CC BY
57
Показана дiяльнiсть науковог школи В.1. Атрощенка при пгдго-товщ iнженеpiв-mех-нологiв та наукових каdpie для багатьох крагн ceimy в 60-80-i ХХ ст. З'ясовано мiжна-родне ствробтництво, наyковi й mвоpчi зв'язки школи i3 провидними ут-верситетами, оргатза-щями, вгдомими науков-цями й педагогами.
УДК 378.148
Д1ЯЛЬН1СТЬ НАУКОВО1 ШКОЛИ В.1. АТРОЩЕНКА ПРИ П1ДГОТОВЦ1 ФАХ1ВЦ1В ТА НАУКОВИХ КАДР1В ДЛЯ
ЗАКОРДОННИХ КРАТН У 60-80-1 РОКИ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Г. I. Г р и н ь
Доктор техшчних наук, професор, проректор з науково-педагопчноТ роботи*
Контактний телефон/факс: 8 (057) 700-01-35 e-mail: [email protected]
В.В. Казаков
Кандидат техшчних наук, голова Правлшня ЗАТ «Северодонецьке об'еднання Азот» вул. Пивоварова, 1, м.Северодонецьк, УкраТна Контактний телефон/факс: 8 (06452) 29-96-9
П.В. Кузнецов
Кандидат техшчних наук, доцент кафедри економiчноТ мбернетики i маркетингового менеджменту* Контактний телефон: 8 (057) 707-67-83 e-mail: [email protected]
*Нацюнальний техшчний ушверситет «Харкiвський полiтехнiчний шститут»
вул. Фрунзе, 21, м. Хармв, УкраТна, 61002
1. Вступ
Починаючи з 50-х роюв ХХ ст. на кафедрi технологи неорганiчних речовин Харювського полiтехнiчного iнституту здiйснювалась пiдготовка шженерiв-тех-нологiв для багатьох краТн бвропи, Азii, Африки, ЛатинськоТ Америки. Найбшьша кiлькiсть iноземних студентiв навчалась на кафедрi в кiнцi 70-х - на початку 80-х роюв. У цей час кафедра готувала фахiвцiв для 42 краТн свггу [1-3].
Продовжувачi традицп проф. 1.6. Ададурова при тд-готовцi iнженерiв-технологiв основними принципами науковоТ школи були глибока фундаментальна тдготов-ка фахiвцiв, широка iнженерна, наукова, практична тд-готовка i доскональне володiння своею спещальшстю.
В.1. Атрощенко у свош творчiй дiяльностi придiляв важливу увагу тдготовщ наукових фахiвцiв вищоТ ква-лiфiкацii - кандидатiв i докторiв наук. Для цього наукова школа мала ва необхiднi умови: професорiв, докторiв наук - для наукового керiвництва; актуальнiсть i важли-вiсть наукових дослiджень; сучасну матерiально-технiч-ну базу й обладнання для проведення пошуюв; астран-туру й спецiалiзовану раду для захисту дисертацш
Наукову школу В.1. Атрощенка добре знали вчеш провiдних краТн свгту, для багатьох краТн кафедра готувала спещалшив, кандидатiв наук для хiмiчноi галузi, за кордоном використовували науковi досяг-нення школи, якi були добре опублжоваш, представ-ленi на Мiжнародних наукових форумах.
2. Шдготовка iнженерiв-технологiв
У числi перших студенпв-шоземщв приТхала вчитися з Болгарп Антонетта Джундрекова, яка закшчила кафедру ТНР у 1952 р. Шсля 24 роюв вона знову побувала на кафедрi ТНР: "Я з великою радктю - сказала вона - знову повернулась до знайомих до болю мкць. Як змшився шститут, Харкiв, я ходжу й не втзнаю. Усе стало таким красивим i сучасним. Я безмежно вдячна моТм колиш-шм викладачам, особливо академiку Василю 1вановичу Атрощенку, якi зустрiли мене як рщну, ознайомили з найновiшими роботами. Як багато дав меш ХП1 - це я вiдчуваю щодня у свош практичнiй дiяльностi...". У той час А.Х. Джундрекова працювала в м. Софп заступником директора шституту неорганiчного виробництва.
