CC BY
12
(времена корреляции порядка 10-6 сек) могут быть замедленны. Следовательно, часть белковой молекулы будет иметь ограниченную подвижность и будет более устойчивая к внешним воздействиям, протекающим при характерных временах, порядков 10-3 ... 10-6 с . Такие времена характеризуют процессы нагревания путем теплопроводности, диффузию макромолекул в растворах, релаксацию в магнитном резонансе. Поэтому с увеличением концентрации №КМЦ в технологическом процессе все больший вклад в вязкость дает сам полисахарид, чем белок: на рис. 2а,б это отражается в асимптотическом приближении к горизонтальной линии параллельной абсцисс.
Таким образом, теоретически доказана возможность стабилизации гемового комплекса механизмами сорбции.
Исследованиями реологических характеристик модельных систем установлен факт насыщения межмолекулярных связей по отношению к сорбционной способности №КМЦ.
Литература
1. Горбатов В.М., Мамонов Н.Д. Обработка и использование крови на пищевые цели. ЦНИИГЭН мясопром. -□ □-
Показано початок подготовки фахiвцiв для хiмiч-ног промисловостi в Украгт у ктщ XIX - на початку XX ст. Розглянуто форми i методи тдготовки спещ-алiстiв у ВНЗ, формуван-ня педагогiчного i науково-го потенщалу iнститутiв. З'ясовано, що тдготовле-т шженери-технологи з самого початку своег само-стшног дiяльностi могли виршувати складт про-блеми промислового вироб-
ництва. -□ □-
1. Вступ
У середиш XIX ст. подальшого промислового розви-тку набував потужний виробничий район Донбасу. Роз-вщат багап родовища вуплля, значш запаси криворiзь-ко1 залiзноi руди, будiвництво залiзних дорщ фабрик i заводiв потребували значноi юлькосп квалiфiкованих спещалшпв з вищою освггою. Особливо значним попитом користувались фахiвцi технологи в галузi мехашки та хiмii, яких у той час готував пльки Санкт-Петер-бурзький технолопчний шститут iз 1835 р.
15 (27) вересня 1885 р. було вщкрито Харювський практичний технолопчний шститут - перший вищий
М., 1985. - 20 с. (сер. «Мясная промышленность», обзор. информ.).
2. Петров В.Н. Физиология и патология обмена железа. - Л.: Наука, 1982. - 220с.
3. Лапшина Е.А., Заводник И.Б., Игнатенко В.А., Степуро И.И. Термостабильность и функциональные свойства гемоглобина человека в присутствии алифатических спиртов / Мол. Биол., 1992.- 26.- N2.- с. 315-320.
4. Ernst R., Jaffe M.D. Methemoglobin Pathology in the function of red blood cells: eritrocite pathology, N.Y., 1981, p. 133-151.
5. Александров В.Я. Клетки, макромолекулы и температура.- Л.: Наука, 1997.- 329 с.
6. Zwart A. Buursuia A., van Kampen E.J., Desburg B., van der Ploeg P.H.W., Zilistra W.G., A multi-wavelength Spectrophtometric Method for the simultaneous determination of five Haemoglobin derivatives /J. Clin Chem. Clin. Biochem., 1981.- 19.- с. 457-463.
7. Л. Стайер Биохимия.- М.: Мир, 1984.- 1300с.
8. Блюменфельд Л.А. Проблемы биологической физики. -М.: Наука, 1976. - 335с.
9. Демченко А.П. Люминесценция и динамика структуры белков. - К.: Наук. думка, 1988.-239с._
УДК 378.148
техшчний заклад на УкраМ [1-3]. З цього часу по-чинаеться iсторiя тдготовки хiмiкiв-технологiв на Украшь Оргашзатором i першим директором шститу-ту був професор В.Л. Кирпичов (з 1885 р. по 1898 р.) -видатний учений, енергшний оргашзатор, який мав рвдкий педагопчний талант, вщомий фахiвець у галу-зi вищо освии [4, 5].
