CC BY
125
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Борщевський В.В. Формування репонально! системи залучення iноземних iнвестицiй / В.В. Борщевський, 1.М. Польова // Регiональна економжа. - 2006. - №4. - С. 41-48.
2. Будкш В.С. Основш етапи та регiональнi особливосп залучення прямих iноземних iнвестицiй в економжу Укра1ни / В.С. Будк1н // Репональна економiка. - 2005. - № 2. -С. 59-67.
3. Економiчна безпека Укра1ни: проблеми та прiоритети змiцнення: монографiя / З.С. Варналш, Д.Д. Буркальцева, О.С. Саенко. - К.: Знання Укра1ни, 2011. - 299 с.
4. Герасимчук З.В. 1нвестицшний потенцiал репону: методика оцiнки, механiзми нарощення: [монографiя] / З.В. Герасимчук, В.Р. Ткачук. - Луцьк: Надстир'я, 2009. - 232 с.
5. Герасимчук З.В., Рудь Н.Т. 1нновацшна iнфраструктура репону: методолопя формування i
розвитку // Актуальш проблеми економiки. - 2010. - № 3(105). - С. 197-207.
6. Савченко В.Ф., Мартиненко К.В. Асиметрiя шоземного iнвестування та li вплив на економiчну стшшсть регiонiв // Формування ринково! економiки: зб. наук. праць. - Спец. вип. Репональний розвиток Укра!ни: проблеми та перспективи. - К.: КНЕУ, 2011. - С. 435-443.
7. Сидорова А.В., Глущенко А.Н. Инвестиционная привлекательность: региональный аспект // Формування ринково! економiки: зб. наук. праць. - Спец. вип. Репональний розвиток Украши: проблеми та перспективи. - К.: КНЕУ, 2011. - С. 419-429.
8. Офщйний сайт державного комитету статистики Украши. Режим доступу: www: ukrstat.gov.ua
9. Стратепя сталого розвитку Харшвсько! обласп до 2020 року [Електронний ресурс]. -Режим доступу: www: kharkivoda.gov.ua
Аннотация. В статье рассмотрено современное состояние инновационно-инвестиционных процессов в Харьковском регионе. Представлен рейтинг регионов Украины по уровню их технологической готовности и инновационного потенциала.
Ключевые слова: оценка, инвестиционные процессы, инновационная деятельность, инновационный потенциал, Харьковский регион.
Summary. The article considers the current state of innovation and investment processes in the Kharkiv region. Courtesy of rating regions of Ukraine in terms of technological readiness and innovative capacity.
Keywords: evaluation, investment processes, innovation, innovative capacity, the Kharkov region.
Рецензент д.е.н., професор ХНЕУ Гавкалова Н.Л. Експерт редакцшног колеги к.е.н., доцент УкрДАЗТ Сухорукова Т.Г.
УДК 115.4:339.9
ТЕМПОРАЛЬНИЙ ВИМ1Р ЕКОНОМ1ЧНОГО БУТТЯ: МЕТОДОЛОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ
Домбровський О.Г., к.е.н., директор (1нституту глобальних трансформацш)
В статтi до^джуеться проблема категорИ «часу», змкт якого визначае смисли со^ального, економiчного, культурного, духовного розвитку цившзацИ. Розумiння «економiчного часу» дозволяе вияснити суттсть сучасних глобальних проце^в в свiтовiй економ^. Акцентуеться увага на взаемозв 'язку економiчних «часу» та «простору» 13 «способом мислення» епохи.
Ключовi слова: час, економiчний час, сощальний час, цивШзащя, методологш, свтова економЫа, споаб мислення.
Постановка проблеми. Розвиток соцiоекономiчних процеав в глобальному свт актуалiзуе проблему вщкриття нових аспекпв в економiчному шзнанш. Як правило, традицшно в
ньому переважають теми «ефективносп», «фшанав», «стабшьносп», <^яльносп», «пращ», «вартосп», «катталу», «кризи» тощо. Проте в меншш мiрi звертаеться увага на проблему «часу»,
© Домбровский О.Г.
