CC BY
19
Лiтература
1. ЗаТка В.К. Рiст сосни звичайно'1 в умовах радiацiйного опромiнення// Наук. вюник: Лiсiвницькi дослiдження в УкраЫ (VI-i Погребняювсью читання). - Львiв: УкрДЛТУ. - 2000, вип. 10.4. - С. 25-30.
2. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. - К.: Урожай, 1987. - С. 166-172.
• • • • 137 90 • • •
3. www.kmu.gov.ua мДопустимi рiвнi вмiсту сб та Бг в деревнш продукцп лiсового господарства" (станом на 12.12.2006 р.).
4. www.health.gov.ua "Методичш рекомендацп по веденню лiсового господарства в умовах радюактивного забруднення на територп Украiни в результатi аварп на ЧАЕС" (станом на 12.12.2006 р.). _
УДК 631.4:631.459.2 В.М. 1ваницька - Закарпатський
лкотехмчний коледж
ЕКОЛОГ1ЧН1 ЗАХОДИ ОКУЛЬТУРЕННЯ ПОЛОТНА ТЕРАС I IX ПЛИВ НА НАВКОЛИШНС СЕРЕДОВИЩЕ ТА ПРОДУКТИВН1СТЬ ПЛОДОВИХ Б1ОГЕОЦЕНОЗ1В
Дано характеристику бурих люових опiдзолених грунпв. Показано вплив еко-логiчних заходiв на властивосп грунту, навколишне середовище i продуктившсть плодових бiогеоценозiв.
Ключов1 слова: еколопя, грунт, ерозiя, терасування, навколишне середовище, продуктившсть плодових бiогеоценозiв.
V.M. Ivanytska - Transcarpatian forest college
Ecological intentions of striped terace culturalization and their impact on environment and productivity of fruit biocenosis
A characteristics of red-pidzol forest soil is given. An influence on the soil properties, environment and productivity of fruit biocenosis is given.
Keywords: ecology, soil, errosion, terasing, environment, productivity of fruit biocenosis.
Вступ. Нов1 еколопчш шдходи щодо питания в розмщенш плодових культурбюгеоценоз1в, тдвищення родючосп схилових земель, рацюнально-го природокористування i охорони навколишнього середовища зводяться до кращого, бшьш ефективного i рацюнального використання, охорони i покра-щення екологiчних ресyрсiв. Це мае, насамперед, природоохоронне i велике соцiальне значення у зв'язку з обмеженiстю, дефщитшстю екологiчних ре-сyрсiв, !х важкою вiдновлюванiстю, що особливо чiтко проявляеться у Закар-паттi, областi з майже найбшьш високою у кршш щiльнiстю населення i найменшою кiлькiстю на одного жителя рiллi (0,13 га).
Особливо необхщно вiдзначити, що на схилових землях Закарпаття одтею з найважливiших екологiчних умов створення високопродуктивних кyльтyрбiогеоценозiв е пiдвищення штегрально! функцп грунту - грунтово! родючосл. Нестача тих чи iнших елеменлв живлення впливае на загальний стан плодових рослин i !х окремi функцп.
Проблема покращення родючостi еродованих груш!в, охорони i ращ-онального використання грyнтiв на схилах у Закарпатп е особливо актуальною не тшьки у зв'язку iз складнiстю рельефу, грyнтово-клiматичних умов,
малоземеллям, а й значним погiршенням еколопчно1 ситуаци у даному регь ош. Серед основних причин втрати грунтово1 родючостi, якi особливо прояв-ляються в останнiй перiод, необхiдно вщзначити патологiю грунтового про-фiлю (водна ерозiя), порушення бiоенергетичного режиму едафототв (деве-гетацiя i виснаження) та порушення !х хiмiчного режиму (природна i вторин-на кислотнiсть).
