Динаміка рівня NO-синтази у хворих на акантолітичну пухирчатку в процесі терапії глюкокортикостероїдами Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

УДК 616.527-085.357:577.175.5]:577.15

Динамжа р1вия ^О-синтази у хворих на акантолггичну пухирчатку в процесс терашУ глюкокортикостероУдами

Лiтвiнов В. А., Федотов В. П.

Запор1зький державний медичний ушверситет

Мета роботи. Пщвищення ефективност лiкування хворих на акантолiтичну (вульгарну) пухирчатку глюкокортикостероУдами за даними вивчення рiвня ЫО-синтази на рiзних етапах терапií. Матерiали та методи. Пщ нашим спостереженням перебувало 15 хворих на акантолiтичну пухирчатку (АП) у вiцi 58-74 роки (чоловшв - 10, жiнок - 5). Матерiал (кров) вивчали тричк до i пiсля терапií, у перюд амбулаторного лiкування пiдтримуючими дозами гормошв. У 9 з 15 хворих до початку терапп встановлено артерiальну гiпертензiю, а 8 хворих до вступу до стаць онару амбулаторно самостшно приймали глюкокортикостерощи. Рiвень ЫО-синтази визначали за методом Грюа. Концентрацiю N0 розраховували за калiбровочною кривою з перерахунком на загальний бток i представляли у мкмоль/г бтка/хв. Результати та |'х обговорення. У вах дослiджених хворих, на вщмшу вiд здорових осiб, до початку терапп був статистично високий (р < 0,05) рiвень ЫО-синтази. Бтьш високий рiвень ЫО-синтази до лтування виявлено у хворих на АП, яю попередньо не отримували глюкокортикостерощв, а також при супут-нiй артерiальнiй гiпертензií. Пiсля заюнчення стацiонарноí терапií рiвень ЫО-синтази знижався майже у 2 рази (р < 0,05), а в перюд амбулаторного лтування пщтримуючими дозами глюкокортикостероíдiв продовжувався знижатись (р < 0,05). Висновки. У хворих на АП виявлен сут^ зрушення рiвня ЫО-синтази як у бiк пщвищення, так i зниження, що потребуе терапевтично1 корекц^. Тому ми рекомендуемо вивчення рiвня ЫО-синтази у хворих на АП на рiзних етапах лтування глюкокортикостероíдами як прогностичний фактор для вибору адекватних доз глюкокортикостероíдiв (для зниження рiвня ЫО-синтази), а також статишв (для зростання рiвня оксиду азоту).

КлючовI слова. ппертошчна хвороба, глюкокортикостерощ, дiабет, оксид азоту, пухирчатка, статин, терагля, шкiра, ЫО-синтаза.

Досить складною проблемою для клшщист1в е лщування хворих на розповсюджеш, часто ре-цидивучi, а також системш дерматози; це пов'язано з тим, що, призначуючи комплексну терапш, вони повиннi враховувати патогенез i клiнiку захво-рювання, а також можливють побiчних ефектш i ускладнень у процесi цього лтсування [1], [3].

Особливу групу пащенпв складають хвор1 на акантол1тичну пухирчатку, оскшьки у терапп цих пащенпв використовуються значш дози кортикостеро1дав, а шдтримуюча терашя глюко-кортикостеро!дними гормонами проводиться досить тривалий перюд (навггь дов1чно), тому що вщсутня альтернатива цим препаратам [14], [17].

Захворювашсть на пухирчатку становить у цшому 0,5-3,2 випадку на 100 тис. населення. Питома вага цього дерматозу становить вщ 0,7 % до 1,0 % у структур! шюрних хвороб 1 не бшьше 1,5 % дерматоз1в, за даними шших автор1в [15], [18], [20]. У Запор1зькш обл. у 2016 р. зареестро-вано 62 хворих на акантол1тичну пухирчатку.