Доцент Празького хiмiко-технологiчного iнституту в Чехословакii, автор б^ьше 40 наукових праць 1ржи Михалек у своему мiстi в ХП1 написав, що щасливому професшному вибору вiн зобов'язаний В.1. Атрощен-ку. "В любом деле многое зависит от умения трудиться вообще, - повiдомляв 1ржи. - А ведь этому прекрасно научил меня Василий Иванович" [4, с. 35].
Прекрасний хiмiк, чудовий оргашзатор i виключно доброзичлива людина - такий В.1. Атрощенко. Стл-кування з ним завжди приемне. I не випадково, що до нього так тягнулись студенти, астранти, молодi науковщ. Молодим колегам на свош кафедрi постшно нагадував: "Всегда помните о том, что молодые люди, приехавшие учиться к нам из разных стран, - чьи-то
сыновья и дочери. Здесь у них нет родителей. А как им жить без родительской доброты? К каждому студенту нужно относиться так, будто он твой сын или твоя дочь. Всмотритесь в их лица. И вы увидите многое, что напоминает вам о собственных детях" [4, с. 35-36].
Кожна лекщя академжа - урок високого прикладу й наслщування. Хай у лекцп мова тде про технолопю виробництва HNO3 i нехай пролунають мудрi хiмiчнi формули, як в«м необхщно знати, але це не закрива-ло собою з'ясування головного - смислу майбутньо! роботи завтрашшх фахiвцiв.
У цi роки на кафедрi ТНР навчаеться близько 60 студенев iз багатьох краш свггу. Так, у 1973 р. закш-чили ХП1 14 студентiв iз Демократично! Республiки В'етнам. Вони використали в дипломних проектах науковi дослiдження або практичш запити сво! кра-ши. Наприклад, Нгуен Ньен Тоат провiв важливi дослiдження процесу окиснення SO2 до SO3. Ван Тхо використав науковi дослiдження для розробки ве-ликотоннажного агрегату одержання HNO3, що було використано на його батьювщиш й сьогоднi В'етнам випускае азотш добрива в необхiднiй кiлькостi для сшьського господарства [3, с. 138-139].
В.1. Атрощенко був у багатьох крашах. Вiдомого вченого приймали в себе американсью, французькi, нiмецькi колеги. На цих зустрiчах обговорювались проблеми, яю хвилювали дiйсно вчених. Це те, що з HNO3 зв'язано виршення продовольчо! проблеми на земл^ розширення виробництва азотних добрив, 1хне використання в сiльському господарствi, що в кшце-вому рахунку може врятувати вщ голоду мiльйони людей. У цей час на кафедрi ТНР ХП1 навчались сту-денти з В'етнаму Нгуен Чи Тхань, Лонг Тханг Зуан, Нгуен Ван Тхо та шш^ до яких академж вщносився з великою увагою та тклуванням. I коли в 1969 р. за внесок у розвиток хiмiчноi науки В.1. Атрощенко був удостоений звання лауреата Державно! премп СРСР, вш свою грошову премiю передав у Фонд тдтримки дiтей В'етнаму [5]. З великою теплотою й повагою вiдносились в подальшому фахiвцi цiеi краши, яю от-римали вищу освiту в ХП1 на кафедрi ТНР. Ось пльки один лист iз багатьох, адресованих на адресу кафедри: "Уважаемый Василий Иванович! Я был очень рад встретиться в Ханойском политехническом институте с доцентом ХПИ Борисом Ивановичем Байрачным. Когда он рассказывал об институте, я вспоминал Вас, Ваши лекции. Отчетливо представилось, как Вы бывали у нас в общежитии и как внимательно мы слушали Ваши рассказы. Вы тогда только что вернулись из Ханоя и сразу же поспешили встретиться с нами, вьетнамскими студентами. Какой любовью и заинтересованностью дышали ваши рассказы о нашей родине! И вот сейчас, встретившись с Вашими коллегами в Ханое, я очень сожалел, что на сей раз Вам не удалось приехать к нам еще раз. Как бы Вы порадовались за нас, за наш политехнический институт, где все Вас хорошо знают и ценят! Студенты химического факультета занимаются теперь по Вашим книгам...Дела мои идут хорошо. Но когда мне бывает трудно, я думаю о Вас...Нгуен Чи Тхань" [4, с. 37-38].