Основною стратепчною лшею розвитку виробництва сшьськогоспо-дарсько! продукци на перспективу залишаеться не тiльки пiдвищення вро-жайност польових культур, а й вилучення iз сiвозмiн малопродуктивних i еродованих земель iз наступним !х включенням у бiологiчне освоення, у тому чи^ пiд плодовi культурбiогеоценози, трав'янист угрупування, штучнi люо-насадження. Тому знання особливостей !х створення, збереження та шдви-щення продуктивностi - важливе практичне завдання. Це пов'язано з тим, що данi фггоценози, будучи невiд,емною складовою частиною екосистеми, ввдг-рають велику роль у природi i життi людини.
При складанш класифжацп лiсокультурних площ враховуються при-родне поновлення, крутизна схилiв, наявнiсть пнiв, розмiр дiлянки, щебенис-тiсть грунту, природнi категорп площ, стушнь еродованостi та заболочува-шсть. Суцiльний обробiток грунту можливий на схилах до 6°, частковий -смугами й борознами - на схилах 7-12°, на бшьш крутих - площадками, ямами та терасами. Дшянки до 12° придатш для мехашзованого обробггку [2].
Терасування схилiв тд рiзнi культури у зот Украшських Карпат е ра-дикальним способом захисту грунту вщ ерози, що сприяе покращенню його родючост [3]. На нашу думку, при освоенш схилiв пiд плодовi культурбюге-оценози найбiльш перспективним е еколого-бюгеоценолопчний пiдхiд, при якому забезпечуеться тзнання функцiональних зв,язкiв мiж компонентами бюгеоценозу i виявлення можливих шляхiв управлiння бiогеоценотичними процесами [1, 4-10].
Дослщники прагнули вивчити екологiчнi властивост впливу рiзних систем утримання грунту (чорний пар, сидеральний пар, довгострокове за-дернiння iз скошуванням зелено1 маси) на змiну водно-фiзичних, фiзико-хi-мiчних i протиерозiйних властивостей бурого люового опiдзоленого грунту, рiст i продуктивнiсть сливових бiогеоценозiв на терасованих схилах.
Матерiали та методика дослвджень. Польовi дослiди проводили у КСГП "Бороняво" Хустського району Закарпатсько1 област у 1983-2000 рр. Дослiд закладено на терасованому схилi крутизною 9-12° швденно-захщно1 експозици. Весною 1982 р. посаджено сад, а у 1983 р. - накладено схему дос-лщу. Площа кварталу становить 5,09 га, полотна терас - 2,40 га, тд дослщом зайнято 1,30 га, ширина терас - 5-6 м. Дерева висаджеш на вiддалi 0,7-0,9 м вщ насипного укосу i через 3 м одне вщ одного. По кожному варiанту досль ду 24 облiкових рослин, повторшсть дослiду триразова.
Варiанти дослщу: 1 - чорний пар з внесенням гною 40 т/га один раз у три роки; 2 - чорний пар з внесенням гною 120 т /га один раз у три роки; 3 -сидеральний пар; 4 - довгострокове задерншня (з другого року шсля садшня) iз скошуванням зелено1 маси.
Грунти дшянки - бурi лiсовi опiдзоленi глеюват^ суглинистi i глинистi на елюво-делювп глинистих сланцiв з шаруватим тщаником.
На дiлянках сидерального пару iз сидеральних культур висiвали люпин, озимий ршак i сурiпицю, сумшку озимо! вики i жита при нормi висiву залежно вiд умов року вщповщно - 180-210 кг/га, 20-25 i 150-180 кг/га (вики - 30-40 кг, жита - 120-140 кг).
З метою створення дшянок довгострокового задерншня iз скошуванням зелено1 маси на них виЫвали райграс багатоукiсний при нормi висiву 10 кг/га i конюшину червону - 8 кг/га.
