CC BY
25
УДК 577.1:546.221:616.61:591.1
Д0СЛ1ДЖЕННЯ Р0Л1 Г1ДР0ГЕН СУЛЬФ1ДУ ТА С1РК0ВМ1СНИХ АМ1Н0КИСЛ0Т В РЕГУЛЯЦ11 ТОНУСУ ни-РКОВИХ АРТЕР1Й ТА Ф1ЛЬТРАЦ11 В НИРКАХ
Мельник A.B.
Вшницький нацюнальний медичний умверситет ¡м. M.I. Пирогова
Дослджено процеси ф1льтраци в нирках щурв на фон1 введения т'юлактону гомоцистеУну (200 мг/кг), L-цистеУну (250 мг/кг), донору г1дроген сульфду Na2S*9H2O (3 мг/кг), а також вивчено вплив цих сполук в д '1апазон'1 концентращй 10-6-10-2М на регулящю тонусу ¡зольованих ниркових ар-терй. Встановлено, що введення ГЦ супроводжувалося зменшенням клубочковоУ ф1льтрацп, а вве-дення цистеУну та Na2S*9H2O навпаки викликало п1двищенням ф1льтрац1йноУ функцУУ нирок. В досл'1-дженнях in vitro виявлено, що донор г1дроген сульфд та цистеУн в концентращях 10-6-10-2М викли-кали дозозалежну вазодилятащю передскорочених фен1лефрином ниркових артер'<й. На в1дм1ну в'1д цього, ГЦ в д'1апазон'1 концентращй 10-4-10-2М зменшував чутлив1сть ендотел1ю до вазодилятато-рноУ ди ацетилхол!ну.
Ключов1 слова: гомоцистеш, цистеш, пдроген сульфщ, фтьтрацт, нирков1 артери.
Вступ розчину Na2S*9H2O в fl03i 3 мг/кг маси тта тва-
рин [5,7]. Вплив ГЦ, цистешу та H2S (у вигляд1 Нирки е основним видтьним та гомеостатич- ^ JNa2S*9H2Ü) на тонус нирковоТ артери ним органом, порушення функци якого супрово- .7 2 2 /
джуеться важкими наслщками для орган13му. Функц1я нирок контролюеться численними гумо-ральними чинниками, серед яких провщне мюце належить вазоактивним молекулам. Зокрема, так1 вазодилятаторш молекули як ытроген монооксид, простациклш, натршуретичний пептид С типу та ¡н. посилюють нирковий кровотк, шдви-щують гщростатичний тиск \ збтьшують клубоч-кову фтьтрацш [4]. Вазоконстрикторш речови-ни, так1 як тромбоксан А2, простагландин Н2, рент, адреналш, ангютензин-11 та ¡н., навпаки, знижують нирковий кровотк та гщростатичний тиск ¡, таким чином, пригычують фтьтрацшы процеси в нирках [4]. Незважаючи на значний прогрес в розумшы бюх1м1чних мехашзм1в регу-ляци функцЛ нирок, \ зокрема, клубочковоУ фть-траци, питання щодо ¡нтраренальноТ метаболо-мноТ регуляци функцш нирок остаточно не з'ясовано. В останш роки була доведена приче-тнють порушень обмшу арковмюноТ амшокисло-ти гомоцистеУну (ГЦ) до формування нирковоТ недостатностк В той же час ф1зюлопчна та па-тоф1зюлопчна роль ГЦ, а також продукте його транссульфування - цистешу та пдроген суль-фщу (Н2Э) - в регуляци функцюнального стану нирок залишаеться невщомою.
Тому метою нашого дослщження було вивчити вплив тюлактону ГЦ, цистешу та Н2Э на тонус ниркових судин та процеси фтьтраци.
Матерали та методи дослдження
В експеримент1 використано 50 бтих щур1в самц1в масою 300-400 г, як1 знаходилися на стандартному сухому рацюы, збалансованому за вама нутр1ентами, виробництва НВП Ф.У.Д. (м. КиТ'в).
Навантаження щур1в тюлактоном й,1-ГЦ та Ь-цистеТ'ном проводили шляхом одноразового ¡н-трагастрального введения цих амшокислот в до-з1 200 мг/кг та 250 мг/кг маси тта тварин, вщпо-вщно, а навантаження Н2Э проводили шляхом одноразового ¡нтрапер1тонеального введения
вивчали в модельнш систем! in vitro.
