CC BY
26
УДК 616.61:547.466:575 Йолтухiвський М.М.
ВПЛИВ С1РКОВМ1СНИХ МЕТАБОЛ1Т1В НА ТОНУС НИРКОВИХ АРТЕР1Й ЩУР1В ЗА ЦИСПЛАТИНОВО1 НЕФ-РОПАТИ ТА N ПОЕДНАННЯ З Г1ПЕРГОМОЦИСТЕ1НЕМ1ЕЮ
ВЫницький нацiональний медичний унiверситет iм. М.1. Пирогова
Метою роботи було оцтити вплив г{дроген сулъф{ду, цистегну та гомоцистегну на тонус нир-кових артерш щур{в за умов цисплатиновог нефропатп та гг комбтацп з гтергомоцистегнем{-ею. В експеримент{ використано 30 бших щур{в-самщв масою 300-350 г. Цисплатинову нефро-пат{ю викликали шляхом одноразового ттраперитонеалъного введення препарату в доз{ 7 мг/кг маси тша за 72 години до виведення тварин з експерименту. Для розвитку гтергомоцистегнемгг тварини протягом 10 д{б до та 3 доби тсля введення цисплатину отримували тюлактон DL-гомоцистегну в доз{ 200 мг/кг маси тша 1 раз на добу ттрагастралъно. Досл{дження скоротли-вост{ ниркових артерш проводили в {зометричному режим{ за допомогою тензометричног установки. Проведет досл{дження показали, що в ттактних тварин г{дроген сулъф{д та цисте-гн викликали дозозалежну вазодилятац{ю, а гомоцистегн - непряму вазоконстрикцю, яка вияв-ляласъ у зменшенш ацетилхолт-тдукованог релаксацп ниркових артерт. Введення цисплатину супроводжувалосъ зменшенням чутливост1 ниркових артерш до вазодилятучог дп г{дроген су-лъф{ду й цистегну та зростанням вазоконстрикторног дп гомоцистегну. За цих умов достов{-рно збшъшуваласъ середнъоефективна концентращя H2S { цистегну та знижуваласъ - гомоцистегну. Ппергомоцистегнем1я потенц{ювала зм1ни скоротливост{ ниркових артерш, тдукованих цисплатином.
Ключов1 слова: цисплатин, нефротоксичнють, гщроген сульфщ, цистеТн, гомоцистеТн, нирков1 артерп.
Робота проводилась вщповщно плановоТ НДР кафедри бюлопчноТ та загальноТ х1мГТ Вшницького нацюнального медичного унь верситету 1м. М.1. Пирогова: "Обм1н гомоцистеТну в умовах дм нутр1ентних чинник1в та при р1зних патолопчних станах" (№ держ-реестрацп - 0106и005134).
Вступ
Актуальною проблемою фармакотерапп е медикаментозна нефротоксичнють. Одним iз вн домих нефротоксикан^в е цитостатик цисплатин, що широко використовуеться в кшычнш практик [1]. Частота випадмв нефротоксичност за умов лкування цисплатином складае 28-36% [3]. Негативну дш цисплатину на нирки здебть-шого пов'язують з процесами метаболiчноТ акти-вацп, оксидативним стресом, розвитком iмуно-запальноТ реакцп, пошкодженням мiтохондрiй, iндукцiею апоптозу [8]. 1снують данi, що в пато-генезi цисплатин-iндукованого ураження нирок певну роль в^грають порушення нирковоТ ге-модинамiки. Доведено, що цисплатин зменшуе чутливiсть ниркових артерiй до релаксуючоТ дТТ N0 та знижуе продукцш цього медiатора в нир-ках [7].
