CC BY
15
внимание обращалось на их фитоценотическую роль. Общеизвестно, что ягодные растения и микоризные грибы играют огромную роль в перераспределении элементов питания среди растений лесной экосистемы и защищают корни древесных растений от патогенных грибов и вредного влияния токсических веществ техногенного происхождения [1]. Это особенно важно в период все усиливающегося техногенного пресса, который приводит к снижению устойчивости лесных биогеоценозов.
Все эти разработки позволят рационально использовать ягодные и грибные ресурсы в соответствии с требованиями устойчивого экологически ориентированного, экономически обоснованного и социально выгодного лесного хозяйства. Внедрение разработанных документов в практику лесного хозяйства позволит сохранить и увеличить биологическое разнообразие лесов, повысить их устойчивость, а также усилить средообразующие и защитные функции лесных экосистем.
Литература
1. Гримашевич В.В. Рациональное использование пищевых ресурсов леса Беларуси. -Гомель: Институт леса НАНБ, 2002. - 261 с.
2. Практические рекомендации по оптимизации лесохозяйственного производства и рационального использования лесных ягодных и грибных ресурсов в условиях антропогенного воздействия. Разработчик В.В. Гримашевич// Научно-техническая информация в лесном хозяйстве. - Минск: РУП "Белгипролес". - 2003, вып. № 6. - С. 15- 28.
УДК 630*26:630*28 Наук. сшвроб. Л.В. Дем 'яненко - Придеснянська
НДСБЕГ УкрНДШГА
ДОСВ1Д РОБОТИ ПРИДЕСНЯНСЬКОГО Л1СОМЕЛ1ОРАТИВНОГО КОМПЛЕКСУ ПРОТЯГОМ 40 РОК1В
ТА ЙОГО СУЧАСНИЙ СТАН
Проаналiзовано результати дiяльностi Bcix складових Придеснянського люоме-люративного протиерозшного грунтозахисного комплексу, створеного протягом 1960-1970-х роюв, на основi дослщжень грунтового покриву. Виявлено причини ви-никнення сучасних осередюв ерозп та вказано шляхи ix лшвщацп.
Ключов1 слова: ерозiя грунтсв, лiсовi мелюрацп, вщновлення грунтового покриву, перезволоження грунпв, яругоутворення.
Scientific employer L. V. Demyanenko1 -Prydesnyansk's FSIS URIF&FM
The 40 years working experience and nowadays state of Pridesnyanska
forest soil improving Complex
This article gives the analysis of the activities of all the parts the parts of Prydesnyanska soil protecting antyerosion Complex founded in 1960-1870 on the basis of the deer ground's research. There were found the reasons of the beginnings of modern erosion centres and the vays of their liquidation were shown as well.
Keywords: soil erosion, forest melioration, soil renovation, overmoistening of the soils, ravine making.
1 Prydesnyansk's Forest Scientifics Investigation Station of Ukrainian Research Institute of Forestry and Forest Melioration named after G.M. Vysotsky
Основним законом природи е гармонiя мiж всiма 11 ланками. Проблема взаемовщносин людини та природи в наш час набула особливо! гостроти, оскшьки юнування людства залежить вщ стану природного середовища та взаемовщносин, якi складаються в бiосферi, одшею з ланок яко!, - причому 11 вершиною, i е сама людина. В умовах науково-технiчного прогресу, який супроводжуеться збшьшенням використання природних ресурЫв, виснажен-ням природних бiоценозiв, високим рiвнем забруднення атмосфери та пдрос-фери, iстотно змiнюеться середовище життедiяльностi людини.
На раннiх етапах юнування людства масштаби його дiяльностi були незначними i не могли ютотно впливати на природнi взаемозв'язки. В нишш-нiй час дiяльнiсть людини за масштабами та наслщками може бути зютавле-на з геолопчними процесами, а iнодi ставить шд загрозу iснування самого людства, не кажучи вже про окремi географiчнi райони. Найбiльш перспек-тивним шляхом виршення конфлiкту мiж людиною та природою е вивчення природних взаемозв'язюв у бiосферi та !х свiдоме, планомiрне регулювання з мтмальними затратами для людства та максимальною користю, в першу чергу, для природи, а в кшцевому результат - для людини.
