CC BY
22
Лггература
1. Ф1н1ков Т. Сучасна вища освiта: свiтовi тенденцп та Украша. - К.: Таксон, 2002. -
176 с.
2. Шейко В.М. Культура. Цивiлiзацiя. Глобалiзацiя (юнець XIX - початок XXI ст.): В 2 т, т. 1. - Xаркiв: Основа, 2001. - 520 с.
3. Шейко В.М. Культура. Цившзащя. Глобашзащя (кшець XIX - початок XXI ст.): В 2 т, т.2. - Xаркiв: Основа, 2001. - 400 с.
4. Економпка УкраУни: стратегiя i полiтика довгострокового розвитку/ За ред. акад. НАН Украiни В.М. Гейця. - К.: 1н-т екон. прогнозув.; Фешкс, 2003. - 1008 с.
5. Скаленко О. Глобальнi резерви поступу. - К.: Основи, 2000. - 394 с.
6. Фшшенко А.С. Цившзацшш вимiри економiчного розвитку. - К.: "Знання Украiним, 2002. - 190 с.
7. Мортиков В.В. Окупнють i дохiднiсть iнвестицiй в осв^// Фiнанси Украiни. - 1998, № 5. - С. 34-41.
УДК338.24:330.342+334.722.8(477) Асист. Л.1.1щук-Луцький
державний техмчний умверситет
ДИВЕРСИФ1КАЦ1Я ДЖЕРЕЛ Ф1НАНСУВАННЯ ВИЩО1 ОСВ1ТИ У ДЕРЖАВАХ СХ1ДНО1 ТА ЦЕНТРАЛЬНО! СВРОПИ
Проаналiзовано 0CH0BHi засади досвщу диверсифшацп джерел фiнансування вищо'1 освгги у державах Схщно1 i Центральной Свропи. Акцентуемо увагу на зрос-танш ролi фiнансово-кредитних коштiв у системi вищо1 освiти.
Assist. L.I. Ischuk - Luts'k state technical university
Diversification sources financing of the high education in countries Eastern and Central Europe
It is analyses the general principles experience diversification sources financing of the high education in countries Eastern and Central Europe. It is accents attention into the increasing role of financial-credit costs in system of the high education.
У 90-i роки минулого стол1ття у вищш освт краш схщно' i Централь-Hoi Свропи сталися значш змши. Ректорами i деканами стали прихильники реформ, щеолопчш обмеження викладаць^' i наукoвo-дoслiднoi дiяльнoстi були усунеш. На початку 90-х роюв майже всi держави регioну ухвалили за-кони, що надали ушверситетам автoнoмiю. Уряди цих держав починають на-давати унiверситетам дедалi бшьше свободи в рoзпoрядженнi сво'ми фшан-совими ресурсами. Так, Угорщина першою серед пoсттoталiтарниx держав вiдмoвилась вщ традицiйнoi системи видiлення державних кош^в ушверси-тетам, i надала вищим навчальним закладам (ВНЗ) право самостшно розподь ляти державнi кошти. У 1999 р. до тако1' практики перейшла i Румунiя.
Деякi анал^ики oчiкували, що слiдoм за пол^ичними змiнами вщбу-деться кардинальна трансформащя системи вищо' oсвiти. Однак i бiльш нiж через 15 роюв шсля змiни пoлiтичниx режимiв у крашах Cxiднoi i Центрально:' Свропи цього не сталося [1].
Серед досягнень у розвитку вищо' осв^и в цих крашах можна зазна-чити те, що за останш 10 рoкiв чисельнiсть студенлв вищо' школи збшьши-лась приблизно у два рази. Ниш у ВНЗ цього регюну вчиться близько 30 %
населення студентського вшу. У деяких схщноевропейських кра!нах зростан-ня чисельностi студентiв було забезпечене головним чином за рахунок при-ватних ВНЗ. Так, у Польшд i Румуни близько 25 % уЫх студентiв навчаються у приватних коледжах i унiверситетах.
