CC BY
30
Л1тература
1. Гальчинський А. Теорiя грошей : навч. пошбн. / А. Гальчинський. - К. : Вид-во "Ос-нови", 1998. - 415 с.
2. Гнапв О.А. Таргетування шфляци як оптимальний режим монетаржй полггики в Ук-раïнi / О.А. Гнапв // Регiональна економiка. - 2009. - № 2. - С. 119-125.
3. Лазур С.П. Методи та шструменти грошово-кредитного регулювання трансформа-цiйноï економiки Украши / С.П. Лазур, Я.С. Лапчук, 1.Р. Шевчик // Науковий вюник НЛТУ Украïни : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.2. - С. 194-200.
4. Стельмах В. Грошово-кредитна полггика в Украт / В. Стельмах, В. Сшфанов. - К. : Вид-во 'Жра-М", 2000. - 306 с.
Пелех У.В. Регуляция процентных ставок денежного рынка в Украине: проблемы и перспективы
Определены проблемы применения механизма государственной регуляции процентных ставок денежного рынка в переходной экономике Украины. Очерчены возможности и приоритеты процентной политики в условиях углубления трансформационных процессов.
Ключевые слова: денежно-кредитная регуляция экономики, процентная политика, процентная ставка, направления повышения эффективности процентной политики.
Pelekh U. V. Adjusting of interest rates of money-market is in Ukraine: problems and prospects
Certainly problems of application of mechanism of government control of interest rates of money-market in the transitional economy of Ukraine. Possibilities and priorities of percent policy are outlined in the conditions of deepening of transformation processes.
Keywords: monetary accommodation of economy, percent policy, interest rate, directions of increase of efficiency of percent policy.
УДК 330.85 Доц. В.1. Роенко, канд. Ьстор. наук -
Днтродзержинський державний техтчний утверситет
ДОСВ1Д РЕФОРМ ЛЮДВ1ГА ФОН ЕРХАРДА ДЛЯ УКРА1НСЬКО1 ЕКОНОМ1КИ
Науково обгрунтовано проблеми формування, розвитку та особливостей еконо-мiчних реформ Шмеччини шсля Друго! св^ово! вшни. Звернено увагу на економiчнi функци держави в переидний перюд та проаналiзовано економiчнi функци держави в сучаснш Укра!ш.
Ключовг слова: реформи, фшансовий стан кра!ни, сощальне ринкове господар-ство, неолiбералiзм.
Унаслщок Друго! св1тово! вшни економжа Нлмеччини опинилася у важкому становищ^ II наслщки були катастроф1чними: обсяг промислового виробництва в 1946 р. становив близько 33 % вщ довоенного р1вня, сшьське господарство було вщкинуте на 30 роюв назад, виробництво стал1 скоротило-ся в 7 раз1в, видобуток вугшля впав бшьш шж у 2 рази [1, с. 438]. Нлмеччина втратила 25 % свое! територп, близько 12 млн людей було виселено, кожен другий шмець був безроб1тний, 20 % житла було повнютю зруйновано, а 25 % пошкоджено [2]. У ру!нах лежали мюта, промислов1 тдприемства були знищеш бомбардуваннями або демонтоваш й вивезеш. У жалюпдному становищ! опинилося фшанси кра!ни. Кшьюсть грошей, яю перебували в об1гу,
у багато разiв перевищували готiвку товарних запашв. Державний борг зрiс з 27,2 млрд марок у кшщ 1938 р. до 377,2 млрд марок у травш 1945 р. 1нфлящя досягла 600 % вщ довоенного рiвня. Все це вело до натуратзацп господар-ства i продуктообм^. З приводу голоду у той час жартували: !ди надто багато, щоб померти, але дуже мало, щоб жити.
