CC BY
91
Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340.12
А. В. Баран
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет "Львiвська полггехшка", асистент кафедри теорп та фшософп права
МЕНТАЛЬН1 КРИТЕР11 КЛАСИФ1КАЦ11 ПОЗИТИВНОГО ПРАВА
© Баран А. В., 2015
Наведено результати теоретичного аналiзу та порiвняльноT характеристики понять "менталггет", "ментальшсть", "правова ментальшсть".
Здiйснено спробу визначення критернв, за якими необхщно класифiкувати мен-тальнiсть позитивного права держав, нацш, народностей за допомогою таких категорш теорн та фшософп права, як "система права", "правова система" та "правова ам'я".
Ключовi слова: атрибут; властивкть; менталiтет; ментальшсть; правова ментальшсть; система права; правова система; правова ам'я.
А. В. Баран
МЕНТАЛЬНЫЕ КРИТЕРИИ КЛАССИФИКАЦИИ ПОЗИТИВНОГО ПРАВА
Приведены результаты теоретического анализа и сравнительной характеристики понятий менталитет, ментальность, правовая ментальность.
Предпринята попытка определения критериев, по которым необходимо класифи-цировать ментальность позитивного права государств, наций, народностей с помощью таких категорий теории и философии права, как "система права", "правовая система" и "правовая семья".
Ключевые слова: атрибут; свойство; менталитет; ментальность; правовая мен-тальность; система права; правовая система; правовая семья.
A. V. Baran
MENTAL CRITERIA FOR CLASSIFICATION POSITIVE LAW
In the article made theoretical analysis and comparative characteristics of the concepts of mentality, legal mentality.
An attempt was made of determining criteria by which classified the mentality of positive law of states, nations, nationalities using the following categories of theory and philosophy of law as "system of law," "legal system" and "Family Law."
Key words: attribute; property; mentality; legal mentality; legal system; system of law; Family Law.
Постановка проблеми. Аналiзуючи якесь поняття в тш чи шшш галузi наукових дослщжень, в певний момент стикаемося з необхщнютю конструювання його атрибупв, властивостей.
Не е винятком й дослщження позитивного права. Адже, щкавим та конче необхщним для комплексного аналiзу його суп, на нашу думку, е встановлення тих фундаментальних властивостей позитивного права, що характерно його в^^зняють, встановлюють межi iснування.
Зрозумiло, що юнуе безлiч рiзноманiтних критерпв, за якими можна та й по^бно проаналiзувати позитивне право. Та, на жаль, у межах одного наукового дослщження це зробити нереально.
На чому ж зробити акцент, який встановити прюритет при виборi критерда?
Ми вважаемо, що позивне право, котре, як правило, створюеться в межах певно! формацп, iнакше кажучи, законодавство певно! держави, насамперед залежить вщ нацiональних, ментальних особливостей.
Саме тому надалi ми спробуемо визначити критери, за якими слiд аналiзувати ментальнi властивостi (атрибути) позитивного права.
Аналiз останшх дослiджень та публiкацiй. Науковою проблематикою, пов'язаною iз правовою ментальнютю, займалися такi вiтчизнянi та зарубiжнi науковцi, як: Г. Гурвiч, I. Дiнцельбахер, В. Ковальський, З. Мельник, Ю. Мiтке, О. Штепа та iншi.
Мета дослiдження. Визначення критерив, за якими необхiдно класифшувати ментальнiсть позитивного права держав, нацш, народностей.
Виклад основного мaтерiaлу. Перш шж визначити критери, за якими слщ аналiзувати ментальнi властивостi (атрибути) позитивного права, виникае питання iз встановлення катего-рiального апарату, тобто розмежування двох доволi схожих понять "атрибут" та "властивють".
На перший погляд вони е тотожними за сво!м змютом, проте, на нашу думку, мають деякi вiдмiнностi. Спробуемо !х проаналiзувати.
Атрибут (вiд лат. attribute) - невiд'емна, необхiдна для забезпечення цшсносп об'екта (предмета) або суб'екта (людини) властивiсть, його частина, додаток [1].