У наших дослiдженнях визначалися кшьюсш показники, якi характе-ризують вплив дослщжуваних заходiв на пiдвищення еколопчних функцiй бурих лiсових опiдзолених грунпв i !х прот^роз^но! стiйкостi, а також змь ну властивостей грун^в у процесi окультурення. На дослщних дiлянках проводили передбаченi методикою аналiзи, вимiри, облiки. При цьому проводили бюметричш вимiрювання (висота дерев, обхват штамбу, дiаметр крони, однорiчний прирiст, довжина провiдника i одного пагона, бiологiчний i гос-подарський урожай). Вивчали кореневу систему методом "зрiзу" (В.А. Колес-шков, 1960). У процесi дослiджень зразки грунту для аналiзiв вiдбирали з ша-рiв 0-20, 20-40, 40-60, 60-80 i 80-100 см. У них визначали: рН сольово! витяж-ки (потенцiометричним методом), гiдролiтичну кислотшсть (за Каппеном-Гiльковичем), гумус (за Туршим), рухомий алюмiнiй (за Соколовим), легко-гiдролiзований азот (за Корнфшдом), рухомий фосфор (за Кiрсановим), об-мiнний калiй (за Масловою), кальцш i магнiй, обмiннi основи (трилономет-ричним методом), механiчний аналiз грунту (за Качинським), структурно-аг-регатний склад i водостiйкiсть грунтових часток (за Савиновим), об'емну ма-су (за Кауричевим).
По кожному варiанту до^ду визначали потовщення штамбiв шляхом вимiрювання !х обхвату на висотi 25-30 см, облжовували бiомасу сидераль-них культур i багаторiчних трав на 10 м у десятиразовш повторноси, проводили оцiнку ерозшно1 ситуацil пiсля снiготанення i випадання зливових до-щiв (за Соболевим) та облж урожаю плодiв по кожному варiанту дослiду на 24 деревах шляхом зважування !х при збиральнiй стиглостi.
Результати дослiджень. Закарпаття - ерозшно небезпечний район Украши. Вiдомо, що при однаковiй кшькос^ опадiв ерозiйнi процеси поси-люються iз збiльшенням крутизни i довжини схилiв, водозбiрноl площi i роз-членування мiсцевостi. Помiтнi ерозiйнi процеси розвиваються на полях уже при крутизш схилу 0,5-1,5°. На схилах крутизною 2-5° ерозiя посилюеться, а при крутизш вщ 5 до 10° вона проявляеться повною мiрою. А тому по плошд орних земель на схилах з ухилом бшьше 2°, а багаторiчних насаджень та па-совищ з ухилом понад 3° можна робити висновок про фактичш i потенцiальнi розмiри водно1 ерозil.
Дослiдження показали, що терасування схилiв е одним iз важливих, але не единим заходом шдвищення бiологiчноl продуктивностi плодових культурбiогеоценозiв. Докорiнним чином покращуючи вологозабезпеченiсть грунту за рахунок утримання тало! i дощово! води, терасування не поповнюе
нестачу поживних речовин в еродованих грунтах схил1в. Власне через це пер-шочергове значення для покращення еколопчних функцш еродованих грун-т1в на терасованих схилах i iх iнтегральноi екологiчноi функцii - грунтово!' родючост мае внесення органiчних, мiнеральних добрив i вапняку, посiв си-деральних культур.
Дослiдженнями встановлено, що до закладки до^ду грунти всiх еле-ментiв терас характеризувались невисокою бюлопчною продуктивнiстю i, насамперед, дуже низьким вмютом рухомих форм хiмiчних сполучень фосфору (табл. 1).