Вк'ник економжи транспорту i промисловост1 № 38, 2012
або темпоральних детермiнацiй eKOHOMi4Hm процесiв i явищ. Ми звикли до часу, що «несе» потж нашо! свiдомостi, «пронизуе» наше життя, i мало задумуемося над тим, як вш визначае iснування сустльства i людини, надаючи йому спрямоватсть i глибину. Час - це найбшьш цiнна власнiсть. Вiдпoвiднo до принцитв класично! екoнoмiки, чим рщше зустрiчаеться ресурс i чим часпше його можна використовувати, тим вш цiннiший. Час - найбiльш дефщитний ресурс, i тому значно бшьш цiнний, нiж грoшi. Як правило, затрати часу визначають його цштсть. Чим вища цiна, тим дорожчий час: реч^ зрoбленi вручну (тобто зроблет пoвiльнo), цiнуються вище, чим фабричнц iндивiдуальнo приготовлена !жа щнуеться вище, нiж фастфуд тощо. З шшого боку, збереження часу коштуе дорожче (експрес-доставки, прямi рейси i т.д.). В даному контексп постае завдання виявлення сутнoстi часу, його взаемозв'язок з основними смислами епохи та вплив на екoнoмiчний та сощальний проспр життя сустльства i людини.
Анал1з останнгх до^джень i публшацш. Проблема «часу» в його онтолопчному, сoцiальнoму, аксioлoгiчнoму аспектах
дослщжувалась в працях Я.Ф. Асшна, Р.Г. Подольського, Л.1. Андреева, Т.А. Алексшо!, А.П. Донченка, А.М. Дондюка, С.Е. Ячина, В.1. Молчанова та ш.
Важливе метoдoлoгiчне значения для усвщомлення сутнiсних характеристик «часу» та його впливу на рiзнi сфери життя людини, для системного розумшня комплексу oнтoекoнoмiчних проблем «часу» i «простору» мае теоретичне надбання класик1в фшософсько! та екoнoмiчнol думки Й. Шумпетера, I. Канта, Г. Гегеля, М. Вебера, М. Гайдеггера, А. Маршалла та ш.
Невиршеш ранше частини загальног проблеми. Незважаючи на iснуючi дoслiдження теоретичних i практичних аспекпв проблеми в сoцiальнoму i фшософському аспектах, в наукoвiй лiтературi не склався цiлiсний пiдхiд до визначення сутнiсних характеристик становлення та функцюнування «часу» в екoнoмiчнoму прoстoрi, не розглядаеться його вплив на розвиток екoнoмiки при вхoдженнi в нову цившзацшну епоху, на формування нових сми^в сoцioкультурнoгo та екoнoмiчнoгo життя i дiяльнoстi.
Формулювання завдань та цтей статт1 У статп поставлено завдання систематизувати, узагальнити та розкрити смисли феномену «часу» у його визначент процейв екoнoмiчнoгo i соцюкультурного буття, що мае важливе значення при фoрмуваннi цивiлiзацiйних oрiентирiв суспшьного розвитку Укра!ни та свiту в цшому, показати взаемозв'язок часу i способу мислення епохи.
Виклад основного Mamepimy. У своему загальному визначеннi «час» е фшософська категорiя, яка вiдображуе темпоральт процеси об'ективно1 реальностi. В конкретному
виокремлент «соцiальний час» е протяжтсть, послiдовнiсть, становлення дiяльностi суб'ектiв в рiзних сферах життя суспiльства. «Економiчний час» е вимiром розвитку економiчноl сфери соцiального буття.
В методолопчному планi потрiбно розрiзняти реальне, перцептуальне i концептуальне значення i змДст «економiчного часу». Реальний економiчний час - це соцiоекономiчнi явища, котрД об'ективно пов'язанi з темпоральними факторами життя сустльства. Прикладом може бути «асторичний етап розвитку свггово1 економiчноl системи, певний домiнуючий тип li економiчних вiдносин» [6, с. 219 ]. Останш (економiчнi вiдносини) повинт вiдповiдати (якщо хочуть бути здатними брати участь у виршенш конкретних, реальних проблеми), запитам i викликам епохи.