Нещодавно з'ясувалось, що до регуляци нир-кового кровотоку залучен сiрковмiснi амшокис-лоти гомоцистеТн (ГЦ), цистеТн та Тх бюлопчно-активний метабол^ гiдроген сульфiд (Н2S) [4]. Не виключено, що нефротоксична дiя цисплатину може опосередковуватись i через вказан ме-таболiчнi мшеы, однак детальних дослiджень у цьому напрямку не проводилось. Також неведомо як змшюеться вазо- та нефротоксична дм цисплатину за умов модуляци обмiну сiрковмiсних амшокислот, у тому числi й за ппергомоцистеТ-немп (ГГЦ).
Мета роботи
Оцшити вплив Н2S, цистеТну та ГЦ на тонус ниркових артерш щурiв за умов цисплатиновоТ нефропати та Т7 комбiнацiТ з ГГЦ.
Матерiали та методи дослiдження
В експеримент використано 30 бiлих сам^в щурiв масою 300-350 г, як знаходилися на стандартному сухому рацюы, збалансованому за всiма нутрiентами, виробництва НВП Ф.У.Д. (м.КиТв). Тварини були розподтеы на три групи (по 10 тварин у кожнш). Цисплатинову нефропа-тiю викликали в 20 щурiв (1 та 2 групи) шляхом одноразового штраперитонеального введення препарату в дозi 7 мг/кг маси тша за 72 години до виведення тварин з експерименту. З них 10 щурiв (2 група) для розвитку ГГЦ протягом 10 дiб до та 3 доби пюля введення цисплатину отримували тюлактон DL-гомоцистеТну в дозi 200 мг/кг маси тта 1 раз на добу штрагастрально. Конт-рольну (3) групу склали 10 штактних щурiв. Ев-таназiю тварин здшснювали шляхом дислокацп шийних хреб^в у вiдповiдностi до мiжнародних вимог про гуманне поводження з тваринами вщ-повщно до правил «европейськоТ конвенцп за-хисту хребетних тварин, яких використовують з експериментальною та шшою науковою метою» (м. Страстбург, 1986).
Видтяли нирковi артерiТ, очищали вщ згусткiв кровi, а зовн вiд сполучноТ тканини та помчали в розчин Кребса (132 мМ натрiю хлориду, 4,7 мМ калш хлориду, 1,4 мМ натрiю дипдрофосфату, 1,0 мМ кальцiю хлориду, 12,5 мМ натрш гщро-карбонату та 5,6 мМ глюкози). рН розчину доводили до 7,4 шляхом продування сумшшю 95% кисню та 5% дюксиду вуглецю. Дослщження скоротливост ниркових артерiй проводили за допомогою тензометричноТ установки за загаль-ноприйнятою методикою [4]. 1зольовану ниркову артерш розрiзали на кiльцевi фрагменти шири-
ною 2-3 мм пщ кутом 45°, розтягували на стале-вих гачках пщ постшним навантаженням 1,5 г. Протягом 30 хв. проводили стимуляцш скоро-чень гiперкалiевим розчином Кребса (80 мМ ка-лш хлориду). Для перевiрки цiлiсностi ендотелш перед механографiчним дослiдженням виклика-ли скорочення артерп a-адреномiметиком феш-лефрином (10-6 М), а потiм оцшювали ступiнь iзометричного розслаблення дослiджуваних фрагмент судин пiд впливом ацетилхолiну (10-6М). Для оцiнки впливу арковмюних сполук на тонус судин, проводили механографiчнi дослн дження iзометричного напруження iзольованих фрагментiв ниркових артерiй в присутност DL-гомоцистеТну, L-цистеТну та Na2S*9H2O в дiапа-зонi концентрацш 10-6 -10-2 М.
У робот були використанi цисплатин, фiрми EBEWE (Авс^я), L-цистеТн, DL-гомоцистеТн, фн рми Sigma (США), ацетилхолш, тiолактон DL-гомоцистеТну фiрми Fluka (Нiмеччина). Фенте-фрин, натрiй сульфiд та iншi реактиви були в^-чизняного виробництва. Розрахунки середньоТ ефективноТ концентрацiТ (ЕС50) проводили шля-
Середньоефективнi концентрацИ' (ECso, мкМ) H2S, цистену,
хом апроксимацп S-подiбними кривими отрима-них експериментальних значень. Статистичну обробку результат проводили за допомогою комп'ютерноТ програми «MS Excel XP».
