiю людства майже в 1,5 рази. Военно-полггичш конфлiкти мало! та середньо! iнтенсивностi принесли людству не менше страждань чим свiтовi вiйни. Тiльки, за 50 рошв пiсля Друго! свгтово! вiйни в середшх та малих вшнах, як1 охопили не менше кра!н, шж було у цiй свгговш вiйнi, загинуло бiльше 40 млн. оаб, ще бiльш нiж 30 млн. стали бiженцями, що ствставно до жертв свiтових вiйн [2, с. 13]. Не е виключенням i XXI столiття, у якому военно-полггичш конфлiкти рТзно! iнтенсивностi залишаються характерною прикметою життедiяльностi людства. Так, за да-ними Стокгольмського мiжнародного шституту до-слгдження миру (анг. SIPRI - Stockholm International
Peace Research Institute), щороку на планета фксу-еться понад 30 збройних конфлТкпв, якГ призводять до загибел близько 1000 оаб [3, с. 38].
ЩорТчно населення земно! кулТ збiльшуеться на 77 млн. чоловж, причому з цього числа 60 млн. складають мюьш жителi. За прогнозами ООН, до 2025 р. в мюькш мТсцевосп мешкатиме близько 60% населення Земл^4].
Аналiзуючи соцiально-демографiчнi процеси у сучасному свт, можемо помггати, що вшськовТ дй у вшнах i озброених конфлiктах вгдбуватимуться переважно на урбанiзованiй мiсцевостi.
Постановка проблеми. ВшськовТ дй на урба-нiзованiй мiсцевостi у вiйнах i збройних конфлiктах можуть зайняти домТнуючТ положения, вщисни-вши класичнi вшськовТ дй на вгдкритш мiсцевостi на другий план. У рТзних регюнах свгту виникають велик! урбанiзоваиi райони, в яких зосереджеш найбiльш активна частина населення, органи поль тично! влади i об'екти економiки. Мюта мають ве-личезне полiтичне, соцiально-економiчне i культу-рне значення, а !х захоплення стае принципово ва-жливим для досягнення усшху у вшш. Контроль над мютом дае величезш переваги, якГ можуть ви-рiшальним чином позначитися на усьому ход! кон-флкту [4].
Це вимагатиме вгд збройних сил готовностТ i здатносп вести бойовТ дй в специфТчних умовах - в складнш систем! мюьких архгтектурно-Тнженерних споруджень рТзного типу, багато з яких можуть
бути зруйноваш, а також серед велико1' шлькосп мь сцевого населения.
Присутшсть в зош вшськових дiй цивiльного населения робить операцп в мiськiй мiсцевостi несхожими на "звичайш" бойовi дiï. Захоплеш вшсь-ковими дiями в мютах, жителi опиняються в над-звичайно важких i небезпечних умовах. Масовi руйнування, жертви серед мирного населення су-проводжуються руйнуванням систем медичного за-безпечення, постачання продовольством i питною водою, виведенням i3 ладу мюько1' iнфраструктури, появою потоков бiженцiв, розгулом насильства i злочинностi, небезпекою виникнення епiдемiй.
Для Украши актуальним е питання дотри-мання мiжнародного гуманитарного права в умовах конфлiкту на Донбаа. Тому важливим е поширення знань про м1жнародне гуманiтарне право серед ць льових груп, яш в першу чергу мають знати, розу-мiти i застосовувати м1жнародне гуманiтарне право, до якоï, безумовно, вщносяться i вiйськовi.
Мета статть Проаналiзувати особливостi вра-хування норм мiжнародного гуманiтарного права при шдготовщ та плануваннi ведення бойових дш загальновшськово1' частини шд час штурму населе-ного пункту.
Анаш останшх дослiджень i публшацш. Джерельною базою е вггчизняш та зарубiжнi дже-рела (в тому чи^ законодавчi та м1жнародно-пра-вовi акти), працi фаxiвцiв з мiжнародного публiч-ного права та м1жнародного гуманiтарного права, а також матерiали мiжнародниx конференцiй.
Вагоме мюце у вивченнi даноï проблематики займають працi заxiдноевропейськиx вчених, таких як Е.Давща, Г.Гроцiя, Ж.-Ж.Руссо, Ж.Пiкте, Ф.Бюньона, а також iншиx.
