CC BY
36Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 2. 2010 г. С. 261-268.
УДК 343.985
ДО МЕТОДОЛОГ1ЧНИХ ПРОБЛЕМ КРИМШАЛ1СТИЧНО1 ТЕОРП П1ЗНАВАЛЬНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1
Стратонов В. М.
Херсонський державний ушверситет, Херсон, Украта
Головною щеею дослщження е методи тзнавально! дiяльностi слщчого якi акумулюють зако-номiрностi, що лежать в основi практичного застосування засобiв i прийомiв розслiдування злочишв.
Ключов1 слова: розвиток, пiзнавальна дiяльнiсть, юридична наука, метод.
Маркс К. зазначав, що ютинним повинен бути не лише результат, але 1 шлях отримання такого результату [1, с. 7]. Це положення вщ1грае важливу роль у розслщуванш кримшально! справи в цшому та здшсненш тзнавально! д1яльносп зокрема. Адже ютинш знання можуть бути отримаш лише в тому випадку, коли для досягнення мети будуть використаш достов1рш методи тзнання. Питанню тзнання ютини придшяеться особлива увага, особливо в кримшалютищ. Адже анал1з практики показуе, що недосконале розслщування породжуеться помилками або неточшстю застосування метод1в розслщування, вщступом вщ закону, на шдстав1 якого щ методи використовуються.
Тому у найбшьш загальному плат науковий метод е теор1ею, шляхом тзнання, що становить собою систему кер1вних принцишв, правил наукового дослщження, вироблену на основ! тзнання об'ективних законом1рностей [2, с. 8990]. Але це зовшм не свщчить про тотожтсть даних понять. В юридичнш л1тера-тур1 висловлювались в цшому слушт думки, що методолопя е найзагальтшим науковим кер1вництвом до ди, яке становить концептуальну едтсть ряду моментов - щей, принцишв, метод1в тощо, яю складають базис (шзнавальний стрижень) пе-вно! системи знань, е найбшьш загальним вираженням способу виршення теоре-тичних або практичних завдань [3, с. 277; 4, с. 14; 5, с. 12; 6, с. 41-42].
Оскшьки методолопя не зводиться до просто! сукупносп ш окремих, ш зага-льних шдход!в, метод1в { прийом1в дослщження, а визначае можливост тзнання, Порубов М. I. цшком слушно зазначае, що меж !х застосування тд час розкриття { розслщування злочишв становлять собою певну свтооглядну настанову [7, с.10].
Як ми вже зазначали, галузев! юридичш науки мають певну едтсть !х теори та метод1в. На це неодноразово зверталася увага у фшософськш лтоературк «...теор!я одночасно е методом !, навпаки, метод - сутшсть теори. Це стосуеться будь-яко! науки» [8, с. 133]. Зокрема тд теор1ею ми будемо розумгти систему уза-гальненого достов1рного знання, яке вщдзеркалюе особливють об'екта (фрагменту дшсносп), що дослщжуеться, описуе, пояснюе та передбачае його внутршш зв'язки, закони функцюнування та розвитку.
Метод виконуе регулятивну функщю, визначае, як саме мае себе вести суб'ект стосовно предмета, що шзнаеться, яю операци та ди вш повинен здшснити, аби досягнути визначено! мети. Таким чином, теор1я описуе та репрезентуе предмет дослщження, а метод приписуе здшснення певних дш стосовно цього предмета.
У загальнш теори права методи, яю регулюють правовщносини, називають прийомами юридичного впливу, до складу якого включено комплекс юридичних засобiв [9]. Ми подiляeмо думку тих вчених (Лукашевич В. Г., Салтевський М. В., Солов'евич I. В.), як методологiю не зводять лише до сукупносп методiв або знань (вчень) про них [10, с. 24-28]. 1накше вщбуваеться змшування предмета дослiдження з отриманими знаннями щодо нього, з теорieю, яка розкривае його сутнiсть. Субординацiйний взаемозв'язок мiж методологieю та методами полягае в тому, що методологiю можна вивести як генеральний шлях шзнання, а методи ви-значають, яким чином йти цим шляхом.