Результати та обговорення
На першому етапi було дослщжено вплив Na2S*9H2O (донора H2S) на тонус ктьцевих фрагментiв ниркових артерш в iнтактних тварин i його змши за умов цисплатиновоТ нефропатп та ТТ комбiнацiТ з ГГЦ (Табл.1). Показано, що шку-ба^я ниркових артерш з H2S в дiапазонi концен-трацiй (10-6 - 10- М) супроводжуеться дозозале-жною вазодилата^ею (рис. 1). У низьких концен-трацiях (10-6 та -10-5М) H2S викликав незначну вазодилатацiю (на 10,0 - 13,0%). Збтьшення вмiсту H2S в iнкубацiйному середовищi супрово-джувалось зростанням його релаксуючоТ д1Т, i в концентрацiТ 10-2М вона виявлялась максимальною (74,5%). В останньому випадку середньо-ефективна концентра^я (Ec50) H2S становила 78,2±5,38 мкМ.
Таблиця 1
юцистеГну для ниркових артерiй щур'в досл'дних груп (М±т)
№ Групи (EC50), мкМ
H2S ЦистеТн ГомоцистеТн
1 1нтактш 78,2±5,38 805±37 79,5±5,61
2 Цисплатин 99,8±5,99* (+27,6%) 1050±51* (+30,4%) 62,2±4,89* (-21,8%)
3 Цисплатин+ГГЦ 117±7,56* (+49,6%) 1150±60* (+42,8%) 54,2±3,62* (-31,8%)
npuMimKa. * - р<0,05 в'дносно групи iHmaKmHux щур'в
У тварин з цисплатиновою нефропатею встановлено зменшення чутливост нирковоТ артерп до вазодилятуючоТ дм H2S. За цих умов ви-являлось змiщення кривоТ «доза-ефект» право-руч та достовiрно (на 27,6%) пщвищувалась се-редньоефективна концентра^я (ЕС50) H2S, яка становила 99,8±5,99 мкМ.
ГГЦ потенцшвала ¡ндуковане цисплатином
■М>Ш8 -\
88 -
68
зменшення ^S-стимульованоТ вазодилятацiТ. У груш тварин, як отримували цисплатин та тюла-ктон, ГЦ крива «доза-ефект» ще в бтьшш мiрi змщувалась вправо вiд такоТ в штактних тварин, а ЕС50 гiдроген сульфщу (117±7,56 мкМ) була достовiрно (на 49,6%) вищою.
«-
28 "
Ьи.1
- btr -TiK.mi 1 ■ Цзтп-тк 2 ■■ Ц] кгтх*|П ih+ГЩ 3
-6-5-4-3 -2
Ii[H2S]
Рис. 1. Дозозалежнсть H^-стимульованого розслаблення ктьцевих фрагментiв ниркових артерiй щу^в. За вссю абсцис -десятковий логарифм концентрацп H2S (М) у ^ перфузiйнюму рюзчинi, за вссю ординат - нормована iнтенсивнiсть розслаблення кльцевих фрагментiв ниркових артерiй nid впливом зростаючих концентрацш H2S. За 100% прийнятий рiвень H2S-стимульованого розслаблення фрагментiв ниркових артерiй, який за амплiтудюю вiдпювiдаe максимальному значенню фень лефринчндукованого передскорочення. На цьому та наступних рисунках наведенi усередненi данi 4 дюслiдiв по кюжнiй твари-
нi i значення похибок середнього.
Далi ми оцшювали як змшюеться цистеТ'н-стимульоване розслаблення у тварин з циспла-тиновою нефропатieю та за ïï поеднання з ГГЦ порiвняно з штактними (рис. 2).
