CC BY
22
28. Погребняк, С. П. Основоположш принципи права (змютовна характеристика) [Текст] / С. П. Погребняк - Х. : Право, 2008. - 240 с.
29. Бжс, Б. Теорiя природного права Роналд Дворкш [Текст] / Б. Бжс // Фiлософiя права; за ред. Дж. Фейнберга та Дж. Коулмена. - К. : Основи, 2007. - С. 30-35.
30. Булыгин, Е. К проблеме объективности права [Текст] / Е. К. Булыгин // Проблеми фшософц права. - 2005. - Т. III, № 1- 2. - С. 7-13.
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ИДЕИ ТРУДА РОНАЛЬДА ДВОРКИНА «СЕРЬЕЗНЫЙ ВЗГЛЯД НА ПРАВА»
Коваленко Г. В.
Рассмотрены основные идеи одного из ведущих современных американских философов Роналда Дворкина — его оппозиция правовому позитивизму, интерпретация прав человека в современном мире, соотношение морали и права.
Ключевые слова: Роналд Дворкин, права человека, критика правового позитивизма, Конституция США, роль суда в реализации гражданских прав и свобод.
LEGAL-PHILOSOPHICAL IDEAS OF RONALD DWORKIN'S «TAKING RIGHTS SERIOUSLY»
Kovalenko H. V.
This paper is devoted to the analysis ofmain ideas of thefirst R. Dworkin's book, "Taking Rights Seriously", — his opposition to legal positivism, interpretation of human rights in modern world, correlation of law and morals.
Key words: Ronald Dworkin. human rights, critique of the legal positivism. Constitution of the USA, role of courts in the provision of civic rights and liberties.
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук
ЗВИЧАЙ ЯК ПОЧАТОК ПРАВА
Публжащю присвячено до^дженню одного з найстаршихрегуляторiв суспть-них вiдносин — звичаю. Показуеться його становлення на територп Украти та зна-чення для мiжнародного права. Аналiзуючи iсторiю звичаю, автор намагаеться зробити акцент на його щнтснШ та антропологiчнiй силi. Також до^джуеться вплив звичаю на формування системи права.
Ключовi слова: звичай, сусптьт вiдносини, сустльнийрегулятор, правова система, морально-правова фiлософiя, антропологiя права.
94 © Трофименко В. А., 2011
Актуальтсть проблеми. Тривалi процеси державно! трансформаций та правово! реформи в основних галузях суспiльного життя, увага, яка придД-ляеться найбшьш вагомим аспектам державного та юридичного характеру iнодi приводить до того, що деяк новi суспiльнi вщносини «не помiчаються» державою, що приводить до гальмування 1хнього правового закршлення. Враховуючи рухливiсть та швидюсть сустльного життя людства, новi невре-гульоваш вiдносини з'являються частiше i частше.
Вiдсутнiсть правового регулювання приводить до того, що самi учасники подiбних вiдносин встановлюють правила за якими взаемодж>ть. Якщо цих правил дотримуються деякий час, то !м вже можна надати статус звичаю. Таким чином, звичай набувае нового окрасу: втрачае свою вагу для держави та законодавства, але не зникае i набувае нового значения для шшого учасника суспiльних вДдносин - людини. Регулятор, який залежить виключно вщ люди-ни буде визивати бшьше поваги i бажання його застосувати, шж джерело права «спущене» державою. «Звичка» - «вподобання» - «звичай»: цей ряд позначае зростаюче звшьнення нормативностi вiд зумовленостi фактич-ним...» - писав Густав Радбрух. Даючи тлумачення звичаю, Радбрух виявляе декiлька його проявiв: «вишуканий звичай» - певна форма поведшки, «по-ряднiсть», «ввiчливiсть» i наприкiнцi «такт», як вища форма звичаю. При-чому такт - це форма звичаю яка вщповщае загальнiй справедливой! тодi як поряднiсть i ввiчливiсть - конкретнi прояви ще! справедливость [1, с.170] Тому доцiльно з таких позицш переосмислити звичай.
