CC BY
100
рыбоперерабатывающих предприятий / Белоущенко Я.А., Василенко В.А. // Ученые записки Таврического национального
университета им. В.И.вернадского. Серия : Экономика. - 2008. - №1. - С. 9-18
12. Родионова Л.Н. Устойчивое развитие предприятий: термины и определения / Родионова Л.Н., Абдуллина Л.Р. // Нефтегазовое дело: [электронное профессиональное издание]. -2007. - режим доступа : http ://www. ogbus.ru
13. Алексеенко Н.В. Управление устойчивым развитием промышленных предприятий /Н.В. Алексеенко // Економжа i оргашзащя управлшня. - 2009. - №2(6). - С. 51-59
14. Малый бизнес : устойчивость и компенсаторные возможности : [монография] /
A.В.Козаченко, А.Э Воронкова, В.Ю. Медяник,
B.В.Назаров. - К.:Либра, 2003. - 328с.- ISBN 9667035-55-7
Аннотация. В статье исследуются современные научные подходы к оценке устойчивого развития предприятий, осуществляется обоснование выбора оптимальной методики оценки развития предприятий и подходов к определению устойчивости как существенного свойства процесса развития.
Ключевые слова: устойчивое развитие, оценка, таксономический метод.
Summary. In the article the modern scientific going near the estimation of steady development of enterprises is probed, the ground of choice of optimum estimation method is given, the same as going near determination of stability as substantial development process' property .
Keywords: sustainable development, estimation, taxonomical method.
Рецензент к. е. н., доцент УкрДАЗТ Слагт Ю.В. Експерт редакцшног колегп к.е.н., доцент УкрДАЗТ Боровик Ю.Т.
УДК 330.8
ЕКОНОМ1КО-ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАННЯ В ТРАНСФОРМАЦ1ЯХ
ЕПОХИ «ПОСТ»
Скотний П. В., к.е.н., ст. викладач (ДДПУ iм. I. Франка)
В статтi до^джуеться проблема економiчного знання в контекстi методологiчних рефлексш епохи постiндустрiального (постекономЫного, постцивШзацшного i т.д.) суспшьства, або епохи Постмодерну. Показана специфiка розвитку економiчноi теорп в даний перюд.
Ключовi слова: Постмодерн, постiндустрiальне суспЫьство, методолоЯя, дискурс, деконструкця, структура, принцип.
Постановка проблеми та и зв'язки з науковими чи практичними завданнями. Сучасна економiчна методолопя акцентуе увагу на визначенш основного критерш цившзацшного розвитку. Кореспондуючись з попередшм принципом, дана позищя виходить з абстрагування розвитку людсько! особистосп як мiрила загально цившзацшного процесу. В свою чергу, синтезуючим показником ще! мiри е свобода, яку суспшьство здатне гарантувати особг Стосовно свободи особи, то вона е не лише основою
самореалiзацil творчих можливостей та визначальною умовою саморозвитку людини, а й KprnepieM реалiзацil цих визначень.
Метою cmammi е дослщження проблем економiчного знання в контекст методолопчних рефлексш епохи постiндустрiального
(постекономiчного, постцившзацшного i т.д.) сустльства, або епохи Постмодерну та визначення специфiки розвитку економiчноl теорп в даний перюд.
© Скотний П.В.
Виклад основного материалу до^дження. Дана позищя не повинна ^норувати загальновщомого факту, що свобода взаемопов'язана з необхiднiстю. Новi цiннiснi установки, пов'язаш з сучасними тенденцiями епохи «пост», виступають передумовами нових стратегш дiяльностi i нового пiдходу до розумшня соцiуму, визначальною тенденцieю якого е домiнанта економiчного. Доречно навести позищю Е. Ласло, зпдно яко! в оргашзаци сучасного ринку фундаментальний принцип сьогоднiшнього «суспшьства споживання»: «чим бiльше ви споживаете, тим краще ви живете» вiдiграе найважливiшу роль [7, с. 24]. Головне не лише в тому, що зростання виробництва пов'язано позитивним зворотшм зв'язком iз зростанням споживання, а iз змiною самого розумiння свободи. Адже величезна виробнича сила економiки вимагае, щоб споживання стало «образом життя», щоб людина перетворила купiвлю i споживання товарiв в ритуали, щоб вона шукала «в споживанш духовне задоволення, задоволення власного Я» [5, с. 70]. Не викликае сумшву, що така установка грунтуеться на характерному для постiндустрiально! (техногенно!) цившзацп вiдношеннi до природи як несшнченного резервуару ресурсiв.