Атрибут - приналежний, наданий; необхщна, невщ'емна властивiсть. Сшввщноситься з поняттями "субстанцiя", "модус" [2, с. 26].
Властивють - багатозначний термш, який залежно вщ контексту може означати: прояв у взаемодп iз суб'ектом притаманно! об'екту якостц вiдмiтна особливiсть, характерна ознака об'екта. Властивють - фшософська категорiя, яка виражае один з момента виявлення сутносп речi у вiдношеннях з шшими речами; те, що характеризуе !! подiбнiсть до iнших предмета або вщмшнють вiд них [1].
Властивють - характеристика реч^ яка визначаеться через взаемне порiвняння речей та робить !х або в чомусь подiбними до iнших, або вщмшними вiд них. У такому порiвняннi виявляеться те, що характеризуеться як вирiзняльна риса ще! речi [2, с. 37].
Отже, "атрибут" е невщ'емною властивiстю, частиною предмета чи явища, тодi як "властивють", будучи багатозначним термшом, характеризуе речi чи явища, порiвнюе, зiставляе чи протиставить 1х.
Для комплексного дослщження запропоновано! проблематики не можливо оминути аналiзу дефшщп ментальностi.
Менталiтет (вщ нiм. mentalitat) - сукупнiсть психiчних, iнтелектуальних, iдеологiчних, релiгiйних, естетичних та ш. особливостей мислення народу, сощально! групи або iндивiда, що проявляеться у культур^ мовi, поведiнцi та шше [3, с. 397].
Категорда "менталiтет" можна розумiти як у вузькому, так й у широкому значенш. У вузькому -це мова, слова. У широкому - додаються ритуали, звича!, музика, сшв, мистецтво [4, с. 39].
У науковш лiтературi iснуе багато визначень термша "ментальнiсть". До кiнця 20-х рр. XX ст. у гумаштарнш наущ було закладено фундамент для подальших дослiджень феномена "mentalete". Сам термш "менталггет" запровадив представник культурно-антрополопчного напрямку - етнолог Л. ЛевьБрюль (1857-1939) i засновники iсторiографiчноl школи "Аннали" М. Блок (1886-1944) i Л. Февр (1878-1956). Менталiтет спочатку позначав наявнють у представникiв певного суспшьства
загального "розумового iнструментарiю", своерiдного "психолопчного оснащення", що дае можливiсть iндивiдуально сприймати й усвщомлювати свое природне й сощальне оточення, а також самих себе. Згодом термш "менталiтет" стали використовувати й для опису в узагальненому виглядi властивостей та особливостей оргашзацп сощально! й полгтично1 психологи людей, зокрема полггично! свiдомостi й самосвщомосп [5, с. 129, 130].
Ментальшсть (вщ лат. mens - пов'язаний з духом, духовнютю) - спошб мислення, загальна духовна налаштованють, установка iндивiда або сощально1 групи (наприклад, етнп, професiйного або соцiального прошарку) до навколишнього свiту [1].
За змютом ментальнiсть - це стшка сукупнiсть (система) певних змютово-тематичних, смислових, цiннiсних орiентацiй та логiчно-символiчних засобiв мислення (понять, образiв, щей), яка виражае спосiб свiтосприйняття, характер певно! юторично1 або етшчно! картини свпу [2, с. 124, 125].
В. Козловський розглядае ментальшсть, з одного боку, як спошб повсякденного вщтворення, збереження звичного укладу життя i дiяльностi, а з шшого - як якiсть або групу властивостей, а також сукупнють когштивних, афективних i поведiнкових характеристик мислення шдивща або групи [4, с. 38, 39].
Сучасш науковцi продовжують вивчати сутнiсть i змiст менталитету окремо1 нацп (етносу), визначаючи сутшсть !х, так би мовити, духовно-культурно1 "аури", яка iстотно впливае на нацюнальну свiдомiсть i самосвiдомiсть, а також характер життедiяльностi бiльшостi вщповщних етнофорiв. 1х хвилюе питання впливу спонукань i мотивiв, вчинкiв та дш предкiв, подiй далекого минулого на сучасне життя нацiй i народiв [6, с. 74].