Перцептуальне значення «економiчного часу» полягае в юнуванш уявлень про щ феномени на соцiально-психологiчному рiвнi воображения сустльно1 свiдомостi. «У кожного з нас, -зазначають Ф.Зiмбардо i Дж.Бойд, - е часова перспектива, неусвщомлена i суб'ективна. Всi ми дшимо наш досвiд на часовi вiдрiзки; це допомагае впорядкувати поди життя, привести ix до згоди i надати 1м смисл. Цд часовi рамки можуть включати циктчш та повторювальнi перiоди, так1 як змша сезонiв, мюячт цикли, дш народження дiтей або ж навпаки - одиничт лшшт поди: смерть батьшв, день, в який трапилося нещастя, початок вшни. Ви використовуете часовi перспективи для кодування, збереження i актуалiзацil вашого досвщу, вашого буття i для вибудовування очжувань, цiлей, ймовДрних планiв i уявлюваних сценарпв» [3, с. 28].
В концептуальному вимДрД поняття «економiчного часу» визначаеться для людини тим природним, суспшьним i культурним середовищем, в якому вона юнуе. Так, сьогодт актуального значення набувае термiн «мережева економiка», яка найбiльш адекватно характеризуе загальноекономiчний порядок взаемодп господарюючих суб'екпв. Виникнення феномену «мережево! економiки» пов'язане з переходом до постiндустрiального сустльства i розвитком iнфомрацiйниx теxнологiй, що приводить до «еволюцп сучасних економiчниx систем, формування неринкових меxанiзмiв регулювання i мережевих органiзацiйниx структур» [5, с. 176], -зазначае А.С. Ламанський.
Час в його економiчному, культурному та сощальному проявах е координатором цившзацл. Кожна цивiлiзацiя володiе просторово-часовою визначенiстю. Вона мае свое начало в чай, проходить етап становлення, тдйому, розквиу,
Вкник економжи транспорту i промисловост1 № 38, 2012
розпаду i загибелi. Тобто цившзащя завжди займае цiлком конкретне мюце «в iсторичнiй шкалi людства, володiе своею ритмiкою розвитку та юнування» [9, с. 245]. Дана рштшка обумовлена смисловими наповненнями часу, його змютом. Вiд розумiння змюту часу залежить не лише вибiр певно! орiентацп (економiчно!, культурно!, цившзацшно!, полiтично!), але й тип (споаб) мислення.
Змiну часових (темпоральних) парадигм можна проiлюструвати на прикладi розробки вшповшних пiдходiв до характеристики суспiльного розвитку в часовому вимiрi: формацiйний, цившзацшний, технологiчний тощо. Так, в умовах становления «економiчного суспiльства», в перюд розвитку класично! полiтично! економi! в марксизмi розробляеться теорiя «сусmльно-економiчно! формацп», для яко! суспiльний розвиток обумовлений в першу чергу «боротьбою клаав». Однак застосування формацiйного пiдходу сьогодш вже не вiдповiдае змiстовним наповненням часу. Це пов'язане зокрема з тим, що сьогоднi «клас робггнишв» як основна виробнича сила, як «колективний соцiальний суб'ект i суб'ект гстори виявився виштовхнутим зi сфери символiчного» [8, с. 17].
Стосовно останнього, то мова йде про «символiчнi форми» i «символiчний каттал» [1], яким повиннi володiти суб'екти колективно! соцiально-економiчно! або полiтично! ди. Адже в суспiльному життi, в юторп нiчого не iснуе «природним чином», без особливо! духовно! роботи, пов'язано! з «символiчним оформленням i санкцiонуваниям тих або iнших практик в рамках впливово! системи цшностей» [8, с. 16]. 1ншими словами - п чи iншi суб'екти, особливо сощально-iсторично!, економiчно!, политично! дiяльностi мають володiти способом одержання широкого суспiльного визнання i завоювання громадсько! думки, тобто повиннi бути надшеш особливим «символiчним капiталом». В протилежному випадку вони приреченi на статус тих, кого не помiчають та ^норують. Що, власне, i вiдбулося з «робiтничим рухом», духовно-символiчна iсторiя якого закончилась в поспндусл^альному суспiльствi, в якому головною стае «сфера послуг», а не безпосередне матерiальне виробництво.
