CC BY
32ред. кол.: Ю.В. Ковбасюк (голова), К.О. Ващенко (заст. голови), Ю.П. Сурмш (заст. голови) [та iH.]. Кшв; Днiпропетровськ: НАДУ, 2012. Т. 1. 564 с.
8. Дрогомирецька М.1. Становлення i розви-ток принципiв менеджменту та !хня роль у д!яль-ностi сучасних оргашзацш. Економiчнi науки. Сер.: Економша та менеджмент. 2012. Вип. 9 (1.1). С. 95103. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecnem_2012_9%281%29__ 14
9. £мець Л.О. Адмiнiстративно-правовi засади управлiння у сферi забезпечення еколопчно! безпеки держави. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харшв, 2018. 533 с.
10. Зайчук О.В. Принципи права в контекст розвитку загально! теорп держави i права. Альманах права. 2012. С. 22-28. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/12345678 9/63854/04-Zaychuk.pdf?sequence=1
11. 1ванов Олександр Принципи дiяльностi Нацiонального агентства з питань запобiгання ко-рупци. Щдприемництво, господарство i право. 2019. № 5 С. 142-145
12. Колодш А.М. Принципи права Укра!ни. Ки!в: Юрiнком iнтер, 1998. 208 с.
13. Kолодiй А.М. Принципи права: генеза, по-няття, класифiкацiя та реалiзацiя. Альманах права. 2012. Вип. 3. С. 42-46.
14. Оперативный контроль экономической деятельности предприятия. Б.И. Валуев, Л.П. Горлова, Е.Л. Зернов и др.. Москва: Финансы и статистика, 1991. 224с.
15. Подсолонко О.А. Менеджмент: TeopiH та практика. Ки!в: ЦУЛ, 2003. 370с.
16. Про затвердження положення про ]шжвщо-мчий чемтонат Мшстерства внутршшх справ Укра!ни з багатоборства кшолопв: наказ МВС Укра!ни в1д 21.05.2019 № 391 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0586-19
17. Родченко 1.Ю. Мехашзми, принципи, кри-терй' та прюритетш напрями самовпорядкування в системi державного управлшня. Теорiя та практика державного управлшня. 2017. 33 (58) С. 1-9.
18. Старенька О.М. Загальш принципи управлшня в оргашзацп системи оперативного контролю на промислових пвдприемствах. - 2005. https://clck.ru/Q9kgnТернавська В.М. Принципи су-часно! правово! полггики Укра!ни. Правова держава. 2018. №. 32. С. 51-56.
19. Цившьний кодекс Укра!ни вiд 16.01.2003 № 435-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
20. Юхимюк О. Принципи права як ефектив-ний регулятор суспшьних вщносин. Державотво-рення та правотворення в перюд реформ: питання теорй' та практики: матер. щорiчноl Всеукр. наук.-практ. конф. (19-20 квiтня 2012 р. У 2-х ч. / за заг. ред. В.В. Коваленка. Ки!в: НАВС, 2012. Ч .1. С. 134137.
21. Яловий В. Принципи державного управлшня та мюцевого самоврядування в умовах сто-лично! агломераци. Вiсник Нащонально! академп державного управлiння при Президентовi Укра!ни. 2009. №. 2. С. 181-191.
СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ Р1ШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
Cmacie Н.С.
помпник cyddi Львiвського окружного адмiнiстративного суду
JUDICIAL CONTROL OVER THE EXECUTION OF THE DECISION OF THE ARBITRAL
TRIBUNAL
Stasiv N.
assistant Judge of the Lviv District Administrative Court
АНОТАЦ1Я
У межах ще! статп описуються форми судового контролю за дiяльнiстю третейського суду. Визна-чено, що провадження про надання дозволу на виконання рiшення третейського суду е формою судового контролю. Проаналiзовано особливосп нормативного закрiплення вказаного провадження. Запропоновано авторське визначення провадження про надання дозволу на виконання ршення третейського суду.
ABSTRACT
This article describes the forms of judicial control over the activities of the arbitral tribunal. It is determined that the procedure for granting permission to enforce the decision of the arbitral tribunal is a form of judicial control. Peculiarities of normative regulation of the said proceedings are analyzed. The author's definition of the procedure for granting permission to enforce the decision of the arbitration court is proposed.
Ключовi слова: третейська угода, суд, третейський суд, ршення суду, виконавчий лист, про-вадження.