Управлiння господарським життям було дезоргашзовано. Фактично юнувало двi системи центрального управлiння i планування - окупацiйна влада i нiмецькi органи самоврядування [3, с. 168]. Жодна з них не в змозi бу-ла забезпечити рацюнального ведення господарства. У цих умовах були проведет реформи, спрямоваш на формування ринково1 економжи i з метою пе-ретворити Шмеччину в потужну процвiтаючу державу. Як часто бувае, важю часи висувають великих реформаторiв. Для шмщв такою людиною став Люд-вш фон Ерхард - учений, беззмшний мiнiстр економiки, що увiйшов до юто-рп як автор одше! з найефективнiших економiчних реформ, вщомо! як ш-мецьке економiчне диво. Чим може бути корисний досвщ реформ Ерхарда для Укра1ни? Вщ початку реформ Нiмеччинi було потрiбно приблизно 12 ро-кiв, щоб кра1на вийшла в лiдери свиово! економiки. Для досягнення в Укра!ш рiвня життя Нiмеччини ми можемо доки лише мрiяти. Саме тому як вивчен-ня, так i безпосередне дотримання досвiду нiмецьких реформ було б для нас цшком корисним. Тема ще! публжацп е досить актуальною для сьогодення Укра!ни. Багато укра!нських вчених звертаються сьогодш до досвiду Шмеч-чини. Серед них - Б. Д. Лановик, М.В. Лазарович, В.Ф. Чайковський, Ю. Оль-севич, Е.Л. Лортикян та iншi
Саме професоровi Ерхарду судилося кардинально змшити стан справ в економщь Думаеться, що, не дуже перебшьшуючи, можна сказати: всi рин-ковi реформи кра!н Заходу друго! половини ХХ ст. бшьшою чи меншою мь рою вийшли з реформ Ерхарда. Уим реформаторам довелося вирiшувати вельми близькi за сво!м характером проблеми. "Имецькому диву" сприяли таю причини:
а) вдалося зберегти промисловий потенщал захщно! частини кра!ни, репа-рацшш платеж1 на користь США, Англп, Францп були невеликими;
б) було достатньо дешево! робочо! сили, особливо тсля репатр1ацп (9 млн шмщв 1з Схщно! Прусп та шших райошв);
в) особливост менталитету шмецького народу (висока працездатшсть, схильшсть до дисциплши, порядку; готовшсть на будь-яю жертви для вщбудови краши [ досягнення власного добробуту);
г) заробгтна плата робгтниюв у перш1 повоенш роки була на 35 %% нижча, тж до вшни, а робочий тиждень був бшьшим;
д) допомога США. За планом Маршалла, США дали Захщнш Шмеччиш 3,9 млрд долар1в "стартово! допомоги". Ц грош1 витрачали на зам1ну застаршого обладнання, оновлення виробництва, утворення нових галу-зей (електрошки, нафтох1м1чно! [ т.д.). Вщбувався процес пришвидшено! шдустр1ал1зацп вщсталих регюшв Шмеччини. За планом Маршалла, США постачали до Шмеччини сировину, продовольство, споживч1 това-ри. Захщш краши та США стали розглядати Захщну Шмеччину не як противника, а як партнера, вщводили !й роль форпосту в боротьб1 проти Радянського Союзу, проти НДР. Це багато в чому визначило велику час-
тку фшансово! допомоги, яка була надана Шмеччиш за планом Маршалла. Уже в 1948-51 рр. Шмеччина отримала вiд США 2,422 млрд доларiв -майже стiльки ж скшьки Великобританiя (1,324 млрд доларiв) i Францiя (1,13 млрд доларiв) разом узята, i майже в 3,5 раза бшьше, нiж Iталiя (0,704 млрд доларiв) [5, с. 134]. Але, мабуть, бшьш важливим для прове-дення економiчно! реформи була акщя США навеснi 1948 р., коли три окупацшш зони (американська, англшська, французька) було об'еднано, а управлшня економiкою було передано в руки самих шмщв. Генераль-ним канцлером Нiмеччини став лiдер ХДС-ХСС Д. Аденауер. 20 вересня 1949 р. Мшстром економiки в урядi Д. Аденауера став Людвiг фон Ер-хард. Його називають архитектором "нiмецького економiчного дива". Ви-сунута ним iдея створення в Шмеччиш сощального ринкового господар-ства Грунтувалася на концепцiях неолiбералiзму - напряму в економiчнiй науцi, що спираеться на принцип саморегулювання економiки. Людвщ фон Ерхард (1897-1977 рр.) швидко просувався щаблями кар'ерно! драбини: Мшстр економжи Баварп (1945 рж); професор Мюн-хенського ушверситету (1947 рш); директор управлшня господарством об'еднаних захвдних зон окупацп (1948 рш); Мшютр народного господарства ФРН (1949-1963 роки); заступник федерального канцлера; Канцлер республь ки ФРН (1963-1966 роки) [4, с. 124].