Широка спецiалiзацiя фахiвцiв визначалась уставом шституту 1885 р., який майже не змшювався до 1917 р., де було записано: "Удостоенные звания инженера-технолога и технолога имеют право возводить фабричные и заводские здания, с их принадлежностями, и жилые помещения в непосредственной связи с
П1ДГОТОВКА ФАХ1ВЦ1В 1НЖЕНЕР1В-ТЕХНОЛОГ1В ДЛЯ Х1М1ЧНО1 ПРОМИСЛОВОСТ1 В К1НЦ1 XIX - НА ПОЧАТКУ XX СТОЛ1ТТЯ В УКРА1Н1
В.В. Казаков
Кандидат технiчних наук, голова правлiння ВАТ «Северодонецьке об'еднання Азот» вул. Пивоварова, 1, м. Северодонецьк, УкраТна
П.В. Кузнецов
Кандидат техшчних наук, доцент кафедри економiчноТ кiбернетики i маркетингового менеджменту Нацюнальний технiчний унiверситет «Хармвський полiтехнiчний шститут» вул. Фрунзе, 21, м. Хармв, УкраТна, 61000 Контактний тел.: +380936883738 e-mail: [email protected]
уз
ними находящиеся, а также производить строительные работы, состоящие в ведении и под надзором министра путей сообщений" [6], що указувало на ушвер-сальшсть знань фахiвцiв, яю заюнчували шститут.
2. Основна частина дослщження
У 1889 р. шститут перейменовано в Харювський технолопчний iнститут i при навчанш значна увага придiлялась поглибленiй теоретичнш освiтi студен-тiв. Поруч i3 цим керiвництво iнституту придавало значення й особливому практичному характеру викла-дання. Це виразилось в оргашзаци мехашчних i хiмiч-них майстерень, де студенти повинш були практично ознайомитись з основними технолопчними методами й навичками майбутньоï роботи. Особливо яскра-во було виражено практичний характер викладання на хiмiчному вщдшенш iнституту. Так, на першому кура студенти одержували знання з теоретичних дисциплш (математика, теоретична механiка, фiзи-ка, хiмiя), на другому рощ навчання проходили курс яюсного хiмiчного аналiзу; на третьому - виконували значний об'ем практичних робiт iз кiлькiсного аналь зу, з органiчноï хiмiï; а на четвертому кури - слухали дисциплши з окремих галузей хiмiчноï технологи: технологи мшеральних, органiчних, фарбувальних, а також харчових речовин [2, 6, 7, с. 218-219]. Одно-часно ва студенти проходили практикум iз технiчного аналiзу, а потiм розподiлялись на невелик групи за бiльш вузькими напрямками хiмiчноï технологiï у вщ-повщност з вибраною спецiальнiстю. Оригiнальною була оргашзащя спецiальних практичних робот iз технологiï. У примiщеннi хiмiчних майстерень розта-шовувались невеликi дослiднi установки, якими керу-вали кафедри. Так, кафедра технологи мшеральних речовин обладнала содовий завод, скловарильну тч, керамiчну майстерню. Технiчнi роботи виконувались студентами четвертого й п'ятого курив самостшно, осюльки педагогiчний колектив на кафедрах у той час був нечисленним: один професор i один асистент (лаборант), але охоплювали тдготовку фахiвцiв для рiзних виробництв [6, 7, с. 218].
З метою виршення проблеми виробничоï (техно-логiчноï) практики у складi кафедр були оргашзоваш лаборатори. Так, кафедра технологи мшеральних речовин обладнала зал для робгг з аналiзу води, мшеральних речовин, палива, а також iз металографи. Роз-ширення лабораторiй вiдбулось ще й тому, що в 1898 р. в шститут зб^ьшився прийом iз 125 до 250 чоловж. На першому кура розд^ення студентiв на мехашюв i хiмiкiв не було, а на другому кури навчалось близько 75 хiмiкiв [6, 7, с. 219].
У 1911 р. для студенив хiмiкiв-технологiв у ХТ1 викладали наступнi дисциплiни: проф. I.A. Красусь-кий - загальний курс технологи речовин i бродшня, технолопя води i бродiння, проектування з технологи речовин; проф. О.П. Лщов - технолопя оргашчних речовин, фарбування i друкування, проектування з технологiï оргашчних речовин; проф. 1.П. Осипов -оргашчна хiмiя; проф. М.О. Чорний, О.М. Щукарев -неорганiчна хiмiя, фiзична хiмiя; ад.-проф. G.I. Орлов -загальний курс хiмiчноï технологи мшеральних речовин, проектування з технологи мшеральних ре-
човин; ад.-проф. М.Д. Зуев - цукрове виробництво; ад.-проф. В.О. Гербурт-Гейбович - мукомельш ма-шини, технолопя дерева; ад.-проф. Я.В. Столяров - прикладна мехашка, техшчне креслення; практичнi заняття з прикладно! механiки, проектування з меха-нiки; викладач Е.М. Борисенко - технолопя волокни-стих речовин, проектування з технологи волокнистих речовин; викладач П.П.П'ятницький - мшералопя, практичш заняття та ш. [8, с. 6 - 19].
