CC BY
15Анота^я. Поруч з введеним у науковий обiг О. Веселовським термЫом психолопч-ний паралелiзм у фольклористиц й лтера-турознавствi вживаються й такi вiдповiднi йому термЫи як поетичний паралелiзм, ху-дожнм паралелiзм. Означений цими тер-мЫами художнiй засiб належить до особливо поширених у фольклорнiй творчост багатьох народiв, зокрема й кримських татар. Цей зааб здебтьшого пiдносить об-разний лад фольклорно твору до вишуканоТ метафоричностi й багатогранноТ символiки. Характерною особливiстю образност крим-ськотатарськоТ фольклорноТ лiрики е ТТ осо-бливий динамiзм. ЗначноТ виразностi лiрич-ному викладу надае широке звернення до невсипущих стихм. Часто переживання лiричного героя супроводжують то буйний, то лагiдний в^ер, густий туман, що врештi розаюеться, мiнливi хвилi рiчкових i морсь-ких вод. До найбiльш характерних зразюв кримськотатарського пiсенного фольклору, в поетиц яких провiдним е вщзначений ди-намiчний образний паралелiзм, належить пюня «Гидинъ, булутлар» («Линьте, хмари»).
Плин переживань лiричного героя в пюы «Гидинъ, булутлар» дуже багатогранний, ш-тенсивний, динамiчний, що й зумовлюе ха-рактерну тут стрiмкiсть розвитку лiричного сюжету. У пюы розвиваеться мотив любов-них страждань, спричинених ревнощами. Художнiй хронотоп цього фольклорного твору пов'язаний з трансформа^ею й пере-осмисленням метафоричностi поетичного паралелiзму, що служить виразнiй передачi змiн душевного стану враженого пркою ре-альнiстю замрiяного лiричного героя.
Ключов\ слова: фольклор кримських татар, лiрична пiсня, поетика, образна система, психолопчний паралелiзм.
Гуменюк Ольга МиколаУвна1 Е-таИ: uakafedra@mail.ru
Експресивнють психолопчного nаралелiзму в кримськотатарськiй фольклорнiй лiрицi (на прикладi пiснi «Гидинъ, булутлар» - «Линьте, хмари»)
УДК: 398.838 (=512.145)
Кримськотатарський фольклор творився протягом багатьох вшв. Вщомо, наприклад, що турецький мандрiвник Евлiя Челебi, описуючи своТ кримськ подорожi, здiйсненi в серединi XVII стол^тя, на пiдтвердження вишуканостi мови мешкан^в центрального Криму наводить поширен серед них стван-ки, як вiдзначаються образною мальовничн стю, грайливою ритмiкою [Челеби, 1996, с. 123]. Але новочасне систематичне збирання й наукове осягнення фольклору кримських татар, зокрема пюенного, розпочинаеться лише наприкшц XIX - на початку XX стол^ь. Одним з пiонерiв ^еТ справи можна вважати украТнського та росмського фольклориста Олексiя Олесницького, який 1910 року пщ маркою Лазаревського шституту схiдних мов у Мос^ видав досить фунтовне видання кримськотатарських народних пюень [Олес-ницкий, 1910]. Тут вмщеы вступне слово редактора й фунтовна передмова упорядника, який систематизував записанi ним пюш за роздiлами «Пюы лiричнi», «Пюы грайливЬ» «Пюы солдатсью», «Пiснi про роайсько-я-понську вмну», «Пiснi юторичы й побутовЬ» «Пiснi переселенсью». У тзнш часи у справу вивчення й видання кримськотатарських народних пюень зробили значний внесок зокрема таю фольклористи, письменники й композитори як Асан Рефатов [Refatov, 1932], Юсуф Болат та 1браТм Бахшиш [Бо-лат, 1939], Яг'я ШерфедЫов [Шерфелинов, 1931]. Завдяки Тхнiм подвижницьким зусил-лям збiрники кримськотатарських народних
1 Гуменюк Ольга Николаевна, д.филол.н., профессор кафедры украинской филологии ГБОУВО РК КИПУ имени Февзи Якубова (Симферополь, Крым)