Keywords: arbitration agreement, court, court of arbitration, judgment, executive letter.
Постановка проблеми. Особливютю прова-дження у справах про надання дозволу на приму-сове виконання ршень третейських судiв е те, що воно виникае на стику дгяльносл двох судiв - третейського i загального. У даному аспект! доречним
видаеться розмежувати правову приводу розгляду спору третейським судом та судового виршення справи судом загально! юрисдикцп.
Аналгз остантх дослгджень I публжацт. Пра-вова природа третейського розгляду спору неодноразово ставала об'ектом дослвдження науковщв. Найпоширешшим у лггератур1 е анал1з теорш, пов'язаних з походженням третейського суду, як описуються, зокрема у працях В. Н. Анурова [1, с. 18 - 45], В. В. Коваленка [2, с. 41 - 42], С. А. Ку-рочкша [3, с. 4 - 9], Ю. Д. Притики [4, с. 99 - 102], Д. А. Фурсова [5, с. 7 - 8], С. О. Юлдашева [2, с. 41 - 42 ], В. В. Яркова [6, с. 357 - 359]. Першою ви-никла догов1рна теор1я, яка на сьогодш практично не застосовуеться та полягае в тому, що третейська угода е цившьно-правовим договором, на шдстаы якого виникають цившьш права та обов'язки його сторш. Наступну теорш автори, зокрема О. М. Ци-ганова називають процесуальною, оскшьки вона зводиться до процедурних особливостей третейсь-кого розгляду, визначених волевиявленням сторш. При цьому третейське судочинство розглядаеться як форма правосуддя, санкцюнована державою [7, с. 13]. Третя теор1я 1менуеться змшаною, тобто поеднанням догов1рно! та процесуально! теорш, в1дпов1дно до яко! третейський суд базуеться на ци-вшьно-правовому договор^ який спричиняе для сторш процесуальш наслвдки. Так, М. М. Мальсь-кий обгрунтовуе змшану правову природу арбиражно! угоди тим, що вона не е аш класичним цившьно-правовим договором, аш угодою у сфер1 лише процесу [8, с. 179]. Останньою виникла чет-верта теор1я, пов'язана з походженням третейського суду, автором яко! е французький вчений Ж. Рюбеллен-Девш1, яка зводиться до заперечення перших трьох теори [9, с. 258]. На думку 11 прихиль-ник1в, третейський суд - це орипнальна правова система, в1льна як ввд догов1рних, так 1 ввд процесу-альних елеменпв. Вказана теор1я пояснюе усшшний розвиток третейського суду не р1внем правового регулювання, а свободою волевиявлення учасник1в сшрних правовщносин. На нашу думку, найбшьш повно розкривае правову природу третейського суду змшана теор1я, адже на здшснення третейського судочинства поширюють свою дш як норми матер1ального (щодо правосуб'ектносп сторш, чинносп третейсько! угоди тощо), так 1 норми процесуального права (щодо правил, строив та стадш третейського розгляду тощо). Щодо автономно! теори, то вона не враховуе численних ме-хашзм1в взаемодп державних 1 третейських суд1в, як1 не дозволяють трактувати третейський розгляд спор1в як абсолютно самостшне та не пов'язане з державним судочинством явище.
Водночас, сл1д зазначити, що третейський суддя при розгляд1 спору не здшснюе правосуддя. Так, Конституцшний Суд Укра!ни у ршенш у справ1 за конституцшним поданням 51 народного депутата Укра!ни щодо вщповвдносл Конституцп Укра!ни (конституцшносп) положень абзащв сьомого, одинадцятого статп 2, статп 3, пункту 9 статп 4 та розд1лу VIII «Третейське самовряду-вання» Закону Укра!ни «Про третейсьш суди» (справа про завдання третейського суду) в1д 10.01.2008 р. №1-3/2008 зазначив, що третейський
розгляд CnOpiB CTOpiH у сферi цившьних i госпо-дарських правовщносин - це вид недержавно! юрисдикцшно! дiяльностi, яку третейсьш суди здшснюють на пiдставi законiв Укра!ни шляхом за-стосування, зокрема, методiв арбирування. Здiйснення третейськими судами функци захисту, передбачено! в абзацi сьомому статп 2, статгi 3 Закону Украши «Про третейсьш суди» е здшсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорiв сторiн у цившьних i господарських пра-воввдносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статп 55 Конституцп Укра!ни. Крiм того, у вказаному рiшеннi Конституцшний Суд Украши чггко окреслив вщмшносп мiж дiяльнiстю третейських i державних судiв, а саме третейсьш суди не здшснюють правосуддя, !х ршення не е актами правосуддя, а самi вони не входять до системи судiв загально! юрисдикцп [10].
