CC BY
2Spatio-temporal uncertainty is represented by the change of topos, which makes it possible to create the dynamics of the development of actions. The most common is the water space («The Devoted Friend», «The Happy Prince»), the forest («The Star Child», «The Devoted Friend») and the road. The time category in all fairy tales is represented by the change of seasons and only in the fairy tale «The Star Child» we can notice the features of folktale - the distance transfers by the time intervals: three years, three days.
The protagonists of fairy tales are usually peasant people, where they are opposed to an antagonist in an image of some rich man. («The Devoted Friend», «The Star Child»). However, in the «The Happy Prince» the main character is a living statue. Despite this, in all fairy tales, protagonists do not possess magical powers, but they have magical helpers: animate objects (Swallow, Hare) and inanimate artifacts (precious stones, gold bars). There are supernatural powers in all fairy tales except "The Devoted friend". The names of the characters are generic mo- and binominal («The Happy Prince», «The Star Child»). The exception is the «The Devoted Friend», in which, the characters have personal names besides mo- and binominal names. It worth noting, that the portrait description of the character also emphasizes his individuality.
These tales have moral and ethical elements: morality («The Devoted Friend») and moralizing, based on the Biblical principles («The Happy Prince», «The Star Child»).
Thus, the British author's tale inherited folklore images, humor, extraordinary adventures and magical events from the folk tale. The works of O. Wilde have pride of place in the fairy-tale heritage of Great Britain. Despite the fact that he wasn't a children's writer, his tales were born from fascinating stories, interesting
games and communication with children. We can trace the theme of beauty through all of O. Wilde's works. The goal of all Wilde's fairy tales is not just to show beauty, but to teach with beauty, to influence the reader's soul. His fairy tales are written in such a simple language that the reader manages to touch the British culture, its heritage. It isn't a coincidence that, on the one hand, there are typical features of the British fairy tale in the Wilde's fairy-tale work, and on the other hand, his fairy tales have tendency to transform its characters, that creates compositionally complex pieces of art. They have an ironic coloring and a close link with the moral side of the work. All this is demonstrated the creative originality of the writer's talent.
References
1. Арнольд, И.В. Стилистика. Современный английский язык: учебник для вузов / И. В. Арнольд. - М.: Флинта: Наука, 2006. - 384 с.
2. Ауэрбах, Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе / Пер. с нем. - М.: ПЕР СЭ; СПб.: Университетская книга, 2000. - 511 с.
3. Ланг, Э. Мифология. Происхождение и распространение мифов / Пер. с фр. - М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. - 216 с.
4. Мелетинский, Е.М. Герой волшебной сказки / Е.М. Мелетинский. - М., 1946. - 240 с.
5. Мелетинский, Е.М. Сказки и мифы// Мифы народов мира. Энциклопедия в 2 т. Т. 2. - М.: Советская энциклопедия, 1992. - С. 441 - 444.
6. Миллер, Вс.Ф., Очерки русской народной словесности. Былины. I-XVI/ Вс.Ф. Миллер. - М. 1897. - 464 с.
ДО ПИТАННЯ ПРО ОСОБЛИВОСТ1 ПОБУДОВИ ОНОМАС1ОЛОГ1ЧНО1 СТРУКТУРИ ФРАЗЕОЛОГ1ЧНИХ ОДИНИЦЬ Н1МЕЦЬКО1 МОВИ З КОМПОНЕНТОМ НА ПОЗНАЧЕННЯ
ЗВУЧАННЯ
Мартитв О.М.
астрант кафедри германсько'1 фшологи та перекладу Кшвського нацюнального yHieepcumemy iMeHi Т.Г. Шевченка
THE PROBLEM OF THE SPECIFIC CONSTRUCTION OF ONOMASIOLOGICAL STRUCTURE OF PHRASEOLOGICAL UNITS IN THE GERMAN LANGUAGE WITH THE SOUND COMPONENT
Martyniv O M.
postgraduate student of the Department of Germanic Philology and Translation
Taras Shevchenko National University of Kyiv
Анотащя
Стаття присвячена особливостям побудови ономасюлопчно! структури фразеолопчних одиниць з компонентом на позначення звучання. Аналiзуюeтся проблема вербалiзацii понять на пiдставi уявлення про ix поеднання у сввдомосп мовщв.
Abstract
The article is devoted to the specific construction of onomasiological units with the sound component. The problem of verbalization of concept is analysed, based on the notions about their combination in consciousness of the speakers.
Ключов1 слова: ономасюлопчний базис, мотивацшна база, мотиватор, ономасюлопчна iмплiкацiя
Keywords: onomasiological basis, motivational base, motivator, onomasiological implication, onomasiological structure.
Проблема теори номшацп перебувае в цен^ уваги багатьох науковцiв, адже номiнативний про-цес розглядаеться в сучасних лшгвютичних до-слвдженнях у рiзних аспектах: з одного боку, як вщображення особливих iнтенцiй мовця, його прагматично! спрямованостi, ситуативно! залежносп, з семiотично! точки зору номшативний акт - це складний процес встановлення зв'язку мiж тшом знака та тим, що знаходиться поза ним. Спираю-чись на концепцш зв'язку думки та слова, щею образно! природи мислення, розроблених О. О. По-тебнею у роботi "Думка та мова", лiнгвiсти i психологи висувають психофiзiологiчну модель породження мовлення, аналiзують механiзм номiнацi! як процес перетворення iндивiдуальних образiв через конвенцiйно-спiльнi поняття, що фор-муються у процес рiзних типiв дiяльностi носпв мови, на слово як мовний знак (Д. Н. Узнадзе,Т. В. Ахутша, М. I. Жинкш, Л. С. Виготський, О.М. Леонтьев).
В сучасних дослвдженнях здiйснених в оно-масюлопчному напрямi яскраво помiтна тенденцiя вщображати когнiтивнi, пiзнавальнi моменти в номшативнш дiяльностi з врахуванням психоментально! основи вибору пе! чи шшо! зовнiшньо! форми. Ще донедавна усталена традищя аналiзу мови в нерозривному зв'язку з мисленням допов-нюеться сьогоднi використанням психонетичного принципу у формуванш ономасiологiчних структур найменувань, яш розглядаються лiнгвiстами як по-казники результату вербалiзацi!' понять на шдстаы уявлення про !х поеднання у сввдомосп мовцiв. Як доводить у сво!х наукових дослвдженнях К. Г. Юнг , мислення взаемодiе разом iз рiвноцiнними йому психологiчними функщями - вiдчуттями, почут-тями, шту!щею[34] та формуе концептуально-тех-нологiчний комплекс [4, с.12], тому враховувати в ономасюлопчному аналiзi лише мислення як одну iз психiчних функцiй було б невиправдано. Примiром, О. Г. Бахпяров - автор концепцi! психо-нетики та технiк активацi! сввдомосп, вважае, що iснуе новий тип оргашзованого знання, яке умож-ливлюе створення бiльш вагомiших засобiв тзнання, нiж тi, що будуються лише на основi од-нiе! iз психiчних функцiй свiдомостi [4, с. 12]. Проте необхщно зауважити, що суть принципу психоне-тичностi в дослвдженш мови полягае не в замш мислення як об'екта лшгвютичного утворення, а у врахуванш в номiнативних процесах витiснено! i навiть затемнено! мисленням сфери свщомосп -колективного позасвiдомого. Колективне поза-сввдоме позначае успадковану та незмшну сукуп-нiсть психiчних процесiв, як зумовленi родовою пам'яттю людини [ 35, с.15] та вiдображаються у сввдомосп лише у виглядi архетипових слщв, що зафiксованi у феноменах культури, мiфах, лггера-турi та продуктах мовно! номiнацi!.