На перший погляд поняття "ментальнiсть" та "менталитет" е тотожними, проте, на нашу думку, вони дещо в^^зняються.
Менталiтет - це певна особливють, форма, притаманна конкретнiй формаци, тобто стала величина. Тодi як ментальшсть - споаб мислення, установка шдивща, групи, тобто динамiчне явище.
Крiм цього, на наш погляд, ментальшсть е складовою менталiтету, а вщповщно, вужчим поняттям, адже, ментальнiсть вщображае характернi особливостi (психологiчнi, iнтелектуальнi, щеолопчш, релiгiйнi, естетичнi) певного народу, а менталитет притаманний конкретнiй нацп, надае останнш виняткових характеристик.
Проаналiзувавши наукову лiтературу, ми встановили, що до структури ментальностi входять три компоненти: 1. Емоцшний (емотивний) - емоцшш стани, яю передують виникненню вербального та поведшкового компонентiв, сприяючи систематизацп знань i появi певно1 поведшки. 2. Когнiтивний (вербальний) - знання про об'екти i ситуацп жипадяльносп, що е результатом набуття шдивь дуального життевого досвiду (навчання). 3. Поведшковий призводить до актуалiзацil елементарних фiксованих установок, цiннiсних орiентацiй та етшчних цiнностей. Ментальна установка виявляеться в дiях i вчинках людини, оскшьки вчинок е единою структурою, що вщповщае реальним цiлiсним проявам самореалiзацil людини як особистостi, шдивща, громадянина.
У контекстi нашого наукового дослщження ми розглядатимемо ментальнiсть у ll третiй формi -поведшковш, адже позитивне право встановлюе саме межi поведiнки суб'ектiв правових вщносин в неоднорiдному суспiльствi.
Ментальнiсть як сощальна категорiя мiститься, як ми вважаемо, практично у вшх сферах життедiяльностi суспiльства.
Рiзновидом ментальностi як сощального феномену е й правова ментальшсть, що формуеться пщ впливом права, правових звича1в, принципiв i являе собою тi вiдповiднi правовi стереотипи, якi то сильнiшi, що бшьш засвоеними е цiнностi певного суспшьства, його прошаркiв, окремих спшьнот [7, с. 14].
За щеями нiмецького дослiдника Юргена Мiтке, правовий менталитет - це iсторично усталена та стшка модель щейно-свгтоглядного та нормативно-правового свгторозумшня певно1 мало1 чи велико1 групи людей (етносiв, народiв, нацiй) та мае типово функцюнальну традицiйну форму звичаево1 правово1 свщомосп та культури. Про нього можна казати тшьки при дослiдженнi групово1 правово1 поведiнки, групово1 чи колективно1 правово1 свiдомостi та культури. Коли ми говоримо про правовий менталитет пустельника, маемо на увазi його правове саморозумшня, типове
для пустельниюв, тобто розглядаемо його як представника типово! корпоративно- правово! групи чи класу шдивщв [8, с. 85].
У наукових працях П. Динцельбахера правова ментальнють розглядаеться як сукупнють щейно-свггоглядних способiв та нормативно-правових змюпв правового мислення, сприйняття та усвщомлення, визначальних тiльки для певного великого чи малого колективу в певний правовий час. Правова ментальнють виявляеться у правових дiях, ïï iсторiя - це щось бшьше, нiж вивчення iнтелектуальних правових кондицш владних чи корпоративних елiт чи окремих дiячiв та мислителiв. Це бшьше шж iсторiя релiгiï та правова щеолопя, це бiльше, шж iсторiя правових емоцiй та уявлень, бо все зазначене вище - це свого роду допомiжнi моделi до вивчення правовоï ментальностi. Тшьки тодi, коли результати, отриманi в межах цих моделей, дають у поеднанш певну унiкальну комбiнацiю характерних взаемопов'язаних елеменпв стiйкого звичаевого правового усвщомлення дшсносп, можна сказати, що тут зазначена певна правова ментальнють. Отож, правова ментальнють, що бшьшою мiрою притаманна первинним суб'ектам правовоï свщомосп, на нашу думку е звичаевим природним пропрiумом нацюнальной правово1' свiдомостi, що мае чггкий динамiчний стереотип з ознаками типового, часто повторювального розвитку та становлення правово1' свiдомостi як традицiйно нащонально1' за будь-яких часо-просторiв [9, с. 66].
