CC BY
65
ЦИВ1ЛЬНЕ ПРАВО I ЦИВ1ЛЬНИЙ ПРОЦЕС. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
Ткачук Олег Степанович,
кандидат юридичних наук, доцент, суддя Вищого спец'шл'вованого суду УкраУни з розгляду цивльних i кримiнальних справ, УкраУна, м. КиУв
doi: 10.21564/2414-990x.133.69543 УДК 347.92
АЛЬТЕРНАТИВНЕ ВИР1ШЕННЯ СПОР1В ЯК ФОРМА ЗАХИСТУ ЦИВ1ЛЬНИХ ПРАВ, СВОБОД ТА 1НТЕРЕС1В
Статтю присвячено досл1дженню п1дход1в до визначення поняття альтернативного вир1-шення цившьно-правових спор1в у зах1днш правовш традицп та у контекст1 втчизняного вчення про форми захисту цившьних прав, свобод та 1нтерес1в. Проанал1зовано сутн1сть альтернативного виршення спор1в як порядку захисту та форми захисту цившьних прав з розмежуванням цих категорш. Доведено необх1дн1сть виокремлення альтернативного виршення цившьних справ у самостшну форму захисту цившьних прав, свобод та 1нтерес1в ос1б поряд 1з судовою, адмт1-стративною, нотар1альною формами захисту I захистом бвропейським судом з прав людини.
Ключовi слова: альтернативне виртення спорiв; правосуддя; цившьне судочинство; форма захисту прав; порядок захисту прав; доступ до правосуддя; медiацiя.
Ткачук О. С., кандидат юридических наук, доцент, судья Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел, Украина, г. Киев.
Альтернативное рассмотрение споров как форма защиты гражданских прав, свобод и интересов
Статья посвящена исследованию подходов к определению понятия альтернативного разрешения гражданско-правовых споров в западной правовой традиции и в контексте оте-
чественного учения о формах защиты гражданских прав, свобод и интересов. Анализируется сущность альтернативного разрешения споров как порядка защиты и формы защиты гражданских прав, разграничивая эти категории. Доказывается необходимость выделения альтернативного разрешения гражданских споров в самостоятельную форму защиты гражданских прав, свобод и интересов лиц наряду с судебной, административной, нотариальной формами защиты и защитой Европейским судом по правам человека.
Ключевые слова: альтернативное разрешение споров; правосудие; гражданское судопроизводство; форма защиты прав; порядок защиты прав; доступ к правосудию; медиация.
Постановка проблемы. Судова форма захисту порушених, невизнаних i оспорюваних прав, свобод та iнтересiв традицшно вважаеться ушверсаль-ною i найбшьш ефективною. Проте наявшсть негативних тенденцш у судо-вш систему наприклад, судова тяганина, надмiрна варткть судових витрат, ускладнений доступ до суду тощо, шдривають авторитет судово! влади, зни-жуючи ефектившсть цивильного судочинства i змушуючи осiб шукати бшьш дiевi форми захисту сво!х прав. Шд впливом таких тенденцш починае фор-муватися окрема сфера юридично! практики з виршення правових спорiв, що отримуе назву «альтернативне виршення спорiв» (Alternative Dispute Resolution - ADR, надалi - АВС).
Про прюритетшсть i важливкть розвитку АВС сьогодш сввдчать зусилля держав на наднащональному рiвнi щодо вироблення стандарт у цш сферь Так, Рада бвропи торкаеться проблематики АВС у низщ рекомендацш, серед яких найбшьш значущими для сфери цивильного судочинства е: Рекомен-дацiя № R(81)7 вiд 14.05.1981 р. щодо заходiв, що полегшують доступ до правосуддя, Рекомендащя № R(86)12 ввд 16.09.1986 р. щодо заходiв з попе-редження i зменшення надмiрного робочого навантаження в судах; Рекомендащя Rec (98)1 щодо медiацi! в сiмейних справах вiд 21.01.1998 р., Рекомендащя Rec (2002)10 ввд 18.09.2002 р. щодо медiацi! в цившьних справах тощо. Окремо слвд вiдзначити пiдготовлену Комiсiею бвропейського спiвтовариства у Брюсселi «Зелену книгу з альтернативного виршення спо-рiв у цивiльних та комерцiйних справах» (2002 р.), яка мала на мет вивчення й узагальнення нащональних практик АВС з метою вироблення загальних стандартв у цш сфер^ а також прийняту в рамках 6С Директиву 2008/52/ 6С бвропейського Парламенту та Ради вщ 21.05.2008 р. з окремих аспектв медiацi! у цивiльних та комерцiйних справах. В Указi Президента Укра!ни «Про Концепщю вдосконалення судiвництва для утвердження справедливого суду в Укра!ш ввдповвдно до бвропейських стандартiв» одним iз прюритет-них завдань також визнаеться створення можливостей для розвитку альтер-нативних (позасудових) способiв розв'язання спорiв. Зазначене свiдчить про важливiсть формування на рiвнi нацiонального правопорядку АВС як окремо! форми захисту цившьних прав, свобод та штере^в та його iнституалiзацi! як окремого сегменту юридично! практики.