Фтьтрацшну функцш нирок оцшювали за клн ренсом ендогенного креатиншу. Для цього пюля введения арковмюних сполук щурам проводили водне навантаження ¡з розрахунку 1 мл питноТ води на 100 г маси тварини. Щур1в розм1щували в спец1альних кликах i збирали сечу упродовж 8 годин. Пюля чого для забору кров1 тварин дека-ттували nifl легким еф1рним наркозом. Сироват-ку отримували центрифугуванням KpoBi при 600 g упродовж 30 хв. при 18-22°С. Вм1ст креатиншу в сироватщ кров1 та ce4i визначали за методом Яффе з використанням стандартних набор1в ф1-рми OrniciT-fliamocTHKa, УкраТ'на. Кл1ренс креа-тин1ну розраховували за формулою: Скр = (U/P)xVx1000, де Скр - кл1ренс креатиншу в мл/хв; U - концентрац1я креатиншу в ceni; P -концентрац1я креатиншу в сироватщ KpoBi; V -хвилинний д1урез. BmIct натр1ю в сироватц1 KpoBi та ce4i спектрофотометричним методом за ста-ндартним набором ф1рми Ф1л1с1т-Д1агностика, У кража.
Досл1дження скоротливост1 нирковоТ артерЛ. Ниркову артер1ю вид1ляли та очищали вщ спо-лучноТ та жировоТ тканин на зовышнш поверхн1. Очищену ¡зольовану судину пом1щали в розчин Кребса, склад якого наступний: 132мМ натр1ю хлориду, 4,7мМ кал1ю хлориду, 1,4мМ натршди-г1дрофосфату, 1,0мМ кальц1ю хлориду, 12,5мМ натр1ю riflpo карбон ату та 5,6мМ глюкози. рН розчину доводили до 7,4 шляхом продувания га-зовою сум1шю, яка м1стить 95% кисню та 5% карбону диоксиду. Дослщження скоротливосп нирковоТ артери вивчали на установи, яка склада-еться з двоканальноТ тефлоновоТ камери, MicTKi-стю 5 мл, яка мютить дв1 пари сталевих гачк1в; насосу, який забезпечуе безперевну подачу розчину Кребса з швидкютю 1,5 мл/хв та вим1рюва-льного комлексу п1д'еднаного до сталевих гачк1в.
1зольовану ниркову артер1ю розр1зали на фра-гменти шириною 3-4 мм, пщвшували на сталев1 гачки та розтягували nifl пост1йним навантажен-
Актуальт проблемы сучасно! медицины
ням 1,5 г. Протягом 30 хв проводили стимуляцш скорочень фрагменлв нирковоТ артерп пперкалн евим розчином Кребса (концентрац1я калш хлориду становить 80 мМ). 3 метою перев1рки цтю-HOCTi ендотелш перед проведениям механогра-ф1чних дослщжень проводили передскорочення нирковоТ артерп а1-адреном1метиком, фентеф-рином (10- М), а пот1м оцшювали ступшь IT роз-слаблення nifl впливом ацетилхолшу (10- М). Для оцшки впливу с1рковм1сних амшокислот та H2S на тонус ниркових судин, проводили меха-нограф1чш дослщження ¡зометричного напру-ження ¡зольованих фрагменте нирковоТ артерп в присутност1 D^-ГЦ, L-цистеТ'ну та Na2S*9H2O в д1апазонах концентрацш 10-6-10-2М.
В робот1 використаы L-цистеТ'н, D,L-гомоцистеТ'н, пропаргтглщин фрми Sigma (США), ацетилхолш, тюлактон D,L-r0M0^CTeT'Hy ф1рми Fluka (Ымеччина). Фентефрин, натрш Hi-тропрусид, сульфщ натрш та iHrni реактиви були в1тчизняного виробництва. Розрахунки серед-ньоТ ефективноТ дози (ED50) проводили шляхом апроксимацп S-nofli6HHMH кривими отриманих екпериментальних значень. Статистичну оброб-ку результате проводили за допомогою комп'ютерноТ програми "MS Excel XP".