Оцiнюючи взаемозв'язок третейських та державних судiв В. В. Ярков ввдзначав важливiсть нормативного закршлення положень, спрямованих на взаемодш, пвдтримку та контроль за актами третейських судiв, зокрема визначення механiзмiв оскар-ження рiшення третейського суду та видачi вико-навчого листа на його виконання [6, с. 12]. Г. П. Тимчемко визначае забезпечення ефективно! взаемодп третейських та державних судiв при збе-реженнi незалежностi перших та певних контроль-них повноважень з боку останшх як ключовий напрям законопроектно! роботи [11, с. 110]. На думку А. Н. Лисенка та А. А. Хорошево!, викори-стання державних механiзмiв примусу, що базу-ються на взаемозв'язку державних i третейських судiв, сприятиме бiльш ефективному захисту пору-шених, невизнаних та оспорених прав сторш третейського розгляду [12, с. 245]. Водночас, В. М. Коссак вщзначае позитивний вплив альтернативного, зокрема третейського судочинства на судову гшку влади, який полягае у розвантаженосп державних судiв ввд значно! кiлькостi справ, яш потре-бують спецiальних знань, зменшенш кiлькостi справ, як1 стосуються незначних спорiв тощо [13, с. 49 - 50].
Видшення невиргшених ранше частин загаль-но1 проблеми. Таким чином, позитивний вплив вщ збереження певних елеменпв взаемозв'язку мiж судами загально! юрисдикцп та третейськими судами е визнаним фактом серед сучасних дослщнишв ци-вшьного права та процесу. Саме цей взаемозв'язок лежить в основi виникнення та нормативного закршлення провадження щодо видачi виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду. Р. Н. Пмазов визначае три форми взаемодп державних i третейських судiв: вжиття за-ходiв забезпечення для позову, що розглядаеться третейським судом; скасування рiшення третейсь-кого суду; видача виконавчого листа на виконання ршення третейського суду [14, с. 61]. Перша з вка-заних форм нещодавно (з 03.1.2017 р.) з'явилась у впчизняному законодавствi. Водночас, двi iншi форми взаемодi! знайшли свое вщображення як в нормах Закону Укра!ни «Про третейськ1 суди»
(статп 51, 56, 57) [15], так i в процесуальних кодексах - ЦПК Украши (роздiл IX глава 4) [16] та ГПК Укра1ни (роздiл VII глава 2) [17].
Цшь статтi. На нашу думку, провадження про надання дозволу на примусове виконання рь шень третейських судiв можна розглядати крiзь призму реалiзацii судом сво1х контрольних повно-важень. Спробуемо розглянути вказане провадження як елемент контролю, що здiйснюеться упо-вноваженими судами загально1 юрисдикци.
Виклад основного матерiалу. Для початку слад узгодити термшолопю, а саме навести визначення понять «контроль за владою», «судовий контроль», «судовий контроль за виконанням рiшення третей-ського суду». Найб№ш повне дослвдження контролю за владою, на нашу думку, здшснив юпансь-кий дослвдник Д. Валадес, який вказуе, що будь-яка влада потребуе контролю, який здшснюеться не для И ослаблення, а, навпаки, для щдтримання влади. Автор вважае, що «ва дИ, спрямован на зменшення контролю за владою, загрожують самiй владi, осш-льки ставлять щд сумнiв 11 лептимшсть, провоку-ють виникнення перевороту, спрямованого на змiну влади» [18, с. 30]. Одразу варто наголосити, що ми розглядаемо владу в широкому розумшш, оск1льки передавши на виршення третейського суду спiр сторони надшили його повноваженнями по вирiшенню конфлгкту м1ж ними, iншими словами, надшили його владою. Отож, поняття контроль за владою е найширшим з-помiж наведених.
