CC BY
19
Выводы:
1.Приживление полипропиленового эксплан-танта в условиях инфицированной раны, без защиты препаратами многонаправленного действия невозможно, так как наблюдается отторжение аллотрансплантанта.
2. Использование препаратов многонаправленного действия является оптимальным для снижения послеоперационных осложнений со стороны раны и обеспечивает надёжную защиту эксплантанта в ране, способствуя его приживлению.
9.
10.
11. 12.
13.
Литература
Акулик В. П. Хирургическое лечение гигантских и не уменьшающихся послеоперационных грыж живота: Ав-тореф. дис...канд. мед. наук.- Днепропетровск.-1995.-24с. Адамян А. А. Путь герниопластики в герниологии и современные её возможности.// Материалы 1-ой Международной конференции «Современные методы герниопластики с применением полимерных имплантатов». - Москва, 2003.-c.15.
Ашхафам М. X. Причины летальности и ошибки при лечении больных с ущемленными грыжами. //Хирургия .-1991.-№5.- С. 125-128.
Аль-Али Найма. Осложнения со стороны раны после операций по поводу грыж живота и их профилактика: Ав-тореф. дис... канд.. мед. наук.-Днепропетровск.-1995.-24с.
Брежнев В. П. Пути улучшения результатов аутодерма-льной пластики при послеоперационных вентральных грыжах.// Автореф. дис...канд.мед.н.- Харьков,1991.-16 с. Гогия Б.Ш., Адамян А. А., Апяутдинов Р. Р. Герниоплас-тика с применением сетчатых имплантатов и без них у больных с послеоперационными грыжами передней брюшной стенки.// Материалы конференции «Актуальные вопросы герниологии». - М., 2002.-С.13.
Реферат
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
Егиев В. Н. Ненатяжная герниопластика. - M.: Медпрак-тика,2002.-146.
Жебровский В. В. Хирургия грыж живота. - M.: МИА.-2005.-381 с.
Иммунодефицитные состояния. Под ред. В.С.Смирнова, И.С.Фрейдлина. - СПб: Фолиант, 2000. -С.557. Лукомский Г. И., Шулутко A. M., Андропова Н. В. и др.. Часные аспекты хирургического лечения послеоперационных вентральных грыж.// Хирургия.-1995.-№1.-С.51-53. Монаков Н. 3. Послеоперационные грыжи. -Сталинабад, 1959. - 148 с.
Нарциссов Т. В., Брежнев В. П. Аутодермальная пластика послеоперационных вентральных грыж. //Клин. хи-рург.-1991. - №3.-С.60-63.
Пальцев M.A., Иванов А.А. Межклеточные взаимоотношения. M.,Медицина - 1995, 224 с.
Тоскин К. Д., Жебровский В. В. Грыжи брюшной стенки. -M.: Медицина, 1990.
Саенко В. Ф., Белянский Л. С., Манойло H. В. Выбор метода лечения грыжи брюшной стенки //Клин. хирург.-2002.-№1.-С.5-9
Серов В.В., Шехтер А.Б. Соединительная ткань. - M.: Медицина, 1981. - 312 с.
Фелештинский Я. П. Хирургическое лечение послеоперационной грыжи живота у пациентов пожилого и старческого возраста.// Клин.хирург.-1998.-№7.-С.35-36. Kuwano K., Hagimoto N., Hara N. Molecular mechanisms of pulmonary fibrosis and current treatment //Curr. Mol. Med. -2001. - V.1, №5. - P. 551-573.
Paul W. Interleukin-4:a prototypic immunoregulatory
lymphokine//Blood.- 1991.-Vol.77.-P.1859-1865.
Gilbert A. I., Graham M. F. Improved sutureless technique-
advice to experts. //Probl. Gen. Surg.- 1995.- №12. - P.
117-119.
Condor R. E. Prosthetic repair of abdominal hernia. // Nyhus L. M., Condor R. E., eds. Hernia, ad 3. Philadelphia, J.B.Lippincot, 1989. - P. 559-566.
Silen W. Incisional hernia and small bowel obstruction //J. Amer. Coll. Surg.-2004.-Vol.198.-№1.-P.175.
Г1СТОСТРУКТУРНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЖИВЛЕНИЯ АПОТРАНСПЛАНТАТА В 1НФ1КОВАН1Й РАН1 Кутспова С.В.
Ключов1 слова: аллотрансплантант, ¡нф1кована рана, пстоструктура приживления, комб1нован1 л1карськ1 засоби.
У статт1 розглянут1 проблеми ефективного л1кування п1сляоперац1йних вентральних гриж. Дана пстоструктурна характеристика приживления алотрансплантата. Зроблений висновок, що використання препарат1в багатонаправленоТ дм е оптимальним для зниження п1сляоперац1йних ускладнень.
