CC BY
14
УДК330.342.3:330.117"714" Доц. Г.Я. Антовська, канд. екон. наук -ЛКА
ДОСВ1Д ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЕРЖАВИ ДЛЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦ1Й (НА ПРИКЛАД1 США I Н1МЕЧЧИНИ-ФРН)
Висвгглюеться досвiд використання можливостей держави у подоланнi кризо-вих явищ в економiчнiй та сощальнш сферах. Визначаються шляхи забезпечення ус-nixy реформування економiки.
Doc. H. Anilovska - Commercial Academy of Lviv
The experience of usage of state possibilities for crisis situation (as an example The USA and Germany)
The experience of usage of state possibilities to overcome crisis facts in economic and social spheres is elucidated. The ways of securing of economic reforming success are determined.
Дослщження учасп держави в господарському житп передбачае вив-чення li ролi у кризових ситуащях. Це важливо для нас з двох мiркувань. По-перше, ми живемо в буремному i неспокшному свiтi, який вiдповiдно до зако-номiрностей прискорення кторп "продукуе" все новi i новi сощально-еконо-мiчнi та полiтичнi шоки. По-друге, Украша, ставши на шлях сощально-еконо-мiчноl трансформаций опинилася в багатоаспектному кризовому положенш.
ХХ столiття було багатим на поди. Людство пережило ряд суворих випробувань, стало перед необхщнктю розв'язання неординарних проблем. Було апробовано цiлу низку нетрадицiйних заходiв, оригшальних полiтичних рiшень й отримано чималу суму неоднозначних результатiв, осмислення яких тривае й понинi. Економiчна iсторiя накопичила значний теоретичний i прак-тичний досвiд. Народна мудрiсть доводить, що вчитися потрiбно на досввд iнших, щоб платити меншу "щну" за прогрес. Адже, як вказуе В. Ойкен, "було випробувано й перевiрено так багато, що тепер вiдповiдi на бiльшiсть еко-номiчних проблем iндустрiалiзованоl економiки можуть бути отримаш, вихо-дячи iз накопиченого досвiду" [1, от. 114].
Нас щкавить iсторiя використання урядових засобiв з метою реатзацц конкретних соцiально-економiчних цiлей. Нас цiкавлять ситуацп, яш певним чином спiввiдносяться з нашою, украшською, i можуть слугувати для розроб-ки стратегй', тактики, вибору шструменпв економiчного розвитку. Серед чис-ленних економiчних експериментiв столтя найбiльш "повчальними" можна вважати:
• шштику "Нового курсу" президента США Ф. Рузвельта;
• шштику вщродження Захiдноí Нiмеччини пiсля Друго'1 свггово'1 вiйни.
Розглянемо 1х коротко, наскшьки це дозволяють межi ще! пращ.
Надзвичайно потужним соцiально-економiчним шоком стала Велика
депрет 1929-1933 рокш. Найболючше вона вдарила по найрозвинутiших крашах, зокрема США. Вона була безпрецедентною як за силою сощально-економiчних потрясiнь, так i за тривалктю дц. Так, у США за перюд з 1929 по 1932 роки шдекс промислового виробництва скоротився майже удвь
4i, а безробiття зросло i3 3,2 % до 22 % [2, ct. 77]. Як наслщок, кашт^зм опинився буквально на rpaHi виживання[3, ct. 207]. Водночас стало очевид-ним, що потенцií самовiдродження е надзвичайно слабкими, явно недостатш-ми для подолання економiчноí прострацií, вiдновлення господарсько1 динамь ки. У цш критичнiй ситуацií необхiднi були екстраординарт заходи для ви-ведення економжи i сусшльства i3 стану глибоко!' та затяжно!' кризи. Потрiб-ний був полиик, здатний на рiшучi i неординарнi кроки. Ним став Ф. Рузвельт, який прийшов до Бшого дому пiд гаслом програми "Нового курсу" (new deal - "новий розклад карт"), яку почав втшювати в життя з березня 1933 року.