Аналiз остантх дослгджень. Проблематика АВС була предметом нау-кових дослвджень багатьох зарубiжних i вiтчизняних учених, серед яких
В. С. Балух, Н. Л. Бондаренко-Зелшська, С. Голдберг, Д. Л. Давиденко, М. Каппеллета, В. В. Комаров, С. В. Ювалов, Н. Н. Леннуар, К. Менкель-М1-доу, М. Е. Морозов, С. В. Школюкш, О. I. Носирева, Ю. Д. Притика, Ф. Сандер, О. М. Спектор та ш. Проте дос немае комплексних дослвджень природи альтернативного вир1шення спор1в у контекст вчення про форми захисту цившьних прав, свобод та штерес1в ос1б.
Метою статтi е вивчення АВС як специф1чного сегменту юридично! практики 1 самостшно! форми захисту цившьних прав, свобод та штерес1в ос1б поряд 1з шшими формами захисту.
Виклад основного матерiалу. АВС як комплексна проблема постае в контекст третьо! хвил1 всесв1тнього руху «Доступ до правосуддя», запо-чаткованого у 60-70-х рр. ХХ ст. М. Каппеллета та Б. Гартом, яка зосередила свою увагу на питанш покращання доступу до правосуддя шляхом форму-вання системи АВС як альтернативи судовш форм1 захисту [1]. Поряд з цим, незважаючи на бурхливий розвиток АВС у заруб1жних кра!нах, анал1з л1те-ратури з окреслено! проблематики дозволяе стверджувати про ввдсутшсть единого шдходу до визначення зм1сту цього поняття. Одним з найбшьш дискусшних залишаеться питання стосовно розумшня феномену «альтернатившсть». Щодо цього питання склалося декшька основних точок зору, що мають бути проанал1зоваш.
По-перше, альтернатившсть може розум1тися як можлив1сть вибору м1ж ус1ма 1снуючими способами вир1шення спор1в, враховуючи 1 судову форму. Так, Ф. Сандер зазначав, що альтернатива означае можливкть вибору одного вар1анта 1з багатьох 1снуючих, що дозволяе використовувати загальне для вс1х процедур словосполучення «альтернативш методи вир1шення спор1в», враховуючи судовий розгляд [2, с. 26]. О. I. Носирева вважае, що у широкому розумшш альтернатившсть означае вс1 можлив1 способи правового врегулювання конфл1кту, враховуючи судову процедуру, 1 можливкть вибору одного з багатьох вар1ант1в [3].
По-друге, «альтернатившсть» розглядаеться з точки зору протистав-лення державно! судово! форми захисту несудовим формам. Так, Оксфорд-ський словник визначае АВС як р1зномаштш методи вир1шення цившьних спор1в, шакш1, н1ж у звичайному судовому провадженш [4, с. 30]. На таке розумшня цього поняття звертае увагу й О. М. Спектор, зазначаючи, що зовшшне поняття альтернативной полягае у можливост1 звернення за вир1шенням спору або до органу державно! влади (суду), або за допомогою одного з1 способ1в АВС [5, с. 36].
По-трете, «альтернатившсть», на думку окремих автор1в, полягае не у протиставленш державного судочинства шшим несудовим способам вир1шення спор1в, а у протиставленш змагальних та незмагальних, заснова-них на примиренш стор1н, процедур. Зважаючи на це, вчеш вважають, що поняття АВС не повинно включати арб1траж, який хоча 1 е альтернативою
державному правосуддю, проте мае наслщком обов'язкове для виконання ршенням. Цим пояснюеться його вщмшшсть ввд iнших форм АВС, засно-ваних на консенсуальному, а не на змагальному, процесс часто i3 залучен-ням третьо! сторони [6, с. 107].
По-четверте, «альтернатива» може розглядатися не лише щодо змагаль-них процедур, але й щодо способiв виршення спорiв, що не пов'язаш Ï3 залученням третьо! сторони, тобто процедурами, яы хоча i е консенсуаль-ними за своею природою, наприклад, переговори, однак ввдбуваються без участ третх осiб. Так, у «Зеленiй rami з альтернативного вирiшення спорiв у цившьних та комерцiйних справах» альтернативш методи вирiшення спо-рiв визначаються як позасудовi процеси вирiшення спорiв, що проводяться незалежною третьою стороною, за виключенням арбiтражу та процедур, що провадяться без участ треих осiб [7].
По-п'яте, «альтернативнiсть» також може означати можливють вибору не мiж судовою та несудовими формами захисту, а можливкть вибору мiж рiз-ними способами АВС. Так, О. М. Спектор вважае, що у вузькому розумшш альтернатившсть означае можливкть обирати серед кiлькох способiв АВС усе-рединi само! системи [5, с. 36].