В зв'язку з чим застосування не лише формацшного тдходу (теорi! «суспшьно-економiчно! формацi!»), але й шших методологiй (наприклад, дiалектики), як1 виникли в епоху класично! науки, перюду iндустрiалiзму, стають не вшповшними часу, «духу епохи» i способу !! мислення. Посилаючись на К.Кумара, укра!нський вчений-економiст А.С.Гальчинський застертае, що «модерн» (класична епоха) та «iндустрiалiзм» становлять тiсний зв'язок. Базовими атрибутами епохи модерну (модернт) прийнято вважати
також «буржуазний устрiй, або, шакше, капiталiстичну суспiльну формацiю
(кашталютичний спосiб виробництва) в !! европейському варiантi» [2, с. 172]. Нацюнально-державна органiзацiя суспiльства також належить до модерну (модернiтi). В епоху постiндустрiалiзму ситуацiя як1сно змiнюеться, про що свщчить факт iснувания глобалiзацi!.
Сутнiсть процесiв соцiально-економiчного життя, таким чином, визначаються смислами епохи, яш оформлюються певним «символiчним капiталом». В контексп «економiчного часу» така ситуащя пов'язана з процесом самоiдентифiкацi! суспшьства. Пiд цим процесом насамперед розумiеться визначення ролi даного конкретного суспшьства, тобто виявлення його мiсця на «шкалЬ» iсторичного ровзитку. Дана процедура мае вкрай важливе значення для побудови моделей економiчного розвитку, геополiтичних стратегш, внутрiшньо! та зовнiшньо! полiтики тощо. Кожна неточнiсть у визначеннi економiчного часу прирiкае суспiльство на уповшьнення темпiв його руху вперед Вщставання вiд реального положення справ, нерозумшня сутностi смислiв епохи обумовлюе стагнацш, догматизм мислення, що не дозволяе в повнш мiрi мобiлiзувати потенщал розвитку, який мiститься в даному суспшьствг В свою чергу завищена самооцiнка приводить до того, що суспшьство стае не готовим до повномасштабних перетворень. Як наслшок, воно «починае вiдставати в своему руа, об'ективно вiдстаючи вiд iнших держав» [9, с. 246].
В методолопчному плаш «економiчний час» можна визначити як вид (одиницю) соцiокультурно! та господарсько! еволюцi!, в рамках яко! вш iснуе. З позицiй загальнонауково! методологи можна виокремити ешстемолопчш характеристики «економiчного часу» як еволюцiйно! детермiнанти, в рамках яко! здшснюеться розвиток економiчних процесiв та цивiлiзацiйних змiн. В контексп такого пiдходу час (еволюцшна одиниця) постае як
«надiндивiдуальна, котра самовiдтворюеться та еволюцiонуе, стiйка i регульована система, особливий тип (форма) оргашзацп, взаемодi!, поведiнки i найменша одиниця класифжацп суб'ектiв/об'ектiв еволюцi!» [6, с. 219 ]. Отже, час визначае юторичний етап юнування i розвитку свiтово! економiчно! системи, !! змiстовне наповнення певними соцiальними i культурними смислами.
