CC BY
11Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 1. 2011 г. С. 209-217.
УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС И КРИМИНАЛИСТИКА
УДК 343.98
АНАЛ1З ПРАКТИКИ Д1ЯЛЬНОСТ1 ОРГАН1В РОЗСЛ1ДУВАННЯ В СИСТЕМ1 ОЦ1НОЧНИХ ПОНЯТЬ ТА ТЕРМ1Н1В
Стратонов В. М., Василяка Д. К.
Херсонський державний утверситет; Херсонський окружний адмШстративний суд,
м. Херсон, Украша
Автори дослвджують проблеми практично! дшльносп органу роз^дування, виявляють и про-блеми та вказують на ймовiрнi шляхи !х виршення.
Ключовi слова: практична д1яльшсть, тактика, теор1я, практика, протид1я, слщчий.
Злочини, як { будь-яка людська д1яльшсть, постшно оновлюються, вдоскона-люються, а саме: вчиняються з використанням нов1тшх техшчних засоб1в, оргашзованими злочинним групами, з'являються нов1 форми протидп розслщу-ванню, створюються шш1 умови, що ускладнюють процес розкриття та розслщування злочишв. Тому органами державно! влади, правоохоронними органами, науковцями постшно здшснюегься пошук нових бшьш ефективних форм, метод1в { прийом1в боротьби з1 злочиншстю, яю грунтуються на сучасних наукових досягненнях та здобутках юридично! практики.
На сучасному етат розвитку суспшьства вщ держави вимагасться все бшьше (за глибиною 1 конкретшстю) допомоги для практики боротьби з1 злочиншстю, яка стала професшною та оргашзованою [1].
Проте, Бахш В. П. звертае увагу на те, що деяю науки втому числ1 1 кримшалютика шшли шляхом саморозвитку та досить сильно затеоретизувались, { на його думку це тдтверджуеться рядом робгг Колдша В. Я. [2, с. 20-23], Стат-кус В. Ф. [3, с. 130-132].
Белкш Р. С. коментуе, що часто актуально-значим! роботи не вико-ристовуються практиками, рекомендаци напрацьоваш вченими, актуальними зали-шаються лише на папер1. 1снуе проблема накопичення р1зного роду конструкцш та "вщкритпв", особливо вживання нових термшв як взагат не мають ш теоретичного, ш практичного значення [4, с. 3].
Розовський Б. Г. пояснюе наявш проблеми тим, що автор науково! роботи зо-бов'язаний засвщчувати свою ерудищю не науковим вщкриттям, а обов'язковим перерахуванням вчених, яю хоч щось говорили про зазначену проблему, дати !м оцшку (перерахувавши при цьому вс1м вщом1 доводи), визначити новизну та актуальнють, обов'язково аргументувати власну позищю [5, с. 3], а наш1 спостере-ження показують, що науковщ роблять спроби вводити нов1 поняття, термши. Пор1внюючи монографи та пошбники з р1зницею в 30-40 роюв складаеться вражен-ня, шбито змшився предмет дослщжень, вс науков1 розробки шдготовлеш на тако-
му високому теоретичному рiвнi, що для практики не залишасться мюця. II практично не ан^зують, основна увага придшяеться розробцi нових дефiнiцiй, дискусiям: чим вiдрiзняeться тактична-операщя вiд тактично1 комбшаци. Автори не проти теори, проте, за теорieю не слiд забувати про практику [5, с. 106].
Адже, як фшософська категорiя, практика вiдображаe сшввщношення матерiального та iдеального, характеризуе та виступае критерieм iстинностi пiзнання.
Характеризуючи слiдчу дiяльнiсть як складну, динамiчну та насичену впливом факторiв ризику спостертаемо, що проблеми практики потребують переосмислення i пов'язанi з питаннями кримшалютики, кримiнального процесу та ОРД. Практика в узагальнених результатах може свщчити про об'ективнiсть розвитку тих чи шших законiв i може визначати можливосп i кiнцевий результат шзнавально! дiяльностi слiдчого та суду. За результатами опитування слiдчих названо основш проблеми, якi виникають тд час 1хньо1 професiйнiй дiяльностi. Це дефщит часу, вирiшення великого кола питань у вщносно короткi строки (66% опитаних), необхiднiсть от-римання погодження та санкцiй (43% опитаних). При цьому у 51,4% опитаних слщчих постшно виникають проблеми пошуку рацiональних рiшень процесуально-го та тактичного характеру у слщчш ситуаци, яка склалася на момент розслщування. У 45% опитаних складностi з прийняттям рiшень виникають епiзодично. 14% опитаних звертаються до термiнологiчних словниюв для отриман-ня розяснення окремим поняттям та термiнам.