УДК 616-001.4-002:615.454.1.001.8
ЕФЕКТИВН1СТЬ Л1КУВАННЯ ГН1ЙНИХ РАН П0Л1МЕТИЛСИЛ0КСАН- Г1ДР0ГЕЛЕМ В ЕКСПЕРИМЕНТ1.
ЛЫоненко О.В Шумейко I.A., Чорна I.O., Зубаха A.B., Стороженко О.В., Кравщв M.I.
Вищий державний навчальний заклад Украши «УкраТнська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
Ефективтстъ лтування гтйних ран полиметилсилоксан-г1дрогелем (ПМС-г1дрогелем) в експе-puMenmi. В експериментах на тваринах показано, що ПМС-г1дрогелъ зменшуе адгезЮ марлевог пов'язки до раневог поверхт, знижуе мтробне забруднення ран, травматизацЮ та строки очищення ран вiд гтйно-некротичних тканин, в нъому вiдсуmнi власmuвосmi селективног сорб-цп, що дозволяе використовувати препарат при piзнuх комбтацшх мтробних асощацш.
Ключов1 слова: сорбент ПМС-гщрогель, апл1кац1йна сорбщя, п-лйно-запальн1 захворювання.
Актуальшсть теми Ран ni4 пов'язкою з р1зними медичними препара-
Лкування ран та раневоТ ¡нфекци с одысю з тами [7]. Застосування сорбента мае велике
найакгуальнГших проблем медицини [5]. Широке значення при неможливосл достатньо, xipypri4-
застос^-ванн!. анти(51отик1в обумовило форму- но' ?бРобки Рани. Вони зв!1зують м1кроорган13-
вання антиб1отикост1йких мкрооргаызмв, часто- ми, |Х токсини 1 Разом 3 сорбованими речовина-
та яких доадгае 60-932!°/о [6].МНайб!лыи пошире- ми видаляються з рани [8]. Вивчення осмотич-
■ них властивостеи ПМС-пдрогеля, иого взасмоди
НИМ I ДОСТУПНИМ методом залишаеться Л1кування . wxu docoiviuhii
3 з м1кробними i соматичними кп1тинами, викорис-
BÍCHMK Украгнсъког медичног стоматологгчног академШ
тання його з метою раньовоТ сорбци.може прак-тичне значения.
Мета дослщження вивчити сорбцмну актив-HicTb ПМС-пдрогеля (ПМСГГ) що до бтка, осмо-тичну активнють i сорбц1ю M¡KpoopraH¡3M¡B. Ефе-ктивнють лкування гнмных ран ПМС-пдрогелем в скспериментг
Матер1али та методи досл1дження
ПМС-гщрогель (ПМСГГ) — просторово зшита пориста матриця з жорсткою глобулярною структурою, створена головним силоксановим лан-цюгом, який у атом1в кремыю мае частково не-комплексоваы пдроксилы-ii групи. Присутнють вуглеводневих радикал^ забезпечуе високу спорщненють ПМСГГ з органнними речовинами (органофтьнють), тобто з токсичними метаболн тами p¡3Hoi природи. Присутнють ОН-групи обу-мовлюе ¡ohoo6m¡hh¡ властивост1 пол1метилсило-ксан1в [4].
Електронно-донорська природа розмщення орган1чних радикал^ (метилов! групи) обумов-люе наявнють значного електроновщ'смного заряду на noBepxHi та ТТ значну сольватац1ю. Це у свою чергу зумовлюс при утворены подвмних електричних заряда створення гщрогелю кремысвоТ кислоти, що веде до утворення пор (див. рис.1.):
f/¿¿s'( г** У Пориста рщина
v""■<///,' / Перша сольватна оболонка
# ' *' ~ ' - ""
' •УЦ/Ш'//:';//} "'i Глобула
till \//i.í/f///íi '(У >!/'
Рис.1. Молекулярна структура ПМС-г1дрогелю
ПМСГГ може мати гелепод1бну форму, а пюля висушування переходити у ксерогель.
Обговорення результате
Дослщження властивостей ПМСГГ проводили in vitro та in vivo використовували ф1зичы, 6¡ox¡-m¡4h¡, бактерюлопчы i токсиколопчы методи до-слщжень.
In vitro вивчали сорбцмну активнють щодо 61л-ка, осмотичну активнють i сорбц1ю мкрооргаыз-
M¡B.