У галузевих юридичних науках не розроблюють окремонаукову методолопю, а намагаються у сво!х конкретних дослiдженнях безпосередньо, без вщповщно! теоретично! трансформаци (адаптаци) застосовувати загальнонауковi методи чи методи, розробленi у сумiжних галузях знань. Наслiдки такого стихшного застосу-вання запозичених методiв, на жаль, не завжди сшвпадають з метою, що планува-лася [11, с. 78]. Семантичний аналiз термiнiв метод, спосiб, прийом i гносеологiчноl сутностi вiдображених ними понять у сферi розслiдування злочинiв показуе, що метод у перекладi з грецько! буквально означае «шлях до чого-небудь» [12, с. 214]. Звщси метод, як певний шдхщ до дiйсностi, у найбiльш за-гальному виглядi розглядаеться як зашб теоретичного або практичного дослiдження чи здшснення чого-небудь [13, с. 348]
Метод е евристичним, оскшьки вщбивае закономiрностi об'ективного свiту вiдповiдно до того, що людина повинна робити, щоб досягнути нового в шзнанш [14, с. 249-250]. При цьому головним, що характеризуе сутнють будь-якого методу, е вказiвка на його реманентний характер, на виконання методом функцп особливого засобу шзнання i перетворення дiйсностi. За образним визначенням Павлова Т., сутнють методу постае як «пересаджена» i «перекладена» в людськiй св> домостi об'ективна закономiрнiсть, що використовуеться свщомо i планомiрно як зашб пояснення i змiни свiту [15, с. 401].
Метод у кримшальному процес та кримiналiстицi нерозривно пов'язаний з впливом на суб'екпв кримшально-процесуальних правовiдносин. Тому у структурi методу ^м знання про об'ект, що шдлягае пiзнанню або перетворенню, мютиться правило (припис, рекомендацiя) про порядок (процедуру) роботи з ним. Останне формулюе основи рiзних вцщв дiяльностi в процесi пiзнавальноl дiяльностi органу розслщування. Але не можна вважати, що методи е шдставою для правового впливу одних суб'екпв на шших. Звичайно це далеко не так. Як за-значае Лобойко Л. М. , держава впливае на суб'екпв кримшального процесу шляхом правово! регламентацil кримiнально-процесуальноl дiяльностi, зокрема прав i обов'язкiв суб'екпв [16, с. 352].
На емшричному рiвнi кожний метод виступае як система правил i прийомiв (методика), вироблених для пiзнання практики, приписуючих, як належить дiяти в конкретнш обстановцi (ситуацil), якi засоби i в якiй послiдовностi використати для досягнення поставлено! мети. Таким чином, метод, з одного боку, - це штелектуа-льна концепщя, що координуе певний тип (спосiб) дп, а з iншого - це зашб (спо-
шб) дiяльностi для досягнення мети, виршення поставлених завдань, засiб шзнан-ня навколишньо! дiйсностi, що включае в собi рiзноманiтнi операци та прийоми.
Поняття прийому звичайно пов'язуеться з реалiзацiею того чи шшого методу [17, с. 31]. Прийом - це вщносно самостiйна дiя (або сукупнiсть дiй), за допомогою яко! реалiзовуються настанови конкретного методу.
