CC BY
12
26. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / М. Фуко. - М. : Ад Маргинум, 1999. - 478 с.
27. Хьел Л. Теории личности / Л. Хьел, Д. Зиглер. - СПБ. : Питер, 2001. - 608 с. : ил. - (Серия «Мастера психологии»).
28. Циба В. Феноменологш сощал1заци / В. Циба // Сощальна психологш. - 2009. -№ 4. - С. 21-31.
29. Чепелева Н. В. Розумшня та штерпретацш особистгсного досввду в контекста пси-холопчно! герменевтики / Н. В. Чепелева // Актуальш проблеми сучасно! украш-сько! психологи: Наук. зап. 1н-ту психологи ш. Г. С. Костюка АПН Укра!ни ; за ред. акад. С.Д. Максименка. - К. : Нора-Друк, 2003. - Вип. 23 - С. 15-24.
СВОБОДА ЛИЧНОСТИ В ПРОЦЕССЕ ЕЕ СОЦИАЛИЗАЦИИ
Колесников М. П.
В статье сделана попытка соединить психологию личности, социальную психологию и философию при анализе взаимосвязи социальных и индивидуальных факторов в процессе социализации. В статье подчеркивается определенное значение интерсу-бьективной парадигмы в исследовании модели социализации личности как модели реализации свободы.
Ключевые слова: свобода, личность, социализация, глобализация.
FREEDOM OF THE PERSON IN THE PROCESS OF ITS SOCIALIZATION
Kolesnikov M. P.
In this article there is an attempt to connect the psychology of personality, social psychology and philosophy under analysis of interrelation of social and individual factors in the process of socialization. The article points the defined value of inter visual paradigm in the research of model of socialization as a model offreedom realization.
Key words: Freedom, identity, socialization, globalization.
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук
ДО ПРОБЛЕМИ ДОДЕРЖАННЯ НОРМ ПРАВА: РВНОМАШТШСТЬ ДЖЕРЕЛ ЯК ВИРАЗ ПОЛ1ВАР1АНТНОСТ1 МОДЕЛЕЙ ПОВЕД1НКИ У ПРАВ1
Показано, що система джерел права через и рiзномантнiсть мае можливкть урахувати ставлення до праварiзних верств населення з неоднаковим ставленням до
© Трофименко В. А., 2010
131
нього. Розгалужетсть джерел права дае змогу громадянину через «свое» джерело быьш правильно зрозумти мету правового регулювання. У свою чергу це може привести до полтшення стану правовой культури i довiри до права.
Ключовi слова: джерело права, нормативно-правовий акт, закон, звичай, судове ршення, девiацiя, гетерономiя, автономiя, правова поведшка.
Постановка проблеми. Актуальнють додержання норм права на сьогод-т постае дуже гостро. Тому загостреним е й питания актуальное^ наукового осмислення наведено! проблематики. Низька правова культура, виважена шдмша понять, неправильне тлумачення — усе це приводить до неправового аспекту життя громадян. Дуже складно казати про те, чому переачний гро-мадянин додержуеться правових норм. Побоювання, острах до правових норм, незнання та невмшня !х додержуватися, внутршня потреба до правово! по-ведшки — усе це можна назвати причинами «життевосп» законодавства.
Стутнь дослгдженостг теми. Ефектившсть джерел права перш за все розглядаеться в межах теорп держави i права (внутршнш змiст джерел) та наук соцюлопчного напряму, що зумовлюе вiдсутнiстъ системного шдходу до цього питання. Застосування антропологiчного пiдходу дае змогу поедна-ти фiлософсъке осмислення ще! тематики, його соцюлопчне та теоретико-правове дослвдження.
Метою статтi е наведення орiентирiв для законодавця при розробленш та прийняттi нормативно-правових актiв, а також для шших суб'ектiв творен-ня джерел права стосовно того, на що слад звернути основну увагу для ефек-тивно! ди джерел права у подальшому.
Через джерело права громадянин сягае основне, що йому необхiдно знати, — змiст норми. Вiд того, як донесено цей змют, i залежить ступiнъ право-мiрностi поведшки людини. Важливим е й рiвень правово! культури iндивiда, однак звернемося до дослвдження джерел права.
