Два варианта крымскотатарской народной песни «Таш огълан» («Каменный юноша») Текст научной статьи по специальности «Искусствоведение»

ФОЛЬКЛОРШЫНАСЛЫКЪ — ФОЛЬКЛОРИСТИКА

О.М. Гуменюк.

E-Mail: [email protected]

Два вар1анти кримськотатарсько'1 народно'1 nicHi «Таш огълан» («Камшний юнак»)

УДК: 398.8838 (=612.145)

Ольга Николаевна Гуменюк.

Два варианта крымскотатарской

народной песни «Таш огълан» («Каменный юноша»)

Можем говорить о таких существенных чертах художественного мира крымскотатарской народной песни как проникновенное постижение людских печалей и радостей; передача широкой гаммы чувств, тонких оттенков настроения, интонационное богатство. Ей присущи метафоричность и сконденсированная символика лаконичной образности; динамическое развитие лирического сюжета, за которым нередко угадываются черты сюжета фабульного. Также стройность и изысканность композиции; система экспрессивных повторов, усиливающая орнаментальность и четкую слаженность изложения; эффектная звуковая и ритмическая организация.

Отмеченные черты весьма характерны и для такого песенного фольклорного произведения как «Каменный юноша». В предлагаемой статье детально рассматриваются два варианта этой любовной песни, помещенные в основательных сборниках Ягъя Шерфединова и Ильяса Бахшыша. Если в первом из рассмотренных вариантов речь идет о глубоких душевных переживаниях печально влюбленного юноши, то во втором варианте лирическое изложение ведется от имени девушки, недовольной тем, что юноша относится к ней довольно прохладно, не так, как бы ей хотелось. Оба варианта печальны в своей ведущей тональности, но при этом также не лишены оптимистичных нот, надежд на достижение взаимопонимания между влюбленными.

Ключевые слова: крымскотатарский фольклор, песенная лирика, вариативность, тематические мотивы, жанр, стиль.

Olha Mykolayivna Humeniuk.

Two Versions of Crimean Tatar Folk Song

"Tash Olhan" ("Stone Youth")

One can say about such essential features of Crimean Tatar folk song as penetrative comprehension of human sorrows and pleasures; a translation of a broad scale of feelings and of slender tins of mood; richness of different tonalities. There are inherent to Crimean Tatar folk song picturesque metaphors and concentrated symbols in a laconic figurative manner; a dynamic development of a lyric plot, where one can guess contours of a narrative topic, also slenderness and refinement of composition; a system of expressive reiterations, which reinforce an ornamental concord of exposition; an effective sound and rhythmic organization.

Noted features are very typical for such vocal folklore work as "Stone Youth". The proposed article deals with investigation of two versions of this love song, which are included to the solid collections by Yahya Sherfedinov and Ilyas Bakhshysh. Deep soul excitements of sadly in love young man are depicted in first version. Lyrical exposition of the second one is conducted on behalf of girl, who is disgruntled by rather cold attitude of young man to her. Both versions are sad in their leading tonality. But still they are not deprived of the optimistic notes, of the hopes on mutual understanding between two beloved.

Keywords: folklore by Crimean Tatars, song lyrics, variability, thematic motives, genre, style.

Кримськотатарська народна шсня, як вщомо, записувалася й вивчалася багатьма дослiдниками, серед чшх праць видшяють-ся зокрема збiрники й студи таких вiдомих фольклориспв як Олексiй Олесницький [Олесницкий, 1910], Асан Рефатов [Refatov, 1932], Муртаза Велщжанов [Ве-лиджанов, 1992], Февзi Алieв [Алиев, 2001], Аблязiз Велieв [Велиев, 2007]. Осо-бливий внесок у цю справу зробили також Яг'я Шерфедшов [Шерфединов, 1931; 1979; 1990] та 1льяс Бахшиш [Бахшыш, 1940; 1977; 1996; 2004], на чих фольклор-них записах грунтуеться запропонована публшащя. Однак праць, у яких би детально розглядалися й аналiзувалися окремi твори кримськотатарського пiсенного фольклору, ще замало. Певною мiрою за-повнити означену прогалину покликана ця стаття.