Тому ми, зважаючи на те, що невиршених практичних питань дуже багато i вони збiльшуються в зв'язку з тим, що змшюються форми злочинносп, II способи, трансформуеться злочинна поведшка [6], вирiшили провести аналiз практично! сто-рони дiяльностi слiдчих в контекст поставлених проблем.
В сучаснш практицi розслiдування зустрiчаються досить складш слiдчi ситуаци, якi часом не просто виршити. Якщо вiзьмемо для прикладу таю резонансш злочини, як вбивства, то побачимо, що для надання тактично! та методично! допомоги слщчому було розроблено та опублшовано тшьки за останш 8 роюв досить багато навчально-методично! лiтератури [7-12], проте проблемы пи-тання не зникли. Основш питання виникають на початковому еташ розкриття та розслщування злочишв, i, як показуе практика, саме тд час проведення слщчих оглядiв. Причинами виникаючих проблем е: досить слабка теоретична шдготовка слщчих, вiдсутнiсть практичного досвiду, зокрема вщсутшсть iнституту наставниц-тва, не використовуються в повному обсязi й методичш розробки, пiдготовленi практиками. Наприклад, робота Разумова Е. А., Молiбоги М. П. [13], де автори тд-ходять досить практично до викладення матерiалу, пропонують алгоритми дiй тд час оглядiв мiсця подi!' за видами злочишв, не використовуеться навт у процесi пiдготовки лекцiйного матерiалу iз зазначено! теми в окремих навчальних закладах системи МВС Укра!ни, вiдсутнi зразки процесуальних документiв тощо.
Недолiки е i в оргашзаци проведення розслiдування, формах i методах взаемо-дi! слiдчих з шшими пiдроздiлами ОВС. Наприклад, якщо злочин не розкрито про-тягом 3-х дiб, виникае необхiднiсть подальшо! планомiрноI роботи. Для проведення оперативно-розшукових заходiв iз розкриття злочину розпорядженням (наказом)
начальника ОВС створюсться тимчасовий оперативний штаб (оперативна група) з такою структурою i розподшом напрямюв роботи: Керiвник групи (тимчасового оперативного штабу) - слщчий. Заступник керiвника групи (тимчасового оперативного штабу) - начальник кримшально! мшци (начальник вiддiлу карного розшуку). Група аналiзу та планування. Група з вiдпрацювання прилегло! територи. Група з перевiрки шформаци та перевiрки конкретних осiб. Група взаемоди з 1ТТ, С1ЗО. Група зi встановлення особи потерпiлого (при необхщносп).
У разi потреби вiдпрацювання шших напрямкiв та з урахуванням обставин ско-еного злочину можуть створюватися й iншi групи.
Зазначимо проблеми, що виникають при створеннi таких груп: якщо керiвник групи - молодший за вiком, мае невеликий досвщ роботи, вiн тому не в змозi орга-нiзувати шших учасниюв для проведення розкриття та розслщування злочинiв або вони ^норують його вказiвки; не враховуються взаемш стосунки членiв слщчо-оперативно! групи; не здшснюеться належний контроль з боку керiвництва за вико-нанням запланованих заходiв i слiдчих дш; вiдсутнi обмiн iнформацiею мiж членами групи та iншi форми взаемоди; не надаеться техшчна, матерiальна та iнша орга-нiзацiйна допомога тощо.
Найбiльш розповсюдженою слiдчою дiею е слiдчi огляди в процес яких слщ-чий за допомогою органiв вiдчуття переконуеться в юнуванш та характерi фактiв, що мають доказове значення [14, с. 88].
Аналiз обставин поди на мющ скоення злочину (мiсцi поди) у сукупносп iз за-лишеними слщами та речовими доказами дозволяе виявляти фальшивi вщображен-ня поди злочину. Шештько В. Ю. звертае увагу на негативш обставини (такi, що суперечать уявленням про скоене злочинне дiяння). Автор вважае, що таю обставини можна роздшити на двi групи: 1) пов'язанi з наявшстю слiдiв, якi за природною сутнiстю мають бути вiдсутнiми; 2) пов'язаш з вiдсутнiстю слiдiв, яю у зв'язку з аналiзом обставин мають бути [15, с. 92-93].