Сорбцмну активн1сть стосовно бтка вивчали за спадом субстрату у розчинг Для цього вико-нували p¡3H¡ розведення сироваткового альбумн ну i до кожноТ проб1рки додавали однакову кть-KicTb препарату. Пюля цього проб1рку ктька ра-3¡b струшували i залишали на 2 год. Розчин бт-ка фтьтрували через звичайний фтьтруваль-ний nanip (сорбент затримувався фльтром). У фтьтрат1 за допомогою реакци з сульфосалщи-ловою кислотою визначали присутысть бтка [3]. Бибикову сорбц1ю бткових фракцм сироватки KpoBi на ПМСГГ вивчали через визначення ix стввщношення до i теля внесения препарату в сироватку KpoBi. Бтков1 фракци ¡дентифкувапи за методом електрофорезу на пл1вках з ацетат-
целюлози [3]. Сумарну концентрацю полтепти-A¡b визначали за методом Бенедикта [2, 3]. Осмотичну активн1сть вивчали за методом д1ал1зу через натвпроникну мембрану, сорбц1ю мкро-opraH¡3M¡B та спонтанний ф1бринол1з — за методикою [1].
Статистичну обробку одержаних результат^ проводили за методами вар1ац1йноТ статистики з використанням критер1ю Ст'юдента та непара-метричноТ статистики з використанням кутового перетворювача Oirnepa. Р1зницю вважали до-стовфною при Р<0,05.
В експериментах in vitro доведено високу сор-бц1йну активн1сть ПМСГГ.
Наявысть пористо!' структури гщрогелю метил-кремысвоТ кислоти дозволяс формувати сорбен-ти з вибфковими (селективними) сорбцмними можливостями щодо метаболтв p¡3Hoi молеку-лярноТ маси та p¡3Horo po3M¡py. Kp¡M цього, при-cyTHicTb у склад1 сорбенту вуглеводневих (kp¡m метильних) радикал^, як1 формують гщрофобну поверхню сорбцмних пор, дае змогу мати, на вщмну вщ вугтьних i мЫеральних сорбента високу спорщнеысть з органнними сполуками (ор-ганофтьнють). ПМСГГ уособлюс властивють сорбувати p¡3H¡ бтки та полтептиди, якими е ферменти, m¡kpo6h¡ токсини, продукти тканинно-го й бактер1ального розпаду. ПМСГГ, на вщмну вщ вугтьних та кремыевоземних сорбен^в, во-лод1с селективнютю, найбтьше сорбус серед-ньомолекуляры токсичы метаболии, не виявляс якостей виб1рковоТ сорбци M¡KpoopraH¡3M¡B, що виключас селекцю стмких штам1в.
In vivo експеримент проводили на 24 бтих мишах з метою встановити адгезивнють марле-вих пов'язок з ПМСГГ щодо раневоТ noBepxHi, визначити CTyniHb очищения ран вщ мкрооргаы-3m¡b. Протягом усього перюду спостереження 14 тварин OCHOBHOI групи одержували аплкаци ПМСГГ, а в контрольна rpyni з 10 тварин — аплкаци 10% розчину натр1ю хлориду. На початку л1кування у bcíx тварин на ранах спостер1галося гн1йно-некротичне нашарування.
До к1нця 3-1 доби у тварин експериментальноТ групи поверхня ран мала брудне, однак рихле покриття, яке легко видалялося за допомогою тампоыв, некротичн1 тканини 4¡tko розмежову-вались i легко в1дчужувались. Набряк тканин рани був незначним, а на окремих д1лянках рани з'являлись рожев1 грануляц||. У тварин контрольно! групи струп на ранах був сухим, товстим, вщчужувався вщ рани ¡з значним зусиллям. На paH¡ залишалась невелика ктькють гн1йних на-шарувань, меж1 i дно рани мали гн1йно-некротичне покриття, яке видалялось тампоном з великими труднощами. Навколо рани залиша-лися набряк i rinepeMifl тканин.
На 5-ту добу у тварин основноТ групи рани продовжували очищатися, з'явилися зернист1 грануляцй", м1сцями ще спостер1гались невеличк1 д1лянки серозно-гн1йних тканин, яю легко 3H¡Ma-лися тампонами. У тварин контрольно! групи
скорочуе строки очищения рани В1Д гн1ино-некротичних мае (2,7±0,1 доби), що пщтверджу-еться \ зниженням коефщента мкробноТ заемн ченост1 до 4,5±0,4.
Таблиця 1
Ктькюна характеристика м1кроорган1зм1в у тканинах гн':й-
них ран (п=12)
Групи Строки спостереження, д1б
1 доба 2 доба 7 доба 10 доба
Основна 8,3±0,1 7,5±0,3 6,4±0,2 4,5+0,4
Контрольна 8,3±0,1 8,9±0,2 7,7±0,3 6,8+0,4
струп усувався з великими труднощами, некро-тичн1 маси спостер1гали площею до 30% раневоТ поверхн1, як1 тяжко i не повнютю видалялися тампонами, а поодиною грануляци були eiporo i брудного кольору.