Отже, правова ментальнiсть формуеться населенням, що проживае на територп певно1' держави, може видозмiнюватися впродовж певного перiоду часу (як правило тривалого) та характеризуе правову свщомють, правову культуру, правову iдеологiю тощо певно1' соцiальноï групи.
Надалi ми пщходимо до основного питання нашого наукового дослщження - встановлення критерпв, за якими можна класифшувати ментальнють позитивного права держав, нацш, народностей.
На нашу думку, в цьому випадку слщ звернутися до таких категорш теорп та фшософп права, як "система права", "правова система" та "правова шм'я".
Спершу здшснимо аналiз та порiвняльну характеристику цих понять, адже вони не е тотожними i за своею об'емнютю поглинають одне одного.
Система права - об'ективно зумовлена внутршня оргашзащя права певного суспшьства, яка полягае в едност i погодженосп усiх юридичних норм та диференщацш 1'х за галузями, пiдгалузями та шститутами [10, с. 113].
Правова система - це комплекс взаемозалежних i узгоджених юридичних засобiв, призна-чених для регулювання суспiльних вщносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслiдок такого регулювання (правовi норми, правовi принципи, правосвiдомiсть, законодавство, правовi вiдносини, юридичнi установи, юридична технiка, правова культура, стан законносп та ïï деформацiï, правопорядок та ш.) [11, с. 258].
Правова шм'я - це певна сукупнють правових систем, об'еднаних спiльнiстю юторичного формування, структури права, його джерел, провщних галузей та iнститутiв правозастосування, правосвщомосп, понятiйно-категорiального апарату юридичноï науки [12, с. 33].
1з аналiзу зазначених вище понять стае зрозумшим, що правова сiм'я е сукупнютю низки правих систем, одним iз елементiв котроï, своею чергою, е система права.
Детальний аналiз змюту, елементiв та видiв правовоï системи, системи права та правовоï шмЧ' не е предметом нашого наукового дослщження. Цьому питанню в своïх наукових працях придшив чималу увагу львiвський компаративiст 1гор Ситар.
Нашим же завданням е встановлення меж спшьносп права, зокрема позитивного, за ментальними критерiями.
По-перше, розглянемо право в межах правовоï сiм'ï. На нашу думку, ментальними критерiями позитивного права в цьому випадку е джерела права, що домшують.
Пщ джерелом права розумiють компетентний правотвiрний авторитет, на якому грунтуеться зобов'язуюча сила правовоï норми i який самим своï'м iснуванням втiлюе цшносп, надае гарантiï реальноï ефективностi та^' норми [13, с. 328].
Форма (джерело) права завжди е ноаем правовоï норми. Крiм того, форма права вважаеться формою зовшшнього виразу правових норм, звернення до якоï дае уявлення про чинш у цей момент державно-обов'язковi правила.
О. Скакун подае такий перелш форм (джерел) права, зрештою, пiдтверджений бшьшютю науковцiв сучасностi, зокрема: правовий звичай; правовий (судовий чи адмшстративний) прецедент; нормативно-правовий договiр; нормативно-правовий акт [11, с. 281].
Проаналiзуемо ïx детальшше.
Правовий звичай - це санкщоноване державою звичаеве правило поведiнки загального характеру. Правовий звичай походить вщ простого звичаю, який стае правовим тод^ коли його закрiплюе (санкщонуе) держава [11, с. 282].
Правовий прецедент - це ршення компетентного органу держави (судового, адмшютра-тивного) щодо конкретноï справи, якому надаеться формальна обов'язковють пiд час розв'язання вшх наступних аналогiчниx справ [29, с. 283].