Основну мету економ1чних реформ професор Людв1г фон Ерхард проголосив як створення сощального ринкового господарства, шдвищення кут-вельно! спроможност населення, зосередження вих зусиль народного господарства на збшьшенш доход1в. Засобами економ1чного вщродження кра!ни були визначеш: вшьна приватна шщатива та конкуренщя, помножен на ак-тивну роль держави в економщ. За безпосередньою участю Людвша фон Ерхарда Захщна Шмеччина в кшщ 40-х роюв була виведена з кризового стану. Вже у 1951 р. загальний обсяг виробництва зрю на 1/3, шж в 1936 р., а в 1956 р. - подво!вся. Середньор1чний прирют промислово! продукцп сягнув за перюд з 1950 по 1960 рр. 9,6 % проти 4 % у США 1 3 % у Великобританп [5, с. 158]. Були проведет грошова 1 господарська реформи. Професор Ерхард вдало поеднував теоретичш знання 1 досвщ великого господарника-кер1вни-ка. У основу идеологи Ерхарда, що отримала назву сощального ринкового господарства, л1г синтез передового економ1чного досвщу, основу якого ста-новили неол1берал1зм 1 фшософ1я сощально! вщповщальносл [3, с. 170]. Значний внесок в розроблення щеологи зробив найближчий соратник Ерхарда професор Альфред Мюллер-Армак [6, с. 296].
Неол1берал1зм передбачав розвиток економ1чно! свободи, усунення ме-хашзм1в монопольного впливу на ринок, розкриття шдприемницького потенщ-алу населення. При цьому ршення сощальних завдань передбачалося здшсню-вати не за рахунок максишзацц сощально! шдтримки, активно здшснювано! державою, а за рахунок створення умов ефективно! зайнятосп населення. Основу сощально-ор1ентовано! ринково! економ1ки, за Ерхардом, становили: приватна власнють, вшьш щни, антимонопольне регулювання, низьк податки. При цьому новий економ1чний порядок гармоншно поеднав у соб1 ринкову свободу, державне регулювання, щдивщуатзм, сощальну вщповщальнють з
метою досягнення "добробуту для всiх" [6, с. 297]. Роль держави зводилася до визначення прюритетав розвитку, нагляду i регулювання, створення максимально сприятливого швестицшного та пщприемницького клiмату.