Як було згадано вище, використання психонетичного принципу у дослщженнях когнiтивно! оно-масiологi!' зумовлюе розширення вихiдного об'екту за рахунок включення в об'ем вщображуваного концепта компонентiв психiчних функцш свщо-мостi [27, с 43], до яких за концепцiею К. Г. Юнга
KpiM почутпв, штущп, трансценденцii та мислення належать також i ввдчуття людини (слух, 3ip, смак, нюх та дотик)[32, с.28]. Саме ввдчуття забезпечу-ють процес сприйняття, переробки та категоризацп iнформацii, яку людина отримуе з навколишнього свiгу. Як зазначае Х-Г. Гадамер, сприйняття завжди пов'язане з осмисленням та кагегоризацiею: те, що ми чуемо чи бачимо мютить смисли, яш одразу ж розбиваються на ноеми [9, с.137]. Залучення ввдчут-гiв для аналiзу та осмислення лiнгвiсгичних явищ е особливо цшним для сучасноi когнiгивноi' пара-дигми, оскiльки такий пiдхiд щодо штерпритацп номiнагивних процесiв та ix результата може дати достатньо переконливу концептуальну базу для аналiзу феномена перцептивно!' ознаки, ii онтологп та вербально! репрезенгацii в мовi.
Вщтак, враховуючи вищесказане, актуальним та важливим сьогоднi видаеться хол1стичний, си-нергетичний пiдxiд до вивчення явищ мови, яка розглядаеться в сучасних досл1дженнях не як окре-мий модуль свщомосп, а як складний психо-функцiональний континуум, що може розкрити шлях тзнання ютини буття суб'ектом саме через визначення зв'язк1в мiж концептуальною системою номiнагора та формою знака. Ввдповщно, концеп-туальну структуру та структуру форми можна розглядати як взаемодiючi та лише ввдносно само-стiйнi сутностi, оск1льки форма, будучи гетероген-ною сутнiстю, е не просто зовшшньою оболонкою номiнативноi одинищ, вона несе на собi шфор-мацiю та може репрезентувати рiзнi когнiтивнi структури, адже як слушно шдкреслював Т.Р. Кияк "форма та змют не можуть iснувати iзольовано, форма репрезентуе внутрiшню структуру змюту та е його зовнiшнiм вираженням"[17, с. 59].
На особливу увагу заслуговують сьогоднi засади побудови ономасюлопчних структур фразео-логiзмiв шме^^' мови з компонентом на позна-чення звучання як знакових результата моти-вацiйного процесу номiнацii, що мають свою специфiку вербалiзацi! порiвняно з творенням ш-ших номшативних одиниць. Ономасiологiчна структура дослiджувано! групи фразеологiзмiв е лiнгвiстичною сутнiстю, хоча ii пояснювальний характер потребуе реконструкцп певних ментальних операцiй, адже сенсорш процеси забезпечують пiзнавальний контакт людини з об'ективним свiтом та е тдгрунтям для подальшоi ментальноi обробки i позначення його мовними одиницями. На базi концептуального змюту знакового поля звукiв створю-ються фразеологiчнi знаки, як1 описують найрiзно-манiтнiшi сфери житгедiяльностi людини, ввд емоцiйниx станiв, фiзiологiчниx процеав, розумо-вих здiбностей до рiзниx форм соцiальноi взаемоди.
Вiдтак, враховуючи псиxофiзiологiчнi та пси-xолiнгвiстичнi тенденци сучасних лiнгвiстичниx досл1джень, мета шшо! науковоi розвiдки передба-чае аналiз ономасiологiчниx моделей фразео-логiзмiв з компонентом на позначення звучання, яш е шнцевою ланкою процесу номшацп та мають псний зв'язок з семантичною, граматичною структурою та структурою знань про позначене. Для ре-ал1зацп мети поставлено таю завдання: пояснити
зв'язки ономасюлопчних структур i3 структурами знань про об'ект номшацп, тим самим встановити концептуальний статус ономасюлопчно! ознаки у вiдповiднiй когнiтивнiй структур^ виявити можли-востi iмплiкацil шших компонентiв мотивацшно! бази, визначити ономасюлопчний базис до-слвджуваних фразеологiзмiв.
Поняття ономасюлопчноТ структури було введено чеським мовознавцем М. Докулiлом, який розумiв li як структуру двочленну: явище позамов-но! дiйсностi у процес номшацп спочатку вклю-чаеться номшатором до певного поняттевого класу, що мае в мовi категорiальне вираження, - це член iдентифiкувальний, ономасюлопчний базис, а попм вже у межах цього класу визначаеться пев-ною ознакою, - це член диференцшвальний, оно-масiологiчна ознака. У такий спосiб об'ект поза-мовно! дiйсностi визначаеться абстрактно - з огляду на клас (genus), а шзшше конкретно - з огляду на специфiчнi ознаки (species)[36]. Ономасюлопчний базис та ономасюлопчна ознака (мотиватор) е основними векторами руху думки номшатора, як1 визначають його дш на шляху от-римання номшатом iменi. У рiзних типах номшан-тiв цi вектори лише по^зному актуалiзуються, оск1льки це залежить ввд номшацшно! та прагматично! штенцп суб'екта iменування [3, С..28]. Ввдома дослвдниця О. Кубрякова, беручи до уваги концеп-цш синтаксично! природи дериваци, доповнюе ономасiологiчну структуру композипв предикатом або зв'язкою. Вибiр ономасiологiчного предиката, на !! думку, означае, що мiж базисом та ознакою наявний юнуючий мiж ними тип ввдношень, i що вони включенi до пропозидл, яка згортаеться у складне слово [19]. Така iнтерпритацiя ономасюлопчно! структури була поширена в когштивнш лшг-вiстицi та здiйснювалася в основному шляхом реко-нструкцй' мотивуючого судження (синтагми), дефь нiцiй, пропозицшно! структури. Вiдповiдно, в процесах фразеотворення стала майже каношзова-ною проекщя зворотiв на вiльнi синтаксичнi сполу-чення-омонiми, в яких ввдзначали асиметрш !хшх планiв форми та змюту. Примiром, М.Ф. Алефiре-нко вважае, що фразеолопчний знак - семантично цiлiсний та синтаксично неподiльний, вш утворю-еться внаслiдок штеграцшно! дифузп лексичних та граматичних значень свого в№носинтаксичного генотипу, зумовлено! процесами вторинного семю-зису [2, с.4] деяш науковцi розглядали значения фразеолопчно! одинищ як результат переносного вживаиия вшьного словосполучення [31, c.47].