Проблеми, що пiднiмаються прив'язанi до праць М.М. Гнатовського, В.В. Гутника, О.В. Задо-рожнього, Т.Р. Короткого, Д.О. Коваля, А.О. Кори-невича, В.М.Лисика, О.Я. Лещенка, А.В. Льовiна, О.О. Мережка, О.Р. Поединок, Н.В. Хендель, В.В. Сманова, та iншиx.
Виклад основного MaTepi^y. 11 травня 2014 року в деяких мiстаx Донецькоï та Лугансько1' областей було проведено несистематичне неофiцiйне опитування громадян, яш органiзатори охрестили "Референдум про державний суверенитет Донецько1' народно1' республiки" та "Референдум про державний суверенитет Лугансько1' народно1' республiки". Вiдповiдно, оргашзатори опитування стверджують, що цi опитування були офiцiйними та законними референдумами, яш "показали волю населення До-нецько1' та Лугансько1' областей до створення неза-лежних республiк". Згодом на основi "результатiв" цих так званих "референдумiв" група осiб заявила про створення так званих "Донецько1' народно1' рес-публiки" та "Лугансько1' народно1' республiки", що не здобуло офщшного визнання жодно1' держави свгту.
Гiбридне протистояння з Росiею стали найсер-йознiшим випробуванням для Украши, ïï сувереш-тету, незалежностi i права украшського народу самому визначати свое майбутне. 1гноруючи норми
мiжнародного права i власнi зобов'язання за бага-тостороннiми i двостороншми договорами, Кремль вдався до збройно! агреси проти Украши.
Зрозумiло, що таю поди не можуть залишатися без оцiнки з боку м1жнародного права. Зокрема, ключову роль у правовому аналiзi ситуаци в Доне-цьк1й i Луганськ1й областях вщграе мiжнародне гу-манiтарне право (право збройних конфлжлв чи за-кони i звича! вiйни) як частина м1жнародного права, яка квалiфiкуe ситуаци збройних конфлiкгiв, врегу-льовуе питання захисту жертв вiйни, а також засто-сування засобiв i методiв ведення вiйни.
Вперше проблему захисту цившьного населення в умовах збройного конфлшту було порушено в XIV - XVI столитях у процеа формування системи "картелш та каттуляцш" мiж керiвниками ворожих армiй. Так, у перiод з 1581 року по 1864 рш було укладено понад 290 таких угод. Перша з них була подписана майже на 200 рошв ранiше у 1393 роцi мiж кантонами Швейцари (Сiмпахська угода) i мiстила положення про заборону учасп жь нок та дiтей у вшш, а також щодо недоторканносп поранених, поваги до !х особистосп та майна [5, с. 27]. Такий пвдхвд також зус^чаеться у працях фь лософiв, теолопв та юристiв того часу. Так, Жанна д'Арк вимагала вiд сво!х вiйськ поваги до ж1нок, дь тей та селян (землеробiв). Такого ж принципу до-тримувалися й французьк полководцi, як1 заборо-няли граб1ж та жорстоке поводження з не-комбата-нтами (особи що не беруть безпосередньо! участi у военних дiях). 1спанський правознавець Ф. Виторю у сво!й працi "Relectiones ТЬео1о§тсае" (1557 р.) за-суджував вбивство невинних, полонених, а також тих, хто склав зброю. Приблизно в цей же перюд ордени монахiв почали надавати допомогу й лшу-вати поранених та хворих, незалежно ввд !х прина-лежностi до пе! чи шшо! сторони [6, с. 34].
Принцип нейтральностi не-комбатантiв чигсо й недвозначно виклав у сво!х трактатах Жан-Жак Руссо: "...вiйна - це не вщносини мiж людьми, а вь дносини м1ж державами, коли окремi особи стають ворогами зовам випадково i зовсiм не як люди i не як громадяни, а як солдати; не як сшввичизники, а як його захисники" [7, с. 27].
