CC BY
9
УДК 619:637.513.1 „18-19" (477-25)
Стегней М.М., к. вет. н., доцент @ Нацюнальний Аграрный Утеерситет, м. Киге
ДШЛЬШСТЬ КШВСЬКИХ М1СЬКИХ Р1ЗНИЦЬ У К1НЦ1 Х1Х - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Подано стисл1 егдомостг про дгяльнгсть Кигеських мгських ргзниць. Зазначено, що до 1888 р. у м. Киеег функцгонуеало 17 невеликих приеатних ргзниць, розкиданих по есьому м1сту, якг знаходилися е антисантарному сташ. Лише у груднг 1888 р. егдкрито Кигеськг мгськг ргзницг, як регламентоеаний заклад тд наглядом еетеринарних лгкарге.
Ключо^^ слова: мгськг ргзницг, еетеринарно-сантарний стан, р1знича спраеа, контрольно-трихшельозна станц1я.
Вступ. Ветеринарно-саштарнш оргашзаци Кшвсько! губерни до юнця Х1Х ст. зовам не придшялося уваги. Про це свщчить незначна кшьюсть ветеринарного персоналу у губерни. Невелика кшьюсть ветеринарних фахiвцiв у губерни до 1882 р. не могла оргашзувати ветеринарно-саштарну дiяльнiсть на надежному рiвнi. 1х дiяльнiсть мала суто оргашзацшний характер. Вщомо, що дотримання ветеринарно-саштарних правил е головним у боротьбi з етзооиями i при виникненш епiзоотiй можна епiзоотичне вогнище обмежити мiсцем виникнення, i не сприяти поширенню даного захворювання.
У м. Киевi дiяла Санiтарна комiсiя, до складу яко! входили медичш лiкарi i не було жодного ветеринарного лжаря. Лише у 1885 р. Кшвський губернатор запропонував ввести до складу Саштарно! комюи ветеринарного лжаря. Першим ветеринарним лiкарем призначено В.К. Пономарьова (з 1886 р.). 1з введенням ще! посади Саштарна комiсiя мiста не визначала сферу дiяльностi ветеринарного лiкаря. Пiсля звшьнення В.К. Пономарьова, на цю посаду призначено П.М. Геневського, який рашше працював старшим ветеринарним лiкарем рiзниць. Вiн зазначав: "Я считаю излишним говорить здесь о ветеринарно-санитарном значении общественных скотобоень для населения: тысячи ежегодно уничтожаемых больных органов и туш, поступающих раньше в продажу и по неведению употребляющихся в пищу красноречиво доказывают пользу этого учреждения, оберегающего здоровье местных жителей" [1].
Матер1ал 1 методи. Матерiалом дослщження слугували видання перюдично! преси вiддiлу стародрукiв бiблiотеки iм. В.1. Вернадського, матерiали Державного архiву м. Киева та Державного архiву Кшвсько! областi. У процесi роботи використано хронолопчний та системний методи дослвджень.
Результати дослщження. До 1888 р. у м. Киевi функщонувало 17 невеликих приватних рiзниць, розкиданих по всьому мiсту i знаходилися в антисаштарному станi. Рiзницi розмiщувалися при дворах i брудних коморах, де прим^ивно забивали худобу та не надавали значення ветеринарному огляду.
® Стегней М.М., 2008
187
Боротися з антисаштарними умовами рiзниць ветеринарнш службi було важко. Ц рiзницi викликали велике незадоволення у мiського населення i Ки!вська мiська дума вирiшила закрити iснуючi рiзницi i вiдкрити мшью рiзницi, тобто сформувати регламентований заклад, який дотримувався б високогуманних завдань, вщповщальшсть за виконання яких покладалася на ветеринарних лiкарiв. Так, 20.10.1888 року вийшла „Обов'язкова постанова про мшью рiзницi i користування ними". Кшвсью мiськi рiзницi вiдкрито 17.12.1888 року, що знаходилися по вул. В. Васильювськш, 137 [2]. Вони будувалися на зразок Петербурзьких i Одеських рiзниць, але з часом щ рiзницi не задовольняли сподiвань Ки!всько! мшько! думи i ветеринарно! служби, що зумовлювалося не вщповщшстю ветеринарно-санiтарним вимогам i тiснотою.