Багато закордонних випускниюв ХП1 називають В.1. Атрощенка сво!м головним учителем i справа тут не пльки в тому, що вш великий науковець i педагог. З ним завжди молодим колегам можна обговорити ту
чи шшу проблему, посперечатись, провести експери-ментальш дослщження, обговорити новини в наущ та техшщ. Таке стлкування з вiдомим ученим може назавжди передбачати подальшу долю кожного з його учшв. Завдяки цьому чех 1ржи Михалек, в'етнамець Нгуен Чи Тхань, iндieць Раман Шиварам Канханд стали в себе на батьювщиш вiдомими вченими^мжа-ми [4, 6, 7]. Через багато роюв вони з подякою згаду-ють години спiлкування зi сво1м учителем.
Василий Иванович Атрощенко оказал мне неоценимую помощь, научил вести научные исследования, -пишет Раман Шиварам Катханда. - Дверь в его лабораторию всегда открыта - в любое время можно было получить консультацию или совет по разнообразным вопросам. Во время учебы у меня возникали различные трудности: то в наладке установки, то в выборе правильной методики, то в обработке результатов. Благодаря помощи В.И.Атрощенко, его коллег по кафедре все эти затруднения были устранены. Свою диссертацию по исследованиям процессов конверсии природного газа водяным паром под давлением, научным руководителем которой был В.И.Атрощенко, я успешно защитил" [4, с. 38-39].
Це один з яскравих прикладiв уважного вщношен-ня вчителя до сво1х вихованщв, творчого формування характерiв, особливоси майбутнього поколшня вчених, сво1х учшв. Вщкривати таланти в молодих на-щадюв - одна з головних характеристик особистосп лщера науково! школи В.1. Атрощенка.
У 60-i роки ХХ ст. за спещальшстю «Технолопя не-оргашчних речовин» закiнчили iнститут болгари З.А. Андреева, А.С. Джурекова; поляк 6. Пашт; кубинець Хуан Кiнтейра; монгол Самбушин; кореець Фам Хак Xie^ суданець Осман Мухамед; в'етнамцi Тонг Дик Тшх, Лиу Кiанг Гуе, а в 1973 р. кафедра ТНР випу-стила 14 фахiвцiв для ДРВ [5].
3. Шдготовка наукових фах'ищ'и! вищо! квалiфiкацп - кандидатiв наук
Багато випускникiв тдтримують зв'язок з шсти-тутом, кафедрою, обмшюються досвiдом спецiалiсти та вчеш, яких пiдготувала кафедра пiд керiвництвом Василя 1вановича та його колег. Це дозволило бага-тьом закордонним фахiвцям пiсля закiнчення ХП1 захистити кандидатськ дисертацп й стати вщоми-ми вченими: Лионг Тхонг Зуан захистив дисертащю за темою "Дослщження кiнетики обпалювання в'ет-намського колчедану"; Нгуен Ван Тхао - "Дослщжен-ня процеав гiдротермiчноi переробки в'етнамських апатипв методом сткання" [4, с. 69]; Б. Бiбр - "Кше-тика конверсii окису вуглецю парою води" [8]; Ш.К. Раман - "Кшетика процесу конверсп природного газу парою води" [6]; Мажет Шариф Хадж Хусейн Анаш -"Окиснення SO2 високо! концентрацп пiд тиском на платиновому каталiзаторi"; Нгуен Хиу Тхо - "Оксидш каталiзатори окиснення NH3 на основi в'етнамських хромтв"; Нiдаль Махмуд Абдель Рахман Оде Ель-Ха-тiб - "Неплатиновi каталiзатори окиснення NH3 до N0 на основi перехiдних елементiв"; Еразо Арамайо Хорхе -"Низькотемпературна конверсiя СО водяною парою при низькому сшввщношенш П:Г на каталiзаторi НТК-АК"; Луфп Мухамед Аль-Усман - "Дослiдження
процеив азотнокислотноТ переробки сiрiйських фос-фапв на складнi i a30THi добрива" та iH. yci вони стали вщомими вченими на свош батьювщиш в галузi xiMi4-ноТ технологи та продовжують гiднi традицii науковоТ школи В.1.Атрощенка.