Швидке зростання у 90-i роки числа недержавних вищих шкш у крашах Схщно! i Центрально! Свропи зумовлене великим попитом на освпу i обмеженiстю числа мiсць у державних ВНЗ, як донедавна були монополюта-ми у сферi вищо! освiти у даному регiонi. Схщноевропейсью кра!ни усвщо-мили важливе значення приватних ВНЗ не тшьки у задоволенш попиту на вишу осв^у, але i у полшшенш системи освiти загалом. Щоб удосконалитися, державнi ВНЗ потребують конкуренци.
Процес становлення i розвитку приватних ВНЗ у регюнах у 90-i роки не привiв до формування однорщного сектора приватно! вищо! освiти. Багато приватних ВНЗ намагалися просто кошювати програми державних ушверси-тетiв, iншi ж прагнули заповнити освiтнi шш^ що не використовуються кон-сервативними державними ВНЗ.
Зi слiв колишнього мiнiстра освiти Словаччини, единим засобом розв'язання проблем нестачi коштiв, в цей час е введення плати за навчання. Багато пращвниюв вищо! школи кра!н регiону прийшли до висновку, що встановлення тако! плати - це необхщна умова виживання ушверсшелв. У деяких кра!нах питання встановлення плати за навчання у державних ВНЗ е предметом гострих дискусш [2].
Так, у Польщд розроблено проект законодавства, що дае змогу ушвер-ситетам стягувати плату за навчання зi вЫх студенпв. У 1998 р. в Чехи ухва-лено новий закон про вищу освггу, який накладае заборону на стягування плати за навчання зi студенлв уЫх державних ВНЗ. В Угорщиш у 1998 р. уряд виршив вiдмовитися вщ стягування зi студентiв скромно! плати за навчання в розмiрi бшя 10 дол. в мюяць. Це рiшення викликало невдоволення Всесвгтнього Банку, який у вiдповiдь на таке ршення уряду вiдклав видшен-ня Угоршинi кредиту в розмiрi 150 млн. дол. (для полшшення управлiння у сферi вищо! освгга). Всесвiтнiй Банк вважае, що введення плати за навчання i система освгтшх кредитiв створять набагато бшьш справедливу, нiж нишш-ня, систему доступу до вищо! осв^и. З бшьш забезпечених студенлв буде стягуватися плата, а менш забезпеченим буде надаватись допомога.
Гостро сто!ть проблема виршення конфлiктiв мiж вищими навчальни-ми закладами з питань бюджетного фшансування. По сутi вiдсутнi критерп на основi яких вiдбуваеться розподш державних субсидiй ВНЗ. Досi у схщ-ноевропейських кра!нах йдуть суперечки про те, яка модель ВНЗ найбшьш прийнятна i яка полiтика у сферi освiти, трансформована до специфжи цих кра!н, буде ефектившше працювати в ринкових умовах.
Вже зараз державш ВНЗ кра!н Схщно! i Центрально! Свропи отрима-ли значну автономш. Вони стали менш залежш вiд держави як у фшансово-му, так i в юридичному вiдношеннi. У них з'явилася можливiсть витратити значну частку державних субсидш виходячи зi сво!х штереЫв. Однак i держава прагне зберегти свш вплив над ВНЗ, яю, не вiдмовляючись вiд держав-
них дотацiй, водночас прагнуть отримати i велику самостiйнiсть. Водночас у якшсь Mipi вже запрацював механiзм адаптаци господарсько! iнiцiативи у самих ВНЗ.
Приватна вища освiта почала розвиватися швидкими темпами пiсля краху тоталитаризму. Ïï стрiмке зростання можна розглядати як св^ення краху надш суспiльства на ту вищу освпу, яку забезпечували державнi нав-чальш заклади. Водночас у цiй тенденци вiдображений рiвень прихованого попиту на академiчнi програми в таких областях дiяльностi, якi ранiше були недоступш. Бiльшiсть напрямiв пiдготовки, що пропонують приватнi ВНЗ, зорiентованi на сфери, що користуються високим попитом. Це бiзнес, менеджмент, iнформатика, навчання шоземних мов.
