CC BY
4
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 1, 2020
УДК 340.1
Михайло Кельман
Навчально-науковий шститут права, психологи
та шновацшно! освгш Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка", професор кафедри теори, юторп та фшософи права
д-р юрид. наук, професор
1гор Коваль
Навчально-науковий шститут права, психологи
та шновацшно! освгги Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", доцент кафедри теори, юторп та фшософи права,
канд. юрид. наук
Ростислав Кельман
Навчально-науковий шститут права, психологи
та шновацшно! освгш Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", студент магiстратури
ДО ПИТАННЯ, ЧИ СПРАВД1 ДЕРЖАВН1 СУВЕРЕН1ТЕТИ ВТРАЧАЮТЬ СВОЮ МЕНТАЛЬН1СТЬ?
http://doi.org/10.23939/law2020.25.048
© Кельман М., Коваль I., Кельман Р., 2020
У статт подано теоретико-правову характеристику суверештету сучасних держав iз урахуванням його видiв та особливостей його розвитку пщ впливом деяких процеав, що вiдображаються на його змiстi. А також визначено чинники втрати суверештету державами.
Ключовi слова: суверештет, народний суверенiтет, державний суверенiтет, глобашзацшш процеси, правовий менталiтет.
Постановка проблеми. Процеси, що вщбуваються у сучасних державах, е свiдченням глобалiзацi! i кризи полiтично-правово! концептуалiзацi! суверенiтету. I! критичне переосмислення призводить до того, що ниш слабкють держави доцшьшше розглядати як !! неспроможнiсть. Тут потрiбно розумiти, якi можливостi держава мае або не мае, мiру, якою вона щось може чи не може зробити поряд з шшими суб- або наднацюнальними гравцями. Маемо на уваз^ недержавнi громадсью об'еднання, рiзнi мiжнароднi органiзацi!, з якими певна держава дшить або змушена дiлити свiй суверенiтет та багато рiзних функцiй, що зазвичай асоцдаються з нею. Недостатньо просто сказати, що держава слабка, коли вона не здатна забезпечувати певш царини життя на такому рiвнi, як очшують вiд сучасно! захщно! кра!ни.
Ниш доволi багато кра!н свпу полгтично контролюють тiльки частину свое! територи i населення, надають державнi послуги й можуть захистити лише частину власних громадян чи якусь !х групу. Бувае й так, що держава контролюе кордони, але не монетарну та фюкальну системи, як це вщбуваеться в Грецп, де вони перебувають пiд контролем МВФ, Свропейського Центробанку та СС. В 1нди сьогоднi частину територи контролюють мао!сти, проте вона цiлковито тримае в руках сво! фiскальну та монетарну системи. В Афганюташ частина населення i територи перебувае пiд владою "Талiбану". У Туреччинi де-факто частина територи пiд владою Курдсько! робггаичо! партИ, потужного сепаратистського руху, який ставить тд питання 11 суверештет. Бiльшiсть африканських кра!н контролюе сво! кордони, полггику та населення також лише частково.
Аналiз дослiдження проблеми. Теоретико-методолопчним пiдrрунтям пiдготовки ще! статп стали працi вiтчизняних науковцiв, серед них: Я. Дашкевич, Ю. Шаповал, В. Сергiйчук, Р. Сербин, С. Грабовський, В. Овшенко, В. Селiванов, С. Шевчук, М. Онiщук та ш.
Метою статтi е дослщити втрату суверенiтету сучасними державами.
Виклад основного матерiалу. Обмеженi можливостi держави або державш функци вказують на той факт, що державне управлшня на згаданих теренах вщбуваеться за участю й шших гравцiв. Це можуть бути мiжнароднi оргашзаци, приватш iнiцiативи, як-от недержавнi громадськi об'ед-нання. НГО, якi надають багато сервюв у рiзних куточках планети, мультинащональш корпораци, польовi командири, приватш армп чи ополчення, як у багатьох африканських кра!нах. Останнi вимагають плати, але взамш забезпечують захист як бiзнесу, так i населення. Отже, складаеться ситуащя, коли держава дшить свою владу й повноваження з шшими гравцями [1, с. 76].