Нам хотшось би додати i третю групу - пов'язанi з слщами, якi е i повинш бути, але !х характер i кiлькiсть не пiддаються анатзу при уявнiй картинi моделi зло-чину.
75 % доказiв отримуеться шд час проведення допитiв. Допит - найбшьш роз-повсюджена слщча, дiя для проведення яко! слщчий повинен мати у своему арсенат значну кiлькiсть тактичних прийомiв. Пщ час проведення допиту вiдбуваеться вщдзеркалювання, самопрезентацiя слiдчого та його партнерiв [16, с. 3]. Тактика допиту мае широкий спектр, i, характеризуемся власною iндивiдуальнiстю та унiверсальнiстю, яка згодом переростае в проведення шших слщчих дш - таких, як очна ставка, вщтворення обстановки та обставин поди, вш-знання, вшмка тощо. Питаниям допиту придiлялась велика увага [17], проте в нау-кових роботах дослiджуються окремо один вщ одного iнформацiйний, логiчний, психолопчний, комунiкацiйний аспекти слiдчоl дiяльностi [18], що на нашу думку, знижуе яюсть проведення допитiв. Наявнiсть велико! кшькосп робiт з тактики допиту i розмiщения !х за вказаними напрямками (психологiчним, логiчним тощо) ускладнюе роботу практикiв до тогож в кожнш iз зазначених галузей знань вiдображаються тiльки !й властивi поняття та термiни, що ускладнюе !х погодження
та розумшня практичними пращвниками. Тактичнi прийоми того ж таки допиту вже дещо застарши, адже менталiтет людей змшився, життевi цiнностi набрали шшого характеру, тому використання конкретного тактичного прийому вщбуваеться на пiдсвiдомому рiвнi, частiше за все диктуеться шту!щею. На сьогоднi iснуе праця бшоруських вчених Зорiна Г. А. та Зоршо! М. Г. [19], яка, на нашу думку, може бути взята за основу, але потребуе переопрацювання та адаптаци до укра!нського законодавства i здобуткiв укра!нських молодих-науковщв, урахування думок вiдомих вчених як Укра!ни (Коновалово! В. О., Кузьмiчова В. С., Лукашевича В. Г., Шеттько В. Ю.), так i iнших держав (Белкiна Р. С., Ратшова А. Р, Порубова М. I.)
Тактичш прийоми допиту повинш постiйно оновлюватись, !х кiлькiсть повинна давати можливють свободи вибору, бажано, щоб такi прийоми будувались вщповщно до слiдчих ситуацiй.
Найголовнiше, щоб в результат використання того чи шшого тактичного прийому було отримано результат, i таким результатом може бути: отримання шформаци у справц шдвищення уваги до предмету розмови або загального штересу до справи; прогнозування дш опитувано! особи (якщо..., то тодi); формування пози-тивних i негативних станiв особи, як впливатимуть на процес проведення слщчо! дi!; аргументоване переконання тощо. Не менш важливим е i вживання вiдповiдно! юридично! термiнологi!, адже надмiрно заформалiзований вид спiлкування приведе до порушення комунiкативного контакту, або попросту не розумшння особою мети та змюту такого спiлкування, що може привести до скрито! протидi! розслщуванню викликане страхом тощо.