Табл. 1. Забезпечешсть tрунтiв до^дних дтянок рухомими поживними
речовинами (1981 р., шар 0-40 см)
Вар1анти Млсцеположення на терас1 Легкогвдроль зований азот Рухомий фосфор Обмш-ний калш
мг на 100 г грунту
Чорний пар 1з внесенням гною, 40 т/га Вшмкова частина 3,7 0,6 13,7
Середня частина 11,8 0,4 10,2
Насипна частина 9,8 0,6 9,7
Чорний пар 1з внесенням гною, 120 т/га Вшмкова частина 8,3 0,2 14,6
Середня частина 13,9 0,4 14,3
Насипна частина 16,6 1,0 12,6
Сидеральний пар Вшмкова частина 4,8 0,2 12,0
Середня частина 12,9 2,0 17,0
Насипна частина 17,1 1,4 20,2
Довгострокове задерншня з1 скошуванням зелено! маси Вшмкова частина 6,4 0,2 11,5
Середня частина 11,7 0,4 15,4
Насипна частина 17,4 1,9 14,6
Для росту i плодоношення сливи оптимальш грунти нейтральш або близью до них (рН 5,5-7,5). Тому за вЫма варiантами дослiду провели вапну-вання, хоч слива росте i плодоносить i на бшьш кислих грунтах (рН 4,0-5,5). До закладки дослщу реакцiя грунтiв у шарi 0-40 см була сильно кислою (рН 4,1-4,4). Внаслщок внесення вапняку (1984 р.) у 1986 р. кислотшсть грунту в шарi 0-20 см знизилася у вЫх варiантах дослiду: у середнiй частиш полотна терас показник рН збшьшився до 4,6-5,5, на насипнiй частиш - до 4,5-5,6; у шарi 0-40 см змши були менш iстотними (рН 4,3-4,8 i 4,3-5,3 вщповщно). Найнижча кислотнiсть грунту на середнш частинi терас у шарi 0-20 см вщ-значена на дшянках довгострокового задернiння iз скошування зелено!" маси i чорного пару (рН 5,3-5,5). На насипнш частиш терас бшьш низька кислотшсть грунту була на дшянках чорного пару з внесенням гною 40 т/га i довгострокового задерншня iз скошуванням зелено!' маси - рН 5,4-5,6.
Завдяки окультуренню грунту (внесення гною, мшеральних добрив i вапняку, поЫву сидеральних культур) знизилася пдрол^ична кислотнiсть у верхньому шарi (0-20 см) у всiх варiантах дослiду: на середнiй частинi терас з 4,8-6,6 до 2,2-4,6 мг-екв на 100 г грунту, а на насипнш частиш - з 5,8-7,1 до 2,6-5,9, що становить вщповщно - у 1,4-2,3 i 1,2-2,3 раза порiвняно з початко-вими показниками. Проте за даний перюд пдрол^ична кислотшсть практично не зменшилася в бшьш глибоких шарах грунту (20-40 см).
Поряд з шшими показниками, якi характеризують кислотшсть грунту, вмiст рухомого алюмiнiю у 1986 р. ютотно зменшився тшьки в шарi 0-20 см: з 8,0-24,3 до 0,4-8,7 мг на 100 г грунту на середнш частит полотна i з 5,716,1 до 3,0-6,7 мг на насипнш частиш терас.
Вапнування зумовлюе змшу фiзико-хiмiчних показникiв, сприяе знач-ному пiдвищенню родючостi кислих груш!в за рахунок бiльш повного вико-ристання мiнеральних добрив, збiльшення бюлопчно! активностi едафотопу. Ряд дослiдникiв вважае, що позитивна дiя вапнування водночас iз застосуван-ням мiнеральних i органiчних добрив проявляеться у зменшенш вмiсту фуль-вокислот i збшьшенш вмiсту гумiнових кислот. У цьому випадку гумус набу-вае бшьшо! мiсткостi зв'язування кальцiю.
Варто зауважити, що систематичне внесення в грунт оргашчно! речо-вини у виглядi гною, заорювання зелених добрив (сидеращя) забезпечують створення свiжих форм гумусу, як вiдiграють велику роль у родючост грун-тiв. Встановлено, що формування гумусового горизонту в еродованих грунтах терасованих схилiв вщбувалось за рахунок внесення оргашчних добрив, сидераци i вiдмирання залишкiв наземних i пiдземних частин рослин на дь лянках довгострокового задернiння зi скошуванням зелено! маси.
Дослiдженнями доведено, що коршне покращення екологiчних фун-кцiй еродованих грунтiв на схилах при використанш !х пiд плодовi культури i у подальшому одержання високо! бiологiчно! продуктивностi рослин не мож-ливi без стiйкого збшьшення запасiв гумусу, покращення його складу, поси-лення процесiв гумiфiкацi!. Гумус е не тшьки джерелом живлення рослин, але i основним фактором створення сприятливого для рослин водно-повггря-ного, поживного i бiологiчного режимiв. Тому роль органiчних добрив у тд-вищеннi бiологiчно! продуктивностi еродованих недостатньо окультурених грунлв постiйно зростае.