Анал1з дослiдження. Як джерело права звичай дослщжувався як прав-никами, так i фiлософами права. При цьому найбiльша увага придiлялась його юридичним ознакам. Ступiнь дослiдженостi звичаю з цього боку дуже висока. Але розгляд звичаю лише як початкового пщгрунтя для формування права, його принцитв, врахування цiннiсного аспекту проводився несистемно через розкриття окремих проблем. Тому на сьогодш фактично повно не розглянуто вплив цього регулятора сустльних вщносин на формування сис-теми правових принципiв i цiнностей.
Мета публ^ацп: показати мюце звичаю як базисного регулятора в на-цiональнiй системi права та на рiвнi мiжиародного права, а також визначити його сучасну позицию з точки зору його щншсних та антропологiчних характеристик.
Самостшне значення звичай отримав на територп Украши за часiв Ки1в-сько! Русi та нове звучання мае уже на сучасному етапi розвитку нашо! кра!ни. В Кшвськш Рус звичай формуеться одночасно з державшстю.
Про те яким чином вщбувалося керiвництво кра!ною на Русi пише Веле-сова книга: «I будуть вони (народне вiче) вибирати сво!х киязiв на всiх широких землях Украши на сiм роюв, а цi киязi мгж собою будуть вибирати князя у Киев^ що буде Батьком умх цих кра!н. Така буде iсторiя вДд Прабатька Русi до Батька вмх кра1н ще! Русi». Цей запис також шдтверджуе, що нашi предки
не тершли диктату i посада Великого князя була виборна. Важливi ршення вони приймали на вiче та й iншi сустльно-корисш посади русишв також були виборними. Греки, яю через вiйну iз слов'янами за Чорноморське узбережжя ненавидiли !х i вмляко очорнювали, називали !х суспiльно-полiтичний лад демократieю. «Ц племена, слов'яни i анти, - писав у VI ст. вiзантiйський ю-торик П. Кесарiйський, - не шдкореш однiй людиш, а з давшх-давен живуть у демократ: тому про все, що для них корисне чи шквдливе вони мiркують стльно». Вже пiзнiше з напливом шоземщв у дружину, яка зазвичай щдтри-мувала князя на престол^ за те що вiн з ними розплачувався, на посади почав призначати сам князь. Все ж прослщковуючи далi в iсторil Украши розвиток правово! думки бачимо послщовшсть i закономiрнiсть поступу. Вiрнiсть наци сво!м старим звичаям, бачити Право у Свггогляд^ Гармони, Справедливостi, незважаючи на впливи Схщно1 та Захщно! Свропи, Вiзантil. У тих краях ще до XVIII ст. не знали тих принцитв за якими вже намагалась жити Украша. [2, с. 88]
Роль сучасних судей рiзних рiвнiв виконував в однш особi так званий «Береза», або «Бережа». Це був знавець народних звича!в, народний жрець високого рангу, який знався в основах права, що за вiруваннями русичiв е не тiльки основою космiчного Ладу, але воно само цей Лад творить i здшснюе. У подальшому даний «Береза» впродовж iсторil був здеградований до функцiй тiльки знавця народних обрядiв i вiри. До сьогодш у фольклорi, зокрема, гу-цулiв збереглася постать «Берези» як найкращого знавця народних звича1в. Бувши у бездержавному станi укра1нський народ у сво1х звичаях вщтворив державш гдеали. Наприклад, у вiнчальному обрядi молодий наречений назива-еться «князь». Його «дружина» - це «княгиня», весшьш друз^ровесники -«бояри». «Князь», «бояри», - це суто державницью поняття, що мають свое корiння в старiй укра1нськ1й державi княжо1 доби. У цей день молодий парубок iз благодатi весiльного обряду, що його вщчувае народ як ташство, стае «князем», i саме вщ того обрядово-таемничого обряду, а з другого боку -державно-традицшного елемента, весшля стае одним i славним. Можна навести ще безлiч прикладiв як народ, не маючи власно1 держави, зберiгав свою окремшшсть завдяки перенесенню державних традицш у звичаeвi норми. [2, с.112]
У часи Ки1вськох Русi Ярослав Мудрий зiбрав, узагальнив та адаптував до потреб свого часу звича1 за якими жила його нащя i записав !х у збiрник «Руська правда». Нинi в1домо понад 100 списков «Русько1 правди». Шдаляють !х на три редакцil: коротку, поширену i скорочену. Складаеться «Руська правда» з «Правди Ярослава», або «Найдавшшо1 правди» (1016 р.), «Правди Ярос-лавичiв» (1072 р.) i окремих законодавчих постанов. «Правда Ярослава» до-роблялася й остаточно пщ назвою «Суд Ярослава Володимировича» впрова-джена 1036-1037 р. Разом з «Уставом Володимира Всеволодовича» вона складае поширену редакщю «Русько1 правди».
