CC BY
26
НА ДОПОМОГУ КЛ1Н1ЦИСТУ ^ . APTEPIAJIbHA* 1
TO HELP CLINICIANS t Г1ПЕРТЕН31Я
DOI: 10.22141/2224-1485.2.64.2019.168752
Arrigo F.G. Cicero1, Davide Grassi2, Giuliano Tocci34, Ferruccio Galletti5, Claudio Borghi1, Claudio Ferri2
Medical and Surgical Sciences Dept, Sant'Orsola-Malpighi University Hospital, U.O. Medicina Interna Borghi, Bologna, Italy
2Department of Life, Health and Environmental Sciences, University of LAquila, Coppito, LAquila, Italy 3Division of Cardiology, Department of Clinical and Molecular Medicine, Faculty of Medicine and Psychology, Sant'Andrea Hospital, University of Rome Sapienza, Rome, Italy 4IRCCS Neuromed, Pozzilli, IS, Italy
Department of Clinical Medicine and Surgery, ESH Excellence Center of Hypertension, "Federico II", University of Naples Medical School, Naples, Italy
Поживш речовини й xap40Bi добавки для лкування високого нормального apтеpiaльного тиску: консенсусний документ на основi докaзiв
Резюме. Есенщальна гiпертензiя, як iранше, являе собою найбльш поширений факторризику сер-цево-судинно1 системи, що вiдповiдае за переважну быьшкть глобального тягаря захворювань у всьому св^. Антигшертензивна тератя, спрямована назниженнярiвня артерiального тиску (АТ) до рекомендованих терапевтичних щлей, довела зменшення ризику розвитку серцево-судинних, це-реброваскулярних i ниркових ускладнень. Незважаючи на щ докази, загальний рiвень контролю АТ залишаеться достатньо низьким у бiльшостi европейських i захiдних крат, а також у кранах, що розвиваються, що сприяе збльшенню витрат на лжування й iнвалiднiсть, пов 'язаних iз гшертен-зiею. З цих причин превентивт стратеги, спрямоват на полшшення рiвня контролю АТ у хворих на артерiальну гшертензт (АТ), ят приймають медикаментозну тератю, та зниження АТ при його високому нормальному рiвнi у безсимптомних здорових осб, можуть сприяти зменшенню тягаря захворювань, пов'язаних з гтертензiею. З ще1 точки зору було показано, що використання певних поживних речовин i харчових добавок може забезпечити сприятливi ефекти в лжувант i контролi АТ, поза межами прийому фармакологiчних препаратiв i нефармакологiчних втручань. 1х застосування може ефективно i безпечно знижувати рiвнi АТ до цльових показни^в i запобгати прогресуванню захворювання iз високого нормального рiвня АТ до гшертензи 1-го ступеня. В цьому консенсусному документi подано систематичний огляд i критичний аналiз наявниху даний час до-казiв на користь використання поживних речовин i харчових добавок в о^б iз високим нормальним рiвнем АТ при рiзних ступенях серцево-судинного ризику.
Ключовi слова: артерiальна гтертензiя; високий артерiальний тиск; харчовi добавки; поживт речовини; профлактика серцево-судинних захворювань
1. Вступ
Серцево-судинш захворювання (ССЗ) е провщ-ною причиною смертносп в усьому свт, досягаючи 31 % смертей у 2012 рощ [1]. Зокрема, атеросклероз та iшемiчна хвороба серця (1ХС) — основш причини передчасно! смерт в бврош, 42 % смертей — у жь нок i 38 % — у чоловтв до 75 роюв [2]. Глобальний економiчний вплив ССЗ ощнюеться в 906 мiльярдiв доларiв США у 2015 рощ, та оч^еться його збшь-шення на 20 % до 2030 року [3]. ССЗ також е основною причиною швалщносп в розвинених кра!нах. Було шдраховано, що зростання такого наванта-
ження може призвести до глобального збшьшення втрати трудового потенщалу в людино-мюяцях з поправкою на втрати працездатност через хворобу (disability-adjusted life years — шдекс DALY), з втра-тою 85 мшьйошв DALY в 1990 рощ до втрати ~ 150 мшьйошв DALY у 2020 рощ, i стати основною причиною (не наслщком псих1чних розладiв), що вщпо-вщае за втрату продуктивност [4].
Юлька факторiв ризику тдтримують етю-лопчш чинники та сприяють розвитку ССЗ. Щ фактори традицшно розподшяють на таю, що модифжуються змшами способу життя або шля-
хом фармакологiчного лiкування (наприклад, артерiальна гiпертензiя (АГ), куршня, цукровий дiабет, гiперхолестеринемiя), i незмiннi, що не модифiкуються (вж, чоловiча стать та сiмейний анамнез) [5]. Серед факторiв, що модифжують-ся, есенцiальна гiпертензiя являе собою най-бiльш поширений фактор ризику в загальнш популяцп, з поширешстю в захiдних кра!нах, включаючи Ггалш, яка коливаеться у промiж-ку приблизно 25—45 %. Враховуючи велику по-ширенiсть захворювання в загальнш популяцп, переважно в осiб похилого вжу (тобто в осiб старше ввд 65 рокiв), АГ також ввдповвдае за пе-реважну бшьшють ССЗ в осiб iз рiзним рiвнем серцево-судинного (СС) ризику, незважаючи на доступнiсть ефективно! та добре переносимо! антиппертензивно! терапп.
У зв'язку з цим у численних дослвдженнях було показано, що хворi на АГ часто мають до-датковi чинники СС-ризику, а також метаболiчнi фактори ризику, переважно гшерхолестерине-мш, гiпертриглiцеридемiю, метаболiчний синдром i цукровий дiабет, якi ще бшьше сприяють пiдвищенню iндивiдуального ризику розвитку ускладнень, пов'язаних iз АГ, включаючи 1ХС, iнсульт, кiнцевi стадп хрошчного захворювання нирок, застiйну серцеву недостатшсть i смерть вiд СС-причин. Одночасна присутшсть гшертен-зи та дислшвдемп також вiдповiдае за об'ективнi труднощi у досягненнi в клiнiчнiй практищ ре-комендованих терапевтичних цiлей для рiвня як АТ, так i холестерину.
Було запропоновано кiлька фармаколопчних та немедикаментозних втручань для покращення вiдносно низьких показникiв контролю гшертен-зп [6, 7]. Серед них широке використання пожив-них речовин i харчових добавок продемонстру-вало сприятливi ефекти в управлiннi та контролi гшертензп [8].
В цьому консенсусному документ подано систе-матичний огляд та критичний аналiз наявних в да-ний час доказiв на користь використання поживних речовин i харчових добавок в оаб iз високим нор-мальним рiвнем АТ при рiзних ступенях серцево-су-динного ризику.
2. Погранична гiпертензiя та серцево-судинний ризик
Ввдповщно до европейських рекомендацш есенцiальну гiпертензiю розподiляють на три ступеш (залежно вiд рiвня АТ) [9]. Декшька об-сервацiйних дослщжень переконливо i незалеж-но продемонстрували як для систолiчного (САТ), так i дiастолiчного АТ (ДАТ), що чим бшьш висо-кi рiвнi АТ, тим вище ризик ССЗ, без ввдповщних вiдмiнностей за вжом, гендерною, етнiчною при-належнiстю та наявшстю супутнiх факторiв ризику або супутшх захворювань. Зокрема, велию епiдемiологiчнi дослiдження показали, що особи з
високим нормальним рiвнем АТ мають бшьш ви-сокий ризик розвитку стабильно! гшертензп [10], 1ХС, iшемiчного iнсульту i судинних захворювань [11, 12] порiвняно iз тими, хто мае нормальний рь вень АТ. Щ данi свiдчать про те, що бшьш ранне й ефективне застосування осв^шх i терапевтичних заходiв, спрямоване на зниження рiвнiв АТ, на-вiть у дiапазонi високого нормального рiвня, може сприяти профiлактицi розвитку стабшьно! АГ, з вщповщними i очевидними наслiдками щодо со-цiально-економiчного та клiнiчного тягаря захворювань, пов'язаних з АГ.
Слад зауважити, що в европейських рекомен-дацiях тдкреслено, що особи з високим нормальним рiвнем АТ, iз систолiчним/дiастолiчним АТ в дiапазонi вiд 130 до 139/85—89 мм рт.ст., вщ-повiдно до ощнки iндивiдуального глобального ризику можуть мати тдвищений ризик ССЗ. По суп, у цих оиб шдивщуальний глобальний СС-ризик може бути в межах ввд низького до помiр-ного дiапазону за наявност щонайменше трьох додаткових факторiв СС-ризику або навггь в дiа-пазош вiд середнього до високого рiвня за наяв-ностi ознак пошкодження органiв, обумовлених АГ, стадп 3 хрошчно! хвороби нирок або цукро-вого дiабету. За всiх цих умов слад розглядати призначення антиппертензивно! терапп для зниження рiвнiв АТ та шдиввдуального глобального профшю ризику [9].
3. Модифiкацiя способу життя для зниження АТ: можливост й обмеження
Змши у способi життя е необхiдною та важли-вою частиною будь-яко! стратегп, спрямовано! на полiпшення контролю АТ. Отже, вони явля-ють собою перший крок, на здшснення якого пащент, який страждае вiд гшертензп, повинен бути мотивованим, щоб отримати нормалiзацiю АТ i зменшення iндивiдуального глобального СС-ризику. Зокрема, слад наголосити на необхвд-ност проведення навчальних заходiв на рiвнi на-селення та забезпечення шфраструктурних i за-конодавчих заходiв для полегшення доступностi консультацш лiкарiв та здiйсненностi здорового способу життя.
Крiм вiдомих ефектiв на АТ дiети DASH та се-редземноморських дiет [13], велика кiлькiсть досль джень розглядала можливе зниження рiвня АТ при використанш рiзних харчових добавок i дiетичних продуктiв.