Вiтчизнянi науковщ, зокрема В. С. Шестак ви-значають державний контроль як самостшно чи зо-внiшньо iнiцiйовану дiяльнiсть уповноважених на те суб'ектiв, яка спрямована на встановлення фак-тичних даних щодо об'ектiв цього контролю задля визначення 1х вiдповiдностi (невадповадносп) тим правомiрним оцiночним критерiям, котрi припуска-ють застосування адекватних одержаному результату заходiв реагування в унормованому порядку [19, с. 8]. На думку О. М. Сасевича, контроль за владою - це гаранпя влади, заснована на суспшьному договорi, яка застосовуеться для того, щоб усi ор-гани влади та 1х посадовi особи належно працю-вали, не виходячи при цьому за меж1 наданих 1м по-вноважень та не припиняючи виконання покладе-них на них обов'язшв [20, с. 8].
У лiтературi видiляють два види контролю за владою: внутршнш («контроль влади за владою») та зовшшнш («контроль громадськосп за владою»). Д. Валадес подшяе внутрiшнiй контроль на полгтачний та юридичний. Останнiй, на думку автора, здшснюеться судами, а тому, м1ж поняттями юридичний контроль за владою та судовий контроль можна поставити знак рiвностi [18, с. 13, 180].
Вичизняний досладник Л. П. Сушко наводить власне визначення судового контролю, визначаючи його як вид державного контролю, який здшснюеться у сферi функцюнування судово! влади з ввд-несених до 11 компетенци питань [21, с. 15]. Слад по-годитися з наведеною позищею, що судовий контроль е одним iз видiв контрольно! дiяльностi
держави, яка здiйснюеться судами в порядку кон-ституцiйного, адмiнiстративного, кримшального, цивiльного, господарського судочинства.
Одним iз видiв судового контролю е контроль за дiяльнiстю третейських судiв, який здшснюеться в порядку цившьного та господарського судочинства. Необхадшсть застосування вказаного виду судового контролю росшський вчений Р. А. Траспов пояснюе тим, що держава не може «випустити з поля зору» величезну сферу суспшьних ввдносин та ввддати 11 у повне вшання третейських судiв [22, с. 35]. С. А. Курочкш вважае шститути оскарження рiшення третейського суду та видачi виконавчого листа на його виконання способами контролю суду загально1 юрисдикцii у визначених законом межах за дiяльнiстю i рiшеннями суду третейського [3, с. 171].
Слушною е позищя Й. Г. Богдана, який видшяе двi форми судового контролю за дiяльнiстю третейських судiв: оскарження рiшення суду (ст. 51 Закону Укра1ни «Про третейсьш суди») та ввдмову у видачi виконавчого листа (ст. 56 Закону Украши «Про третейсьш суди»). При цьому автор визначае другу форму контролю прюритетною та такою, що i без першо1 форми в достатнш мiрi забезпечуе за-хист прав та iнтересiв учаснишв третейського розг-ляду [23, с. 153, 157]. Схожа пропозищя висловлю-еться у науковiй лiтературi не вперше. Так, М. А. Попов обгрунтовував непотрiбнiсть iнституту оскарження ршення третейських судiв, оскiльки в його межах дублюеться судовий контроль, який здшснюеться на еташ видачi виконавчого листа [24, с. 19].
Вважаемо таку пропозицш вартою уваги з огляду на таю аргумента. По-перше, лише можли-вють примусового виконання рiшення третейського суду е реальною гаранпею поновлення пору-шеного права. Без 11 нормативного закрiплення на практицi неможливо досягнути виконання рiшення третейського суду, за умови, що сторона, яка «про-грала» справу, не згода з ухваленим ршенням. Подруге, з аналiзу норм статп 458 та статтi 486 ЦПК Украши вбачаеться, що шдстави для скасування рь шення третейського суду е тотожними до шдстав ввдмови у видачi виконавчого листа. Б№ше того, перелiк пiдстав для вадмови у видачi виконавчого листа е ширшим та включае, зокрема таку шдставу як наявнiсть у ршенш третейського суду способiв захисту прав та охоронюваних iнтересiв, не перед-бачених законом. По-трете, як при розглядi заяви про скасування ршення третейського суду, так i при розглядi заяви про видачу виконавчого листа суд загально1 юрисдикци не розглядае спiр м1ж сторонами третейського розгляду по суп, а лише з'ясо-вуе додержання третейським судом ключових принципiв права та виршення ним спору з додер-жанням встановлено1 процедури та в межах його компетенци. З огляду на наведене, оптимальним механiзмом захисту права на виконання ршення третейського суду для сторони, на користь яко1 таке рiшення ухвалене, е звернення до суду загально1 юрисдикци з заявою про видачу виконавчого листа.