Якщо так, то змiнюеться спiввiдношення свободи i необхшносп в бiк свободи, яка починае «вщриватися» вiд необхiдностi, що означае зростання свавол^ котра е результатом втрати «усвiдомлення», про що говорив в свш час Б. Стноза. Але вiдмова вiд цiе! установки («чим бшьше споживаете, тим краще живете») означае радикальш змiни сучасно! стратеги економiчного розвитку i образу життя «суспшьства споживання» [7, с. 25]. В силу чого виникае нова проблема: чи е зростання «простору свободи» для людини передумовою таких змш в сучаснш економiчнiй цившзацп загалом i економiцi зокрема? Цю проблему потрiбно аналiзувати з врахуванням змiн, як1 вносять «економжа знань», зростання «iнформацiйного споживання», можливосп нових технологiй. 1ншими словами, з врахуванням специфiки епохи «пост-» i вимог постнекласично1 рацiональностi. Зокрема, наукове тзнання органiзовуеться у вiдповiдностi з певними щнностями. В цьому сми^ воно орiентоване на суб'ективнiсть. «Класична наука та ll методологiя абстрагуються вiд дiяльнiсно! природи суб'екта, в некласичнш ця природа вже виступае в явному вид^ в постнекласичнш вона доповнюеться iдеями сощокультурно! обумовленосп науки i суб'екта науково1 дiяльностi» [6, с. 15], - зазначае В.С. Стьотн. Можна зазначити, що постнекласика вводить нове розумiння ращональносп, яку коротко можна визначити як гумаштарний антропоморфiзм.
Третя методологiчна позищя, на якш акцентуе увагу А.С. Гальчинський, визначаючи «логiку цившзацшно! еволюцп» залежно вiд розвитку людини, пов'язана з процесом «утвердження системно! цшсносп людини» [2, с. 304]. Це означае ствердження цiлiсностi особи на основi взаемодп специфiки iндивiдуального i соцiального в структурi людини, !х нерозривну еднiсть. Водночас iндивiдуальне i соцiальне поеднуються в людинi також i як протилежнi сторони. В такому разi соцiальне визначаеться «не лише як вшображення вiдносин мiж людьми на рiвнi певного суспшьства чи його окремих сфер -економiчноl, сощально!, политично!, а бшьш широко, планетарно - на рiвнi нашого свiтосприйняття, свiтобачення, на рiвнi «iснування всього людського роду», тобто на цившзацшному рiвнi» [2, с. 304]. Людина, як вшомо, може розглядатися як особистiсть лише тод^ коли вона асоцiюеться з «центром перспективи» пiзнаного нею свiту, з яким вона взаемодiе i який конституюе (конструюе).
Однак дану позицш не можна сприймати в якосп остаточного визначення сучасно! епохи «пост-» - поспндуст^ально! епохи. Заслуговуе уваги в даному контексп позицiя Г.Л. Тульчинського, зпдно яко! осягнення людиною свiту е спроба «конечно! ютоти» зрозумiти нескiнченнiсть. «Воно завжди герменевтичне, завжди iнтерпретацiя, завжди здiйснюеться з яко!сь позицп. Гуманiтарнiсть неминуча з точки зору особиспсно!, базових щнностей певно! культури або субкультури» [9, с. 44]. Тому так важлива гармошзащя (узгодження) рiзних позицiй i критерпв. В свою чергу це можливо лише при умовi визнання абсолютного i поза буттевого критерш - свободи i умови !! реалiзацi!. В такому контекстi гумаштарне знання виявляеться ефективним iнструментом тзнання, придатним для адекватного осягнення об'ективно! предметностi, достатньо надiйною основою теорп як необхiдно! умови науки. Особливо важливим це постае сьогоднi на фот постмодернiстського послаблення претензп сощально-гумаштарних наук на iстину. Бiльше того, «концептуалютсько-модальний пiдхiд вiдкривае недостатшсть iде! рацiональностi, яка бере витоки в античнiй iде! «техне» - вишуканого штучного перетворення реальностi. Вона доповнюеться шеею рацiональностi, яка бере витоки в античному «космоа» - розумнш гармонiйнiй цiлiсностi свiту. Причому «технiчна» рацiональнiсть не протисто!ть «космiчнiй, а постае засобом !! осягнення» [9, с. 4445]. В даному зв'язку стае ясним перехшний, промiжний характер постмодернiзму i його деконструктивiзму, як1 зупинилися перед iндивiдуальнiстю i холi стичнiстю смислових структур. Але наскшьки перехiдною е
постмодершстська деконструкцiя, яка вщграе надзвичайно важливу роль в сучаснш методологи?