Досить часто в практичнш дiяльностi слiдчий зус^чаеться iз завiдомо неправ-дивими повщомленнями та неправдивими показаннями, просто кажучи - з обманом. Суб'ективна сторона обману передбачае лише завщомо неправдивi покази свщюв та потерпiлих [20, с. 379-381]. Розрiзняють два види обману: 1) пасивний (замовчуван-ня), що може бути повним i частковим; 2) активний (повiдомлення завщомо неправ-дивих показань), який може бути у вигщщ яко!сь легенди (видумки), часткового обману (поеднання з елементами правди). Тому не випадково законодавець передбачае кримшальну вiдповiдальнiсть за завщомо неправдиве повiдомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК Укра!ни), завщомо неправдивi показання (ст. 384 КК) [21]. Проте, вивчення судово! практики показуе, що даш кримшальш норми не дь ють. Мають мюце лише поодинокi випадки притягнення до вiдповiдальностi за завь домо неправдивi покази (свiдчення). Завiдомо неправдивi покази будуть мати мiсце, коли вони адресован органу досудового розслщування чи iншим державним органам. На правдивють показань можуть впливати рiзнi фактори - родиннi стосунки, кумiвство, вплив з боку защкавлених осiб (матерiальний, психологiчний). Можливе добросовюне заблудження (неправильно сприйнято побачене, дефекти зору, слуху тощо. С також потенцшш брехуни, яю й самi вiрять у те, що говорять, хоч шформащя е неправдивою). Обман завжди краще попередити, нiж потм викрити. Тому необхiдно перш за все зважувати, кого першим допитувати, з ким необхщно провести очш ставки, вiдтворення обстановки та обставин поди, адже даш слiдчi ди можуть впливати на тi покази (свщчення), якi суб'ект розслiдування може давати або !х видозмiнювати у зв'язку з обiзнанiстю слiдчого.
Дослщження показали, що слщч! досить слабо володдать методами вкриття обману, досить довго 1 невиправдано займаються перев1ркою правдивосп (неправдивост!) показ1в (свщчень). Затягування строюв розслщування тшьки шдкршлюе позици ос1б, яю надали неправдиву шформащю.
С декшька прийом1в, яю допоможуть протистояти обману: необхщно правильно використовувати стадда допиту "вшьна розповщь". Тут одразу стане зрозумшим, бажае особа спшкуватись чи ш. Використовувати емоцшну напружешсть. Кожна особа, перебуваючи в службовому кабшет слщчого, вщчувае емоцшну напругу, проте е особи, яю дають завщомо неправдив! покази (свщчення) дещо збуджешше. При виявленш такого стану слщ починати допит з того ешзоду, за яким маете найбшьше доказ1в, таким чином спрацюе 1 лопчне переконання. 1нколи необхщно дати особ! виговоритись, а пот1м викрити !! у неправдивосп. Прояви, як1 викрива-ють особу в брехш, можуть бути р1зними: це 1 невиправдан1 паузи, пов'язаш !з зга-дуванням якихось подш, невпевнений тон сп1врозмовника, суетлив1сть, змша коль-ору обличчя (наприклад, почервоншня), саме в такий момент слщ нагадати допиту-ваному про кримшальну в!дпов1дальн1сть за зав1домо неправдив! свщчення. Вста-новлення психолог!чного контакту - завжди визначений факт дов!ри, тому не слщ забувати, що його встановлення розпочинаеться ще до зустр!ч! (спос!б виклику на допит). Детатзащя показань шляхом комплексних питань контрольного, перев!рочного, детал!зуючого, рев!з!йного характеру [22].
Одшею з р!зновидностей брехн! е огов!р ! самоогов!р. Верховний Суд Укра!'ни не раз вказував, що до з!знання необх!дно ставитись досить уважно. Оц!нка !х повинна здшснюватись на основ! ! в сукупност! з !ншими доказами.
Мотиви самообмови можуть бути р!зними: бажання звести з кимсь рахунки; бажання уникнути вщповщальносп; викриття свое! власно! неетично!, аморально! повед!нки; страх покарання; недов!ра до сл!дчого, власн! недоброзичлив! стосунки з ним; спроба ухилитись вщ в!дпов!дальност! за б!льш тяжкий злочин; спроба затяг-нути розслщування; спроба уникнути в!дпов!дальност! !стинного виконавця п!д впливом почутт!в (групов! штереси, близьк! родич!); спроба отримати матер!альш вигоди; наявн!сть псих!чних в!дхилень у особи (афект страждання); правова неосвщченшсть, наявн!сть его!стичних в!дхилень; бажання завоювати авторитет; полегшити свою участь у справ!; спроба взяти на себе чужу вщповщальнють через шдкуп, шдбурювання, згов!р, шантаж або !нш! мотиви; спроба виграти час для ви-значення л!н!! повед!нки, захисту захованих речових доказ!в.
Досить невиправданим може бути арешт, який впливае досить сильно на особу ! мае сильний психолопчний тиск. У таких умовах може виникнути самоогов!р. Деяк! практичш прац!вники вважають арешт кращим вар!антом для отримання правдивих показань (свщчень). У д!йсност! це не так: арешт - лише запоб!жний захщ в!д можливого ухилення в!д оргашв розсл!дування.
