CC BY
1186
JURISPRUDENCE / «еЮЦШШШМЛУШаИ» #18(141), 2022
УДК 347,91
Чертков Денис Олегович
студент юридичного факультету, Днтропетровськи державний yHiверситет внyтршнiх справ.
(Днтро Украта) Бондаренко Дар'я KupuiieHa
студентка юридичного факультету, Днтропетровськи державний yHiверситет внyтршнiх справ.
(Днтро Украта)
Науковий KcpieHUK: Полщук Марина Геннадиевна доцент кафедри цившьно-правових дисциплiн, доцент, кандидат юридичних наук.
Днтропетровський державний утверситет внyтршнiх справ.
(Днтро Украта) https://orcid.org/0000-0002-3397-363X DOI: 10.24412/2520-6990-2022-18141-86-88 ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОР1В З ЦГОШЬНОГО ПРАВА. ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ В
СУДОВОМУ ПРОЦЕС1
Denis Olegovich Chertkov
student
Daria Kyrylyvna Bondarenko
student
Academic supervisor: Marina Hennadiyivna Polishchuk
PRE-COURT SETTLEMENT OF CIVIL LAW DISPUTES. SETTLEMENT OF THE DISPUTE IN THE
COURT PROCESS
Аннотация
У cmammi проанал1зовано суттсть тституту досудового порядку врегулювання спору в судовому процеа. У працi констатовано, що можливкть звернення особи до сторони, яка е порушником прав, свобод чи iнтересiв, з метою вирiшити претензИ, що виникли у не! до кредитора, i становить найголовнше значення обов 'язкового досудового врегулювання спорiв. Отже, якщо вони вна^док обов 'язкового досудового врегулювання у добровшьному порядку вирiшать розбiжностi, то вiдповiдача буде позбавлено непередбачених додаткових судових витрат - у разi, якщо стр буде передано на розгляд суду.
Abstract.
The article analyzes the essence of the institution of pre-trial dispute resolution in court. The paper states that the possibility of appealing to a party who is a violator of rights, freedoms or interests in order to resolve claims against the creditor, and is of paramount importance in the mandatory pre-trial settlement of disputes. Therefore, if they voluntarily resolve the differences as a result of the mandatory pre-trial settlement, the defendant will be deprived of unforeseen additional court costs - if the dispute is referred to court.
Ключовi слова. Принципи, досудове врегулювання , застосування, аналогiя права, судова практика, дотримання, закон, норми права.
Key words: Principles, pre-trial settlement, application, analogy of law, judicial practice, observance, law, norms of law.
Вступ. На сучасному еташ формування в Укра!т правово! держави, прагнення суспшьства до високих стандарта захисту прав людини, приведения вггчизняного законодавства до Свропейських стандарта, у т. ч. й у правосудд^ виникае необ-хвдшсть вдосконалення вггчизняно! моделi судо-чинства.
Досудове врегулювання спору е сукуптсть за-ход1в, що вживаються стороною, чи! права були по-рушеш, для безпосереднього виршення спору 3i стороною, яка е порушником майнових прав чи ш-терес1в. У загальному виглядi досудове врегулювання спор1в е системою заход1в, що вживаються
пщприемствами та органiзацiями для безпосереднього виршення конфлшту до звернення до суду. Така мирова угода включае не лише пред'яв-лення претензш та шших вимог до протилежно! сторони, а й передбачае розгляд та добровшьне за-доволення вимог позивача у разi !хньо! законносп та обгрунтованосп. Досудове врегулювання супе-речок застосовуеться пвд час виршення конфлшта, що виникли, зокрема, з господарських вщносин.
Метою досудового врегулювання господарських спор1в е усунення негативного впливу на гос-подарську дiяльнiсть з боку контрагента або за-поб1гання такому. [1] До моменту внесення змiн у
«етуушшим-шишаи» жш / jurisprudence
87
ГПК Укра!ни вщ 03 жовтня 2017 року положення щодо досудового врегулювання господарських спор1в мктились у ст. 5-11 роздшу II ГПК Укра1ни. «Нова» редакц1я ГПК Украши такого роздшу не мктить, а, замкть нього, загальш засади досудового порядку виршення господарських спор1в за-кршлюються у двох частинах ст. 19 ГПК Украши [1]. Вдосконалення судових процедур у сфер1 здшснення правосуддя з цившьних справ та модел1 судочинства детермшовано пею обставиною, що Укра!ною 17 липня 1997 р. ратифковано Конвен-цш про захист прав людини i основних свобод вщ 04 листопада 1950 р. [2].