Виявлено, що шкуба^я судин iнтактних тварин з цистеТ'ном у дiапазонi концентрацш (10-6 -10-2М), як i з H2S, проявляеться дозозалежною релакса^ею ниркових артерiй. В дiапазонi концентрацш (10-6 - 10-5М) ця арковмюна амшокис-лота викликала помiрну релаксацiю судин (на 10,0 - 12,0%), тодi як за концентрацп цистеТ'ну в iнкубацiйному середовищi 10-2М ступiнь зменшення iзометричного напруження була максимальною i становила 66,2%. За цих умов ЕС50 цистеТ'ну в дослiджуваних судинах складала 805±36,8 мкМ.
У тварин, як отримували цисплатин, вщзна-чалось зменшення чутливост дослiдних судин до вазодилятуючоТ дiï цистеТ'ну. При цьому до-стовiрно (на 30,4%) пiдвищувалась середньо-ефективна концентрацiя цистеТ'ну, а крива «до-за-ефект» змiщувалась праворуч.
ГГЦ в значнш мiрi посилювала негативну дш цисплатину на цистеТ'н-стимульовану вазодиля-тацiю. У групi тварин, як отримували цисплатин i тiолактон ГЦ, ЕС50 цистеТ'ну була на 43,0% (р<0.05) бiльшою, нiж в штактних тварин. За цих умов крива «доза-ефект» вщхилялась праворуч вiд такоТ' у щурiв з iзольованим цисплатиновим ураженням нирок.
.• 4 •• :
lg |цистеш|
Рис. 2 Дозозалежнсть цистен-стимульованого розслаблення кльцевих фрагментiв ниркових apmepiü w,ypie. За вссю абсцис - десятковий логарифм концентрацИ' цисте'1-ну (М) у перфyзiйномy розчинi, за вссю ординат - нормова-на iнтенсивнiсть розслаблення кльцевих фрагментiв ниркових артерiй nid впливом зростаючих концентрацш цис-теТну. За 100% прийнятий рiвень цистеТн-стимульованого розслаблення фрагментiв ниркових артерiй, який за амп-лiтyдою вiдповiдаe максимальному значенню фенлефрин-Ыдукованого передскорочення.
У подальшому ми дослщжували вплив гомо-цистеТ'ну на ацетилхолш-шдуковане розслаблення ктьцевих фрагметчв ниркових артерш в штактних тварин, за умов цисплатинового ура-ження нирок та його комбшацп з ГГЦ (рис. 3). Було з'ясовано, що шкуба^я ниркових артерш з ГЦ в дiапазонi концентрацш (10-6 - 10-2М) супро-воджувалось дозозалежним зменшенням вазо-дилятуючоТ' дм ацетилхолшу. За концентрацш ГЦ (10-6-10-5М) судинн ефекти ГЦ виявились мшн
мальними (зменшення ацетилхолш-шщшованого розслаблення становило лише 6,0-8,0%). Нато-мють, за концентраци ГЦ у суперфузат 10-2М його непряма вазоконстрикторна дiя виявилась найбтьшою та становила 82,4%. При цьому се-редньоефективна концентра^я ГЦ у нирковш артерп знаходилась у дiапазонi 74,0-85,0 мкМ.
За умов цисплатинового ураження нирок ре-еструвалось збтьшення чутливосп ниркових артерш до вазоконстрикторноТ дм ГЦ. А саме, вщ-мiчалось зменшення середньоефективноТ' кон-центрацТ' (ЕС50) ГЦ на 21,8% (р<0,05), а крива «доза-ефект» змщувалась лiворуч вiд такоТ в ш-тактних щурiв.
Розвиток ГГЦ на ™i цисплатиновоТ нефропа-тп значно потенцiював непрямий констрикторний ефект ГЦ. У груш тварин, як отримували цисплатин та тюлактон, ГЦ крива «доза-ефект» змн щувалась влiво вiд аналопчноТ' кривоТ' в штактних тварин, а ЕС50 ГЦ (54,2±3,62 мкМ) була на 31,8% нижчою, нiж у штактних тварин.