Стопакевич К.£. у статтi "Пятилетие (1887-1894 рр.) Киевских общественных боень в ветеринарно-санитарном отношении" зазначав, що "... городские бойни есть ветеринарно-санитарное учреждение, которое должно служить гарантией доброкачественности и беззаразности потребляемого в пищу мяса и мясных продуктов, быть оплотом против занесения в город эпизоотий и являться регулятором мясной торговли в городе" [3].
Як свщчать л^ературш даш [4], мюью рiзницi захщноевропейських держав Берлша, Вени, Парижа, Страсбурга, Мюнхена, Лейпцига дотримувалися ветеринарно-саштарних правил. Посаду директора чи шспектора цих рiзниць обiймав ветеринарний лжар, який вирiшував спецiальнi ветеринарш i господарськi питання i являвся головним консультантом з ветеринара у мют1
У м. Киeвi ветеринарний персонал рiзниць пiдпорядковувався управляючому рiзницями (не спецiалiсту), чи головi Саштарно! комюп (медичному лiкарю). Ветеринарнi лiкарi рiзниць не входили до складу Саштарно! комюп чи управи. Майже ус засiдання рiзничих комiсiй проходили без участ ветеринарiв. На рiзницях ступiнь доброякосi м'яса i вш тварини визначалися не колегieю рiзничих ветеринарних лiкарiв, а наглядачем за дiяльнiстю рiзниць, який вирiшував ветеринарш питання, не маючи на це юридичного права. Вiдповiдно з цим, ветеринарш лiкарi рiзниць не виконували сво! професiйнi обов'язки. Кшвсью мюью рiзницi з часу !х вщкриття пiдпорядковувалися Громадському управлiнню мiста. Для покращення ветеринарно! справи на Ки!вських рiзницях, ветеринарнi лiкарi виступали за тдпорядкування рiзниць Мiнiстерству внутрiшнiх справ: "... городской ветеринарный персонал действовал бы самостоятельнее..., а общественное здоровье менее несло бы ущерба от аномалий грустной действительности" [5].
Таке ставлення до ветеринарних фахiвцiв привело до того, що вл^ку 1890 р. Кшвсью рiзницi залишилися без жодного ветеринара [6].
Примщення Ки!вських мюьких рiзниць будувалися з каменя, добре осв^лювалися i були простора З моменту вiдкриття (1888 р.) рiзницi роздiлялися на чотири вщдши:
- камерна рiзниця;
- павшьйонна рiзниця, або кошерна;
- рiзниця для дрiбних тварин;
- свинорiзниця i центральне кишкове вiддiлення.
188
Територiя Кшвських мюьких рiзниць роздшялася на п'ять площадок (flBopiB) на яких розмiщували тварин. У дворах для тварин, за piK перебувало майже 200000 голiв худоби, яка пiдлягала забою. У скотопрогшному двоpi №1 знаходилася юмната для ветеринарного лiкаpя. У 1902 рощ цю посаду обiймав Стопакевич К.£. Робочий день тривав 10-16 годин, залежно вiд кiлькостi тварин, що доставлялися для забою.
1з власника кожно! тварини, яка поступала для забою, зшмався вiдсотковий збip. Ветеринарний лiкаp скотопpогiнного двору зобов'язувався враховувати квитанцп державного вiдсоткового збору. За користування двором при мюьких скотобойнях з власникiв тварин брали плату: за бика, корову i телицю по 10 коп., а за теля - 5 коп. Якщо худоба залишалася на шч, то плата становила вiдповiдно 5 i 3 копiйки [7].
На територп Кшвських мiських piзниць вид^лася торгова площадка або двip №2, де проходила кушвля-продаж худоби. Торгова площадка piзниць не користувалася популяршстю серед м'ясопpомисловцiв, оскiльки сюди приводили худобу для забою дуже виснаженою. Кpащi гурти тварин направляли в iншi пункти продажу i Мшстерство внутpiшнiх справ, з метою шдтримки м'ясотоpгiвцiв, у 1894 pоцi прийняло ршення надавати одноpазовi суди для закушвл^ через агентiв, худоби безпосередньо у дворах власниюв.