На 7-му добу у тварин основноТ групи рана бу-ла вкрита тонкою плвкою гщрогелю, що легко видалявся з поверхн1, некротичних тканин не було, у центр! рами спостер1галися зернист1 ро-жев1 грануляци, а на межах раневоТ поверхн1 з'явилися дтянки еттелЬаци. У контрольна rpyni на paHi спостер1гався товстий струп, мюця-ми з'явились грануляци, до 15% площ1 займали некротичы тканини.
На 15-й день у тварин основноТ групи рани по-внютю еттел^увалися. У цей же час в контрольна rpyni еплел^ацт наступала лише у одыеТ миш1, а в ¡нших рани були закрит1 струпом i тть-ки мюцями не було гнмних нашарувань.
На моделях ¡нфкованих та гнмних ран вивча-вся вплив ПМСГГ на адгез1ю марлевоТ пов'язки до раневоТ поверхн1: в yeix випадках змша пов'язки на ранах пороняно з контрольною групою була значно легшою. Це явище дослщжували у pi3Hi строки. Так, на 1-шу добу вщмналась яск-рава адгез1я у контрольнм rpyni (496±63 кг/м2), а в основнм rpyni — незначна (25±41 кг/м2), (Р<0,05). Поступово адгезт знижувалась в обох трупах. На 4-ту добу показники у контрольнм rpyni знизилися до 221±65 кг/м2, а в основнм — 21±37кг/м2 (Р<0,05). На 12-ту добу в контрольнм rpyni сила адгези екпадала 154±24 кг/м2, а основой — 21,0±44,1 кг/м2 (Р<0,01).При дослщжены мкробного забруднення тканин спостер1гали йо-го швидке зниження у тварин основноТ групи (таблиця 1). Пщсумовуючи результати доелн дження, можна сказати: 1) ПМСГГ не мае якост1 селективноТ сорбцп до MiKpoopraHi3MiB; 2) змен-шуе адгез1ю марлевоТ пов'язки, що спрощуе и зам1ну i зменшуе травмування тканин рани; 3)
Реферат
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЛЕЧЕНИЯ ГНОЙНЫХ РАН ПОЛИМЕТИЛСИЛОКСА-ГИДРОГЕЛЕМ В ЭКСПЕРИМЕНТЕ
ЛигоненкоА.В., Шумейко И.А., Черная И.А., ЗубахаА.Б., Сторожен ко A.B., Кравцив Н.И.
Ключевые слова: сорбент ПМС-гидрогель, апликационная сорбция, гнойно-воспалительные заболевания.
Эффективность лечения гнойных ран ПМС-гидрогелем в експерименте. В экспериментах на животных показано, что ПМС-гидрогель уменьшает адгезию марлевой повязки к раневой поверхности, снижает микробное обсеменение ран, травматизацию и сроки очищения ран от гнойно-некротических тканей, в нем отсутствуют свойства селективной сорбции, что позволяет применять препарат при любой комбинации микробных ассоциаций.
Висновки
В експериментах на тваринах показано, що ПМС-гщрогель зменшуе адгез1ю марлевоТ пов'язки до раньовоТ поверхы, знижуе мкробне забруднення ран, травматизацю та строки очищения ран вщ гнмно-некротичних тканин, в ньо-му вщеуты властивост1 селективноТ сорбци, що дозволяе використовувати препарат при р^них комбнацтх мкробних асоц1ацм.
Л1тература
Иванов Е.П. Диагностика нарушений гемостаза.- Минск: Беларусь, 1983.- С. 171-187.
Кочетов Г.А. Практическое руководство по ензимологии.-М.: Высшая школа, 1990.- 272 с.
Меньшиков В.В. Лабораторные методы исследования в клинике.- М.: Медицина, 1987.-С. 174-181. Шевченко Ю.М., Гриценко О.М., Знаменский В.О., Гера-симчук Т.В. //Фармацевтический журнал. -1994.- №5-6.-С. 36-39.
Кузин М.И.Костюченок Б.М.Раны и раневая инфекция.-М.: Медицина,1990.-760с.
Геник С.М.Грушецький М.М.Сучасш методи лкування дн абетичноТ анпопатп нижшх ганщвок, ускпадненоТ п-лйно-некротичними ураженнями //КлМчна мрурпя. -1994.-№7.-С.52-56.
Стручков В.И., Гостищев В.К., Стручков Ю.В.Хирургическая инфекция .- М.: Медицина,1991.-560с.
Конычев А.В.,Шашков Б.В.Вульнеросорбция .-Л.,1991.-С.281-297.
1.
3.