-6 -5 -4 -3 -2
lg [ГЦ]
Рис. 3 Дозозалежнсть зменшення ацетилхолн-ндукованого розслаблення кльцевих фрагментiв ниркових артерiй шyрiв пiд впливом ГЦ. За вссю абсцис - десятковий логарифм концентрацИ' ГЦ (М) у суперфузйному розчи-нi, за вссю ординат - нормована нтенсивнсть зменшення ацетилхолiн-iндyкованого розслаблення ктьцевих фрагме-нтiв дослiджyваних судин пiд впливом зростаючих концен-тра^й ГЦ. За 100% прийнято повне iнгiбyвання ацетихо-лiн-iндyкованого розслаблення фрагментiв ниркових арте-рй пiд впливом ГЦ.
Таким чином, за умов цисплатиновоТ нефропатп виникае дисрегуля^я тонусу ниркових артерп, що супроводжуеться пщвищенням чутли-вост судинноТ' стшки до констрикторних ефектв ГЦ, а також зменшенням здатност до H2S- i цис-теТ'н-шдукованоТ' вазодилятацп. Можливо, зрос-тання вазоконстрикторного потен^алу ГЦ за цисплатинового ураження нирок е наслщком по-рушення ендотелш залежноТ' вазодилятацп. Так, вщомо, що за нефропати, шдукованоТ' цисплати-ном, зменшуеться активнiсть ендотелiальноï NO-синтази та знижуеться ефективнiсть релаксуючоТ дм NO [7]. У той же час зменшення чут-ливост ниркових артерiй до вазодилятуючоТ дп H2S, ймовiрно, обумовлено модифка^ею мета-болiчних мiшеней (редокс-чутливих К+АТФ-каналiв), через якi реалiзуються його судинн ефекти [6]. Так, за умов уведення цисплатину рееструеться накопичення активних кисневих
дерива^в, як можливо i е причиною ковалентноТ дестабiлiзацiТ вказаних мшеней. Натомiсть де-примуючий вплив цисплатину на цистеТн-стимульовану релаксацiю ниркових артерш, можливо, е результатом шпбування цистатюнш^-лiази, через яку й опосередковуеться вазодиля-туючий ефект цистеТну. До того ж у попередшх роботах нами зареестровано у щурiв iз циспла-тиновою нефропа^ею достовiрне зниження ак-тивностi цього ензиму в нирках [2].
Уведення тюлактону ГЦ пiдвищуе вплив цис-платину на скоротливiсть ниркових артерш, що ймовiрно пов'язано з вазотоксичною дiею ГГЦ. Негативна дiя ГГЦ на судини асоцшеться зi зда-тнiстю високих концентрацiй ГЦ шщшвати роз-виток оксидативного стресу. Також за умов ГГЦ знижуеться продук^я N0, що пов'язано зi змен-шенням доступностi L-аргiнiну та тетрапдробюп-терину до активного центру N0-синтази [5], а також накопиченням шпбтору вказаного ензиму -асиметричного диметиларпншу (АДМА) [9]. Не-щодавно було показано, що надлишок Гц шпбуе активнiсть H2S-продукуючих ензимiв [4], що також до певноТ мiри пояснюе здатнiсть високих концентрацш ГЦ потенцiювати судинну токсич-нють цисплатину.
Показанi нами змiни в системi регуляцiТ тонусу ниркових артерш пщ впливом сiрковмiсних сполук поглиблюють уявлення про розвиток ге-модинамiчних порушень за умов розвитку цисп-латиновоТ нефропати та асоцшованоТ з нею ГГЦ. Подальшi дослщження в цьому напрямку дозволять розширити уявлення про молекулярн ме-ханiзми токсичного впливу цисплатину на нирки, а також патогенетично обфунтувати основы шд-ходи до корекци порушень функцiонального стану нирок.