ам1нокислот на
Результати та обговорення
Як свщчать результати наших дослщжень, введения арковмюних сполук викликае достовь рш змши фтьтрацшноТ функцЛ нирок. Так, на-в1ть одноразове навантаження щур1в ГЦ попр-шуе фтьтрацшну функцш нирок (табл. 1). Про це доказово свщчить зменшення кл1ренсу креатиншу на 19,60%, достов1рне зростання натрш в сироватц1 кров1 на 13,31% та зменшення його вмюту в сеч1 на 12,73%. На противагу цьому, введения щурам Ь-цистеТ'ну викликае пщвищен-ня клубочковоТ фшьтрацп. Зокрема, при наван-таженш щур1в цистеТ'ном вщм1чаеться зниження вмюту креатиншу \ натрш в сироватц1 кров1 на 11,62% та 11,87%, пщвищення Тх вмюту в сеч1 на 10,21% та 14,55%, вщповщно, а також зростання кл1ренса креатиншу на 30,93%. За умов введения щурам донора Н2Э спостер1гаеться також зростання клубочковоТ фтьтраци, про що свщ-чить зменшення вмюту креатиншу \ натрш в си-роватц1 кров1 на 16,92% та 14,39%, зростання Тх вмюту в сеч1 на 14,34% та 16,36%, вщповщно, а також пщвищення кл1ренсу креатиншу на 50,52%.
Таблиця 1.
Вплив одноразового навантаження арковмюних клубочковоТ фтьтраци в нирках щур'!в (М±т, п=5)
Показник 1нтактш щури ГомоцистеТн, 200 мг/кг Na2S*9H2O, 12 мг/кг ЦистеТн, 250 мг/кг
Об'ем ceni за 8 годин, мл 5,26±0,17 5,00±0,16 5,85±0,31 5,58±0,17
Креатинш сироват-ки, мкмоль/л 83,35±3,93 91,35±3,95 69,25±2,19* 73,67±1,32*
Креатин1н ceni, мм оль/л 7,25±0,24 6,82±0,28 8,29±0,19* 7,99±0,11*
KnipeHC креатиншу, мл/хв 0,97±0,06 0,78±0,04* 1,46±0,09* 1,27±0,06*
Натрш сироватки, мм оль/л 135,39±5,10 153,41±6,56* 115,91 ±3,23* 119,32±2,85*
Натрш ceni, ммоль за 8 годин 1,10±0,05 0,96±0,03* 1,28±0,05* 1,26±0,02*
Примака: * - р<0,05 - вщносно показнигав у контрольних
Постае питання, через як1 мехаызми реал1зу-еться вплив ГЦ, цистеТ'ну та Н2Э на фтьтрацшну функцш нирок. Осктьки ступшь фтьтраци ви-значаеться величиною гщростатичного тиску, який залежить вщ тонусу ниркових артерш, на наступному етап1 нашого дослщження ми перевн рили чи мають вплив ц1 сполуки у ф1зюлопчному та патоф1зюлопчному д1апазоы концентрацш на тонус ниркових артерш. Виявилось, що донор Н2Э в д1апазоы концентрацш 10-6-10-2М (трива-лють експозици з кожною концентрац1ею склада-ла по 30 хв.) викликае дозозалежне зменшення ¡зометричного напруження нирковоТ артерп', пе-редскороченоТ фентефрином (рис. 1): в низьких концентрац1ях (10-6-10- М) вазодилятац1я була незначною (вщповщно на 12,10% та 13,47%), \ з1
збтьшенням концентраци H2S ставала бтьш ви-разною з максимальним ефектом (дилятац1я до 76,94%) в концентраци 10-2М. Ми встановили, що ефективна концентрац1я H2S (ED50) для нирковоТ артери скпадае 75,86±6,35 мкМ.
L-цистеТн в fliana30Hi концентрацш 10-6—10-2М також, як i H2S, викликае дозозалежне зменшення ¡зометричного напруження передскороченоТ фентефрином нирковоТ артери (рис. 2). При цьому, найбтьш виражене зменшення тонусу дослщжуваних судин (на 66,44%) рееструвалося при концентраци L-цистеТну 10-2М. Ефективна концентрац1я цистеТну (ED50) для нирковоТ арте-рпстановила 811,21±42,7 мкМ.
Том 9, Выпуск 4
99
-3 -2
lg [гщроген сульфщ]
Рис. 1. Крива дозозалежного ефекту розслаб-лення передскорочених фентефрином фрагме-Hmie ниркових apmepiD щур'!в nid б/'ею г/'фоген супьф'!ду.