Водночас, варто навести 1 контраргумента до вказано! позици. Так, слад враховувати, що шщш-вати застосування судом загально! юрисдикцп ще! форми судового контролю за д1яльшстю третейсь-ких суд1в може лише одна сторона третейського ро-згляду (та, що виграла спр). Водночас, у випадку виключення з ЦПК Укра!ни та Закону Укра!ни «Про третейсьш суди» норм щодо можливосп оска-рження ршення третейського суду, решта учасни-к1в третейського розгляду, а також особи, яш не брали участ1 у справ1, у раз1 якщо третейський суд виршив питання про 1х права 1 обов'язки, будуть позбавлеш можливосп ввдреагувати на ухвалення незаконного ршення третейського суду. Так, ш сторона, яка «програла» стр у третейському суд1, ш трет1 особи, ш шш1 особи, про яких йдеться у рь шенш третейського суду, у випадку внесения ана-л1зованих змш, не зможуть оскаржити ршення третейського суду. Звичайно, що позбавлене сили державного примусу ршення третейського суду неможливо виконати у добров1льному порядку. Проте, в такому випадку особа, проти яко! винесене ршення третейського суду, впродовж тривалого часу (як мшмум 3-х рошв ввдповщно до ч. 1 ст. 483 ЦПК Украши) перебуватиме щд загрозою видач1 виконавчого листа на ршення, з яким вона не зп-дна. При цьому, недобросов1сна сторона третейського розгляду може, для прикладу, скористатися вь дсутшстю свого опонента в Укра!ш, для звернення до суду з заявою про видачу виконавчого листа. Тому з урахуванням необхвдносп захисту штереав вказаних суб'екпв вважаемо недоцшьним виклю-чення з ЦПК Украши та Закону Украши «Про третейсьш суди» норм щодо можливосп оскарження ршення третейського суду.
Зпдно з протилежною позищею пропонуеться скасувати другу форму судового контролю за рь шенням третейських суд1в - повноваження суду щодо видач1 виконавчого листа на примусове вико-нання ршення третейського суду. Так, О. В. Лаври-нович у законопроект! №1399 «Про внесення змш до деяких законодавчих актив (щодо виконання рь шень третейських суд1в)» запропонував скасувати шститут примусового виконання ршень третейських суд1в [25].
Вважаемо таку пропозицш недоречною, осш-льки в такому раз1 ефективтсть третейського судо-чинства залежатиме виключно в1д добросов1сност1 контрагента, як1 зобов'язались добровшьно виконати ршення третейського суду. Як слушно зазна-чае О. Верба-Сидор, навпъ за наявносп законного та обгрунтованого ршення без його належного ви-конання, яке забезпечуеться силою державного примусу, д1яльшсть третейського суду не буде ефе-ктивною [26, с. 108]. Кр1м того, скасування такого шституту суперечить загальновизнанш м1жнарод-нш практищ, зокрема Типовому закону ЮНС1ТРАЛ про м1жнародний торговельний арбитраж в1д 21.06.1985 р. [27], Арбитражному регламенту ЮНС1ТРАЛ ввд 15.12.1976 р. [28], бвропейсь-шй конвенцп про зовшшньоторговельний арбпраж в1д 21.04.1961 р. [29]. Лише можлив1сть примусо-
вого виконання ршення третейського суду е гаран-т1ею поновлення прав оаб. Негативш вщгуки на скасування шституту примусового виконання рь шення третейського суду м1стяться й у Висновку Головного науково-експертного управлшня на цей законопроект в1д 21.03.2008 р. [30].