Висновки
1. За умов цисплатиновоТ нефропати встано-влено зниження чутливост ниркових артерiй до
Реферат
ВЛИЯНИЕ СЕРОСОДЕРЖАЩИХ МЕТАБОЛИТОВ НА ТОНУС ПОЧЕЧНЫХ АРТЕРИЙ КРЫС ПРИ ЦИСПЛАТИНОВОЙ НЕФРОПАТИИ И ЕЁ СОЧЕТАНИИ С ГИПЕРГОМОЦИСТЕИНЕМИЕЙ Йолтуховский Н.М.
Ключевые слова: цисплатин, нефротоксичность, сероводород, цистеин, гомоцистеин, почечные артерии.
Целью работы было оценить влияние сероводорода, цистеина и гомоцистеина на тонус почечных артерий крыс в условиях цисплатиновой нефропатии и её комбинации с гипергомоцистеинемией. В эксперименте использовано 30 белых крыс-самцов массой 300-350 г. Цисплатиновую нефропатию вызывали путём однократного интраперитонеального введения препарата в дозе 7 мг/кг за 72 часа до вывода животных из эксперимента. Для развития гипергомоцистеинемии животные в течение 10 до и 3 суток после введения цисплатина получали тиолактон DL-гомоцистеина в дозе 200 мг/кг 1 раз в сутки интрагастрально. Исследование сократимости почечных артерий проводили в изометрическом режиме с помощью тензометрической установки. Проведенные исследования показали, что у интакт-ных животных гидроген сульфид и цистеин вызывали дозозависимую вазодилатацию, а гомоцистеин - непрямую вазоконстрикцию, которая проявлялась в уменьшении ацетилхолин-индуцированной релаксации почечных артерий. Введение цисплатина сопровождалось снижением чувствительности почечных артерий к вазодилятирующему действию гидроген сульфида и цистеина и повышением вазо-констрикторного действия гомоцистеина. В этих условиях достоверно увеличивалась среднеэффек-тивная концентрация H2S и цистеина, а также достоверно снижалась для гомоцистеина. Гипергомо-цистеинемия потенцировала изменения сократимости почечных артерий, индуцированных цисплати-ном.
релаксуючоТ' дм H2S i цистеТну та зростання чут-ливосп до констрикторних ефекпв ГЦ. Так, у rpyni тварин, яким вводили цисплатин, серед-ньоефективш концентраци H2S, цистеТну були вщповщно на 27,6% i 30,4% вищими, а у ГЦ на 21,8% меншим порiвняно з штактними щурами.
2. ГГЦ збтьшуе негативний вплив цисплатину на скоротливють ниркових артерш. При цьому в^^чаеться достовiрне зростання середньо-ефективних концентрацш (ЕС50) H2S (на 49,6%), цистеТну (на 42,8%), а також зменшення ЕС50 для ГЦ (на 31,8%) порiвняно з групою штактних тварин.
Л^ература
1. Гоженко А.И. Патогенез токсических нефропатий / А.И. Гоженко // Ж. Актуальные проблемы транспортной медицины. - 2006. - № 2(4). - С.9-13.
2. Йол"^вський М.М. Стан ензимних систем транссульфування Ыр-ковмюних амЫокислот в нирках за умов цисплатиновоТ' нефропати у щурiв / М.М. Йолт^вський, Н.В. Заiчко, О.В. Тертишна // X УкраТ'н-ський бiохiмiчний з'Тзд : Мат. з'Тзд. Т. 82, №4 (додаток 2) - Одеса, 2010. - С. 89-90.
3. Машевська О.В. Оцна проективноТ' дм десферюксамЫу, тримета-зидину, диметилтюсечовини та генютеТ'ну при ураженн нирок щурiв цисплатином / О.В. Машевська, О.О. Пентюк // Актуапьы проблеми сучасно'Т медицини: Вюник УкраТ'нськоТ' медично'Т стоматологiчноТ' академГТ. - 2009. -Т. 9, № 4 (28), Ч. 3. - С. 94-97.