Нормативно-правовий договiр - об'ективоване, формально обов'язкове правило поведшки загального характеру, яке встановлено за взаемною домовлешстю кiлькоx суб'ектiв i забезпечуеться державою [11, с. 283].
Основною ж формою права е нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, в якому закршлено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведшки загального характеру [11, с. 284].
Нормативно-правовий акт е не лише основним джерелом права для романо-германсько1' правовоï системи (зокрема i для украшсько1' правовоï системи); вш, маючи низку переваг над шшими джерелами права, у виглядi закошв чи пщзаконних актiв реально врегульовуе уи вiдносини в суспiльствi, тим самим вщображаючи ментальнiсть позитивного права певноï держави, народу, нацiï.
По-друге, в межах правово1' системи критерiями ментальностi позитивного права будуть ïï елементи, а саме: система права; система законодавства; суб'екти права; правовi поняття, норми, принципи, правовi вщносини, правова поведiнка, правова iдеологiя, правова свщомють, правовi погляди, правова культура; юридична практика тощо.
Проведемо понятшний аналiз головних iз них.
Поняття "система права" ми проаналiзували на початку науково1' статтi, а тому не вважаемо за необхщне повторюватися.
Система законодавства - цiлiсна сукупнють всix упорядкованих певним чином нормативно-правових актiв, що е зовшшшм виразом системи права [10, с. 116].
Суб'ект права - це особа, оргашзащя чи специфiчнi сощальш утворення (наприклад, держава) за якими право визнае здатнють бути нолями суб'ективних прав i юридичних обов'язюв [1].
Норма права - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведшки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкщоноване державою як регулятор суспшьних вщносин, яке офщшно закрiплюе мiру свободи i справедливостi вiдповiдно до суспшьних, групових та шдивщуальних штерешв (волi) населення краши, забезпечуеться вшма заходами державного впливу - аж до примусу [11, с. 275].
Правовi принципи - закршлеш в правi головнi iдеï, виxiднi начала або основи функщо-нування, що характеризують його змiст, головне призначення права та зумовлеш загальними закономiрностями розвитку суспiльства [14, с. 61].
Правовi вiдносини - це специфiчнi суспiльнi вщносини, що виникають на осжга норм права, учасники яких е носiями суб'ективних прав та юридичних обов'язюв [15, с. 295].
Правова поведшка - це сощально значуща поведiнка iндивiдуальниx чи колективних суб'екпв, яка контролюеться 1'х свщомютю i волею, передбачена нормами права i тягне за собою юридичш наслщки [16, с. 95].
Правова щеолопя - сукупнiсть принципiв, теорш, концепцiй, якi формуються в результат наукового узагальнення правового розвитку суспшьства [10, с. 186].
Правова свщомють - це система щей, уявлень, емоцш i почутпв, якi виражають ставлення iндивiда, групи, суспiльства до чинного, минулого та бажаного права, а також до дiяльностi, пов'язано1' з правом [11, с. 462].
Правова культура - це глибою знання i розумшня права, високосвщоме виконання його вимог як усвщомлено!' необхщносп й внутрiшньоï переконаностi [15, с. 407, 408].
I, нареши, в межах системи права критерiями ментальносп позитивного права е предмет та метод правового регулювання.
Предмет правового регулювання - це сукупнють сощальних вщносин певного виду, що тдлягають правовому регулюванню. До структури предмета входять: суб'екти та 1х поведiнка, явища навколишнього свггу, соцiальнi цiнностi, з приводу яких люди вступають в правовi вщносини. 1накше кажучи, це сфера, на яку право розповсюджуе свою дда [10, с. 115].
Метод правового регулювання - сукупнють прийомiв i засобiв правового впливу на суспшьш вщносини. Вш несе основне навантаження в динамщ, "роботГ' права, показуе, як регулюються суспшьш вщносини, якими прийомами та у як способи [11, с. 242]. Метод передбачае встановлення меж правового втручання, розподш мiж соцiальними суб'ектами юридичних прав та обов'язюв за певними принципами (субординацп, координацiï), визначення ступеня деталiзацiï моделi правовоï поведшки та характеристики суб'ектiв, вибiр засобiв захисту даного виду вiдносин ^ри вiдповiдальностi та процесуальна регламентованiсть) [10, с. 115].