4. Класифкащя доказiв
На сьогоднi iснуе багато описаних у лжарськш лiтературi харчових компоненпв iз рiзним рiвнем ефективност та доказовостi !х ефекту щодо зниження АТ. Метою цього консенсусу е уточнення, яю харчовi компоненти мають найбшьшу доказову базу та клшчну ефективнiсть. Для кожного харчо-
вого компоненту ми коротко опишемо основний мехашзм дД1, активнi складовi, ефективнi дозуван-ня, клiнiчнi докази ефектiв щодо зниження АТ, сприятливi властивостi поза впливу на зниження АТ (наприклад, функцiя ендотелiю i жорсткiсть ар-терiй), а також профiль безпеки (якщо е такi вщо-мосп).
Рiвень доказовостi та сила рекомендацш щодо зниження АТ та вмюту лiпiдiв були зваженi та ощ-ненi згiдно з попередньо встановленими шкалами, як зазначено у табл. 1 i 2. Експерти, яю брали участь у класифжацп доказiв, за письмовою зго-дою, е представниками Iталiйського товариства артерiальноl гшертензи (SIIA), Iталiйського товариства серцево-судинно! профiлактики (SIPREC), Iталiйського товариства з харчування людини (SINU) та 1талшського товариства харчових продукта (SINut).
Експерти комiтетiв iз написання та рецензу-вання подали декларащю щодо реального або потенцiйного джерела конфлiкту iнтересiв (наведено наприкшщ статтi). Ми заохочуемо лiкарiв i медичних працiвникiв рiзних спецiальностей, яю лiкують пацiентiв з гiпертензiею, розглядати по-ложення ще! позицшно! стагп в процесi оцiнки клiнiчного статусу сво!х пацiентiв, а також ви-бирати та впроваджувати медичнi стратеги про-фiлактики, дiагностики та лжування АГ. Проте даний документ не перевищуе жодно! шдиввду-
ально! ввдповвдальност лiкарiв щодо прийняття придатних i правильних рiшень iз урахуванням стану даного пащента, у консультаци з цим па-цiентом i, якщо необхвдно, з опiкуном або до-глядачем пацiента. Вiдповiдальнiсть медичних пращвниюв також полягае у перевiрцi правил та нормативно-правових акта, що застосовуються до лiкарських засобiв i пристро!в пiд час !х при-значення/використання.
4.1. КлЫчш докази щодо ¡ндивдуальних харчових компонент ¡з зниженням лШд^в
4.1.1. Продукта харчування
Рiвень доказiв i клас рекомендацiй щодо харчових продукта iз можливим ефектом щодо зниження АТ подано в табл. 3.
4.1.1.1. Чай. У метааналiзi 18 проспективних дослвджень, у тому чи^ 11 306 та 55 528 смертей ввд ССЗ та вах причин, для смертност вщ ССЗ узагальнений коефiцiент ввдносного ризику (RR) для категори найвищого споживання зеленого та чорного чаю становив 0,67 (95% довiрчий ш-тервал (Д1) 0,46, 0,96) i 0,88 (95% Д1 0,77, 1,01) ввдповвдно. Щодо смертностi вiд уих причин, то сумарний RR для категори найвищого споживання зеленого та чорного чаю був 0,80 (95% Д1 0,68, 0,93) i 0,90 (95% Д1 0,83, 0,98) вадповадно. Ана-лiз дозозалежних реакцш показав, що прирiст споживання зеленого чаю на одну чашку в день
Таблиця 1. Класи рекомендац '1Й
Клас рекомендацш Визначення Рекомендован висловлення
1 Докази та/або загальна згода, що дане лкування або процедура мають сприятливий вплив, корисш, ефективнi Рекомендовано,показано
II Суперечливi докази та/або розбiжнiсть думок щодо корисностi/ ефективност даного лiкування або процедури
11а Вагомють доказiв/думок на сторонi корисностi/ефективностi Повинно бути рекомендовано
11Ь Кориснють/ефективнють е менш добре встановленими доказами/ думками Може бути розглянуто
III Докази або загальна згода на те, що дане лкування або процедура не е корисними/ефективними, а в деяких випадках можуть бути шкщливими Не рекомендовано (вщсут-нють впливу на АТ)
Рiвень доказовост А Даш отриман iз декiлькох РКД або метааналiзiв
Рiвень доказовост В Данi отриманi iз одного РКД або великих нерандомiзованих до^джень
Рiвень доказовостi С Консенсус або думка експертiв ^або данi маленьких дослiджень, ретроспективних до^джень, регiстрiв
Примтка: РКД — рандом'зоване клЫчне досл'1дження.
Таблиця 2. Рiвень доказовост
пов'язаний з 5% меншим ризиком CMepTHOCTi ввд ССЗ i з 4% меншим ризиком смертносп ввд ycix причин [14].
Регулярне вживання як зеленого, так i чор-ного чаю протягом 4—24 тижшв (2—6 чашок на добу) пов'язане iз достовiрним зниженням АТ [15]. Порiвняно iз початковими значеннями зе-лений чай достовiрно знижував рiвень САТ на 2,1 (95% Д1 -2,9, -1,2) мм рт.ст. i ДАТ на 1,7 (95% Д1 -2,9, -0,5) мм рт.ст., а чорний чай — на 1,4 (95% Д1 -2,4, -0,4) мм рт.ст. i ДАТ на 1,1 (95% Д1 -1,9, -0,2) мм рт.ст. Ефект був вище при споживанш до-вше н1ж 12 тижшв постль.
Бшьш того, при аналiзi даних 378 оаб iз 11 до-слiджень Greyling et al. [16] показали, що прийом чаю знизив САТ на 1,8 мм рт.ст. (95% Д1 22,8, 20,7; р = 0,0013) i ДАТ на 1,3 мм рт.ст. (95% Д1 21,8, 20,8; р < 0,0001). Щкаво, що в коварiатних аналiзах до-слщження з використанням порошив екстракту чаю виявили бiльше зниження АТ, шж у дослщжен-нях iз використанням листового чаю. Базовi рiвнi САТ i ДАТ мали суттевий вплив на ефект прийому чаю на АТ, iз бшьшим на 1 мм рт.ст. зниженням на кожш 10 мм рт.ст. Доза споживання чаю в штер-
венцiйних гiлках коливалася вiд 400 до 1800 мл на добу, що давало дозу 240—1500 мг флавонощв на добу. Шють з 11 дослщжень забезпечували штер-венцшну продукцiю у виглядi листового чаю, яку шддослщним довелося вводити в визначенш кшь-костi гарячо! води (200—300 мл) протягом певного перюду (1—2 хв). В шших п'яти дослщженнях чай готували розчиненням стандартизованих доз екстракту чаю в гарячш водь У трьох дослщженнях контрольне лжування було узгоджено за зовшш-нiм виглядом, смаком i вмiстом кофе!ну, як i в гру-пi застосування чаю, тодi як у двох дослiдженнях це робилося тшьки вiдносно вмiсту кофе!ну. У рештi шести дослiдженнях контрольна обробка була зви-чайною гарячою водою. Цей метааналiз показав, що щоденне вживання 4—5 чашок чорного чаю може знизити АТ на 1—2 мм рт.ст. Проте не було виявлено достовiрних ефекпв для значимого впли-ву кiлькостi чайних спожитих флавонощв, вмюту кофе!ну або тривалост втручання.
Бiологiчний механiзм, який м^ би, принай-мнi частково, пояснити ефект чорного чаю щодо зниження АТ, стосуеться впливу флавонощв чорного чаю на функщю ендотелш. Попередш досль
Таблиця 3. Р'вень доказовост i клас рекомендац'1Й щодо харчових продуктв i3 можливим
антигпертензивним ефектом
Продукт Клас PiBeHb доказо- BOCTi Активна добова доза Очшуваний ефект на АТ Вплив на iншi СС-бюмаркери Прямий судинний ефект
Чай 11а А 2-6 чашок САТ -2 мм рт.ст. ДАТ -1,2 мм рт.ст. I окисленого ХС ЛПНЩ, 1 NADH, 1 ЫсулЫрезистентно-CTi, | СРП т ОПВ
Каркаде чай 11а А 2-6 чашок САТ -7,5 мм рт.ст. ДАТ -3,5 мм рт.ст. Не вщомо Не вщомо
Буряковий ак/донатори N0 11а А 70-500 мл САТ -3,5 мм рт.ст. ДАТ -1,3 мм рт.ст. | СРП, |ФНП-а, | СМКА-1 та Ыших молекул адгезп т ОПВ
ФлавоноТди какао IIb А 200 мг САТ -2 мм рт.ст. | ТГ, Т ХС ЛПВЩ, I ЫсулЫ натще, | HOMA, | СРП, | СМКА-1 т ОПВ
Ск гранату IIb А 240 мл САТ -5 мм рт.ст. ДАТ -2 мм рт.ст. I активнють АПФ, I NFk-B т ОПВ
Необсмажена зелена кава IIb В 40 мг САТ -2,6 мм рт.ст. ДАТ -3,1 мм рт.ст. I вмюту кортизолу, I ЫсулЫрезистен-тносл Не ясно
Зерна кунжуту IIb С 60 г (сеза-м1н) САТ -4 мм рт.ст. ДАТ -2 мм рт.ст. I бiомаркерiв оксидативного стресу (малонового дiальдегiду), I ТГ Не дослщжено
Примтки: АПФ — анпотензинперетворюючий фермент; АТ — артер'шльний тиск; ДАТ — д'астол'чний АТ; ОПВ — опосередкована потоком вазодилатащя; САТ — систол'чний АТ; СМКА-1 — судинна молекула клтинноУ адгезУУ 1; СРП — С-реактивний протеУн; СС — серцево-судинний; ТГ — тригл'щериди; ФНП-а — фактор некрозу пухлин альфа; ХС ЛПВЩ — холестерин лтопроте'^в високоУ щшьносл; ХС ЛПНЩ — холестерин лтопроте'^в низькоУ щшьносл; НОМА — Iндекс гомеостатичноУ моделi оц'1нки резистентност до Iнсулну; ^к-Б — ядерний каппа В фактор; N0 — оксид азоту.