Традицii пiдготовки фахiвцiв для багатьох кра'ш свiту й подалi продовжуються в науковiй школi учня-ми В.1. Атрощенка. Захистили кандидатсью дисерта-цii вченi з Йорданп - Карiм Галеб Аль Курi Селасе Аль Хеласе (науковi керiвники проф. Лобойко О.Я., То-шинський В.1.); Судану - Мустафа Хасан Абдала (на-уковий керiвник проф. Лобойко О.Я.); В'етнаму - Сю Юнлун (науковий керiвник проф. Савенков А.С.).
У 80-i роки минулого столггтя на кафедрi ТНР на-вчалось найбiльша кiлькiсть студенпв, працювали над виконанням докторських i кандидатських дисертацiй на-уковцi з В'етнаму, Афгашстану, Йорданп, Сирп та ш. Так, стажувався викладач i3 Кабульського полiтехнiчного ш-ституту Гулам Сарвар СедМ, який розробив оригшальну технологiю одночасно одержання мiдi, арчаноТ кислоти, що е ефективним консервантом i мiнеральним добривом [9]. Випускник групи Н-18 Дiакiте Фантiгi тсля закш-чення iнституту в 1984 р. писав: "Я хочу поблагодарить всех преподавателей и сотрудников ХПИ, особенно всемирно известного ученого академика В.И. Атрощенко. Благодаря им, я получил знания, которые будут полезны моему государству - республике Мали"... [10].
У 80-i роки ХХ ст. на кафедрi ТНР навчалося близько 60 студенпв iз краТн Африки, Азп, Середнього й Близь-кого Сходу, ЛатинськоТ Америки. Тхня тдготовка вима-гала ввдповвдноТ оргашзацп всього навчального процесу й виховноТ роботи, уважного ввдношення до кожного студента. На кафедрi кнувала комплексна програма тд-готовка як вичизняних, так i iноземних студенпв для майбутньоТ професп. Разом iз В.1. Атрощенком велику увагу в робот з iноземними студентами придшяли до-центи В.В. Кутовий, О.Я.Лобойко, асистенти Г.1. Гринь, О.О. Сахаров та ш. Кожному студенту-iноземцю придь лялась увага всього колективу кафедри.
"Я хочу сказать, - говорит выпускник академика В.И. Атрощенко Карим Хелас, - что в капиталистических странах простому студенту очень трудно в любое время получить консультацию у профессора, доцента. Своим руководителем дипломной работы я горжусь. На кафедре все преподаватели старались, чтобы я получил как можно больше знаний по специальности" [11].
Студент Айман Афир Хасан Салоум (дипломник проф. В.1. Конвкара) вщзначае, що на протязi всього термшу навчання в шститут викладачi придiляли багато уваги i надавали допомогу. "Такое отношение к нам, - говорит он, - навряд ли мы встретили бы в другой стране. Постараюсь все знания, полученные в институте, применить на практике. Я не подведу ни кафедру, ни институт, сделавших меня дипломированным инженером"[11].
Багато теплих слiв сказав Рузiгамазi Веларс про свого наставника доц. О.Я.Лобойка, що завдяки його постiйнiй уваз^ професiйним консультацiям вiн iз устхом захистив дипломний проект.