3 ^ [цистеш] 2
Рис. 2. Крива дозозалежного ефекту розслаб-лення передскорочених фентефрином фрагме-
нт'!в ниркових артер1й щур'!в п'!д д'!ею цистеТну
Виникае питания - через ям мехаызми здшс-нюеться вазодилятуюча д1я цистеТну, зокрема чи е вплив ц1еТ манокислоти на ниркову артерш прямим, чи опосередкуеться через ¡нш1 мехашз-ми. Адже вщомо, що в судинах експресуеться фермент цистатюнш-у-л1аза (КФ 4.4.1.1), який катал1зуе десульфурування цистеТну з утворе-ням вазодилятатора Н2Э (ЦистеТн + Н20 ^ П1ру-ват + Н2Э + ЫН3). Для того, щоб виключити мож-ливий ефект Н2Э, утворенного з цистеТну, до розчину Кребса, який мютив Ь-цистеТн в концентраци 10- М ми додали ¡нпб1тор цистатюнш-у-л1ази пропаргтглщин (в кшцевш концентраци 2мМ) [6]. Виявилось, що за умов присутносп пропаргтглщину вазодилятуюча д1я цистеТну майже повнютю швелювалась. Таким чином су-динш ефекти цистеТну реал1зуеться саме через активацш утворення ендогенного Н2Э.
В подальшому ми дослщили як впливае ГЦ в д1апазоы концентрацш 10- —10-2М на скоротли-вють нирковоТ артери. Виявилось, що тривала ек-позиц1я (протягом 180 хв.) передскороченоТ фенн лефрином нирковоТ артери з ГЦ не впливае на ступшь и ¡зометричного напруження, що свщчить про вщсутнють у нього вазодилятуючоТ активность Тому дал1 ми оцшили чи волод1е ця арковмюна амшокислота вазоконстрикторним ефектом. Нами встановлено, що тривала експозиц1я нирковоТ артери з цими ж концентрац1ями ГЦ не мае прямот вазоконстрикторноТ ди, а також не впливае на
ендотелшнезалежну вазодилятацш пщ впливом натрш ытропрусиду (10-7м). Тому дал1 ми перевн рили чи впливае ¡нкубац1я нирковоТ артери з ГЦ в д1апазоы концентрацш 10-6—10-2М на и ендотелш-залежну вазодилятацш пщ впливом ацетилхол1 -ну (рис. 3). Виявилось, що в концентрац1ях 10-6-10-5М ГЦ не мае суттевого впливу на вазодилятацш, викпикану ацетилхолшом, проте, в бтьших концентрац1ях (10-4 та 10-2М) вш викликае суттеве та дозозалежне зменшення вазодилятуючоТ ди ацетилхолшу (вщповщно, на 67,50% та 82,44%). Розрахунковим шляхом встановлено, що ефективна концентрац1я ГЦ (ЕО50) для нирковоТ артери становить 77,4±5,20 мкМ. Таким чином, ГЦ змен-шуе чутливють ендотелш ниркових артерш до вазодилятуючого впливу ацетилхолшу, що мож-ливо, е наслщком зменшення продукци ендотел1 -ального оксиду азоту за умов тривалоТ експозици судини з ГЦ.
-3 lg [ГЦ] -2
Рис. 3. Крива дозозалежного ефекту ГЦ на ¡зо-метричне напруження передскорочених фен1-лефрином фрагмент1в ниркових apmepiD щур'!в nid д'!ею ацетилхолшу Отже, проведен! дослщження доповнили уяв-лення про регуляторний вплив арковмюних aMi-нокислот та H2S на регуляцш тонусу ниркових судин та функцш нирок. Здатнють H2S збтьшу-вати клубочкову фтьтрацш у щур1в, очевидно, пов'язана з його вазодилятуючою д1ею на нирко-Bi артери, продемонсторвану in vitro. Звертае на себе увагу, що вазодилятуючий ефект H2S in vitro виникае в концентрац1ях, як1 вщповщають як у ф1зюлопчному, так i у патоф1зюлопчному flia-na30Hi його концентрацш KpoBi (20 - 150 мкМ) [8]. Очевидно, H2S е важливим регулятором тонусу ниркових артерш та клубочковоТ фтьтраци як в норм1, так i при патологи. Тому, зниження його вмюту В KpOBi може бути ОДНИМ ¡3 чинниш ПЩ-вищення чутливосп ниркових артерш до ди ва-зоконстриктор1в та важливим фактором ризику формування нирковоТ недостатносп, в тому чис-л1 i за умов ппергомоцистеТнеми [2].