Доречним також буде зазначити, що сучасна лексика украшсько! мови, пере-повнена русизмами, мае неабияю синонiмiчнi можливостi. Нерiдко для позначення i взаемного замiщення понять («метод», «методика», «спошб», «прийом») викори-стовуються рiзнi лексичнi одиницi (слова). Вибiр !х у конкретному мовному використаннi пов'язуеться зi стилiстикою i емоцiйним забарвленням, функцюнальною спрямованiстю (сферою вживання), фразеолопчною закрiпленiстю за певними зворотом мови, специфшою контекстного використання й шшими чинниками. Все це дозволяе деяким дослщникам вважати означенi поняття синошмами, якi в усiляких мовних контекстах розрiзняються тiльки за сту-пенем спiльностi. Методами переважно називають бшьш загальнi та складнi сис-теми, а прийомами - бшьш прост операци, що входять у першь Торкаючись ще! проблеми, ми повно! мiрою усвiдомлюемо, що позначен термiни пов'язанi один з одним настшьки складними i багатобiчними зв'язками, що будь-яке групування !х за значенням у виглядi того чи шшого смислового ряду неминуче не е единим [18]. Наприклад, термши спосiб i прийом можуть використовуватися як для позначення етатв, частин, фрагментiв бiльш складного методу, так i для найменування рiзновидiв, варiантiв одного i того ж методу.
Про поняття кримшалютичних окремих (спещальних) методiв та !хню структуру до цього часу точаться дискуси на рiзних рiвнях, хоча у кримшалютищ метод за своею гносеолопчною сутнiстю нiчим не вiдрiзняеться вщ його поняття, що ви-користовуеться в шших науках. Так, деяю науковцi визначають кримiналiстичний метод, використовуючи змют таких понять, як «спошб», «пiдхiд», «алгоритм».
Зокрема пiд методом тзнання в розслiдуваннi злочинiв розумдать спецiальнi прийоми i засоби виявлення, дослщження та оцiнки доказiв, що розробляються вь дповiдно до положень закону i даних науки з метою досягнення ютини у кримша-льнiй справi [19, с. 49]. Iншi ж розглядають його як окрему теорда, систему правил i рекомендацiй. Наприклад, Бiленчук П. представляе його «як часткову теорда, яка висв^люе об'ективнi закономiрностi, принципи й прийоми, що дозволяють визна-чити шляхи теоретичного та практичного дослщження джерел кримшалютично! iнформацil» [20, с. 80] шдкреслюючи, що у структурному плаш метод е не тшьки системою науково-обгрунтованих прийомiв i рекомендацш, але й як теорiя вщображае об'ективнi пiзнанi закономiрностi i мютить засоби дослiджень. Таким чином, науковий метод вщбивае еднiсть двох сторш - об'ективно! та суб'ективно!, вш евристичний i вiдображае об'ективнi закономiрностi пiд кутом зору конкретного суб'екта, який його застосовуе в практичнш дiяльностi.
Пiд час розслщування злочинiв дiють тi ж методи тзнання, що i в шших сферах дiяльностi людини, але це положення не виключае необхщносп дослiдження специфiки конкретних форм i прийомiв процесу мислення вiдносно слщчо! прак-
тики та на основ! цього - розроблення метод1в тзнавально! д!яльносп ос1б, яю ве-дуть розслщування.
Сьогодш стало загальновизнаним под1ляти кримшалютичш засоби та методи боротьби з1 злочиннютю на техшчш, тактичш й методичш - вщповщно до систематики роздшв кримшалютично! науки. Наприклад, Лисиченко В. спещальш кримшалютичш методи подшяе на методи слщчо! тактики, методи розслщування та попередження окремих вид1в злочишв, методи кримшалютично! техшки [21, с. 65-66], за Белкшим Р., вони е засобами { методами збирання (виявлення, фшсацл, вилучення, збереження), дослщження, оцшки { використання доказово! шформаци [22, с. 150], Порубов М. , подшяючи спещальш кримшалютичш методи на техшко-кримшалютичш та тактико-кримшалютичш, до останшх вщносить серед шших { методи провадження слщчих та судових дш, шдкреслюючи, що за допомогою цих метод1в забезпечуються управл1ння розслщуванням { здобуття доказово! !нформа-ци в!д учасник!в крим!нального процесу, правильно зазначаючи !х яскраво вира-жений тактичний характер. Проте дал! вш виявляе деяку непосл!довн!сть, спочат-ку стверджуючи, що вони (методи) «... приводять у дда техн!чн! засоби». Тобто вважае, що сл!дчий, застосовуючи певний метод, повинен намтоити, коли, де ! як! техн!чн! засоби йому слщ застосувати, в якш посл!довност!, ! кого залучити як спещалюта [23, с. 12-14], тому в цьому контекст! не зовшм зрозумшо, яким тактич-ним змютом наповнюе автор тактико-крим!нал!стичн! методи провадження слщчих ! судових д!й. Без сумшву, метод п!знання нерозривно пов'язаний !з засобами п!знання - шструментами п!знавально! д!яльност!.