Великий матерiалiст нашого часу Ф. Енгельс [9, Соч., т.20, с. 495-496] сказав: "Не будем, однако, слишком обольщаться нашими победами над природой. За каждую такую победу она нам мстит. Каждая из этих побед имеет, правда, в первую очередь те последствия, на которые мы рассчитывали, но во вторую и третью очередь совсем другие, непредвиденные последствия, которые очень часто уничтожают значение первых".
Втручання у хщ природних процеЫв почалося з розвитком цившзаци. Наприкшщ Х1Х ст. воно набуло значних масштабiв, шсля чого людство почало звертати увагу на шслядш антропогенного фактора, а особливо на втра-ту родючих шарiв грунту в результат змиву його водними потоками та зносу пильними бурями. Подiбнi явища розвивалися на просторах, де була вщсутня трав'яна та люова рослиншсть. У зв'язку з iнтенсивним розвитком колгоспно-го виробництва в крашах колишнього СРСР до 60-их роюв були розоранi всi ерозiйно небезпечш землi, що призвело до розвитку поверхнево! ерози на великих територiях. Боротьбу з ерозiею грунлв в Росп почав ще царський уряд. Вже наприкшщ Х1Х - початку ХХ ст. були проведет широкомасштабт на-садження люово! рослинносп на великих площах по всш територи Роси [1, 3, 5].
У колишньому СРСР початок штенсивно! боротьби з водною та вггро-вою ерозiею грунтiв прийшовся на тридцятi-сороковi та продовжився в 60-70-их роках. Широких масштабiв набула вона i на Чернiгiвщинi, грунти яко! ма-ють легкий мехашчний склад i дуже швидко руйнуються весняними паводками та лггшми зливами.
6 вересня 1922 року у Мос^ на засщант сшьськогосподарсько! сек-ци при Держпланi РСФРР було винесено ршення про створення в селi Поко-шичi Чертпвсько! областi Новгород-Сiверського району люомелюративно! дослщно-яружно! станци. Мiсцевiсть ця, за О.С. Козменко (1954), вважаеться класичним районом глибокого розмиву в лесовш товшд з подальшим виносом ще! породи в русло р.Десни. Придеснянський правобережний район середньо!
течи Десни, який тягнеться вщ м.Трубчевська майже до гирла р.Сейму, мае декшька осередюв дуже штенсивно! ерози, яка проявляеться головним чином у виглядi глибоких донних та берегових розмивiв на площах вЫе! глибоко! гiдрографiчноl сiтки, покрито! потужною товщею лесового покрову [6].
Основна функщя станци полягала у вивченнi масштабiв та причин розвитку ерози в райош Чертпвсько! та Сумсько! областей, розробленш схем посадок та насадженш люово! рослинностi на еродованих землях, вив-ченнi рiзних засобiв для закршленш ярiв, зборi та аналiзу метеорологiчних даних. За перiод юнування станци були залiсенi великi площд пiщаних та еродованих земель, проведет багаточисельт випробування рiзноманiтних пдро-технiчних заходiв зi закрiплення ддачих ярiв. Це дало позитивнi результати в плаш охорони грунтiв вщ ерози, пiдвищеннi продуктивностi сiльського та ль сового господарств. Всi заходи, як проводилися лiсомелiоративними станщ-ями та колгоспами, були спрямоваш на ефективне використання вологи, яка надходила в грунти з атмосферними опадами, вщновлення змитих грунлв та шдвищення !х родючостi.
Перед реорганiзованою у 1961 р. станщею, яка вже називалася При-деснянська науково-дослiдна станщя по боротьбi з ерозiею грунлв, була поставлена задача створення на базi рядового радгоспу дослщно-показового гос-подарства для рацiонального освоення та використання територш землеко-ристування, використовуючи вс засоби боротьби з ерозiею грунтiв. Для гос-подарства, яке розташоване на правому коршному березi р. Десни, з мюце-вим базисом ерозil 60 м та розчленовашстю рельефу 0,9 км/км - завдання не з легких.