пюень виходили не лише в 20-30-х роках ХХ стол^тя, а й в умовах депортацп. Важливе значення мае книга «Сабанынъ саарь» («На свiтанку), яка завдяки ентузiазму упоряд-никiв 1льяса Бахшиша, Едема Налбандова та редактора Муртази Велщжанова вийшла 1977 року в Ташкент [Бахшыш, 1977]. Зго-дом тут же побачила св^ випущена двома виданнями капiтальна праця Я. ШерфедЫо-ва, в яюй вмiщенi ноти, оригiнальнi тексти та роайсью пiдряднi переклади [Шерфединов, 1979]. На початку 90-х роюв ХХ стол^тя й пiзнiше в Сiмферополi з'явилися найновiшi видання - насамперед фунтовн збiрни-ки 1льяса Бахшиша та Едема Налбандова [Бахшыш, 1977], Февзi Алiева [Алиев, 2001], 1льяса Бахшиша [Бахшыш, 2004]. Усе це вдячний матерiал для сучасних дослщниюв та iнтерпретаторiв кримськотатарськоТ народно! пюнк
Кримськотатарськi пiснi розмаТтi за своТ-ми темами, мотивами, жанрами. Та найбть-ший масив кримськотатарськоТ фольклор-ноТ лiрики - це, так само як i в украТнському фольклорi, пiснi про кохання. Тут багато пюень, в яких оствуеться дiвоча й жiноча врода, виявляеться св^ла втiха перших лю-бовних вiдчуттiв, поетизуеться сила кохання, а разом з тим немало пюень печальних. Серед кримськотатарських народних пюень можна видтити значну ктьюсть пюень про безталанне кохання. Мотив нещасливого кохання, мабуть, неспроста належить до найпоширешших у свтовм лiрицi, зокрема й фольклорнм. Прагнення вилити в слово, в музичний мотив печаль, спричинену не-роздтенютю палкого почуття чи жорстокютю несприятливих житейських обставин, одвку супроводжуе людину й часом зумовлюе по-яву непроминальних мистецьких осяянь.
В образуй системi кримськотатарськоТ народноТ пiснi важливу роль виконуе поетич-ний паралелiзм, характерний для поетики багатьох народних уснопоетичних культур. Цей зааб здебтьшого пщносить образний лад того чи Ышого фольклорно твору до вишуканоТ метафоричност й багатогран-ноТ символiки. Картини довктля гармонiйно вiдлунюють чи антитетично увиразнюють внутрiшнiй свiт лiричного героя. Дуже часто в пюенному контекст кримськотатарського фольклору сад з його принадами - барвами, пахощами, звуками, з його зеленим тЫистим
пллям, чарiвними квiтами, солодкими плодами, ствучими пташками набувае багато-гранноТ образноТ символiки. Характерна для поетки кримськотатарськоТ лiричноТ пiснi та-кож гра св^лотЫей - тут i мерехтливе листя саду, i плиннють темних ночей, коли при за-паленому свiтлi мудрiТ читають книги (як-от у пюы «Бу геджелер» - «Цими ночами»), i тртотЫня зiр, i жеврiння свiтанкiв.
Характерною ознакою саме кримськотатарськоТ народноТ пюш е неабияка ди-намiчна напруженiсть образностi, завдяки якiй душевш переживання суб'екта лiричноТ оповiдi стають особливо яскравими, експре-сивними i вiдповiдно збуджують особливий вiдгук у реципiента, викликають його ствпе-реживання. Бурхливе море, тихоплинна рка або стрiмкий осяйний потiк, курна дорога, перешкоди й простори, як належить долати (здебтьшого величш гори чи широчЫь степу) - ц та iншi вiдтворюванi в пюнях пейзаж-нi штрихи й розгорнут картини невiддiльнi вiд проникливого художнього психолопзму. ОсобливоТ метафоричноТ виразностi пюен-нiй образностi надае широке звернення до невсипущих стихм - часто переживання лiричного героя супроводжують то буйний, то лагщний вiтер, густий туман, що врештi розсiюеться, мiнливi хвилi рiчкових i морсь-ких вод, летю^ хмари. До найбтьш харак-терних зразкiв кримськотатарського пленного фольклору, в поетицi яких провщним е вiдзначений динамiчний образний пара-лелiзм, належить пiсня «Гидинъ, булутлар» («Линьте, хмари»), яка е основним об'ек-том дослiдження в запропоновашй статтi. Важливо з допомогою детального аналiзу художньоТ структури зазначеного твору про-стежити характер вияву в ньому окреслених поетичних особливостей.