Водночас поряд iз синтаксичним пiдходом як до процеав фразотворення, так i словотворення з'являеться альтернативне розумiния про те, що шдхвд вiд синтаксису може пояснити далеко не вс особливосл цих процесiв[20]. Вiдповiдно, серед способiв фразеолопзацп виникають судження, в яких розглядаеться створення фразеологiчних оди-ниць поза стадiею вiльного сполучення слв [22, c.15-20], а також можливють переосмислення одного з компоненпв фразеологiзму[8,c.180]. Пере-конливою е позищя учених щодо неможливостi по-яснити процеси фразотворення лише за допомогою
синтаксичного пiдходу, синтаксична синтагматика фразеолопчних одиниць не завжди забезпечуеться семаитичною структурою, оск1льки фразеологiзми рiзноманiтнi за способом зв'язку семантики компо-нентiв з !хшм iнтегральним значенням. Скаж1мо, фразеологiчнi одиницi шмецько! мови з компонентом на позначення звучання, як1 мають ззовнi мор-фологiчне узгодження та синтаксичну структуру, за способом семантичного поеднання компоненпв мо-жуть бути парадоксальними чи асощативно-образ-ними, вони не мають вщповщника - омонiмiчного вiльного словосполучення, наприклад, den Katzenjammer vertreiben - похмелятися, випивати спиртного на другий день; das geht übers Bohnenlied - це неймовiрно; eine Schimpfkanonade loslassen - голосно сваритися; bei j-m trillert es/j-d. hat einen Triller - у кого-н. (в голову) клепки бракуе/ хто-н. несповна розуму. При асоцiативному типi поеднання складников зворотiв вихiд семантики ономасюлопчних ознак на значення фразеологiзму здшснюеться у процесi асоцiювания, внутршньо! форми слова, тому що у пам'яп номшатора значення збертаеться не само по соб^ воно пов'язано не з тiлом знака, а з образом тша знака, (у нашому дослiдженнi iз слуховим образом). Усталене в лiнгвiстичнiй науцi уявлення про накладання зво-ротiв на !х вiльнi синтаксичнi словосполучення-омошми в процесi фразеотворення порушуе також семантика в и широкому розумшш як iнформацiйна структура свiдомостi номшатора, що може бути ви-ражена буквально--ф^рально саме через фразео-логiзми, як примiром, reden wie Wasserfall - то-рохтiти, говорити скоромовкою; leere / hohle Phrasen dreschen - говорити багато та без змюту, розповщати дурницц Blech reden, Käse reden -Unsinn reden (говорити дурнищ); sich die Augen aus dem Kopf weinen - сильно/довго плакати.
Варто зазначити, що школи й вшьне сполу-чення-корелят може мiстити у своему складi вже метафоризоваиi компоненти, яш також вказують на невiдповiднiсть семантичних та синтаксичних структур, однак, прискорюють фразеологiзацiю словосполучення, примiром, Donnerwetter loslassen - вибухнути лайкою, виступити з гострою критикою. Тому навряд чи можна погодитися з думкою тих лшгвюпв, яш пропагують лише синтаксичний пiдхiд щодо процесiв фразотворення.
£ очевидним, що складники зворопв можуть поеднуватися асоцiативно на пiдставi образного, метафоричного або парадоксального сприйняття свiту мовцем, що ще раз тдкреслюе про невiдповiднiсть м1ж синтаксичними та глибинними семаитичними структурами. Ввдповщно, аплiкацiя фразеологiзмiв на !хш вiльнi синтаксичнi аналоги можлива лише для частини стшких виразiв. Тому ономасюлопчш структури фразеологiзмiв потребу-ють сьогодш нового трактуваиия, адже за допомо-гою них необхiдно пояснити асощативш зв'язки того, що отримуе iм'я з мотивуючим на основi асоцiативного сприйняття властивостей, ознак чи функцш об'екта.
Концептуальна модель (МПК), яку запропо-нувала О.О. Селiванова найбiльше вiдповiдае метi
та завданням нашого дослiдження, осшльки пред-ставляе певну iнформацiйну структуру знань, яка грунтуеться на взаемозв'язку психiчних функцiй вiдчуттiв, почуттiв iз образами та мисленевою структурою, в результата дозволить рiзнобiчно про-аналiзувати фразеологiзми з компонентом на позна-чення звучання.
Ономасiологiчну структуру фразеолопчних одиниць ми розглядаемо як результат мотивацп з огляду на ввдповщшсть форми та змiсту мотива-торiв i базису певним когнiтивним зв'язкам у струк-турi знань про позначене, (яка представлена у ви-глядi спрощено! моделi ментально-психонетичного комплексу - МПК), тому вважаемо необхвдним пое-тапно проаналiзувати процес породження найме-нування та формування ономасюлопчних структур, що дасть можливють з'ясувати яка саме ча-стина фреймово! структури концепта або як мiжфреймовi зв'язки (метафорична, образна, асощативна номiнацiя) висвiтлюеться у процесi ви-бору ознак.
Психолшгвютичну модель породження найме-нувань запропонувала укра!нська дослвдниця О.О.Селiванова, в якш виокремила так1 етапи номшативного процесу: I - апперцепцi! (психоне-тичний); II - штерюризацп (когштивний); III -внутрiшнього програмування (превербальний); IV - селекци (номiнативно-вербальний); V - пара-дигмiзацi!' й сишшадзацд (системно-функцюналь-ний)[27,с.86-108].
Створення ономасюлопчно! структури фра-зеологiзму вiдбуваеться згiдно з щею моделлю на номiнативно-вербальному еташ номшацп та перед-бачае дешлька рiвнiв: 1) вибiр ономасюлопчно! ознаки - експлiцитного мотиватора iз мотивацшно! бази; 2) одночасну шм. мкацмо шших компонентiв бази; 3) вибiр ономасюлопчно! категорп i базису, граматикалiзацiю; 4) формальну операцш поедна-ння базису та ознаки; 5) семантизащю.