"Сощально-ринкове господарство" розглядалося як якийсь середнш шлях мiж соцiалiзмом i каштатзмом, який був спрямований на згладжування соцiальних суперечностей, всебiчну пiдтримку тдприемництва i вiв до сво-боди i сощально! справедливостi. В основi соцiального ринкового господар-ства повинна лежати вшьна ринкова економiка i конкурентний ринок. Ос-кiльки конкурентний порядок не може встановитися сам по соб^ його повинна встановити держава. Держава встановлюе правила поведшки i активно впроваджуе 1х у життя. Ерхард порiвнював роль держави в економiчному життi з роллю судд^ який спостерiгае за тим, щоби гра велася за встановле-ними правилами, але сам участ у грi не бере. Сощальне ринкове господарство не виключае необхiдностi сильно1 державно1 економiчноl полiтики, зок-рема сощально! полиики. Отже, на погляд Ерхарда, економiчна i соцiальна полiтика держави повинна вирiшувати два головнi завдання:
1) держава повинна забезпечити неможлив1сть обмеження конкуренцп, поставити монополп, ол1гополп, картел1 тд контроль [ цим самим зроби-ти конкуренщю найбшьш д1евою;
2) держава повинна забезпечити такий розподш нащонального доходу, що виключало б надм1рне збагачення на одному полюс та незабезпечешсть [ злидт на шшому. Зробити це потр1бно правильним розподшом сощ-альних витрат держави (пенсп перестаршим, допомога нужденним й т.д.), а також шляхом вщповщно! податково! политики. Як наслщок, сощ-альне ринкове господарство повинно забезпечити поеднання високо! економ1чно! ефективност та сощально! справедливость Ю. Ольсевич, вь домий юторик економ1чно! думки, так охарактеризував сощальне ринкове господарство Ерхарда: "Повоенний л1берал1зм кардинально вщр1з-няеться вщ довоенного усвщомленням того, що конкурентний ринок -це не продукт стихшно! гри економ1чних сил. Така гра веде не до конкуренцп, а до монополш, до сощальних антагошзм1в. Тому "теор1я сощаль-ного ринкового господарства" передбачае свщоме конструювання конкурентного мехашзму шляхом введення чггкого законодавства, зов-шшньоеконом1чно! полггаки [ жорстких трудових [ сощальних гарантш" [4, с. 125].
Л. Ерхард почав роботу з втшення в життя "теорп соцiального ринкового господарства". Захщношмецька промисловiсть пiсля вшни не пiддалася серйозному демонтажу. План Маршалла створив солщну фiнансову основу. Зруйнована кра!на становила величезний ринок збуту: тсля нацизму i хаосу повоенних роюв населення кра!ни потребувало буквально всього.
У кра!щ були значш резерви робочо! сили. Навиь у найважчi часи на-цисти не брали в армж> квалiфiкованих робiтникiв. До них додалися мшьйони переселенцiв зi схiдних областей колишнього Нiмецького рейху, якi готовi були працювати буквально за бутерброд. У цьому Ерхард вбачав сприятливi фактори. Треба було найбшьш ефективно використовувати !х. Мь нiстерство економiки, застосовуючи економiчнi методи, вмiло спрямовувало швестицп, розвивалися основнi галузi промисловостi: хiмiчнi пiдприемства,
металургшш, машинобуд1вш, електротехщчщ заводи. На !х основ1 запрацю-вала легка 1 переробна промисловють, створювалися умови для середшх 1 ма-лих тдприемств. Система податкових привше!в давала можливють значну частину прибутюв використовувати для техшчного оновлення, для впрова-дження у виробництво новггшх наукових досягнень. Особливо заохочувалися шдприемства, що працювали на експорт. Мшстерство Ерхарда прийняло 1 здшснило юлька спещальних програм сприяння цим виробництвам.
Уряд брав на себе частину ризику за торговельними операщями; йшов на пряме фшансування великих експортних заход1в; надавав податков1 пшь-ги. Експорт став одним з базисних фактор1в економ1чного розвитку, сприяв зростанню золотих 1 валютних запаив кра!ни. Н1мецька марка поступово пе-ретворилася в одну з наймщщших св1тових валют, на яку стали р1внягися ва-люти шших кра!н. Почала складатися ефективна антимонопольна система. Монопольш об'еднання не заборонялися, але вони суворо каралися за обме-ження конкуренцп та необгрунтоване завищення щн.
Добре продумана економ1чна политика передбачала можливють створення кримшального кашталу 1 його "втеч1" за кордон. Умше маневрування податками робило привабливими швестицп у виробництво. I у промисловому виробництв1 йшло оновлення. Вщмирали стар1 галуз1, зароджувалися нов1 Була потр1бна професшна переквал1фжащя. Уряд вживав заход1в до того, щоб процес проходив без шкоди для людей. Видшялися субсиди на навчання робгтниюв, на !х переселення, якщо того вимагали обставини. Разом з про-мисловютю шдшмалось 1 сшьське господарство. Воно швидко досягло довоенного р1вня, а до 1953 р. 1 значно перевершило його.