Успiшний розвиток приватного сектора у сферi освiти у дослщжува-них краïнах пов'язаний, передуЫм, з наявнiстю у нинiшнiх i майбутшх сту-дентiв готовностi i можливост iнвестувати у свое майбутне, оплачуючи висо-ку вартiсть за навчання. Цшою чималих витрат щ студенти придбають основ-нi професшш навички, що потрiбнi будуть надалi для роботи в ринкових умовах. Те, насюльки концепцiя короткотермiнових особистих витрат в iм,я довготермiновоï прибутковост стане частиною освiтньоï культури цих краш, багато в чому i визначае частку приватних установ, яю будуть процвпати, i частку тих, яю перестануть iснувати [2].
Головна вщмштсть мiж приватними i державними секторами вишо' освiти у крашах Схiдноï i Центральноï Свропи пов'язана i з якiстю студентсь-кого контингенту: багато чим з тих, хто ниш вчиться у приватних навчальних закладах, було вщмовлено у прийомi у державш ВНЗ. З точки зору вимог ви-щих навчальних закладiв велика частина студенлв приватного сектора не мае потрiбного рiвня пiдготовки, який давав змогу би 1м сподiватися на прийом у традицшш державнi унiверситети.
У мiру розширення iнфраструктури вищоï освпи сильно збiльшуеться рiзниця мiж ВНЗ, яю традицiйно пропонували навчання досить високого рiвня, i тими невеликими, зазвичай, новими ВНЗ, де рiвень викладання залишае бажати кращого. Цей процес можна назвати "процесом сегментаци" вищоï школи.
На нашу думку, не треба перебшьшувати позитивну роль "ринкових чинниюв" у функцiонуваннi вузiвськоï системи. Чинник конкуренци на ринку освгги може скорочувати рiвень витрат, стимулювати зусилля самих ВНЗ на залучення бiльшого числа учшв, а викладачiв - прагнути до шдвищення професiоналiзму i положення в академiчнiй iерархiï. Однак це не означае, що ринковi механiзми самi собою, без коректування ix з боку держави, можуть забезпечити i "суспшьну корисшсть", i якiснiсть роботи ВНЗ (особливо у приватному сектор^ у довготермшовш перспективi. Нi школа, ш ВНЗ нiде у свт не повиннi перетворюватися в чисто комерцшне пiдприемство "з вироб-ництва i поширення освiти". Водночас система освгги зобов'язана пристосо-вуватися до ринково! дiйсностi, залишаючись одночасно доступною суспшь-ству "соцiальною послугою".
В умовах скорочення бюджетного фшансування державних ВНЗ юну-вання та розвиток недержавних вищих освiтнix установ дае змогу розширю-
вати сферу освгтшх послуг, зберегти на надежному piBHi кiлькiснi i якiснi по-казники, впроваджувати hobï технодогiï, збершати науково-педагогiчний по-тенцiад вищоï школи.
За перюд з 1990 до 1997 рр. контингент учшв у приватнш вищiй шко-дi в Чеськш Респубдiцi, Подьщi, Румунiï збгльшився з 12 тис. студентiв до бшьш нiж 320 тис.
Якщо порiвнювати частку учнiв у приватних ВНЗ в окремих крашах, можемо спостершати значш вщмшностг У колишшх соцiадiстичних краïнах ринок пдатних освггшх послуг тшьки розвиваеться, в розвинених шдустрь адьних краïнах гсторгя формування приватних ВНЗ нараховуе декшька десят-кгв роюв. Це багато в чому пояснюе наявнг вгдмгнностг мгж ВНЗ цих краш.
У крашах Схгдно1' i Центрально:' Свропи скоротидось державне фгнан-сування вищоï освгти (з 26,5 % до 21,7 % ВНП), зменшились державш витра-ти на одного студента. Так, якщо у 1985 р. вони складали близько 1000 дол., то у 1995 р. - 800 дол. Для поргвняння в розвинених крашах - 3800 дол. i 6200 дол. вгдповгдно.