Найбшьш раншм виявом ускладнень е синдром 1щенко-Кушинга; поим приеднуються гншш, грибш { в1русш шфекцп, загострюеться туберкульоз. У цих хворих розвиваеться гшока-л1ем1я, гшокальщем1я, що проявляеться:

- парестезшми;

- судомами поперечносмугастих м'яз1в;

-остеопорозом;

- остеомалящею;

- патолопчними переломами.

У цих хворих затримуються сол1 натрда, що сприяе розвитку стероИдно! гшертонп та набря-юв. Досить часто розвиваеться ендогенна шток-сикащя, гшопротешем1я, формуеться гастрит, езофапт, виразка шлунка I дванадцятипало! кишки. Ппергл1кем1я розвиваеться внаслщок стимуляцп глюконеогенезу та периферично! антшнсулшово! дп глюкокортикостеро1дав; у хворих розвиваеться тромбоембол1я легенево! артерп, безсоння, ейфор1я, збудження, психоз.

У цих хворих нерщко д1агностуеться:

- катаракта;

- асептичний некроз юстки;

- атроф1я м'яз1в;

- ламюсть судин;

- стеро!дш акне;

- затримка росту;

- гшоталамо-гшоф1зарно-надниркова недо-статнють;

- шфекцшно-запальш явища;

- тромбози та ш. [2], [10], [16].

Нашу увагу привернув оксид азоту (NO), оскшьки бюсинтез i метаболiзм його в орга-HÎ3MÎ е актуальною проблемою теоретично!' i практично!' медицини [8], [13]. На сьогодшшнш день оксид азоту визнаний найважлившим ме-дiатором, що опосередковуе широкий дiапазон рiзноманiтних фiзiологiчних i патофiзiологiч-них процесiв, а саме [6], ]19]:

- регулюе тонус дрiбних i середнiх крово-носних судин, сприяючи розслабленню гладко1 мускулатури;

- мае антикоагуляцiйнi властивостi, пригш-чуючи активацiю тромбоцитiв;

- опосередковуе iмунну вiдповiдь i нейро-трансмюю.

Проrцукцiю оксиду азоту в органiзмi каталiзу-ють три iзоформи ферменту NOS, двi з яких - по-стiйно функцiонуючi ферменти:

- нейрональна NO-синтаза;

- ендотелiальна NO-синтаза.

Зниження рiвня NO вважають одшею з причин дисфункцiï ендотелда при:

- дислiпiдемiï;

- гшерхолестеринемн;

- цукровому дiабетi 2 типу;

- артерiальнiй гiпертонiï;

- серцевш недостатностi та iн.

NO, що продукуеться в макрофагах, обумовлюе цитотоксичну та цитостатичну дiю на пухлинш i бактерiальнi клiтини. Iндукдiя цього ферменту i вщповщно - продукщя оксиду азоту тдвищуеть-ся при серцевш недостатност^ кардiомiопатiï, мь окардип та iн. Концентрацiя NO е головним чин-ником, що обумовлюе його бюлопчний ефект [4], [9]. У високш кондентрацiï даний метабол^:

- бере участь у протипухлинному, антимi-кробному захисту;

- впливае на еозинофшьне запалення та утво-рення вшьних радикалiв;

- iндукуе перекисне окислення лiпiдiв, по-шкоджуеться ланцюг ДНК.

Пщвищення експресiï iNOS вiдзначаеться у рiзних клiтинах шкiри пiд впливом фактора некрозу пухлини, штерферону у, лшополюахари-ду, IL8 та /Zip при:

- рiзних патолопчних процесах шк1ри (псорiаз, атопiчний дерматит, контактний дерматит та iн.);

- пухлинному процесi;

- загоеннi ран.

¡нпбггорами транскрипцiï iNOS е [5], [21]:

- циклоспорини;

- такролiмус;

- пiмекролiмус;

- глюкокортикощи;

- циклофiлiни;

- кретино1ди;

- простогландини;

- IL4;

- IL10.