Окультурення орного шару (0-20 см) еродованих грунлв терасованих схилiв при достатньому вапнуванш, внесеннi гною, сидераци, обробггку, ш-тенсивнiй мiнералiзацi! оргашчних речовин за перюд дослiджень зумовило шдвищення гумусу на 0,3-1,0 %.
Кислотшсть грунлв, насамперед, залежить вщ регулярного вапнування. Найбiльш помггно за дослiджуваний перiод вона знизилася в орному шарi на дшянках з внесенням гною 40 i 120 т/га (рН збiльшилось з 4,0-4,6 до 6,06,8). Водночас, у вЫх варiантах дослiду в нижшх частинах профiлiв кислот-шсть змiнилась мало (рН збiльшилось з 3,9-4,1 до 4,2-4,3).
Значно знизилась в орному шарi також пдрол^ична кислотшсть, особливо за перюд з 1986 до 1996 р. У нижче розмщених горизонтах цей показник змшювався меншою мiрою за весь перюд дослщжень. Вмют обмшних кальцiю i магнiю, а також стушнь насиченостi основами у верхньому шарi (0-20 см) ви-росли значно, що св^ить про переважаючу !х акумуляцiю над вимиванням.
Отже, зберегти i покращити фiзико-хiмiчнi властивос^ i умови живлення рослин на еродованих грунтах терасованих схилiв можна за допомогою систематичного використання гною, мшеральних добрив, а також поповнен-ня оргашчно! речовини за рахунок шших джерел, зокрема, поЫву сидераль-них культур: озимий ршак, сурiпиця, люпин, озимi вика i жито (табл. 2).
Табл. 2. Змша фiзико-хiмiчних властивостей tрунтiв i забезпеченостi Их поживними речовинами тд впливом екологiчних заходiв окультурення, _(середня частина полотна терас, 1996 р.)_
Вар1анти Шар, см \0 о4 ^ и рН сольо-во! ви-тяжки Пдролиич-на кислот-н1сть, мг-екв на 100 г грунту Обмш- ний алюмь нш Легко гвдроль зований азот Рухо-мий фос-ф°р Об-мш-ний калш Стутнь насиче- носп основами, %
мг на 100 г грунту
Чорний пар з внесенням гною 40 т/га 0-40 2,6 5,3 2,3 4,4 13,1 21,0 24,3 74,2
40-100 0,9 4,3 4,2 18,0 6,2 0,4 12,8 60,4
Чорний пар з1 внесенням гною 120 т/га 0-40 2,9 5,7 2,0 3,3 17,6 26,4 42,0 87,1
40-100 0,9 4,3 4,0 16,0 8,2 0,5 16,4 73,1
Сидераль-ний пар 0-40 3,2 5,2 2,7 6,3 16,2 15,8 28,3 73,3
40-100 1,4 4,2 5,0 22,2 9,8 0,6 18,0 70,2
Довгостро-кове задерншня з1 ско-шуванням зелено! маси 0-40 3,2 5,6 2,6 7,5 21,2 13,1 26,9 71,0
40-100 1,2 4,3 4,6 20,2 9,3 0,6 14,2 60,8
За роки дослщжень на дшянках чорного пару з внесенням гною 40 т/га було внесено його по 160,0 т на гектар, а при нормi внесення 120 т/га - 480 т.
На дшянках сидерального пару поповнення оргашчних речовин забез-печувало заорювання сидеральних культур - люпину, озимого ршаку, сурши-щ, озимо! вики i жита, яю утворювали вiд 4,6 до 26,3 т зелено! маси. Всього за 6 роюв (1984-1989) в молодих плодових культурбюгеоценозах на кожному гектар^ яю утримувалися пiд сидеральним паром, було заорано 79,1 т зелено! маси сидера™, що вщповщае внесенню 40-50 т гною. За 1990-2000 рр. у вступаючих i плодоносних культурбюгеоценозах було заорано 198,5 т/га зелено! маси сидера^в, а всього за перюд дослщжень на кожному гектарi !! було заорано по 277,6 т або 120-130 т гною.