Зросла роль плати за навчання у державних ВНЗ, не говорячи вже про приватнг навчальнг заклади, в яких все навчання е платним. Плата за навчання i пожертвування е основним джерелом прибутюв цих ВНЗ [3].
В Угорщиш приватнш вищш освт значну шдтримку надають рель гшш фонди i уряд краши, що робить положення приватних ВНЗ ^eï краши бшьш стабшьним, шж у Польщд. Однак в останш роки у зв'язку гз збгльше-ним дефщитом бюджету уряд дедалг менше коштгв видгляе на розвиток ви-щоï освгти, i в найближчш перспективг збшьшиться плата за навчання. В Угорщиш отримуе розвиток практика надання кредитгв на освгту, що, можли-во, полегшить фгнансовг проблеми багатьох ВНЗ краши.
У програмах навчання вгдбуваються значш яюсш змгни, у задачах, методах i структург програм шдготовки. Однак багато в чому яюсть шдготовки залежить вгд того, яку увагу навчальний заклад придгляе розвитку нових гн-формацшних i комушкацшних технологгй, дистанцшного i вгртуального навчання. Проблема полягае в нестачг фгнансування цих ВНЗ. Це дещо звужуе перспективи ВНЗ як з точки зору навчання, так i з точки зору диверсифгкаци самих навчальних закладГв. Тому перевага надаеться розвитку менш дорогих форм отримання вищоï освгти.
БшьшГсть приватних навчальних закладГв у цих крашах залишаються надто чутливими до стану ринку i полiтичноï ситуацiï i з легюстю можуть припинити свое юнування, якщо обставини обернуться проти них.
Формуються два шдходи до виш^ освГти: "ВНЗ-фГрма" i "ВНЗ-сус-пшьство".
Шдхщ "ВНЗ-фГрма" в основному зорГентовано на короткотермшову перспективу, а шдхщ "ВНЗ-суспшьство" - на довготермшову. Остання модель залежить вщ фшансових структур i ix бажання фшансувати освГту, а це означае контролювати хщ отримання i розвитку знань. Тому стопъ проблема управлшня вищими навчальними закладами i формування оптимального шд-ходу до цieï проблеми, щоб вийти на таю оргашзацшш структури i стратегiï у
сферi освiти, якi дадуть змогу своечасно, та ефективно пiдходити до розв'я-зання важких питань, що породжуються невизначеним майбутнiм [4].
Йдуть суперечки про можливi моделi ВНЗ. З одного боку, сто!ть пи-тання про те, чи потрiбно орiентуватися на динамiчний, елiтарний, вузькос-пецгалгзований ВНЗ, дiяльнiсть якого прямо i непрямо залежить вiд вимог ринку (модель "унгверситету для ринку"). З гншого боку, можлива й гнша модель, яка значною мiрою успадкуе орiентацiю на традицiйну академiчну освг-ту. Деякi кра!ни намагаються створити гнучку модель, в якгй поеднувалися б риси двох згаданих вище моделей.
Керiвництво домагаеться права ширше займатися перерозподiлом ресур-сгв з урахуванням вибраних стратегiчних напрямiв розвитку, здгйснювати оцгн-ку дiяльностi i управлiння ВНЗ, провести пошук великих зовнiшнiх контрактiв. Воно хоче i повинно грати провiдну роль у вгдносинах навчального закладу з партнерами, оскшьки рушiйнi сили розвитку ВНЗ потрiбно шукати, передусiм, у тих локальних регiонах, де вони функцгонують, оскiльки основна задача, яка ним мае бути виргшена, - досягнення кращо! штеграци з суспгльством.
Реформування системи освiти, пiдвищення !! якостi i забезпечення за-гальнодоступностг - процес вельми дорогий, особливо це торкаеться суспгль-ства, котре обтяжене економiчними, фiнансовими проблемами. Тому необхгд-но вирiшувати складну задачу виплати борггв i здiйснення програм структурно! перебудови. Цг проблеми, насамперед, торкаються кра!н Центрально! i Схiдно! Свропи. Держава не може вважатися життездатною, якщо його грома-дяни не досягли прийнятного рiвня освiти. Тому, особливу важливiсть набувае задача з отримання коштiв i ефективного !х використання у сферi освiти.