"Новий курс" означав вiдхiд вiд традицiйних принцишв невтручання держави в економiку, вшьно! конкуренцií, спирання на ринковi сили. Вiн ба-зувався на широкому застосуванш державного втручання в господарсью справи. Вiдомий iсторик економiчноí думки, американець Б. Сел^мен вказуе на його '^нтервенщошстську фiлософiю" [4, ст. 450]. Полиика Ф. Рузвельта на дш реалiзовувала основнi iдеí теорц Дж. Кейнса i це незважаючи на те, що особиста зустрiч президента з "англiйським економiстом" у липн 1934 р. не привела до взаеморозумшня. Звичайно, Ф. Рузвельт санкщонував полгти-ку, яку запропонували йому члени "мозкового центру" при президент! До нього входили таю видатш науковщ, як Р. Тагвелл, А. Берлi, Г. Мiнз, Е. Хансен (останнього, до реч^ називали американським Кейнсом), якi зумши аку-мулювати новi iдеí та реалiзувати ix у виглядi конкретних заходiв.
Основу ново1 економiчноí полиики склало положения, вiдповiдно до якого першопричиною економiчниx криз е недостатнкть сукупного попиту. Зусилля уряду мають бути спрямованi на подолання розриву мiж покупною спроможнiстю населення та потенщйними можливостями господарства. До-датковий попит, на думку авторiв политики, повинен формуватися за рахунок зростання надходжень вiд заробiтноí плати, сощальних виплат, а також збшь-шення доходов сiльськогосподарськиx виробниюв.
Для реалiзацií цього була зiнiцiйована президентом та оперативно прийнята парламентом цша низка закошв. Одним iз перших (за значенням також) був Закон ввд 21.03.1933 р. про утворення Цивiльного корпусу збере-ження ресурав, яким було запроваджено громадськi роботи. До них залуча-лася переду сш молодь вiком 18-25 роюв, а також безробиш ветерани. Своею працею вони й справдi зберiгали нащональш ресурси, здiйснюючи лконасад-ження, мелюращйш роботи, будiвництво комунiкацiй. До 1935 р. щею дiяль-нiстю було охоплено майже 3 млн. молодих людей i цим врятовано íx вiд па-дiния на сощальне " дно". 1ншим документом, прийнятим Конгресом, був Акт про скорочення с1льськогосподарсько1 продукцií. Вiн передбачав зменшення посiвниx площ, поголiв'я худоби, що компенсувалося наданням субсидiй. Да-лi встановлювалося спiввiдношения цiн (паритет цш) на аграрну продукцiю та промисловi товари, здiйснювалася реструктуризацiя фермер^^ заборго-ваностi. Цi та iншi заходи позитивно вплинули на стан сшьського господарства, змiцнили фермерство.
4. EKOHOMiKa, планування i управлшня в лковиробничому комплекс
215
На черзi був закон, (чинний з 16.06.1933 р.), спрямований на ввднов-лення промисловостi. Перша частина закону передбачала полiпшення умов працi, право робинитв на колективний договiр i створення профспiлок, зап-ровадження мiнiмальноí заробино!' плати. Це мало сприяти зростанню зайня-тостi та доходiв ввд працi. Друга частина передбачала створення Нацюналь-но!' адмiнiстрацií з оздоровления щдустрц, через яку держава здшснювала ш-вестування у виробництво. До липня 1935 р. на громадськ роботи i будiвниц-тво була асигнована величезна на тi часи сума - 3,3 млрд. дол. Кр1м названих законiв (актiв), була прийнята ще цша низка iнших, зокрема, про банки, ска-сування сухого закону тощо.
Особливiстю "Нового курсу" було комплексне охоплення господарсь-ких сфер i вiдносин, прийняття нормативних актав у стислi строки (говориться про "сто дшв"), що створило "критичну масу" змш. Саме це й стало одшею з причин успiшностi полiтики. 1ншою винятковiстю цieí полiтики був ради-кальний характер заходiв, застосування подекуди прямого регулювання. Не випадково Верховний суд у 1935 р. (коли ефект вже було в основному досяг-нуто) скасував щ закони як таю, що суперечать вшьноринковим засадам.