Варто зазначити, що наведет розумшня АВС засноваш на захвднш пра-вовiй традицп. Що стосуеться вiтчизняноï науки, то якщо дослiдженню таких видiв АВС, як третейське судочинство та мiжнародний комерцшний арбiтраж, традицiйно придiлялася значна увага вченими i практиками, то актуалiзацiя проблематики АВС як самостшно1 сфери юридично! практики спостерта-еться лише останшм часом. У цьому контекст слвд звернути увагу на те, що розумшня правосуддя та його доступности запропоноване у межах всесв^-нього руху за доступшсть правосуддя, значно вiдрiзняеться вiд розумшня феномену правосуддя у втизнянш правовш доктринi, для яко1 неввд'ем-ним е iманентний зв'язок правосуддя iз судовою владою та неможливiсть здшснення правосуддя будь-якими iншими, окрiм судових, органами. Зазна-чене свiдчить про бшьш широке розумiння феномену правосуддя i концеп-цп доступу до правосуддя у захвднш правовiй традицп, де сьогодш склалася позищя, що доступшсть правосуддя мае розум^ися не лише як доступшсть судочинства, яке здшснюеться державними судами, або доступ до суду, однак i доступшсть альтернативного виршення спорiв [8, с. 95-96]. У такому контекст^ зважаючи на прагнення Украши гармошзувати свое законодавство з мiжнародними стандартами у сферi ввдправлення правосуддя у цившь-них справах та забезпечити кожному доступ до правосуддя, на наш погляд, у вiтчизнянiй доктринi сутшсть АВС найбiльш повно може бути розкрита через поняття форм захисту цившьних прав, свобод та iнтересiв осiб.
У теорп держави та права одним з ушверсальних вважаеться визна-чення форми захисту, запропоноване В. М. Горшеньовим, який розумiв пiд останньою регламентований правом комплекс особливих процедур, що здш-
снюються правозастосовними органами або самою управомоченою особою у рамках правозахисного процесу i направлен на ввдновлення (шдтвер-дження) порушеного (оспореного) права [9, с. 17].
Що стосуеться доктрини цивильного процесуального права, то тут сфор-мувалося принаймш два пiдходи до визначення поняття, що розглядаеться. Ввдповщно до першого пiдходу пiд формами захисту розумшть як юрисдик-цiйну, так i неюрисдикцшну дiяльнiсть управомочених суб'ектiв [10, с. 3]. Ввдповщно до другого шдходу заперечуеться можливкть iснування нею-рисдикцiйних форм захисту. У такому контекст форма захисту розумiеться як визначений порядок захисту прав та iнтересiв, що здшснюеться тим чи шшим юрисдикцiйним органом залежно ввд його природи [11, с. 6; 12, с. 7]. Наприклад, Г. П. Тимченко зазначае, що форми захисту - це так процесу-альш форми, як забезпечують реалiзацiю права на захист. У процесуаль-них формах вирiшуються юридичнi справи, що, у свою чергу, передбачае певну процедуру (порядок) реалiзацiï защкавленими особами права на захист i судовими органами - юрисдикцшних повноважень [13, с. 14].
Варто зазначити, що у лiтературi наводяться рiзнi класифжацп форм захисту, основним критерiем для яких виступае суб'ект, що здшснюе захист. Так, М. С. Шакарян виокремлюе судову, громадську та адмшктративну форму захисту прав [12, с. 7], Д. М. Чечот зазначений перелж доповнюе арбiтражною i нотарiальною формами захисту [14, с. 63-77]. 6. О. Харитонов розрiзняе судовий та адмшктративний захист, захист прав нотарiусом, самозахист, захист за допомогою iнших громадських, державних i мiжна-родних iнституцiй та оргашв [15, с. 183]. В. В. Комаров виокремлюе судовий захист, адмшктративний захист, захист нотарiусом, захист 6СПЛ, захист в альтернативному порядку [16, с. 17].
Як бачимо, бшьшкть учених не заперечуе кнування третейсько1 форми захисту прав, проте лише окремi автори видшяють захист в альтернативному порядку як окрему форму захисту. Так, В. В. Комаров до альтернативно!" форми захисту вщносить захист у третейському судi та комiсiею з трудових спорiв, медiацiйнi процедури [16, с. 17]. Г. П. Тимченко зауважуе, що поряд iз судовою формою захисту у сферi цивтстичних вiдносин можуть використовуватися й альтернативш форми захисту, як не пов,язанi зi здшсненням правосуддя i мають договiрну природу (арбгграж, медiативнi форми) [13, с. 8]. Подшяючи точку зору зазначених учених, вважаемо, що очевидним сьогодш е формування специфiчноï сфери юридично1 практики, що становить собою альтернативне виршення цивiльно-правових спорiв, i принаймш деяю способи АВС можуть розглядатися як самостшна форма захисту цившьних прав.