У свт заговорили про "шмецьке диво". I недарма: у 1950 р. ФРН до-сягла довоенного р1вня виробництва, а до 1956 р. воно подво!лося пор1вняно з 1950 р., у 1962 р. - потро!лося [4, с. 127]. Устшно нарощувалося житлове буд1вництво, причому половина нових квартир були сощальними, тобто на-давалися населенню за зниженими щнами.
У сустльст складалося стшке становище. Поступово зшшло нащ-вець безробптя. З'явилися шоземш робгтники. Зростання заробгтно! плати 1 пенсш перевищувало зростання щн 1 податюв. Мшютерство економжи всшя-ко сприяло нагромадженню власносп у людей пращ, забезпечувало необхщш законодавч1 акти. Ерхард не раз наголошував, що населення тшьки тод1 вщ-чуе впевненють у житл, коли буде мати свою особисту власнють. Тшьки так 1 можна створити широкий середнш клас у кра!щ.
Уряд вжив заход1в до того, щоб доходи вчених, зароб1тна плата людей штелектуально! пращ вщповщали !хньому внеску в розвиток кра!ни. Ем1гра-щя штел1генцп швидко припинилася. Почали вкоршюватися нов1 вщносини м1ж тдприемцями 1 особами наймано! пращ. Законодавчим шляхом забезпе-чувалося збшьшення фонду заробгтно! плати та внесюв до пенсшних фонд1в у м1ру збшьшення виробництва. Виробилася система заохочень робгтниюв 1 службовщв за рахунок прибутюв. Шдприемства випускали народщ акцп, яю охоче купували робгтники 1 службовщ. Об'еднання щмецьких профспшок розробило проекти закону, що передбачав участь робгтниюв в управлшщ шд-приемствами. Малося на уваз1 створення наглядових рад з п'яти представни-
юв акцiонерiв i п'яти робiтникiв. Одинадцятий член обирався цими десятьма. Рада покликана була контролювати загальний розвиток виробництва i фшан-сову звiтнiсть. У правлшш пiдприемства тепер був включений представник вщ трудящих. Його назвали робочим директором.
Ерхард i уряд тдтримали iнiцiативу профспiлок. У квиш 1951 р. Бундестаг прийняв закон про участь робггаиюв в управлшш виробництвом. Ви-никла структура, що вiдповiдала новим умовам економiчного i суспiльного розвитку. В одному з публiчних виступiв Ерхард заявив, що сучасш кашта-лiстичнi вщносини починають наочно демонструвати прогресивнi риси, рух до суспшьства загального добробуту.
Не раз Ерхард вказував, що "шмецьке диво" - результат зусиль ушх щмщв, !х працьовитостi, дшовитосп i органiзованостi. Нiмцi вмiють рахува-ти грошi i не пускати !х на вiтер. Уряд зi свого боку всiляко заохочуе нагро-мадження власностi, створюючи для цього необхщш умови. Ерхард сформу-лював основнi чинники успiшного розвитку шмецько! економiки: винахщли-вiсть пiдприемцiв, дисциплшовашсть i працьовитiсть робiтникiв, вмiла поль тика уряду. Соцiальна ринкова економжа в 50-х роках запрацювала у ФРН на повну потужшсть. Люди бачили результати економiчного пiдйому, безпосе-редньо вiдчували державну полiтику сощально! пiдтримки. Одночасно в кра-!ш успiшно впроваджувалися правовi та демократичш норми життя.
Таким чином, Ерхард - перший у свт лiберальний реформатор нового типу. Йому довелося працювати в умовах, коли державне втручання в еко-номжу стало реальнiстю. Вiн розумiв, що в умовах значного впливу сощалю-тичних щей не обштися без використання широких заходiв щодо сощального захисту населення. Але важливим для Ерхарда було збереження господарсь-ко! свободи та фшансово! стабiльностi Имеччини. Централiзм i iнфляцiя були його головними ворогами. Ерхард прагнув мiнiмiзувати прояви етатизму, але не боротися з пею силою, яку розумшше було поставити на свш бiк. У цьому полягала суть стратеги, що отримала назву "сощальне ринкове госпо-дарство". Акцент в ньому робився на "ринкове", а аж шяк не на сощальне за-безпечення. Ерхард завжди прагнув роз'яснювати народу специф^ проведе-ного ним курсу замють того, щоб займатися такою популярною в XX ст. де-магогiею. "Я готовий, - зазначав вш, - умовляти кожного окремого щмецько-го громадянина доти, поки вiн не засоромиться, що не шдтримуе зусилля, спрямоващ на пiдтримку стабiльностi валюти". Людв^ фон Ерхард суворо визначив Шмеччину як кра!ну захiдноl культури та ринково! економжи, зро-бивши !! одним зi стовпiв "спiльного ринку".