Сучасний темпоральний вимiр економiчного розвитку визначаеться смислами постiндустрiального суспшьства. Воно являе собою глобальну трансформацш, яка радикально багато в чому заперечуе увесь попереднш досвiд, i «не менш революцiйна, нiж промисловий переворот» [2, с. 174], який започаткував iндустрiальну епоху. Теорiя «поспндустл^ального
В1сник економ1ки транспорту 1 промисловост1 № 38, 2012
суспiльства» в метoдoлoгiчнoму плаш втiлена у фшософп пoстмoдернiзму. «Започаткований як суто культурoлoгiчна течiя суспшьно! думки в 60-х рок1в минулого стoлiття, пoстмoдернiзм лише тепер почав набувати ознак соцюлопчно! доктрини, спроможно! пояснити природу нового суспiльства, яке стверджуеться» [2, с. 175], -зазначае А.С.Гальчинський. Воно i е ознакою нового часу, який вимагае всього нового -екoнoмiки, культури, пoлiтики, мoралi, i, що не менш важливо, ново! людини.
Зазначимо, що в контексп сучасно! теорп «симвoлiчнoгo виробництва» постмодершзм е його фазою, пов'язаною з рiзким пiдвищениям «гнучкoстi», рухoмoстi штелектуальних форм i образом, який досягаеться цшою дистанцiнування «знака» вiд «референта». В цьому поворотному пункп i виявляе себе «новий час». В першу чергу в тому, що вщбулося ототожнення експериментiв iнтелектуалiв в обласп «текстово! форми» само! по соб^ звшьнено! вiд змiсту, з практичною сощальною мoтивацiею нового тдприемницького класу, який прагне «попрацювати» з екoнoмiчними, зокрема грошовими, формами самими по соб^ незалежно вiд обмежень екoнoмiчнoгo (виробничого) порядку. В зв'язку з чим грoшi стають «знаками», як прагнуть бути такими ж формальними, незалежними вiд «референтiв» (реальних об'екпв, реального виробництва), як i пoстмoдернiстське «письмо» («знаки»). Отже, сучасна пoстiндустрiальна ринкова екoнoмiка, «переoрiентoвана з реально! виробничо! сфери на сферу фшансово-спекулятивну, де зараз здобуваеться основна маса прибутку, бере на озброення постмодершстську фiлoсoфiю самодостатнього знаку» [8, с. 19]. Так виникае новий екoнoмiчний проспр, який визначае нову епоху. Тим самим суспшьство i людина починають жити в новому екoнoмiчнoму часi (вимiрi). Його ознакою, зокрема, е нова економжа - bubbleeconomics.
Сучасна bubbleeconomics (bubble -«фжтивне пiдприемствo», «уявне збiльшения», «бульбашка») oрiентуеться не стiльки на створення нових тoварiв та послуг, що, по теорп Й.Шумпетера, е основою шновацшного розвитку, ск1льки на перерозподш накопичено! вартoстi [4, с. 19]. 1ншими словами, вплив шформацшно! екoнoмiки на багато стoрiн розвитку свггового господарства у суспiльнoму життi приводить до стимулювання у всьому свт «спекулятивного буму i створення «екoнoмiки казино». Альфою i омегою останньо! е гра на фoндoвiй бiржi на пiдвищения або пониження курсу акцш» [4, с. 15]. Специфжа «ново! екoнoмiки», таким чином, полягае в и репрезентoванoстi сферою нематерiальнoгo виробництва, що свiдчить про зростання питомо! ваги шформацшно! екoнoмiки, монопольним ресурсом в якш слугують
шформащя i знания. Останне е передумовою не лише «виробництва нового знання, але i таких (знань - О.Домбровський), доступ до яких обмежений, поск1льки знання та iиформацiя на вiдмiну вiд iидустрiальиих благ вiдрiзняються рiдкiсиiстю i обмежеиiстю, а зростання витрат на !х виробництво непропорцшне одержаним результатам» [4, с. 16]. В тдсумку це формуе новий економiчний простiр, який стверджуе юнування ново! епохи, вимiром яко! е смисли нового економiчного життя.