Можна стати на позищю тих дослвдниыв, якi вважають, що форми захисту е процесуальними формами, тобто юрисдикцшними процедурами роз-гляду цившьних справ, i тому змют законодавчого визначення форм захисту суб'ективних прав та iнтересiв полягае у правовому забезпеченш реалiзацiï
цих прав через ввдповвдш мехашзми правозастосування, тобто за допомо-гою вщповщних юридичних процедур [16, с. 15]. Однак ввдправною точкою у дослщженш форм захисту мае бути поняття «порядок захисту». На нашу думку, категорiя «порядок захисту» мае ввдбивати дiяльнiсний шдхвд до шсти-туту захисту цившьних прав та iнтересiв, що виходить iз того, що дiяльнiсть людей пронизуе всi структурнi зрiзи суспiльства, iсторiя та соцiальнi ввдно-сини не iснують i не можуть кнувати вiдiрвано вiд дiяльностi [17, с. 42-43; Див.: 18, с. 37-41]. При цьому використання такого шдходу в нашому дослЬ дженнi пов'язане iз уявленням про захист прав як про певну дiяльнiсть, що мае сво1 особливост. Таке розумiння захисту сфокусоване на дiях, до яких вдаеться особа для захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи iнтересiв, а не на суб'ект тако! дiяльностi. З цiеï точки зору, вважа-емо, що у законодавствi можуть бути закрiпленi рiзнi порядки захисту цившь-них прав та iнтересiв, наприклад, судовий, адмшютративний, нотарiальний, самозахист, претензiйний порядок, третейський порядок тощо. При цьому вони можуть закршлюватися як у нормах ЦК (судовий, адмшютративний, нотарiальний, самозахист), так i в шших нормативно-правових актах, наприклад, претензшний порядок, третейський порядок, наднащональний порядок. У такому контекст так порядки захисту, як третейський, претензшний, медЬ ащя, переговори тощо можуть бути об'еднаш пiд загальною назвою «захист в альтернативному порядку або альтернативний порядок захисту».
З огляду на зазначене, на наш погляд, традицшне уявлення про юрис-дикцшшсть як ознаку суб'екта захисту при виокремленш форм захисту потребуе перегляду. Переконаш, що юрисдикцшшсть е ознакою не суб'екта, який здшснюе захист, а само!" дiяльностi, адже саме дiяльнiсть може бути юрисдикцшною або неюрисдикцiйною. З огляду на це вс порядки захисту можуть бути розподшеш на двi групи: неюрисдикцiйнi та юрисдикцшш, i лише останнi становлять собою окремi форми захисту цивiльних прав та штере^в. Таким чином, будь-яка форма захисту здшснюеться в певному порядку, проте тшьки юрисдикцшний порядок становить собою форму захисту. При цьому варто звернути увагу, що реалiзацiя неюрисдикцшних порядив захисту (самозахист, претензшний порядок, переговори тощо) ввдбуваеться у рамках охоронних, або, як ïx школи називають у лiтературi з цивильного права, захисних, цившьних правовiдносин. Натомiсть юрисдик-цiйна форма опосередковуеться процесуальними правами та обов'язками, що виникають у рамках окремих процесуальних правоввдносин, яы кну-ють паралельно з цившьними матерiальними правоввдносинами [19, с. 52]. Таким чином, на нашу думку, про форму захисту можна вести мову лише тодi, коли поряд iз матерiальними охоронними правоввдносинами виникають процесуальнi (процедурнi) правоввдносини.
Таке розумiння порядкiв та форм захисту викривае хибшсть спрощеного розумшня форми захисту з позицп лише характеристики суб'екта. Форма захи-
сту, вважаемо, мае характеризуватися вщповщно до штегрованого шдходу, який розглядае ïï як полкистемне утворення, що включае в себе, по-перше, шститу-цюнальну складову, яка вщображае орган, до якого звертаеться особа за захи-стом; по-друге, юрисдикцшну складову, що полягае в наявност в органу певних повноважень щодо розгляду, виршення чи врегулювання спору, та наявшсть перелiку справ, на як поширюеться юрисдикцiя вiдповiдного органу; по-трете, процедурну складову, тобто наявшсть регламентацп порядку дiяльностi такого органу; по-четверте, екзекуцшну складову, що полягае у наявност механiзму реалiзацiï ршень такого органу. Зазначений пiдхiд до характеристики форми захисту дозволяе виокремити нотарiальну, судову, адмшктративну, наднацю-нальну (захист у 6СПЛ) форми захисту i заперечуе кнування самозахисту та шших неюрисдикцшних порядкiв як окремих форм захисту.