Поверховий огляд м!сця под!!, мотив!в злочин!в, поверховий допит, слабке вив-чення особистост! п!дозрюваного про атб!, причини й умови, як! сприяли вчиненню злочину, - це т! обставини, що в!дкривають можливосп для самообмови. Сюди мо-жемо вщнести ! ф!зичний та психолопчний вплив на допитуваного, проведення допштв у н!чний час, продовжуван! допити. Грубим порушенням е повед!нка
слщчого, коли вш ставить проблему дачi показань (свiдчень) з вибором запобiжного заходу: е зiзнання - е шдписка про неви!зд [23].
Анатз практики показуе, що допускаються порушення закону слiдчим у виглядi обману шдслщних. Особливо така форма впливу характерна для оаб з низьким штелектом. Тому гостро сто!ть проблема притягнення до вщповщальносп таких посадових осiб.
Окремо слiд видiлити такий рiзновид зазначено! слiдчо! дi!, як пред'явлення для вшзнання. Цiкавiсть i проблеми виникають при пред'явленнi для вшзнання поза вiзуальним спостереженням особи, яку втзнають.
I тут виникае проблема. Незважаючи на те, що пройшло вже майже 10 роюв з моменту внесення змiн до чинного законодавства, в територiальних органах вщсутш як примiщення, так i технiчнi умови проведення дано! слщчо! дi!, що практично унеможливлюе проведення даного виду вшзнання.
На практищ ще трапляються випадки проведення так званого "оперативного вшзнання", коли потерпшому чи свщку пiдозрюваний показуеться спочатку негласно для останнього. Якщо його втзнають, проводиться офщшне пред'явлення для вшзнання, якщо ш - не проводиться. Таю дп е порушенням законност й можуть призвести до тяжких наслщюв. "Оперативне впiзнання" проводиться без будь-яких процесуальних гарантiй, якi забезпечували б встановлення iстини. Крiм того й сама його обстановка сприяе помилковому вшзнаванню.
Певнi труднощi виникають при отриманш вiд малолiтнього вiдомостей про "словесний портрет", прикмети особи, яку встановлюють. У силу свого розвитку д^и нерщко не в змозi описати не тшьки окремi ознаки зовшшносп (розмiри, кон-тури, форму окремих частин тша), але й загальш ознаки (зрiст, вiк, статуру). Однак при всьому цьому вони мають добру пам'ять i можуть вшзнати людину, яку спостерiгали. Враховуючи дану особливють i використовуючи спецiалiста у сферi дитячо! психiки, слiдчий повинен допомогти малол^ньому свiдку найбiльш повно описати особу, яку встановлюють. Для цього при допит використовують схематичш малюнки, що зображують будову, форму окремих частин обличчя (лоба, очей, носа i т. п.) i фотозшмки або малюнки зачiсок, кольоровi таблицi та iншi предмети, яю максимально активiзують асоцiативнi зв'язки пам'ять
Виникають проблеми в практичнш дiяльностi i в процесi пiдготовки та проведення обшуюв.
Найбiльший ефект дае раптовий обшук [24]. Для цього особи, в яких проводиться обшук, не повинш до останнього моменту знати про нього i час його проведення. Проте, як показуе практика, проведення обшуюв з використанням фактору раптовост практично неможливе. Процедура санкцюнування проведення дано! слщчо! дп забирае не лише час (коли особа може знищити слщи, яю вказують на причетнють до скоеного злочину, переховати речовi докази тощо), але й вщбу-ваеться витк шформацп (в результат особа може зникнути, готуватись до обшуку, чинити отр шшими шляхами) [25]. Основний змiст тактичних прийомiв раптовостi полягае в тому, що !х застосування дозволяе своечасно виявити i припинити зло-чинну дiяльнiсть осiб, нейтралiзувати !х дп щодо знищення та фальсифiкацi! доказово! iнформацi! [26].
Вивчення практики показуе, що не вс слщч1 надають велику увагу особистому обшуку, який складаеться ¡з двох частин: перша мае превентивний характер: слщчий повинен перев1рити { вилучити в особи, яка обшукуеться, реч1 (нож1, ключ1, кастети { т. ш.), якими можна нанести пошкодження як соб1, так { шшим учасникам слщчо! ди; друга полягае в обстеженш одежi, головного убору, бшизни, взуття та шших речей; у випадку необхщност оглядаеться тшо особи, яка обшукуеться (во-лосся, рот, вуха, шс тощо).