Характеристикою останнього е, зокрема, економiчна стратифжащя, яка веде за собою еколопчну та iнновацiйну стратифiкацiю. Це виявляеться в перенесеннi затратних виробництв, особливо !х старих галузей, в кра!ни з дешевою робочою силою. В постiндустрiальних кра!нах залишаються, як правило, високотехнолопчш та науковi виробництва. Дана ситуащя викликае постiйну критику, яка часто вбачае «винуватцем» цього як глобалiзацiю, так i процес 11 здiйснения. «Частково це пов'язано з тим, що ВМФ, Всесвинш банк i ВТО дiють в штересах бiльш передових розвинених кра!н - i в iнтересах особливих груп в цих кра!нах, - чим в штересах свиу, що розвиваеться» [10, с. 249], - зазначае Дж.Ю.Стиглщ.
Сучасна (нова) модель економiки характеризуеться також як «фiктивний каттал», що виникае на основi трiади промислового, торгового i фiнансового катталу. «Фiктивний капiтал» зосереджуеться головним чином на фондовому ринку у виглядi виробництва цшних паперiв - деривативiв, iснуючих в електронному виглядi. Саме «фiктивний капiтал» у виглядi фшансових «бульбашок» е сьогоднi найбiльш прибутковим, що стало головною ознакою нашого «економiчного часу», тобто сучасно! епохи, змют яко! складае фiнансова економжа.
Характеристикою «ново! економiки» е також «монетаризм», який, гшертрофувавши в економщ роль грошей, генеруе процес становлення «корпоративного катталу» (Дж. Сорос), що перетворюеться у <^ртуальний». Але це не означае його негативну характеристику, осшльки, як довела сучасна св!гова господарська практика, «рiвень монетизацi!, тобто сшввщношення грошово! маси до ВВП в розвинених кра!нах складае 60-90 %. А в таких кра!нах, як США, Япошя, Китай, цей показник перевищуе 100 %, що дозволяе забезпечити грошовою масою потреби економiки» [4, с. 21].
Для того, щоб визнати i позитивний змют специфiки сучасно! «ново! економiки», обумовлену часом !! iснувания та розвитку, потрiбен вiдповiдний рiвень, або споаб мислення, тобто мислення сучасне. З точки зору З.М.Оруджева, «iстинна, виршальна сила iсторi! -не армiя, не економiка, а спосiб мислення епохи,
В1сник економ1ки транспорту i промисловост1 № 38, 2012
тобто те, що метиться всерединi людини» [7, с. 22]. «Всередиш» iсторiï е щось, яке «керуе» виникненням i розвитком зовтштх явищ - подiй, особливостей, економж, винаходiв, знарядь виробництва тощо. Так, О.Шпенглер писав: «Не Наполеон сформулював №ï парламентаризму, а вони його, i, вже ставши iмператором, вш повинен був i надалi здшснювати ïx в боротьбi з единою державою, яка бажала того ж - з Ашгаею. Його iмперiя - творшня французькоï кровi, але англшського стилю. В Лондовi зусиллями Локка, Шефтсберi i Кларка, насамперед Бентама була розроблена теорiя «европейсь^' цившзаци» -зах1дного еллiнiзму i перенесена в Париж Бейлем, Вольтером i Руссо. В iм'я цiеï Англи парламентаризму, дiловоï моралi i журналютики люди воювали ..., i у вах битвах англiйський дух одержував перемогу - над французькою культурою Заходу» [11, с. 310]. Те ж саме було в шших крашах, куди приходила ринкова економжа, яка знищувала руками реформаторiв феодалiзм, стверджуючи тим самим нову епоху, новий економiчний час.
Це була одна iсторiя, одна вторична епоха з одним-единим безособовим «правителем» -способом мислення епохи «великих потрясшь», яка зародилася ще в перюд Реформацп, остаточно сформована в процеа Просвiтництвa, революцiй Х1Х - початку ХХ столиъ. Отже, суспшьством завжди «керуе» iсторично певний споаб мислення. Коли вш починае змiнювaтися в результaтi появи в його структурi новоï логiки, нового духовного зв'язку, нових iдей, тодi i вшбуваеться «буря вiдкрить i нововведень в культурi i взaгaлi в житп суспiльствa, виникае «новий досвш», нова епоха» [7, с. 23]. Як приклад - «нова економжа (bubbleeconomics), котра стала результатом i лопки постмодернiзму, i новоï лопки економiчного мислення.