дження показали, що ендотелiальна функцiя мае комплексш зв'язки i3 гiпертензiею, i виявлення 11 порушення було запропоновано як раннш маркер для змши АТ [17]. Дослiдження i3 втручанням на добровольцях послщовно вказують на те, що споживання чорного чаю покращуе функцш ен-дотелiю, вимiряну за допомогою опосередковано! потоком дилатаци плечово! артерп [18], швидше за все, через покращення бiодоступностi оксиду азоту (NO).
Крiм того, додатковi ефекти зеленого чаю на АТ, ймовiрно, пов'язанi з бiльш високим вмютом в його листках фiтохiмiчних речовин (включаючи фено-ли i катехiни), якi можуть пригнiчувати актившсть NADPH-оксидази i зменшувати кiлькiсть активних форм кисню в судиннiй системi [19].
4.1.1.2. Каркаде. Чай iз чашечок рослини Hibiscus sabdarifa (шша назва: розель, червоний щавель) мютить велику кiлькiсть вiтамiну С i, таким чином, проявляе сильний антиоксидантний ефект та галь-муе тонус гладких м'язiв [20]. Також можливим е дь уретичний ефект чаю з пбюкусу [21].
Для метааналiзу було вщбрано сiм гiлок втру-чання iз п'яти рандомiзованих клiнiчних досль джень (РКД). Всього було рандомiзовано 390 учас-никiв, з яких 225 були вщнесеш до групи прийому H.sabdarifa та 165 — до контрольно! групи у вибра-них дослщженнях. Метарегресiйний аналiз iз фж-сованим ефектом вказував на достовiрний вплив додавання H.sabdarifa на зниження САТ (зваже-на середня рiзниця —7,58 мм рт.ст., 95% Д1 —9,69, —1,89, р < 0,0001) i ДАТ (зважена середня р1зни-ця -3,53 мм рт.ст., 95% Д1 -5,16, -1,89, р < 0,0001). Цi ефекти були зворотно пов'язаш iз початковим рiвнем АТ i були надiйними при аналiзi чутливостi [22]. Головним обмеженням цих даних е те, що ва наявш дослiдження проведенi в крашах Близького Сходу i школи не повторювалися за межами цього репону.
4.1.1.3. CiK буряка. Останшми роками анiон NO3- отримав значну увагу як харчова добавка, що покращуе здоров'я вщносно несприятливих СС-наслвдюв. Пiсля потрапляння в органiзм не-органiчний NO3- метаболiзуеться в бюлопчно ак-тивний нiтрит (NO2-), який циркулюе в людськiй кровi i згодом утилiзуеться. NO2- впливае на ор-ганiзм шляхом перетворення на функщональний оксид азоту (NOx), у тому числ1 оксид азоту (NO) [23, 24].
Буряк також багатий на беталаши, азотш кольо-ровi сполуки, якi зазвичай не присутш в ¡¡спвних рослинах. Беталаши, як правило, дшяться на черво-нi/фiолетовi бета-цiанiни, що вiдповiдають за колiр червоного буряка, i жовтi/оранжевi бета-ксантини, що забезпечують колiр жовтого буряка. Беталаши можуть виступати як антиоксиданти шляхом донорства електронiв, припускаючи 1х можливу роль у захисп вiд оксидативного стресу при таких станах, як АГ та СС-захворювання [25].
Споживання бурякового соку як джерела кон-центрованих неорганiчних штрапв (250 мл щоден-но) в гострому дослщженш знижувало АТ у добро-вольцiв як iз нормотензiею, так iз передгiпертензiею та м'якою АГ шляхом бюконверсп до судинороз-ширювального NO [26, 27]. Метааналiзи даних пла-цебо-контрольованих подвiйних слших РКД по-казують, що споживання соку буряюв (тривалiсть дослщження 2 год — 15 дшв; у щоденнш дозi вщ 5,1 до 45 ммоль (321-2790 мг)) асоцговалося iз дозоза-лежними змiнами САТ (середне зниження -4,4 мм рт.ст. (95% Д1 -5,9, -2,8); р < 0,001) [28].
Бшьш свiжi даш систематичного огляду i метаа-налiзу [29] (включаючи в цшому 47 iнтервенцiй та 43 контрольш групи) припустили, що САТ (-3,55 мм рт.ст.; 95% Д1 -4,55, -2,54 мм рт.ст.) i ДАТ (-1,32 мм рт.ст.; 95% Д1 -1,97, -0,68 мм рт.ст.) були значно нижчими у груш споживання бурякового соку порiвняно iз контрольною групою. При порiвняннi з контролем середне зниження САТ було бшьшим у бшьш довгих дослвдженнях iз бiльш тривалим перiодом штервенцп, нiж у коротких (> 14 порiвняно з < 14 дшв) — 5,11 порiвняно iз 2,67 мм рт.ст.; i при найвищш порiвняно iз найниж-чою дозою бурякового соку (500 порiвняно з 70 i
140 мл/д)--4,78 та -2,37 мм рт.ст. вщповщно. Ав-
тори також повщомили про позитивну кореляцiю мiж дозами бурякового соку та середшми змшами АТ [20]. Слiд зазначити, що автори також припустили, що, очевидно, поза пов'язаним iз вмютом NO3- буряк чинить його корисш ефекти через iншi бiоактивнi сполуки, таю як полiфеноли. Крiм того, в цьому метарегресшному аналiзi було показано, що в оаб iз бiльш високими початковими значен-нями САТ спостерпалося бiльше зниження рiвня САТ пiсля використання буряку, хоча змши ДАТ не були достовiрно пов'язаш iз його початковим значенням.
4.1.1.4. Какао. Какао мютить велику кшьюсть дi-етичних флавоноi¡дiв, що можуть проявляти захисш судиннi властивостi, включаючи антиоксидантш та протизапальнi ефекти i покращуючи метаболiзм NO i функцго ендотелiю. З цих причин споживання флавонощв какао пов'язане зi зниженням СС-ризику [30]. Велию дослгдження показують, що сукупний вщносний ризик СС-ускладнень iз 95% Д1 для найвищого порiвняно iз найменшим спожи-ванням шоколаду становив 0,75 (95% Д1 0,62-0,91), iз позитивним впливом на iнсульт — 0,81 (95% Д1 0,73-0,90), 1ХС — 0,68 (95% Д1 0,42-1,09), серцеву недостатшсть — 0,75 (95% Д1 0,43-1,30) i смертнiсть вiд ус1х причин — 0,68 (95% Д1 0,39-1,19). Аналiз дозозалежного ефекту показав, що СС-ризик до-стов1рно зменшувався на 30 % (RR 0,70; 95% Д1 0,52-0,94) на кожш 5 г/день приросту споживання шоколаду [31].
Флавонощи какао е найбшьш вивченими в кль н1чн1й практицi. Флаваноли з шоколаду збшьшують 61одоступн1сть NO, захищають судинний ендотелш
i зменшують фактори СС-ризику. Вiдповiдно для цього було показано, що e^pTenianbHa функцш порушуеться пщ час гiпeрглiкeмïï, тодi як застосу-вання темного шоколаду збшьшуе опосередковану потоком вaзодилaтaцiю у здорових добровольщв, а також у хворих на АГ з порушенням толeрaнтностi до глюкози та без нього [32, 33].
Мeтaaнaлiз 20 подвшних слiпих плацебо-конт-рольованих РКД iз включенням 856 очевидно здорових добровольщв порiвняно iз контролем виявив статистично достовiрну eфeктивнiсть зниження рiв-ня АТ багатими на флаваноли продуктами какао у короткочасних дослщженнях тривалютю 2—18 тижшв: середне зниження САТ становило 2,8 (95% Д1 —4,7, —0,8) мм рт.ст., p = 0,005; середне зниження ДАТ - 2,2 (95% Д1 -3,5, -0,9) мм рт.ст., р = 0,006. В дослщженнях учасникам в активнш групi втручання давали 30-1080 мг флaвaнолiв (середне значення = = 545,5 мг), яю мiстилися у 3,6-105 г какао-продук-тiв на добу [34].
Фактичш дaнi про користь полiфeнолiв какао у полiпшeннi здоров'я та профшактищ ССЗ забезпечуватимуться поточним дослщженням COcoa Supplement та Multivitamin Outcomes Study (COSMOS), координованим Департаментом етде-мiологïï унiвeрситeту Brigham and Women (Бостон, США), пщтримуеться MARS Symbioscience. У цьо-му дослщженш буде дослiджeно 18 000 жшок вiком > 65 рокiв i чоловЫв вiком > 60 роюв, рaндомiзо-ваних або до капсул плацебо, або до iзольовaного екстракту какао з 4^чним спостереженням, i буде ощнюватися вплив флавонощв какао на зниження ризику серйозних СС-подш [36].
Серед потeнцiйних позитивних ефекпв фла-вaнолiв какао, за винятком зниження АТ, слщ ви-дшити сприятливi ефекти флавонощв на профшь лiпiдiв i глюкози [37] iз сeрeднiми вiдмiнностями м1ж групами лжування i плацебо: -0,10 ммоль/л (95% Д1 -0,16, -0,04 ммоль/л) — для триглщервддв, 0,06 ммоль/л (95% Д1 0,02, 0,09 ммоль/л) — для холестерину ЛПВЩ, -2,33 мкМО/мл (95% Д1 -3,47, -1,19 мкМО/мл) — для iнсулiну натще, -0,93 (95% Д1 -1,31, -0,55) — для гомeостaтичноï модeлi ощн-ки рeзистeнтностi до iнсулiну (шдексу НОМА), 0,03 (95% Д1 0,01, 0,05) — для кшьюсного шдексу чут-ливостi до iнсулiну, 2,54 (95% Д1 0,63, 4,44) — для шдексу чутливост до шсулшу, -0,83 мг/дл (95% Д1 -0,88, -0,77 мг/дл) — для С-реактивного протешу, 85,6 нг/мл (95% Д1 16,0, 155 нг/мл) — для судинноï молекули клiтинноï адгезИ 1. Бшьше того, спожи-вання флаванолу какао також було пов'язане з по-лшшенням когнiтивних функцiй у людей [38].