Таким чином, бюлопчш ефекти оксиду азоту в значнш Mipi визначаються [11], [22]:

- його бюдоступшстю, тобто тонкою рiвнова-гою мiж його продукщею пiд дieю NO-синтази, з одного боку;

- його утитзащею в тканинах або шактива-цieю за участю супероксидрадикалiв, окисле-них ЛНП i подiбних з'еднань, з iншого боку.

Недостатня продукщя оксиду азоту пов'язана з розвитком порушень у серцево-судиннш та ш-ших системах органiзму. Разом з тим, його над-лишкова продукщя, за рахунок яко1 забезпечуеть-ся антимшробний ефект при запаленнi, може пе-ретворитися з ланки адаптацп у ланку патогенезу i стати не менш небезпечним фактором, що ура-жуе органiзм не прше, нiж дефiцит NO [7], [12].

Тому, на наш погляд, становить певний ш-терес вивчення рiвня NO у хворих на аканто-лiтичну пухирчатку i його ролi у патогенезi, а також змши рiвня оксиду азоту в процес терапi1 глюкокортикостеро1дами. Це дозволить розро-бити методи рацiонально1 коригуючо1 терапн як до, так i у процес i пiсля закiнчення л^вання, особливо при проведеннi пiдтримуючо1 терапп гормональними препаратами.

Мета роботи - шдвищити ефективностi л> кування хворих на акантол^ичну пухирчатку глюкокортикостеро1дами за даними вивчення NO-синтазi на рiзних етапах терапi1.

Матерiал. Нами дослщжено 15 хворих на акантол^ичну (вульгарну) пухирчатку у вiцi 58-74 роки, чоловшв - 10, жшок - 5. Матерiал (кров) вивчали тричк

- до початку л^вання;

- у процесi лiкування;

- у перюд, коли хворий отримував тдтриму-ючу терапiю глюкокортикостеро1дами.

Серед обстежених хворих:

- 8 хворих до вступу на стацiонарне лшуван-ня самостiйно приймали per os глюкокортикос-теро1ди;

- 7 хворих попередньо не л^вались гормо-нальними препаратами.

1з супутшх захворювань встановлено:

- гiпертонiчну хворобу - у 9 хворих;

- цукровий дiабет - у трьох хворих.

Методи дослвдження - клшчш, бiохiмiчнi: визначали метаболiти оксиду азоту за Гршом у бiологiчному матерiалi [6]. До 0,2 мг сироватки кровi додавали 2,0 г депроте!шзатору (750 мл

1пБОа + 100 мл ИаОИ до 100 мл И20) та шку-бували 15 хв. при t = 27-30°С. По™ проби цен-трифугували при 1500 об./хв.. протягом 20 хв. Надосадок юлькюно переносили до чисто! про-б!рки ! додавали 1 мл реактиву Грюа (10 г у 90 мл 12,5-вщсотково! оцтово! кислоти). Проби залиша-ли на 15 хв. при юмнатнш температур!, тсля чого спектрофотометрували при довжиш хвил! 540 нм. Контролем слугували 2 мл дистильовано! води ! 1 мл реактиву Грюа. Концентрацш N0 розрахо-вували за кал!бровочною кривою з перерахунком на загальний б!лок ! виражали у кмоль/г б!лка/хв.

ПРИМ1ТКА: *

#

★

Звертае на себе увагу, що при прийому препарата глюкокортикостеро!дiв е пiдтримуючих дозах в умовах амбулаторп через 2-3 мюящ пiсля виписки зi стацiонару рiвень N0-синтази значно зменшувався, але був бшьш високим у порiвняннi зi здоровими особами (р < 0,05).

Слщ вiдмiтити, що рiвень N0-синтази у хво-рих на акантол^ичну пухирчатку не залежав вiд в^ та статi пацiентiв.