Стосовно останнього, то воно, о^м всього, е результатом застосування нових методологiчниx рефлексiй. Адже економiчнa наука може плiдно розвиватися при наявносп сучaсноï методологiï, котра «зазвичай aктуaлiзуе своï визначення насамперед на вшповшних зламах у розвитку теорп» [2, с. 5]. Що приводить до «вшбрашвки» вiджилого i обумовлюе необxiднiсть осмислення нового, яке стверджуеться, стае «новим соцiумом», «новою економжою», «новою людиною», «новою епохою». Зрештою - часом нового цивiлiзaцiйного буття.
Висновки. Вимiром соцiaльного життя людини е час, котрий виступае вимiром економiчноï, культурно!, полiтичноï, дуxовноï сфер життя суспшьства. Час е своершним iндикaтором цивiлiзaцiйного розвитку, оск1льки виявляе мюце
суспiльства на шляху прогресу, показуе його досягнення i прорахунки, що дае можливiсть враховувати набутий досвш. Особливiстю часу як категорп е детермшащя ним рiзних проявiв суспшьного буття. Це дозволяе говорити про «економiчний час», який визначае появу «ново! економ^». В свою чергу «час» в процеа юторп розвитку сощуму обумовлюе «спосiб мислення» епохи, котрий впливае на li структуру i вiдiграе роль парадигми, в рамках яко! народжуеться нове мислення, можливють нового вирiшення проблем, вибору напряму цивiлiзацiйного поступу.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРА
1. Андерсон Б. Воображаемые сообщества. / Б. Андерсон - М.: Канон-Пресс-Ц, 2001.- 320 с.
2. Гальчинський А.С. Економiчна методологiя. Лопка оновлення. / А.С. Гальчинський- К.: АДЕФ-Украша, 2010. - 572 с.
3. Зимбардо Ф. Парадокс времени. Новая психология времени, которая улучшит вашу жизнь./ Ф.Зимбардо, Дж.Бойд - СПб.: Речь, 2010. - 352 с.
4. Сщенко П.С. Подолання ринкового романтизму i фундаменталiзму - економiчний iмператив сучасностi / П.С. £щенко, А.Г. Арсеенко // Економжа i прогнозування. - 2010. - № 2. - С.7-25.
5. Ламакин А.С. Сетевая экономика -феномен информационной эпохи / А.С. Ламакин // Философия хозяйства, 2011. - № 6(78). - С. 174182.
6. Мартишин Е.М. Методологический инструментарий современного исследования экономической эволюции / Е.М. Мартишин // Философия хозяйства. - 2011. - № (75). - С. 216223.
7. Оруджев З.М. Способ мышления эпохи и принцип априоризма / З.М. Оруджев // Вопросы философии. - 2006. - № 5. - С. 18-32.
8. Панарин А.С. Постмодернизм и глобализация: проект освобождения собственников от социальных и национальных обязательств / А.С. Панарин // Вопросы философии. - 2003. - № 6. - С. 16-36.
9. Павлов Ю.М. Социальное время / Ю.М.Павлов, А.И. Смирнов // Философия хозяйства. - 2002. - № 2. - С. 245-246.
10. Стиглиц Дж.Ю. Глобализация: тревожные тенденции / Дж.Ю. Стиглиц пер. с англ. И прим. Г.Г.Пирогова. - М.: Мысль, 2003. -304 с.
11. Шпенглер О. Закат Европы.-В. 2-х т./ О.Шпенглер - М.: Мысль, 1993. - Т 1. - 666 с.
Аннотация. В статье исследуется проблема категории «время», содержание которого определяет смыслы социального, экономического, культурного, духовного развития цивилизации.