Ми вважаемо, що одним iз перспективних напрямюв використання таких культур, як озима суршиця, озимий ршак, перко, е залучення !х до проце-су бiоекологiзацi! для пiдготовки схилових земель шд посадку плодових культур: за рахунок самих рослин не висаджувати, а навпаки - збагачувати грунт. Так, поЫяна у серпш - вересш озима суршиця до весни вегетуе, у середин кв^ня використовуеться як сидерат, й грунт знову вившьняеться для шших культур (люпин). По-перше, такий грунт повшстю позбавлений рiзно-манiтних бур'яшв, оскiльки сурiпиця не дае змоги !м розвиватися; по-друге, у кореневш системi цiе! рослини мiстяться певш речовини, що пригнiчують усю патогенну мшрофлору грунту; по-трете, органiчнi речовини, яю швидко мiнералiзуються й стають легкодоступними для плодових рослин. До цього ж додамо, що озима суршиця i озимий ршак ефективно перешкоджають роз-витку бур,янiв i ерозiйних процесiв, тим самим сприяючи покращенню еколо-гiчних функцiй еродованих грунлв.
На дiлянках довгострокового задерншня при скошуваннi i вiдчуженнi зелено! маси поповнення оргашки в грунт проходило внаслiдок вiдмирання
коренево! системи i пожнивних залишкiв рослин. Урожай зелено! маси бага-торiчних трав у молодих культурбюгеоценозах (1984-89 рр.) становив 193,7 т/га, у вступаючих i плодоносних (1990-2000 рр.) - 301,2 т/га, а всього за роки дослщжень (1984-2000 рр.) при такш системi утримання грунту було скошено на сшо i корм 494,9 т/га зелено! маси.
Величини щшьносл твердо! фази, об'емно! маси грунту, його порис-тостi i пористостi аерацi! е важливою екологiчною характеристикою едафото-пу. Менша щшьшсть твердо! фази грунту в шарi 0-40 см була при утриманш його на полотнi терас шд сидератами (2,58 г/см ) i при внесеннi гною 120 т/га (2,62 г/см3). Така ж сама картина спостер^алася i в бшьш глибоких шарах грунту. На дшянках з внесенням гною 120 т/га i посiвi сидератiв щшьшсть грунту становила 1,21-1,24 г/см , загальна пористють грунту 54-55 %, порис-тiсть аерацi! 28-32 %, а при шших системах утримання грунту щ показники були пршими - вiдповiдно
1,32-1,35 г/см , 49-51 %
i 25-34 %. Основними
причинами покращення цих показниюв, на нашу думку, е поповнення грунту оргашчною речовиною.
Дослiдження показали, що система утримання грунту на терасованих схилах, направлена змша грунтотворних процеЫв пiд впливом екологiчних заходiв окультурення полотна терас зумовили не тшьки покращення еколо-гiчних функцш еродованих грунтiв, як середовища юнування i вiдтворення життя, забезпечення рослин вологою i поживними речовинами, а також спри-яли й покращенню загальних фiзичних властивостей грунту, структури i шд-вищенню його протиерозшно! стiйкостi (табл. 3).