У «РуськДй правдД» був зафДксований подДл на рДзнД суспшьт верстви Д Дс-нувала норма, незнана нДде у свгговш практицД, яка дозволяла злочинцю по-каятися у зробленому, замиритися з потерпДлим Д не бути покараним (у цьому випадку особу не вважали злочинцем). Це стосувалося, наприклад, крадДжки: господар, який виявив крадДжку майна мав прийти на люднее мДсце Д оголо-сити, що у нього пропало певне майно, злочинцевД давалося три доби щоб зДзнатися у скоеному Д повернути вкрадене. У часи Кшвсько! РусД як Д в часи стародавностД велике значення мала спДльнота (община) та вДче на яке також виносилися важливД питання. В пошанД, згДдно з традицДями, була повага до старших, до батькДв, ствчуття та взаемодопомога. Про це свДдчить визначний лДтературний твДр Володимира Мономаха «Повчання дДтям». Також почали впроваджуватись хоча силою меча та примусу закони християнських мДсДо-нерДв. З цього приводу маемо вДдому працю митрополита 1ларДона, написану за часДв Ярослава Мудрого, «Слово про закон Д благодать». У нДй тавруеться стара релДгДя русичДв. Хоча цД твердження серед народу не прижилися нацДя майстерно прилаштувала християнськД назви пДд сво! давнД свята. У середови-щД духовенства Дснували сво! закони, принесет з ВДзантп Д свДй суд до яких Великий князь не втручався. ЦерковнД норми права функцДонували на пДд-ставД так званих «церковних уставДв». За цими уставами функцДонували церковнД суди Д церква мала право на «десятину». [2, с.111]
З певнДстю можна сказати, що правовД норми, закони за якими жила Укра-!на починаючи вДд княжо! доби, за винятком, звичайно, часу, коли вона була пДд владою Днших кра!н, формувалися на основД народних звича!в. Право звичаеве вДдзначаеться консерватизмом. Але цей народний консерватизм врятував укра-1нську нацДю вДд асимДляцп. УкрашцД в усД часи ставили звичаеве право, яке винесли зД свое! рДдно! релДги, на перше мДсце перед законами укладеними для них державною владою. I саме через свавДльне порушення цДею владою законДв починалися багаточисельнД вДйни «за права Д вольностД». Це була вДйна також Д проти чужих моральних цДнностей тому, що кожний народ творить закони на основД власних звича!в. ВеликД князД литовськД змушенД були рахуватися з цим консерватизмом украшського народу до збереження !х стародавнДх звича!в, пДдкреслюючи завше в сво!х привДлеях поодиноким землям одне положення: «Ми новини не заводимо Д старини не рухаемо». I цей, власне, здоровий кон -серватизм народу врятував його як народ. Характерно, що пошаною до старо-давнього звичаю проймалися навДть ДнодД поодинокД люди Д з нацДонально Д соцДально ворожо! народу верстви польсько! шляхти. Дуже цДкавим у цьому випадку е погляд на укра1нський звичай який висловив у своему творД «Zdanie о narodzie гиБмт» в 1613 р. (з приводу примусового заведення в УкрашД уни) польський шляхтич Ян Щасний Гербурт. «Бо Русь мае, - писав вДн, - в розумах наших найкраще право Д матДр усДх прав - звичай. А чим же Дншим е право, як не звичаем довгими лДтами за добрий визнаним Д потДм, щоб його нДхто покалД-чити не мДг, на папДр вложеним. Писане право мертво есть, коли його звичай не оживляе... Д коли хочуть вони, щоб РусД не було на РусД, то це рДч неможлива,
i це зовмм так, якби !м хотшося, щоб тут море було коло Самбора, а Бескид щоб був коло Гданська». [3, с. 241- 242]
Правова система сучасно1 Украши iсторично формувалася в умовах правовое' культури континентально1 Свропи. Наша кра1на вщноситься до сш'1 романо-германського права, яка характеризуется достатньо чiткою структурованiстю самого права, розподшом його на галузi та шститути. Головним джерелом права в Укран, як i в шших крашах, де закрепилась романо-германська правова система, е нормативт правовi акти. Вищу юридичну силу серед акпв законодавства мае Конституц1я Украши. В якосп джерел права виступають також нормативнi договори i обмеженим чином - правовi звича1. Роль звичаю в украшському пра-вi обмежена, але, тим не менше, iснування звича1в приймаеться до уваги.