Дал!, визначаючи структуру кримшалютично! тактики, Порубов М. до !! особливо! частини цшком доречно вщносить прийоми та методи провадження конкретних сл!дчих ! судових дш [23, с. 11]. Пщ час визначення зм!сту особливо! частини кримшалютично! тактики, видшяючи в нш процесуальну основу, що складаеться з перелшу сл!дчих д!й та окремих рекомендацш стосовно порядку !х проведення, правильно в!дзначае, що крим!нальний процес не мютить струнко! системи вказ!вок, за допомогою яких прийом!в ! метод!в !х проводити, яка форма оргашзаци найб!льше доц!льна.
У суб'екпв, як! ведуть розсл!дування, е сфера д!яльност!, яку ми в своему до-сл!джен! називаемо п!знавальною, що не регулюеться законом, в якш лшда свое! поведшки вони визначають самостшно. Основу ц!е! д!яльност! й складають такти-чн! прийоми, розроблеш крим!нал!стикою. Деяк! науковц! зазначають, що проце-суальна норма може мютити в соб! тактичний прийом, може нав!ть бути крим!на-л!стичною за змютом. Тому спшьний розгляд процесуальних правил ! тактичних прийом!в дозволяе глибше усв!домити сутн!сть ! значення сл!дчо! д!!, проанал!-зувати взаемо-проникний зв'язок кримшального процесу та кримшалютики.
Думаеться, що до такого р!вня узагальнений тактичний зас!б все ж бшьш точно буде назвати методом. Тим бшьше, що дал!, нар!вш з тактичним прийомом, за-собом тактики вчений називае тактико-кримшалютичну рекомендац!ю, п!д якою розум!е науково обгрунтовану та в!дпрацьовану практикою пораду, що стосуеться вибору застосування тд час проведення розслщування чи судового розгляду тактичних прийом!в [23, с. 101-103]. Самостшнють цього тактичного засобу викликае
сумшви, проте разом iз тактичним прийомом вiн може скласти структуру спещального методу певно! слщчо! дп.
Белкiн Р. С., розглядаючи рiвнi оргатзаци роботи з доказами, називае один iз них тактичним i пов'язуе його з органiзацiею проведення окремо! слщчо! ди або оргашзацшно-техшчними заходами в рамках конкретного акту розслщування [24, с. 451].
Змiст цього рiвня оргатзаци традицiйно пов'язують з комплексом заходiв, що забезпечують вибiр i застосування у конкретнiй слiдчiй ситуаци найбiльш ефекти-вних i доцшьних технiко-кримiналiстичних i тактичних засобiв i прийомiв для до-сягнення мети ще! слщчо! ди. Наприклад, Цветков С. визначае оргашзащю слщчо! дп «як процес розподiлу, узгодження та контролю за реалiзацiею повноважень в його шдготовщ та забезпеченнi з метою найбшьш ефективного у конкретнш слщ-чiй ситуаци застосування тактичних прийомiв i технiко-кримiналiстичних засобiв» [25, с. 109].