Необхiдно звернути увагу на значения деконструкцп як особливого методолопчного iнструментарiю епохи «пост-». Дане поняття сформувалося в контекстi постмодернiзму, який заявляе про розрив з традищями европейсько! культури, фшософп, утворено! ними моделi свiту. Дотепер була iсторiя предметного свiту, а завдяки шформацшнш революцп починаеться iсторiя шформацшно! реальности Але постмодернiзм не хоче бути лише вiдображениям нового, сконструйованого (штучного) свиу, а прагне стати парадигмою, етстемою i единим свiтоглядом сучасносп.
Подiбне «захоплення» «символiчного ушверсуму», перебудова i змiна його змiсту можлив^ якщо для цього буде звшьнене вiдповiдне мiсце. Але мiсце зайняте грандiозними, з тисячолiтньою iсторiею духовними конструкцiями - мистецтвом, релiгiею, фiлософiею. Сьогоднi вони, хоча i по^зному, але втрачають свiй статус. Якщо дотепер юнуюче велике реалiстичне i навiть модернiстське мистецтво оголошуеться традищею, вiдсуваеться в минуле, але збертае право на iснувания (принаймнi як матерiал для цитат), якщо релтя вiдкидаеться, iгноруеться, але !й виднеться анклав, резервацiя, необхiднi для користування частиною сустльства, то вторична фiлософiя як метафiзичне вчення про буття пiдлягае повному структурному демонтажу, а iнодi i детальному «зачищенню», деконструкцп до блоков (роздiлiв), а iнодi деконструкцii' (руйнуванню) матерiалу [4, с. 313-314]. В економiчнiй теорп прикладом постмодершстсько! деконструкцп е позицiя американського економюта Д. Макклоск1, який оголосив економiчну науку риторикою, тобто мистецтвом переконувати.
Свою головну тезу Д. Макклосш продемонстрував на прикладi ряду вщомих праць сучасних економiстiв, виокремивши в !х аргументацп риторичну складову. Тобто засоби, ко^ покликанi посилювати позищю авторiв для читачiв за рахунок лiтературного стилю !! подачi. Серед цих засобiв можна видiлити посилання на авторитети, формування фiктивного iмiджу автора («сощально вiдповiдальний вчений», «строгий аналитик», «добросовюний дослiдник факпв»), або, навпаки, затушування авторсько! iндивiдуальностi шляхом викладу матерiалу в безособовiй форм^ видаючи надрукованi результати за максимально об'ективне, шчим не спотворений вираз само! iстини; часте вживання зворопв на зразок: «очевидно, що...», «без сумшву, що...» i т.п., покликан вселити в читача впевненiсть в достовiрнiсть i надiйнiсть передумов, викладу i висновк1в автора [1, с. 30]. Тим самим демонтувалася впевнешсть професшних
економiстiв в тому, що економiчна наука спроможна виявити об'ективну iстину.