1снуе ще й третш пвдхщ висловлений у I. О. Бутом, який пропонуе об'еднати в межах одного провадження оскарження ршення третейського суду та видачу виконавчого листа на його приму-сове виконання [31, с. 5]. Так, в1дпов1дно до ч. 5 ст. 485 ЦПК Украши до постановлення ухвали по суп подано! заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання ршення третейського суду будь-яка сторона третейського розгляду в установ-леш законом порядку та строки мае право зверну-тися до суду 1з заявою про скасування цього ж рь шення та просити розглянути його спшьно 1з зая-вою про надання дозволу на виконання цього ршення в одному провадженш. Про спшьний розг-ляд заяви про видачу виконавчого листа на приму-сове виконання ршення третейського суду 1 заяви про його скасування та об'еднання !х в одне провадження суд постановляе ухвалу в день надхо-дження до суду заяви про скасування ршення третейського суду, а якщо це неможливо - не шзшше наступного дня. Таким чином нормативно передба-чено можлив1сть спшьного розгляду заяв про скасування ршення третейського суду та видачу вико-навчого листа на його примусове виконання. Вод-ночас, таке об'еднання здшснюеться виключно за клопотанням одше! з1 сторш третейського розгляду. Як видаеться, таке нормативне закршлення цшком в1дпов1дае принципу диспозитивносл цивь льного процесу. Кр1м того, скасування ршення третейського суду е безумовною тдставою для в1д-мови у видач1 виконавчого листа (п. 1 ч. 1 ст. 486 ЦПК Украши), в той самий час вщмова у видач1 ви-конавчого листа унеможливить застосування сили державного примусу для звернення його до примусового виконання. А також дозволить виршити спр м1ж сторонами в загальному порядку (ч. 4 ст. 487 ЦПК Украши).
Висновки I пропозицИ. З урахуванням викладе-ного, вважаемо сучасне нормативне закршлення двох форм судового контролю за д1яльшстю третейського суду (оскарження ршення суду та в1д-мову у видач1 виконавчого листа) найб1льш випра-вданим та таким, що продиктоване необхвдшстю захисту прав та штерес1в як учаснишв третейського розгляду, так 1 ос1б, права та обов'язки яких безпвд-ставно визначив третейський суд у своему ршенш.
Шдсумовуючи наведене, можемо дшти висно-вку, що розгляд заяв про видачу виконавчого листа е формою судового контролю за д1яльшстю третей-ського суду. Вказаний контроль запроваджений з метою забезпечення права сторони третейського розгляду на виконання ршення третейського суду. Загальний суд здшснюе перев1рку вказаного рь шення третейського суду нормативно встановле-ним вимогам з метою недопущення звернення до примусового виконання ршення, яке суперечить
штересам держави та суспшьства чи порушуе права трет1х ос1б.
Варто зазначити, що така модель звернення до примусового виконання ршення третейського суду властива не лише Укрэдш, а е загальноприйнятою та простежуеться, з певними особливостями, у р1з-них правових системах. Так, ЦПК Латвшсько! рес-публши ввд 14.10.1998 [32], яка, як 1 Украша, нале-жить до складу держав пострадянського простору, передбачае добров1льний порядок виконання рь шення третейського суду (ст.533). Проте, якщо таке не виконуеться, то сторона третейського розгляду вправ1 звернутися до вщповвдного районного (мюь-кого) суду з заявою про видачу виконавчого листа для примусового виконання ршення третейського суду [32]. Така заява розглядаеться впродовж 5-ти дшв без виклику сторш (ст. 385). При цьому, анало-пчно як 1 в Укрш'ш, перелш подстав для вщмови у видач1 виконавчого листа е вичерпним. Довела свою ефектившсть вказана модель примусового виконання 1 в кранах Свропи, чий досввд е особливо щкавим для дослщження з огляду на евроштегра-цшний вектор розвитку, обраний Украшою. Так, у Шмеччиш ршення третейського суду здебшьшого виконуються сторонами добровшьно. Водночас, §1060, 1061 ЦПК ФРН передбачено можлив1сть звернення сторони третейського розгляду до державного суду з заявою про забезпечення примусового виконання ршення третейського суду [33, с. 360]. Аналопчш положення знаходимо 1 в ст. 1477 ЦПК Франци [34, с. 415], ст. 36 Арбпражного акта Великобританп [35]. Таким чином, модель легаль заци ршення третейського суду та забезпечення його силою державного примусу, шляхом звер-нення до в1дпов1дного державного суду, е апробо-ваною в правових системах проввдних европейсь-ких держав та вже не перший р1к доводить свою дь ев1сть 1 ефектившсть. З огляду на наведене, позитивно ощнюемо дп законодавця по закрш-ленню глави 4 роздшу IX ЦПК Украши «Прова-дження у справах про надання дозволу на приму-сове виконання ршень третейських суд1в».
Лiтература
1. Ануров В.Н. Третейское соглашение: моног-раф1я. Моссква: Проспект, 2009. 368 с.