Сфера психонетичного вщграе велику роль на мершому етамi номiнативного процесу, осшльки вона актуалiзуеться у вiдображеннi суб'ективно! функцп психiки - ввдчуттях, переживаниях, емощях суб'екта, якi е основним стимулом до здшснення рiзних видiв найменувань. На базi iндивiдуальних чуттевих образiв в процесi тзна-вально! дiяльностi номiнаторiв формуеться уяв-лення як найвища форма аперцепцп у виглядi наочно-образного знання, яке записано в пам'яп [6, с. 216]. Результатом застосування психонетичностi в сучасних фразеолопчних дослвдженнях е аиалiз сенсорно! метафори, синестези та гештальтування як операцш свiдомостi. На другому, когнггавному етапi можливими е варiацi!' процесу найменування: уявлення про об'ект номшацп або порiвнюеться з деяким прототиповим наочно-чуттевим образом, що полягае в сшвставленш уявлення з уже юную-чим прототипом (об'ект схожий на шший, добре вiдомий), або вбудовуеться в певну схему на основi подiбностi ознак чи функцш, що передбачае фор-мування поняття. Як правило, поняття розглядають як ядерну частину концепта, наприклад, М.Ф. Алефiренко, спiввiдносить концепт iз сигнiфiкатом
значения: його центральна частина (ядро) утворюе штенсюнал поняття [1, 64], З. Д. Попова та Й. А. Стернш ототожнюють ядро концепта iз семантикою ключово! лексеми [25, с. 27], тобто з поняттям, яке розглядають як семний набiр ключового слова, що, таким чином, вказуе на вербатзацш знань про об'ект номшацп. По суп в когнiтивниx дослiджен-нях поняття пов'язують iз значенням. Примiром М.В. Шктн встановлюе зв'язок мiж концептом та значенням: «коли ми говоримо про поняття та зна-ченння, то маемо справу з одним i тим самим предметом - концептуальним рiвнем абстрагуючих, уза-гальнюючих одиниць свiдомостi... Якщо значення -це тi ж поняття, яш лише зв'язанi знаком, то значення збер^ають за собою все те, що вщноситься до понять: ix змют, структуру, системш зв'язки i т.д.» [23, с. 89]. Тому поняття, яш пов'язуються знаком стають семантичними одиницями - значен-нями або частинами цих значень (семами).
У зв'язку з вище викладеним необхвдно заува-жити, що семантична структура фразеолопчно! одиницi експл1куеться в ономасюлопчнш струк-турi у виглядi пе! ролi, яку вiдiграе семантика ономасюлопчних ознак компоненпв/компонента фра-зеолопзму у формуваннi його цiлiсного значення. 1накше кажучи, семантична структура фразеолопчних одиниць - це результат певних процеав номшацп, яш трансформують семнi ряди компо-нентiв стало! сполуки з метою означення явища, предмета чи поняття. Вщтак, сшвзалежшсть яка встановлюеться мiж ономасiологiчною та семан-тичною структурою зумовлена визначенням мюця ономасiологiчниx ознак у словниковш дефiнiцi!' фразеологiзму. Якщо значення компоненпв фра-зеологiзму не вiдповiднi фрагментам концепту «зв'язаного» фразеологiчним знаком, а саме не про-ектуються на цшсне значення фразеологiзму, це означае певш образнi, асоцiативнi перетворення змюту компонентiв, при яких залучаеться психо-ментальне пiдгрунтя та бiль ширша iнформацiйна структура.
Понятiйнi структури пов'зують iз кла-сифiкацiйною активнiстю, оск1льки прийнято до-тримуватись ^мки, що певна шльшсть об'ектiв може пiзнаватися на основi фiксоваиоi в пам'ятi структури ознак. С.А. Жаботинська розглядае поняття як думки про найб№ш загальш, iстотнi ознаки предмета чи явища, як результат рацюналь-ного тзнання [12, с.81-92]. Вчена у низщ сво!х на-укових статей зазначае, що категорiям мислення ввдповщае узагальнене (схематичне) значення кон-цептуальних схем, як1 вона пропонуе розглядати як ономасiологiчнi структури [ 11; 13; 14]. На основi аналiзу фактичного матерiалу досл1дниця робить припущення, що найкраще демонструють принцип категоризаци та описують значення мовних одиниць пропозицл базисних фреймiв - предметного (у якому сутностi характеризуються за яшсними, к1ль-к1сними, буттевими, локативними i темпоральними ознаками), акцюнального (у якому дек1лька пред-мепв надiлено, рiзними аргументними ролями), по-сесивного (демонструе зв'язки володiния, вмюту i належиiсть частини цiлому), щентифжацшного
(персошфкуе, класиф^е та специф^е предмет), компаративного (виникае на 0CH0Bi TaKC0H0Mi4H0r0 фрейму та представлений субфреймами тотож-носп, схожостi та подiбностi) [10,c. 115-123].
Так само як i С.А. Жаботинська укра!нська до-слвдниця О.О. Селiванова базовими або ядерними у структурi знань про позначене розглядае пропо-зицiйнi структури, iнтерпритацiя яких представляе iстиннi, несуперечливi судження про об'ект номшацп. Метамовою опису пропозицшного ядра концепта, на !! думку, е формалiзованi позначення складников предикатно-аргументних структур, а та-кож елеменпв рiвнiв партитивiв, якостi, шлькосп, класифжацшно! таксономп [27]. У той же час змют поняття, як слушно зауважуе науковець, не пльки обмежуеться iстинною, рацiональною шфор-мацiею, а може розширюватися на основi тзна-вально! дiяльностi та залучення нових ознак: уяв-ленння, гештальпв, асоцiацiй, оцiнно-емотивних компонентiв. Ввдповщно, формуеться концепт (МПК) як рiзносубстратна одиниця, що iнтегруе поняття - ядерну структуру та iншi результати тзна-вально! дiяльностi людини.
На третьому превербальному етапi або шакше - внутрiшнього програмування вщбуваеться вибiр мотивацшноТ бази номшативно! одинищ шляхом «фокусування» певного фрагмента когштивно! мо-делi фрейма пропозитивно-асоцiативного типу на базi моделi МПК, адже як свiдчать данi когнiтивних дослвджень «ще до того, як про щось, що потрапило до поля нашого зору, зроблено як1сь висновки, вже вiдбуваеться зупинка уваги на певних ознаках та !хне групування в цiлiснi утворення» [38]. Внуршне програмування розглядають як етап початку мовномисленнево! дiяльностi та пошук схеми майбутнього висловлення, вiдповiдно, фокусу-вання уваги номiнатора може бути спрямована на будь-який фрагмент структури знань про позначене (МПК): на пропозици, асощативно-термшальнш частинi концепту, на модусному компонентi або од-ночасно на шлькох фрагментах структури знань про позначене.