Плин переживань лiричного героя в пюш «Гидинъ, булутлар» дуже багатогранний, Ытенсивний, динамiчний, що й зумовлюе характерну тут стрiмкiсть розвитку лiрич-ного сюжету. Вiдповiдно художнiй хронотоп тут здебтьшого характеризуемся особливою рухливютю, що й знаменуе ключовий у цьому фольклорному творi образ летючих хмари. В цм пюш поруч з поширеним мотивом розлуки з коханою людиною виразно звучить ще один, дещо конкретшший мотив, пов'язаний з любовними переживан-нями, - ревнощк Кохана дютаеться Ышому,
а лiричний герой страждае й мiркуе про те, як несправедливо влаштований свп". Мож-на говорити про постмний, принаймнi часто стрiваний фразеологiзм, котрий здебiльшого е центральним у таких пюнях - в чужих руках, у чужих обммах (эллер къучагъында). Саме до таких фольклорних творiв належить пюня «Гидинъ, булутлар». Найбтьш повний варiант аналiзованого фольклорного твору мютиться у збiрнику Я. ШерфедЫова [Шерфелинов, 1979, с. 67-68].
Закоханий сприймае навколишшй свiт крiзь призму своТх почуттiв, що в цм пiснi ви-являеться з особливою виразнютю. Хмари, якi пливуть по небу, ыби знаменують окри-ленють внутрiшнього стану лiричного героя i не викликають жодних сумних вражень. Перший куплет за своею тональыстю пщне-сений i свiтлий, тож симптоматичний рядок журливих пюенних зойюв («Ой, ой, аман...»), який далi повторюеться в кожному куплетi, тут, здаеться, просто вщтшяе одухотворену бентегу лiричного героя:
Гидинъ, булутлар, гидинъ, Яреме селям идинъ. Ярем татлы да уйкъуда исе, Ой, ой, аман, аманым, аман, Уйкъусын сейран идинъ
(Линьте, хмари, линьте, Коханм моТй прив^ неать. Коли кохана моя солодко спить, Ой, ой, жалю, жалю мм, жалю, Навмте Тй чудесний сон).
Надалi пюня цитуеться за вказаним ви-данням. Словесш повтори, якими пройнятий цей куплет (Гидинъ - гидинъ; Яреме - Ярем; уйкъуда - Уйкъусын; Ой, ой; аман, аманым, аман), надають строфi особливоТ лагщноТ мелодмност, ыби покликаноТ заколисати кохану в солодкому сж, а водночас створю-ють ефект динамiчних перелунь, сшвзвуч-ний емоцiйнiй пiднесеностi лiричного героя.
Наступний куплет починаеться начебто так само пщнесено, закоханий вже не лише небо з хмарами, а й море з рибами залучае у сферу своТх любовних вщчуттв:
Денъиздеки балыкъмыдыр, Бу бизге ляйыкъмыдыр? (В морi плавають риби, Чи не личило б так i нам з тобою?).
Але миттево вщбуваеться емоцмний злам, жорсток слова дальшого рядка, який можна вважати в пюж ключовим, вщент ро-звюють попередню замрiянiсть, далеку вщ реальноТ дiйсностi:
Ярем эллер къучагъында, Ой, ой, аман, аманым, аман, Агъласам айылмыдыр?
(Кохана моя в чужих обммах, Ой, ой, жалю, жалю мм, жалю, Хiба сором плакати меж?).
Тут уже нас^зний рядок зойкiв не вщтн няе, а посилюе провщну тональнiсть рядюв, що оточують його. Ця тональжсть контрастна заявленiй на початку пюж, а водночас вона ршуче увиразнюе журливiсть, яка до цього ледь жеврта в пiдтекстi.