4. Мельник А.В. Дослщження ролi гщроген сульфщу та Ырковмю-них амiнокислот в регуляцп тонусу ниркових артерiй та фтьт-рацiТ' в нирках / А.В. Мельник // Актуальнi проблеми сучасно'Т медицини: Вюник УкраТ'нськоТ' медично'Т стоматолопчноТ' академГТ - 2009. -Т. 9, Випуск 4 (28), Частина 3. - С. 98-102.
5. Jin L. Homocysteine induces endothelial dysfunction via inhibition of arginine transport. / L.Jin, R.B.Caldwell, T.Li-Masters, R.W.Caldwell // Physiol Pharmacol. - 2007.- V.58, №2. - P.191-206.
6. Lowicka E. Hydrogen sulfide (H2S) - the third gas of interest for pharmacologists. / E. Lowicka, J. Beltowski // Pharmacol Rep. -2007. - V.59, №1. - P.4-24.
7. Saleh S. Protective effects of L-arginine against cisplatin-induced renal oxidative stress and toxicity: role of nitric oxide / S. Saleh, E. El-Demerdash // Basic Clin Pharmacol Toxicol. - 2005. - V. 97, № 2, - Р. 91-97.
8. Santos N. Cisplatin-induced nephrotoxicity is associated with oxidative stress, redox state unbalance, impairment of energetic metabolism and apoptosis in rat kidney mitochondria / N. Santos, C.S. Catаo, N. Marlins [et al.] // Arch. Toxicol.-2007.- V.81, №7. -P.495-504.
9. Siroka R. Asymmetric dimethylarginine, homocysteine and renal function - is there a relation? / Siroka R., Trefil L., Rajdl D. [et al.] // Clin Chem Lab Med. - 2005. - V.43, №10. - P.1147-1150.
Summary
EFFECT OF SULFUR-CONTAINING METABOLITES ON RENAL ARTERY TONE IN RATS WITH CISPLATIN NEPHROPATHY AND COMBINED HYPERHOMOCYSTEINEMIA Yoltukhivskiy M.M.
Key words: cisplatin, nephrotoxicity, hydrogen sulfide, cysteine, homocysteine, renal arteries.
The objective of the work was to evaluate the effect of hydrogen sulfide, cysteine and homocysteine (Hcys) on rats' renal artery tone of rats under cisplatin nephropathy and its combination with hyperhomocys-teinemia (hHcys). The experiment was carried out on 30 white male rats weighing 300-350 g.. Cisplatin nephropathy was induced by a single intraperitoneal injection in a dose of 7 mg/kg 72 hours prior to the withdrawal of animals from the experiment. For the development of hHcys animals within 10 and 3 days after administration cisplatin received tiolakton DL-homocysteine in a dose of 200 mg/kg once a day intragastri-cally. The study of renal arteries contractility was carried out in isometric regimen with the strain gauge device. The investigation showed hydrogen sulfide and cysteine in intact animals caused dose-dependent vasodilatation and homocysteine induced indirect vasoconstriction manifested with reduced acetylcholine-induced relaxation of renal arteries. Cisplatin introduction was accompanied by decreased sensitivity of renal arteries to vasodilation action of both hydrogen sulfide and cysteine, and by increased vasoconstriction provided by Hcys. Under these conditions we registered significant increase of the mean effective concentration of H2S and cysteine, but the mean effective concentration of Hcys decreased. Hyperhomocysteinemia potentiated changes in contractility of the renal arteries induced by cisplatin.
УДК 616.33/.342-002.44-005.1 -08-092 Кононенко Н.М., Землянський К.В.