Факт тако! ратифкацп покладае на Украшу обов'язок дотримання тих вимог щодо захисту прав людини, яш визначенi европейською спшьнотою, а насамперед вимог щодо доступносл правосуддя та права людини на справедливий судовий розгляд. Цими процесами обумовлено проведення в Укра!ш низки судових реформ. Чергову реформу в частиш правосуддя було проведено в 2016 р., зокрема, було переглянуто низку положень, що стосуються тако! категори, як «досудовий порядок урегулювання спору». Вiдповiднi змши були внесет до Госпо-дарського процесуального кодексу Украши (далi -ГПК Укра!ни), Цивiльного процесуального кодексу Укра!ни (далi - ЦПК Украши), Кодексу адмшютра-тивного судочинства Украши (далi - КАС Укра!ни). Вщповщно, з дня набуття чинностi Закону Укра!ни «Про внесення змш до Господарсь-кого процесуального кодексу Укра!ни, Цивiльного процесуального кодексу Украши, Кодексу адмшютративного судочинства Украши та шших законодавчих актив» [4] минуло илька рошв. Нау-кова спiльнота, юристи-практики, суддi единi в тому, що шститут досудового порядку врегулювання спору в аспекп реалiзацii конституцшного права на судовий захист прав фiзичних та юридич-них оаб е необхвдним у судовому процеа. Водно-час вони единi i в тому, що з метою дотримання принципу верховенства права (ст. 8 Конституцп Укра!ни) норми ГПК Украши, ЦПК Украши та КАС Украши щодо визначення порядку досудового врегулювання спору в судовому процеа потребу-ють удосконалення. Проблемам шституту досудо-вого порядку врегулювання спору в судовому про-цеа присвячено багато дослвджень. Звертаемо увагу на те, що бшьшкть дослвджень здшснюва-лися ще до прийняття вищезазначеного Закону. Здебiльшого таю дослвдження стосувалися проблем досудового врегулювання саме господарських спор1в. Так, цш проблемi придiляли увагу вчеш-юристи: С.Ф. Домбровський [5], В.В. Резшкова [6], В.Д. Чернадчук [7], В.С. Щербина [8] та ш.
Однак варто констатувати, що з набуттям чин-ностi нових редакцш ЦПК Укра!ни, ГПК Укра!ни та КАС Укра!ни кiлькiсть наукових публшацш е не-значною. Так, Р. ХаникПосполггак i В. Посполiтак стверджують, що «досудове» врегулювання спор1в у законодавсга захвдних держав майже не застосо-вуеться i не визначаеться. Вказана норма розванта-жила суди ввд частини справ, як виршувалися сторонами спору ранше в претензшному порядку.
Ниш важливим фактором досудового врегулювання спору е можливiсть застосування цього порядку лише за бажанням сторш. Водночас за-кршлення у договорi обов'язкового досудового порядку врегулювання спору не позбавляе права будь-яку сторону одразу звернутися до суду, не врегулювавши сво! суперечки в досудовому порядку. Безумовно, суди постшно перевантаженi справами, тому створення дiевоl та ефективно! си-стеми, яка б сприяла або спонукала сторони мирно виршити спiр без звернення до суду, сьотодщ в Украш е вкрай необхвдною. Якраз нова редак^ ст. 124 Конституци Украши викликана великою квдь-кiстю справ у судах i потребою зменшити фiнансовi затрати на виршення спорiв, якi сторони можуть залагодити самостшно [9, с. 91].