2. Недержавне судочинство в УкраМ / В.В. Коваленко, С.О. Юлдашев; М1жрегюнальна академ1я управл1ння персоналом. Кшв: МАУП, 2006. 168с.
3. Курочкин С.А. Третейское разбирательство в Российской Федерации / под ред. О.Ю. Сквор-цова. - Моссква: Волтерс Клувер, 2010. 251 с.
4. Притика Ю.Д. Теоретичш проблеми захисту прав учасник1в цив1льних правоввдносин в третей-ському суд1: дис. ... док. юрид. наук: 12.00.03. Кшв, 2006. 632с.
5. Фурсов Д.А. Третейские суды: пределы легитимности их решений: учебное пособие. Моссква: Статут, 2009. 152 с.
6. Арбитражный процесс: учебник / под ред. В.В. Яркова. Моссква: Издательство: Волтерс Кулвер, 2010. 880 с.
7. Цыганова Е.М. Проблемы правового регулирования и деятельности коммерческих третейских судов в Российской Федерации: автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Омск, 1996. 18 с.
8. Мальський М.М. Поняття арбггражно! угоди в мiжнародному комерцшному арбггражг Кшв. Ча-сопис Кшвського ушверситету права, 2011. №3. С. 178 - 180.
9. Кравцов С.О. Сучасш теори мiжнародного комерцшного арбитражу. Проблеми законности акад. зб. наук. пр. / Нац. ун-т «Юрид. акад. Украши iм. Я. Мудрого». Харшв: Нац. ун-т «Юрид. акад. Украши iм. Ярослава Мудрого», 2012. Вип. 118. С. 255 - 264.
10. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшним поданням 51 народного депутата Украши щодо ввдповщносп Конституци Укра1ни (конституцiйностi) положень абзащв сьо-мого, одинадцятого статтi 2, статп 3, пункту 9 статп 4 та роздiлу VIII "Третейське самовряду-вання" Закону Укра1ни "Про третейсьш суди" (справа про завдання третейського суду) вiд 10.01.2008 р. №1-3/2008. URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-08/conv (дата звернення: 25.07.2020).
11. Тимченко Г.П. Перспективи розвитку вирь шення цивiльно-правових спорiв за допомогою аль-тернативних процедур. Судова апеляцiя. Кшв, 2006. №4 (5). С. 98 - 110.
12. Научно-практический комментарий к Федеральному закону от 24 июля 2002 г. N 102-ФЗ "О третейских судах в Российской Федерации" с обзором судебно-арбитражной практики (постатейный) / под ред. А.Н. Лысенко и А.А. Хорошева. Моссква: Деловой двор, 2011. 376 с.
13. Коссак В.М. Альтернативне судочинство в умовах судово! реформи. Альтернативш способи виршення спорiв (ADR) : матерiали Четвертого Львiвського мiжнародного форуму (м. Львiв, 26 -27 трав. 2011 р.). Львiв: Львiвський державний iн-ститут новгтшх технологiй та управлiння iм. В. Чо-рновола, 2011. С. 49 - 52.
14. Гимазов Р.Н. Процессуальные аспекты взаимодействия арбитражных и третейских судов: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.15. Саратов, 2006. 172 с.
15. Про третейсьш суди: Закон Украши вщ 11.05.2004 р. № 1701-IV. Дата оновлення: 05.10.2016. URL: http://zakon2. rada. gov.ua/laws/show/1701-15 (дата звернення: 25.07.2020).
16. Цив№ний процесуальний кодекс Украши ввд 18.03.2004 р. № 1618-IV. Дата оновлення: 17.07.2020. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (дата звернення: 25.07.2020).
17. Господарський процесуальний кодекс Ук-ра1ни вщ 06.11.1991 р. № 1798-XII. Дата оновлення: 17.07.2020. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 (дата звернення: 25.07.2020).
18. Валадес Д. Контроль над властью. Моссква: Идея - Пресс, 2006. 248 с.
19. Шестак В.С. Державний контроль в сучас-нш Украíнi (теоретико-правовi питання) : автореферат дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. Ха-ркiв, 2002. 18 с.
20. Сасевич О.М. Судовий контроль за вико-нанням судових рiшень в адмшютративному судо-чинствi: автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Львiв, 2014. 20 с.