Пiсенний фольклор кримських татар надзвичайно багатий за своши тематични-ми мотивами, образними реалiями, настро-евими вiдтiнками. Особливе мiсце займае в ньому шсня кохання. Такий вельми само-бутнiй фольклорний твiр як «Таш огълан» («Камшний юнак») належить до печальних пiсень, шсень гострого вiдчуття самоти. Очевидно, ця лiрична шсня е вiдгомоном якоюь давньо! забуто! легенди, у фантас-тичнiй образностi яко! справдi мч- фпуру-вати образ камiнного юнака. Тут же ця ка-мшна ознака е швидше за все рисою худо-жньо! образностi переносного характеру. Камшшсть тут можна трактувати як пси-хологiчний стан гранично! стриманоси, застиглостi, засекреченостi глибоких пе-реживань, про якi свiдчать лише деяю, хоч i вельми промовист деталi, такi, напри-клад, як сльозина в очах.

Образнiсть ще! пiснi доволi загадкова. Цiкаво, що тут, як, наприклад, i в шсш «Сув акъар тыныкъ-тыныкъ» («Вода плине прозора-прозора»), фiгуруе жовтий патр, у який загортаеться одяг:

Сары къягыт ёлладым,

Сары шалым сармая.

(Жовтий патр послав,

Загорнувши свою жовту шаль).

[Шерфединов, 1979, с. 119; далi варiант цитуеться за цим виданням].

Що саме означае посилання комусь (пе-вно, далекш коханiй) у жовтому паперi свое! жовто! шалi, нинi важко сказати. Але, без сумшву, жовтий колiр тут пов'язаний зi символшою розлуки й печалi. Це шдкрес-люе короткий дворядковий приспiв, який з особливою мелодшшстю, щоразу двiчi по-вторюючись, проймае всю шсню:

Аманым да, таш огълан,

Таш огълан, козлери яш огълан.

(Ой жалю мш, камшний юнак,

Камшний юнак, з1 сльозою в очах юнак)

Лакошчш, можна сказати, карбоваш дворядковi куплети пiснi, чiтко означеш, нiби ограненi наскрiзним приспiвом, роз-вивають мотив затаено! тривоги, за допо-могою промовистих образних деталей так-товно окреслюють журливi пiдтексти. У другому куплет^ як i в першому, варда-ються образи, яю стрiчаються також у вже згаданш пiснi «Сув акъар тыныкъ-тыныкъ». Тут також щеться про пташку як про символ сподiвання:

Бир учан къуш буламадым

Севген яреми сормая.

(Жодно! пташки не стр1в,

Аби про свою любов розпитати).

Третiй куплет повторюе й розвивае об-разнiсть першого, зокрема перегукуеться з ним за допомогою анафори (Сары... - Сары...). Тут уже не просто подаеться натяк, а цшком виразно йдеться про бшь, який усе вiдчутнiше проймае лiричного героя:

Сары къягыт сарысы,

Тутты да башым агъырсы.

(Жовтого паперу згорток,

Вмить голова моя розболшася).

Досить вiдчутна емоцiйна динамша, яка вишукано проймае такi лакошчш карбова-нi рядки, особливо виразно даеться взнаки в останньому куплет^ де звернення до дiв-чат позначене незгасшстю сподiвань стра-жденного героя i, можна сказати, знаменуе вiдкритий фiнал. Хоч не дуже в це вiрить-ся, але хотшося б, аби герою справдi вда-лося знайти якусь в^ху:

Келин, къызлар, сорайым,

Ёкъмы сизде дарысы.

(Нареченi, дiвчата, питаю я,

Чи нема в вас для мене розради).