Рiзноманiтнiсть джерел права показуе багату варiативнiсть способiв до-ведення права до громадянина. Тому i право може розумггися громадянами по-рiзному (хоча саме цього i необхiдно позбавитися). Що у джерелi права бачить людина, на що в бiлъшостi випадшв звертае увагу? Коротко проаналь зуемо найбшьш важливi джерела права.
Нормативно-правовий акт. Його найяскравшим формальним виявом служить закон. Звертаючись до закону, громадяни перш за все чекають вiд нього дiевостi, яка базуеться на його юридичнш сил1. Тому головне, що бачить у закош громадянин (хоча й опосередковано), — це наявнють санкци за його невиконання. Вагомими е й структуровашсть закону, чiткий подiл на статп, що полегшуе його сприйняття та розумшня. Намагання законодавця правильно врегулювати суспiлънi вiдносини приводить до створення понятшного апарату в кожному закош. Досить часто трапляються випадки нестику у ро-зумiннi та тлумаченш практично того самого термша, але рiзними законами. 132
Зввдси випливае 1 негатив закону: не завжди громадянин може адекватно сприйняти термшологш, якою насичений закон, й осмислити його зм1ст. Слад ввдмгтити також 1ерарх1чшсть системи нормативно-правових актив. I! склад-шсть приводить до того, що повшстю у нш може роз1братися та зор1ентува-тися тшьки професюнал. Отже, 1ерарх1чшсть та структуровашсть як окремо-го нормативного акта, так 1 вае1 системи в цшому е цшком о двох к1нцях [1, с. 218-244].
Звичай. Традищйно шд ним розум1еться правило поведшки, яке склалося у результат довготривалого й одномангтного застосування. На перший погляд звичай можна назвати вдеальним джерелом права, оск1льки вш створюеться без-посередньо людиною. Однак його подальший анал1з примушуе вщмовитися ввд тако! позицл. По-перше, звичай мае сильний суб'ективний характер: правило поведшки початково встановлюеться одтею людиною (у крайньому раз1 — невеликою групою оаб); по-друге, це джерело права не забезпечуеться примусовою силою держави. Звичай унаслвдок свое! природи також не мае формального ви-разу, що ускладнюе його застосування у сфер1 координат «громадянин — держава». Держава в цьому раз1 здатна сприйняти лише звичай, який набув масовосп серед громадян. Таким прикладом може служити звичай брати шлюб. Шлюбш вщносини сьогодт регулюються, наприклад в Укра1т, Омейним кодексом, що е виявом трансформаци звичаю у правовий [2, с. 151-157]. Уявляеться, що звичай на сучасному етап нездатний швидко й ефективно реагувати на нов1 суспшьт вщносини, регулювання яких е необх1дним. Поява нових комуткацшних та ш-формацшних технологш привела до р1зкого зменшення часу входження суспшь-них вщносин у правову реальшсть. Це не дае можливосп сформуватися одно-манггному розумшню нових вщносин серед суб'екпв. Саме з ща причини звичай ниш навряд чи е провщним джерелом права.
Правова доктрина. Складшсть дослвдження правово! доктрини як джерела права — в и р1знобарвному розумшш. Навпъ у лгтератур1, присвяченш анал1зу романо-германсько! правово! ам'! та и джерелам, доктрина мае дек1лька розу-мшь: а) фшософсько-правова теор1я; б) думки вчених-юриспв з тих чи шших питань 1з приводу сутносп та змюту р1зних юридичних акпв; в) пращ найбшьш авторитетних науковщв у галуз1 права; г) коментар1 до кодекав, нормативних акпв [3; 4]. Навгть 1з цього перелшу можна побачити, що джерелом права в його загальноприйнятому розум1нш доктрина бути не може. I! безпосереднш вплив на сусшльш вщносини як регулятора можливий лише на р1вш теоретичного обгрунтування, пояснення чи тлумачення. Це И недол1к. Головним же позитив-ним моментом доктрини можна вважати те, що вона е джерелом впровадження в правове регулювання новгтшх наукових поглядав та розробок. Законодавство при цьому набувае осмисленосп та обгрунтованост!