Як у сощалестичному правi, так i в сучасному украшському правi ставлення до звичаю залишаеться неодномiрним. З одного боку законодавство Украши передбачае юридичш санкци за злочини, як перетинаються з пережитками мюцевих звича1в, з iншого боку, закон закршлюе i навiть створюе правовi зви-ча1. Найбiльш помiтнi посилання на звича1 в нормах украшського цивiльного права, як стосуються дшового обороту i доведеностi реальностi угод. Омейний кодекс Укра1ни фактично е кодифшэваним правовим звичаем. У конституцш-ному правi Укра1ни закрiплено правовi звича1, пов'язанi з вступом на посаду Президента краши, голови Верховно1 Ради, присягою суддiв Конституцiйного Суду Украши. Одним словом, держава визнае звичай як джерело права, але лише правовий звичай, визнаний завдяки спецiальнiй процедурi.
На рiвнi м1жнародного права звичай також займае особливе мюце. Якщо термiн «джерело права», зпдно загально1 теори права - це форма, в якш ви-ражене юридично обов'язкове правило поведшки, i яка надае цьому правилу вигляд правово1 норми. Вiдповiдно джерела м1жнародного права - це форми, в яких вираженi правила поведшки суб'екпв мiжнародних вгдносин i яю до-дають цим нормам вигляду мiжнародно-правовоl норми.
Норми мiжнародного права шсталюються його суб'ектами за 1хньою згодою, яка виражае 1хню загальну волю. Тому так1 угоди i е джерелами мiж-народного права. Суб'ективному праву передбачених нормами м1жнародного права суб'eктiв постiйно протистоять суб'ективш зобов'язання iнших суб'eктiв м1жнародного права. У зв'язку з цим про джерела м1жнародного права зако-номiрно говорити або як про джерела суб'ективних прав, або як про джерела суб'ективних зобов'язаннь суб'екпв мiжнародних правов1дносин. У бiльшос-тi випадюв краще вести мову про суб'ективш зобов'язання, оскшьки суб'ект не може !х не дотримуватись, не накликаючи на себе несприятливi юридичнi результата у виглядi м1жнародно-правових санкцiй. Суб'ективним же правом уповноважений суб'ект може розпоряджатися на свiй угляд, за виключенням варiанту наявностi iмперативноl норми. [4, с.74]
Одним з головних таких джерел е м1жнародний договiр, пiд яким розумi-еться письмова угода мiж суб'ектами мiжнародного права, прийняття яко! рекомендуеться вiдповiдними нормами загального мiжнародного права. Су-
купнДсть Д система (подсистема) таких норм складае окрему вДдносно само-стДйну структуру мДжнародного права (його галузь), яка називаеться правом мДжнародних договорДв.