Генеральною лшею проходила задача затримки якнайбшьшо! кiль-костi опадiв на водозбiрних площах, оскiльки волога в цш мiсцевостi е основ-ним клiматичним фактором, що лiмiтуе урожайнiсть всiх культур. Боротьба зi стоком води в гiдрографiчну слку, поверхневим змивом грунту та яругоут-воренням проводила органiзацiйними, агротехнiчними, лукомелюративними, лiсомелiоративними та гiдротехнiчними заходами.
Розробка генерального плану передували рекогносцироваш обстежен-ня всього землекористування, створення карт з нанесенням абсолютних ви-сот, грунтово! карти та картограм вмюту основних поживних речовин. Це дозволило змшити межi полiв та роздшити землi господарства на три катего-рil за крутiстю та цшьовим призначенням. До першо! категорil вщнесеш рiв-ниннi землi вододiлiв з нахилом до 3°, де вирощуються вЫ польовi та кормовi й овочевi культури за звичайною агротехшкою. До друго! категорil вiднесенi землi присiткового фонду з нахилом вщ 3 до 6°. На цих землях були введет спещальт грунтозахист сiвозмiни, культури яких вирощувались без зяблево! оранки. Основними культурами таких Ывозмш були багаторiчнi трави. Землi з нахилом бiльше 6° вщнесеш до гiдрографiчного фонду i використовувались як пасовища та сiнокоси, на ерозшно небезпечних дiлянках проводилось заль сення в комплексi з лукомелюративними та пдротехшчними заходами [4].
Така оргашзащя територil себе повшстю виправдала i, як результат, необхщно навести такий факт, що на сьогодш на землях присiткового фонду,
де штенсивно розвивалася поверхнева ерозiя, змит грунти вiдсутнi i потуж-шсть гумусово-акумулятивних горизонтiв прирiвнюеться до рiвнинних. Вщ-ступ вiд розроблено! та перевiреноl часом оргашзацй територй та викорис-тання земельного фонду не за призначенням у нитшнш час призводить до розвитку поверхнево! ерозй на полях присiткового фонду станцй.
Лiсова рослиннiсть стала потужним фактором у боротьбi з ерозiйними процесами схилових земель станцй та яругоутворенням. Особливо треба вщ-значити висок протиерозшш властивостi дуба черещатого та червоного, бе-рези бшо! та бородавчасто!, липи дрiбнолистоl, клена американського, акацй бшо1, сосни звичайно!, клена ясенелистого, ясена звичайного, лщини та ш. Крiм цього, продуктивнiсть !х на всiх елементах рельефу вщповщае I та 1а класу боште^в.
Фiтомелiоративнi заходи, якi проводилися на присггковому фондi та гiдрографiчнiй сггщ протягом 20-ти рокiв, дали змогу сформувати багатоком-понентну дернину на схилових землях, яка ефективно протистоггь розмива-ючiй силi стiкаючих водних потоюв - як весняних, так i лiтнiх. На всiх задер-нованих схилах, навiть крутiстю 30° i бiльше, вже сформувалися потужш дер-новi грунти навiть за вщсутност люово1 рослинностi, або и зрiдженому станi.
Спостереження та шдрахунки двох останнiх рокiв дали нам змогу дшти висновку, що найбшьш ефективним i прийнятним варiантом в проти-ерозiйнiй практицi е розумне сшввщношення люово1 та трав'яно1 рослиннос-тi. Це значить, що на одному гектарi повинно рости не бшьше 2-3 тис. дерев, бажано рiзного породного складу. Така густота та склад насаджень дае змогу тд свош пологом формуватись багатому трав'яному покриву, який повнiстю виключае поверхневий змив грунту, пропускаючи при цьому велику кшьюсть води з прилеглих схилiв. Таке спiввiдношення рослиннос^ на сьогоднiшнiй день сформувалося на терасованих схилах Придесення, яю становлять собою стшю бiогеоценози.