Встановлено, що бшьш висою показники N0-синтази зареестроваш у 7 хворих, якi не отримували до стацiонарного лiкування глю-кокортикостеро!ди (14,8 ± 0,9 нмоль/мг бшку/ хв.). А у 8 дослщжених хворих, якi попередньо амбулаторно приймали глюкокортикостеро!-ди, рiвень N0-синтази складав 9,6 ± 0,4 нмоль/ мг бiлку/хв., що було статистично достовiрно (р < 0,05) у порiвняннi з 7 хворими, як не отримували гормональних препарата.

Дуже важливо, на наш погляд, що нами встановлено висок показники N0-синтази у 9 хворих на акантолгтичну пухирчатку iз супут-ньою артерiальною гiпертензiею - до 16,9 ± 0,8 нмоль/мг бшку/хв., що було статистично зна-чиме (р<0,05); тако! залежностi не знайдено у трьох хворих з супутшм цукровим дiабетом.

Таким чином, оксид азоту е ушверсальною молекулою, яка бере участь у регуляцп числен-них процесiв в шкiрi людини. Вiн стимулюе

Результати та Тх обговорення. Результати аналiзу рiвня N0-синтази у рiзнi перiоди л^-вання хворих на акантолiтичну пухирчатку по-казанi у Табл. 1. Посилення процесiв метабол1з-му N0, як видно з таблищ, проявлялось у вигля-дi статистично значного тдвищення (р < 0,05) рiвня N0-синтази у хворих на акантол^ичну пухирчатку до початку л^вання. Пiсля заюнчен-ня стацiонарного л^вання на протязi 25-36 дiб за допомогою високих дозировок глюкокорти-костеро!дав рiвень N0-синтази рiзко знижався майже у 2 рази, але вш був достатньо високим у порiвняннi зi здоровими особами.

утворення рiзних його концентрацiй у рiзних умовах рiзними типами клiтин. Складнiсть меха-нiзмiв, що реалiзують дiю N0, полягае у рiзнона-правлених змшах N0 у перебiгу акантолiтично! пухирчатки. Регулюючим фактором е дiяльнiсть N0-синтази, яка знаходиться у складних взаемо-дiях з рiзними клiтинами i цитокiнами. У хворих на акантол^ичну пухирчатку ми виявили висо-кий рiвень N0-синтази, що викликае патолопч-ну дiю N0, а при л^ванш глюкокортикостеро-!дами !! рiвень рiзко знижуеться, особливо при подальшш терапi! пiдтримуючими дозами глю-кокортикостерощв. Регулюючим фактором е дi-яльнють N0-синтази, що свiдчить про те, що при акантол^ичнш пухирчатцi немае однозначного позитивного або негативного впливу окису азоту (як тдвищення, так i зниження показникiв) при його вщповщнш концентрацi!. Тому абсолютно обгрунтовано для зменшення патологiчно! дi! N0 призначення хворим на акантолiтичну пухирчатку адекватних доз глюкокортикостеро!дiв. Однак при подальшш стацюнарно-амбулаторнш терапi!, яка тривае мюяцями i навiть роками, при рiзному зниженнi N0, що також справляе нега-тивний вплив на оргашзм, необхiдний постiйний контроль рiвня N0-синтази. Це дозволить при його ютотному зниженнi рекомендувати кори-гувальну терапiю шляхом призначення статинiв, яю пiдвищують його рiвень.

Таблиця 1 - Виразшстъ процес!в метабол!зму N0 у обстежених хворих на акантолггичну пухирчатку на р!зних етапах лшування

Показник в нмоль/г бшка/хв. Здоров! особи (п = 34) Хвор! на пухирчатку (п = 15)

До лшування Шсля зак1нчення стац!онарного л!кування У пер!од п!дтримуючо! терапи

N0-синтаза 0,41 ± 0,08 12,6 ± 0,68* 5,92 ± 0,3*# 2,04 ± 0,32*#«

- р < 0,05 при пор!внянш з! здоровими особами;

- р < 0,05 при пор!внянш до ! п!сля л!кування;

- р < 0,05 - пор!вняння тсля стацюнарного л!кування та амбулаторно!' п!дтримуючо!'