У повщомленш до Тамбовсько! мкько! управи (вщ 23.02.1899 р.) вiдмiчалося, що при Кшвськш мiськiй упpавi е 5 скотопропнних двоpiв [8]. У двоpi № 1 проводиться прийом piзноl худоби. Цей двip е загальним для piзного виду худоби (ВРХ, ДРХ, свиней). Тут проводили сортування худоби, ветеринарний огляд i клеймшня. Пiсля сортування ВРХ поступала у двip №2, телята i дpiбна рогата худоба - №3, свиш - №4. Двip №5 видшявся для iнфекцiйно хворих тварин чи пщозрших у захвоpюваннi.
Пунктовий ветеринарний лжар при Кшвському скотопpогiнному двоpi Стопакевич K.G. повiдомляв Кшвському мшькому головi (1902 р.), що на шфекщйному двоpi Кшвських piзниць е кам'яне примщення з двома вщдшами:
- перший - для явно шфекщйно хворих тварин;
- другий - для тварин хворих чумою [9].
Поблизу цих двоpiв розмщувалася ветеpинаpно-полiцейська бойня для забою тварин з метою тдтвердження дiагнозу хвороби.
У 1899 рощ при Кшвських мюьких piзницях працювало 5 ветеринарних лiкаpiв: С.П. Дуброва, М.Д. Бурлак, Ф.М. Беневський, М.1. Тараканов, I.A. Любимipський. Така кiлькiсть ветеринарних лiкаpiв тривала до 1909 року. У 1909 рощ видшено ще 2 посади ветеринарних лiкаpiв, якi замшили фельдшеpiв. Обов'язки старшого ветеринарного лшаря виконував С.П. Дуброва, скотопpогiнним двором завивав Л.Н. Ляпунов. Решта 5 лiкаpiв (М.Д. Бурлак, М.1. Тараканов, М.Д. Коротков, O.I. Кандиба, Л.П. Кожин) завщували бойнями ВРХ i ДРХ, свинобойнею i конебойнею [10]. Старший ветеринарний лжар у свою чергу завивав ще тpихiнелоскопiчною станщею.
Кшвсью мiськi piзницi користувалися популяршстю серед населення. Про це свщчить те, що майже через три роки шсля вiдкpиття, у 1891 рощ на Кшвських мшьких piзницях забито 125379 голiв худоби, з яких биюв i волiв 14292 (14%), ^в 13698 (10,9%), телят до двох роюв 13196 (10,5%), молочних
189
телят 13281 (10,6%), овець 46542 (37,1%), свиней 24315 (19,4%), коней 55 (0,04%) [11]. На Кшвсью мшью рiзницi доставлялися для забою ВРХ iз Полтавсько! (44,3%), Кшвсько! (43,5%), Херсонсько! (5,5%), Чершпвсько! (4,5%), Катеринославсько! (0,9%), Волинсько! (0,7 %) i Подшьсько! (0,6 %) губернш.
Ветеринарнi лiкарi мюьких рiзниць працювали у поганих умовах. За 10 роюв iснування, мюью рiзницi прославилися сво!м антисанiтарним станом, вщ яких поширювалося "зловоние". Газета "Киевлянин" вiдмiчала: "Вдоль мостовой идущей от моста у въезда в с. Демиевку со стороны Киева и до самой усадьбы казенного очистного винного склада издается такое зловоние, которое можно наблюдать на самых антисанитарных свалках нечистот. Зараженный миазмами воздух распространяется отсюда на далекое расстояние вокруг, но, прежде всего такой воздух достигает усадьбы сахарного завода и казенного винного склада, в котором, как известно, работает несколько сот человек" [12].
При створенш Ки!вських мюьких рiзниць ставилося завдання забезпечення людей доброяюсним м'ясом ^ ^м того, запобiгання забрудненню води, грунту i повiтря забшними вiдходами. Як свiдчать архiвнi даш [13, 14], стiчнi води Ки!вських мiських рiзниць спускалися у надзвичайно мiлку рiчку Либiдь, яка була насичена кров'ю до того, що мала червоний колiр. Пiщане дно рiчки також насичувалося кров'ю iз згустками. Як зазначае ветеринарний лжар Вишницький В.1. кров, яка поступала у р. Либщь, знезаражувалася вапном, але це не зменшувало поширення неприемних запаив за межi рiзниць. Канига (вмiстиме рубця) i екскременти поступали в спещальш ями при кишковому вiддiленнi звiдти вивозилися в бочках асешзацшного обозу за мюто, де закопувалися. На таку процедуру мкто витрачало до 6000 руб. у рш.