Судове ргшення (судова практика). Судовий прецедент як такий, здава-лося б, може поставити крапку над визнанням судового ршення як джерела
права. Практика кра!н англо-американсько! правово! ам'! показала житте-здатнють рiшення суду як джерела права. Однак у нашому випадку виникае питання щодо його застосування у романо-германськш правовiй сiм'!. Прецедент мае тд собою високий рiвень правосвiдомостi судда, який ухвалюе ршення. При цьому система зах1дно! юридично! освгти вiдрiзияетъся ввд вгт-чизняно! у бiк переважного викладання тих навчальних дисципл1н, якi фор-мують правосвiдомiстъ. Дуже важливу роль у цьому сена вщграе аксюлопч-на складова. Вмiния оцiнити ситуацiю з позицш права, приорiтетностi прав i свобод людини, аитропоцентричностi самого права на сучасному етапi е не-посильним тягарем для вiтчизияно! судово! системи. Жорстка прив'язанiстъ суду до законодавста робить неможливим для суддi здiйснювати аксiологiчний маневр у прав^ Суддя фактично вимушений давати оцшку в уже визначених рамках, що робить бшьш можливим появу законного, але несправедливого ршенпя. Якщо ж цьому ршенню надати форми прецедента, i вiн, як наслвдок стане джерелом права, то несправедливiстъ може стати характерною рисою права. Також слщ наголосити на тому, що не кожне судове рiшення може трансформуватися у прецедент. Прецедент — це судове ршенпя або ршенпя суду певно! iнстанцi! (дуже часто вищо!) чи рiшения, яке пройшло процедуру визнаппя як таке. Отже, iдеалiзувати прецедент у наших умовах ще зарано.
Як ученi шукають едине унiверсалъне поняття права протягом столiтъ, так, мабуть, вони шукатимуть й iдеалъне джерело права. Сьогодш можна спробувати i видiлити п риси, як1 «по душi» громадянину як суб'екту права. При цьому суб'екпв права не можна розглядати як одноколорьорову масу. Це дае змогу видшити так1 модел1 поведшки у правi: автономну, гетерономну та девiаитну [5, с. 56-90].
Кажучи про девiацiю у правi, зазначимо, що вона виявляеться перш за все у злочиннш поведiицi, не так часто — у формi адмшютративного правопорушен-ня. Ставлення до джерел права виявляеться лише у виглядi !х недодержаппя i порушення [6, с. 184-189]. Ураховуючи особливосп кримiналъно! вщповвдаль-ностi, стосовно ще! модел1 поведiнки джерелами права можна вважати лише л, як1 мютять саикцi! за правопорушення та мають формальний вираз, тобто тi, що можуть бути сприйнял суб'ектом злочинно! подi!: закони, кодекси та ш.
Гетерономiя поведiнки будуеться за принципом правового утилитаризму: права перш за все i лише тому, що це випдно робити, та й громадянин не бажае зазнавати негативних наслщшв за недодержання чи порушення норм права. Тому в цьому разi важливо говорити про змютовне наповнення правових норм i не завжди про !хпш зовнiшнiй вираз. Необхвдно враховувати тальки мотивацю суб'екта, яка фактично може залежати вщ миттево! вигоди. Такий шдхвд може привести й до сприйняття права як чогось тимчасового, що потребуе лише по-верхового тлумачення. Суб'ект не зможе оцiнити усю значущють права як ре-134
гулятора суспшьних ввдносин. З цього випливае, що право буде даевим лише у раз1 повно! й адекватно! реакцл держави на т1 змши, що ввдбуваються у сус-шльствг Зважаючи на р1зш погляди держави 1 суспшьства на р1зш сощальш процеси, такий стан речей практично неможливий. Маючи апарат примусу, держава вимушена буде його актив1зувати, що приведе до зростання дев1ацп у поведшщ громадян. Висновком викладеного е теза про те, що м1ж формою 1 змютом гетерономи бшьше придатний змют. Однак вш може бути доведений до ввдома громадянина т1льки через формальшсть [5, с. 71-83].
Автономна модель поведшки деякою м1рою може бути визнана вдеальною [5, с. 70-71]. Саме через цю модель можуть сповщуватися т1 принципи став-лення до права, як1 дозволяють зробити правовий щеал досяжним. Центральним тут е духовний свгт людини. З позицш автономп суб'ектом права може стати т1льки особиспсть, правосввдомють яко! базуеться на трьох аксюмах. Автор цих аксюм, росшський фшософ 1ван 1ль!н, так визначав !х: перша — закон духовно! пдносп (самоствердження), друга — закон автономЦ (здатносп до самозобов' язування та самоврядування), третя — закон взаемного визнання (взаемн1 повага 1 дов1ра людей один до одного) [7, с. 453-515].