Аналiз лiтератури дае тдстави говорити, що бiльшiсть кра1н свггу так чи iнакше живе ниш в умовах фрагментарного суверештету. I справд^ у такому станi ниш перебувае бшьшють суспiльств i держав, тому що вс дивляться й хочуть жити так, як живе щонайбшьше десяток розвинених кра1н свпу. Не варто запитувати, добре це чи погано. Доцшьшше поцiкавитися: а з чим конкретно в цьому разi ми маемо справу й чому суверештет наших держав е частковим, фрагментарним? У ви-падку кра1н Захщно! та Центральное' Свропи 1хнш суверенiтет е неповним через те, що вони передали його частину наднащональному керiвному органовi, об'еднавшись у СС. Але така часткова втрата суверештету не мае шчого спшьного з його фрагментацiею через диктат МВФ та шших мiжнародних оргашзацш, якi можуть нав'язувати державi певнi ди. Гравцями субнащональ-ного рiвня е НГО, що займаються своерщним аутсорсингом державних послуг, або польовi командири, якi контролюють частину територи або населення. Як вщомо апарат держави так чи шакше пiдзвiтний сво1м громадянам, котрi його обрали. А ось пщзвншсть МВФ чи Свропейському Центробанку громадянам кра1н, яким вони диктують сво! умови, е вельми проблематичною.
Тому важливо зрозумни динамшу та способи обмеження державносп й державного суверештету, тобто те, яю з них е цшковито новими, а яю наслщком правового плюралiзму, коли на однш i тiй самiй територи дiяло рiзноманiгтя законiв. Це те, що свого часу вщбувалося в колошальнш Африцi чи 1ндп i що детально описали соцiальнi антропологи. Завдяки цим описам можна зрозумгш, чим множиннють законiв в^^зняеться вiд державно1 монополи на ушфшоване законодавство та право вдаватися до сили.
Ще одна проблема, про яку ми маемо дуже серйозно помiркувати, це те, що державам так чи шакше доводиться дшитися своею владою, щоб надати населенню т послуги й захист, на яю воно очшуе. На одному полюс позадержавних гравцiв маемо НГО, на другому - приватш армп та польових командирiв. Хто i як може змусити !х вщповщати за сво! ди?
Цiлком очевидно, що в модернш системi державносп, до яко!, як усi розушють, прямуе весь свiт, вiдбуваються зрушення. У класичнiй теори модершзацп 1960-х роюв був такий пункт, що вс кра!ни свiту (навiть комушстичш) рано чи пiзно досягнуть такого рiвня розвитку, як Нiмеччина,
Франщя або США. Згщно з щею теорiею решта свiту з часом мала бути такою самою, як Свропа, тобто Старий свп\ Цього не сталося. Натомють виявилося, що держави мають ще дiячiв недержавного сектору, якi впливають на подi! в них. 1хню роль можна оцiнювати по-рiзному. Очевидно, що польовi командири й приватш армi! - це величезна проблема. I водночас постае запитання: а чи добре те, що держави дшяться сво!м суверештетом iз МВФ чи НГО, для !хшх громадян? На наше переконання так не здаеться. Не все просто й з НГО, що надають послуги населенню, яю мала б надавати держава. Кому щ недержавш оргашзацп та мiжнароднi агентства пiдзвiтнi? Керiвництво держави так чи iнакше пщзвггае сво!м громадянам, котрi його обрали. А ось шдзвггають МВФ чи Свропейського центробанку громадянам кра!н, яким вони диктують сво! умови, е вельми проблематичною. Як i шдзвггають НГО громадянам, котрим вони надають послуги. Громадянин мае право отримати вщ свое! держави певний перелш послуг, яю остання може надати в раз^ якщо повно-цiнно функцiонуе. НГО - це недержавш, приватш оргашзацп, неприбутков^ яю опiкуються зде-бiльшого питаннями освгга та охорони здоров'я. Але ж !х не обирають, вони закрит для публiчних перевiрок, мають справу iз закордонними фiнансовими дотацiями. Питання в тому, яким чином громадяни можуть вимагати вщ них прозоросп та пщзвггаосп [2, с. 123].