Усщх реформ в Нiмеччинi ще раз пiдтверджуе, що синтетичнi, ком-плекснi пiдходи до реформування перехщних економiк е бiльш ефективними. Перший етап наших реформ 1992-2000 рр. був однобоким, ставив сво!м го-ловним завданням не зростання добробуту населення, а побудову абстрактного ринку. Уряд Аденауера-Ерхарда завжди дiяв в штересах переважно! бшьшосл населення, йому не була притаманна настшьки поширена полiтич-на хвороба, як вщстоювання iнтересiв вузького кола наближених ошб або мо-нополш. I цей пiдхiд найбiльш прагматичний - стимулювання зростання до-
ходiв стимулюе попит, а попит породжуе активне зростання економжи. Саме тому цей Уряд поставив рекорд довголтя - повнютю легiтимного перебу-вання при владi понад 20 рокiв.
Насправдi Ерхард створив модель практично щеального ринку, де ви-моги ринково! ефективностi були такi ж важлив^ як i дотримання сощально! справедливость Його метод охоплював синтез найбшьш позитивних iдей з рiзних економiчних шкiл. Вiн був за вшьний ринок, але не цурався державного втручання, однак лише до пе! тонко! лшп, коли його надлишок призво-дить до зниження ефективносп економiки. Подiбно до сощал-демокрапв вiн був за загальнолюдськi щнносп, але бачив !х реалiзацiю не на базi планово! i розподшьно! систем, а на основi приватно! власносп, !! всенародно! доступности розкриття потенцiалу вiльного ринку. При цьому нiмецька модель еко-номжи з самого початку демонструвала високий рiвень сощально! захище-ностi, що досягаеться зокрема шляхом рацiонального розподшу суспiльного доходу. Саме тому до Ерхарда чудово ставляться i лiвi, i правi, i соцiалiсти, i лiберали. I це не випадково, бо ращональна економiчна полiтика завжди призводить до вигоди бшьшость
Причина устху в Нiмеччинi - наявшсть кащталютично! шфраструк-тури, пiдприeмницького менталитету населення. Причина тривалостi реформ в Укра!щ - вiдсутнiсть ринкових шститупв, знищених за тривалий перiод планово! економжи, i !х достатньо повшьний розвиток. Нашу економiку досi гальмують рудименти минулого, головними з яких е слабкий розвиток рин-ково! шфраструктури в глибинцi (дороги, ринки землi та нерухомостi, бан-ювська система) i зберiгаeться виведення величезних мас земельно! власносп як з ринкового об^, так i з прямого використання для потреб населення.
Природний потенщал укра!нсько! економiки великий. Все, що потрiб-но - це дати людям розкрити свш потенщал. Але для цього Укра!щ потрiбен набагато бiльш вiльний i демократичний ринок, нiж той значно монополiзо-ваний, який ми маемо. Нащональна елiта повинна зрозумiти, що, якщо дати економiцi можливiсть працювати з меншими витратами, стимулювати розвиток дрiбного пiдприeмництва, регiонiв, кра!на отримае потужний iмпульс до розвитку, вщ якого виграють усi - i монополп, i громадяни, при цьому величина ринюв i обсяг отримуваних прибутюв будуть у кшька разiв вищi. У нас е величезна, практично неосвоена територiя, почавши !! освоювати - будува-ти дороги, будинки, обживати землю, розвивати сшьське господарство, ми створимо колосальний попит для нашо! промисловосп, i економiка знайде довгоочiкуваний динамiзм, явивши свiту нарештi i укра!нське диво.