Вкник економжи транспорту i промисловост1 № 38, 2012
Понимание «экономического времени» позволяет выяснить сущность современных глобальных процессов в мировой экономике. Акцентируется внимание на взаимосвязи экономических «времени» и «пространства» с «образом мышления» эпохи.
Ключевые слова: время, экономическое время, социальное время, цивилизация, методология, мировая экономика, способ мышления.
Summary. The paper explores the problem of category "time" whose content determines meanings of social, economic, cultural and spiritual development of civilization. Understanding the "economic time" allows to explain the essence of contemporary global processes in the global economy. The attention on the relationship between economic "time" and "space" of the "way of thinking" era.
Keywords: time, economic time, social time, civilization, methodology, the world economy, way of
thinking.
Рецензент к.е.н., доцент УкрДАЗТМаковоз О.В. Експертредакцшног колегИ к.е.н., доцент УкрДАЗТ Токмакова 1.В.
УДК 330.341.1
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ШНОВАЦШНО1 СТРАТЕГИ В УМОВАХ
ГЛОБАЛ1ЗАЦП
Каплун С.О., к.п.н., Товма Л. Ф., ст викладач (АВВ МВС Украгни)
Стаття присвячена шляхам формування та розвитку базових тновацшних стратегш для розвитку нацюнальног економжи через iнновацшний розвиток тдприемств та регютв. Ключовi слова: тноваци, стратеЯя, глобал1зацш, економта.
Постановка проблеми та и зв'язки з науковими чи практичними завданнями. Свiтoвi глoбалiзацiйнi процеси повшстю змшили шновацшш процеси. Ц два паралельних i взаемопов'язаних явища мають значний вплив на мiжнарoдну економжу, а саме на функцюнування фiрм, регютв та держав.
За таких умов екoнoмiчне зростання залежить ввд дiевoстi шновацшно! политики на репональному, нацюнальному та
наднацюнальному рiвнях, тому що спад екoнoмiчнoгo розвитку призведе до збшьшення безробитя, росту шфляцп, зниження якосп життя населения. Для уникнення таких наслщшв використовують шновацшш стратеги, ко^ спрямовуються на реалiзацiю шновацшних проекпв на рiзних рiвиях сoцiальнo-екoнoмiчнoгo життя.
Анал1з останн1х до^джень i публшацш та видтення невиршених частин загальног проблеми. Сучасш закордонш та вичизияш наукoвцi розглядають рiзнi напрями iннoвацiйнoi стратегii. Так, Гусаков М.А. [1], Гончаренко Л.П. [2] визначають напрями iннoвацiйнoi стратегii, як:
- технолопчний прорив на oснoвi сво!х вiдкриттiв i винахoдiв - стратепею "нарощувания";
- технoлoгiчне запозичения (Япoнii, кра1ни Пiвденнo-схiднoi Азii), тобто використания сво!х наукoвo-технoлoгiчних розробок, технологш та iн. спираеться на застосовування придбаних за кордоном патентiв - стратепя "наздогаияия" або стратегiя "запозичения";
- участь у виготовленш ново! продукцп -стратегiя "перенесения ".
Аналiз використания цих стратегiй на вiтчизиянoму екoнoмiчнoму прoстoрi доводить, що змшана стратегiя iннoвацiйнoгo розвитку санкцюнуе розширения практичних дiй та використания власного шновацшного пoтенцiалу галузi, фiрми, регioну та iн. [1]. Використания змшано! стратегii, беручи до уваги !! технoлoгiчну багатoукладнiсть та значну рiзнoманiтнiсть розвитку регioнiв призводить до диференщацп !х iннoвацiйних можливостей [3]. Саме тому, розробка та реалiзацiя точних репональних стратегiй, кoнцепцiй, програм iннoвацiйнoгo розвитку, вирiшеннi фiнансoвих питань, вiдбiр i пiдгoтoвка кадрiв та ш., стае ключовим фактором екoнoмiчнoгo розвитку галузi, фiрми, регioну,
© Каплун С.О., Товма Л.Ф.
BiciiiiK ек,омом1к,и транспорту i промисловостi № 38, 2012