Проблема безпеки: споживання неяюсного шоколаду, бщного флаванолами, який залишаеться джерелом eнeргiï, може збшьшити масу тiлa i вс пов'язaнi iз цим нaслiдки для здоров'я.
4.1.1.5. СК гранату. Punica granatum L. (гранат) широко дослщжено вщносно до його кардюпротек-тивних та антигшертензивних ефекпв. Гранат, як
стверджуеться, мае дeкiлькa позитивних впливiв на здоров'я. Сiк гранату — це багатофункщональний фруктовий сiк iз високою антиоксидантною здат-нiстю. Гранат може допомогти позбутися впливу або корегувати декшька фaкторiв серцево-судин-ного ризику, включаючи гiпeртeнзiю, гшерхоле-стеринемго, оксидативний стрес, гiпeрглiкeмiю та хрошчне запалення [39]. Вiдповiдно до цього, нещо-дaвнiй систематичний огляд та мeтaaнaлiз Sahebkar et al. [40], який включав 574 пащенпв iз 8 РКД, показали достовiрнe зниження як САТ (в середньому -4,96 мм рт.ст., 95% Д1 -7,67, -2,25, р < 0,001), так i ДАТ (в середньому -2,01 мм рт.ст., 95% Д1 -3,71, -0,31, р = 0,021) шсля додання в ¡¡жу соку гранату. Коли РКД були стратифжоваш вщповщно до ¡¡х тривалосп, то спостертався достовiрний вплив соку гранату на САТ в обох пщгрупах дослщжень iз тривaлiстю > 12 тижшв (в середньому -4,36 мм рт.ст., 95% Д1 -7,89, -0,82, p = 0,016) та < 12 тижшв (в середньому -5,83 мм рт.ст., 95% Д1 -10,05, -1,61, p = 0,007). Що стосуеться ДАТ, то спостерк'алося достовiрнe його зниження у дослщженнях тривалю-тю < 12 тижшв (в середньому -3,93 мм рт.ст., 95% Д1 -6,80, -1,06, p = 0,007), але не в тих, де прийом соку гранату тривав протягом > 12 тижшв (в середньому -0,97 мм рт.ст., 95% Д1 -3,09, +1,15, р = 0,370). Вщносно ощнки впливу дози на зниження АТ: ефект залишався достовiрним в обох пщгрупах досль джень, де приймали > 240 мл (в середньому -3,62 мм рт.ст., 95% Д1 -6,62, -0,63, p = 0,018) i < 240 мл (в середньому -11,01 мм рт.ст., 95% Д1 -17,38, -4,65, p = 0,001) гранатового соку на день. В той же час спостерталося тшьки граничне до достовiрностi зменшення ДАТ в пщгрупах дослщжень, де приймали сж гранату в дозах > 240 мл на день (в середньому -1,74 мм рт.ст., 95% Д1 -3,62, +0,14, р = 0,070).
4.1.1.6. Необсмажена зелена кава. Кава — це часто споживаний напш, наступний шсля води. Тим не менш, юнуе давня дискуй вщносно його безпеч-носп щодо АТ i СС-захворювань. Це обговорення в першу чергу засновано на даних старих проспек-тивних дослщжень або звггах про випадки, що показали позитивну асощацго питноï кави iз частотою нових випадюв гшертензИ та СС-захворювань. На вщмшу вщ цих звтв останш, добре контрольоваш дослщження продемонстрували або нейтральний, або сприятливий ефект помiрного споживання кави (3-4 чашки на добу) на АТ, ССЗ, серцеву недостат-шсть, сeрцeвi аритмИ або цукровий дiaбeт.
Кава може допомогти знизити АТ у людей, що може бути пов'язано з полiфeнольною сполукою — хлорогеновою кислотою. Однак пащенти з АГ з не-контрольованим АТ повинш уникати споживання великих доз кофeïну [42]. Деяю клiнiчнi дослiджeн-ня показали, що хлорогенова кислота iз необсмаже-ноï зeлeноï кави може асоцговатися iз достовiрним зниженням АТ [43].
Бшьше того, повщомлялося, що смаження зви-чaйноï кави iндукуе синтез гщроксигщрохшону
(ГГХ), який пригнiчуe дiю хлорогеново! кисло-ти, i, таким чином, кава може знижувати АТ лише зворотно до вмюту ГГХ [44]. Враховуючи таю дат, Roshan et al. показали, що добавка екстракту з бо-6iB зелено! кави без кофешу приводила до достовiр-ного зниження САТ порiвняно iз групою плацебо (—13,76 ± 8,48 мм рт.ст. проти —6,56 ± 9,58 мм рт.ст., p = 0,01). В подальшому було проведене лише одне контрольоване дослiдження, що включало здоро-вих нормотензивних осiб, в якому дослщжували ефекти зелено!, багато! на хлорогеновую кислоту, i чорно! кави. Автори показали, що зелена кава до-стовiрно знижувала САТ (p = 0,02) — в середньому —2,65 ± 1,37 мм рт.ст. порiвняно iз початковим рiв-нем. При споживанш чорно! кави рiвень САТ зни-зився на —2,23 ± 1,44 мм рт.ст., але це зниження не було достовiрним. Не було вiдмiчено статистично значимо! рiзницi при порiвняннi обох титв втру-чання. Пiсля обох втручань рiвень ДАТ достовiрно зменшувався на —2,9 ± 1,05 мм рт.ст. тсля чорно! кави i на —3,10 ± 0,81 пiсля зелено! кави, i рiзниця м1ж ефектом обох втручань не була достовiрною. Швидкiсть поширення пульсово! хвилi також змен-шувалася при прийомi зелено!, але не чорно! кави, але достовiрних вщмшностей м1ж групами лкуван-ня не спостерiгалося. Слiд зазначити, що спожи-вання кави також модулювало систему кортизолу, так що рiвень кортизолу достовiрно знижувався на 39 % тсля прийому зелено! кави i на 5 % збшьшився тсля прийому чорно! кави (без достовiрних вщмшностей м1ж групами). Незважаючи на те, що рiвень кортизолу був на 18 i 9 % вищим тсля чорно! та зелено! кави у групах втручання, ця рiзниця було не-достовiрною [45].
4.1.1.7. Кунжут (сезам). Було висловлено при-пущення, що насiння кунжуту може покращити (зменшити наслiдки) оксидативного стресу внасль док того, що воно мютить вiтамiн Е i лiгнани (рос-линт продукти низько1 молекулярно1 маси, утворет головним чином вналдок оксидативного сполучен-ня двох п-протлфенольних частин по ïx ß-вуглецевих атомах), яю включають сезамш, сезамолш i сезамол [46]. Враховуючи таю дат, Miyawaki et al. [47] показали, що порiвняно iз плацебо у хворих на АГ при 4-тижневому прийомi 60 г сезамшу спостерпалося достовiрне зниження САТ i ДАТ в середньому на 3,5 i 1,9 мм рт.ст. вщповщно (САТ — з 137,6 ± 2,2 мм рт.ст. до 134,1 ± 1,7 мм рт.ст., p = 0,044; ДАТ — з 87,7 ± 1,3 мм рт.ст. до 85,8 ± 1,0 мм рт.ст., p = 0,045).
бдине контрольоване дослщження у хворих на АГ показало, що 4-тижневий прийом чорно-го кунжуту iз !жею достовiрно знижував САТ (зi 129,3 ± 6,8 мм рт.ст. до 121,0 ± 9,0 мм рт.ст., p < 0,05), рiвень малонового дiальдегiду (1,8 ± 0,6 мкмоль/л проти 1,2 ± 0,6 мкмоль/л, р < 0,05) i пщвищу-вав рiвень вггамшу Е (29,4 ± 6,0 мкмоль/л проти 38,2 ± 7,8 мкмоль/л, р < 0,01). У груш прийому чор-ного кунжуту спостерпалася тенденц1я, що змiни САТ мали позитивний зв'язок iз змшами вмiсту
малонового дiальдегiду (R = 0,50, p = 0,05), тод1 як зм1ни р1вня ДАТ були негативно пов'язаш з1 змша-ми вмюту вiтамiну Е (R = -0,55 , р < 0,05). В конт-рольнш груп1 були вщсутш кореляцп м1ж змiнами АТ i показниками оксидативного стресу [48]. Кунжут також мав пом!рний, але достов!рний позитивний вплив на вмют триглiцеридiв у плазм! кров! [49].
4.1.2. Поживн речовини (нущенти)
Рiвень доказовостi i клас рекомендацiй щодо застосування поживних речовин 1з можливим зни-женням АТ пщсумовано у табл. 4.
4.1.2.1. Магнй. Зворотний зв'язок м1ж дiетич-ним споживанням магнiю (Mg++) i АТ добре вщо-мий. Метааналiз РКД 1з термiном спостереження вщ 3 до 24 тижн1в показав, що харчове доповнення 1з Mg++ асоцiювалося 1з зниженням р1вня САТ на 3-4 ± 2 мм рт.ст. i ДАТ — на 2,5 ± 1 мм рт.ст., 1з до-датковим збiльшенням ефекту у дослщженнях 1з пе-рехресним дизайном та споживанням > 370 мг/до-бу [50]. Ефект зниження АТ при прийом1 Mg++ е адитивним до ефекту високого споживання K+ i низького споживання Na+ як у хворих, яю прийма-ли антигiпертензивнi препарати, так i у нелжова-них ос16 [51].
Вважаеться, що за зниження АТ, шдуковане прийомом Mg++, вiдповiдають деюлька механiзмiв: блокування кальцiевих каналiв, пщвищення вм1сту PGE, збiльшення синтезу NO [52]. У деяких досл1-дженнях також було показано, що додавання Mg++ покращувало функц1ю ендотелiю [53].