Гiдротехнiчнi споруди на перших етапах боротьби з ярами були дуже ефективним засобом. Спочатку вони були дерев'яш, земляш, по^м залiзобе-тоннi. Протягом 60-их рокiв дуже широко практикувалося спорудження во-довiдводящих та водозатримуючих валiв. На спорудження гiдротехнiчних за-ходiв у кожному районi було залучено велию кошти i сили створених машин-но-тракторних станцiй (МТС) та люомелюративних станцiй (ЛМС).
Але в природ^ як i в житл загалом, що занадто - то не дуже. Так, на Придеснянськш дослщнш станцil по боротьбi з ерозiею грунтiв протягом шестидесятих роюв проводилось масштабне створення гiдротехнiчних спо-руд - водорегулюючих та водозатримуючих валiв. Лесовi грунтоутворюючi породи, товщина яких бшя рiчки становить бшьше 20 м, шдстилаються рих-лим елювiем твердих карбонатних порiд, який залягае на пiсках харкiвського та бучацького яруЫв, тому легко шддаються розмиву та просiданню. Протягом 60-их роюв на чотирьох прияружних схилах були споруджеш водозатри-муючi вали для припинення росту ярiв. На перших етапах свое1 дiяльностi вони дiйсно принесли немалу користь тим, що зупинили рют ярiв, у вершинах яких були споруджеш. Обстеження валiв у поточному рощ показало нам, що
деякий час вони виконували сво! функци добре, а по^м за територiею валiв яри вiдновили свое життя. Сталося це з ^е! причини, що спорудження валiв призвело до затримки великого об'ему води на елементах ландшафту, для яких така функщя протиприродна. Створення водозатримуючих валiв на тд-вищених елементах рельефу призвело до порушення природно! рiвноваги i зразу ж повстала проблема перезволоження грунту, яка тут же i знайшла сама собi вихiд - у найближчий яр, який знаходиться за валом. Така поведшка води пояснюеться структурою самого лесу. Ще у 1915 рощ В.М. Борткевич, один з перших авторiв розробки засобiв боротьби з ярами [3] вказував на те, що " на грунтах, богатых влагой или склонных к оползанию, конечно, водосборных валов ставить не следует, так как они могут усилить оползни; в таких случаях необходима полная изоляция склонов от поступающей на них воды каким-нибудь иным способом (путем отводного вала с плетнем и т.п.) (стор. 58). Дшсно, водовщвщний вал, споруджений у верхiвцi крутосхилу твденно-схщно! експозицй, припинив розвиток вертикально! ерози даного об'екту i разом з люовими насадженнями повшстю стабшзували ситуащю.
О.С. Скородумов (1941), який займався вивченням лесових порщ При-деснянського плато з 1937 по 1941 рр., вказуе на те, що крупнопилуватий легкосуглинистий лес мае стовбчасту структуру i вода атмосферних опадiв дуже швидко просочуеться в нижш горизонти грунту, де накопичуеться до повно! вологоемност^ а по^м починае рухатись горизонтально по водоопор-ному горизонту. У нашому випадку це е крейда, червош глини або елювш щшьних карбонатних порiд. З часом (а це можуть бути i десятилотя) вода знаходить вихiд у трщини земно! поверхнi i пiд дiею земного тяжiння та свое! ваги виходить у вщ'емш елементи рельефу - яри, виносячи з собою ве-лику кшьюсть пiдстилаючо! породи та з часом утворюючи цим пустоту, в яку провалюються вищележачi горизонти грунту, утворюючи на поверхш блюд-цеподiбнi улоговини. Якщо уважно прослщкувати розташування улоговин на поверхш земл^ то можна виявити закономiрнiсть, що вони проходять приб-лизно по однш лiнi! вiд водороздшу до гiдрографiчно! сiтки перпендикулярно до горизонталей. Таким чином, це стверджуе припущення О.С. Скородумова, що поверхневий i внутршнш грунтовий стоки щуть одним шляхом, що е об'ективним фактором ерозi!. 1ншими словами, сучасш яри - це робота внут-рiшнiх рiчок [8]. Рельеф Придеснянсько! височини зовсiм молодий, на що вказують коротк схили ярiв (100-400 м) та самi новоутворенi яри, як мають V-подiбну форму. I незважаючи на те, що протягом 60-70-их роюв вони були обсаджеш лiсовою та чагарниковою рослиннiстю, довгий час проводилися лу-комелiоративнi заходи, утворення нових ярiв продовжуеться, а за останш 10 рокiв набрало немалих обертiв. За даними дослщжень автора, у 20002002 р.р. прирют новоутворених ярiв сягнув 5 м. Такий самий прирют ярiв був вiдзначений i у 1963 рощ [4]. Причиною росту ярiв можуть бути таю фактори: 1. Збшьшення внутршньогрунтового стоку в результат пiдйому грунто-вих вод на всш територi! Придесення. За результатами землевпорядку-вання 2000 року в Новгород-Оверському районi площа низинних болот порiвняно з 1963 роком зросла на 3839 га, що становить 3,4 % вщ
площi району [11]. Причиною цього явища можуть бути iнтенсивнi вирубки високоповнотних лiсiв на великих площах Придесення. Зви-чайно, ця проблема потребуе додаткового детального вивчення.