В постмодернiзмi, незважаючи на його трансформаций переростання у «позитивну» стадiю розвитку, деконструкцiя i надалi залишаеться його вихiдною, базовою категорiею. Постмодернiсти, як правило, заперечують розумшня деконструкцп як просто! деструкцп, як чисто негативного акту теоретично! «руйнацп» аналiзуе мого тексту. «Деконструкцiя, - тдкреслюе Дж.Х. Мiллер, - це не демонтаж структури тексту, а демонстращя того, що вже демонтовано» [11, с. 341]. Цю ж тезу вщстоюе Р. Сальдiвар: «Деконструкщя не означае деструкцп структури твору, не передбачае вона також i вщмову вiд наявних в ньому структур (в даному випадку структур особистосп i причинностi), котрi вона тддае розчленуванню. Замiсть цього деконструкщя е демонтажем старо! структури, здшсненим з метою показати, що !! претензп на безумовний прiоритет е лише результатом людських зусиль ^ таким чином, можуть бути переглянуп. Деконструкцiя нездатна ефективно дiстатися до цих важливих структур, попередньо не обживши i не запозичивши у них для аналiзу !х же стратепчш й економiчнi ресурси. З ще! причини процес деконструкцi! - всього лише попереднш i стратепчно привiлейований момент аналiзу. Вона шяким чином не передбачае свое! зак^нченоси i е попередньою в тш мiрi, в як1й завжди повинна бути жертвою свое! власно! дп» [12, с. 140]. З такого розумшня деконструкцi! витiкае i специфiчна роль критика-деконструктивiста, котра полягае в уникненш прагнення нав'язати тексту сво! власнi смисловi схеми, дати йому «остаточну iнтерпретацiю», вiдшукати той «момент» в тексп, де прослщковуеться його, тексту, смислова двозначнiсть, внутршня суперечливiсть «текстуально! аргументацi!» [3, с. 68], як вважають американськ1 постмодершсти.
Для економiчно! теорi! важливим е те, що смисл деконструкцп як специфiчно! методологи дослщження економiчних текспв полягае у виявленнi !х внутршшх суперечностей, в знаходженнi в них прихованих, не помiчених не лише читачем, але й автором «остаточних сми^в», як1 дiсталися вiд дискурсивних практик минулого, закрiплених у формi неусвщомлених мисленневих стереотипiв. Як приклад, стереотип оперування термiнами марксистсько! методологi! в економiчнiй теорi! - «базис», «виробничi сили», «виробничi вiдносини», «суспiльно-економiчна формащя», «клас» тощо.
Важливим е те, що сама по собi деконструкщя школи не виступае як чисто техшчний спосiб аналiзу, а завжди постае як своерщний пiзнавальний iмператив
постмодернiстсько! чуттевостi (ново! реальностi). У вщповщносп iз законами свое! лопки
деконструкщя критикуе «не тшьки внутрiшню будову фiлософем, одночасно семантичну i формальну, але i те, що !м помилково приписуеться в якосп !х зовнiшнього iснування, !х зовнiшнiх умов реалiзацi!: iсторичнi форми педагопки, економiчнi або полiтичнi структури цього iнституту. Саме тому, що вона (деконструкщя - П.С.) зачшае основоположш структури, «матерiальнi» iнститути, а не тшьки дискурси або означаючi репрезентаци (рiзнi види епiстем, фшософем, соцiологем тощо, котрi складаються в рiзних сусп1льно-гуман1тарних i природничих науках поточного моменту - П.С.), деконструкщя i вщизняеться завжди ввд простого аналiзу або «критики» [10, с. 23-24], - обгрунтовуе Ж. Деррада.
Деконструктивiсти прагнуть довести, що кожна система мислення, заснована на певних свгтоглядних передумовах (на «метафiзищ»), е виключно «iдеологiчною стратепею», «риторикою переконання», спрямованою на читача. Крiм того, стверджуеться, що ця риторика завжди претендуе на те, щоб бути заснованою на цшснш системi самоочевидних iстин-аксiом. Як показала книга Д. Макклосю «Риторика економши», подiбний методолопчний спосiб «вщкрив шлях цшому спектру пiдходiв до аналзу екожмчно! науки» [1, с. 30], ввдобразивши (прямо i опосередковано) вплив постмодерн1стських тенденцiй не лише на культуру, але i на екожмчне знання.
Для екожмчно! методологи важливо те, що деконструкци покликана не руйнувати системи аксiом, специфiчнi для кожного юторичного перiоду i зафшсоват в кожному тексп дано! епохи, але насамперед виявити внутрiшню суперечливють будь-яких аксiоматичних систем, яка розумiеться в мовному план1 як згткнення рiзних «модусiв означення». Означуване, тобто позамовна реальнiсть, мало щкавить деконструктивiстiв, оск1льки вона за своею природою позбавлена стабшьносп i предметност! Означування, кр1м того, це вкладання нового, часто протилежного змiсту в текст чи вчинок «1ншого». Це (де)конструктивно-даяльтсна настанова (установка), принципом яко! е не прагнення до ютини, а досягнення поставлено! мети [3, с. 64-65]. Деконструкц1я постае визначальним методологiчним принципом постмодерн1стсько! методологi! загалом, вiдiгравши визначальну роль в становлент постнекласично! науки.