Л1тература
1. 1стор1я економ1чних учень : тдручник / Л.Я. Корншчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поруч-ник та ш. - К. : Вид-во КНЕУ, 1999. - 564 с
2. Наташя Браун. Батько економ1чного дива у товариств1 контрольовано! рацюнальносп та рацюнального самоконтролю // Дзеркало тижня, 19-25 ачня 2002. - № 2 (377).
3. Лановик Б.Д. Економ1чна ютор1я : курс лекцш / Б.Д. Лановик, М.В. Лазарович, В.Ф. Чайковський. - К. : Вид-во "Вжар", 2000. - 207 с.
4. Лортикян Э.Л. История экономических реформ. Мировой опыт второй половины Х1Х-ХХ вв. - Харьков : Изд-во "Консум", 1999. - 238 с.
5. Шульц З. Реформа Эрхарда / З. Шульц // Вопросы экономики. - 1991. - № 8. - С. 132-162.
6. Проскурш П.В. 1стс^я економши та екож^чних учень. Нариси екож^чно! юторп шдус^ально! цившзацп. - К. : Вид-во КНЕУ, 2005. - 372 с.
Роенко В.И. Опыт реформ Людвига фон Эрхарда для украинской экономики
Научно обоснованы проблемы формирования, развития и особенностей экономических реформ в Германии после Второй мировой войны. Обращено внимание на экономические функции государства в переходный период и проанализировано экономические функции государства в современной Украине.
Ключевые слова: реформы, финансовое положение страны, социально-рыночное хозяйство, неолиберализм.
Roenko V.I. The experience of reforms of L. Erhard in Ukrainian economy
In this article are scientifically based problems of formation, development and peculiarities of economic reforms in German after the Second World War. Author pays attention to economic functions of State in the crossing period and analyses economic functions of State in modern Ukraine.
Keywords: reforms, financial situation of the country, social-market economy, newli-beralism.
УДК 657.1:657.6 Доц. О.М. Чабанюк, канд. екон. наук;
Mazicmp О.В. Багрш - Львiвська КА
ОБЛ1К ДЕБ1ТОРСЬКО1 ТА КРЕДИТОРСЬКО1 ЗАБОРГОВАНОСТ1 Й НАПРЯМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
Дослщжено економiчну суть деб^орсько! та кредиторсько! заборгованост^ особливост визнання та класифжаци, визначено !! значення у формуванш стабшь-ност шдприемства. Узагальнено основш напрями розвитку та завдання бухгалтерского облжу деб^орсько! й кредиторсько! заборгованостг
Ключовг слова: облж, деб^орська заборговашсть, кредиторська заборговашсть.
Вступ. Управлшня шдприемством потребуе систематично! шформацп про здшснюваш господарсью процеси, !х характер i обсяг. Важливою умо-вою господарсько-фшансово! дiяльностi е володiння своечасною i правдивою шформащею про наявнiсть матерiальних, трудових та фшансових ресурсiв, ефективностi !х використання. Основним джерелом тако! шформацп е даш поточного бухгалтерського облжу, якi систематизуються у фiнансову та уп-равлiнську звiтнiсть.
Бухгалтерський облж здiйснюеться в усiх ланках господарства - на тдприемствах, в оргашзащях, установах як виробничо!, так i невиробничо! сфери та ведеться безперервно, з дня реестрацп пiдприемства i до його лжвь дацп. Шдприемство самостiйно обирае форму бухгалтерського обл^ як пев-ну систему реес^в облiку, порядку i способу узагальнення вщображено! в них шформацп, виходячи з особливостей свое! дiяльностi, з дотриманням за-конодавчо встановлених единих принцишв.
У ринкових умовах господарювання наявшсть на пiдприемствi знач-них розмiрiв дебггорсько! чи кредиторсько! заборгованост по-рiзному впли-вае на стан шдприемства. Надмiрна дебiторська заборгованiсть знижуе лж-