Пщ методом кримшально-процесуального пiзнання пiд час розслiдування мо-жна розумiти спецiальнi прийоми та засоби виявлення, дослiдження та оцшки до-казiв з метою досягнення ютини в кримiнальнiй справi. Даш прийоми та засоби розробляються на основi положень закону та досягнень науки. 1х специфша визначаеться впливом таких факторiв: 1) впливом кримшального та кримшально-процесуального закону, що визначають загальш цiлi, завдання, змют i форму тзнавально! дiяльностi оргашв розслiдування, стабiлiзують методи розслiдування; схожий вплив мають також i норми адмшютративного, виправно-трудового, цивiльного права та цившьного процесу й окремi шдзаконш акти, що регулюють використання методiв пiзнання щодо конкретних умов i завдань слiдчоl та судово! практики; 2) впливом предмету тзнання на змют засобiв i прийомiв розслщування; 3) впливом сл1дчо1, оперативно-розшуково! та судово! практики, що сприяють безперервному вдосконаленню методiв пiзнання.
При дослщженш методiв кримiнально-процесуального пiзнання доцiльно кла-сифiкувати !х на основнi таких шдстав: залежно вiд змiсту методiв при врахуваннi завдань, якi виршуються при !х застосуваннi; залежно вщ рiвня знань, якi досяга-ються в результат розслiдування злочинiв. До першо! категорi! вiдносяться методи, яю в свою чергу под^ються на групи:
1) основний метод тзнавально! дiяльностi слiдчого пiд час розслщування злочишв - метод дiалектики;
2) загальнi методи пiзнання, яю використовуються в рiзних сферах тзнання (спостереження, порiвняння, вимiрювання, опис, експеримент, моделювання, реконструкщя, порiвняння, аналiз, синтез, iндукцiя, дедукцiя, гiпотеза, аналогiя, методи абстрагування, класифшаци та систематизацi!, математичного дослiдження та формалiзацi! тощо) та мало залежать вщ специфiки предмета тзнання, що дае змогу модифшувати !х вiдповiдно до завдань тзнавально! дiяльностi органу розслiдування;
3) спещальт методи, що використовуються для виявлення, дослщження та оцiнки доказiв тд час розслiдування (встановлення особи злочинця за рисами зовнiшностi, ототожнення цшого за частинами, прийоми виявлення та фшсаци не-
видимих сладв тощо) та переважно визначаються специфшою предмета тзнання, його завданнями та умовами.
Загальт методи тзнання тд час розслщування можуть бути розглянут зале-жно вщ р1вня тзнання, що характеризуе його рух { розвиток вщ споглядання (чут-тевого елементу тзнання) до абстрактного мислення (лопчного елементу тзнання) та вщ нього до практики. Р1вт знання в свою чергу подшяються на емшрич-ний { теоретичний р1вень, що вщповщають загальнш тенденци розвитку тзнання. Чуттевий та лопчний елемент тзнання тюно взаемопов'язаш та опосередковат практичною д1яльтстю суду, прокурора, слщчого, органу д1знання та особи, яка проводить д1знання, адже лопчний елемент спрямовуе цю д1яльтсть, а чуттевий -безперервно збагачуе !! конкретним матер1алом. Це положення визначае, що чуттевий та лопчний елементи не просто взаемодоповнюють один одного, а й утво-рюють единий процес у методах тзнання при розслщувант злочитв, при цьому саме лопчний елемент визначае змют { методи тзнавально! д1яльност1 суб'екпв розслщування.
Моделювання вщ1грае важливу роль в опосередкованому шзнанш, проте тзнання { моделювання не можна ототожнювати. В шзнанш юнуе декшька р1вшв - чуттеве, емтричне, теоретичне та мислення. Поряд з цим тзнання мае таю фор-ми сприйняття, як уява, об'ективне знання (знання, науков1 знання, знання, зафшсоваш в окремих об'ектах).
Звщси слушною е думка, що на р1вт лопчного тзнання чуттева шформащя е основою утворення понять, суджень, висновюв, в яких виражет модел1 р1зних р> втв [27].