З позицi! деконструкци i в контекст економiко-методологiчного аналзу важливим е те, що епоха «пост» реалiзуеться не лише в концепци постiндустрiального, але i постекожмчного сусп1льства, розроблено! росiйським економiстом В.Л. 1ноземцевим. Постекономiчне сусп1льство протиставляеться «двом бiльш раннiм типам соцiуму - доекожмчному i економiчному. Центральне мюце в цiй трiадi займае екожмчний лад, попередн1й йому, i наступм за ним соцiальнi типи визначаються
скорiше як так1, що не володють окремими ознаками економiчно! епохи, чим як засноват на чгтко виявлених закожмрностях» [8, с. 4], - зазначае вчений.
Найважлившою особливiстю нового суспшьства, на ввдмшу ввд вах попередн1х, постае мiсце i роль в ньому активно! особистост! В рамках постекожмчного соцiального порядку до людей вже не будуть задаватися колишнiми матерiальними мотивами, i людство може здобути внутрiшню свободу, до яко! воно завжди прагнуло. При цьому вихвд за меж1 матерiального виробництва виявляеться пов'язаним з трансформацiею суб'ективного ввдношення до цього процесу як до заперечливого прагненням особистосп, i, навпаки, становленням ввдношення до нього як до дяльносп, котра розкривае творчий потенщал людини. Дана трансформац1я в значнш мiрi вже ввдбуваеться в суспшьствах, де в господарськ1й структурi домшують галузi, як1 виробляють iнформацiю i знання.
Необхвдно виходити з того, що не потрiбно ототожнювати «постекожмчне» сусп1льство з «постiндустрiальним», оск1льки це, як говорить В.Л. 1ноземцев, «рiзнi осi, по яким вде подш iсторi! на перюди. «Постекономiчне» - це ...суспшьне явище, котре розвиваеться в рамках шстiн1дустрiалiзму>> [8, с. 10]. Воно не те що е наступною стадаею, а немовби йде паралельно, хоча i «затзнюеться». Постекономiчне сусп1льство репрезентуе нову систему мотивацш, з «новим генератором, з новим «моторчиком» розвитку» [8, с. 10]. Ва ж попередн1 суспшьства засноват на екотмчному тип1 мотиваци. Зрiле постiндустрiальне сусп1льство е початком формування сусп1льства постекономiчного.
Бiльш широким конструктом, на думку В.Г. Федотово!, е «постсучасне сусп1льство», котре характеризуеться такими сутн1сними
характеристиками, як «орiентацiя на iнновацi! при обмеженн1 традицш, iнновацiйний, а не мобiлiзацiйний тип розвитку, секуляризм, чiтко виокремлена персональшсть, технолопчний характер (iндустрiалiзм i екож^зм), цiлерацiональнiсть, масова освгта, замiна свгтоглядного знання науковим, розподiл працi, унiверсалiзацiя розвитку тощо» [8, с.
12]. Зазначимо, що постмодерн1зм цiкавиться переважно сво!м поглядом на сусп1льство, а не тим, яке воно. Постмодертсти н на чому не наполягають, але хочуть, щоб сусп1льство не заважало !м в самореалiзацi! i дозволило безпечно жити в своему анклаи. Тому поняття «постсучасне суспшьство» представляе iнтерес для модернiзацiйних теорш, як1 прагнуть врахувати еволюцш Заходу по шляху вдосконалення. Тому конструкт «постсучасного суспшьства» об'еднуе, «конвергуе протилежносп традицшного i сучасного суспшьства: традици» та iнновацiю, релiгiйнiсть i секуляризм, демократш i авторитаризм, щдиввдуальтсть i колективiзм, цiлерацiональнiсть i щнмсну рацiональнiсть» [8, с.
13], - щдкреслюе В.Г. Федотова.