З вiдкриттям мшьких рiзниць (згiдно §1 Обов'язкових постанов Думи про мiськi рiзницi) забш худоби проводився виключно на мшьких рiзницях. При цьому не дозволявся посадибний забш навт баранiв, який проводили з релтйною метою мусульмани, що проживали у м. Киевi [15]. Для цього на мюьких рiзницях вiдводилося спецiальне примiщення, де забивали барашв для мусульман. Не зважаючи на те, що мюью рiзницi являлися регламентованим закладом, але згщно §11 цих постанов, власнику дозволялося забирати шкiру, голову i субпродукти не пiзнiше 3-х годин тсля забою худоби. У противному випадку залишками забою розпоряджалася адмЫстращя рiзниць.
Для вияснення питань ветеринарно-саштарно! справи на мiських рiзницях у 1899 рощ видшено спецiальну пiдкомiсiю, головою яко! обраний член Саштарно! комiсi! А.К. Столпчевський. Пiдкомiсiею ставилося завдання розробити шструкцш для ветеринарних лiкарiв, що вiдповiдали за ветеринарно-саштарний стан на Ки!вських мiських рiзницях, який проводила Санiтарна комiсiя. Лише у 1899 року розмежовуеться нагляд суто ветеринарний вщ нагляду саштарного.
На засiданнi пiдкомiсi! пiднiмалося питання про необхщшсть впровадження мiкроскопiчного дослщження м'яса на трихшельоз [16]. Для зав^вання цiею станцiею призначався один iз п'яти ветеринарних лiкарiв при мшьких рiзницях. З вiдкриттям мжроскошчно! станцi! Ки!вськi мiськi рiзницi функцюнально роздiлилися на чотири вiддiли:
190
- трихшельозно-мжроскошчна станщя;
- скоторiзниця i свинрiзниця;
- огляд i клеймшня np™i3Horo м'яса;
- скотопрогшний двiр.
Для 3aBi^Ba4iB кожного i3 цих вiддiлiв розроблялися самостшш iнструкцiï.
Для правильноï оргашзаци ветеринарно-санiтарного нагляду у 1909 р. вводяться обов'язковi постанови, що включають правила влаштування i утримання рiзниць. Цими постановами введено одноманiтний порядок у рiзничу справу. Значення ^eï справи помiтно i3 дiяльностi Кшвських мшьких рiзниць, де у 1909 рощ правлшським ветеринарним наглядом на мюькому скотопрогiнному дворi оглянуто 16277 голiв великоï рогатоï худоби, телят -40043 голiв, свиней - 264, овець - 14594 голiв i забито на бойш вщповщно 53766, 62937, 51353, 99227 i коней 472 голiв.
На мюьких рiзницях дiяла контрольно-трихiнельозна станцiя, завiдування якою покладалося на завiдувача свинорiзницею. Допомагала завiдувачу старша мiкроскопiстка, яка призначалася мiською управою i3 числа мжроскошсток на станцп. Усi мшроскошстки, у тому числi i старша, знаходилися у шдпорядкуванш завiдувача. При виявленш мiкроскопiстками недоброякiсного м'яса, повщомлявся про це старший ветеринарний лшар боень для бiльш детального дослщження i прийняття вiдповiдного рiшення. За кожною мiкроскопiсткою закрiплювався окремий мжроскоп i ящик для зберiгання шструменив. При цьому мiкроскопiстки зобов'язувалися тримати мжроскоп у належнiй чистотi.
Приводили тварин на Кшвсью мюью скотобойш м'ясопромисловцi. Як зазначено у повщомлеш у Вiленську мiську управу у списках Кшвських мюьких рiзниць нараховувалося м'ясопромисловцiв: православних - 160 i евре1в - 133 чоловж. Для того, щоб вiдрiзнити привiзне м'ясо вiд м'яса мюцевого (забитих тварин на Кшвських мюьких скотобойнях) використовували два сорти клейм рiзних фарб. М'ясо мкького забою, краще i дорожче продавалося нiж привiзне.