Наступний куплет розвивае печальж переживання, окреслеж в попередньому. Тут навколишжй свiт постае вже не в пщнесено-му, а в потьмареному св^лк Повтор ключо-вого рядка, пщсиленого наскрiзним зойкан-ням, пщводить до гiркоТ констатацiТ тяжкого душевного стану закоханого нещасливця:
Денъизде къум къалмады, Балыкъга пул къалмады. Ой, ой, аман, аманым, аман, Ярем эллер къучагъында, Юректе сабыр къалмады
(Морю бракуе пюку, Рибi бракуе луски. Кохана моя в чужих обммах, Ой, ой, жалю, жалю мм, жалю, Серцю бракуе тержння).
У пщсумковому куплет лiричний герой позбавляеться зовнiшньоТ експресп, тут уже не йдеться про плач чи нестерпний сердеч-ний бть, навiть у наскрiзному розпачливому рядку стае менше зойюв. Все це жби знаме-нуе примирення героя з пркою реальнiстю:
Дерьядаки къайыкълар, Ян гиделер балыкълар. Эджель кельсе де, джан гидер, Ах, севдигим, аманым, аман, Эким кельсе кярмы эйлер?
(На морсьюй бистрин човни,
Бiля них риби пливуть.
Прийде юнець - вiдпливе душа,
Ах кохана моя, жалю мм, жалю,
Прийде лкар - хiба поможе?).
Але спокiй, який вчуваеться в останньо-му куплетi niCHi, оманливий. Тут, як i ранше, застосовуеться засiб поетичного паралелiз-му. Риби, як пливуть бiля човна, напевно ж, приречен на смерть, - ïx рибалки зловлять у сво' сiтi. Це не т риби, якi перед тим втьно рухалися у водi, як хмари в небк Очевидно, з потраплянням у сiтi пов'язаний i наявний у попередньому куплей образ риби, яка втра-чае луску.
Вщчуття руху, яке проймае всю пюню, набувае похмурого забарвлення. Трансфор-мацiя цього вщчуття пов'язана з переосмис-ленням контексту, в якому вживаеться слово «гидмек» («вщходити, вiдпливати, минати, линути...»), що ним починаеться пюня. Якщо в перших рядках це був рух до омрiяного щастя, то далi - до смерт чи принайми до думок про не'. Слово «гидмек» в останньо-му куплей еднае образ риб, що пропливають бтя човнiв («гиделер балыкълар»), з образом людсько' душi, яка вщходить в iнший свiт («джан гидер»). Наостанок зринае згад-ка про лкаря, приxiд якого таюй зраненiй душi навряд чи може чимось зарадити. В^м, подача тако' згадки у формi запитання, а не ствердження, не зшмаючи сумно', може, навiть трагiчноï тональностi, лишае тут мож-ливiсть для рiзниx трактувань, ймовiрно, й менш песимютичних.
Динамiчна композицiя пiснi, яка зокрема виявляеться у настроевих переливах - вщ свптпо!' пiднесеностi до пркого вiдчаю й далi моторошного спокою, пiдкреслюеться рисами анафорично'' оргаызаци вiршованоï мови, зокрема в першому куплетi: Яреме - Ярем (а далi це слово зринае на початку рядюв у двох наступних куплетах, зрештою з'яв-ляеться у синонiмiчнiй формi в останньому: Ах, севдигим). Так само анафорична оргаш-за^я вiршованоï мови даеться взнаки в зачинах другого, третього й четвертого купле^в (Денъиздеки - Денъизде къум- Дерьядаки), в останньому куплей (Эджель кельсе - Эким кельсе). Римування тут подаеться за принципом, найбтьш поширеним у формi руба', дещо видозмЫеним внаслiдок появи на-с^зного рядка зойкiв (aabca), що по-своему сприяе досягненню особливо' мелодiйностi, шби покликано' заколисати, приборкати, огорнути настмну тривогу. Тривожнiсть ак-центуеться зокрема нерегулярним чергу-
ванням точних i тавтолопчних рим, також раптовою дисгармонмнютю своерiдного пуанту - зниженню точностi прикiнцевоï рими останнього рядка: къайыкълар - балыкълар... - кярмы эйлер. Ефект заколисування тривоги проглядаеться також у поперемш-ному порушены й вщновлены ч^кого рит-мiчного малюнка, заявленого першими рядками пюнк