Обстеженню шдлягають також таю предмети, що знаходяться при особ1, яка обшукуеться, - парасолька, фотоапарат, радюприймач, портфель, коробки ¡з с1рни-ками, цигарки. Адже можуть робитись записи на внутршнш кришщ годинника, в мундштущ, на аркушиках, яю роз1рваш { знаходяться в урнах для смптя тощо. Об-шук тша рекомендуеться проводити з участю лшаря або фельдшера. При наявност на тш пов'язок, слщ запропонувати лшарю зняти !х { замшити на шш1 (дозволяеться, якщо це не шкщливо для здоров'я особи).
1нформацшно-шзнавальш можливост кримшалютично! техшки сьогодш практично не використовуються. Зокрема кримшалютичш облши становлять собою систему об'екпв { вщомостей про них, з притаманними для кожного окремого об'екту особливостями, тому обов'язковою умовою ведення кримшалютичних облшв е об1знанють з умовами походження та застосування цих об'екпв, розма!ття !х зна-чення в ус1х проявах злочинно! та шшо! протиправно! д1яльносп. Саме це 1 стано-вить вимоги науково-практичних р1вшв, обов'язков1 для ведення кримшалютичних облтв. Ц основш положення кримшалютично! шформацп та ведення кримшалютичних облшв у сво!й особливш якост становлять { доповнюють обов'язковий перелш знань, яю е складовою частиною арсеналу, що використовуеться слщчим у його шзнавальнш д1яльносп (на жаль, щ знання носять поверхневий характер). Звичайно, пращвники НДЕКЦ знають, як формуються кримшалютичш облши, як використовуються, але дану шформащю повинен знати { слщчий, тим бшьше що при призначенш експертиз вш може ставити питання щодо перев1рки об'екпв по кримшалютичним облшам.
Проанатзувавши наявну шформащю, приходимо до ряду висновюв:
Одним з фактор1в, що обумовлюе проблеми практично! д1яльносп органу розслщування, е виникнення кримшально-процесуальних конфл1кпв м1ж посадовими особами, яю провадять розслщування, а також м1ж ними та шшими суб'ектами кримшального процесу, яю защкавлеш в результат! розслщування кримшально! справи. Залежно вщ причин, обставин !х виникнення щ конфлшти вщображаються як на строках, так { на якост досудового розслщування. У зв'язку з цим з'ясування природи виникнення кримшально-процесуальних конфл1кпв, визначення шлях1в !х розв'язання мае важливе значення для вдосконалення д1яльносп оргашв розслщування.
1снуе велика юльюсть помилок в тактищ проведення окремих слщчих дш, що в цшому приводить до неефективност розслщування а школи { порушення закону.
На основ1 вивчення практики необхщно придшити окрему детальну увагу фор-муванню оцшочних понять та термшв у кримшально-процесуальному закош та кримшально-процесуальнш д1яльност1.
Список л^ератури
1. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. /В. П. Бахин. -К. : 1н Юре, 1991. - С. 26.
2. Колдин В. Я. Служебная роль криминалистики // Криминалистика. XXI век: Материалы научно-практичной конференции 26-28 февраля 2001 г. - М. : МГУ, 2001. - С. 20-23.
3. Статкус В. Ф. Новые условия требуют новых решений./ В. Ф. Статкус. // Уголовный процесс и криминалистика на рубеже веков. - М. : Статут, 2000. - С. 130-132.
4. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. /Р. С.Белкин. - М. : Лекс, 2001. -
С.3.
5. Розовский Б. Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса / Б. Г.Розовский. - Луганск: РИО ЛАВД, 2004. - 600 с.
6. Стратонов В. М., Сотула О. С. Кримшальне право Укра!ни, загальна та особлива частини: [навчальний поибник] / [За заг. ред. В. М. Стратонова]. - К. : 1стина, 2007. - 400 с.
7. Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика "заказных убийств"// Юридична освгга [ правова держава: Зб1рник наукових праць. - Одеса, 1997.