Характеризуючи епоху «пост-», яка деконсгруюе традицiйнi щдходи до визначення стратегий мислення i подальшого розвитку, n0Tpi6H0 акцентувати увагу на тому, що Bei концепци, як1 прагнуть визначити сутнiсть i змiст сучасносп, прагнуть до накопичення «банку даних» про нин1шн1 i майбутн1 трансформаци. Розкриття значення творчосп замiсть пращ, розриву високопpофесiйних елiт з масами, змiн класово! структури, переходу вДд речово! (предметно!) форми власносп до грошово!, яка зберпаеться а банках, - безумовна заслуга теоpiй постекожмчного розвитку. Хоча заслуги постiнфоpмацiйних теорш нiскiльки не меншi i взаемопов'язат iз зазначеними. Так, Дж. Несбгт в знаменитш пpацi «Мегатенденци» вказуе на десять базових змiн при пеpеходi вДд доiнфоpмацiйного сусп1льства до шформацшного: вДд iцдустpiального -до шформацшного стану, ввд розвинутих технологий до високих, вДд нацiональноï економши - до свiтовоï, вДд короткострокових пpоцесiв i пpогнозiв до довгострокових, вДд центpалiзацiï до децентpалiзацiï, ввд iнституцiональноï економiки до самодопомоги, ввд пpедставницькоï демократй' до партиципаторно]!, ввд дихотомй' «або-або» до pозмаïття вибору [8, с. 12-13].
Даний аналз, як i числент публiкацü' по данш пpоблемi показуе, що немае певноï пеpеважаючоï i, тим бшьше, единоï типологи. Виникають i складаються наступн1 категоpiальнi ряди для характеристики типолопчних змiн в свiтовому розвитку:
- дошформацшне - пеpедiнфоpмацiйне -шформащйне сусп1льство;
- доiндустpiальне - iндустpiальне -постiндустpiальне сусп1льство;
- докатталютичне - капiталiстичне -посткапiталiстичне сустльство;
- доекономiчне - економiчне - постекожмчне сусп1льство;
- тpадицiйне - сучасне - постсучасне сусп1льство.
Цд ряди пояснень розташован1 за принципом 1х розширення, здатносп характеризувати не лише окрем^ нехай i важливi аспекти сусп1льства, але його загалом. Ви6Др системи для опису сощальних тpансфоpмацiй залежить вДд ïх мети. Так, поняття доiнфоpмацiйного, докапiталiстичного,
доекономiчного, безумовно, включен1 в характеристики традицшних сусп1льств, котрД утворюються з uieï сукупносп, тод1 як саме традицшне не може бути редуковане m до жодноï Дз сво1х складових. Так само сучасне сустльство е передшформащйним, ДндустрДальним, частДше капДталДстичним, економДчним, але не редукуеться до цих сво1х аспектДв. ВДдповДдно постсучасне сустльство - це те, котре е шформащйним, постДндустрДальним, постекономДчним, часто посткапДталДстичним, але знову ж таки не зводиться m до жодноï Дз зазначених властивостей [8, с. 13].
Власне, що е безумовним аргументом на ствердженн та реальносп епохи «пост-».
Нас^зною лiнiею зазначеноï епохи е не стшьки економiчна детермшанта, скшьки система загальноцившзащйних цiнностей, обумовлених мисленневими досягненнями «постмодеpнiстськоï парадигми культуpологiчноï спрямованосп» [2, с. 309]. В сусшльствД, котре набуло такоï ефективносп в смисл виробництва «базових» матеpiальних благ, сама щнтсть таких благ суттевим чином девальвуеться (як, вщшвщно, знижуеться соцiальний статус тих, хто в цш сфеpi зад1яний). Кому сьогодт прийде в голову ствати хвалу «робочим рукам» або «рукам, що пахнуть хтбом»? Кап1тал «перерозподшився» - промисловий вже зовам не на першому мющ, «магнапв» потрД6но шукати не серед промисловщв, а 6Дзшс найбагатшоï людини планети Бшла Гейтса далеко не «нафта» чи «6удДвництво» [8, с. 18]. Дана ситуащя е сввдченням того, що в сучасному свт «пост-» ввдбулися настшьки важливi пеpемiни, що жодна з класичних i некласичних доктрин зовам ще недавнього минулого вже не придатн для того, щоб представляти, репрезентувати функцiонування, а тим бшьше розвиток сучасного сусп1льства в ш^фонл його модифшацш.