Цi висловлювання iноземних студентiв е вщпо-вщною оцiнкою й свiдчать про напружену роботу, яку проводив увесь колектив кафедри, його професорсь-ко-викладацький склад у професшнш тдготовщ фа-хiвцiв для закордонних краТн.
4. HayKOBi публжацп за кордоном, мiжнародне спiвробiтництво
Ще в 50-i роки ХХ ст. за кордоном почали виходити Грунтовш працi В.1.Атрощенка разом 3i ствробини-ками i3 проблем зв'язаного азоту. Так, у 1954 р. у КитаТ переклали й надрукували монографт В.1. Атрощенка та С.I.Каргiна "Технолопя азотноТ кислоти" (419 с.), яка вийшла з друку в 1949р. у видавництвi 'Tоскомiздат" об-сягом 370 с. У цш пращ наведено числент дослiдження з кшетики окиснення NH3, масообмiну мiж оксидами азоту й Н2О, HNO3, технологи одержання HNO3. До-слiдження вчених iз проблем нiтратноï кислоти, що проводились в краТш й за кордоном, завжди посила-лись на цю працю. Саме вона принесла популяршсть i вiдомiсть В.1.Атрощенку та науковш школi [3, 12].
Книга добре ввдома за кордоном i ïï цiнують фахiвцi в галузi технологй зв'язаного азоту. Так, частина пращ використана в монографп 6. Тонка й К.Матаса "Су-часна промисловкть азотних продукпв" (Бухарест, 1965 р.); rami 6. Матаса i К. Матаса "Сучасна промисловiсть азотних продукпв" (Париж, 1968 р.). Книга В.1. Атрощенка й С.1. Каргiна "Технологiя азотноТ кислоти" була видана в Шмеччиш, Чехословаччинi, Польшд. Ïï знають ученi в багатьох шститутах i унiверситетах США [12].
Болгарський учений Д.Г. 1ванов використав роздь ли з HNO3 у свош rami "Технологiя зв'язаного азоту" (Софiя, 1970 р.). Вiн писав, що з дозволу авторiв В.1. Атрощенка й С.1. Каргiна, вш уключив до своеТ книги без жодноТ змiни всi теоретичнi розд^и книги "Технологiя азотноТ кислоти". Ввдомий фахiвець-азотчик иалшсь-кий учений Джiакомо Фаузер кiлька разiв був у Ра-дянському Союзi й завжди високо оцшював Грунтовну працю В.1. Атрощенка й С.I.Каргiна. Також ввдомий американський учений С. Стрельцов уважав, що книга "Технологiя азотноТ кислоти" е кращою з технологи HNO3. На IV Мiжнароднiй конференцп з iнженерноï хь ми (Прага, 1972 р.) японськ вченi при зустрiчi з О.Я. Ло-бойком повiдомили, що вони добре знайомi з науковими працями В.1. Атрощенка та його науковоТ школи [3].
Незважаючи та те, що останнш раз "Технологiя азотноТ кислоти" перевидана в 1970 р. i стала рвдюсною, але й у тепершнш час учнi, астранти, студенти, пра-цiвники хiмiчноï промисловост широко й активно ви-користовують фундаментальнi знання цiеï книги [12].
В.1. Атрощенко та науковцi його школи приймали активну участь у Мiжнародних наукових конферен-цiях, учений ввдвщав безлiч краш, де виступав iз науковими доповiдями в галузi технологи HNO3. На першому Мiжнародному конгресi хiмiчного машино-будування, шженерноТ хiмiï й автоматизацiï в Чехос-ловаччинi (Брно, 1962 р.) з доповщдю про одержання HNO3 з оксидiв азоту виступив В.1. Конвкар. Науковi розробки науковоТ школи защкавили хiмiкiв Шмеч-чини, Болгарiï, Чехословаччини, яю просили надати Грунтовнi матерiали iз цiеï проблеми.
Науковi доповвд про роботу кафедри ТНР i в по-дальшому були представлен на Мiжнародних конгре-сах з шженерноТ хiмiï в Чехословаччинi, де ввд iменi ХП1 робили науковi доповiдi проф. В.1. Конвiсар, доц. В.Т. 6фiмов, О.В. Шапка та О.Я. Лобойко.