Що стосуеться АВС, то, на наш погляд, виокремлення альтернативного виршення цившьних справ в окрему форму захисту цившьних прав мож-ливе i доцшьне, що обумовлено, по-перше, об'ективними реалiями фор-мування окремого сегменту юридичноТ практики, яка поеднуе в собi рiзнi способи АВС (третейське судочинство, медiацiю, колаборативш процедури тощо); по-друге, певною едшстю ознак та принципiв окремих способiв АВС; по-трете, необхiднiстю приведення нацюнально1 практики у вiдповiднiсть до мiжнародних стандартiв у сферi захисту прав людини i громадянина. Поряд з цим, АВС е системою неоднорвдних способiв виршення цивiльно-правових спорiв, i тому очевидно, що не вс способи АВС можна визнати складовими альтернативно!" форми захисту прав. З огляду на зазначене, на наш погляд, слвд ввдмежовувати поняття альтернативного порядку захисту цившьних прав, що може бути як юрисдикцшним, так i неюрисдикцшним, та поняття альтернативно!" форми захисту цившьних прав, шд якою слщ розумiти лише юрисдикцшну дiяльнiсть у межах такого порядку захисту.
В УкраТш очевидною е недостатня диверсифжащя системи АВС, у якш слiд виокремити третейське судочинство та МКАС, комки з трудових спо-рiв як шституцп, що вже функцiонують i мають законодавче закршлення. Крiм того, перспективним напрямком, що хоча i не мае наразi законодавчого закршлення, однак функщонуе на практищ вiдповiдно до мiжнародних норм, е медiацiя. Натомкть iншi способи АВС (приватний суддя, встановлення фактв, експертна оцiнка, колаборативш процедури, партисипативш процедури тощо) невiдомi украïнськiй практицi, а функщонують як специфiчнi нацiональнi практики лише у зарубiжних державах. З ще1 точки зору вони становлять передуем теоретичний iнтерес, проте навряд чи можуть бути iмплементованi у втизняний правопорядок найближчим часом. На нашу думку, враховуючи особливост нацiональноï практики застосування АВС та практику 6СПЛ, рiзниця мае бути проведена мiж двома типами альтернативного виршення цившьних справ - квазкудовими (третейське судочинство, мiжнародний комерцiйний арб^раж, комiсiя з трудових спорiв) та консенсуальними (медiацiя), якi мають рiзну природу.
При цьому, якщо квазiсудовi способи АВС з впевнешстю можна ввдне-сти до АВС як окремо1 форми захисту, то можливкть вщнесення до форм захисту консенсуальних способiв АВС, зокрема, медiацiï, видаеться дискусш-ною. Так, В. В. Комаров, видшяючи альтернативну форму захисту цившьних прав, ввдносить до не1 як арбiтраж, так i медiацiйнi процедури [16, с. 17]. С. К. Загайнова визнае за процедурою медiацiï статус законного способу врегулювання правових спорiв, що кнуе поряд з судовим порядком, процедурою виршення спорiв у третейському суд^ в комьях з трудових спорiв, нотарiальною процедурою [20, с. 14]. Поряд з цим, на думку К. В. Михай-лово'1, називати «альтернативною» можна лише таку процедуру, яка визнана такою державою шляхом закршлення в правових нормах можливост в при-мусовому порядку виконати кшцевий акт тако1 процедури (як у випадку з третейським розглядом). На основi зазначеного авторка робить висновок, що ршення третейського суду та медiацiйну угоду не слвд вважати однорiв-невими поняттями, а, отже, не можна говорити про те, що медiацiя е само-стшним способом виршення спору про право поряд iз судовим захистом та захистом у третейському судi [21, с. 3].
На нашу думку, медiацiйнi процедури, за умови регламентацп статусу медiатора та нормативних шдстав його дiяльностi на наднацiональному або нацiональному рiвнi, можуть бути складовими альтернативно!" форми захисту цившьних прав, адже ввдповщають усiм складовим поняття форми захисту. Зокрема, шституцшна складова у даному випадку полягае у необхщност звернення осiб, мiж якими виник сшр, до медiатора як третьо1 нейтрально! сторони та кнування деонтологiчниx вимог до цiеï професп. Юрисдикцiйна складова форми захисту у цьому разi полягае в наявност у медiатора повно-важень щодо врегулювання спору мiж сторонами шляхом налагодження мiж ними комунiкацiï, результатом чого е шдписання розроблено! сторонами медЬ ацiйноï угоди. Процедурна складова форми захисту тут полягатиме у наявно-ст певно1 процедури проведення медiацiï, що окреслюеться принаймнi щодо основних еташв на нормативному рiвнi. Екзекуцiйна складова форми захисту полягатиме у наявност меxанiзму реалiзацiï кiнцевого акта - медiацiйноï угоди. Варто зазначити, що саме на останнш складовш зосереджують свою увагу автори, що заперечують вщнесення медiацiï до альтернативно1 форми захисту. На нашу думку, тут слщ звернутися до зарубiжного досвiду впрова-дження процедур медiацiï та наднацiонального регулювання цього шституту. У Директивi 2008/52/6С бвропейського Парламенту та Ради вщ 21 травня 2008 р. з певних аспектв медiацiï у цившьних та комерцiйниx справах звер-таеться увага на необхщшсть на нащональному рiвнi впровадження процедур спрощеного звернення до виконання угод, укладених за результатами медiацiй-но1 процедури [22]. Нащональш правопорядки також демонструють наявшсть рiзниx практик упровадження таких процедур. Так, законодавство деяких зару-бiжниx кра1н передбачае рiзнi способи надання виконавчо! сили медiацiйнiй
угодi у спрощеному порядку, наприклад, затвердження ïï судом з можливктю подальшого звернення до виконання (Бельпя, Словешя, Словаччина), затвердження ïï як мирово!" угоди (Росшська Федерацiя), посвiдчення нотарiусом (Чехiя, Угорщина, Румушя). З огляду на це вважаемо, що екзекуцшна ознака форми захисту так само притаманна процедурi медiацiï, тому вважаемо за мож-ливе вiдносити медiацiю, що е консенсуальним способом АВС, до складових альтернативно! форми захисту цившьних прав.