Ч^кють, карбовашсть, лашдаршсть та водночас глибока емоцшшсть, яка за вс1м цим кристься й динам!чно окреслюе не лише наростання душевно! зболеносп ль ричного героя, а й появу в нього непевного вщблиску надп, - така образно-штонацшна контрастшсть визначае художнш лад ще! шсш. Важливу роль тут вщграе вже згада-на система повтор1в. Слщ додати, що в гост щоразу дв1ч1 повторюеться не лише дворядковий приств, а й так само дворяд-ковий кожен куплет. Звертають на себе увагу також внутршш й м1жрядков1 емо-цшно шдсилювальт словесш повтори (Сары къягыт - Сары шалым - Сары къягыт; таш огълан - Таш огълан - яш олгъан), звуков! перегуки (Сары - сармая; Сары - сарысы); синошм!чш подвоення (Келин, къызлар). Така оргашзащя невеликого текстового простору надае останньо-му особливо! виразност! та впливовость

Вельми своерщна, можна нав!ть сказа-ти, ушкальна строф!чна структура п!сн!. Ч!тк! дворядков! куплети, ч!ткий дворядковий приств - усе це, як зазначалось, цш-ком в!дпов!дае характерному для шсш ми-стецькому лакон!зму. Але це ще не все. Якщо уважн!ше придивимось ! звернемо увагу на римовану конструкц!ю, то поба-чимо, що ц!л!сну, об'еднану щею констру-кц!ею не дворядкову, а таки чотирирядкову строфу неспод!вано, раптово, якось квап-ливо, а зрештою наст!йно й методично пе-реривае приств, чим ефектно увиразнюе властивий шсш внутршнш нерв. Така по-ява присп!ву посеред в!ршовано! строфи, така нетотожн!сть строфи й куплету -явище вкрай р!дк!сне. Можна сказати, що перш! два куплети шсш, хоч кожен з них ! вщокремлений та завершений присшвом, становлять едину строфу з перехресним римуванням (abab), а трет!й ! четвертий куплети - таку ж строфу з! способом римуванням, поширеним у руба! (aaba). Така змша способ!в римування, мабуть, теж не випадкова й своер!дно позначае згадану емоц!йну динам!ку. Рими, що послщовно припадають тут на прикшцев! трискладов!

стопи, багат! й повнозвучш, особливо в другому й четвертому рядках першо! стро-фи (сармая - сормая), у другш строф! (сарысы - агъырсы - дарысы).

Природно, що в цш шсш ритм вщзнача-еться особливою ч!тк!стю, маемо в кожному рядку неухильне, лише з украй пооди-нокими в!дступами поеднання чотирискла-дово! й трискладово! стоп. В чомусь близь-кий до европейського хорея, цей ритм ве-льми поширений у кримськотатарському фольклорному жанр! тюркю, який деякими фольклористами, наприклад 1льясом Бах-шишом, позначаеться як енгиль лирик йыр-лар (легю л!ричн! шсш) [Бахшыш, 2004, с. 75].

Якщо у вар1анп Я. Шерфед!нова тсня «Таш огълан» сп!ваеться в!д чолов!чого !мен!, то у вар!ант! 1л. Бахшиша [Бахшыш, 2004, с. 166] л!рична оповщь вочевидь на-лежить д!вчин!. Вона печалиться, пережи-вае з приводу незворушносп, можливо й байдужосп щодо не! «камшного хлопця». Але все ж таки не втрачае спод!вань на йо-го приязнь, щоразу у приств! звертаючись до коханого з виявом таких спод!вань, !з закликом не цуратися !!:

Таш огълан, козьлери яш огълан, Аманым да, таш огълан, Таш огълан, сар мени, яш огълан. (Камшний хлопче, очi тво!' молод^ хлопче, Ой жаль менi, камшний хлопче, Камшний хлопче, обшми мене, юний хлопче).

[Бахшыш, 2004, с. 75; дал! вар!ант цитуеться за цим виданням].

Присп!в крие в соб! особливу емоц!йну глибину. Ч!тю, лап!дарн!, але пойнят! зво-рушливою емоц!йн!стю фрази, сув'язь вну-тр!шн!х та прик!нцевих рим редифного характеру, словесш та штонацшш повтори, промовистий звукопис (повнозвучне, рясно вживане «а» н!би долае тривожшсть шип-лячих) - усе це забезпечуе впливову, мож-на сказати, ударну силу рефрену, котрий сприймаеться як згусток життествердно! лаг!дно! енерг!!, епщентром яко!, мабуть, можна вважати близьке до вигуку (як ! ряд под!бних до нього) ключове тут слово «сар» («обшми»).