21. Сушко Л.П. Органiзацiйно-правовi засади здшснення судового контролю в Укра!ш: автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 . Ки!в, 2009. 22 с.
22. Траспов Р.А. Судебный контроль над арбитражным (третейским) рассмотрением международных коммерческих споров: дис. . канд. юрид. наук : 12.00.03. Москва, 2003. 181 с.
23. Богдан Й.Г. Контроль компетентних судiв за ршеннями державних судiв. Проблеми альтернативного судочинства в Укра!ш: матерiали Пер-шого Львiвського мiжнародного форуму. Львiв: ЛД1НТУ ш. В.Чорновола, 2008. С. 152 - 170.
24. Попов М.А. Теоретические и практические проблемы российской модели регулирования деятельности третейских судов : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.15. Санкт-Петербург, 2002. 23 с.
25. Проект Закону Укра!ни «Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Укра!ни (щодо вико-нання рiшень третейських судiв» реестр. №1399 ввд 22.01.2008 р., внесений народним депутатом О.В. Лавриновичем. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_17pf35 11=31454 (дата звернення: 25.07.2020).
26. Верба-Сидор О. Повноваження суду щодо видавання виконавчого листа за ршенням третей-ського суду. Проблеми альтернативного судочинства в Укра!ш : матерiали Третього Львiвського мiж-народного форуму. Львiв: ЛД1НТУ iм. В.Чорновола, 2010. С. 94 - 119.
27. Типовий закон ЮНС1ТРАЛ (Комгс1я ООН з права мiжнародноl торпвл^ про мiжнародний ко-мерцiйний арбираж ввд 21.06.1985 р. URL :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_879 (дата звернення: 25.07.2020).
28. Арбиражний регламент ЮНС1ТРАЛ, схва-лений резолющею Генерально! Асамбле! ООН вш 15.12.1976 р. №31/98. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_059 (дата звернення: 25.07.2020).
29. Свропейська конвенция про зовшшньотор-говельний арбираж вiд 21.04.1961 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_d08 (дата звернення: 25.07.2020).
30. Висновок Головного науково-експертного управлшня на проект Закону Укра1ни «Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Украши (щодо виконання ршень третейських судiв» реестр. №1399 ввд 22.01.2008 р., внесений народним депутатом О.В. Лавриновичем. URL : http://w1.c 1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35 11=31454 (дата звернення: 25.07.2020).
31. Бут 1.О. Розгляд цивiльно-праових спорiв третейськими судами в Укран : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Одеса, 2016. 23 c.
32. Гражданский процессуальный закон Латвийской Республики от 14.10.1998 г. URL: http://www.pravo.lv/likumi/30_gpz.html (дата звер-нення: 25.07.2020).
33. Гражданское процессуальное уложение Германии: Вводный закон к Гражд. процессуальному уложенню : Перевод с немецкого / сост. И введ. В. Бергманн. Москва: Волтерс Клувер, 2006. 472с.
34. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции / пер. с франц. В. Захватаев / предисловие: А. Довгерт, В. Зах- ватаев / отв. ред. А. Дов-герт. К., 2004. 544 с.
35. The Arbitration Act 1996 (of Great Britain). URL:
http://www.nadr.co.uk/articles/published/arbitration/A rbitrationAct1996.pdf (дата звернення: 25.07.2020).
ЕЛЕМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ К1БЕРБЕЗПЕКИ: СВРОПЕЙСЬКИЙ ПОГЛЯД
Карелт В.
доктор юридинних наук, науковий ствробтник науково-до^дного eiddiny проблем nедагoгiки у вшськовт сферi науково-до^дного ynравлiння вшськово-гуматтарних до^джень науково-до^дного центру Вшськового iнститyтy Кшвського нацioнальнoгo утверситету iM. Тараса Шевненка
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6271-2447
Хом'яков Д.
кандидат юридинних наук, Начальник науково-до^дно'1 лабораторИ проблем права военной сфери Вшськового iнститyтy Кшвського нацioнальнoгo утверситету iменi Тараса Шевненка
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8232-6316
ELEMENTS OF CYBERSECURITY: A EUROPEAN PERSPECTIVE
Karelin V.,
Doctor of Legal Sciences, researcher of the research department ofproblems ofpedagogy in the military sphere of the Research Department Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv,
Ukraine Khomyakov D.
Candidate of Legal Sciences, Head of the Research Laboratory of Military Law Problems of the Research Department Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