На четвертому етат селекцп (вербально-номiнативному) ввдбуваеться вибiр мотиваторiв чи мотиватора з мотивацшно! бази, а iншi компоненти бази iмплiкуються. Мотиватор або ономасiологiчну ознаку ми розглядаемо як двосторонню одиницю, осшльки його матерiальна форма спiввiдноситься з фрагментом значення мовного знака. Ввдповвдно, теорiя номшацп вирiшуе два основш питання: «Який фрагмент цiлiсного значення мовно! одиницi об'ективуеться в мотиваторi та як цей фрагмент представлений в матерiальнiй формi?» [10, с. 115117]. З пропозицшно! мотивацшно! бази обира-ються мотиватори у прямих значеннях, якi фжсу-ють в ономасюлопчнш структурi iстинну несупе-речливу iнформацiю, що стосуеться об'екта номiнацi!. Компонент пропозици, основний лопчний блок судження - диктум мютить предикатно--актантнi рамки або предикатно--актантт структури, як1 найкраще вiдображають особливостi його пропозицiйно! сфери. Центром диктуму вва-
жають предикат [ 33; 7; 24], який корелюе iз актантами та арконстантами, проте в когнiтивнiй оно-масiологi! вибiр мотиватора може здшснюватися на базi будь-якого компонента фреймово! моделi. Мотиватор пропозицiйно! мотивацшно! бази найме-нування може позначати предикати рiзних видiв, суб'ект, об'ект, шструментив, медiатив, локатив, темпоратив, каузатив, корелятив, фштив, а також рiвнi якостi чи кiлькостi, частини вщ цiлого, слоти генералiзатора та слоти рiвня опозитивiв [29, с.189]. У пропозицшно та змiшано мотивованих фразео-логiзмах з компонентом на позначення звучання представленi рiзнi компоненти диктуму як мотива-тори: слоти рiвня генер&тзаци, якi уможливлю-ють подальшу метафоризацiю - (mit den Zähnen knirschen - виявляти лють, роздратування, досаду; Heulen und Zähneklappern - große Furcht, großes Entsetzen) - великий страх, жах; jemandem auf die Finger klopfen - когось провчити, комусь докоряти; auf den Tisch hauen/schlagen - ужити ршучих за-ходiв, стукнути кулаком по столО, предикати, вер-балiзоваиi iменниками (aus dem Lachen nicht herauskommen - безперервно см1ятися), предикати диктуму, як знаково представленi дiеприкметни-ками, виступають мотиваторами у таких фразео-лопчних зворотах як der lachende Dritte - третш, що смiеться (третя особа, що мае вигоду ввд бо-ротьби двох супротивников), die lachenden Erben -родич^ яш отримують у спадщину майно та радшть смертi померлого; слоти рiвня якостi (von Dummheit brüllen/brummen/schreien - бути дуже нерозумним); об'ект - einen falschen Zungenschlag machen - обмовитися, помилитися на слов^ темпоратив, який за сумiжиiстю вказуе на iмплiкований предикат та шструмент - mit dem/auf dem Glockenschlag - вчасно, хвилина в хвилину. Про-позищя предиката диктуму як мотиватора у фра-зеологiзмi (von den Dächern predigen - ввдкрито проповвдувати що-н., кричати на весь голос про що-небудь) мае дiеслiвне позначення, його синтаксич-ний корелят iменник, отримуе метафоричне значення та на шдстаи модусу МПК формуе конота-тивний потенщал звороту i додатковий змют образу.
Поряд iз диктумом пропозищя мiстить модус як оцiнку суб'ектом диктальних знань та !х емоцшне сприйняття. Модус як мотиватор викори-стовуеться при твореннi бiльшостi фразеологiзмiв, його можна було б назвати стрижневим тдгрунтям фразеотворення, але модусна мотивацiя рiдко iсиуе в чистому вигляд^ вона нашаровуеться на iншi типи. Модусний мотиватор обираеться з мотивацшно! бази ономасюлопчно! структури, яка розглядаеться номiнатором як оцшка позначува-ного. Оцiнка грунтуеться в модусно мотивованих фразеологiзмах з компонентом на позначенння звучання на рiзних пiзнавальних функцiях, найбiльше - на сенсорних мехашзмах iнтерiоризацi! свиу, а також на мисленневому сприйияттi, образно-метафоричному уподiбненнi з оперттям на культурну символ^, стереотипи та архетипи колективного поза-свiдомого. Стереотипнi уявлення про птахов, примiром, виникають шляхом складного асоцш-
вання i3 сприйняттям дiй цих тварин слуховими органами ввдчуття [ 28, с. 150]. Так, сорока представ-ляе стереотип балакучосп, який переноситься на риси людсько! вдачi, негативно характеризуе мов-лення людини та асоцiюeться i3 джерелом шформа-цй' на пiдставi слухових вiдчуттiв, що видае цей птах: durch Geschwätz verrät die Elster ihr Nest - язик м1й - ворог Miü. Оцшка може виявлятися в паремiях i за контрастом: wo die Lerche singen, hört man Krähen nicht - де спiвають солов'1, там мовчать ворони.
Структура фрейму включае в себе i нижнш рь вень - асощативно-термшальну частину, яка визна-чае зв'язки мгж його ядерними пропозицiями та ш-шими фреймами [ 29, с. 461] та пов'язана з образами, чуттевою сферою, шту!щею i колективним позасввдомим. Вибiр мотиватора може здшснюва-тися з асощативно-термшально! частини фреймово! когштивно! моделi на шдстаы аиалопзацп сценариев iз донорських зон з iншими концептосферами сввдомосп мовця, наприклад, донорська зона вшни - реципiентна зона мовна дiяльнiсть: ((all) sein Pulver verschossen haben - вичерпати всi аргуме-нти). Мотиватором може виступати сумiжний компонент, який зумовлюе iнтеграцiю домешв джерела та мiшенi, тобто актуал1зуються ознаки на основi яких здшснюеться уподiбнення. Наприклад, у фра-зеологiзмi (brüllen wie ein Stier - peeimu, кичати криком) мотиватором виступае спшьна сема «го-лосне видавання звушв», яка утворилася внаслвдок злиття семи «голосне ревшия» iз семою «голосний крик». Гештальтними мотиваторами можуть слугу-вати знаки iнших концепта, що декларують схожiсть слухових образiв, примiром, Donnerwetter loslassen — вибухнути лайкою, виступити з гострою критикою (Donnerwetter - негода, яка супровод-жуеться гучним трiском та гуркотом внаслiдок електричних розрядiв в атмосфер^ асоцшеться з образом мовно! дiяльностi, суперечки м1ж особами, яка супроводжуеться голосними звуками та нега-тивними емощями). Мотиватори можуть обиратися паралельно з пропозицшного ядра МПК та його термшально! частини: eine Schimpf kanonade loslassen - голосно та сильно сваритися; leere / hohle Phrasen dreschen - говорити багато та без змюту, розповвдати дурнищ (мотиватор пропозицшного статусу об'ект - Phrasen, асощативно-термшально! частини - dreschen), sich (D) einen Knacks holen - пщрвати свое здоров'я ( мотиватор пропозицшного статусу - рефлексив, sich(D) etw. holen, асощаативно-термшально! частини - der Knacks).
У зв'язку з викладеним вище зазначимо, що мотиватори дослщжувано! групи фразеологiчних одниць - це компоненти сталих сполук iз притаман-ним 1м значениям з урахуванням процесiв змютов-но! перештерпритацп в iнтегральнiй семаитицi фра-зеологiзмiв. Переiнтерпритацiя досл1джуваних фразеологiчних одиниць може стосуватися не тшьки цшого виразу але i його компонента (одного або к1лькох).