Ми пропонуемо у кримшально-процесуальнш теори додати до експерименту нову рядову групу, а саме:
1) уявний експеримент (невщ'емний метод кримшально-процесуально! д1яльносп). Дана модифшащя експерименту передбачае шзнавальт знання, але не процесуальт гаранти. Це може бути психолопчний, емоцшний та шш1 експери-менти;
2) модельний експеримент - юпити на моделях з урахуванням ф1зичних да-них, розм1р1в тощо (проведення слщчих експеримент1в).
3) тактичний експеримент може проводитись як окремий метод тзнання тд час оперативно-розшукових заход1в або виступати р1зновидтстю слщчо! ди.
4) техтчний експеримент - створення ¡грових моделей з метою вщтворення обставин поди.
В основу яких необхщно покласти моделювання, яке е методом опосередко-ваного практичного чи теоретичного оперування об'ектом тзнання на основ1 абстрактного, лопчного мислення, при якому не дослщжуеться об'ект тзнання, та використовуеться допом1жна (штучно створена чи оригшальна - дшсна - система) модель, яка е аналопчною з шзнаваним об'ектом { може його замшити тд час до-слщження, надати шформащю про об'ект-оригшал [23].
У кримшально-процесуальну д1яльтсть ми пропонуемо включити також методи емшричного р1вня тзнання вщповщно до завдань розслщування наприклад, шляхом ознайомлення з аривними кримшальними справами.
Поряд з цим необхщно використовувати методи теоретичного рiвня шзнання - абстрагування, класифшащя та систематизування факпв, формалiзацiя, матема-тичний аналiз (при спещальних дослiдженнях).
В юридичнiй лтератур^ зокрема кримiналiстичнiй, слiдчi дi! часпше розгля-дають як суто процесуальну форму дiяльностi слiдчого зi збору фактичних даних (доказiв), необхiдних для розслщування злочинiв, як спосiб реалiзацi! норм крим> нально-процесуального законодавства. У цьому аспектi слiдчi дi! вивчаються в кримшально-процесуальному правi, де вони характеризуються низкою моментв -особливим процесуальним завданням; спецiальним порядком i межею виконання; визначеним колом учасниюв; вiдповiдною процесуальною формою закрiплення, порушення яких позбавляе шформащю статусу доказу. Тому розглядаючи методи, прийоми тзнавально! дiяльностi слiдчого необхiдно звернути увагу i надати характеристику слщчим дiям як окремим методам i водночас засобам пiзнавально! дiя-льносп.
Список лiтератури
1. Маркс К. Заметки о новейшей прусской цензурной инструкции // К. Маркс и Ф. Энгельс. Соч. -М. : Политиздат. - . -
Т. 1. - 1965. - С. 7-8.
2. Быков В. В. Методы науки / В. В. Быков. - М. : Прогресс, 1974. - 356 с.
3. Андреев И. Д. Проблемы логики и методологии познания / И. Д. Андреев. - М. : Наука 1972. -350 с.
4. Казимирчук В. П. Право и методы его изучения / В. П. Казимирчук. - М. : Юрид. лит, 1965. -250 с.
5. Киримов Д. А. Вступительная статья / Д. А. Каримов // Лукич Р. Методология права. - М. : Юрид. лит., 1981. - С.1-15.
6. Белкин Р. С. Курс криминалистики в 3 т. / Р. С. Белкин. - М. : Юристъ. - . -
Т. 1. Общая теория криминалистики. - 1997. - 445 с.
7. Криминалистика: [учеб. Пособие] / [Под ред. Н. И. Порубова]. - Мн. : Выш. шк., 1997. - 560 с.
8. Коршунов А. М. Познание и деятельность / А. М. Коршунов. - М. : Высшая школа, 1984. - 445
с.
9. Скакун О. Ф. Теор1я держави 1 права / О. Ф. Скакун. - Х. : Консум, 2001. - 746 с.