Оптимальна доза для харчового доповнення, як виявилося, становить вщ 500 до 1000 мг на добу, кра-ще, якщо магнш мае хiлований зв'язок 1з амшокис-лотою для полiпшення всмоктування i зменшення частоти дiаре!. Додавання таурину при доз1 магнiю 1000-2000 мг на добу може посилювати антигшер-тензивш його ефекти [54]. Магшевих добавок сл1д уникати у пашеипв 1з тяжкою нирковою недостат-н1стю.
4.1.2.2. Кальцт. Добавка кальщю в харчовий ра-ц1он знижуе АТ т1льки у вагiтних. Метааналiз РКД, проведений в рамках Кокрейшвсько! спiвпрацi, досл1див ефект високо! дози (> 1 г/день) або низь-ко! дози (< 1 г/день) кальшевих добавок на рiвень АТ у вагггних ж1нок. За даними метааналiзу 13 ви-сокояк1сних РКД, який включав 15 730 жшок, яю отримували висок1 дози кальцш, автори д1йшли висновку, що середнш ризик розвитку пiдвищено-го АТ при додаванш кальцiю пор1вняно 1з плацебо знижувався (RR 0,65, 95% Д1 0,53-0,81; iндекс гете-рогенносп (I2) = 74 %), що асощювалося 1з достов1р-ним зниженням ризику прееклампсИ (RR 0,45, 95% Д1 0,31-0,65; I2 = 70 %). Ефект був дещо бшьшим у жшок, яю приймали дiетичнi добавки 1з низьким вм1стом кальцго (8 дослiджень, 10 678 жшок: RR 0,36, 95% Д1 0,20-0,65; I2 = 76 %), i у ж1нок 1з висо-ким ризиком прееклампсп (5 дослiджень, 587 жшок: RR 0,22, 95% Д1 0,12-0,42; I2 = 0 %). Спостерпалося
достовiрне зниження комбшовано! точки — мате-ринсько! смертi або серйозно! захворюваностi (4 ви-пробування, 9732 ж1нки; RR 0,80, 95% Д1 0,65-0,97; I2 = 0 %). Середнш ризик передчасних полопв у гру-т споживання кальцiю був достовiрно нижче (11 дослiджень, 15 275 жшок: RR 0,76, 95% Д1 0,60-0,97; I2 = 60 %) серед жшок iз високим ризиком розви-тку прееклампсп (4 дослiдження, 568 жшки: серед-нiй показник RR 0,45, 95% Д1 0,24-0,83; I2 = 60 %), але не було достовiрного впливу на зменшення необхiдностi неонатально! штенсивно! терапп. Не було виявлено впливу на ризик мертвонародження або смерт немовлят до виписки iз лiкарнi (11 до-слщжень, 15 665 дiтей: RR 0,90, 95% Д1 0,74-1,09; I2 = 0 %). Метааналiз 10 дослщжень, який включав 2234 жшки, яю отримували дieтичнi добавки iз низькими дозами кальцiю, дiйшов висновку, що ак-тивне лiкування достовiрно знижувало ризик прееклампсп ^ 0,38, 95% Д1 0,28-0,52; I2 = 0 %), але не знижувало розвиток АГ, низьку масу тша новона-роджених та необхвдшсть застосування штенсивно! терапп новонароджених [55].
4.1.2.3. Омега-3 полшенасичет жирт кислоти (ПНЖК). Запропоноваш пояснения щодо декшь-кох механiзмiв, за допомогою яких ПНЖК можуть полiпшити контроль АТ: посилення продукци та бiодоступностi фактора розслаблення з ендотелiю (N0) шляхом пщвищення регуляци та активаци ен-дотелiальноI N0-синтази (eN0S), змiщения балансу синтезу простагландишв на користь вазодилату-
ючих, зниження iнсулiнорезистентностi, регуляцiя судинного тонусу шляхом стимуляцп парасимпа-тично! нервово! системи i пригшчення системи ре-нiн — анпотензин — альдостерон [56].
6 значна юльюсть даних щодо антигшертен-зивного ефекту омега-3 ПНЖК (ейкозапентаено-во! та докозагексаеново! кислоти). Метааналiз 70 РКД показав, що порiвияно iз плацебо харчове за-безпечення омега-3 ПНЖК (вщ 0,3 до 15 г/добу, в середньому протягом вщ 4 до 26 тижшв) знижувало рiвень САТ (-1,5 мм рт.ст., 95% ДI -2,2, -0,8) i ДАТ (-1,0 мм рт.ст.; 95% Д1 -1,5, -0,4). Найбiльш силь-ний ефект спостерiгався серед хворих на АГ, яю не приймали антигшертензивне лiкування (САТ -4,5 мм рт.ст., 95% Д! -6,1, -2,8; ДАТ -3,0 мм рт.ст., 95% ДI -4,3, -1,7) [57]. Не виявлено жодних проблем iз безпечшстю, якi виникали б поза межами гастроштестинального дискомфорту при засто-суваннi високих доз.
1нший метааналiз РКД також показав, що дода-вання ПНЖК до ж протягом 6-105 тижшв (9003000 мг/добу) асоцшвалося iз полiпшениям як швидкосп поширення пульсово! хвилi (на 0,33 м/с; 95% Д1 0,12-0,56; р < 0,01), так i артерiальноI подат-ливостi (0,48; 95% Д1 0,24-0,72; р < 0,001). Ще раз було показано вiдсутнiсть проблем iз безпекою поза межами шлунково-кишкового дискомфорту при за-стосуваннi високих доз [58].
4.1.2.4. Бмки, пептиди та амтокислоти (Т-аргшн). Метааналiз 40 РКД, який включав 3277 пашенпв,
Таблиця 4. PiBeHb доказовост i клас рекомендацй щодо поживних речовин i3 можливим
антиппертензивним ефектом
Продукт Клас Рiвень доказо- BOCTi Активна до-бова доза Очшуваний ефект на АТ Вплив на iншi СС-бю-маркери Прямий судинний ефект
Магшй 1 А 500-1000 мг САТ -3,5 мм рт.ст. ДАТ -3,5 мм рт.ст. |психолопчного стресу т опв
Кальцм 11а А (ттьки у вапт-них) 1500-2000 мг САТ -3-5 мм рт.ст. ДАТ -2-4 мм рт.ст. Не вщомо
ПНЖК 11а А 3-4 г (ЕРА + DHA) САТ -4 мм рт.ст. ДАТ -3 мм рт.ст. | запальних бюмар-керiв, ТГ, маленьких частинок ЛПНЩ т опв, | ШПХ
ПротеТни/ пептиди/ амтокислоти IIb А 10-20 г L-аргiнiну САТ -5 мм рт.ст. ДАТ -3 мм рт.ст. Не вщомо т опв
В^амЫ С IIb В 500-1000 мг САТ -4,5 мм рт.ст. | запальних бю-маркерiв, | сечовоТ кислоти т опв
Харчовi розчинш волокна IIb В 3,5-12 г САТ -2,0 мм рт.ст. ДА -1,5 мм рт.ст. | глюкози натще та ХС ЛПНЩ 1 СС-ризику (епщемюло-ri4Hi дат)
Калм IIa С 4-5 г САТ -4-8 мм рт.ст. ДАТ -2,5-4 мм рт.ст. | СС-ризику (епще-мюлопчш дат) Не вщомо
Примтки: АТ — артер'шльний тиск; ДАТ — д'шстол'чний АТ; ОПВ — опосередкована потоком вазодилатащя; САТ — систол'чний АТ; СС — серцево-судинний; ТГ — тригл'щериди; ХС ЛПНЩ — холестерин лiпопротеУдiв низькоУ щшьносл; шПх — швидксть пульсовоУхвил'1.
показав, що порiвняно iз вуглеводами споживання бшка з гжею асоцiюeться iз достовiрними змiнами середнього рiвня САТ та ДАТ: —1,8 мм рт.ст. (95% Д1 -2,3, -1,2) та -1,2 мм рт.ст. (95% Д1 -1,6, -0,7) вщповщно. Споживання бшка як рослинного, так i тваринного походження асоцговалося iз досто-вiрними змшами АТ: -2,3 мм рт.ст. (95% Д1 -3,4, -1,2) та -2,5 мм рт.ст. (95% Д1 -3,5, -1,5) вщповщно для САТ, а також -1,3 мм рт.ст. (95% Д1 -2,3, -0,3) i -0,9 мм рт.ст. (95% Д1 -1,7, -0,2) вщповщно для ДАТ [59].
Частково модулюючий ефект рослинного бшка на АТ може бути пов'язаний з шшими компонентами. Зокрема, прийом iзофлавонiв (60-110 мг/добу), отриманих iз со!, у хворих на АГ був пов'язаний iз дост^рним зниженням САТ на -5,9 (95% Д1 -10,5, -1,3 мм рт.ст., р = 0,01) i ДАТ на -3,3 мм рт.ст. (95% Д1 -6,5, -0,2 мм рт.ст., р = 0,04) [60].
Багатим природним джерелом пептвддв i амшо-кислот е сироватка молока. Дослщження на твари-нах i добровольцях показали, що а-лактальбумш i ß-лактоглобулш, отримаш iз ферментативно гщро-лiзованоï сироватки, пригшчують анпотензинпе-ретворюючий фермент (АПФ), а лакторфши знижу-ють АТ шляхом норм^зацИ ендотелiальноï функцïï або через мехашзм, залежний вщ опющних рецеп-торiв [61].
Молочнi пептиди (зокрема, трипептиди Val-Pro-Pro та Ile-Pro-Pro), якi мають iнгiбiторний ефект на актившсть АПФ [62], при прийомi вщ 5 до 60 мг/добу (протягом 4-12 тижшв) продемонстрували не-стiйкий ефект щодо зниження АТ, бшьш виражений в оаб азiатського походження [63, 64]. Пд впливом цих пептидiв також спостерпалися позитивнi змiни швидкостi пульсовоï хвилi в осiб iз м'якою гшертен-зiею. Проблем щодо безпеки ЗСх застосування не ви-никало [65].