Наступним провДдним джерелом визнаеться мДжнародний звичай, який у ст. 38 Статуту мДжнародного Суду ООН визначаеться, як «доведення загаль-но! практики, визнано! в якостД правово! норми». У цьому визначеннД мова Дде, по-перше, про практику кра!н, по-друге, про 1хню деяку визначену практику в одноманггних випадках, по-трете, про визнання мДжнародним спДвто-вариством кра1н тако! довготривало! повторювано! поведДнки юридично обов'язковою, тобто про мовчазне погодження кра1н, що Д надае цДй поведДн-цД вигляд норми. [4, с.119]
Про мДжнародний звичай мова, таким чином, Дде як про норму загально-го мДжнародного права. I, зокрема, тому, що формування локального багато-бДчного мДжнародного звичаю, хоча в принцип Д може бути, але бувае досить рДдко. ДвобДчний же звичай узагалД не мае сенсу.
ПДсля Друго! свДтово! вДйни пДд егДдою ОрганДзаци Об'еднаних НацДй та Днших унДверсальних мДжнародних оргашзацш була проведена велика робота з кодифДкацп мДжнародних звичаевих норм, яка супроводжувалась !хшм про-гресивним розвитком. Наприкшщ було укладено багато мДжнародних конвен-цДй у сферД дипломатичного та консульського права, правоприемництва кра!н, права мДжнародних договорДв, морського права та деякД ДншД, тобто конвенци, якД кодифДкують звичаевД норми загального мДжнародного права.
До функцДй Генерально! Асамбле! ООН, згДдно ст. 13 Статуту ООН, входить сприяння прогресивному розвитку Д кодифДкацп мДжнародного права. Це робиться завдяки КомДсД! мДжнародного права, яка е допомДжним органом Генерально! Асамбле!.
ЗгДдно опрацьованому Генеральною Асамблеею Положенню про КомДсДю мДжнародного права, вираз «прогресивний розвиток мДжнародного права» застосовуеться в сенсД подготовки проектДв конвенцДй з тих питань, якД ще не врегульованД мДжнародним правом або за якими право ще недостатньо розви-нене у практицД кра!н; вираз «кодифДкацДя мДжнародного права» застосовуеться в сенсД бДльш чДткого формулювання Д систематизацп норм мДжнародного права в тих галузях, де вже е широка державна практика, прецеденти Д док-трини. Це, зокрема, показуе, що зручнДше тлумачити та застосовувати мДж-народнД договори, нДж звичай. Але останнДй при цьому не втрачае свого власного значення, оскДльки для кра1н-учасниць кодифДкованих конвенцДй дДють норми цих договорДв, а для кра1н-неучасниць вони продовжують дДяти в якостД звичайноправових [4, с.134].
ВДд мДжнародного звичаю слДд вДдрДзняти мДжнародне обнаковення, тобто правило поведДнки кра1н, якому вони слДдують у власних взаемовДдносинах, не визнаючи його юридично обов'язковим. До таких вДдносяться, наприклад, правила мДжнародно! етики, зокрема правила дипломатичного етикету Д так званого дипломатичного протоколу, а також правила морського церемонДалу.
Висновок. Шдсумовуючи викладене, можна сказати, що фактично все мiжнародне право склалося на пiдставi звича1в, яю у подальшому було коди -фжовано у мiжнароднi конвенцп. Необхщно звернути увагу на те, що на рiвнi м1жнародних вiдносин практично вс суб'екти спiлкування е автоном-ними, тобто самостiйно вирiшують приймати участь чи ш у тих чи шших мiжнародних органiзацiях, конвенщях, акцiях. Однак, автономiя суб'екта м1жнародного права не дозволяе вщшукати глибинш щдвалини И формуван-ня, як формуються безпосередньо у людини. I тут дуже важлива роль держа-ви як путiвника формування таких тдвалин.