Уперше з 1907 р. при тдготовщ хiмiкiв-технологiв було введено курс фiзичноi хiмii з лабораторними за-няттями. 1з 1904 р. спочатку необов'язково, а з 1905 р. уведено обов'язкову експериментальну дослщну роботу для студенив п'ятого курсу, яку вони виконували разом iз дипломним проектом [6, 7].
У 1907 р. навчальш дисциплши було розпод^ено на 10 семестрiв (5 роюв), а максимальний термш при-бування студентiв в шституи обмежено 16 семестрами (8 роюв), а до цього студент мав право бути студентом необмежений час [6].
За вимогами викладачiв у 1917 р. заметь вщд^ень органiзовано факультети, а також факультетська рада, в якш брали участь уа викладачi. Першим деканом хiмiчного факультету було призначено 1.6. Орлова. Шсля закiнчення громадянсько! вiйни кiлькiсть сту-дентiв в шституи безперервно зростае. У 1922-1923 навчальних роках ильки на хiмiчному факультетi навчалось 405 студенив, серед яких було 65 жшок [6].
У 1923 р. наказом в шституп затверджуеться штат хiмiчного факультету наступних кафедр [6, с. 19-20]:
1. Кафедра неоргашчно! хiмii: 9 (зав. каф. А.Н. Щукарев);
2. Кафедра оргашчно! хiмii: 2 (зав. каф. Н.А. Ва-ляшко);
3. Кафедра загально! хiмтехнологii: 1
4. Кафедра технологи мшеральних речовин: 2 (зав. каф. 1.6. Орлов);
5. Кафедра технологи оргашчних речовин: 4 (зав. каф. М.1. Кузнецов).
У цей час створено предметш комки, яю детально розглядали навчально-методичш питання, навчаль-ний план, програми курив. Так, загальна предметна комкля охоплювала навчальш курси з хiмii неоргашч-но!, органiчноi, аналiтичноi, фiзичноi й загальний курс хiмiчноi технологи. Дiяльнiсть цих комiсiй мала велике значення для створення навчальних плашв i програм при пiдготовцi iнженера-хiмiка-технолога, що поим було введено для вах хiмiчних вузiв i факультетiв Украши. Цiею важливою дiяльнiстю керували профе-сори 1.6.Орлов, М.А. Валяшко, О.1. Гундер [7, с. 220].
Бурхливий розвиток хiмiчноi промисловостi ви-магав усе 6шьшо! кiлькостi фахiвцiв, яю могли б практично керувати виробництвом. Хiмiчний факультет iнституту вже не ми задовольняти вимог, юльюсть пiдготовлених iнженерiв-технологiв було явно недо-статнiм i не встигало за зростанням виробництва.
У 1929 р. технолопчний шститут, який до цього було реоргашзовано у полггехшчний, наступного року розд^ено на п'ять самостшних навчальних закладiв: механiко-машинобудiвний, хiмiко-технологiчний, електротехшчний, iнженерно-будiвний та авiацiй-ний. Через 20 роюв (1950 р.) першi три iнститути було знову об'еднано в полиехшчний, а останнi продовжи-ли iснування як самостiйнi шститути.
Оргашзований в 1930 р. Харювський хiмiко-тех-нологiчний iнститут iз перших дшв iснування роз-горнув велику наукову й навчальну дiяльнiсть. Рiзко зрк контингент студентiв-хiмiкiв, чисельнiсть яких постшно збiльшувалась i за 10 роюв iснування шсти-туту прийом студенпв на перший курс збiльшився в 3 рази (див. табл. 1).
Таблиця 1.
Кшькють cryAeHTiB—xiMiKÎB, прийнятих на перший курс ХХТ1 [6].