ДИСРЕГУЛЯЦ1Я 1ММУННОГО СТАТУСА ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬН1Й ВИРАЗЦ1 ШЛУНКА
Нацюнальний фармацевтичний ушверситет МОЗ Укра'Тни, м. Харкв
Оцтка {мунного статуса тварин з експериментальною виразкою шлунка показала, що вс{ ланки {муштету зазнають змт. У кл{тиннш ланЦ {муттету знижуеться е{дносний { абсолютний ем{ст кл{тин Т-ряду. Спостеркаетьея перерозподгл фракцгй циркулюючих {мунних комплексе у бт збшьшення концентрацп др{бнодисперсних форм, е{дпое{дальних за тдукЦю г тдтримку гмунозапальних процес{е на тл1 р{зкого зниження концентрацп комплементу. Веедення мелатонту теаринам з гастральною виразкою призеодило до нормал{зацп як плтинног, так г гуморальног ланки гмунтету.
Ключов1 слова: виразкоутворення, 1мун1тет, мелатонш.
Мелатонш - основний гормон епiфiзу, що ре-гулюе бтьшють фiзiологiчних та нейроендо-кринних функцш оргашзму [1]. Окрiм шишкоподн бноТ залози цей нейрогормон синтезуеться клн тинами APUD - системи травного каналу, кланами атквки та цилiарного тта ока [2]. Епiфiз е основним рiтмоводiем, який визначае циркадш та сезоны змши функцш оргашзму. Порушення продукцп мелатоншу можуть брати участь у ме-хашзмах формування та хрошзацп захворювань внутршшх оргашв. Уже доведен бюритмолопч-на, антиоксидантна, антиппертензивна функцп мелатоншу, тодi як участь його у регуляци шших процеав перебувае на еташ вивчення [1,4].
В останш роки проводяться експерименталь-ш дослщження ролi мелатоншу в регуляци функцш оргашв травного каналу на тваринах та до-бровольцях. I вже отримаш даш, на пiдставi яких можна припустити, що порушення секрецп мелатоншу е причиною рiзних патолопчних сташв оргашв травлення, зокрема функцюнальних розладiв травного каналу [5]. Вивчення iмуно-тропних властивостей мелатоншу було розпоча-то в 1980-х роках роботами групи швейцарських дослщникв. У цих дослщженнях аналiзувалася здатнють гормону протистояти iмунодепресiТ, що супроводжуе гострий стрес, лкарську терашю, вiруснi захворювання або старшня [3]. Вщомо, що у прогресуванш виразково'Т хвороби велика увага придтяеться змiнам iмунноТ системи (ау-
тоагресiТ в результатi антигенного впливу на ор-ганiзм продуктiв розпаду тканин дна виразки, порушень кштинного та гуморального iмунiтету та ш.) [6,7].
У зв'язку з цим, метою нашоТ роботи було вивчення впливу мелатоншу на стан Т- кштинного та гуморального iмунiтету при експерименталь-нiй виразцi шлунка.
Матерiал та методи дослiдження
Дослщи проведенi на 30 бiлих нелшшних щу-рах-самцях масою 180-200 г. Виразку шлунку викликали шляхом щоденного перорального введення протягом 12 дшв сумЫ, що складала-ся iз 10% розчину консервованоТ медичноТ жовчi (1 мл на 100 г маси), шдометацшу (3 мг/кг) та ацетилсалщиловоТ кислоти (100 мг/кг) [8]. Мелатонш, розчинений в 1 мл фiзiологiчного розчину, вводили в дозi 2 мг/кг перорально. Тварин було роздтено на три групи: 1 - штактний контроль, 2 - модель виразки без лкування, 3 - тварини з виразкою шлунка, яких лкували мелатоншом. Дослщження Т-кштинного iмунiтету визначали антищуриними моноклональними антитiлами к СД3+, СД4+ та СД8+ структурам виробництва «Caltag laboratories», США. Комплемент вивчали в гемол^ичнш систему яка включае еритроцити барана та специфiчнi антиеритроцитарнi антитн ла. 1ммунограмму робили на 3, 5, 10 та 15 добу експерименту.