Образна динамiка - характерна жанро-во-стильова ознака аналiзованого фольклорного твору. Окреслена картина постае своерщною кристалiзацiею певно' любовно' юторп, не розказано' детально, а емоцмно пiдсумованоï. З цим пов'язана така прикмет-на тут риса як доволi стрiмкий розвиток лiричного сюжету. На початку пiснi подаеть-ся пойнятий захоплено-патетичними та ла-гщно^ричними iнтонацiями куплет, який не вщуе нiякоï тривоги. Провiдна тональнють першого куплету лиш ледь вщтЫяеться легкою бентежнiстю. Але поступово триво-жнiсть означаеться все виразнiше й сягае свого апогею наприюнц пюнк
В образностi кримськотатарсько' народно' лiричноï пiснi дуже часто особливу роль виконують птахи, вттюючи тривоги й пори-вання людсько' душк Польоти сов, квилiння пугачiв, туркотЫня голуба, ширяння сокола, солов'ïнi трелi - не раз у пюнях такi образи вiнчають поетичнi паралел^ сприяють смис-ловiй та емоцмнм виразностi художньо' мови. У пюы «Гидинъ, булутлар» подiбну функцiю виконують риби, що пливуть у морк Особлива ощадлив^ь та вигадливiсть у застосуванн тако' рослинно' й пташино' образностi змушуе згадати xарактернi для кримськотатарського (як i для укра'нського) народного образотворчого мистецтва орна-менти, витончена декоративнють яких крие у собi зворушливу мистецьку символку. На таку специфiку орнаментiв, поширених у кримськотатарському народному обра-зотворчому мистецтв^ звертае зокрема ува-гу I. Заатов [Заатов, 2002, с. 173]. Традицп тако' орнаментальностi помiтнi i в сучасному кримськотатарському мистецтв^ дивiться, наприклад, iлюстрацiï до видання I. Заатова, вмщеж мiж с. 160-161: Османова Ельмiра. Рушник «Евджияр» (Вишивка; 2000); Якубов Се^мемет. Декоративна тарiль (Фарфор, кобальт; 1993).
У пюы «Гидинъ, булутлар» своерщно розвиваеться мотив любовних страждань, спричинених ревнощами. Тут надзвичайно динамiчний xудожнiй хронотоп, пов'язаний з трансформа^ею й переосмисленням ме-тафоричност поетичного паралелiзму, що
служить виразнiй передачi змiн душевного стану враженого гiркою реальнютю замрiя-ного лiричного героя. Система словесних та фразеолопчних повторiв i перегукiв, функцiональнiсть наскрiзного рядка пюенних зойюв, анафоричнi градацiТ, вигадливе римування, примхливють ритму - все це сприяе досягненню особливоТ мелодмност, настроевостi, художньоТ впливовостi розгля-нутого фольклорного твору.
Гуменюк Ольга Николаевна.
Экспрессивность психологического параллелизма в крымскотатарской фольклорной лирике (на примере песни «Гидинъ, булутлар» - «Летите, тучи»)
Аннотация. Наряду с введенным в научный оборот А. Веселовским термином психологический параллелизм в фольклористике и литературоведении употребляются и такие соответствующие ему термины как поэтический параллелизм, художественный параллелизм. Обозначенное этими терминами художественное средство принадлежит к особо распространенным в фольклорном творчестве многих народов, в частности и крымских татар. Это средство преимущественно возносит образность фольклорного произведения к изысканной метафоричности и многогранной символике. Характерной особенностью образности крымскотатарской фольклорной лирики является ее особый динамизм. Значительную выразительность лирическому изложению сообщает широкое обращение к неутихающим стихиям - часто переживания лирического героя сопровождают то бурный, то ласковый ветер, густой туман, не раз развеивающийся, меняющиеся волны речных и морских вод. К наиболее характерным образцам крымскотатарского песенного фольклора, в поэтике которых ведущим является отмеченный динамичный образный параллелизм, принадлежит песня «Гидинъ, булутлар» («Летите, тучи»).