У Х'УП-Х'УШ столiттях спостерiгаеться певна гумашза^ вiйни, що пов'язане з тим, що вiйськовi дп почали вести регулярш армИ, як1 знаходилися на службi в окремого правителя, а не найманщ. У зв'язку з цим цившьне населення менше залучалося до безпосередньо! участi у вшськових дiях, оскь льки армiя постачалася уам необхiдним централь зовано, а вшна сприймалася не як смертельна боро-тьба двох народiв, а протистояння окремих прави-телiв. Такий принцип поступово закршився в практищ держав. Зокрема, принцип недоторканносп цивiльного населення також вiдмiчаеться пвд час Семилгтньо! вiйни [6, с. 250].
У раннш iндустрiальний перюд (шнець ХУШ - друга половина Х1Х ст.) зростала к1льк1сть вина-ходiв та методiв, якi, у тому числ^ застосовувалися пiд час ведення вшни. Тому вже з середини XIX ст. вiдмiчаеться рiзке збiльшення потужностi вогнепа-льно! збро!, вибухових речовин та з'являеться зброя
масового знищення, а збройш конфлТкти стали все бiльше стали негативно впливати на безпеку цивь льного населения, що спричинило численш люд-ськ1 жертви.
Починаючи з останньо! третини Х1Х ст. до 1914-1918 рр. розпочинаеться формування системи мiжнародно-правових угод у сферi МГП [8].
Початок цього процесу можна пов'язати зi створенням у 1863 р. Мiжнародного Комiтету Чер-воного Хреста, а також прийняттям 22 серпня 1864 р. першо! Женевсько! конвенци "Про полiпшення долi поранених i хворих во!шв пiд час сухопутно! вшни". Вiдповiдно до положення статтi 5 згадано! Конвенцi!, мiсцевi жителi, як1 надають допомогу пораненим, користуються недоторканнiстю i зали-шаються вiльними; вiйськовi зобов'язанi попере-джувати мiсцеве населення про право нейтрально-стi. Окрiм того, кожен поранений, який був прийня-тий мТсцевими жителями та належним чином отримав допомогу, слугуе охороною такому дому, а мiсцевi жителi, як1 прийняли в себе поранених, звiльняються вгд вiйськових постояльцiв та певно! частини накладених вiйськових контрибуцiй [9]. Прийняття цie! мiжнародно-правово! угоди стало першим вагомим кроком на шляху формування су-часно! системи мiжнародного гуманiтарного i военного права (права збройних конфлжпв).
Шзшше положення зазначено! конвенцi! отри-мали розвиток у мiжнародних конвенщях "Про за-кони i звича! вiйни", як1 було прийнято на 1-й та 2-й Гаазьких мирних конференцiях (1899 р. i 1907 р.), а також у Женевських конвенцiях 1929 р.: "Про по-водження з вшськовополоненими», "Про полш-шення долi поранених та хворих у дшових армiях". Необхщно зазначити, що саме в Гаазьких конвенщях 1899 та 1907 рошв знайшов свое вiдображення i отримав правове пiдгрунтя принцип гуманносп [10; 11]. До преамбул двох вищезгаданих конвенцiй було включено "застереження Мартенса", яке за-крiплюе, що у випадках, не передбачених мТжнаро-дними договорами, цившьне населення i комбата-нти залишаються пгд захистом i дiею норм м1жна-родного права, що вщповвдно до усталених мiж цивiлiзованими народами звичаями, iз закошв лю-дяностi i потреб суспшьно! свiдомостi [12, с. 72]. Таким чином, саме щ мiжнароднi акти поклали початок формуванню правових засад забезпечення за-хисту осiб, яш беруть участь у вiйнах, а також цивь льного населення.
Перiод з початку Першо! свггово! вiйни i до к1-нця 40-х рр. ХХ ст. е часом становлення мТсцево! протиповiтряно! оборони (МППО), що стало одним з насладив того, що шд час Першо! свггово! вшни (1914-1918 рр.) було використано принципово новТ засоби збройно! боротьби (бойовТ отруйш гази, рТз-нокалiберна артилерiя, авiацiйнi бомбардування iнше) та способи масового знищення живо! сили противника та мирного населення, що призвело до загибел велико! шлькосл населення планети. АвТа-цшш бомбардування, як1 завдавали шкоди не тшьки вшськовим формуванням та об'ектам, а й ци-вшьнш iнфраструктурi [13, с. 10-11].