10. Лукашевич В. Г., Солов'евич I. В. Методолопя правових дослщжень: багатор1вневють поняття / В. Г. Лукашевич, I. В. Солов'евич // Науковий вюник Укра!нсько! академп внутршшх справ. - К., 1996. - № 2. - С. 24-28.
11. Кримшалютика: [шдруч. для слухач1в, ад'юнкив, викладач1в вуз1в системи МВС Укра!ни] / П. Д. Бшенчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевський, П. Ю. Тимошенко / [За ред. П. Д. БшенчукА]. - К. : АТ1КА, 1998. - 896 с.
12. Философский словарь / [Под ред. И. Т. Фролова]. - М. : Высшая школа, 1981. - 549 с.
13. Кондаков Н. К. Логический словарь-справочник / Н. К. Кондаков. - М. : Высшая школа, 1975. - 420 с.
14. Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки / П. В. Копнин. - М. : Прогресс, 1974. - 350 с.
15. Павлов Т. Теория отражения / Т. Павлов. - М. : Высшая школа, 1948. - 450 с.
16. Лобойко Л. М. Методи кримшально-процесуального права: [монограф1я] / Л. М. Лобойко. -Дншропетровськ: Дншропетровський держ. ун-т внутр. справ. - 2006. - 352 с.
17. Советская криминалистика. Теоретические проблемы. - М. : Юрид. лит., 1978. - 220 с.
18. Лукашевич В. Г., Стратонов В. М. Вщтворення обстановки 1 обставин подн як метод шзнання шд час розслщування злочишв / В. Г. Лукашевич, В. М. Стратонов. - Х. : видавництво Нацюнального ушверситету внутршшх справ, 2004. - 154 с.
19. Лузгин И. М. Расследование как процесс познания И. М. Лузгин. - М. : Юрид. лит. 1969. - 225
с.
20. Кримшалютика : [Шдруч. для слухачiв, ад'юнкив, викладачiв By3iB системи МВС Укра'ши] / П. Д. Бшенчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевський, П. Ю. Тимошенко / [За ред.П. Д. Бшенчука]. - К. : АТ1КА, 1998. - С.80.
21. Лисиченко В. К. Использование данных естественных и технических наук в следственной и судебной практике / В. К. Лисиченко. - К., 1979. - С.65-66.
22. Белкин Р. С. Курс криминалистики в 3 т. / Р. С. Белкин. - М. : Юристъ. - . -Т. 1. Общая теория криминалистики. - 1997. - 445 с..
23. Криминалистика: [учеб. пособие] / [Под ред. Н. И. Порубова]. - Мн. : Выш. шк., 1997. - 525 с.
24. Белкин Р. С. Курс криминалистики. В 3 т. / Р. С. Белкин. - М. : Юристъ. - . -Т. 3: Частные криминалистические теории.- 1997. - 650 с.
25. Цветков С. И. Состояние и перспективы использования данных науки управления в криминалистике : дисс... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / С. И. Цветков. - М., 1977. - 167 с.
26. Штоф В. А. Моделирование и философия / В. А. Штоф. - М. : Наука, 1966. - 428 с.
27. Гастев Ю. А. Модель / Ю. А. Гастев // Философская энциклопедия. - М. : Наука, 1964. - 500 с.
Стратонов В. Н. К методологическим проблемам криминалистической теории познавательной деятельности/ В. Н. Стратонов// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 2. 2010. - С. 261-168.
Главной идеей статьи является исследование методов познавательной деятельности следователя, которые акумулируют закономерности, находящиеся в сфере практического применения средств и при-мов расследования преступления.
Ключевые слова: развитие, познавательная деятельность, юридическая наука, метод.
Stratonov V. To the methodological problems of criminal theory of the cognitive activity / V. Stra-tonov // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 2. 2010. - Р. 261-268.
The main idea of the work is the metods research in the investigator's knowledge activity marked with accumulated regularities within the practical application of the modes while investigating a case. Key words: research activity, science, development, metods.
Поступила в редакцию 14.12.2010 г.