Вважаю за доцшьне позитивно оцшити зазна-чеш змши, але, на мою думку, лише вказiвки на до-судове врегулювання спорiв, яке законодавець за-кршив у Конституци Укра!ни, для виршення кон-флiкту недостатньо. £ необхвдшсть деталiзацi! цього положення з метою створення ефективного мехашзму виршення спорiв, якi вже давно усшшно та достатньо ефективно функцюнують у захвдних правових системах. Закршлення на рiвнi закону можливостi вжиття заходiв до врегулювання спору перед зверненням до суду слад розглядати як важ-ливий елемент у правовому регулюванш ввдносин фiзичних та юридичних осiб, держави [10, с. 39]. Хоча Конституцiя Украши передбачила саме «досудове» врегулювання спорiв, проте на даний перiод сама процедура «досудового» врегулювання спору в законах майже не прописана. Незважаючи на те, що, наприклад, у Закон Украши «Про жит-лово-комунальнi послуги» у ч. 5 ст. 18 зазначено, що «Споживач мае право на досудове виршення спору шляхом задоволення пред'явлено! пре-тензи», проте чггко1 процедури, строки тощо в закош не вказаш [11]. I доки тако1 процедури не буде прописано, то й реалiзувати ввдповвдну норму Конституци Украши майже неможливо. Частково положення ст. 124 Конституци Украши ниш реалiзо-вано в процесуальному законодавств! Так, ч. 1 ст. 16 ГПК Украши (аналопчна норма - ч. 1 ст. 16 ЦПК Украши, ч. 1 ст. 17 КАС Украши) встановлено, що сторони вживають заходiв для досудового врегулювання спору за домовленстю мiж собою або у випадках, коли таи заходи е обов'язковими згвдно iз законом.
Досудове врегулювання спору - це сукупнсть заходiв, яш може вжити сторона, права яко1 пору-шенi, для безпосереднього виршення спору зi стороною, яка порушуе права, свободи чи штереси фiзичних осiб, права та штереси юридичних оаб. , штереси держави. У цьому аспекп найбiльш щка-вим е те, що законодавець, встановлюючи мож-ливiсть обов'язкового досудового виршення господарських спорiв, повнктю виключив норми щодо його iмплементацil в новш редакци ГПК Украши. Тому на сьогодш единим нормативно-пра-вовим актом, де можна знайти правила ведення по-зовного порядку врегулювання господарського спору, е ст. 222 Господарського кодексу Украши (далi - ГК Украши) [12]. При чому ГПК Украши у
88 JURISPRUDENCE / «©©УУШЩЦМЛЦЩаН» #18(141), 2022
ч. 2 ст. 19, по сутi, робить вщсилку до ГК Укра!ни,
повторюючи положення ч. 1 ст. 222, що особи, яш порушили права i законнi штереси шших осiб, зо-бов'язанi поновити !х, не чекаючи пред'явлення претензи чи позову [12].
Розглядаючи проблему досудового порядку врегулювання спору, хотшось б нагадати про дуже послвдовний цшавий шститут, уведений у Великш Британи, оскiльки вш не новий, i вже неодноразово обговорювався на рiзних науково-практичних кон-ференцiях. Вщповщно до Правил цивiльного судо-чинства 1998 р. у Великш Британй' було закршлено вимогу про дотримання сторонами так званого досудового протоколу (pre-action protocol) [13]. Суть цього шституту зводиться до того, що суддя у про-цеа розгляду справи, включаючи винесення ршення та розподiл процесуальних витрат, мае враховувати поведшку учасниюв конфлшту до по-рушення судочинства у справ! У згаданому прото-колi вщбито iнформацiю про досудову поведiнку оаб з питань, пов'язаних iз правовим конфлштом, що виник, i належить до майбутнього судового про-цесу.
Якщо суд досягне обгрунтованого висновку щодо того, що сво!ми несумлшними д1ями сторони спровокували судовий процес або необгрунтоване збшьшення судових витрат, то суд шляхом винесення вщповщного акта може покласти зо-бов'язання сплати судових витрат, примiром, визначення про сплату винною стороною, повнютю або в частинi витрат, шшш сторонi. Таким чином, законодавець дуже послвдовний, оскшьки процесу-альш норми покладають на суд обов'язок при розглядi справи аиалiзувати й брати до уваги по-ведшку сторш до процесу. Саме в цьому випадку е стимул для сторш до участi в досудових процедурах примирения. П1дгвердження ефективносп до-судового протоколу можна знайти у висновках Консультативно! ради европейських судд1в Ради Свропи вщ 24 листопада 2004 р. № 6 «Про справед-ливий судовий розгляд у розумш термши та ролi суда в судових процесах з урахуванням альтерна-тивних способ1в виршення спор1в» [14]. Як ба-чимо, ефективтсть досудового порядку урегулю-вання спор1в шдтверджуеться й европейськими ш-ституцгями.