терап!!' глюкокортикостеро!дами.

Висновки

1. У хворих на акангаттичну пухирчатку, на 3. При перевод! хворих на амбулаторне л1ку-вiдмiну вщ здорових ошб, встановлено статис- вання пщтримуючими дозами глюкокортикосте-тично достовiрно високий рiвень МО-синтази, ро!дних гормошв, р1вень МО-синтази продовжу-особливо в осiб iз супутньою артерiальною гiпер- вав знижуватися, що вимагало терапевтично! тензiею та у тих пащенпв, як попередньо амбу- корекцп з застосуванням препарапв статишв. латорно не приймали всередину глюкокортико!ди. 4. Визначення р1вня МО-синтази у хворих на

2. Терашя цих хворих глюкокортикостеро- акантол1тичну пухирчатку може служити про-!дами сприяла зниженню р1вня МО-синтази (р гностичним фактором для терапевтичного ре-< 0,05), що позитивно впливало на усунення гулювання його за допомогою вщповщних доз клшчних прояв1в пухирчатки. глюкокортикостеро!д1в { статишв.

Л1ТЕРАТУРА

1. Адаскевич В. П., Козловская В. В. Пузырчатка: эпидемиология, патогенез, клинические проявления, д1агностика. Медицинские новости. 2008. № 16. С. 246 - 247.

2. Адаскевич В. Н. Неотложная дерматология. М.: Триадафарм, 2001. 196 с.

3. Берестенко О. В., Скорина В. А., Юнки-на И. В., Задорожный В. З. Случай нетипичного клинического течения вульгарной пузырчатки - депрессивный эпизод тяжелой степени без психотических симптомов, суицидальная попутка. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. 2011. № 1 -4. С. 246 - 247.

4. Бут Н. А., Супрун Э. В., Громов Л. А., Пими-

нов А. Ф. Влияние рониолейкина на эффекты системы оксида азота в головном мозге крыс с экспериментальным геморрагическим ш-сультом. Патолопя. 2012. Т. 26, № 3. С. 123.

5. Василенко И. В., Павлюченко К. П., Мухина Е. В., Селезнев А. А. Роль эндотелиальной дисфункции в патогенезе неовоскулярной глициомы. Патолопя. 2009. № 2. С. 96 - 98.

6. Виноградов Н. А., Журавлева И. А., Виноградов Н.А., Мелентьев И.А. Метод определения оксида азота в моче. Рос. кард. журн. 2003. № 3. С. 63 - 66.

7. Дубинина Е. Е, Пустыгина А. В. Окислитель-

ная модификация протеинов, ее роль при патологических состояниях. Укр. бюх1м. журн. 2008. Т. 80, № 6. С. 5 - 18.

8. Елкина Н. М., Коцюруба А. В., Сагач В. Ф. и др. Особенности системы синтеза оксида азота и процессов нитрозилирования в эритроцитах при ишемической болезни сердца. Таврический медико-биологический вестник. 2013. Т. 16, № 3. Ч. 3 (63). С. 40 - 43.

9. Коровай С. В. Роль ендотел1ально! дисфункцп

в розвитку передчасних полопв. Патолопя. 2012. Т. 25, № 2. С. 10 - 13.

10. Литвинов В. А. Акантолитическая пузырчатка: осложнения после проведения терапии глюкокортикостероидами. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология.

2012. № 1 - 4. С. 235 - 237.

11. Макурина Г. И. Патогенетические эффекты плазменных тиолов у больных псориазом на фоне артериальной гипертензии. Актуальш питання фармацевтично! 1 медично! науки та практики. 2016. Т. 22, № 3. - С. 67 - 74.

12. Меньшиков Е. Б, Зеньков Н. К., Лапкин В. З. Окислительный стресс: патологические состояния и заболевания. Новосибирск: АРТА, 2008. 284 с.