Для знезараження фшозного, туберкульозного чи будь-якого iншого м'яса використовували апарат доктора Rohrbecka. При цьому фшозне м'ясо стерилiзувалося 1 годину, шсля чого клеймувалося особливим клеймом i направлялося у продаж на ринку.
Слщ зазначити, що стерилiзацiï пщлягали тушi вiд хворих тварин ящуром, актиномжозом, геморагiчною септицемieю (пастерельозом) тощо. Так, у 1901-1902 рр. Стерилiзували 16 туш ВРХ, 5 туш телят, 2 свинячi тушi ураженi туберкульозом, 99 - ящуром, 15 - актиномжозом. У 1911 рощ для стерилiзацiï м'яса закуплено апарат системи мапстра Hennick e. Стерилiзацiï пiдлягало i сало, яке йшло на приготування мила i маз^ а витiкаючий при стерилiзацiï згущений клей поступав у продаж для типографш i механiчно-ткацького виробництва.
Висновки. 1. У кiнцi Х1Х ст. в м. Киeвi створенi мюью рiзницi, на яких проводилась ветеринарно-саштарна експертиза м'яса i продуктiв забою ветеринарними лжарями.
191
2. Необхщшсть створення мюьких рiзниць в м. K^bî зумовлювалась поганим антисаштарним станом в mîctî спричиненим дiяльнiстю приватних рiзниць.
Л1тература
1. Отчет Киевского ветеринарного врача за 1893 г. - Державний архiв м. Киева. - Ф. 163. - Оп. 11. - Ед. хр. 5. - Арк. 28-31.
2. Дуброва С.П. Киевские городские скотобойни // Вестник общественной ветеринарии. - 1911. - № 5. - С. 815-818.
3. Стопакевич К. Пятилетие (1887-1894г.) Киевских общественных боен в ветеринарно-санитарном отношении // Вестник общественной ветеринарии. -1894. - № 11. - С. 332-336.
4. Стопакевич К. Киевские общественные бойни в ветеринарно-санитарном отношении // Киевлянин. - 1894. - № 80,81. - C.412-415.
5. Томилин И. Киевские центральные городские скотобойни // Вестник общественной ветеринарии. - 1892. - № 20. - С. 313-314.
6. Новый Киевский инцидент // Вестник общественной ветеринарии. -1894. - № 11. - С. 322-324.
7. Уведомление в Таганрогскую Городскую Управу от 17.06.1906 №1324. - Дуржавний архiв м. Киева. - Ф. 163. - Оп. 53. - Д. 200. - Арк. 9.
8. Уведомление в Томбовскую Городскую Управу от 5 апреля 1902 г. -Державний архiв м. Киева. - Ф. 163. - Оп. 53. - ЕД. хр. 112. - Арк. 30.
9. Уведомление Господину Киевскому Городскому Голове от 5 апреля 1902 г. - Державний архiв м. Киева. - Ф. 163. - Оп. 53. - Ед. хр. 112. - Арк. 117118.
10. Дуброва С.П. Киевские городские скотобойни // Вестник общественной ветеринарии. - 1911. - № 18. - С. 966-969.
11. Томилин И. Киевские центральные городские скотобойни // Вестник общественной ветеринарии. - 1892. - № 21. - С. 338-339.
12. Очаг заразы // Киевлянин. - 1898. - №183. - С. 3.
13. Рапорт г. Киевскому Полицмейстеру. - Державний архiв Кшвсько1 обл. - Ф.1. - Оп. 271. - Д. 394. - Арк. 2-4.
14. Киевские скотобойни // Вестник общественной ветеринарии. - 1892. -№ 23. - С. 376.
15. Королев В.К. К вопросу о снабжении молоком населения г. Киева // Ветеринарная хроника Киевской губернии. - 1914. - №2. - С. 128-162.
16. Киевские скотобойни // Вестник общественной ветеринарии. - 1899. -№ 14. - С. 624-325.
Summary
Brief information about the Kyiv cities' slaughter-houses action is given. It's noticed that 17 small private slaughter-houses in all Kyiv were functioning and were in the unsanitary situation. Only in December, 1888 the Kyiv city slaughter-houses were opened under the regulation of the veterinary doctors.
Стаття надшшла до редакцИ' 2.04.2008
192