Табл. 3. Структурно-агрегатний склад i водостшшсть tрунту в шарi 0-20 см
при pi3Hux способах окультурення полотна терас, (середня частина полотна)
Варiанти Роки Розмiр структурних аг регапв у мм, вмшт у %
Сухий розшв Водостшшсть
>10 10-0,25 <0,25 >10 10-0,25 <0,25
Чорний пар з внесенням гною 40 т/га 1985 20,7 68,4 10,9 6,7 41,6 51,7
1995 14,4 78,0 7,6 6,4 64,9 28,7
2000 12,3 80,5 7,2 2,9 67,0 30,1
Чорний пар з внесенням гною 120 т/га 1985 25,8 67,7 6,5 11,0 54,0 35,0
1995 14,6 81,2 4,2 8,4 68,1 24,5
2000 13,2 82,0 4,8 3,3 68,2 28,5
Сидеральний пар 1985 25,4 67,6 7,0 10,9 48,6 40,5
1995 12,0 83,4 4,6 9,2 62,6 28,2
2000 12,8 83,3 3,9 5,6 72,0 22,4
Довгострокове задерншня зi скошуванням зелено! маси 1985 28,3 65,1 6,6 22,0 46,7 31,3
1995 18,2 80,3 1,5 24,5 60,1 15,4
2000 14,0 84,2 1,8 10,3 70,3 19,4
За перюд окультурення полотна терас (з 1985 до 2000 р.) вмют найбшьш щнних частинок грунту розмiром 0,25-10 мм у верхньому (0-20 см) шарi грунту, який найбшьше шддаеться воднш ерози, на дiлянках чорного пару з внесенням гною 40 т/га збшьшився на 4,9-12,1 %, чорного пару з внесенням гною 120 т/га - на 7,2-14,3, сидерального пару - на 11,8-15,7 i довгостро-кового задерншня з вщчуженням зелено! маси - на 8,1-19,1 %. За цей же перь
од водостшюсть грунтових частинок po3MipoM 0,25-10 мм на дшянках чорного пару з внесенням гною 120 т/га збшьшилася на 7,1-14,2 %, сидерального пару - на 16,9-23,4, довгострокового задерншня Ï3 вiдчуженням зелено! маси - на 21,2-23,6 i на дшянках чорного пару з внесенням гною 40 т/га - на 23,5-25,4 %. Еродовашсть едафотошв ускладнюе вс технологiчнi операци iз створення плодових культурбiогеоценозiв та едатопш умови росту i розвитку рослин.
Проведет дослщження показали, що на добре оструктурених грунтах (60,1-72,0 % водостшких агрегатiв) поверхневий стiк був вщсутнш, тобто вiн повнiстю, за винятком витрат води на випаровування, переходив у внут-ршньогрунтовий. Грунти на дослiдних дiлянках характеризувалися доброю шфшьтращею i фшьтращею, що зумовило вщсутшсть проявiв на них еро-зiйних процесiв. Водопроникнiсть грунтiв на терасованих схилах знаходилася в т1сшй залежност вiд !х гранулометричного складу, структурного стану, хь мiчних властивостей, щшьност i вологостi.
Отже, еколопчний стан грунтового покриву на терасованих схилах i всього навколишнього середовища багато залежить вiд системи утримання грунту. Одержаний нами експериментальний матерiал свiдчить про наявнiсть складного мехашзму функцiонування зв,язкiв мiж плодовими насадженнями i едафотопами.
Застосування оргашчних i мшеральних добрив, сидератв, вапняку супроводжуеться бiльш сильним ростом рослин, формуванням бшьш потуж-но! коренево! системи. Потужний рослинний покрив - важливий зашб захис-ту грунтiв вщ ерози, попередження забруднення водних джерел i повггряного басейну. Крiм цього, добрий рослинний покрив (в т.ч. i плодовi дерева) поси-люють вбирання великих об,емiв вiдходiв промислових шдприемств i транспорту - вуглекислого i шрчаного газiв, метану та ш. Власне через це стае зрозумшим, яке велике значення мае створення на еродованих схилових землях, в т.ч. терасах, високопродуктивних плодових бiогеоценозiв, яю видшя-ють в атмосферу значну частину кисню, i для покращення еколопчних фун-кцiй еродованих грунтiв, осюльки грунт бiосферний вузол зв,язкiв, через який забезпечуеться оптимальне функцiонування рослин.
Одержат результата дають змогу зробити висновок, що бшьш опти-мальш едафiчнi умови в молодих сливових насадженнях (до 9-10 рiчного вь ку) на терасованих схилах складаються при утриманнi грунту пiд чорним паром з внесенням гною 40 i 120 т/га та сидеральним паром. Неоднаковий рют плодових рослин в умовах за рiзних систем утримання грунту, насамперед, пояснюеться рiзною вологозабезпечешстю, умовами грунтового живлення i фiзичними властивостями грунту, що зумовило не в однаковш мiрi покращення еколопчних функцш едафотошв.