Не можна не помгшти, що звича1 бiльшою мiрою визнаються в тих сферах, якi держава або не в змозi повшстю контролювати (сiмейне право), або И втручання в щ сфери приведе до колапсу регулювання цих сфер (окремi ш-ститути цивiльного права). Ц сфери втдда.нт на розсуд громадянина - суб'екта права. Однак сфери цившьного та сiмейного права фактично i формують з громадянина автономного суб'екта права, тим бшьше, що для людини щ сфери бшьшою мiрою е визначальними i основними. Тому звичай можна роз-глядати як приклад автономп у правь У свою чергу автоном1я особистостi -одна з головних ознак демократичного сустлъства та держави. Тому створен-ня механiзмiв визнання автономп особистостi е основною метою перехщних суспiльств. Можливо звичай i являеться одним з таких механiзмiв, в чому i виявляються його моральшсш та цiннiснi аспекти.
Л1ТЕРАТУРА
1. Радбрух, Г. Фшософ1я права [Текст] / Г. Радбрух ; пер. з тм. - К. : Тандем, 2006. - 316 с.
2. Пархоменко, Н. М. Джерела права: проблеми теорп та методологи [Текст] / Н. М. Пархоменко. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка»», 2008. - 36 с.
3. Липинський, В. С. Украша на переломi [Текст] / В. С. Липинський. - К. : Ваги, 2007. - 319 с.
4. Мережко, А. А. История международно-правовых учений [Текст] / А. А. Мережко. - М. : Изд- во «Таксон», 2006. - 492 с.
5. Трофименко, В. А. Розум i воля як антрополопчш основи права [Текст] / В. А. Трофименко. - X. : ФО-П Лисяк Л. С., 2006. - 130 с.
6. Фулер, Л. Л. Мораль права [Текст] / Л. Л. Фулер ; пер. з англ. - К. : Сфера, 1999. - 232 с.
7. Цiпелiус, Р. Фшософш права [Текст] / Р. Цiпелiус. - К. : Укр. фшос. фонд, 1999. - 62 с.
ОБЫЧАЙ КАК НАЧАЛО ПРАВА
Трофименко В. А.
Публикация посвящена рассмотрению одного из старейших регуляторов общественных отношений — обычаю. Показывается его становление на территории Украины и значение для международного права. Анализируя историю обычая, автор
делает попытку сделать акцент на его ценностной и антропологической силе. Также исследуется его влияние на формирование системы права.
Ключевые слова: обычай, общественные отношение, регулятор, правовая система, морально-правовая философия, антропология права.
THE CUSTOM OF SOURCE LAW
Trofimenko V. A.
The publication is devoted to one of the oldest public regulators public relations — custom. Showing its development in Ukraine and to international law. Analyzing the history of the custom, the author makes an attempt to focus on its value and anthropological force. Well as shows its influence on the legal system.
Keywords: custom, public relations, controller, legal system, moral and legal philosophy, anthropology of law.
УДК 340.12 + 1:316.3
В. О. Захарова, здобувачка Ц1НН1СНА ОР1СНТАЦШ ЕКОПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ
До^джено щнтст орieнтири екоправового виховання, центральним серед яких вбачаеться право на життя як фундаментальне, природне i абсолютне право, необ-хiднiсть захисту якого викликана не тыьки трагiчними на^дками технократично-го способу життя сустльства, а й вiдповiдальнiстю людини перед Природою та майбуттми поколтнями.
Ключов1 слова: екоправове виховання, екософiя права, екоправова свiдомiсть, щнтсна орieнтащя.
Актуальтсть проблеми. СьогоднД стльнота Укра!ни переживае доволД драматичний етап свого розвитку, коли на змДну пануючо! протягом десятилДть радянськДй системД цДнностей не знайшлося якДсно ново! Д при тому тако! ж потужно! системи цшшсних орДентирДв, наслДдком чого стало перебування кра!ни в суперечливих Д складних умовах довготривалих соцДальних транс-формацДй. Разом Дз тим транзитивнД умови розвитку суспДльства являють собою подходящий Грунт для швидкого «прищеплення» нових правових ДдеалДв, якД на конституцДйному рДвнД окресленД як мета Д загальний правовий орДентир на розбудову правово! державностД. Тому в сучаснДй УкрашД в умовах масш-табних кризових явищ у полДтичнДй, економДчнДй, ДдеологДчнДй сферах життя сустльства важко переоцДнити важливДсть пошуку певного загального соцДо-
© Захарова В. О., 2011 101