Висновки. За своею правовою природою досу-довi (позовнi) вщносини е матерiальними, а чи не процесуальними. Можливiсть звернення особи до сторони, яка е порушником прав, свобод чи ште-рес1в, для виршення вимог до кредитора i мае пер-шорядне значення за обов'язкового досудового врегулювання спор1в. При виршенш спору в такий споаб позивач також захищае штереси вщповщача. Тому якщо вони добровольно виршать розбiжностi внаслвдок обов'язкового досудового врегулювання, вщповвдач буде звшьнений вщ непередбачених до-даткових судових витрат у разi передачi спору до суду. Адже вибiр того чи шшого засобу правового захисту, у тому чи^ досудового врегулювання спору, е правом, а не обов'язком особи, яка добровольно використовуе И у сво!х штересах. У свою чергу законодавче закршлення обов'язкового досудового врегулювання спору обмежуе можливють реалiзацi! права на судовий захист.
Список використаних джерел:
1. Господарськш процесуальний кодекс Укра!ни : у редакци Закону Укра!ни № 2147VIII вщ 03.10.2017 Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни. -2017. № 48. Ст. 436.
2. Про ратифкацш Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протокол1в № 2, 4, 7 та 11 до Конвенци : Закон Укра!ни ввд 17 липня 1997 р. Ввдомосп Верховно! Ради Укра!ни. 1997. № 40. Ст. 263.
3. Про внесення змш до Господарського про-цесуального кодексу Укра!ни, Цившьного процесу-ального кодексу Укра!ни, Кодексу адмшютратив-ного судочинства Укра!ни та шших законодавчих актш : Закон Укра!ни ввд 03 жовтня 2017 р. Голос Укра!ни. № 221-222 ввд 28 листопада 2017 р.
4. Конституцiя Укра!ни. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2% D1%80#n4761 (дата звернення: 01.01.2020).
5. Домбровський С.Ф. Оргаиiзацiя право во! роботи та юридичного обслуговування пщприемств : навчальний посiбник. Харшв : Кон-сум, 2005. 396 с.
6. Резншова В.В. Досудове врегулювання господарських спор1в: необхiднiсть та шляхи ре-формування. Вiсник господарського судочинства. 2012. № 5. С. 101-111.
7. Господарське процесуальне право Укра!ни : щдручник / за заг. ред. В.Д. Чернадчука. Суми : Утверситетська книга, 2006. 331 с.
8. Науково-практичний коментар Господарського кодексу Укра!ни / за заг. ред. Г.Л. Зна-менського, В.С. Щербини. Ки!в : Юрiиком 1нтер, 2008. 720 с.
9. Ханик-Посполпак Р., Посполiтак В. «Досудове», «альтернативне», «позасудове» врегулю-вання/виршення приватноправових спор1в: спiввiдношення понять. Вiсник Ки!вського нацю-нального унiверситету iменi Тараса Шевченка. Юридичнi науки. 2018. № 2 (107). С. 91-94.
10. Цившьний процесуальний кодекс Укра!ни: Науково-практичний коментар / за заг. ред. М.М. Ясинка. Ки!в : Алерта, 2018. 604 с.
11. Закон Укра!ни «Про житлово-комунальш послуги». URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1875-15 (дата звернення: 01.02.2020).
12. Господарський кодекс Укра!ни // Вщо-мостi Верховно! Ради Укра!ни. - 2003. № 18, № 1920, № 21-22. - Ст. 144.
13. Здрок О.Н. Примирительные процедуры в гражданском судопроизводстве: понятие, классификация, тенденции развития (на примере Республики Беларусь). Вестник гражданского процесса. 2012. № 1. С. 180-223.
14. Афонина М.А., Нешатаева Т.Н. Краткий обзор основных положений Заключения Консультативного совета европейских судей Совета Европы № 6 «О справедливом судебном разбирательстве в разумные сроки и роли судьи в судебных процессах с учетом альтернативных способов разрешения споров». СПС «Консультант Плюс».