Щодо можливост ввднесення до альтернативно! форми захисту переговорiв та претензшного порядку, то, як вже зазначалося, iманентною ознакою форми захисту мае бути звернення до певного юрисдикцшного органу для виршення спору iз дотриманням певно! процесуально! форми, натомкть у разi перегово-рiв та претензшного порядку ввдсутне звернення до третх осiб, а тому, на наш погляд, вони е складовими альтернативного неюрисдикшного порядку захисту.
АВС е одшею iз недержавних i несудових форм захисту прав осiб, проте, окрiм цього, воно також мае сво! специфiчнi ознаки, як дозволяють розглядати !Т поряд з шшими формами захисту. Перш за все, на нашу думку, АВС слщ розглядати як альтернативу саме судовш формi захисту, адже, на вщмшу вщ адм^ шстративно! та нотарiальноï' форми захисту, обмеженими за своею дiею, сфера АВС е найбшьш широкою за можливостями, позаяк може бути застосована до бшьш широкого кола правових спорiв. З ще! точки зору саме АВС та судовий захист мають стати двома ушверсальними та найбшьш поширеними формами захисту цившьних прав. Крiм того, слвд звернути увагу на особливкть пору-шення процедури АВС, для якого обов'язковою е наявшсть згоди обох сто-рш, що суттево вiдрiзняе !Т вщ iнших форм захисту. Зазначена форма захисту характеризуеться також вщсутшстю права оскарження або його обмеженим характером i добровшьшстю виконання ршень, ухвалених за результатами АВС. Ознакою зазначено! форми захисту можна розглядати i ÏÏ полкистем-нiсть, що полягае у наявност рiзних способiв АВС, як мають рiзну природу.
Висновки. Таким чином, АВС може розум^ися у кшькох значеннях. По-перше, у найширшому значенш АВС е самостшним порядком захисту цивiльних прав та штере^в, що складаеться з системи юрисдикцшних ква-зiсудових та консенсуальних, а також неюрисдикцшних способiв АВС, що не пов'язаш iз залученням третьо! незалежно! сторони. По-друге, АВС може розум^ися як окрема форма захисту цившьних прав, що е системою юрисдикцшних квазкудових i консенсуальних способiв виршення спору. З ще! позицй' пiд АВС як формою захисту порушених, невизнаних та оспорюваних прав, свобод та штере^в слвд розумгги систему недержаних юрисдикцшних квазкудових та консенсуальних способiв виршення i врегулювання цивiль-но-правових спорiв, заснованих на добровiльностi звернення до них суб'ектв спiрних правовiдносин та добровшьност виконання рiшення за результатами тако! процедури, яке за певних обставин може бути звернене до примусового виконання у спрощеному порядку.
Список лггератури:
1. Cappelletti, M. Access to Justice: The Worldwide Movement to Make Rights Effective: A General Report / M. Cappelletti, B. Garth // Access to Justice. - Milan, 1979. - Vol. 1. -P. 5-124.
2. Sander, F. Dispute Resolution within and outside the Courts: an Overview of U.S. Experience / F. Sander // Attorneys General and New Methods of Dispute Resolution. - National Association of Attorneys General and ABA, 1990. - 990 p.
3. Носырева Е. И. Альтернативное разрешение гражданско-правовых споров в США : авто-реф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.15 / Е. И. Носырева. - Воронеж, 2001. - 65 с.
4. Oxford dictionary of Law. Seventh Edition / Edited by Jonatan Law, Elizabeth A. Martin. -Oxford University Press, 2009. - 602 p.
5. Спектор О. М. Альтернативы способи виршення цившьно-правових спорiв: свиовий досввд та перспективи застосування у правовш системi Украши : монографiя / О. М. Спектор. -Ктв : Феткс, 2013. - 160 c.
6. Paulsson J. The Freshfields Guide to Arbitration and ADR. Clauses in International Contracts / J. Paulsson. - London-Boston : Kluwer Law International, 1999. - 192 p.
7. Green Paper on Alternative Dispute Resolution in Civil and Commercial Law /C0M/2002/ 0196final/ [Електронний ресурс] // EUR-lex. - Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/ legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:52002DC0196.