Звичайно, аргументом е те, що краще вже нехай послуги надають НГО, шж узагалi нiхто. У цьому сенс дiяльнiсть НГО нацюнального рiвня е прозорiшою, нiж мiжнацiональних, як-от благодiйна фундацiя Бiлла Гейтса чи iншi приватнi доброчиннi оргашзацп, яю борються з малярiею чи надають медичну допомогу хворим на В1Л/СН1Д, бо держава з рiзних причин не здатна цього робити. Але ж пщвшеними лишаються питання прозоросп НГО та !хньо! залеж-ностi вiд закордонно! фiнансово! допомоги. Якщо ми все ж таки визнаемо, що багато кра!н не можуть повнютю забезпечувати сво!х громадян ушм тим, чим повинна забезпечувати держава, i що надання принаймш частини державних послуг беруть на себе НГО, дютаемо низку нових проблем. Це дшснють, в основi яко! iдея про те, що держава сьогодш мае припинити обслу-говувати сво!х громадян, передати надання частини послуг приватним виконавцям, яю е ефек-тивнiшими й коштують дешевше. Отже, логiчним кроком кра!н, що лiбералiзуються, е прива-тизащя сфери надання державних послуг.
Чи можемо говорити про фрагментащю державних суверештеив у нинiшньому свiтi як певне перехщне, скороминуще явище?
Ми переконаш, що це не тимчасовий зб^ обставин. Цiлком можливо, що навпь у най-ближчому майбутньому збшьшаться кiлькiсть i рiзноманiття приватних, позадержавних гравщв, якi обмежать державний суверенитет за багатьма параметрами. Наслщки цього для дотримання прав громадян i пiдзвiтностi, прозоростi демократичного врядування е надзвичайно негатив-ними. На жаль, ми недостатньо серйозно ставимося до ситуаци, у яку потрапили. Для громадян ие! чи шшо! держави майже неможливо домогтися шдзвггаосп тих, кого вони не обирали й кого не можуть ретельно перевiрити. Полпиюв вони обирають, а на iншi гшки влади, яю не обирають, як-от полiцiя, впливають через доступ до шформаци про !хню дiяльнiсть. Натомiсть iз недержавними гравцями це практично нереально. Як побудувати таю шституцшш й правовi мехашзми, щоб вони хоч якось були шдзвпними, наразi не зрозумшо. Усе це пiдривае розвиток демократичного врядування у свт.
Власне, маемо такий парадокс: з одного боку, поширення формально! демократi!, а з другого -збшьшення кiлькостi нелептимних iз погляду демократi! гравцiв, яю своею дiяльнiстю порушують основи демократи. Але практично всi ми залежимо вщ них, бо так чи шакше споживаемо послуги, якi вони надають. У багатьох кра!нах вщ мiсцевого вiйськового ватажка, вiд його настрою банально залежить, захистить вш населення, життя i статки людей чи ш.
Виникае цiлком лопчне запитання чи держава як гравець, захищае сво!х громадян, на контрольованих "1Д1Л", "Талiбаном", сепаратистами на Сходi Укра!ни територiях, чи нi? Чи
належать вони до згадано1' нами ^упи локальних вшськових ватажюв як одна з тих фpакцiй, що безпосеpедньо впливають на фpагментацiю деpжавних сyвеpенiтетiв?
Зазначимо, що на обпаленому вiйною Сходi Укpаïни ситyацiя така сама, як на Близькому Сходi чи в контpольованих маоютами центpальних pайонах 1ндп. Рiч y т1м, що вс вони пеpе-бувають мiж двох озбpоeних сил, яким так чи шакше мають доводити свою лояльнють i щоpазy pозвiювати пiдозpи в тому, що ^ацюють на благо однieï стоpони конфлiктy пpоти шшог Знаeте, y ситyацiï вiйськового конфлшту чи гpомадянськоï вiйни неможливо збеpiгати нейтpалiтет i далi жити так, шби нiчого не вiдбyваeться, бо осколкам снаpядiв усе одно, y кого влучати. "Щ1Л" i "Талiбан" e втiленням негpомадянського сyспiльства. Таю оpганiзацiï e недеpжавними й неpинко-вими, але хочуть набути функцш деpжави. У цьому сенсi вони в^^зняються вiд НГО. На нашу думку, це антисуспшьш оpганiзацiï, тому що нехтують пpавами людини, демо^атичними ^ак-тиками. Вони також можуть бути тpетiм сектоpом, але з ^омадянським сyспiльством аж нiяк не пеpетинаються. "1Д1Л" i "Талiбан" - наднацюнальш сyб'eкти, бо цi оpганiзацiï пpетендyють на ствоpення iсламiстських деpжав на теpитоpiï кiлькох кpаïн Близького Сходу та Сеpедньоï Азiï [3, с. 43-78].