У куплетах п!сн! вар!юються й розви-

ваються тужливi мотиви, яю щоразу ури-ваються й певною мiрою долаються закли-чними штонащями приспiву. У першому куплей символом печалi й розлуки висту-пае згорток жовтого паперу. Тут цей образ при бажаннi можна потрактувати, напри-клад, як лист iз прикрою вютю, яка так вразила геро!ню:

Сары къягыт сарысы,

Тутты башым агърысы, аманым,

таш огълан.

Чыкъайым багъчалара,

Къалсын башым агърысы, аманым,

таш огълан.

(Жовтого паперу згорток, Охопив мою голову б1ль, ой жаль меш, камшний хлопче. Вийду я в сад,

Може покине мене головний бшь, ой жаль меш, камшний хлопче).

Образшсть другого куплету розвивае мотив безмежного щирого кохання й запе-внення у вiдданостi обранцю свого серця за будь-яких умов, всупереч будь-якш скрутi:

Арабая таш къойдым,

Яр ёлуна баш къойдым, аманым,

таш огълан,

Шу къазалы ёлуннъа,

Гонълюми ёлдаш къойдым, аманым,

таш огълан.

(На гарбу камшь поклала, На шлях кохання вийшла безоглядно [На шлях кохання голову поклала], ой жаль меш, камшний хлопче, На цьому тривожному шляху Хай би ти був супутником мо!м, ой жаль меш, камшний хлопче).

Переживання геро!ш, И душевне сум'яття окреслюються за допомогою на-рощування образно! динамiки: дiвчина ви-ходить у сад (Чыкъайым багъчалара), ба-чить себе на шляху (варiацi! слова ёл -шлях, дорога - тричi стрiчаються в другому куплет^, врештi вона здшмаеться на гiрське верхiв'я:

Чыкъайым юкселере,

Бакъайым эреклере, аманым, таш огълан,

Сырларымы ачайым,

Дагъдаки тереклере, аманым, таш огълан.

(Вийду я на верх1в'я,

Погляну вдалечшь, ой жаль менi, камiнний хлопче, Свою таемницю розкрию Прським деревам, ой жаль меш, камшний хлопче).

Неспроможна втекти вщ гiрких тривог, геро!ня в печалi вертаеться у свiй сад, де навт квiти переймаються !! болями:

Козьлеримден яш тамар, Чекильмейджек бу гъамлар, аманым, таш огълан,

Солды меним дерминден,

Багъчамдаки сусамлар, аманым, таш огълан.

(З мо!х очей сльози ринуть,

Шяк не збутися журби, ой жаль меш,

камшний хлопче,

З1в'яли в1д туги мое!'

В моему саду 1риси, ой жаль меш,

камшний хлопче).

Лакошзм, ч^юсть та виразнiсть образно! мови окреслюеться з допомогою про-мовистих фразеологiзмiв (як-от «Яр ёлуна баш къойдым»), влучних метафор (особливо вишукана метафора в останньому куп-летi, також i метафора наскрiзна, що дала назву шсш). Така образна чiткiсть та вира-знiсть дiткливо, дуже вщчутно передае ди-намiку душевних переживань лiрично! ге-ро!нi. Характернi в цьому фольклорному творi також штонацшна контрастнiсть ку-плетiв та рефрену, багате римування, по-дане тут за способом, найбшьш пошире-ним у поетичнш формi руба!, сугестивна система повторiв - такi риси визначають особливоси варiанту пiснi «Таш огълан», поданого у збiрнику 1л. Бахшиша.