13. Метельская В. А., Гумакова Н. Г. Оксид азота: роль в регуляции биологических функций, методы определения в крови человека. Лабораторная медицина. 2005. № 7. С. 19 - 24.

14. Охотникова Е. Н., Калюжна Л. Д., Гладуш Ю. И., Иванова Т. П., Ткачева Т. Н., ЯковлеваН. Ю., Поночевная Е. В., Грищенко О. Н., Маташ О. А. Тяжелое течение акантолитической пузырчатки в практике врача-педиатра, детского дерматолога, аллерголога, пульмонолога // Клш. iмунол. алергол. шфектол. 2010. № 8. С. 50 - 60.

15. ПотекаевН. С., КочергинН. Г., ТеплюкН. П. и др. Терапевтическая тактика при стероидноре-зистентной вульгарной пузырчатке. Рос. журн. кожн. вен. болезней. 2003. № 2. С. 11 - 15.

16. Про удосконалення дерматовенеролопчно! допомоги населенню Укра!ни. Наказ МОЗ Укра!ни № 286 вщ 07.06.2004.

17. РощенюкЛ. В., Владика А. С., М1ненко С. В., Варжагнова Т. Н., Воронцов В. М. Профшак-тика ускладнень, зумовлених поб1чною д1ею кортикостерощно! терапп у хворих на пухирчатку. Укр. журн. дерматол., венерол., косме-тол. 2014. Т. 55, № 4. С. 56 - 61.

18. Рыжко В. П., Владыка А. С., Воронцов В. М. и др. К проблеме инфузионной терапии в дерматовенерологии. Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. 2011. Т. 40, № 1. С.97 - 100.

19. Сагач В. Ф., Коркач Ю. П., Коцюруба А. В., Присяжна О. Д. Пригшчення оксидативного та нпрозативного стресу як мехашзм кардю- 1 вазопротекторно! дп ендистерону за умов екс-периментального цукрового д1абету I типу. Ф1зюл. журн. 2008. Т. 54, № 5. С. 46 - 54.

1-4 2017

20. Суздальцева И. В., Пантелеева Г. А., Копы-това Т. В. К вопросу о патогенезе аканто-литической пузырчатки. Сучасш проблеми дерматовенеролопчно! i косметолопчно! допомоги в умовах реформування охорони здоров'я: Збiрн. наук. праць. Вип. в дода-ток до Вюника ХНУ iм. В. Н. Каразша. Сер. «Медицина». Харюв, 2009. С. 139 - 143.

21. Чекман И. С., Беленичев И. Ф., Кучеренко Л. И.

ДИНАМИКА УРОВНЯ МО-СИНТАЗЫ У БОЛЬНЫХ АКАНТОЛИТИЧЕСКОЙ ПУЗЫРЧАТКОЙ В ПРОЦЕССЕ ТЕРАПИИ ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОИДАМИ Литвинов В. А., Федотов В. П. Запорожский государственный медицинский университет