8. Цувша Т. А. Право на суд у цившьному судочинствi / Т. А. Цувша. - Харюв : Слово. -281 c.
9. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. - Москва, 1972. - 258 c.
10. Цившьний процес : навч. поабник / А. В. Андрушко, Ю. В. Бшоусов, Р. О. Стефанчук, О. I. Угриновська та ш. ; за ред. Ю. В. Бшоусова. - Ктв : Прецедент, 2005. - 172 c.
11. Воложанин В. П. Несудебные формы разрешения гражданско-правовых споров / В. П. Воложанин. - Свердловск, 1974. - 202 с.
12. Шакарян М. С. Соотношение судебной формы с иными формами защиты субъективных прав граждан / М. С. Шакарян // Актуальные проблемы защиты субъективных прав граждан и организаций. - Москва, 1985. - 238 c.
13. Тимченко Г. П. Способи та процесуальт форми захисту цившьних прав : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Г. П. Тимченко ; Нац. юрид. акад. iм. Ярослава Мудрого. - Харюв, 2002. - 20 с.
14. Чечот Д. М. Избранные труды по гражданскому процессу / Д. М. Чечот. - Санкт-Петербург : Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. - 614 c.
15. Цившьне право Украши : тдручник / за ред. 6. О. Харитонова. - Ктв : 1стина, 2003. -773 c.
16. Курс цившьного процесу : тдручник / В. В. Комаров, В. А. Бнун, В. В. Баранкова та ш. ; за ред. В. В. Комарова. - Харюв : Право, 2011. - 1352 с.
17. Добреньков В. И. Методология и методы научной работы / В. И. Добреньков, Н. Г. Оси-пова. - Москва, 2009. - 276 с.
18. Малешин Д. Я. Методология гражданского процессуального права / Д. Я. Малешин. -Москва : Статут, 2010. - 208 с.
19. Ус М. В. Охрана и защита субъективных гражданських прав, юридическая природа права на защиту / М. В. Ус // Харьковская цивилистическая школа: защита субъективных граждан-ських прав и интересов : монография / И. В. Спасибо-Фатеева, М. Н. Сибилев, В. Л. Яроцкий и др. ; под. общ. ред. И. В. Спасибо-Фатеевой. - Харьков : Право, 2014. - С. 45-58.
20. Загайнова С. К. Современные проблемы и перспективы развития практической медиации в России / С. К. Загайнова // Развитие медиации в России: теория, практика, образование. - Москва-Берлин : Инфотропик Медиа, 2012. - С. 14-24.
21. Михайлова Е. В. Медиация как отдельный способ урегулирования правовых конфликтов в частноправовой сфере / Е. В. Михайлова // Арбитражный и гражданский процесс. - 2012. -№ 4. - С. 2-5.
22. Directive 2008/52/EC of The European Parliament and of the Council of 21 May 2008 on Certain Aspects on Mediation in Civil and Commercial Matters [Електронний ресурс] / / EUR-lex. - Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/ALL/?uri=CELEX-%3A32008L0052.
References:
1. Cappelletti, M., Garth, B. (1979). Access to Justice: The Worldwide Movement to Make Rights Effective: A General Report. Access to Justice. Milan, Vol. 1, 5-124.
2. Sander, F. (1990). Dispute Resolution within and outside the Courts: an Overview of U.S. Experience. Attorneys General and New Methods of Dispute Resolution. National Association of Attorneys General and ABA.
3. Nosyreva, E.I. (2001). Al'ternativnoe razreshenie grazhdansko-pravovyh sporov v SShA [Alternative civil dispute resolution in USA]. Extended abstract of doctor's thesis. Voronezh [in Russian].
4. Law, J., Martin, E.A. (Eds.). (2009). Oxford dictionary of Law. Seventh Ed. Oxford University Press.
5. Spektor, O.M. (2013). Al'ternatyvni sposoby vyrishennya tsyvil'no-pravovykh sporiv: svi-tovyy dosvid ta perspektyvy zastosuvannya u pravoviy systemi Ukrayiny: monohrafiya [Alternative methods of civil dispute resolution : world experience and perspectives of application in law system of Ukraine]. R^v: Feniks [in Ukrainian].
6. Paulsson, J. (1999). The Freshfields Guide to Arbitration and ADR. Clauses in International Contracts, London-Boston, Kluwer Law International.
7. Green Paper on Alternative Dispute Resolution in Civil and Commercial Law /COM/2002/ 0196final/. eur-lex.europa.eu. Retrieved from: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ ALL/?uri=CELEX:52002DC0196.
8. Tsuvina, T.A. (2015). Pravo na sud u tsyvil'nomu sudochynstvi [Right to a court in civil procedure]. Kharkiv: Slovo [in Ukrainian].
9. Gorshenev, V.M. (1972). Sposoby i organizacionnye formy pravovogo regulirovanija v social-isticheskom obshhestve [Methods and organizational forms of law regulation in socialistic society]. Moscow [in Russian].