8. Раскрытие умышленных убийств / А. П. Снигирев, И. М. Колошко // [Под общ. ред. Бандур-ки А. М.]. - Х. : Одиссей, 1996. - 87 с.
9. Попов И. В., Бирюков В. В., Шеховцов Р. Н. Организация расследования умышленных убийств / И. В. Попов, В. В. Бирюков, Р. Н. Шеховцов. - Луганск : ЛУВС, 2001 - 68 с.;
10. Кузуб М. Ф., Сервецький I. В., Попередження, розкриття [ розслщування вбивств на замов-лення: [Методичш рекомендапл] / М. Ф. Кузуб, I. В. Сервецький. - К. : Вентур1, 1998. - 125 с.
11. Науменко А. В. Раскрытие умышленных убийств и других тяжких преступлений против личности / А. В. Науменко // Методические рекомендации для ОВД. - Херсон, 2000. - 63 с.;
12. Кубрак П., Мжулш В. Деяю загальш положення методики розслщування тяжких злочишв, скоених при складних формах ствучасп / П. Кубрак, В. Мжулш // Право Украши. - 2001. - №3. -С. 100-112.
13. Разумов Э. А., Молибога Н. П. Осмотр места происшествия./ Э. А. Разумов, Н. П. Молибога. -К. : РИО МВД Украины, 1994. - 672 с.
14. Настшьна книга сл1дчого // [Панов М. I., Шеттько В. Ю., Коновалова В. О., Журавель В. А., Матусовський Г. А. та шт.]. - К. : Видавн. дам Чн Юре", 2003. - 715 с.
15. Зорин Г. А., Зорина М. Г. Криминалистические алгоритмы допроса // Учебно-методическое пособие. /Г. А. Зорина, М. Г. Зорин. - Гродно: ГрГУ, 2000. - 140 с.
16. Порубов Н. И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. - Минск, 1973.
17. Дубравный В. А. Деятельность следователя: структура, аспекты // Вопросы уголовного процесса. Совершенствование деятельности правоохранительных органов/ В. А. Дубравный. - Саратов: СЮИ, 1984 - С. 145-148.
18. Зорин Г. А., Зорина М. Г. Криминалистические алгоритмы допроса : [Учебно-методическое пособие] /Г. А. Зорина, М. Г. Зорин. - Гродно: ГрГУ, 2000. - 140 с.
19. Кримшальне право Украши. Загальна та особлива частина : [Навчальний поибник] / [За заг. ред. Стратонова В. М.] - К. : ктина, 2007. - С.379-381.
20. Науково-практичний коментар Кримшального кодексу Украши ввд 5 кв^тня 2001 року / [За ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка]. - К. : А. С. К., 2001. - 1104 с.
21. Зарадов Н. Разоблачение лжи. /Н. Зарадов. - Волгоград, 2000. - 143 с.
22. Кочаров Г. И. Руководство для следователя./Г. И. Кочаров. - М. : Юридическая литература. -1971. - 784 с.
23. Салтевский М. В. Тактические основы организации и производства следственных действий для получения информации от вещей : [Специализированный курс криминалистики] / М. В. Салтевский. - К., 1987. - 252 с.
24. Бахин В. П., Карпов Н. С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследования за 1980-2002 гг.) / В. П. Бахин, Н. С. Карпов. - К. : Основа, 2002. - 458 с.
25. Лагутин А. В. Тактические операции при расследовании нарушений правил о валютных операциях (по материалам МВД Украины): дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. В. Лагутин.- Минск, 1986. - 145 с.
Стратонов В. Н., Василяка Д. К. Анализ практики деятельности органов расследования в системе оценочных понятий и терминов / В. Н. Стратонов, Д. К. Василяка // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. -Т. 24 (63). № 1. 2011. - С. 209-217.
Авторы, исследуя практическую деятельность органов расследования, выявляют ее проблемы и указывают на возможные пути их решения.
Ключевые слова практическая деятельность, тактика, теория практика, противодействие.
Stratonov V., Vasilyakа D. Analysis of the practice of investigative bodies in the evaluation of concepts and terms / V. Stratonov, D. Vasilyakа// Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 1. 2011. - P. 209-217.
The authors explore the problems of practice authority investigate, identify its problems and points to possible solutions.
Keywords: practical activities, tactics, theory, practice, resistance, investigator.
Поступила в редакцию 07.05.2011 г.