Також показано, що м'ясо деяких риб мютить пептиди iз потужною iнгiбiторною актившстю щодо АПФ, що в одиночних клiнiчних дослщженнях, якi проводили iз м'ясом бонiти (пеламiди), сардини, тунця i скумбрИ, показало достовiрне зниження АТ близько -9 ± 3/-4 ± 1 мм рт.ст. [66].
Серед одиночних амшокислот велике значення мае L-аргiнiн, напiвнезамiнна амiнокислота, яка е природним субстратом для NO-синтази i вщповщае за продукцiю ендотелшзалежного фактора розсла-блення — NO, який бере участь у широкому спекщ регуляторних механiзмiв СС-системи [67]. Мета-аналiз 11 подвiйних слших плацебо-контрольова-них РКД за участю 387 пацiентiв iз пероральним призначенням L-аргiнiну в дозах у дiапазонi вщ 4 до 24 г/добу тривалютю вiд 2 до 12 тижшв показав, що порiвняно iз плацебо в групах iз штервеншею L-аргiнiном рiвень САТ достовiрно знижувався на 5,4 мм рт.ст. (95% Д1 -8,5, -2,2; р = 0,001) i ДАТ — на 2,7 мм рт.ст. (95% Д1 -3,8, -1,5; р < 0,001), та свщчив про те, що для визначення максимального ефекту було достатньо л^вання протягом 4 тижшв
[68]. Основним обмеженням е необхщшсть застосування високих доз для клтчно значущого ефекту, прийом яких часто пов'язаний iз шлунково-кишко-вим дискомфортом.
4.1.2.5. Втамт С. Концентрац1я вiтамiну С або аскорбату у плазмi людини обернено корелюе iз рГв-нем АТ [69] i асоцгоеться iз зменшенням СС-ризику [70, 71]. Зокрема, виявлено, що у хворих на АГ рь вень аскорбату в плазмi був достовiрно нижче по-рiвняно iз нормотензивними особами (40 мкмоль/л проти 57 мкмоль/л вщповщно) [72]. Дослщження iз вичерпанням та насиченням вiтамiном С також пщтвердило зворотну кореляцiю рiвнiв аскорбату в плазмi та САТ i ДАТ [73]. Таким чином, для досяг-нення позитивного ефекту на рiвень АТ рекомен-дуеться пiдтримувати рiвень аскорбату в сироватцi кровi не менше 100 мкмоль/л [74].
В метааналiзi клтчних випробувань iз вггамшом С було показано, що при його прийомi в середнiй дозi 500 мг на добу протягом в середньому 8 тижшв у хворих на АГ рiвень САТ зменшувався на 4,8 ± 1,2 мм рт.ст. (р < 0,01), без впливу на рiвень ДАТ [75].
Вггамш С також може покращувати ефектив-шсть вщомих антигшертензивних препаратiв, таких як амлодишн [76]. У хворих похилого вГку iз рефрактерною гiпертензiею, якi вже приймали максимальну фармаколопчну терапiю, додаван-ня 600 мг вiтамiну С щодня знижувало рiвень АТ на 20 ± 8/16 ± 5 мм рт.ст. [77]. Метааналiз 44 кль нiчних дослiджень також дозволяе зробити висно-вок про те, що прийом вггамшу С асоцговався iз достовiрним покращенням ендотелiальноï реактивности особливо в осiб iз високим ризиком СС-захворювань [78].
Розглядаеться декшька механiзмiв впливу виа-мiну С на зниження АТ: пщвищення вмюту оксиду азоту та PgI2, що призводить до покращення ендоте-лiальноï функцïï та артерiальноï пiддатливостi (елас-тичностi) [79], iндукцiя натрiевого дiурезу, зниження продукцïï надниркових стерощв, покращення симпатовагального балансу, збгльшення активносп Na/K-АТФази, збiльшення активностi супероксид-дисмутази, збiльшення вмiсту циклiчного GMP, активацiя калiевих каналiв, зниження цитозольно-го кальцш [80] та альдегiдiв у сироватш кровi [81]. Бiльше того, е даш, що вiн зменшуе зв'язування ре-цепторiв до ангютензину II першого типу iз анпо-тензином II шляхом порушення дисульфщних мiст-кiв у рецепторi [82].
Дози вггамшу С, запропонованi для полшшення рiвня АТ (500-1000 мг/добу), зазвичай добре пере-носяться i не вимагають особливоï уваги.
4.1.2.6. Розчинт xapnoei волокна. У той час, як вважаеться, що дiетичне споживання волокон пов'язане ¡з дуже м'яким зниженням АТ, особливо коли вони е компонентом так званоï середземно-морсь^ дiети, в декшькох недавнiх РКД було показано, що додавання розчинних харчових волокон асоцговалося ¡з достовГрним зниженням АТ, ¡з па-
ралельним позитивним ефектом на метаболiзм глю-кози та лшщв [83, 84].
Розчинш харчовi волокна, гуарова камедь, гуава, псилiум i вiвсянi виавки можуть знижувати АТ i знижувати потребу в антигшертензивних препаратах у хворих на АГ, пащентш iз дiабетом i у хворих з ЗСх комбiнацiею. Середне зниження АТ становило приблизно 7,5/5,5 мм рт.ст. при споживанш 4050 г/день змшаних волокон [85].
Насшня льону е багатим дiетичним джерелом а-лшоленово! кислоти, лiгнанiв i волокон, з чис-ленними позитивними корисними ефектами на АТ. Недавнш метаан^з 14 РКД свiдчить про те, що прийом насiния льону м'яко, але достовiрно знижу-вав рiвень САТ (-1,8 мм рт.ст., 95% Д1 -3,4, -0,1 мм рт.ст.; р = 0,04) i ДАТ (-1,6 мм рт.ст., 95% ДI -2,6, -0,5 мм рт.ст.; р = 0,003), незалежно вщ початкових значень АТ. Показано, що ДАТ особливо знижував-ся при споживанш цшьного насiния льону (-1,9 мм рт.ст., 95% Д1 -3,6, -0,2 мм рт.ст., р < 0,05) i трива-лостi споживання > 12 тижиiв (-2,2 мм рт.ст., 95% Д1 -3,4, -0,9 мм рт.ст.; р < 0,05) [86].
4.1.2.7. Калт. Ефектившсть обмеженого спожи-вання натрiю (Na+) або збшьшення прийому калiю (К+) для зменшення ризику АГ була продемонстро-вана у спостережних дослiджениях. Систематичний огляд РКД та спостережш дослщження, пов'язаш з цiею проблемою [87], показали, що сшввщношення натрiй/калiй бшьш сильно пов'язане iз результую-чим впливом на рiвень АТ, н1ж тшьки споживання натрiю або калiю у популяцп дорослих iз АГ.
Збалансована дiета повинна мiстити 4700 мг/день (120 ммоль/добу) К+ iз коефщентом вщношення К+/№+ близько 4-5 до 1. Подвоення дози прийому К+ у хворих на АГ було пов'язано зi зменшенням рiв-ня САТ приблизно на 4-8 мм рт.ст. i ДАТ на 2,5-4 мм рт.ст. Вщповщь була дещо вищою у чорношк1рих па-щентш i у хворих iз вищим споживанням Na+ iз жею [88]. Бшьш високий рiвень споживання К+ також асоцгоеться iз меншою частотою СС та церебровас-кулярних захворювань, цукрового дiабету 2-го типу, гшертрофи лiвого шлуночка, серцево! недостатностi та аритмш, незалежно вiд зниження АТ [89].
Метааналiз проспективних дослiджень дозволив зробити висновок, що на 1,64 г (42 ммоль) на день бшьш високе споживання К+ було асоцшоване iз бшьш низьким ризиком шсульту — на 21 % (RR 0,99; 95% ДI 0,68-0,90, р = 0,0007), з тенденшею до зниження ризику коронарних подш та загального ризику СС-захворювань, яке досягало рiвия статис-тично! достовiрностi пiсля виключення одше! iз когорт пацiентiв (RR 0,93; 95% Д1 0,87-0,99, р = 0,03; RR 0,74; 95% Д1 0,60-0,91, р = 0,0037) [90]. Також було тдраховано, що збшьшення споживання К+ на кожш 1000 мг i зменшення споживання №+ на кожиi 1000 мг на добу вщповщно знижувало загаль-ну смертшсть на 20 % [91].
Розглядаеться дек1лька можливих механiзмiв щодо зниження АТ, викликаного збшьшенням споживан-
ня К+: пщвищення натрiйурезу, модуляци чутливостi барорефлексу, зниження чутливостi до катехоламтв i анпотензину II, збшьшення активносп натрш-ка-лiевоI АТФази в клггинах гладких м'язiв судин, по-лiпшення функци симпатично! нервово! системи, зниження активност NADPH-оксидази, що зменшуе окислювальний стрес i запалення, пщвищуе чутли-вiсть до iнсулiну, знижуе АДМА, внутршньоклггин-ний натрiй i продукцiю фактора некрозу пухлин р [92].
Слщ зазначити, що збшьшення споживання К+ у харчових продуктах або добавках слщ застосовувати з обережшстю у пацiентiв iз порушенням функцП нирок або у тих, яю приймають лiки, що збшьшують затримку калiю [93].
4.1.3. Харчовi добавки без поживних речовин
Рiвень доказовостi та рекомендацiйний клас щодо ефективносп харчових добавок без поживних речовин щодо можливого зниження артерiального тиску подано в табл. 5.
4.1.3.1. Ресвератрол та екстракти насшня винограду. Ресвератрол (транс-3,5,4-трипдроксистилен) е полiфенолом, який особливо накопичуеться у винограда Багато дослщжень показали антигшер-тензивнi ефекти ресвератролу в рiзних доклiнiчних моделях АГ, якi реалiзуються через численнi меха-нiзми, в тому чи^ — його антиоксидантш власти-востi, стимуляцiю ендотелiального продукци оксиду азоту, пригнiчення судинного запалення та попе-редження агрегацй тромбоципв [94].