Обидва розглянутi варiанти кримсько-татарсько! народно! пiснi «Таш огълан» вщзначаються неабиякою емоцiйною на-сичешстю, яку увиразнюе чiткiсть i лашда-рнiсть образно! мови. Тут переважають журливi iнтонацi!, якi також пойняп ореолом загадковостi. Багатий звукопис, вигад-ливе римування, своерiдна мшлива ритмi-ка, що пiдкреслюе динамшу лiричного сюжету, - характерш поетичнi прикмети роз-глянуто! шсш В першому з розглянутих варiантiв (варiантi зi збiрника Я. Шерфе-дiнов) лiрична оповiдь ведеться вщ iменi печального юнака, який надшяеться пере-носними ознаками камiнностi, позаяк вш

глибоко переживае свою самоту, розлуку з далекою кохано, але прагне бути вкрай стриманим у виявi сво!х почуттiв. У другому з розглянутих варiантiв лiричною ге-ро!нею постае дiвчина, яка журиться вщ того, що обранець !! серця е «камiнним юнаком», себто доволi прохолодно, не так,

якби !й хотiлося, ставиться до не!. Ще раз пiдкреслимо, що обидва варiанти вщзна-чаються особливою схвильованютю, силою почуттiв, але в другому, ««щвочому», варiантi щ почуття, природно, виявляються все ж таки бшьш безпосередньо.

Лiтература

1. Алиев Ф. Антология крымской народной музыки - Къырым халкъ музыкасынынъ антологиясы. Симферополь: Крымское учебно-педагогическое гос. изд-во, 2001. 600 с.

2. Бахшыш Ибр., Бахшыш Ил. Къырымтатар йырлары. Симферополь: Госиздат Крымской АССР, 1940. 142 с.

3. Бахшыш Ил., Налбандов Э. Сабанынъ саарь вакътында: къырымтатар халкъ йырлары. Ташкент: Гъафур Гъулям адына Эдебият ве санъат нешрияты, 1977. 376 б.

4. Бахшыш Ил., Налбандов Э. Къырымтатар халкъ йырлары. Акъмесджит: Таврия, 1996. 448 с.

5. Бахшыш Ил. Къырымтатар халкъ йырлары. Симферополь: Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2004. 384 с.

6. Велиджанов М. Къырымтатар халкъ йырларынынъ сёзлери акъкъында // Йылдыз. 1992. № 5-6. С. 174-208; 1993. № 1. С. 198-202; № 4. С. 208-223.

7. Велиев А. Иджреттеки къырымтатарларнынъ оджакъларында сёнмеген Къырым атеши // Къырымтатар муаджир тюркюлери / муэлиф ве тертип этиджилер А. Велиев, С. Какура. Симферополь: Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2007. С. 3-22.

8. Гуменюк О. Кримськотатарська народна тсня в фольклористичних досл1дженнях кшця Х1Х -перших десятилиъ ХХ столггтя // Слов'янський свгт: щор1чник. Ки!в: 1н-т мистецтвознавства, фольклористики та етнологп 1м. М. Т. Рильського НАН Украши, 1918. Вип. 17. С. 103-125.

9. Музафаров Р. И. Об изучении фольклора крымских татар // Советская тюркология. Баку, 1970. № 6. С. 110-113.

10. Олесницкий А. Песни крымских турок: текст, перевод и музыка / под ред. Вл. Гордлевского. Москва, 1910. 85 с. / Труды по востоковедению, издаваемые Лазаревским институтом восточных языков. Выпуск 32.

11. Шерфединов Я. Песни и танцы крымских татар. Симферополь: Крымское гос. изд-во; Москва: Гос. муз. изд-во, 1931. 94 с.

12. Шерфединов Я. Звучит кайтарма - Янърай къайтарма. Ташкент: Изд-во лит. и искусства им. Г. Гуляма, 1979. 232 с.

13. Шерфединов Я. Янъра къайтарма - Звучи хайтарма. Ташкент: Г. Гъулям адына эдебиет ве санъат нешрияты, 1990. 230 с.

14. Refatov И. Qъrъm Шаг jъrlarъ. Симферополь: Qъrъm devlet nesrijatъ, 1932. 52 + 98 Ь.