1з розвитком науково-технiчного прогресу, що спричинив створення нових засобiв збройно! боротьби (атомш бомбардування японських мТст ХТро-сiма Т Нагасакi, початок гонки ядерних озброень мТж США Т СРСР, неконтрольоване виробництво хТмТчно! та бактерюлопчно! збро!, шше), значно збшьшилися вшськовТ небезпеки для мирного насе-лення.
Винахвд ядерно! збро! та демонстращя !! мож-ливостей з ураження кардинально вплинули на характер Т прюритетш способи ведення вшни, змТну вшськових концепцш, доктрин Т стратегш провщ-них заруб1жних кра!н, що стало серйозним по-штовхом для процеав розвитку МГП.
На думку МТжнародного Суду ООН, яка була висловлена у Консультативному висновку щодо за-конносп застосування або загрози застосування ядерно! збро! 1996 р., мТжнародне гумаштарне право е lexspecialis (спещальним правовим режимом) по вгдношенню до мТжнародного права прав людини, адже воно здатне бшьш ефективно захи-щати права людини пгд час збройних конфлТкпв.
З точки зору розвитку засад м1жнародного гуманитарного й военного права велике значення мало прийняття в 1949 р. Женевських конвенцш:
- Женевська конвеншя про полшшення долТ поранених Т хворих у дшчих армТях (Женевська конвенщя I);
- Женевська конвеншя про полшшення долТ поранених, хворих та осТб, як1 зазнали корабельно! авари, зТ складу збройних сил на морТ (Женевська конвенщя II);
- Женевська конвенця про поводження з вш-ськовополоненими (Женевська конвенщя III);
- Женевська конвенця про захист цившьного населення тд час вшни (Женевська конвенщя IV).
Необхщно особливо вТдзначити прийняття 8 червня 1977 р. Додаткового протоколу I до Женевських конвенцш (що стосуеться захисту жертв мТж-народних збройних конфлТкпв) та Додаткового протоколу II до Женевських конвенцш (що стосуеться захисту жертв збройних конфлжпв не мТжна-родного характеру). Укра!на ратифТкувала вс ц мТжнародш договори, отже !х положення е обов'яз-ковими для нашо! держави[14].
У застосування мТжнародного гумаштарного права е один важливий момент - ця галузь мТжна-родного права застосовуеться лише до ситуацш двох видТв збройних конфлжпв (мТжнародного Т не-мТжнародного характеру), Т не застосовуеться до внутршшх заворушень та шших акпв насильства, яш не досягли порогу збройного конфлту. Також, норми МГП не регламентують умови, що дозволя-ють застосування сили державами. Правила МГП починають дТяти, коли збройний конфлТкт вже роз-почався Т поширюеться на вс його сторони, незале-жно вгд того, хто його розв'язав. Справа в тому що в рамках мТжнародного права юнуе два рТзних погляди на вшну: з точки зору !! причини Тз позици правил !! ведення. Теоретично можна захищатися вгд нападу Т порушувати ва правила ведення вшни Т, навпаки бути агресором Т дотримуватись поло-жень МГП[15].
Сьогодш юнують три основш принципи, як визначають, як сторона збройного конфлту може здiйснювати вiйськовi операци, тобто вести военнi до. Це - принципи розрiзнення, пропорцiйностi та зобов'язання вживати запоб1жних заходiв. На дода-ток до цих принцитв iснуе заборона щодо заподь яння надмiрних ушкоджень чи невиправданих стра-ждань, яка захищае законш военнi цiлi - комбатан-пв або осiб, що беруть участь у военних дiях. Цi положения МГП, як i всi шш^ не грунтуються на принципi взаемносп, тобто ймовiрнi порушення МГП одшею зi сторiн конфлiкту жодною мiрою не звiльияють iншу сторону вщ и зобов'язання дотри-муватися МГП[16].