Отже, "Новий курс" з уаею очевиднiстю продемонстрував, що подо-лання кризово! ситуацií вiдбулося завдяки активнiй ролi держави. Пiсля того, як Верховний Суд США визнав антикризове законодавство нечинним, розпо-чалася нова фаза спаду i це покликало до життя новi регулюючi заходи. Пiд час реалiзацií полиики "Нового курсу" держава виступила диригентом еконо-мiчних процесiв, джерелом субсидай, виробником специфiчних суспiльних товарiв. Цим на практицi було започатковано систематичне втручання держави в економжу США.
Ще одна успiшна реформащя економжи ввдбулася у ФРН тсля Другог свтовог вшни. Краша лежала в рушах, всюди панували голод, дефщити, спекуляция тощо. Нацистський режим залишив у спадок примусово керовану економiку. Потрiбний був ртучий полiтик i чiтка програма дай для в^од-ження економiки i краши загалом. Реалiзувати це зум1в видатний економiст i полiтик Людв^ Ерхард. Саме з його iм'ям пов'язують рiшучi реформи, завдяки яким Захвдна Нмеччина, подобно до мiфiчного птаха Фенiкса, буквально вщродилася з попелу. Завдяки економiчнiй полггищ, що проводилася тд його кер1вництвом, краша за якихось десять ротв перетворилася у квiтучу державу з усшшно функцiонуючою економжою. Це з повним правом називають "шмецьким економiчним чудом".
Л. Ерхард стояв бшя керма шмецького господарства, образно кажучи вiд самого старту аж до виведення його на орбиу свiтовоí потуги. З 1949 по 1963 рр. вш виконував обов'язки мiнiстра економiки, а з 1963 по 1968 рр. -канцлера ФРН. За науковими уподобаннями вш неолiберал, послiдовник В. Ойкена i це наклало вщбиток на його економiчну полiтику. У цен^ свое1 програми вiн ставить завдання формування вiдповiдного економiчного порядку - сощального ринкового господарства. Адже, як говорив глава шмець-ких неолiбералiв В. Ойкен, "вщ встановлення конкретного економiчного порядку вщниш залежить, чи вдасться здшснювати достатне регулювання еко-
номiчного процесу..." [1, ст. 58]. Основними елементами соцiального ринко-вого господарства Л. Ерхард вважае наявнкть ефективного механiзму, систе-ми соцДального захисту населения i держави з чгтко обмеженими функцiями щодо формування та забезпечення економiчного порядку. ЗрозумДло, що вДд-будова господарства та створення нового господарського механiзму могли здшснитися тiльки за активно!' участД держави, послiдовноí реалiзацií прог-рамних установок. До найважливiших iз них належало вiдновлення дп ринко-во!' конкуренцц шляхом боротьби з монополiзмом. Прийнятий у 1957 р. Закон проти обмеження конкуренцц став апогеем тако! дiяльностi, а й лейтмотивом - гасло "добробут через конкуренцiю" [5, ст. 15].
1ншим обов'язком держави стало здшснення соцiального захисту насе-лення, особливо у перехДдний перiод. "Сощальш розлади" в минулому, на думку Л. Ерхарда, мали мiсце внаслДдок пасивностi урядiв. "Обов'язки держави вступають у силу" тiльки стосовно до тих людей, як не спроможнД самос-тiйно забезпечити свДй добробут [5, ст. 244]. Це вимагало розробки та засто-сування спецiальноí соцiальноí полiтики, що й передбачалося моделлю соцi-ального ринкового господарства.
Значними, хоча й чггко обмеженими повноваженнями наделялась держава. Л. Ерхард дотримувався iдеí сильно! держави як "конституючоГ та "ре-гулюючоГ сили, яка здатна була б здшснити необхДдш перетворення. На не! покладалося завдання "визначення рамок економiчного порядку" Д переконан-ня суспДльства у правильности обраного шляху та дощльностД застосовуваних заходдв. ВДн був упевнений, що без тдтримки громадськостД реформацДйна економДчна полДтика не матиме успДху. Не випадково бДографи зафДксували майже 12 тисяч публДчних його вистушв, промов, статей, рефератДв. Ця його дДяльнкть отримала Дрошчну назву "душевного масажу". Л. Ерхард вважав не-обхДдним "систематичне психологДчне керДвництво економДкою" [5, ст. 223].