Висновки. Отже, проаналiзувавши поняття менталiтету та ментальностi, ми дшшли висновку, що вони не е тотожними; ментальнють е складовою менталитету, а вщповщно, вони мають рiзнi сфери впливу.
Основне завдання нашоï науковоï статтi - визначення критерпв, за якими необхщно класифь кувати ментальнiсть позитивного права держав, нацш, народностей - ми реалiзували за допомогою таких категорш теорп та фшософп права, як "система права", "правова система" та "правова ам'я"
Зокрема, ментальними критерiями позитивного права для правовоï имЧ будуть джерела права, що домшують, тобто чи правовий звичай, чи правовий прецедент, чи нормативно-правовий договiр, чи нормативно-правовий акт.
У межах правовоï системи критерiями ментальносп позитивного права будуть ïï елементи, а саме: система права; система законодавства; суб'екти права; правовi поняття, норми, принципи, правовi вщносини, правова поведшка, правова щеолопя, правова свщомють, правовi погляди, правова культура; юридична практика тощо.
I, нареши, в межах системи права критерiями ментальносп позитивного права е предмет та метод правового регулювання.
1. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : https://uk.wikipedia.org/wiki. 2. Петрушенко В. Л. Фтософський словник: термти, персонала, сентенцИ' / В. Л. Петрушенко. - Львiв: "Магнолiя 2006", 2011. - 352 с. 3. Сучасний тлумачний словник украгнськог мови : 60000 слie / за заг. ред. проф. В. В. Дубiчинського. - Х. : Школа, 2007. - 832 с. 4. Мельник З.П. Правова ментальтсть i рецепщя / З. П. Мельник // Утверситетсью науковi записки. - 2007. - № 4 (24). - С. 38-42. 5. Штепа О. О. До питання про суттсть правовог ментальностi. Фшософсью обрИ 2014. - № 31. -С. 129-139. 6. Варiй М. Й. Псuхологiя: навч. поаб. для студ. вищ. навч. закладiв. - К.: Центр учбовог лтератури. - 2007. - 288 с. 7. Ковальський В. Правова ментальтсть як ознака кризи правосвiдомостi / В. Ковальський, Н. Хлистова // Юридичний вiснuк Украгни . - 2010. - № 14. -С. 14. 8. Митке Ю. Политическая теория и менталитет нищенствующих монахов // История ментальностей. Историческая антропология. - М. : РАН. РГГУ, Институт Всеобщей истории. 2011. - 984 с. 9. Динцельбахер И. История ментальности в Европе. Очерки по основным темам. // История ментальностей. Историческая антропология. - М. : РАН. РГГУ, Институт Всеобщей истории, 2011. - 587 с. 10. Гусарев С.Д. Теорiя держави i права: навч. поаб. / С. Д. Гусарев,
A. Ю. ОлШник, О. Л. Слюсаренко. - К.: Правова едтсть, 2008. - 270 с. 11. Скакун О. Ф. Теорiя держави i права: тдручник / пер. з рос. - Харюв: Консум, 2001. - 656 с. 12. Порiвняльне правознавство: [тдруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладiв] / В. Д. Ткаченко, С. П. Погрiбняк, Д. В. Лук'янов; [за ред. В. Ткаченка]. - Х. : Право, 2003. - 274 с. 13. Гурвич Г. Д. Филосовия и социология права: Избранные сочинения / пер. М. В. Антонова, Л. В. Ворониниой. - СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. - 848 с. 14. Шишко В. В. Теорiя держави i права (альбом схем): навчальний поабник /
B. В. Шишко, М. Б. Шевщв. - Львiв: ЛьвДУВС, 2013. - 148 с. 15. Кельман М. С. Загальна mеорiя держави i права: тдручник /М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. - К. : Кондор, 2006. - 477 с. 16. Селецький С. I. Теорiя держави i права [текст]: навч. поаб. - К. : Центр учбовог лтератури, 2012. - 246 с.