Процес вибору мотиватора з мотивацiйно1' бази супроводжуеться одночасною iмпллiкацiею iнших
The scientific heritage No 27 (2018) елемента бази. Ономасiологiчна iмплiкацiя зумо-влена психолшгвютично та семiотично основною властивютю мови редукувати в знаковiй формi значну к1льк1сть шформацп, досввду, пам'яп [27, с.151]. Так само вважае, примiром, О.О. Тараиенко, що «будь-який акт номшацл за своею природою елштичний», при якому вiдбуваеться елiмiнацiя, пропущення одиниць мови, скорочення форми, проте зберiгаеться змiст [30, с. 20]. Номшативш ме-хаиiзми мови, яю беруть до уваги потенцшш мож-ливостi конденсацй' шформацп спираються на лiнгвiстичнi знания, уявления про свгг речей та понять, референтш зв'язки мiж ними, асощативну природу мисления мовцiв. Лiнгвiстичний розгляд iмплiцитноl семантики перетинаеться iз анал1зом логiчних питань, внасл1док чого розкриваеться за-гальне розумiния iмплiцитного як особливо! форми вираження думки (у зютавленш з експлiцитним, висвiтлюеться сшвввдношения поияття й суджения, розширюеться теорiя силогiзму, неявне визначения поияття [16, с.217-220]. Редукцiя (iмплiкацiя) оно-масiологiчно! бази фразеологiчних одиниць з компонентом на позначення звучання може забезпечу-ватися, на нашу думку, рiзними чинниками. По-перше, це генералiзацiя деяких слотiв концепту, яку ми розглядаемо як узагальнения значения номша-тивно! одиницi, як перехiд вщ конкретного до за-гального, прикладом можуть слугувати так1 фразео-лопзми: mit den Zähnen knirschen - скреготати зубами; виявляти лють, роздратувания, досаду; jemandem auf die Finger klopfen - jemanden zurechtweisen / tadeln / warnen; an alle Türe klopfen - стукати в уа дверц звертатися до вах (з яким-н. питаниям). Тенденщя генералiзацi! зумовлена вщ-ривом звороту ввд первинного образу та прагнен-иям до полiфункцiональностi знака. По суп iм-плiцитна технiка генерал1зацп полягае в викори-стаинi родо-видових вiдношень мiж значениям та образним потенщалом фразеологiзму. По-друге, ономасiологiчна iмплiкацiя зумовлена наявнiстю валентних зв'язк1в, яш дають можливiсть редукувати в формальнш структурi певнi компоненти словникового тлумачення фразеологiзму: der lachende Dritte - третя особа, що мае вигоду вщ бо-ротьби двох супротивнишв.
Характерно, що часто наслвдком оно-масiологiчно! iмплiкацi! мотивацшно! бази фразео-логiзмiв з компонентом на позначення звучания е затемнения первинного сценарш етносвiдомостi, що призводить до втрати мотивацiйних зв'язк1в, тому при встановленш мотивацй' таких фразео-логiзмiв необхiдно iнтегрувати синхронний та дiахронний пiдхiд для вiдстежения загальних тен-денцiй номiнацi!. Дiахронний пвдхвд використо-вуеться виключно для виявлення тiе! когнiтивно! структури, що стала базою ономасюлопчно! струк-тури фразеолопчного знака. Так, пiдгрунтям фра-земи (einen Heidenlärm machen - зчиняти страшенний галас) е обряд як вихщний когштив-ний сценарiй. Провiвши дiахронний анал1з, який спрямований на вивчення iсторичних подiй, ри-туал1в, звича!в, вiруваиь та мiфiв (у цьому випадку звича!в та вiрувань), значения стае зрозумiлим. Тут
мова вде про важливу для народно! сввдомосп за-хисну функцш звуку. Щоб прогнати злу силу язич-ники (die Heiden) шдтмали страшенний галас за допомогою найрiзноманiтнiших приладь та шстру-ментiв. Чим сильшшим вони створювали галас, тим слабшими, за !хшми вiруваннями, ставали вщьми та рiзного роду демони. Примiром, фразеологiзмам (einen Piep haben - бути диваком, мати пунктик чи bei dir piept's wohl/piept es wohl - чи ти з глузду з'!хав) передували народш вiрування германцiв в те, що душевш хвороби людини викликають злi духи або пташки, як1 сидять в головi людини i дуже чхають, пищать або цвiрiичать(«piepen»- пищати, цвiрiнчати про птах1в), тим самим спричиняють ро-зумовi вiдхилення.
На синтаксичному рiвнi компресивнi ме-хашзми як вияв мовно! економп уможливлюють позначення компонентом речення тiе! диктумно! позицй, яко! вiн за умови розгортання синтаксич-ного вiдповiдника не ми- би займати, наприклад, der Ton macht die Musik - устх висловлювання, пре-зентацп або розмови полягае бшьшою мiрою в правильно пщбраних аргументах та побудовi висловлювання, виступу. На нашу думку, стереотипи як стшш фшсоваш структури свiдомостi, також iм-плiкують iнформацiю та знания про навколишнш свiт.
Питання визначення ономасшлопчного базису (ономасiологiчно! бази) е дискусшним у лiнгвiстицi, оск1льки базис встановлюеться в залеж-ностi вщ трактування науковцями ономасiологiчно! категорй, яка сшввщноситься з поняттями: про-цесуальшсть, предметнiсть, ознаковiсть та !х рiзно-види, тобто лексична одиниця в функцп конкретно! частини мови [18, c. 112]. Примiром, iменник по-трiбно квалiфiкувати як частину мови, ядерна зона яко! мае змют предметностi як прототипну кате-горш, прикметники - домiнаиту ознаки, дiеслова -процесуальностi, числiвники - кшькосп, адже, як вважае О. С. Кубрякова, неможливо здiйснити мов-ний акт найменування, не пiзнавши в ньому предмет або процес, ознаку чи стан, дiю чи властивють [26, с. 171.]. Дослщниця обстоювала принцип концептуального тдгрунтя частин мови, тому грама-тичш категорй' та частини мови, на !! думку, по-виннi розглядатися в аспект! моделювання свщо-мосп, як вектори внутрiшнього лексикона [ 37, с.10].
Проте не всi категорй' свiдомостi послiдовно корелюють iз наявними у мовi частинами мови, примiром, прислiвник в нiмецькiй мовi об'еднуе категорй' iнтенсивностi, шлькосп, мети, якостi, часу, мiсця, причини; прикметники можуть представляти як якосп, так i рiзномаиiтнi ввдношення, однак усе, що е в системi частин мови, ввдповщае певним ка-тегорiям свiдомостi. £ очевидним, що оно-масiологiчнi категорй' допомагають прогнозувати появу номiнативних одиниць. Те, що повинно отри-мати назву включаеться в певний поиятiйний клас, який мае в мовi свое категоршне вираження, а далi в рамках цього класу входить в ономасюлопчну структуру найменування. Не випадково, О. Кубря-
кова наголошувала на тому, що в ономасюлопч-ному напрямi проблема ввдмежувань частин мови ввд шших вирiшувалася за рахунок визнання для кожно! частини мови и головного концепту [21, с. 137]. У зв'язку з вище сказаним, беручи до уваги категоршну приналежиiсть фразеологiзмiв, ввдповщно до морфолопчно! парадигми видшяемо субстантивнi, дОеслОвш, ад'ективш та адвербОальш фразеолопчш одинищ, як1 утвореш певними типами моделей. АдвербОальш фразеолопчш одинищ, примОром, не достатньо яскраво виражеш в морфолопчному плаш. Така обмеженють морфо-лопчних властивостей фразеолопзму, як вважае В.П. Жуков, зумовлена наслвдком протирОччя мОж багатокомпонентшстю складу фразеолопзму та цшсшстю його значення [15, c. 229]. Думаемо, якщо у певно! групи фразеолопзмОв Омплщитш компоненти значення асоцшються з уам його складом, при чому смислова та граматична домшанта звороту не виокремлюеться в одному Оз компонентов фразеолопзму, а визначаеться цшсним його значенням, на яке проектуються сло-товО позицй' рОвня якосп, кшькосп, часу чи мюця, в такому випадку так1 фразеолопчш одинищ ввдно-симо до адвербОальних. Варто зазначити, що шль-шсш та яшсш значенення не так часто виступають в чистому виглядО, оск1льки шльшсш та яшсш характеристики псно пов'язаш м1ж собою, що можна спостертати у наведених нижче прикладах.