Перша аксюма дае людиш змогу вид1лити себе з1 св1ту природи 1 розгля-дати себе як цшнють, котра потребуе захисту. Закон автономЦ виявляе духовну зр1л1сть майбутнього суб'екта права. I тшьки закон взаемного визнання по-казуе, що право е актом духовних в1дносин м1ж людьми, який мае п1д собою здатн1сть до вол1, чутт1в 1 розуму. Зв1дси 1 правопорядок 1ль!н розглядае як систему взаемного духовного визнання. Джерело права вш визначае таким чином: це здатшсть до вол1, ввдчуття 1 розуму, що аж шяк не вписуеться у систему формально визначених джерел.
Щдсумовуючи наведене, зазначимо що 1з суто формально! позици джерело права оцшюе лише представник дев1антно! модел1 поведшки. I якщо гетероно-м1я вже бшьшою м1рою ор1ентуеться на зм1ст правово! норми (незалежно в1д мотиваци), то автоном1я переносить зм1ст до свгту духовност1 суб'екта права.
Висновки. Чи можна сьогодн1 говорити про вдеальне джерело права? Навряд чи. Сучасна правова наука може вивести деяш ознаки ефективного джерела права, але казати навиъ про приблизну модель 1деального джерела поки що зарано. £дине, що необх1дно ввдмгтити: наведене (ефективне) джерело права мае синтезувати позитивш риси ус1х ввдомих сучасних джерел права.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дюп Л. Конституцгйне право: загальна теор1я держави / Л. Дюп ; передмова д-ра юрид. наук Ю. М. Оборотова. — Одеса : Юрид. л1т., 2005. — 1008 с.
2. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорп та методологи / Н. М. Пархоменко. — К. : Юрид. думка, 2008. — 336 с.
3. Марченко М. Н. Источники права / М. Н. Марченко. — М. : ТК Велби, Проспект, 2008. — 760 с.
4. Раймон Л. Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход : пер. с франц. Грядов А. В. / Л. Раймон. — М. : Волтерс Клувер, 2009. — 584 с.
5. Трофименко В. А. Розум i воля як антрополопчш основи права / В. А. Трофимен-ко. — Х. : ЛЛС, 2006. — 130 с.
6. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений». - 2-е изд., испр. и доп. / Я. Гилинский. — СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юрид. центр Пресс», 2007. — 528 с.
7. Ильин И. А. Теория права и государства : изд. 2-е, доп. / И. А. Ильин ; под. ред. и с биограф. очерком В. А. Томсинова. — М. : Зерцало, 2008. — 550 с.
К ПРОБЛЕМЕ СОБЛЮДЕНИЯ НОРМ ПРАВА: РАЗНООБРАЗИЕ ИСТОЧНИКОВ КАК ВЫРАЖЕНИЕ ПОЛИВАРИАНТНОСТИ МОДЕЛЕЙ ПОВЕДЕНИЯ В ПРАВЕ
Трофименко В. А.
Показано, что система источников права благодаря своему разнообразию имеет возможность учесть отношение к праву различных слоев населения с их собственным отношением к нему. Разносторонность источников права позволяет гражданам через «свой» источник более правильно понять цель правового регулирования. В свою очередь это может привести к улучшению состояния правовой культуры и доверия к праву.
Ключевые слова: источник права, нормативно-правовой акт, закон, обычай, судебное решение, девиация, гетерономия, автономия, правовое поведение.
ON THE PROBLEM OF LEGAL PROPOSITIONS OBSERVANCE: SOURCE DIVERSITY AS EXPRESSION OF POLYVARIANT BEHAVIOUR MODEL IN LAW
Trofymenko V. A.
The publication purpose is to show that system of source of law owing to its diversity has an opportunity to take into account attitude towards law of various strata of society with different attitude towards law. Law source branching gives citizens an opportunity through their own respective source to understand legal control purpose more correctly. In its turn it can lead to improvement of legal culture and trust to law state.
Key words: source of law, normative and regulatory act, law, custom, court decision, deviation, heteronomy, autonomy, legal behaviour.