Освiтня реформа часто розглядаеться винятково з точки зору вартостг послуг. До них застосовуються загальнг критерi! бюджетного аналiзу, але гг-норуються специфiчнi особливостi процесу освгги.
Рангше традицiйна модель системи освгти не бралася пгд сумнгв, нез-важаючи на недолiки. Сдиним способом виправити !! недолiки було збгль-шення чисельностi персоналу або розширення послуг, при цьому школи не розглядалась можливгсть змгни само! моделг, перерозподiлу обов'язкгв мгж персоналом або змгна його функцгй.
Зараз активно притягуються приватнi iнвестицi!, робляться спроби визначити гдеальну структуру фiнансування освгти у процесi реструктуриза-цн державних витрат, вводяться спещальш податки для фгнансування кон-кретних сфер освгти.
Один з пгдходгв полягае в необхгдностг зобов'язати компанг! i пгд-приемства вкладати кошти в освгту, щоб вони вгдповгдали за забезпечення спецгально! пгдготовки, яка необхгдна для оволодгння студентами необхгд-ною професгею. Вгдповгдно до гншого пгдходу сгм'! зобов'язуються оплачува-ти частину вартостг освгти.
Третгй пгдхгд передбачае сприяння гнвестуванню гнфраструктури i сфери послуг, наприклад, шляхом перекладання вгдповгдальностг за освгту на мгсцевг власть
Коли основний об'ем швестицш в освгту, що визначений з урахуванням реально! мгнгмально! вартостг традицгйно! моделг освгти, необхгдно виз-
начити межу гнучкост даноï моделГ, або, шшими словами, визначити рГвень мiнiмадьноï вартост моделГ, тип органiзацiйноï структури i оптимальний роз-мГр, умови i дГапазон його змш.
У центрГ уваги шшого шдходу знаходиться реоргашзащя основи освь ти, суть я^ становить триединий ряд "учень - вчитель - знання". Перегляд i переощнка знань шляхом включення елеменлв дослщження i розробок озна-чають необхщшсть забезпечити простГр i час для оргашзаци цих видГв дГяль-ност ВНЗ. Це означае, що у сферГ освГти бгльшого поширення набувае ште-рактивне навчання. Це дасть змогу значно скоротити витрати, оскшьки ста-нуться змши в навчальному процеЫ. Учш, як вщшрають активну роль в ходГ навчального процесу, беруть на себе багато задач, як сьогодш виконують викладачь Без збгльшення витрат навчальний процес може стати бшьш ефек-тивним, що особливо актуально в багатьох крашах Сxiдноï Свропи. Водно час фшансове положення бшьшосл приватних ВНЗ нестабшьне i схильне до впливу полггачних змш у краш i коливань ринковоï кон'юнктури [5].
У Польщд головну загрозу розвитку приватноï освГти представляе велика залежшсть вщ плати за освГту як основного джерела надходжень до бю-джетГв. Тому бшьшГсть приватних ВНЗ Польщд невелик^ У середньому, чи-сельшсть студентГв у них не перевищуе 2 тис. чоловж. Щ ВНЗ вимушеш пос-тшно орГентуватися на ринок, мшяти своï програми навчання i методи викла-дання, щоб бути конкурентноздатними на ринку освгтшх послуг.
В Угорщиш найбгльш слабким мюцем розвитку приватноï системи ос-вГти е нечисленшсть багатьох ВНЗ (менше за 1 тис. чоловж) i вщсутшсть спе-щалГзованих курЫв. Бгльше того, незважаючи на фшансову шдтримку з боку, мшстерства освГти краши, церкви, фшансова забезпечешсть одного навчального мюця дуже низька. Це створюе труднощд при розробщ навчальних прог-рам i впровадження нових методГв навчання, що вимагае значних первинних кашталовкладень.