Рш 1898 1922 1929 1933 1938 1940
Кшькють студентiв 75 81 125 256 325 375
У 1932 р. в шститут було оргашзовано Be4ipHe вщд^ення, де навчалось бiльше 200 студенев. Також були вiдкритi курси для тдвищення квалiфiкацiï iнженерiв-хiмiкiв, якi працювали на виробництвi. Усе це дозволило за перюд 1931-1935 рр. тдготувати близько 250 iнженерiв вузькоТ спецiалiзацiï. У 1933 р. iнститут мав стабшьш навчальнi плани, на основi яких створювались пiдручники, програми. Значна увага прид^ялась якостi лекцiй, самостшнш роботi студен-тiв, збiльшенню об'ему лабораторних робiт, уведення розрахункових самостшних завдань. До утворення ХХТ1 у 1930 р. хiмiчний факультет технолопчного ш-ституту готував фахiвцiв за 6-ю спещальностями на кафедрах технологи неоргашчних речовин, технологiï електрохiмiчних виробництв, технологи силжапв, технологiï пiрогених виробництв, технологи оргашч-них фарб, технологи жирiв [7, с. 221].
За роки кнування iнституту до 1940 р. було тдго-товлено 2452 шженера для хiмiчноï промисловостi. До 1917 р. випуск iнженерiв-хiмiкiв у середньому скла-дав 23 фахiвця в рiк i було тдготовлено 568 iнженерiв. З 1918 р. по 1930 р. було тдготовлено 530 спещалкпв, а за 10 роюв кнування хiмiко-технологiчного шсти-туту (1930-1940 рр.) - 1354 шженера. За окремими кафедрами випуск iнженерiв-хiмiкiв за 10 роюв роз-подшявся наступним чином [9, с. 36-77]:
1. Технолопя неорганiчних речовин - 216
2. Технолопя електрохiмiчних виробництв - 174
3. Технолопя силжаив - 473
4. Технолопя трогених виробництв - 172
5. Технолопя оргашчних фарбниюв - 141
6. Технолопя жирiв - 147
7. 1нших спецiальностей - 31.
Необхщно вiдзначити, що випускники iнституту працювали на хiмiчних заводах не ильки Украши, а й усього Радянського Союзу. За 45 роюв шнування хь мiчний факультет технологiчного шституту випустив 1098 iнженерiв, а за 10 роюв Харкiвський хiмiко-тех-нолопчний iнститут - 1354 iнженерiв для хiмiчноï промисловостi [6, с. 3].
Багато уваги в ХХТ1 придшялось кадровому за-безпеченню пiдготовки фахiвцiв. Так, якщо в 1932 р. на хiмiчному факультетi працювало 18 викладачiв на 5 кафедрах, то в 1940 р. у ХХТ1 працювало 129 викладачiв на 27 кафедрах. У складi професорсько-викладацького персоналу шституту налiчувалось: дiйсних членiв АН УРСР - 2; члешв-кореспонденпв АН УРСР - 2; докто-рiв наук - 11; кандидатiв наук - 30; професорiв ВАК - 21; доценпв - 33 [6, с. 35].
Характеристика професорсько-викладацького складу за 1904-1940 рр. наведена в табл. 2 [6, с. 35].
Таблиця 2.
Професорсько—викладацький склад.
Найменування Хiмiчний факультет ХТ1 ХХТ1
1904 р. 1910 р. 1914 р. 1937 р. 1940 р.
Професори 5 5 5 16 21
Доценти - - - 29 33
Доктори наук 1 1 1 5 11
Кандидата наук 1 1 1 7 30
Pi3Ke покращення яюсного складу викладачiв пов'я-зано i3 присудженням Радою iнституту вчених ступе-шв. Так, з 1934 р. по 1940 р. було присуджено стутнь доктора 9 i кандидата наук 67 викладачам. 1нститутом активно залучаеться до навчання в аспiрантурi багато талановитоТ молодi. З 1923 р. по 1940 р. в аспiрантурi навчалось 74 ствробиниюв (ильки у 1940 р. в астран-турi навчалось 37 молодих викладачiв) [6, с. 36].