Принцип розрiзнения вимагае ввд сторш збройного конфлiкту завжди розрiзняти цившьних осiб i цивiльнi об'екти, з одного боку, та комбатан-пв (бiйцiв) i военнi цiлi, з шшого. Сторона збройного конфлжту може нападати тiльки на комбатан-тiв (бiйцiв) або военнi цш. Цивiльне населения та окремi цившьш особи не можуть ставати об'ектом нападу, якщо та доки вони не беруть безпосередню участь у военних дiях.
Крiм того, МГП видiляе окрему категорш об'ектiв, як1 користуються особливим захистом. Сторони збройного конфлту повиннi вживати за-ходiв, щоб вiддалити, наскшьки це можливо, военнi цiлi ввд населених районiв. Насправдi военнi цш часто розташоваиi в безпосереднiй близькосп ввд цивiльних об'ектiв, а комбатанти або особи, що беруть участь у военних дiях, змiшуються з цившь-ним населениям. Тому, якщо напади спрямованi проти законно! цш (комбатанта або военного об'екту), МГП допускае певнi випадковi жертви серед цивiльного населения, проте вони не повиннi бути надмiрними щодо конкретно! i безпосередньо! оч!кувано! военно! переваги. 1накше кажучи, нападати на военну цiль дозволено тшьки пiсля оцiнки, яка веде до висновку,що очiкуваиi втрати життя серед цивiльного населения, поранения цившьних оаб та шкода цившьним об'ектам не будуть надмь рними щодо очшувано! конкретно! i безпосередньо! военно! переваги[16].
Сторона збройного конфлту повинна пос-тiйно пiклуватися про безпеку цивiльних осiб або цившьних об'екпв при проведеннi вiйськових опе-рацiй. Нападаюча сторона повинна робити все практично можливе, щоб переконатися, що вибраш цiлi е военними щлями. Вона також повинна виби-рати так1 засоби i методи нападу, яш дають змогу уникнути супутньо! шкоди цивiльним особам i ци-вiльному майну або звести и до мiнiмуму. Якщо до-зволяють обставини, необх1дно ефективно попере-дити цивiльне населения про напади. Також потрь бно вживати запобiжних заходiв щодо наслiдкiв нападiв. Наприклад, военнi цiлi не повиннi розта-шовуватися в безпосереднiй близькостi ввд цившь-ного населения i цившьних об'екпв, наск1льки це можливо.
1снуе норма МГП, тiсно пов'язана зi згаданими вище принципами, - заборона нападiв не виб!рко-вого характеру. Вона стосуеться нападiв пiд час яких використовують методи та засоби ведення
вшни, як1 можуть бути спрямоваш на конкретнi во-еннi цш або наслвдки яких не можуть бути обме-женi. У кожному з таких випадшв, вiдповiдно, напади вражають военнi цiлi й цившьних оаб або цившьш об'екти, не розрiзняючи !х[15].
Конфлт на Сходi Укра!ни, за оцшками ООН, "е одним з самих смертоносних в Gвропi з часш Друго! свiтово! вiйни". За перюд вiйни на Донбасi загинуло понад 13 тис. людей, 28 тис. поранеш, близько 1,8 млн. жителiв Донбасу i Криму стали внутршшми переселениями. Окуповано 17 тис. км2 Донецько! i Лугансько! областей, разом з Кри-мом це складае 43,7 тис. км2 - тобто 7,2% територп Укра!ни. Залишаеться неконтрольованими 409,7 км укра!нсько-росiйського кордону. Укра!на зазнала величезних фiнансово-економiчних втрат. 27% промислового потенцiалу Донбасу незаконно пере-мiщено до Росi!, включно з обладнанням 33 мюце-вих промислових гiгантiв[17].
До початку вiйськового конфлжту на Донбасi було 4 240 потенцшно небезпечних об'ектiв (ПНО), в т.ч. 227 шахт, 174 гвдротехшчш об'екти, 784 АЗС, 15 кар'ерiв, 13 залiзничних станцiй, 128 моспв i шляхопроводiв, 18 магiстральних трубопроводiв, чотири родовища нафти. 2 160 об'екпв мали статус вибухо-, 24 - радiацiйно, 1 320 - пожежо-, 176 - п-дродiнамiчно-, 34 - бiологiчно- i 334 хiмiчно-небе-зпечних. Сьогоднi визначено 176 ПНО, з яких 99 розташоваш на нешдконтрольнш територi![18].