Особливо зазначимо, що еколопчне землеведення повинно забезпечу-вати захист вод рiчок, ставкiв i водоймищ вщ !х замулювання i забруднення змиваемим грунтом, а також добривами, пестицидами, мелюрантами, яю зас-тосовуються у плодових культургеобюценозах на схилових землях i можуть привести до порушення еколопчно! рiвноваги. При цьому зауважимо, що ви-рiшення екологiчних проблем при освоенш схилiв можливе тшьки на основi
застосування комплексу протиерозшних заходiв: оргашзацшно-господарсь-ких, агротехшчних, фiтоагромелiоративних i гiдротехнiчних. При ix розробцi n0Tpi6H0 Bce6i4HO враховувати еколопчш особливостi схилових земель та не-обxiднiсть охорони навколишнього середовища. З метою рацюнального ви-користання природних ресуршв на дуже крутих схилах (бшьше 18-20°) треба проводити залуження i створення лiсозаxисниx насаджень.
У середньому за 6 роюв (1987-92 рр.) вступаючих у плодоношення сливових культурбiогеоценозiв продуктивнiсть при утриманнi грунту на те-расах при задерншш була на 20,1-41,7 % меншою, нiж при iншиx системах. У перюд повного плодоношення (1993-2000) при утриманш грунту тд сиде-ральним i чорним паром продуктивнiсть рослин була у 1,3-1,5 раза бшьшою порiвняно з дiлянками довгострокового задерншня.
Пщ час вирiшення всix питань, пов'язаних з використанням i охоро-ною земельних ресурсiв, необxiдно виходити iз сучасних знань про бюсферу, як складноi i цiлiсноi системи.
Висновки. При вивченш впливу еколопчних заxодiв окультурення полотна терас змиву грунту не було. При цьому негативний вплив на змшу навколишнього природного середовища, одним iз яких е ушкальна територiя -"Долина нарцисiвм Карпатського бюсферного заповiдника, не спостерiгався.
Протиерозiйнi заходи повинш застосовуватися на всix схилових землях, де е небезпека виникнення ерози, а не тшьки найбшьш ерозшно небез-печними. Ix необхщно впроваджувати не тiльки на середньо - i сильнозмитих грунтах, але ще на незмитих.
Створення плодових культурбiогеоценозiв i захисних люонасаджень на схилах - важливi складовi частини ix ефективного та рацюнального використання.
Л1тература
1. Белова Н.А., Травлеев А.П. Естественные леса и степные почвы (экология, микроморфология, генезис). - Днепропетровск: ДГУ, 1999. - 345 с.
2. Гаврусевич А.М., Гнщенко В.1., Гербут Ф.Ф. Агротехшка вирощування люових культур. - Ужгород: Карпати, 1975. - 93 с.
3. Джамаль В.А., Попович П.Д., Греков В.А. Почвозащитное освоение склоновых земель под плодовые насаждения// Сб.: Почвоохранное земледелие на склонах. - К.: Урожай, 1988. - С. 96-104.
4. Дубина А. А. Лесная подстилка как компонент естественных лесных биогеоценозов юго-востока Украины и гирнецовых лесов Молдавии: Автореф. ... канд. биол. наук. - Днепропетровск, 1972. - 17 с.
5. ¡ваницький С.М., Щирба Г.Р. Грунтознавство. - Тернопшь: Збруч, 2005. - 226 с.
6. Кучерявий В.П. Еколопя. - Видання друге. - Льв1в: Свгг, 2001. -499 с.
7. Мыцык Л.П. Опыт классификации объектов задернения (травянистых местообитаний) по признаку глубины залегания грунтовых вод// Еколопя та ноосферолопя. - 2003. -Т.14, № 3-4. - С. 22-28.
8. Ремезов Н.П., Погребняк П.С. Лесное почвоведение. - М.: Лесн. пром-сть, 1965. - 324 с.
9. Сахаров П.С. Эрозия почв и меры борьбы с ней. - М.: Колос, 1971. - 191 с.
10. Цветкова Н.Н. Особенности миграции органо-минеральных веществ и микроэлементов в лесных биогеоценозах степной Украины. - Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1992. - 236.