10. Andrushko, A.V., Bilousov, Yu.V., Stefanchuk, R.O., Uhrynovs'ka, O.I. (Eds.). (2005). Tsyvil'nyy protses: navchal'nyy posibnyk [Civil procedure]. Kiеv: Pretsedent [in Ukrainian].
11. Volozhanin, V.P. (1974). Nesudebnye formy razreshenija grazhdansko-pravovyh sporov [Non-judicial forms of civil dispute resolution], Sverdlovsk [in Russian].
12. Shakarjan, M.S. (1985). Sootnoshenie sudebnoj formy s inymi formami zashhity sub4ektivnyh prav grazhdan [Correlation of judicial form and other forms of protection of subjective rights of citizens]. Aktual'nye problemy zashhity sub4ektivnyh prav grazhdan i organizacij [Actual problems of protection of subjective rights of citizens and organizations]. Moscow [in Russian].
13. Tymchenko, H.P. (2002). Sposoby ta protsesual'ni formy zakhystu tsyvil'nykh prav [Methods and procedural forms of protection of civil rights]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
14. Chechot, D.M. (2005). Izbrannye trudy po grazhdanskomu processu [Selected works on civil procedure]. SPb.: Izd. dom S.-Peterb. gos. un-ta [in Russian].
15. Kharytonov, Ye.O. (Ed.). (2003). Tsyvil'ne pravo Ukrayiny [Civil law of Ukraine]. Kiеv: Istyna [in Ukrainian].
16. Komarov, V.V. (Ed.). (2011). Kurs tsyvil'noho protsesu [Course of civil procedure]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
17. Dobren'kov, V.I. (2009). Metodologija i metody nauchnoj raboty [Metodology and methods of scientific work]. Moscow [in Russian].
18. Maleshin, D.Ja. (2010). Metodologija grazhdanskogo processual'nogo prava [Metodology of civil procedure law]. Moscow: Statut [in Russian].
19. Us, M.V. (2014). Ohrana i zashhita sub^ektivnyh grazhdans'kih prav, juridicheskaja priroda prava na zashhitu [Defense and protection of civil rights, juridical nature of the right of protection]. Har'kovskaja civilisticheskaja shkola: zashhita sub^ektivnyh grazhdans'kih prav i interesov: mono-grafija [Kharkiv civil law school: protection of civil rights and interests : monography]. I.V. Spasi-bo-Fateeva (Ed.). Kharkiv: Pravo, 45-58 [in Russian].
20. Zagajnova, S.K. (2012). Sovremennye problemy i perspektivy razvitija prakticheskoj mediacii v Rossii [Modern problems and perspectives of evaluation of practical mediation in Russia]. Razvitie mediacii v Rossii: teorija, praktika, obrazovanie [Development of mediation in Russia: theory, practice and education]. Moscow-Berlin: Infotropik Media, 14-24 [in Russian].
21. Mihajlova, E.V. (2012). Mediacija kak otdel'nyj sposob uregulirovanija pravovyh konf-liktov v chastnopravovoj sfere [Mediation as a separate method of law dispute resolution at private law sphere]. Arbitrazhnyj i grazhdanskij process [Arbitral and civil procedure], 4, 2-5 [in Russian].
22. Directive 2008/52/EC of The European Parliament and of the Council of 21 May 2008 on Certain Aspects on Mediation in Civil and Commercial Matters. eur-lex.europa.eu. Retrieved from: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/ALL/?uri=CELEX%3A32008L0052.
Tkachuk O. S., Candidate of Legal Sciences, Docent, Judge of the High Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases, Ukraine, Kiev.
Alternative Dispute Resolution as a form of protection of civil rights, freedoms and interests
The article is devoted to the problems of alternative civil dispute resolution and understanding of this phenomenon in western legal tradition and through the national paradigm of forms of protection of civil rights, freedoms and interests.
The conception of "alternative dispute resolution" was analyzed by foreign and national scholars, such as M. Cappelletti, B. Garth, F. Sander, E. I. Nosyreva, O. M. Spektor, V. V. Komarov and others.
The main objective of the paper is to analyse the essence of alternative dispute resolution as an order of protection and as a form of protection of civil rights.
The author delimits such categories as order of protection and form of protection. From this point of view alternative dispute resolution is considered to be an independent form of protection of civil rights, freedoms and interests as well as judicial, administrative, notarial forms of protection and the protection in European court of human rights. As a result alternative dispute resolution can be understood as a form of protection of civil rights, freedoms and interests which consists of quasi-judicial and consensual methods of resolving civil disputes, based on voluntariness of treatment of persons, who was a participators of dispute, and voluntariness of enforcement of final decision of such procedure, which thought can be enforced coercively in a simplified procedure.
Keywords: alternative dispute resolution; justice; civil judicial proceedings; a form of rights protection; an order of rights protection; access to justice; mediation.
Hadiürnß.a do pedKomzii 29.05.2016 p.