2. Недостатня люисисть прибалкових схилiв.
3. Необгрунтоване спорудження водозатримуючих гiдротехнiчних спо-руд у верхiвках ярiв, що призвело до перенасичення грунпв водою та прогресування лшшно'' ерозй". Припустимо, що вс три фактори прояв-ляються одночасно.
Тому всi протиерозiйнi заходи, що створюють умови для збирання, наг-ромадження та затримки води на короткий, або довгий час поблизу пдрогра-фiчноï сiтки, неминуче призводять до розвитку вертикально: ерозй' на прилег-лих схилах ярiв та балок. За останнi 10 роюв на територй землекористування нав^ь на схилах швшчно-захщно'' експозицiï (на яких роюв 30 ситуащя була стабшьною) за водорегулюючими валами в блюдцеподiбних улоговинах також почали штенсивно розвиватися новi вiдвершки ярiв. V-подiбноï форма 'х вка-зуе на сумюну роботу як внутрiшньогрунтових, так i поверхневих вод.
Проблему перезволоження грун^в у результатi роботи пдротехшчних споруд було порушено ще у 1949 рощ М.1. Сусом. Вш вказуе на негативнi наслiдки роботи водозатримуючих валiв, якi проявляються у виглядi оповзнiв та обвалiв [7].
Заходи для боротьби з ярами детально розробили американсью вчеш, зокрема в raroi Х. Беннет (1958) запропоновано таю три заходи:
• затримка на водозборi оптимально'' кшькосп опадiв;
• вiдведення поверхневого стоку ввд яру, особливо вiд його верхiвок;
• безпечний спуск поверхневого стоку по яру.
Найкращим виршенням цього питання вiн пропонуе поеднання вЫх трьох заходiв. Велика увага в боротьбi зi змивом та розмивом грунлв тут придiляеться формуванню схилiв (вони обов'язково повиннi бути виположе-ними) та трав,янiй рослинност^ якою обов'язково повиннi бути задерноваш стоковiдводнi пониження.
Г.1. Швебс [10] пропонуе також дуже бережно шдходити до створення пдротехшчних споруд, яю, на його думку, призводять до умов затоплення та перезволоження грунлв, що викликае просадки та руйнування водорегулю-ючих споруд. Прогноз його збувся. В умовах Придеснянсько'' ЛНДС новоут-вореш яри вже сягають водозатримуючих валiв. У сво'й робот вiн наголошуе на необхiдностi вщводу надлишкiв поверхневого стоку по поверхш природ-них вiд'емних елементiв ландшафту за умов 'х повно'' задернованосл.