Прекрасний педагог - професор В.1. Атрощенко тд-тримував особистi й науковi зв'язки з ученими багатьох краш. Вiн ознайомився з постановою вищоТ технiчноï
освии в США й Шмеччиш. Читав лекцп в Софшсь-кому хiмiко-технологiчному iнститутi (Болгарiя) i в Ханойському полггехшчному iнститутi (В'етнам). Об-мшювався досвiдом науково! роботи з ученими Поль-щi, 1ндп, Францп, Бельгп, 1талп. Ученi Румунп писали В.1. Атрощенку: "...Мы получили Вашу книгу "Курс технологии связанного азота", которая очень полезна для высшего образования"...[1-3, 13, 14].
В.1. Атрощенко виступав iз доповвдями перед профе-сорами, науковцями та студентами в Польшд (1957 р.), США (1959 р.), НДР (1959 р.), Болгарп (1965 р.), ДРВ (1965 р.). На протязi багатьох роюв тдтримував зв'язки з ввдомими фахiвцями в галузi зв'язаного азоту проф. Д. Фаузером (Iталiя), проф. М.С. Петерсом (США), 6. Бласяка (Польша), проф. К. Матасом (Румушя). У цей час на кафедрi ТНР побували й виступили з науковими доповвдями вчеш М. Елiза й Ф. Коен (Франщя); Фам Донг Дiем i Хоанг Суан Ту! (ДРВ); ^ Мил (ЧРСР); Д.Г. 1ванов (НРБ); М.Р. Маржов (НРБ); науковцi з Ан-глп , Нiмеччини, Францп, Китаю.
Довгий час Василь 1ванович виконував велику гро-мадську дiяльнiсть як голова Харювського вiддiлення товариства СРСР-Франщя. Йому доводилось читати лекцп у вищих навчальних закладах за кордоном, дава-ти консультацп, допомагати вченим рiзних краш [5].
У 1973 р. В.1. Атрощенко разом iз 27 представника-ми Украши приймав участь у робоп Всесвiтнього кон-гресу миролюбних сил у м. Москв^ де обговорювались важливi питання вшни й миру, соцiального прогресу, економiчного й культурного розвитку. У центрi уваги конгресу була безпека й ствробгтництво в 6вропi, мир i безпека в Азii, роззброення, спiвробiтництво в галузi освiти й науки та iншi питання. Були проведет окремi зустрiчi з делегащями Югославii, Куби, 1ндп, НДР, Францп, В'етнаму та iн.
Таким чином, В.1. Атрощенко приймав активну участь у безпосереднш пiдготовцi iнженерiв-хiмiкiв-технолопв для хiмiчноi промисловостi багатьох краш свиу; фахiвцiв, кандидатiв наук для наукових установ i органiзацiй Чехословаччини, В'етнаму, 1ндп, Болга-рii, Йорданп; його науковi працi й тдручники широко використовуються в наукових колах за кордоном, вш пiдтримуе особисп зв'язки з багатьма вченими свиу.
У подальшiй дiяльностi вченi науково! школи при-ймали активну участь у мiжнародних конференцiях i симпозiумах. Результати iхнiх дослiджень опублжо-вано в матерiалах бвропейських конгресiв з шженер-но! хiмii (1997р. Iталiя; 1998 р. Францiя); Мiжнародноi конференцп з механiзмiв реакцiй (1996 р. Ангая): Друго! Мiжнародноi конференцii "Каталiз на порозi ХХ1 столiття" (1997 р. Новосибiрськ) та iн. Тшьки за три роки 1996-1998 рр. науковщ кафедри опублжува-ли 75 наукових роби, iз них 25 у мiжнародних видан-нях [15, с. 125-126].