Навантаження щур1в цистеТном також викликае пщвищення гломерулярноТ фтьтраци, напевно, через здатнють його викликати розслаб-лення ст1нки нирковоТ apTepiT. Однак, д1я цистеТну на тонус дослщжуваних судин е непрямою i реал1зуеться через стимуляцш утворення ендогенного H2S, про що свщчить ывелювання його
90
0
20
10
0
Актуальт проблемы сучасноТ медицины
судинних ефек"пв в присутноеп пропаргтглщи-ну. Виявилось, що концентраци в яких цистеТ'н проявляе вазодилятуючу активнють вщповща-ють його нормальному вмюту в сироватц1 KpoBi (233-300 мкмоль/л) та в гомогенат1 нирок (0,5 - 1 мМ) [1]. Таким чином, цистеТ'н також причетний до регуляци тонусу судин та фтьтрацшноТ' функцЛ нирок як в HopMi, так i при патологи.
На противагу H2S та цистеТну, одноразове навантаження ГЦ викликае зменшення клубочковоУ фтьтраци. Напевно, це пов'язано ¡з здатнютю ц1еТ' амшокислоти зменшувати чутливють нирковоТ артери до ди вазодилятатор1в, зокрема аце-тилхолшу. Необхщно вщм1тити, що ГЦ зменшуе ендотелшзалежну вазодилятцш nifl впливом ацетилхолшу лише при високих концентрац1ях 10-4-10-2М. Як BiflOMO, нормальний р1вень ГЦ в плазм1 KpoBi людей не перевищуе 10 мкмоль/л. Тобто, за ф1зюлопчних концентрацш ця амшоки-слота не мае суттевого впливу на тонус ниркових судин та регуляцш процесу фтьтраци. Зда-тн1сть викликати розвиток вазоконстрикцп вна-слщок зменшення чутливосп нирковоТ apTepiT до fliT вазодилятатор1в притаманна лище високим р1вням ГЦ (бтя 100 мкмоль/л чи вище) [3], що i пояснюе пригшчення гломерулярноТ фтьтраци при патолопях асоцшованих з ппергомоцистеТ-нем1ею.
Продемонстрований нами вплив ГЦ, цистеТну та H2S на тонус ниркових судин та фтьтрацш в нирках поглиблюе уявлення про шляхи розвитку судинних ускладнень та нефропатш при патоло-пчних станах, як1 асоцшються з порушеннями метабол1зму арковмюних амшокислот.
Висновки
1. Одноразове навантаження щур1в тюлактоном ГЦ (200 мг/кг маси тта) викликае nori-ршення фтьтрацшноТ' функци нирок, що проявляеться зниженням кл1ренсу креати-HiHy та зниженням натршурезу (на 19,6% та 12,73%, в1дпов1дно). Введения цистеТну (250 мг/кг маси тта) та H2S (3 мг/кг маси тта), навпаки, посилюе кпубочкову фтьт-рацш (на 30,93% та 50,52%, вщповщно) та
Реферат
ИССЛЕДОВАНИЕ РОЛИ СЕРОВОДОРОДА И СЕРОСОДЕРЖАЩИХ АМИНОКИСЛОТ В РЕГУЛЯЦИИ ТОНУСА ПОЧЕЧНЫХ АРТЕРИЙ И ФИЛЬТРАЦИИ Мельник A.B.
Ключевые слова: гомоцистеин, цистеин, сероводород, фильтрация, почечные артерии.
Исследовано процессы фильтрации в почках крыс на фоне введения тиолактона гомоцистеина (ГЦ) (200 мг/кг), L-цистеина (250 мг/кг) и донора сероводорода Na2S*9H2O (12 мг/кг), а также изучено влияние этих соединений в диапазоне концентраций 10- -10-2М на регуляцию тонуса изолированных почечных артерий. Установлено, что введение ГЦ сопровождалось уменьшением клубочковой фильтрации, а введение цистеина и Na2S*9H2O, наоборот, вызывало повышение фильтрационной функции почек. В исследованиях in vitro обнаружено, что донор сероводорода и цистеин в концентрациях 10-6-10-2М вызывали дозозависимую вазодилятацию почечных артерий, предварительно сокращенных фенилефрином. В отличие от этого, ГЦ в диапазоне концентраций 10-4-10-2М уменьшал чуствитель-ность эндотелия к вазодилятаторному действию ацетилхолина.