У класичному pозyмiннi деpжава, ïï силовi вiдомства й аpмiя мають захищати сво1'х ^омадян. Пpоте пiд час Революцiï пдносп yкpаïнськi деpжавнi силовi стpyктypи pозстpiлювали цивiльних y центpi Киeва. Ми пеpеконанi, що y гpомадян, y таких випадках, повинш бути можливють i пpаво на захист себе та своeï теpитоpiï. Зокpема, коли йдеться ^о такi ситyацiï, яка склалася на Донбасс Також важливим e питання довipи. Якщо ^омадяни не довipяють свош деpжавi, ïï шститутам, таким як полiцiя або соцслужби, вiд котpих залежить ï^ra безпека, а вipять лише членам своeï pодини, дpyзям, знайомим, то маeмо пpоблемy з побудовою нового суспшьства в деpжавi, де пyблiчнi iнститyцiï не пpацюють або ^ацюють для отpимання власного зиску. З цieю пpоблемою стикаються навiть легитимно обpанi ypяди, яким висловлюють недовipy, бо вони недостатньо pепpезентyють piзнi гpyпи сyспiльства й не ^ацк^ть для спiльного блага. Можемо вести мову пpо клептокpатiв та олiгаpхiв. Гpомадяни, якi не довipяють таким ypядам, на що мають цшковите пpаво, ствоpюють власнi механiзми, коли зб^ають зi свiтy по копшщ, щоб споpядити тих, хто захищаe кpаïнy, як це вiдбyваeться в У^аш.
Гpомадянське сyспiльство - це не деpжава й не pинок. Чи e воно наглядачем деpжави i ïï монетаpноï системи, бо виконye багато фyнкцiй деpжави, яких вона не виконye? Чим e те ^омадянське сyспiльство, пpо яке тут стшьки сказано? Вiдомо, що в Укpаïнi до нього заpаховyють i бiзнес. У свiтi уникають такого визначення, бо, на наш погляд, суспшьство, пpо яке говоpимо, -це тpетiй сектоp поpяд iз деpжавою i pинком. 1нколи запитують: а чи e цеpковнi оpганiзацiï части-ною гpомадянського суспшьства? Це залежить вщ часу й пpостоpy. В Укpаïнi - так, бо йдеться ^о оpганiзацiï, яю не e анi деpжавними, аш pинковими. Водночас y Росiï - ш [4, с. 67, 5, с. 43-54].
На яю виклики, о^м збiльшення кiлькостi недеpжавних суб^кив, що впливають на долю тих чи шших деpжав, потpiбно зважати в умовах, коли деpжавнi сyвеpенiтети втpачають свою монолiтнiсть?
На нашу думку, потpiбно зважати на пош^ення бiдностi, збiльшення пpipви мiж багатими та бщними як yсеpединi суспшьства, так i мiж сyспiльствами. Разом iз piвнем бiдностi зpостаe завоза застосування агpесiï, що частково пов'язана з бщшстю. Хоча заpаз по всьому свiтy точаться вiйни, яю безпосеpедньо не пов'язанi з цим питанням, зо^ема в Укpаïнi та ^piï. Це pадше геополiтично забаpвленi конфлiкти, y яких не йдеться ^о неpiвнiсть. Вiд хаpактеpy вшни не змiнюeться ïï суть: геополгтичш амбiцiï pозв'язyють збpойнi конфлiкти, яю ставлять пiд yдаp цiлi наpоди й кpаïни, i це лише збiльшye гpадyс насильства.