Враховуючи те, що наразi немае будь-яких да-них про стан об'ектiв на нетдконтрольних терито-р1ях, можна лише спрогнозувати величину заподiя-них збитшв для населения, iнфраструктури, об'ектiв економiки, природоохоронних територiй, сiльського господарства.
Безпосередньо бойовi дi! на Донбасi почалися iз захоплення 12 квiтня 2014р. диверсшними загонами, керованими офщерами сил спецiальних опе-рацiй РФ, ряду адмшстративних i суспiльних будь вель, вiддiлiв полiцi! та оргашв мiсцево! влади ук-ра!нських мют - Слов'янська, Краматорська, Дружк1вки. Шсля чого, такi самi невелик! штурмовi загони рос!йських диверсантiв наступними днями взяли щд контроль Горл!вку, Маш!вку, Алчевськ та ряд !нших мют i селищ Донбасу.
Бойов! ди на Сход! Укра!ни тривали i тривають !з р!зним ступенем штенсивносп. Умовно !х можливо розд!лити на два пер!оди. П!д час першого активного перюду (весна 2014р. - весна 2016р.) спос-терталися бойов! д!! високо! штенсивносп. Другий перюд стаблзаци (л!то 2016р. ! по тепер!шн!й час) характеризуеться позицшним протистоянням на б!льш-менш сталш л!н!! розмежування[17]. Хро-нолог1я подш на Сход! Укра!ни св!дчить, що бойов! д!! в основному вщбуваються у населених пунктах.
Специф!ка бою в населеному пункт! вимагае в!д частин ! п!дрозд!л!в збройних сил здатносп д!-яти самост!йно ! !зольовано в!д головних сил. У цих умовах зростають роль ! значения молодших ко-мандир!в, здатних правильно оцшити обстановку ! миттево прийняти важливе р!шення, усп!х вико-нання якого може мати велике значення[4].
АналТз керТвних докуменпв Збройних Сил Ук-ра!ни (ЗС Укра!ни) показуе, що пгд час военних дш командир, постшно уточнюе, як об'екти у райош, смузТ (на дшянщ) дш пгдлеглих командувань, з'ед-нань, вшськових частин (шдроздшв) знаходяться пгд захистом МГП, а яш е вшськовими об'ектами.
Здшснюючи управлшня вшськовими части-нами Т щдроздшами у ход! виконання поставленого завдання, командир, вживае всТх можливих запобь жних заходТв, щоб уникнути випадкових втрат серед цивТльного населення, а також збитк1в цившь-них об'екпв, у крайньому раз! звести !х до мшь муму. (шструкщя)
Ведення вшни в густонаселенш мТсцевосп призводить до страшних втрат серед цивТльного населення через застосування вибухово!' збро!. В свою чергу, штурм е одним !з найбТльш ефективних спо-собТв виконання бойових завдань наступального бою, яш можуть застосовуватись тд час звшьнення населеного пункту. За поглядами вшськових фахТв-щв ЗС Укра!ни, основним змТстом штурмових дш е: штурм, сковування противника, блокування, ото-чення, вогонь, удар та маневр.
Однак, одшею з важливих проблем сучасного ведення вшни в населених пунктах, якою нехтують, е вплив вибухово! збро! на житловТ будинки цившь-ного населення та цивТльну шфраструктуру, необ-х1дну для його виживання, зокрема системи водо-постачання та каналТзаци або щдземш електроме-реж1.
Вибухова зброя може мати невибТркову дш при використанш в населених районах через:
великий радТус ураження одиничних боепри-пасТв через !хню потужну вибухову хвилю та розлгт осколшв (наприклад, велик! бомби, великокалТбе-рш мшомети Т ракети, велик! кероваш ракети ! ва-жш артилершсьш снаряди);
недостатню точшсть влучення збро! (здебшь-шого, засоби ведення непрямого вогню, таю як мь номети, ракети, артилерТя (при використанш неке-рованих боеприпаав) ! некероваш авТабомби);
зброю, яка мае великий радТус ураження, осш-льки призначена для одночасного ураження цшей на значних площах (наприклад, ракетш системи залпового вогню)[19].