Ефект дози варiюеться залежно в!д бiодоступ-ностi ресвератролу, який застосовували у рiзних дослгдженнях, та вщ тривалостi лiкувания. Резуль-тати недавнього метааналiзу 17 РКД, що включали 36 груп лiкувания, в яких спостерiгали 681 особу, 407 — в груш ресвератролу i 375 — у контрольнш груш, дшшов висновку, що загалом ресвератрол не проявляе антигшертензивного ефекту. Однак, коли враховували лише хворих на цукровий дiа-бет 2-го типу, при л^ванш ресвератролом рiвень САТ достовiрно знижувався (-8,8 мм рт.ст., 95% Д1 -12,5, -5; р < 0,001). Крiм того, ефект зниження САТ також не був очевидний в дослщженнях, в яких застосовували дози менше 300 мг/добу, але був достовiрним у тих, хто приймав бшьш висою дози (-2,5 мм рт.ст., 95% ДI -4,9, -0,04; р = 0,047), з хорошим профшем безпеки та переносимосп [95]. До-стовiрно бгльш високий антигiпертензивний ефект у хворих на цукровий дiабет 2-го типу, ймовiрно, був пов'язаний iз позитивним впливом ресвератролу на чутливють до iнсулiну [96]. Фактично шший нещодавнiй метааналiз РКД показуе, що тривале за-стосування високих доз ресвератролу (> 300 мг/добу) було пов'язане iз достовiрним зниженням АТ у хворих на неалкогольну жирову хворобу пе-чiнки (НАЖХП): САТ -9,4 (95% Д1 -17,6, -1,2, р = 0,025); ДАТ -6,2 (95% ДI -11,1, -1,3, р = 0,013); середнш АТ -7,3 (95% ДI -13,1, -1,4, р = 0,015) [97]. У деяких дослщженнях було також показано,
що ресвератрол у людей здатний полшшити опосе-редковану потоком вазодилатацiю [98].
4.1.3.2. Коензим Q10. Коензим Q10 (убiхiнон) е потужним антиоксидантом лшщно! фази, особливо концентрованим у сирому червоному м'яс та рибi. Це поглинач вшьних радикалiв, зменшуе окислю-вальний стрес, регенеруе iншi вiтамiни i антиокси-данти, знижуе окислення ХС ЛНПЩ, е кофактором i коферментом при мiтохондрiальному окислюваль-ному фосфорилюванш — процеси, часто пригнiченi у хворих на АГ, що в результата проявляеться зни-женням АТ [99].
Метааналiз плацебо-контрольованих РКД ДОй-шов висновку, що пероральне лiкування коензи-мом Q10 в дозi 100 мг або бiльше у хворих на АГ (яку було визначено як САТ > 140 мм рт.ст. та/або ДАТ > 90 мм рт.ст.) призвело до зниження середнього значення САТ на 11 мм рт.ст. (95% Д1 8-14) i ДАТ на 7 мм рт.ст. (95% Д1 5-8), зазвичай через 4 тижш лжування [100]. Деяю дослщження також показали, що коензим Q10 у людей здатний покращувати функщю ендотелго [101]. Головною проблемою ко-ензиму Q10 як антигiпертензивного засобу е його низька бюдоступшсть у людей, що може бути по-лшшено за допомогою застосування наноемульсп коензиму Q10 [102].
4.1.3.3. Мелатонш iз контрольованим вивыьнен-ням. Мелатонш — це гормон, який зазвичай се-кретуеться з епiфiза в шчний час. Вiн дiе як сигнал темряви в оргашзм^ тому вщграе ключову роль у фiзiологiчнiй регуляци циркадних ритмiв, включа-ючи сон. Мелатонш, схоже, покращуе контроль АТ як через центральш, так i периферичш механiзми, захищаючи судини вщ продуктiв окислення, по-лiпшуючи метаболiзм N0 i, отже, функцiю ендо-телiю [103]. Метааналiз подвiйних слших плацебо-контрольованих РКД, якi включали 221 особу, яка приймала мелатонш в дозi 2-5 мг/добу протягом 7-90 дшв: рiвень нiчного САТ достовiрно знизив-ся при застосуванш мелатонiну з контрольованим вивiльненням (-6,1 мм рт.ст., 95% Д1 -10,7, -1,5; р = 0,009), так само при прийомi мелатоншу iз контрольованим вившьненням рiвень нiчного ДАТ також достовiрно зменшився (-3,5 мм рт.ст., 95% Д1 -6,1, -0,9; р = 0,009), тодi як препарат iз швидким вивiльненням мелатоншу не мав впливу на шчний рiвень АТ [104]. Крiм того, оскшьки бета-блокатори гальмують секрецiю мелатоншу, прийом мелатош-ну може покращувати сон у хворих на АГ, яю прий-мають бета-блокатори [105]. Мелатонш також був протестований як додатковий зааб при лжуванш рефрактерно! гшертензп iз деякими позитивними результатами [106].
4.1.3.4.1зофлавони сой Позитивний вплив со!, со-евих бшюв та шших соевих компонентiв на здоров'я людей вщомий протягом десятилиъ [107]. Фгго-естрогени являють собою рослинш дiетичнi спо-луки зi структурною подiбнiстю до 17-р-естрадюлу (Е2), первинного ж1ночого статевого гормону. Ця
структурна схож1сть з Е2 дозволяе фггоестроге-нам викликати (анти)естрогеновi ефекти шляхом зв'язування з рецепторами естрогешв. Фггоестро-генам приписують рiзнi сприятливi наслщки для здоров'я, такi як зниження ризику менопаузальних симптомiв, зниження ризику серцево-судинних за-хворювань, ожиршня, метаболiчного синдрому та цукрового дiабету 2-го типу, а також порушення функцiй мозку [108].
Ефект соевих фггоестрогешв (iзофлавонiв) на АТ людини був спещально дослщжений у жшок. Недавнiй метааналiз рандомiзованих клiнiчних ви-пробувань мiстив данi дванадцяти дослщжень iз участю 1551 ж1нки у постменопаузь Споживання iзофлавону со! > 100 мг/добу приводило до достовiр-ного зниження рiвня як САТ (-5,47 мм рт.ст.; 95% Д1 -8,42, -2,51; р < 0,001), так i ДАТ (-2,03 мм рт.ст.; 95% Д1 -3,35, -0,72; р = 0,002). Однак приойм iзо-флавону со! в дозi < 100 мг/день не мав такого впливу (р > 0,05) [109]. Навиъ якщо в деяких крашах (наприклад, в Ггалп) максимальна доза, яка може бути використана в харчовш добавщ, обмежена i становить 80 мг/добу, у довгостроковш перспективi прийом низьких доз iзофлавонiв, можливо, здатний полiпшити функщю ендотелго в перименопаузаль-ному вщ [110].
4.1.3.5. Витриманий екстракт часнику. Полюуль-ф!ди, отриманi з часнику (зокрема, S-алiлцистеiн), стимулюють вироблення судинного газотрансмь тера — сiрководню (Н^) i покращують регуляцiю синтезу ендотелiального N0, що викликае релак-сащю гладких м'язiв, вазодилатацiю i зниження АТ. Клька дiетичних i генетичних факторiв впливають на ефективнiсть сигнальних шлях1в H2S та N0, що може сприяти розвитку гiпертензll. Дефщит сiрки може вiдiгравати певну роль у етюлоги АГ i може бути полегшений за допомогою харчових добавок — органосiрчаних сполук, отриманих iз часнику [111]. Витриманий екстракт часнику також може пригш-чувати АПФ i блокувати активнiсть кальщевих ка-налiв, що призводить до зниження чутливосп до ка-техоламшв, п!двищення вмiсту брадикiнiну та N0 ^ вiдповiдно, до покращення артерiальноI податли-востi (еластичностi) [112]. Деяю данi свiдчать про те, що витриманий екстракт часнику здатний також значно полшшувати функцiю ендотелiю у пацiентiв з 1ХС [113].
Результати нещодавнього метааналiзу 9 РКД, в який було включено даш 482 осiб, яких л^вали за допомогою витриманого екстракту часнику впро-довж в!д 8 до 26 тижшв, показали, що рiвень САТ i ДАТ ефектившше знижувався у пацiентiв, якi прий-мали препарати часнику, н1ж у тих, хто отримував плацебо, iз середньозваженою рiзницею для САТ -9,1 мм рт.ст. (95% Д1 -12,7, -5,4) i ДАТ -3,8 мм рт.ст. (95% Д1 -6,7, -1,0) [114]. Цей ефект, як вида-еться, е адитивним до стандартно! антигшертензив-но! терапП [115]. Незважаючи на очевидну велику ефективнiсть екстракту часнику, його застосування
частково обмежене внаслiдок частих шлунково-кишкових no6i4Hrn ефектiв.
4.1.3.6. Лкотн. Лiкопiн — каротино!д, BMicT яко-го особливо високий у томатах. Антигшертензив-ний мехашзм д11 лiкопiну поки не ясний, можливо, ця властивiсть пов'язана i3 його сильним антиокси-дантним ефектом. Бшьш того, лiкопiн мае протиза-пальний ефект i знижуе ступiнь окислення ЛПНП, одночасно покращуючи опосередковану потоком вазодилатацiю у людей [116]. Недавнш метааналiз шести РКД, в яких дослiджували вплив каротино!ду лiкопiну (10—50 мг на добу протягом 4—12 тижшв) на рiвень САТ, показав достовiрний ефект зни-ження АТ (середне зниження САТ —4,95 мм рт.ст. (95% Д1 -8,82, -1,09), р = 0,012). Результати аналь зу шдгруп показали, що бiльш високi дози лжотну як харчово! добавки (> 12 мг/добу) можуть значно знизити рiвень САТ, особливо у пацiентiв iз почат-
ковим рiвнем САТ > 120 мм рт.ст., або в оаб азiат-ського походження, тодi як споживання лiкопiну не мало статистичного впливу на рiвень ДАТ [117]. Вплив лжотну на АТ був адитивним до ефекту ан-тигшертензивних препаратiв [118].