натршурез (на 14,55% та 16,36%, вщповщно).
2. ГЦ в fliana30Hi концентрацш 10-4 - 10-2М (ED50 77,4±5,20 мкМ) викликае дозозалеж-ну вазоконстрикц1ю ниркових артерш за рахунок зменшення Тх чутливост1 до вазо-дилятуючоТ fliT ацетилхолшу in vitro. На вщмшу Bifl ГЦ, H2S в концентраци 10-6- 10-2М (ED50 75,86±6,35 мкМ) викликае дозо-залежне зменшення тонусу ниркових ар-тер1й in vitro. ЦистеТ'н в концентраци 10- -10-2М (ED50 811,21±42,7 мкМ) також дозо-залежно зменшуе тонус нирковоТ артери, однак вазодилятуючий ефект ц1еТ ам1ноки-слоти повн1стю зникае в присутнооп про-парг1лгл1цину.
Л'пература
1. Андрушко 1.1. Вм1ст цистеТну у практично здорових oci6 та naqieHTiB з ¡шем1чною хворобою серця / I. I. Андрушко // Укра'шський кардюлогмний журнал. -2007.-№3.- С. 43-47.
2. Занко Н. В. Асоц1ац1я середнього об'ему тромбо-цитв з р1внем гомоцистеУну та пдроген сульфщу в KpoBi щур1в з ппергомоцистешемюю / Н. В. Замко // Медична xiMiM. - 2008. - Т. 10, № 2. - С. 54-58
3. Пентюк О.О. Метаболам гомоцистешу та його роль у патологи /О.О. Пентюк, М.Б. Луцюк , 1.1. Андрушко [та ¡н.] //Укр. 6ioxiM. журн.- 2003.- Т.75, №1.- С.5-17.
4. Петрищев H.H., Власов Т.Д. Физиология и патофизиология эндотелия /H.H. Петрищев, Т.Д. Власов.- М.: Изд-во СПб ГМУ, 2003.- 256с.
5. Kim Y.G. Effects of cysteine on amino acid concentrations and transsulfuration enzyme activities in rat liver with protein-calorie malnutrition /Y.G. Kim, S.K. Kim, J.W. Kwon [et al.] //Life Sci.- 2003.- Vol.72, №10.-P.1171-1181.
6. Rao A.M. Role of the transsulfuration pathway and of gamma-cystathionase activity in the formation of cysteine and sulfate from methionine in rat hepatocytes /A.M. Rao, M.R. Drake, M.H. Stipanuk //J Nutr.- 1990.- Vol.120, №8.- P.837-845.
7. Zhao W. The vasorelaxant effect of H(2)S as a novel endogenous gaseous K(ATP) channel opener /W. Zhao, J. Zhang, Y. Lu [et al.] //EMBO J.- 2001.-Vol.20, №21.- P. 6008-6016.
Tom 9, Выпуск 4
101
Summary
RESEARCH OF HYDROGEN SULFIDE AND SULFUR-CONTAINING AMINO ACIDS IN REGULATION OF RENAL ARTERIES TONE AND FILTRATION Melnik A.V.
Key words: homocysteine, cysteine, hydrogen sulfide, kidney, filtration, renal arteries.
Filtration processes in kidneys of rats under administration of homocysteine thiolactone (HcT) (200 mg/kg), L- cysteine (250 mg/kg) and the hydrogen sulfide donor Na2S*9H2O (12 mg/kg), have been investigated as well as the effect of these compounds in a range of concentration 10-6-10-2M on the regulation of the isolated renal arteries tone. It has been established, that HcT administration is accompanied by reduction of glomerular filtration, while the administration of cysteine and Na2S*9H2O, on the contrary, causes the increase in the filtration function of kidneys. In researches in vitro it has been revealed the hydrogen sulfide donor and cysteine in concentrations of 10-6-10-2M causes dose-dependent vasodilation of renal arteries previously reduced by phenylephrine. Unlike it, HcT in a range of concentrations 10-4-10-2M reduces endothelium sensitivity to vasodilatory action of acetylcholine.