Висновки. Деконстpукцiя традицшних теоретичних положень i щнностей виводить науку, i полтику, мистецтво, i, звичайно, економiку на принципово новий piвень. Його сутн1сть важко вловлюеться, «схоплюеться» засобами звичного наукового дискурсу, котрий сформувався у вимрах як стабiльного сусп1льного свгтового порядку, заснованого на концепцü' «прогресу», так i на впевненосп в необхвдносп i можливосп об'ективного знання. Постсучасне сустльство, котре е шформащйним, постiндустpiальним,
постекономiчним, сво1м основним виробничим ресурсом визначае iнфоpмацiю i знання. Цд ресурси ун1кальн1, не вщтворюват i в масовому масштабi не можуть бути породжен1 як результат економiчного примусу. Навiть якщо 1х здобувають, вони можуть використовуватися тшьки тими, хто здатен 1х адекватно сприйняти i застосувати в свош практичн1й даяльност! В такому pазi виникае необхвдтсть залучення до аналiзу тих концепцiй i методолопчних дискурав, як сприяють в найбiльшiй мДрД адекватному п1знанню епохи «пост-».
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Ананьин О.И. Структура экономико-теоретического знания: Методологический анализ. - М.: Наука, 2005.
2. Гальчинський А.С. Економiчна методолопя. Логiка оновлення: Курс лекцiй. - К.: «АДЕФ-Украша», 2010.
3. Ильин И.П. Постмодернизм. Словарь терминов. - М.: ИНИОН РАН - INTRADA, 2001.
4. Кремень В.Г., 1лын В.В. Фiлософiя: Логос, Софiя, Розум. - К.: Книга, 2007.
5. Ласло Э. Макросдвиг. - М., 2004.
6. Степин В.С. Саморазвивающиеся системы и постнеклассическая рациональность// Вопросы философии. - 2003. - № 8.
7. Степин В.С. Философия и эпоха цивилизационных перемен // Вопросы философии. - 2006. - № 2.
8. Трансформации в современной цивилизации: постиндустриальное и
постэкономическое общество // Вопросы философии. - 2000. - № 1
9. Тульчинський Г.Л. Новая антропология: личность в перспективе постчеловечности // Вопросы философии. - 2009. - № 14.
10. Derrida J. L'écriture et différence. - P.,
1967.
11. Miller J. Steven's rock and criticiam am cure. - N.Y., 1976. - Vol. 30, № 2.
12. Saldivar R. Figurai language in the novel: The flowers of speech from Cervantes to Joyce. -Princeton, 1984.
Аннотация. В статье исследуется проблема экономического знания в контексте методологичесих рефлексий епохи постиндутриального (постэкономического, постцивилизационного и т.д.) общества, или эпохи Постмодерна. Показано специфику развития экономической теории в данный период.
Ключевые слова: Постмодерн, постиндустриальное общество, методология, дискурс, деконструкция, структура, принцип.
Summary. The article deals with the problem of economic knowledge in the context of methodological reflections in the epoch of post-industrial, post-economic society or post-modern period. The specific features of economic theory development are analysed in this period.
Keywords: post-modern, post-industrial society, methodology, discourse, deconstruction, structure, principle.
Рецензент к.е.н., доцент УкрДАЗТМаковоз О.В. Експерт редакцшног колегп к.е.н., доцент УкрДАЗТ Полякова О.М.
УДК 629.4.003.13
ПОДВИЖНОЙ СОСТАВ НОВОГО ПОКОЛЕНИЯ: КРИТЕРИИ
КАЧЕСТВА
Шраменко Е.В., к.э.н., доцент, Миндова О.Н., студент (УкрГАЖТ)
В сmаmmi проведено оцтку постачальниюв високошвидюсних поi'здiв, а також розглянуто вимоги, що висувають европейськ споживачi до якостi сучасного швидюсного рухомого складу
Ключовi слова: зал1знична промисловiсть, мiжфiрмове партнерство, рухомий склад, критери якости
Постановка проблемы. В современной глобальной экономике особое место принадлежит межфирменному партнерству, которое дает возможность предприятиям успешно осваивать новые технологии, осуществлять межотраслевые новаторские проекты, преодолевать границы стран и экономических блоков, завоевывать новые рынки, разделять с партнерами риски и выгоды,
приспосабливаться к условиям государственного регулирования рынка и конкуренции. Известно, что одним из основных экономических мотивов создания транснациональных альянсов является сокращение прямых инвестиций и достижение экономического эффекта за счет трансграничного использования нематериальных активов, паевого участия, партнерства или распределения и
© Шраменко Е.В., Миндова О.Н.