Висновки. Те, що вщбуваеться ниш у cbítí, не можна назвати поверненням до середньовiччя чи до феодалiзму. Це радше повернення до iмперiалiзму та колонiалiзму в ïxmx нових формах. Ми не випадково згадали про правовий плюралiзм, який був у вшх колонiях, коли суверенитет Tieï чи iншоï колонiзованоï держави частково перекривався повноваженнями й владою iншоï. Нинi маемо транснащональш корпорацiï, якi використовують силу своïх краïн, щоб установити вигiдний œ6i контроль за кордоном, але при цьому податюв у себе вдома не сплачують. Це випадок, коли державш та корпоративнi iнтереси зрощуються, що небезпечно. 1нший небезпечний чинник -нездорове нагштання геополiтичних амбщш.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Матузов Н. И. К вопросу о суверенитете личности // Правоведение. 1994. № 4. С. 3-14. 2. Байтин М. И. Сущность права (современное нормативное правопонимание на грани двух веков). М.: ООО ИД "Право и государство". 2005. 449 с. 3. М1жнародне право. Шдручник. Кшв, Алерта, 2008. 412 с. 4. Хантингтон. C. Третья волна демократии // Теория и практика демократии. Избранные тексты / под ред. В. Иноземцева и Б. Капустина. М.: Ладомир, 2006. 610 с. 5. Антонович М. Демократичний розвиток держави: здобутки i проблеми // Право Украши. 2003. № 12. С.25-31. 6. Рабшович П., Венецька О. Мiжнароднi стандарта прав людини: загальш ознаки, поняття. ЮВУ, № 49 (910), 8-14 грудня 2012 р. С. 6.
REFERENCES
1. Matuzov N. Y. K voprosu o suverenytete lychnosty // Pravovedenye. 1994. No. 4. S. 3-14. 2. Baityn M. Y. Sushchnost prava (sovremennoe normatyvnoe pravoponymanye na hrany dvukh vekov). M.: OOO YD "Pravo y hosudarstvo". 2005. 449 s. 3. Mizhnarodne pravo. Pidruchnyk. Kyiv, Alerta, 2008. 412 s. 4. Khantynhton. C. Tretia volna demokratyy // Teoryia y praktyka demokratyy. Yzbrannbie tekstbi / Pod red. V. Ynozemtseva y B. Kapustyna. M.: Ladomyr, 2006. 610 s. 5. Antonovych M. Demokratychnyi rozvytok derzhavy: zdobutky i problemy // Pravo Ukrainy. 2003. No. 12. S. 25-31. 6. Rabinovych P., Venetska O. Mizhnarodni standarty prav liudyny: zahalni oznaky, poniattia. YuVU, No. 49 (910), 8-14 hrudnia 2012 r. S. 6.
Дата надходження: 29.01.2020р.
Михаил Кельман, Игорь Коваль, Ростислав Кельман
К ВОПРОСУ, ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ЛИ ГОСУДАРСТВЕННЫЕ СУВЕРЕНИТЕТЫ ТЕРЯЮТ СВОЮ МЕНТАЛЬНОСТЬ?
В статье представлена теоретико-правовую характеристику суверенитета современных государств с учетом его видов и особенностей его развития под влиянием некоторых процессов, отображаемых на его содержании. А также определены факторы потери суверенитета государствами.
Ключевые слова: суверенитет, народный суверенитет, государственный суверенитет, глобализационные процессы, правовой менталитет.
Muhaylo Kelman
Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education
Lviv Polytechnic National University d. Prof. ca. theory, history and philosophy of law
Igor Koval
Educational and Scientific Institute of Law, Psychology
and innovative education National University "Lviv Polytechnic", Associate Professor of the Theory, History and Philosophy Department
Ph.D.
Rostislav Kelman
Educational and Scientific Institute of Law, Psychology
and innovative education National University "Lviv Polytechnic", Master student
TO THE QUESTION WHETHER STATE SOVEREIGNS LOSE THEIR MENTALITY
The article presents the theoretical and legal characterization of the sovereignty of modern states, taking into account its types and peculiarities of its development under the influence of some processes that are reflected in its content. The factors of the loss of sovereignty by the states are also determined.
Key words: sovereignty, people's sovereignty, state sovereignty, globalization processes, legal mentality.