УДК: 618.19-006-071
КРИБР03НА ФОРМА ВНУТР1ШНЬ0ПР0Т0К0В0Г0 РАКУ М0Л0ЧН01 ЗАЛОВИ У 31ВСТАВЛЕНН1 3 N Т0ГЕНЕ30М
Школенко Д. 6.
Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни
0Н-
'Укра'Гнська медична стоматолопчна академ1я", м. Полтава
За результатами проведених комплексних морфолог/чних та морфометричних (кар/ометр/я) досл/джень внутр/шньопротокового раку молочно/ залози, '/'/ криброзного вар/анту, встановлено, що д/агностичними ¡ммуног/стох/м/чними маркерами е р63 та а —Бта. За вказаними ознаками да-ний тип росту раку корелюе з етапами онтогенезу молочно/' залози та являе собою в/дображення катаплази.
Ключов1 слова: онтогенез, молочна залоза, внутршньопротоковий рак, криброзна форма.
Проблема д1агностики раку молочно!' залози (РМЗ) у жшок в останне десятир1ччя набула особливо!' актуальное^ у зв'язку ¡з щор1чним приростом захворювання у бшьшосп краТ'н св1ту, а також в УкраТ'ш \ в Полтавсьюм регюы [5,6,14,15,18 ].
Провщну роль в д1агностиц1 РМЗ \ вибор1 методу лкування в1д1грае лкар-патологоанатом, однак суттевою проблемою для нього е певн1 труднощ1 в патоморфолопчнш диференцшнш д1агностиц1 м1ж внутр1шньопротоковим прол1фе-ративним ф1броаденоматозом \ внутр1шньопро-токовим раком молочноТ залози (ВПРМЗ) [ 1,3,4,7,11,14 ].
На тепер1шнш час ¡з морфолопчного доелн дження ВПРМЗ — криброзного вар1анту росту вн домо, що в1н мае синоым цилшдрома, адено'щ-но-кютозний рак. При цьому, вважаеться характерною пстолопчною будовою цього вар1анту раку утворення в канцеризованш протощ залози структур, под1бних до солщних, але з наявнютю вторинних отвор1в, з ч1ткими контурами, що утворюються при загибел1 частини кл1тин, або в результат! секреци в товщу еп1тел1ального пласта [ 2,4,5,11,16,19 ]. Проте залишаеться недо-статньо вир1шеним питання визначення ступеню катаплазм атипових паренх1матозних елемент1в ВПРМЗ у пор1внянн1 з прол1феративним добро-якюним процесом гормонального ^енезу в про-токовш частит молочноТ залози.
Мета дослщження: з'ясувати г1стох1м1чн1 , ка-
рюметричш та 1ммуног1стох1м1чн1 особливосп криброзного вар1анту нешвазивного внутр1шньо-протокового РМЗ у пор1внянш ¡з зародком молочноТ залози в онтогенез!.
Матер/али / методи досл/дження
Вивченню п1длягали 12 випадк1в захворю-вань на ВПРМЗ (36 шматочк1в пухлини) ¡з вери-ф1кованим патог1столог1чно криброзним типом раку (операц1йний та бюпешний матер1ал Пол-тавського обласного патологоанатом1чного бюро). Параф1нов1 г1столог1чн1 зр1зи забарвлювали гематоксил1ном та еозином, за ван-Пзон + Харт, г1стох1м1чним комбшованим барвником — Берг-ман+ШИК-реакц1я+альц1ановий синш [8] . Мате-р1ал раннього ембр1огенезу МЗ Iи гермшативноТ зони в постнатальн1м пер1од1, описаний нами рашше [8,9,10].
1муног1стох1м1чне дослщження проведено в сертифкованш ¡ммуног1стох1м1чн1й лабораторп патологоанатом1чного бюро (м. Днтропет-ровськ) . При цьому шматочки тканини пухлини ф1ксували 10% забуференим формалшом впро-довж 22 годин, виконували прискорене зневод-нення у спиртах висхщноТ концентрац1Т, заливали в парафш при t + 58°С I виготовляли зр1зи товщиною 5 мкм. 1ммунопстох1м1чн1 реакц1Т проводили з використанням моноклональних антит1л: р63 (кпон 4А4, DakoCytomation), онкопротеТну р53 (клон DO-7, DakoCytomation), a-sma (DakoCytomation) [12].