До 1917 р. в шституп структурно було два вщд^ен-ня: механiчне й хiмiчне. З 1917 р. створено хiмiчний факультет (перший декан проф. 6.1. Орлов), а з 1923 р. у складi факультеив затверджено штати кафедр, у тому чи^ кафедри технологiï мiнеральних речовин. На кафедрi працювало 2 викладача: академж АН УРСР 6.1. Орлов (завщувач кафедри з 1910 р. по 1931 р.) i проф. А.В.Терещенко [6 с. 20]. З 1933 р. по 1938 р. кафедру технологи неоргашчних речовин (назва кафедри з 1932 р.) очолював проф. 1.6. Ададуров, який залучив до викладацькоТ роботи i наукових дослщ-жень молодих учених: А.Н. Цейтлша - випускника ХХТ1 1930 р., який захистив тд керiвництвом 1.6. Ададурова в 1934 р. кандидатську дисертащю; В.1. Атрощенка - випускника Одеського хiмiко-техноло-пчного шституту 1931 р., де навчався в 1.6. Ададурова i захистив тд його керiвництвом у 1937 р. кандидатську дисертащю; ВЛ.Конвшара - випускника ХХТ1 1935 р., який навчався тсля цього в аспiрантурi тд керiв-ництвом 1.6. Ададурова. З цього часу щ викладачi на багато рокiв у майбутньому стали провщними педагогами й науковцями кафедри.
З 1938 р. по 1986 р. завщував кафедрою технологи неоргашчних речовин ВЛ.Атрощенко, а з 1986 р. по те-першнш час - його учень проф. О.Я. Лобойко.
Проф. 1.6. Ададуров уперше заклав у систему тдготовки студенив Тх залучення до наукових пошуюв на старших курсах i особливо при виконанш ди-пломних робiт. Вш у цi роки проводив велику роботу з методичного забезпечення навчальних дисциплш. Так, у 1934-1935 рр. вш створив методичш розробки для викладання технологи неоргашчних речовин, яю одержали широку вiдомiсть та заохочення навчальних закладiв Радянського Союзу i були запроваджеш в ш-ститутах мкт Москви, Ленiнграду, Одеси, Ростова та ш. мiст [6]. У 1934 р. 1.6. Ададуров уперше тдготував тдручник "Технолопя азотноТ кислоти" [10], який потiм на протязi багатьох рокiв використовували при тдготовщ iнженерiв-хiмiкiв. У цей час тд керiвницт-вом проф. 1.6. Ададурова проведено широк науковi дослiдження каталиичних процесiв у виробництвi
Н^04 [11-12]; технологи зв'язаного азоту [13]; промис-лових каталiзаторiв; кiнетики абсорбцшних процесiв у виробництвi HNO3; в обласи содово! промисловостi та ш. [14]. У подальшiй науковiй робой кафедри ТНР щ напрямки пошуюв продовжувались дослщжува-тись на протязi багатьох рокiв. У перiод 1933-1938 рр. при заввдуванш кафедрою проф. 1.6.Ададурова знач-но розширилась площа лабораторiй i побудованi новi установки для одержання HNO3 i Н^04 пiд тиском, а також для концентровано! HNO3. Лабораторiя попо-внилась щнним обладнанням для дослiдження ката-лiтичних, абсорбцiйних i адсорбцiйних процеав; для одержання високого вакууму; кислот, лупв i солей. Проведено удосконалення установок для одержання рщкого повггря, метанолу, синтезу NH3 пiд тиском до 300 ат, одержання О2 i Н2. Сучасне обладнання кафедри дозволяло знайомити студенив iз передовими методами одержання зв'язаного азоту, кислот, лупв, солей, глибоко вивчати умови штенсифжаци цих ви-робництв, що практично готувало майбуттх фахiвцiв для роботи в промислових умовах [15].
У роки вшни 1941-1945 рр. Харювський хiмi-ко-технологiчний шститут був евакуйований у м. Чирчик (Узбекистан), де починаючи з листопада 1941 р. продовжив тдготовку фахiвцiв i наукову дiяльнiсть на базi електрохiмiчного комбiнату. Навчальну й наукову роботу виконували 57 викладачiв шституту. За 1941-1943 рр. у м. Чирчик було тдготовлено б^ьше 150 iнженерiв хiмiкiв-технологiв та виконано понад 50 практичних науково-дослщних тем [16].