Вщповвдно до вище сказаного, слотовО позицй' рОвня якостi в ФОКЗ можуть бути представлеш такою моделлю адвербОальних фразеолопчних одиниць :
Prap + S obl + S: mit Ach und Krach -насилу; mit Klavier und Geige - грандюзно, чу-дово; mit Pauken und Trompeten - цшком, зовсОм; mit Sang und Klang - з музикою, з шумом i гамом; Knall und Fall - враз, негайно, рап-том. ПримОром, рОвень KrnbKocmi, в якому вирОзняеться компонент штенсиву представлений в категорй прислОвника моделлю Prap+Sobl : zum Schießen, zum Piepen, zum Quiken - дуже комОчно, смшно; im Husch; in einem Husch - миттю, вмить. Так само категорОя часу вербалОзуеться ад-вербОальними фразеолопчними одиницями у формО граматично! моделО Prap+Adj+Sobl: beim ersten Hahnenschrei - вранщ.
СлотовО рОвш якостi проектуються i на ад'ективш фразеолопзми, за допомогою яких забезпе-чуеться зв'язок з прикметником. Так1 фразеолопзми беруть на себе функцш ввдношення ознаки до предмета чи особи. СлотовО позицп якосп в проекций на фразеолопчш одинищ з компонентом на позначення звучання виявляють конекцп з рОзними рОвнями структури знань про позначене. У нашому дослщженш фразеолопчних одиниць виявлено конекцп рОвня якосп з рОвнем суб'екпв, знакова ре-презентащя яких визначатиметься типом !х вщно-шень: Adj+Konj+S [Vergleichgruppe]: brummig wie ein Bär - буркотливий, незадоволений; schweigsam wie ein Stockfisch - шмий як риба.
Процесуальтсть представлена рiвнем преди-катiв, яш перебувають у конекцiях з суб'ектами, через як i подаеться !х диференцiацiя [27, c. 134] Вщповвдно до когнiтивного подiлу предиката та !х конекцiй з рiвнем суб'ектiв, який запропонував Ф.С. Бацевич [5] нами видiленi предикати: 1) псимчно!' дiяльностi (вiдчуття, почуття, емоцшний стан, преживания, бажания), 2) сощально! дiяль-ностi (сощально! поведiнки, сощальних дiй), 3) штелектуально! дiяльностi (мовленневi ди), 4)фiзично! дiяльностi (фiзiологiчнi дй' та процеси, специфiчно! фiзично! дй), як1 представленi грама-тичними моделями:
1) Sa + V
Alarm schlagen - die Aufmerksamkeit auf etw. Gefahrliches, bedrohliches lenken; Schellen kloppen -bei jmdm. an der Tur klingeln und dann weglaufen; den Mond anbellen - heftig schimpfen, ohne damit etwas zu erreichen; Trubsal blasen - in trauriger Stimmung sein;
2) Präp + S obl + V
in die Trompete stoßen - prahlen, großsprecherisch reden; bei Petrus anklopfen - sterben; mit den Wolfen heulen - sich der Mehrheit [aus Opportunismus] anschließen; auf die Pauke hauen - 1.ausgelassen feiern 2.angeben
3) Adj + Sa+ V
eine scharfe Klinge schlagen - 1.in einer Auseinandersetzung, Diskussion ein gefahrlicher, aggressiver Gegner sein; 2. gut fechten; die erste Geige spielen
- die führende Rolle spielen, tonangebend sein; die zweite Geige spielen - eine untergeordnete Rolle spielen);
4) Sa + Konj + Sn/Sa + V
Ach und Weh schreien - jamern und klagen; Mord und Brand schreien - entsetzt um Hilfe schreien; Rotz und Wasser heulen - laut, sehr heftig weinen;
5) Sa + V+V
nur noch Scheiße brüllen können - heftig und vol-lig unkontrolliert lachen müssen; einen Puff vertragen können - nicht zimperlich sein;
6) Sa+ (Präp+ S obl) + V + V
die Engel im Himmel singen hören - starke Schmerzen empfinden; die Kassen klingeln lassen - fur hohen Umsatz sorgen;
7) Adj + S + Präp + Pron + V+V
eine verwandte Saite in jmdm. aufklingen lassen -jmdn., weil er ahnlich deutet oder empfindet, ansprechen, Sympatie empfinden lassen.
8) Pron + V+ ( V )
es krachen lassen - kraftig feiern , etw. sausen lassen ( auf etwas verzichten); etwas austrompeten - unangebracht eine Nachricht
9) Pron+ Sa+V+V
sein Pulver verschossen haben - seine Moglich-keit erschopft haben
10) V + Konj + Präp + S obl [Vergleich-gruppe]/Konj + S +V
brullen wie am Spieß - sehr laut und anhaltend schreien; brullen wie ein Stier - lauthals schreien; reden wie ein Wasserfall - sehr viel, ununterbrochen reden, wie eine Bombe einschlagen
- вибухнути як бомба; heulen wie ein Schlosshund -
laut weinen
Вщстеживши в нашому дослвдженш проекцш суб 'ектних слота на значения фразеолопчних оди-ниць дослвджувано! групи, нами визначено суб-стантивш фразеолопзми, граматичною домшантою яких виступае iменник. Рiвень суб'ектних слота «схоплений» формою знака виступае в ролi грама-тично! домшанти звороту та представлений агенти-вом (активний дiяч, ютота), елементивом (активний дiяч-неiстота) та експерiентивом (носш псимчного, емоцшного сташв) в таких гаpматичних моделях:
1) Adj [Part] + Sn
der lachende Dritte - aus der Auseinandersetzung anderer den Nutzen Ziehender; die lachenden Erben -die Nutzgenießer einer Erbschaft; das schreiende Unrecht - bitteres Unrecht; klingender Frost- скрипучий, трюкучий мороз дуже холодно vielsagendes Schweigen - красномовне (багатозначене) мовчання; blinder Alarm - grundlose Aufregung, Beunruhigung, der letzte Heuler - etw. besonders Anerkennenswertes, Bewundertes, falscher Zungenschlag - Äußerung, ungeschickte Formulierung, die etwas suggeriert, was jmd. nicht wirklich meint, was nicht zutreffend ist; die alte Geige - знев. стара тсня, стара iсторiя;
2) S + Konj + S (S + Präp + S obl)
Heulen und Zahneklappern - große Furcht, großes Entsetzen) - великий страх, жах Schuß in den Ofen -ein totaler Fehlschlag (тотальний промах, невдача).