Дуже важливо щдкреслити, що використання касетних боеприпаав, особливо в густонаселених районах, викликае сильне занепокоення в контекст! принцитв розрТзнення ! пропорцшносп, а також у свил заборони нападТв невибТркового характеру. Касетш боеприпаси чинять серйозний вплив на ци-вшьне населення - тисяч! людей гинуть або зазна-ють травм. Кожен, хто опиниться в зон! ураження касетних боеприпаав, чи то вшськовий, чи то цивь льна особа, майже без сумшву загине або отримае поранення. Багато суббоеприпасТв часто не вибуха-ють, забруднюючи велик! дшянки земл! смертель-ними вибухонебезпечними залишками. Наявшсть ще! збро! робить альське господарство небезпеч-ним видом д1яльност! ! перешкоджае ввдновленню та розвитку життево важливих об'екпв шфрастру-ктури: автошляхТв, залТзниць та електростанцш. Знешкодження шсля конфлТкту суббоеприпасТв, що
не розТрвалися, часто нелегке ! небезпечне завдання, що вимагае залучення спещально пгдготов-лених фахТвщв.
МГП забороняе нападати, знищувати, виво-дити з ладу або доводити до непридатносл об'екти, необхгдш для виживання цивТльного населення, так1 як запаси продукпв харчування, сшьськогос-подарсьш райони, що виробляють продовольство, посТви, худобу, споруди для забезпечення питною водою й запаси останньо!, а також Тригацшш споруди, спещально з метою не допустити !х використання цившьним населенням або супротивною стороною як засобу тдтримання Тснування, незалежно вгд мотивТв, чи то з метою викликати голод серед цивТльних ос!б, примусити !х до ви!зду, чи то з яко!-небудь шшо! причини.
Особливе занепокоення викликае застосу-вання вибухово! збро! з широким радТусом ураження в густонаселених районах. Навиъ якщо напади спрямоваш на законш военш цш, ця категор1я збро! шкодить шфраструктур! необхвднш для виживання цившьного населення, зокрема системам во-допостачання та канал!зацп[19].
Установки ! споруди, що мТстять небезпечш сили, не повинш бути об'ектом нападу навпъ у тих випадках, коли вони е военними об'ектами, осш-льки такий напад може викликати вившьнення не-безпечних сил ! призвести до тяжких втрат серед цивТльного населення. Военш об'екти, розташоваш в таких установках ! спорудах або в безпосереднш близькосл до них, також не повинш бути об'ектом нападу, якщо такий напад може призвести до насть льки ж серйозних втрат серед цившьного насе-лення.
МГП заборонено використання протишхотних мш. Протишхотш мши - вибухов! пристро!, як1 ак-тивуе жертва. Вони призначеш для встановлення тд землею, на земл1 або поблизу поверхш земл та для вибуху вгд присутносп, близькост! або безпосе-реднього впливу людини. Тож заборона охоплюе р!зш види вибухових пристро!в, зокрема п, яш за сво!м першочерговим призначенням не е протит-хотними мшами, наприклад розтяжки з ручних гранат, яш активуються жертвою.
Щороку значна к1льк1сть цившьних оаб гине ! отримуе поранення в!д вибухонебезпечних предме-т!в — насл!дк1в вТйни. Такими предметами е артилершсьш снаряди, мшомети, гранати, бомби ! ракети, що залишилися шсля збройного конфлТкту ! не розТрвалися.
Важливо дотримуватися зобов'язання не вико-ристовувати заборонену зброю ! посилити заходи з очищення районТв, забруднених вибухонебезпечними предметами - наслщками вшни[15].
Таким чином для офТцерського складу оперативно-тактично! ланки е важливим отримання гру-нтовних знань МГП, особливо щодо юридично! в!д-повгдальност! ос!б вТйськового командування, ово-лодшня умТннями використовувати теоретичн! знання в процеа прийняття рТшення та керування пТдлеглими п!д час военних дш, володТти методикою навчання тдлеглих практичному викорис-
танню норм МГП, а також бути спроможним здшс-нити правовий аналiз сучасних збройних конфлш-
TiB.