Течение переживаний лирического героя в песне «Гидинъ, булутлар» очень многогранное, интенсивное, динамичное, что и обуславливает характерную здесь стремительность развития лирического сюжета. В песне развивается мотив любовных страданий, вызванных ревностью. Художественный хронотоп этого фольклорного произведения связан с трансформацией метафоричности поэтического параллелизма. Это служит выразитель-
ной передаче изменений душевного состояния мечтательного лирического героя, сраженного горькой реальностью.
Ключевые слова: фольклор крымских татар, лирическая песня, поэтика, образная система, психологический параллелизм.
Humeniuk Olha Mykolayivna.
The Expressiveness of Psychological Parallelism in Folk Lyrics by Crimean Tatars (on the Material of Song Gidyn, Bulutlar -Fly, Clouds)
Summary. The expression psychological parallelism is putted into scientific circulation by Alexander Veselovski. The folklorists and literary critics use along with it also expressions poetic parallelism, artistic parallelism. The figurative means that is connected with these expressions belongs to the most spread in the folklore creativity of many nations, particularly of the Crimean Tatars. This figurative means previously puts up an image system of folklore work to refine metaphorical and many sided symbolic. The especial dynamism is the type feature of image system in folklore lyrics by Crimean Tatars. The intensive appealing to undying elements attaches a great expressiveness to lyric narration. Now storming then affectionate wind, thick fog, which is seeking to scatter, changing river or sea waves - all of these often accompanies the feelings of the lyric character. The song Gidyn, Bulutlar (Fly, Clouds) belongs to one of the most typical examples of the Crimean Tatars folk lyrics, where mentioned poetic parallelism is a leading among the other figurative facilities.
The emotions of the lyric character of the song Fly, Clouds are very multifaceted, intensive and dynamic. This conditions characteristic here swiftness of the development of lyrical plot. The motif of love misery, which is connected with jealousy, is dominant in the analyzed song. The artistic chronotope (time and place) of this folklore work is connected with the transformation of the metaphors of the psychological parallelism and serves to the expressive depiction of inner world of dreamy lyric character affected by sad reality.
Keywords: folklore by Crimean Tatars, lyric song, poetics, image system, psychological parallelism
Л1тература:
1. Алиев Ф. М. Антология крымской народной музыки. Къырым халкъ музыкасынынъ антологиясы. Симферополь: Крымучпедгиз, 2001. 600 с.
2. Бахшыш Ил. Къырымтатар халкъ йырлары. Симферополь: Къырым девлет окъув нешрияты, 2004. 384 с.
3. Бахшыш Ил., Налбандов Э. Сабанынъ саарь вакъында: Къырымтатар халкъ йырлары. Ташкент: Гъафур Гъулям адына Эдебият ве санъат нешрияты, 1977. 376 б.
4. Бахшыш Ил., Налбандов Э. Къырымтатар халкъ йырлары. Акъмесджит: Таврия, 1996. 448 с.
5. Болат Юс., Бахшиш Ибр. Къръм татар йырлары. Симферополь: Къырым АССР дев-лет нешритты, 1939. 150 с.
6. Заатов I. Кримськотатарське образотворче i декоративно-прикладне мистецтво XX ст. - XX асырда къырымтатар тасвирий ве манзаралы-амелий санаты. Фмферополь: Доля, 2002. 280 с.
7. Олесницкий А. Песни крымских турок. Текст, перевод и музыка / под ред. Вл. Гордлевского. Москва, 1910. 85 с.
8. Челеби Э. Книга путешествий: походы с татарами и путешествия по Крыму (16411667). Симферополь: Таврия, 1996. 240 с.
9. Шерфединов Я. Песни и танцы крымских татар. Симферополь: Крымское гос. изд-во; Москва: Гос. муз. изд-во, 1931. 94 с.
10. Шерфединов Я. Звучит кайтарма - Янгъырай къайтарма. Ташкент: Изд-во лит. и искусства им. Г. Гуляма, 1979. 232 с.
11. Refatov Н. Qъrъm tatar jъrlarъ. Симферополь: Qъrъm devlet nesrijatъ, 1932. 52 + 98 Ь.