Гармонiйне та цiлеспрямоване регулювання природних процеЫв засо-бами фiтомелiорацй, наближеними до природних, в бшьшост випадюв на Придеснянському протиерозiйному комплексi нормалiзувало грунтоутворю-ючi процеси. Проведенi дослщження грунтового покриву лiсомелiоративного фонду протягом 2002 року дали змогу дшти висновку, що на вшх виположе-них задернованих та залiсених схилах ярiв та балок, навiть при крутост бшь-ше 30°, тд лiсовою та трав'яною рослиннiстю ерозiя грунтового покриву вщ-сутня. Протягом 40 роюв шсля проведення ф^омелюративних заходiв сфор-
мувались дерновi розвиненi грунти i тiльки темно-палевий вiдтiнок гумусово-акумулятивних горизонтiв та коротю перехiднi горизонти вказують на !хнш молодий вiк та вiдрiзняють !х вiд зональних - темношрих лiсових грунтiв. Причому на схилах, де гармоншно поеднуеться лiсова та трав'яна рослин-нiсть, грунтоутворення проходить вдвiчi iнтенсивнiше. Найбiльшою потуж-шстю гумусовоакумулятивних горизонтiв та цiнними фiзичними властивос-тями вiдзначаються схиловi грунти, яю протягом 40 рокiв формувалися пiд лiсовими культурами, створеними з шдЫвом багаторiчного люпину.
Руйнiвнi процеси, яю почали проявлятися на територй комплексу, е результатом порушення природно! рiвноваги в регiонi i потребують шдвище-но! уваги з боку державних оргашв охорони природи та галузевого керiвниц-тва з метою виправлення ситуацй.
Л1тература
1. Балашов Н.С., Гурский В.Я., Никитин А.А., Лисицкий Д.Ф., Аверьянов Ф.А.
Сборник статей по песчано-овражным работам. - С-Петербург. - 1914, вып. II. - 167 с.
2. Беннет Х. Основы охраны почвы/ Пер.с англ. - М.: Изд-во ин. лит-ры. - 1958. - 406 с.
3. Борткевич В.М., Новаков А.В., Пугачев А.В., Минаев А.В., Чудовский Н.В. Сборник статей по песчано-овражным работам. - С-Петербург. - 1915, вып. III. - 170 с.
4. Воловодов С.Г., Маковский Г.М., Телешек Ю.К., Чернишов А.А. Разработка научно-обоснованной системы противоэрозионных мероприятий для территории Придеснян-ской опытной станции: Наук. звгг. Рукопис. - Н-Оверський, 1963. - 289 с.
5. Гурский В.Я. Очерк работ по укреплению и облесению песков Харьковской губернии за десятилетие с 1899 по 1908 г.г. - Х.: Печатное дело. - 1909. - 30 с.
6. Козменко А.С. Основы противоэрозионной мелиорации. - М.: Сельхозгиз. - 1954. - 420 с.
7. Сус М.И. Эрозия почвы и борьба с нею. - М.: Гос. изд. с.-х. лит-ры. - 1949. - С. 346.
8. Скородумов А.И. Почвенные условия Придесенского сильно-еродированного района. Разделы I - IV. Рукопись кандидатской работы. 1946. - 285 с.
9. Карл Маркс, Фридрих Энгельс. Соч., т.20. - С. 495-496.
10. Швебс Г.И. Контурно-мелиоративное земледелие. Одесса. - Маяк. - 1985. - С. 55.
11. Статистична довщка за 2002 рш.
УДК 630*176.321.2 М. О. rrnie - Придеснянська лкова НДС,
м. Новгород-Оверський
ЗАПЛАВН1 ЯСЕНЕВ1 Д1БРОВИ ПОНИЗЗЯ Р1КИ СУДОСТ1
Подано еколопчну характеристику заплавних ясеневих дiбров рши Судосп. Наведено лiсiвничо-таксацiйнi показники деревосташв та списки рослин-iндикаторiв.
M.O. Haliv1 -Prydesnyansk's FSIS UkRIFFM Inundated ash-oac forests the lover Sudost
In this article there is the ecological characteristic of the ash-oac forests in floodplain of the Sudost river. Presents the forestry-taxation indexes and lists of the indicator plants.
У середнш течи Десни розташована ржа Судють - едина велика права притока. Протжаючи майже паралельно Десш в меридюнальному напрямку, вона, як i навпроти розмщеш л1вобережш притоки, мае добре вироблену до-
1 Prydesnyansk's Forest Scientifics Investigation Station Ukrainian Research Institute of Forestry and Forest Melioration named after G.M. Vysotsky