Повернувшись у м. Харюв 24 березня 1944 р. шститут уже 5 квиня розпочав другий семестр i 1943-1944 навчальний рж було заюнчено в серпш мiсяцi. У цьому роцi тдготовлено до випуску 58 молодих спе-щалкив - iнженерiв хiмiкiв-технологiв. У цей час в шститут навчалось бшя 400 студентiв i планувалось у новому навчальному рощ прийняти бшьше 300 сту-дентiв на перший курс [16, с. 8].
Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР вщ 7 верес-ня 1949 р. був вщновлений Харкiвський полиехшч-ний шститут iменi В.1. Ленiна шляхом об'еднання Харкiвського механiко-машинобудiвного iнституту, Харювського хiмiко-технологiчного iнституту, Хар-кiвського електротехшчного iнституту в один по-лиехшчний iнститут [2, 9]. У складi полiтехнiчного iнституту створено три хiмiчних факультети i три-надцять кафедр, яю готували фахiвцiв для хiмiчноi промисловостi [9].
3. Висновки
Характерною особливштю пiдготовки фахiвцiв з вищою освiтою в Харкiвському полiтехнiчному е те, що цей навчальний заклад створювався як вищий техшч-ний навчальний заклад. Тому при тдготовщ техноло-пв використовувались видатнi науковi та педагогiчнi квалiфiкованi кадри, застосовувались сучасш в той час форми та методи тдготовки iнженерiв, навчальний
процес проводився на сучасному обладнанш. Все це на довп роки заклало основш традицii в тдготовщ фахiв-цiв-технологiв для промислового виробництва.
Лиература.
1. Харкiвський полiтехнiчний: подп та факти / За ред. Ю.Т.Костенка. - Х.: Прапор, 1999. - 336 с.
2. Харьковский политехнический институт. 1885-1985: история развития / Отв. ред. Н.Ф. Киркач. = Х.: Вища школа, 1985. - 223 с.
3. Харьковский политехнический на рубеже тысячелетий / Под ред. проф. Л.Л.Товажнянского. - Х.: Прапор, 2000. - 384 с.
4. Чеканов А.А. Виктор Львович Кирпичев (1845-1913).
- М.: Наука, 1982. - 175 с.
5. Харювський пол^ехшчний: вчеш та педагоги / Ю.Т. Костенко, В.В. Морозов, В.1. Ншолаенко та ¡н. - Х.: Прапор, 1999. - 352 с.
6. Харьковский химико-технологический институт им. С.М.Кирова. 1885-1940. - Х.: ГУУЗ - НККП, 1941. - 76 с.
7. Гринь С.А., Кузнецов П.В. История становления подготовки инженеров-химиков в Харьковском технологическом институте // В кн.: Химия и технология основной химической промышленности. - Труды НИОХИМ, т.74. - Х.: НИОХИМ, 2005. - С. 217-222.
8. Список служащих в Харьковском технологическом институте имени императора Александра 111. - Х.: Типография и литография М. Зильберберга и С-вья.
- 1911. - 31 с.
9. Атрощенко В.И. Кафедра, наука, производство. - Х.: Прапор, 1967. - 26 с.
10. Ададуров И.Е. Производство азотной кислоты. -ОНТИ, Л.: Госхимтехиздат, 1934. - 353 с.
11. Ададуров И.Е. Метод производства серной кислоты контактным способом на влажном газе // ЖПХ. - № 14-15. - С. 78-86.
12. Ададуров И.Е., Седашнва Е.Г. Хромо-ванадиевый катализатор с большой константой скорости // ЖПХ.
- Т. 9, № 4. - С. 119-122.
13. Ададуров И.Е., Атрощенко В.И. Установка для получения окислов азота при камерных и башенных системах получения серной кислоты // Химстрой. - 1933, № 6. - С. 2285-2289.
14. Ададуров 1.6. Двадцять роюв розвитку i успiхiв основ-но'1 хiмii в СРСР // Укр. хем. журнал. - 1937, Т. 12, кн.. 11-12. - С. 461-465.
15. Атрощенко В.И. Творческая деятельность Ивана Евграфовича Ададурова // Изв. вузов. Химия и хим. технология. - 1963, Т. 6. - № 3. - С. 525-529.
16. Пасечник С.Я. Харьковский химико-технологический институт имени С.М.Кирова в годы Великой Отечественной войны // Труды ХХТИ, вып. 4, 19421944 гг. - 1944. - Х.: НКХП СССР - ГУУЗ. - С. 3-10.