Продовжуючи традицп науково! школи, кафедра ТНР приймае участь у подальшому розвитку мiжна-родного ствробиництва з унiверситетами й оргашза-цiями Францп, Нiмеччини, Польщi, 1спанп та iн. Для вирiшення наукових i освiтянських проблем у щ кра!-ни вшздили проф. Г.1. Гринь, доц. 1.1.Гончаров, ас. П.А. Козуб, астрант В.А. Векшiн. Науковщ й викладачi приймають активну участь у дiяльностi Украшсько-Французького центру промислового й еколопчного менеджменту, який дiе в унiверситетi [15, с. 126].
На бшьш глибокий розвиток мiжнародних вщно-син науково! школи ВЛ.Атрощенка впливала заборона на широк публiкацiï з HNO3, HCN, штруючих сумь шей, оcкiльки цi речовини використовувались для виробництва вибyхiвки, створення xiMi4TO'i збро!, окис-лювачiв ракетного палива й мали гриф таемничость
5. Висновок
Таким чином, наукову школу В.1. Атрощенка добре знали вчеш провщних краш свиу, для багатьох краш кафедра готувала спещалшпв, кандидатiв наук для хiмiчноi галузi, за кордоном використовували науковi досягнення школи, якi були добре опублжоваш, пред-ставленi на Мiжнародних наукових форумах.
Представники школи тдтримували широкi творчi вiдносини iз провщними й вiдомими технологами багатьох краш свиу в галузi освии й науки.
Лiтература
1. Товажнянський Л.Л., Лобойко А.Я., Гринь Г.1. Василий Иванович Атрощенко - известный ученый, педагог и общественный деятель (к 100-летию со дня рождения // Известия ВУЗов. Химия и хим. технология. - 2006, Т. 49 (5). - С. 114-116.
2. Киркач Н.Ф. Василий Иванович Атрощенко. - К.: Наукова думка. - 78 с.
3. Наукова та науково-оргашзацшна д1яльшсть академь ка В.1. Атрощенка в х1м1чнш технологи: Монограф1я // Л.Л. Товажнянський, Г.1. Гринь, О.Я. Лобойко та ш. - Х.: НТУ «ХП1», 2006. - 264 с.
4. Бойко А.В., Киркач Н.Ф., Ховрин Е.Л. Навсегда в моем сердце: Документальный очерк. - Х.: Прапор, 1986. - 143 с.
5. Шепель О. Вклад вченого // Леншсью кадри. - 1973, 14 лютого.
- С. 2.
6. Раман Ш.К. Кинетика процесса конверсии природного газа парами воды: Автореф. дис. ... канд. техн. наук: 05.17.01 / ХПИ.
- Х., 1967. - 21 с.
7. Атрощенко В.И., Роман Ш.К., Звягинцев Г.Л. Кинетика процесса конверсии природного газа водяным паром под давлением // Журн. прикл. химии. - 1969, Т. 42, № 7. - С. 1496-1503.
8. Бибр Б. Кинетика конверсии окиси углерода парами воды: Дис. . канд. техн. наук: 05.17.01 / ХПИ. - Х., 1957. - 130 с.
9. Тошинский В. Искренне и бескорыстно // Ленинские кадры.
- 1983, 13 января. - С. 4.
10. Диатике Фантиги. Признательность // Ленинский кадры.
- 1984, 23 февраля. - С. 3.
11. Кутовой В. Наставник - вся кафедра // Ленинские кадры.
- 1980, № 11 (1430). - С. 4.
12. Атрощенко В.И., Каргин С.И. Технология азотной кислоты.
- М.: Химия. - 1970. - 496 с.
13. Мельник Т.В. Василь 1ванович Атрощенко (До 100-р1ччя в1д дня народження) // Наука та наукознавство. - 2006, № 2. - С. 113-118.
14. Мельник Т.В. Наукова школа академша НАН Украши В.1. Атрощенка // Наука та наукознавство. - 2004, № 3. - С. 125-130.
15. Харьковский политехнический: на рубеже тысячелетий / Товажнянский Л.Л., Николаенко В.И. и др. - Х.: Прапор, 2000.
- 384 с.