Загалом же поява приватних ВНЗ у рядГ краïн Центральноï i Сxiдноï Свропи свГдчить про те, що багато хто з них досяг значних результатов у шдго-товщ квалГфшованих кадрГв i не тшьки став на один рГвень з державними вузами за яюстю знань, що надаються, але i в багатьох сферах випередили 1х. Щ ВНЗ розвивають тюш зв'язки, як науковГ, так i дГловГ, з приватними фГрмами, для яких вони готують управлшсью кадри, фахГвщв у сферГ економГки, юриспруденци i т.д., шдвищуючи економГчний потенщал цих фГрм i 1х конкурентноздатнють.
За темпами розвитку i впровадженню нових шновацшних методГв навчання приватна освГта у Польщд, Угорщиш i Румуни випереджае держав-ну освГту [1].
Шдсумовуючи, можемо зробити певш висновки з цього досвГду для можливого застосування його в Украшг
Кожна серйозна змша освГти, це глобальний процес, а тому для його здшснення бажаний суспшьний консенсус, згода на змши вЫх учасниюв, вгд школярГв та 1хтх сГмей до полГтиюв найвищого рангу. Одне Гз завдань керГв-ництва системи освГти полягае саме у неперервнш дГяльност зГ створення i шдтримування такого консенсусу.
У плануваннг реформ, системнгсть пгдходу означае не одночаснгсть змгни всгх i всього, а вироблення групою експертгв-фахгвцгв (присутнгсть у нгй сощолопв не менш потрГбна, ашж знавщв системи освгти) реально! пос-лщовност заходГв з поступовим скеровуванням освгти у бажаному напрямГ без катакшзмГв i надмГрних прискорень.
За умов обмеженост фшансових ресурЫв можна сподГватися тшьки на яюст змши у викладанш та результатах освГти. Та для !х реалГзацн необ-хщна опора на шновацшну актившсть у самих навчальних закладах. 1х авто-номГя у й способах здшснення державного замовлення й використанш коштГв за умови доцгльного контролю з боку центральних оргашв виявляеться ефек-тивним шляхом залучення до яюсно! трансформацн освГти учшв, батьюв i пращвниюв навчальних закладГв.
Приватний сектор не може замшити державний (особливо на рГвш обов'язково! освгти), бо в жоднш кра!ш вш не гарантуе сощально! рГвност у доступ до освгга. Дотримання ж необхщного рГвня сощально! справедливос-тГ - одне з найважливших полГтичних завдань керГвниюв системи освгга. Ма-ючи чимало недолтв, навчальш заклади недержавного шдпорядкування вщг-рають специфГчну позитивну i доповнюючу роль у багатьох кра!нах свГту.
Л1тература
1. Bollag B. Reforms in higher education disappoint eastern europeans// The chronicle of higher education. Wash. 1999. Dec.3. Vol. XLVI. N 15. - P.A55-A56.
2. Higher education in the learning society: Report of the National committee: Main rep. L. 1997. - 467 p.
3. Education action zones// Labour research. L. 1998. Vol. 87, № 4. - P. 23.
4. Hubert G. Franchising in higher education// ACU bull. of current documentation. L., 1994. N113. - P. 7-10.
5. Robertson D. The emerging political economy of higher education// Studies in higher education. Oxford, 1998. Vol.23, N2. - P. 221-227.
УДК 657.1:658:4 Mazicmp I. С. Стещв - Rbeiecbm КА
1НФОРМАЦ1ЙНА БАЗА ПЛАНУВАННЯ СОБ1ВАРТОСТ1 НАВЧАННЯ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НЕДЕРЖАВНОГО
СЕКТОРА ЕКОНОМ1КИ
Дослщжено проблеми формування шформацшно'1' бази для планування co6iBap-тосп навчання. Запропоновано шляхи ïï виршення.
Master's degree I.S. Stetsiv - L'viv commercial academy
Information base of planning of the cost price of training in educational institutions not public sector of economy
The problems of formation of information base for planning the cost price of training are investigated. The ways of the decision of this problem are offered.
Важливою передумовою розвитку будь-якого суспшьства е процес ш-телектуального зростання кожного шдивща зокрема. Особливо це необхщно у перюд економiчноï розбудови держави, коли основною запорукою усшху е