Дотримання норм МГП можливе лише за умови наявностi у вшськовослужбовщв як1сних те-оретичних знань МГП та практичних навичок щодо ïx застосування пвд час ведення военних дiй.
Органiзацiя вивчення норм МГП у Збройних Силах Украши е важливим завданням державного рiвня, обумовленим зобов'язанням Украши перед мiжнародною спiльнотою.
Список лiтератури
1. Малышева Е.М. Мировые войны и локальные военные конфликты в истории: последствия, уроки. Вестн. Адыгейского гос. ун-та. 2005. № 1. С. 69.
2. Серебрянников В.А. Социология войны. М.: изд-во «Ось-89», 1998. 17 с.
3. С1ПР1 2013: озброення, роззброення та мiж-народна безпека: щорiчник: (пер. з анг.) Стокгольм. мiжнар. ш-т дослiдження миру; Укр. центр екон. i полiт. дослщжень iм. О. Разумкова. К.: Заповгг, 2014. 520 с.
4. Сманов В.В. Особливостi застосування вiйськ в умовах щiльноï мiськоï забудови. Наука i техшка Повiтряниx Сил Збройних Сил Украши, 2012, №2(11). С. 200-204
5. Pictet Jean S. Le Droit Humanitaire et la Protection des Victimes de la Guerre, Leiden, A.W. Sijthoff, et Genuve, Institut Henry-Dunant, 1973, 152 P.
6. Давид Эрик. Принципы права вооруженных конфликтов. М.: Международный комитет Красного Креста, 2000. 718 с
7. Руссо Жан-Жак. Об общественном договоре: Трактаты. Кн. I. М.: Наука, 1969. 157 с
8. Лещенко О.Я. Трансформация системи цивь льного захисту Украши в умовах сучасних военно-полггачних конфлшлв пбридного типу: дис... канд. поли. наук: 21.01.01. Н1СД Кшв, 2020. 293 с.
9. Convention for the Amelioration of the Condition of the Wounded in Armies in the Field. URL:
http://www.icrc.org/ihl.nsf/FULL/120 (дата звер-нення: 12.06.2017).
10. Convention (II) with Respect to the Laws and Customs of War on Land and its annex. URL: http://www.icrc.org/ihl.nsf/FULL/150 (дата звер-нення: 12.06.2017).
11. Convention (IV) respecting the Laws and Customs of War on Land and its annex. URL: http://www.icrc.org/ihl.nsf/FULL/195 (дата звер-нення: 12.06.2017).
12. Арцибасов И.Н. Лукашук И.И. Право вооруженных конфликтов: курс международного права в 7 т. Т. 6. Отрасли международного права. М.: Наука, 1992. 297 с.
13. От МПВО к гражданской защите (исторический очерк). (под редак. Владимирова В.А., Дол-гина Н.Н. и др.); М.: УРСС, 1998. 336 с.
14. Женевские конвенции от 12 августа 1949 г. и Дополнительные протоколы к ним. М.: МККК, 1994. 320 с.
15. Змщнення поваги до м1жнародного гумань тарного права. Поабник для народних депутапв МКЧХ, листопад 2017. 95 с.
16. Про затвердження 1нструкци про порядок виконання норм мiжнародного гуманитарного права у Збройних Силах Украши Наказ 23.03.2017 № 164 Зареестровано у Мiнiстерствi юстицп Украши 09 червня 2017 р. за № 704/30572
17. Вшна на Донбасс реалл i перспективи вре-гулювання. Проект "Конфлжт на Донбаа: сучасш реали i перспективи врегулювання" реалiзуеться за тдтримки МЗС Нiдерландiв. Центр Разумкова Кшв 2019. 144 с.
18. Еколопчний аспект рештеграцп окупова-них районiв Донецько! та Лугансько! областей. -Державна служба Украши з надзвичайних ситуа-цiй, 1 вересня 2018р., http://www.dsns. gov.ua/ua/Ostanni-novini/82389.html.
19. Гнатовський М.М. М1жнародне гумангта-рне право. Довiдник для журналюпв / М. М. Гнатовський, Т. Р. Короткий, Н. В. Хендель. - 2-ге вид., доповн. - Одеса : Фешкс, 2015. - 92 с.