Цель работы. Повышение эффективности лечения больных акантолитической (вульгарной) пузырчаткой глюкокортикостероидами по данным изучения уровня ЫО-синтазы на разных этапах терапии. Материалы и методы. Под нашим наблюдением находились 15 больных акантолитической пузырчаткой (АП) в возрасте 58-74 года (мужчин - 10, женщин - 5). Материал (кровь) изучали трижды: до и после терапии и в период амбулаторного лечения поддерживающими дозами гормонов. У 9 из 15 больных до начала терапии выявлена артериальная гипертензия, а 8 больных до поступления в стационар амбулаторно самостоятельно принимали глюкокортикостероиды. Уровень ЫО-синтазы определяли по методу Гриса. Концентрацию N0 рассчитывали по калибровочной кривой с перерасчетом на общий белок и выражали в мкмоль/г белка/мин. Результаты и их обсуждения. У всех исследованных больных, в отличие от здоровых лиц, до начала терапии установлен статистически высокий (р < 0,05) уровень ЫО-синтазы. Более высокий уровень ЫО-синтазы до лечения был установлен у больных АП, которые предварительно не получали глюкокортикостероиды, а также при сопутствующей артериальной гипертензии. После окончания стационарной терапии уровень ЫО-синтазы снижался почти в 2 раза, а в период амбулаторного лечения поддерживающими дозами глюкокортикостероидов продолжал снижаться (р < 0,05). Выводы. У больных АП выявлены существенные сдвиги уровня ЫО-синтазы как в сторону повышения, так и снижения, что требует терапевтической коррекции. Поэтому мы рекомендуем изучать уровень ЫО-синтазы у больных АП на разных этапах лечения их глюкокортикостероидами как прогностический фактор для выбора адекватных доз глюкокортикостероидов (для снижения уровня ЫО-синтазы), а также статинов (для увеличения уровня ЫО-синтазы).

Ключевые слова: гипертоническая болезнь, глюко-кортикостероид, диабет, кожа, оксид азота, пузырчатка, статин, терапия, ЫО-синтаза,.

и др. NO-синтазная активность в головном мозге спонтанно гипертензированных крыс: модулирующее действие нового препарата «МТ». Патолопя. 2012. Т. 26, № 3. С. 125.

22. Vizir V.A, Makurina G. I. State of free-radical processes and antioxidant defense of patients with psoriasis and concomitant essential hypertension. Запорожский медицинский журнал. 2016. № 4 (97). С. 21 - 28.

DYNAMICS OF THE NO-SYNTHASE LEVEL IN PATIENTS WITH ACANTHOLYTIC PEMPHIGUS IN THE PROCESS OF THE THERAPY BY CORTICOSTEROIDS Litvinov V. A., Fedotov V. P. Zaporizhzhya State Medical University

Objective. Improving the efficiency of treatment of patients with acantholytic (vulgar) pemphigus by the use of corticosteroids according to the data of the NO-synthase level at different stages of the therapy. Materials and methods. We examined 15 patients with acantholytic pemphigus aged 58-74 years (10 men and 5 women). The material (blood) was studied three times: before and after the therapy and during the period of outpatient treatment by maintaining doses of hormones. Arterial hypertension was revealed before the therapy in 9 out of 15 patients. 8 patients used corticosteroids by themselves before admission to hospital. The level of NO-synthase was determined by Gris method. The NO concentration was calculated from a calibration curve based on the total protein and expressed in pmol/g of protein/min. Results and their discussion. All the patients having been studied, unlike healthy individuals, before the therapy had statistically high (p < 0.05) levels of NO-synthase. The higher level of NO-synthase before treatment was established in patients with acantholytic pemphigus, who previously had not received hormones, as well as in ones with concomitant arterial hypertension. After inpatient therapy, the level of NO-synthase decreased almost two times, and during outpatient treatment by maintaining doses of corticosteroids the level continued to decrease (p < 0.05). Conclusions. Patients with acantholytic pemphigus revealed significant changes in the level of NO-synthase in the direction of increase as well as of decrease, that required therapeutic correction. Therefore, we recommend to study the NO-synthase level in patients with acantholytic pemphigus at different stages of their treatment by corticosteroids as a prognostic factor for the selection of adequate doses of corticosteroids (to reduce the NO-synthase level), and statins (to increase the NO-synthase level).

Keywords: corticosteroid, diabetes, hypertension, nitric oxide, NO-synthase, pemphigus, skin, statin, treatment.

Федотов Валерий Павлович - заведующий кафедрой дерматовенерологии и косметологии с циклом эстетической медицины ФПО ЗГМУ, доктор медицинских наук, профессор. Литвинов Владимир Анатольевич - аспирант кафедры дерматовенерологии и косметологии с циклом эстетической медицины ФПО ЗГМУ. vlitvinov2008@gmail.com