"ЕрхардДвська" держава проводила активну грошово-кредитну, фДнан-сову Д соцДальну полДтику. Проте наголос робився не на адшшстративних заходах, хоча та íх на початковому етапД не бракувало, а передусДм на еконо-мДчних методах. Узагальненням поглядДв реформатора може служити такий його вислДв: "На мое тверде переконання, у ХХ столгт, у сучасних соцДаль-них умовах, вГдповДдальшсть за економДку, а значить, Д за економДчну долю всДх дгючих у нДй людей, несе тДльки держава" [6, ст. 286]. Вона й справдД була основною силою нДмецько! перебудови.
1сторДя шмецького "економДчного чуда" свДдчить про те, що воно було запрограмованим Д стало результатом жорстко! та активно! полДтики уряду. II особливДстю е системотворча даяльнкть, спрямована на формування жадано! моделД економДки та 11 виразне теоретичне та ДдеологДчне забезпечення.
Наведеш економДчш експерименти, що вДдбулися у ХХ столгт, не ви-черпують накопиченого досвДду, всДх варДантДв антикризового розвитку. Роз-глянути !х у межах цДе! пращ неможливо, та цДль така не ставилася. Але на-вгть проведений вибДрковий аналДз програм з подолання кризових явищ в еко-номДщ Д виходу на новД траекторп розвитку дозволяе зробити певнД висновки.
4. Економшка, планування i управлiння в лгсовиробничому комплекс
217
По-перше, подолання кризових явищ в економiчнiй та сощальнш сферах стало можливим тiльки за активно!' участi держави.
По-друге, ycnix реформування економiки був забезпечений цшеспря-мованою, активною поливкою, яка послiдовно та неухильно проводилася в життя.
По-трете, yспiх трансформацiйноí полиики був досягнутий значною мiрою створенням системи социального захисту для широких верств населения, що найбшьш потерпiли вiд кризи.
Цей досввд, безперечно, е корисним i повчальним для Укра'ни.
Лiтература
1. Ойкен В. Основные принципы экономической политики. - М.: Прогресс-Уни-верс, 1995.
2. Карсон Р.Б. Что знают экономисты. Основы экономической политики на 1990-е годы и в перспективе. - М.: СП "Квадрат", 1993.
3. Яковлев Н.Н. Франклин Рузвельт - человек и политик. - М.: Международные отношения, 1969.
4. Селингмен Б. Основные течения современной экономической мысли. - М.: Прогресс, 1968.
5. Эрхард Л. Благосостояние для всех. - США: Посев, 1990.
6. Эрхард Л. Полвека размышлений. Речи и статьи. - М.: Руссико. Ордынка, 1993.
УДК 330.111. 4:334.716 Доц. В.1. Сабадош, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
ПРО РАЦЮНАЛЬНЕ РОЗМ1ЩЕННЯ ПЩПРИСМСТВ
Розглянуто основш напрямки науково обгрунтованого вибору рацюнального мюця розташування нових шдприемств з урахуванням закожмрностей i принцишв розмщення продуктивних сил в ринкових умовах.
Doc. V.I. Sabadosh - USUFWT On the rational allocation of the enterprises
The paper examines the main directions of the rational choice of location for new enterprises. The directions are based on the principles of production forces allocation under the market economy.
У процес масово!' приватизацп в УкраМ дуже часто можна було по-чути заклики обмiнювати приватизацшш сертифжати на акцп шдприемств, яю ращонально розмiщенi та оснащеш прогресивним технологiчним облад-нанням. Отже, ращональне розмiщення пiдприемства за ефективнктю при-рiвнюеться до нових прогресивних технологiй, розроблення i впровадження яких потребують значних витрат часу та коштав.
Практика свiдчить, що ефективнкть виробничо-господарсько!' дiяль-ностi пiдприемства часто залежить не тiльки вiд його техшчного рiвня, а й вщ рацюнального розмiщення його. Якщо шдприемство розмiщене не там, де це найвипдшше, то через додатковi виробничi й транспортнi витрати воно щорiчно зазнаватиме значних втрат. А за певних умов витрати на споруджен-