Отже, беручи до уваги ввдсутшсть у фразеолопчних одиницях ономасшлопчних базист морфемного статусу, ми розглянули базис до-слвджувано! групи фразеологiзмiв як семантико-граматичний зв'язок компонента сполук, який представлений деякими групами моделей.
Щдводячи тдсумки нашо! науково! розвщки, необхвдно зазначити, що ономасюлопчна структура фразеолопчних одиниць тюно зв'язана з гра-матичною, семантичною структурою та моти-вацшною базою майбутнього найменування, з яко! надалi вибираються мотиватор чи мотиватори, iншi компоненти бази iмплiкуються. Чимало до-слiджуваних фразеологiзмiв мають синтактико-подiбну мотивацiйну базу, однак б№шють створена на пiдставi несинтактикоподiбно! iнтеграцi! пропозицiйноi iнформацii з образною. Аналiз складникiв ономасiологiчно! моделi дозволяе врахувати важливi аспекти процесу номшацп та проаналiзувати рух думки номшатора в процесi творення назви.
Список лiтератури
1. Алефиренко Н. Ф. Спорные проблемы семантики / Н. Ф. Алефиренко. - Москва: Гнозис, 2005. - 326 с.
2. Алефiренко М. Ф. Теоретичш питания фра-зеологп / М. Ф. Алефiренко. - Харшв: Вища школа, 1987. - 136 с.
3. Архангельська А. М. До питання про засади побудови загально! ономасюлопчно! моделi номiнацii / А. М. Архангельська. // Мовознавство. -2007. - №4. - С. 20 -35.
4. Бахтияров О. Г. Постинформационные технологии: введение в психонетику / О. Г. Бахтияров.
- К: Университет эффективного развития. Школа активного сознания (ШАС), 1997. - 87 с
5. Бацевич Ф.С. Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии / Ф. Бацевич, Т. Космеда.
- Львов: Свит, 1997.- 392 с.
6. Бергсон А. Собрание сочинений: в 4-ох т.: Т. 1. Опыт непосредственных данных сознания. Материя и память./ А. Бергсон. - Москва: Московский клуб, 1992. - 336 с.
7. Богданов В.В. О трех аспектах организации предложения как знакового объекта//Структурная и прикладная лингвистика.- Л., 1987.- Вып. 8.
8. Виноградов В. В. Очерки по истории русского литературного языкаХУП—XIX вв / В. В. Виноградов. - Москва: Высшая школа, 1982. - 529 с.
9. Гадамер Х.- Г. Истина и метод: основы философской герменевтики / Х.- Г. Гадамер. - М: Прогресс, 1988. - 700 с.
10. Жаботинская С.А. Ономасиологические модели в свете современных школ когнитивной лингвистики // С любовью к языку. Сборник научн. трудов. - М.-Воронеж: Ин-т языкознания РАН, Воронежский ГУ, 2002. - С. 115-123.
11. Жаботинская С. А. Когнитивные и номинативные аспекты класса числительных / С. А. Жабо-тинская. - М: МГЛУ, 1992. - 336 с.
12. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети / С. А. Жаботинская. // Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознав-ства.- Одеса.: Астропринт, 2004. - №9. - С. 81-92.
13. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вюник Черкаського ун-та. Сер. Фшолог. науки. - Черкаси, 1999. - Вип.11. С. 12-25.
14. Жаботинская С.А. Homo nomine pecuniae ludens (Человек, играющий именем денег) // Вестник Киевского лингвистического университета. -1997. - № 1/1. - С. 25-32.
15. Жуков В. П. Русская фразеология / В. П. Жуков. - Москва: Высшая школа, 1986. - 310 с.
16. Кардаш Л. В. 1мплтащя як особливий зааб передачi шформацп / Л. В. Кардаш. // Молодий вче-ний. - 2014. - №12. - С. 217-220.
17. Кияк Т. Р. Мотивированность лексических единиц / Т. Р. Кияк. - Львов : Выща школа, 1988. -161 с.
18. Косых Е. А. Русская ономасиология / Е. А. Косых. - Барнаул: АлтГПА, 2013. - 118 с.
19. Кубрякова Е. С. Словосложение как процесс номинации и его отличительные формальные и содержательные характеристики / Е. С. Кубря-кова // Теоретические основы словосложения. - Пятигорск : ПГПИИЯ, 1988. - С. 3-23.
20. Кубрякова Е. С. Производное как особая единица системы языка / Е. С. Кубрякова // Теория языка. Англистика. Кельтология / Е. С. Кубрякова. -Москва: Наука, 1976. - С. 76-83.
21. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения / Е.С. Кубрякова. - М.: Институт языкознания РАН, 1997. - 327 с.
22. Кунин А. В. Фразеология современного английского языка / А. В. Кунин. - М: Международные отношения, 1972. - 289 с.
23. Никитин М. В. Курс лингвистической семантики / М. В. Никитин.- СПб.: РГПУ им. А.И.Герцена, 2007. - 819 с.
24. Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения / М. В. Никитин. - М. : Наука, 1988. - 168 с.
25. Попова З. Д. Очерки по когнитивной лингвистике / З. Д. Попова, И. А. Стернин. - Воронеж: Истоки, 2001. - 189 с.
26. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира / отв. ред. Б. А. Серебренников. - М. : Наука, 1988. - 216 с.
27. Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология / Е. А. Селиванова. - К. : Изд-во украинского фитосоциологического центра, 2000. - 248 с.
28. Селiванова О. О. Нариси з украшсько1 фра-зеологп (психокогштивний та етнокультурний ас-пекти) / О. О. Селiванова. - К.-Черкаси: Брама, 2004. - 276 с.
29. Селiванова О. О. Сучасна лшгвютика: напрями i проблеми / О. О. Селiванова. - Полтава: Довшлля, 2008. - 712 с.
30. Тараненко А. А. Языковая семантика в ее динамических аспектах / А. А. Тараненко. - К: На-укова думка, 1989. - 256 с.
31. Ужченко В. Д. Украшська фразеолопя / В. Д. Ужченко, Л. Г. Авксентьев. - Харшв: Основа, 1990. - 167 с.
32. Шиффман Х. Р. Ощущение и восприяти / Х. Р. Шиффман. - СПб: Питер, 2003. - 938 с.
ЗЗ.Чейф У. Л. Значение и структура язика / У. Л. Чейф. - М. : Прогресс, 1975. - 482 с.
34. Юнг К. Г. Сознание и бессознательное / К. Г. Юнг. - Санкт-Петербург: Университетская книга, 1997. - 544 с.
35. Юнг К. Г. Структура психики и архетипы / К. Г. Юнг. - М: Академический проект, 2015. - 328 с.
36. Dokulil, M. Ke koncepci porovnavaci charachteristiky slovenskych jazyku v oblasti "tvoreni slov" / М. Dokulil // Slovo a slovesnost. - 1963. - № 2. - S. 7-46.
37. ^bräkova E. the parts of speech in Word-formation processes and the linguistik model of the world/ E. ^bräkova //Beiträge zur Erforschung der deutschen Sprache.- Leipzig, 1989. - Bd. 9. S. 10-13
38. Pylyshin Z.W. Computational processes in human vision: an interdisciplinary perspective.-Norwood, 1988.