Головним питанням е те, чи буде додавання лжошну як харчово! добавки настшьки ж ефек-тивним або бшьш ефективним, н1ж споживання лiкопiну через виключно харчовi джерела, зокре-ма, томат, який е найбагатшим джерелом лiкопiну у захiднiй дiетi. За винятком лжувального впливу на АТ, при додаванш лiкопiну як харчово! добавки прийом тома^в давав бшьш сприятливi результати щодо впливу на СС-ризики, н1ж чистого ль копiну [119].
4.1.3.7. Пробютики. Мжробюта (мiкрофлора) кишечника людини складаеться з бшьш н1ж ста трильйошв мiкробних клiтин, включаючи аероб-
Таблиця 5. Р'вень доказовост i клас рекомендац'1Й щодо харчових добавок без поживних речовин з
можливим антиппертензивним ефектом
Продукт Клас PiBeHb до-казо- BOCTi Активна добова доза Очшуваний ефект на АТ Вплив на iншi СС-бюмаркери Прямий судин- ний ефект
Ресвератрол IIb (ттьки для ЦД 2-го типу та НАЖХП) В > 300 мг САТ -9 мм рт.ст. ДАТ -6 мм рт.ст. 1 шсулЫорези-стентнють t ОПВ
Коензим Q10 IIb В 100-300 мг САТ -11 мм рт.ст. ДАТ -7 мм рт.ст. 1 маркери оксидативного стресу t ОПВ
Мелатошн i3 контрольова-ним вивть-ненням IIb (ттьки у хво-рих i3 шчною АГ) В 2-5 мг Ычне САТ -6 мм рт.ст. Ычне ДАТ -3,5 мм рт.ст. 1 прозапальних цитокУв Не досль джено
1зофлавони COI IIb (ттьки у жЫок у менопауз^ В 100 мг САТ -5,5 мм рт.ст. ДАТ -2,0 мм рт.ст. | СРП t ОПВ
Витриманий екстракт ча-снику IIb В 12002400 мг САТ -9 мм рт.ст. ДАТ -4 мм рт.ст. 1 ХС ЛПНЩ, ан-титромботичний ефект, t адто-нектин Не досль джено
Лкотн IIb В 15-50 мг САТ -5 мм рт.ст. 1 окислених ЛПНЩ, 1 СРП t ОПВ
Пробютики IIb В > 1011 КУО САТ -3,5 мм рт.ст. ДАТ -2,4 мм рт.ст. Полтшення лтщного обмЫу, ЫсулЫорези-стентносл та/або антропо-метричних даних (залежно вщ пробютика) Не досль джено
Пкногенол IIb С 100-200 мг САТ -4 мм рт.ст. ДАТ -3 мм рт.ст. | СРП t ОПВ
Таурин IIb С 1-2 г САТ -7 мм рт.ст. ДАТ -4 мм рт.ст. 24 САТ -3,8 24 ДАТ -3,5 t ОПВ
Примтки: АГ — артер'альна ппертенз'я; АТ — артер'шльний тиск; ДАТ — д'шстол'чний АТ; 24 ДАТ — добовий д'шстол'мний АТ; НАЖХП — неалкогольна жирова хвороба печнки; ОПВ — опосередкована потоком вазодилатащя; САТ — систол'чний АТ; 24 САТ — добовий систол'чний АТ; СРП — С-реактивний протеУн; СС — серцево-судинний; ХС ЛПНЩ — холестерин лтопроте'^в низькоУ щшьносл; ЦД — цукровий дiабет.
m й анаеробш, а також грампозитивнi та негатив-m види. Останшми роками накопичуються докази того, що змши мжробюти, щдуковат неправиль-ними дГетичними звичками та способом життя, тю-но пов'язан ¡з ризиком серцево-судинних захворю-вань. Дисбюз кишечника при АГ характеризуеться менш насиченою i менш рГзномаштною мжрофло-рою кишечника ¡з пщвищеним сшввщношенням фГрмкути/бактерощи, зменшенням кшькосп ацетат- та бутиратпродукуючих бактерш, a також збГль-шенням популяцИ лактатпродукуючих бактерш [120]. Зокрема, вважаеться, що триметиламш-N-оксид, коротколанцюговГ жирн кислоти та фактори запалення можуть надходити безпосередньо вщ мь крофлори кишечника i викликати негативш змши в артерГях, нирках i контролГ АТ [121].
МетааналГз 9 РКД показав, що споживання пробютиюв достовГрно знижувало рГвень САТ на -3,56 мм рт.ст. (95% Д1 -6,46, -0,66) i дГастолГч-ного АТ на -2,38 мм рт.ст. (95% Д1 -2,38, -0,93) порГвняно ¡з контрольними групами. БГльше зниження було виявлено при застосуванш множинних пробютиюв порГвняно ¡з прийомом окремих ввддв пробютиюв, як для систолГчного, так i дГастолГчного АТ. АналГз пщгруп дослщжень з початковим рГвнем АТ > 130/85 мм рт.ст. порГвняно ¡з < 130/85 мм рт.ст. виявив бГльш значне зниження дГастолГчного АТ. Тривалють лкування < 8 тижшв не приводила до достовГрного зниження систолГчного або дГастолГч-ного АТ. КрГм того, аналГз пГдгруп дослщжень показав, що застосування пробютиюв ¡з добовою дозою < 1011 колошеутворюючих одиниць не призводило до достовГрного ефекту [122].
1нший метааналГз 14 РКД за участю 702 пащен-пв показав, що пробютичне ферментоване молоко порГвняно з плацебо викликало невелике, але до-стовГрне зменшення САТ на 3,1 мм рт.ст. та ДАТ на 1,1 мм рт.ст. АналГз тдгруп показав дещо бГльший вплив на рГвень САТ у хворих на АГ, нгж у нормо-тензивних оаб [61].
4.1.3.8. Шкногенол. Екстракт кори Pinus pinaster (французька морська сосна), що звичайно про-даеться як ткногенол, дГе як природний шпбгтор анпотензинперетворюючого ферменту, захищае клгганш мембрани вщ оксидативного стресу, пщви-щуе вмют NO i покращуе функщю ендотелш, зни-жуе актившсть мГелопероксидази, покращуе крово-обГг у корковому шарГ нирок, зменшуе екскрещю альбумшу ¡з сечею i зменшуе вмют C-реактивного протешу, тобто мае вплив на ус атрибути, що пщ-тримують його потенцшний позитивний ефект на АТ у людини [123]. Зокрема, невелике дослщження продемонструвало, що ткногенол у дозГ 150 мг/добу тсля 12 тижшв лГкування здатний достовГрно по-кращити опосередковану потоком вазодилатацго у пащенпв ¡з предгшертензГею [124].
Обмежеш клГшчт дат свщчать, що прийом 100 мг ткногенолу протягом 12 тижшв у хворих, яю отримували рГзт антигшертензивт препарати,
призводив до зниження доз майже у половини пащенпв [125, 126].
4.1.3.9. Таурин. Застосування дГетичних добавок ¡з таурином, амшокислотою, що мютить арку i е нашвнеобхщною, в доклшчних моделях чихо показало його антигшертензивш ефекти, а також ре-гулюючГ властивостГ щодо експресИ ферменпв, що синтезують сГрководень i знижують агонютшдуко-вану судинну реактивнють через шпбування тран-зиторних рецепторГв потенцшних каналГв субтипу 3-опосередкованого надходження кальщю в моделях на людських та мишачих брижових артергях [127].
У нещодавно опублжованому великому подвш-ному слшому рандомГзованому клшчному досль дженш, проведеному на 120 особах ¡з предгшертен-зГею, добавка таурину в дозГ 1,6 г на добу протягом 12 тижшв визначила значне зниження рГвня кль шчного i 24-годинного амбулаторного рГвня АТ, особливо в оаб ¡з його високим нормальним зна-ченням. Середне клшГчне зниження САТ для груп прийому таурину/плацебо становило 7,2/2,6 мм рт.ст., а ДАТ — 4,7/1,3 мм рт.ст. Середне амбулатор-не зниження систолГчного АТ для груп прийому таурину/плацебо становило 3,8/0,3 мм рт.ст., а ДАТ — 3,5/0,6 мм рт.ст. КрГм того, добавка таурину значно покращувала ендотелшзалежну i ендотелшнеза-лежну вазодилатащю та пщвищувала концентрацго H2S i таурину в плазмь БГльше того, змши рГвня АТ негативно корелювали як ¡з вмютом H2S у плазмГ, так i з рГвнем таурину у плазмГ у предгшертензивних пащенпв, як отримували таурин [128]. Бгльше того, е данГ, що додавання таурину в дозГ 1000-2000 мг на добу може посилювати антигшертензивш ефекти магнго [54].
5. Обговорення
На шдставГ наявних доказГв використання по-живних речовин i харчових добавок ¡з добре встанов-леною антигГпертензивною активнГстю у людини, поза межами ефекту адекватноï дГети та належних змГн у способГ життя, являе собою ефективний i добре переносимий компромю для прегшертензивних пацГентГв i високоякГсний ад'ювант до фармаколо-гГчного лГкування у хворих на АГ. Зокрема, збгль-шення споживання калГю, кальцГю, магшю, жирГв рибного походження, рослинних волокон, дона-торГв NO, природних антиоксидантГв, молочного та рослинного бГлка показало ЗСх властивостГ щодо зниження рГвня АТ i покращення його контролю у вели^ кГлькостГ осГб при рГзних профГлях СС-ри-зику [8].
Проте навиъ якщо велика юльюсть поживних речовин i харчових добавок пройшла випробування в рГзних РКД, яю продемонстрували ЗСх ефекти щодо зниження АТ, юнуе потреба в даних про довгостро-кову безпеку застосування великих доз або комбша-цИ вищезазначених продуктГв, а також щоб зробити можливим фармакоекономГчну оцГнку такого пщ-
ходу. Зокрема, у подальших клiнiчних дослщжен-нях доцшьно визначити найкраще спiввiдношення витрат та ефективност мж наявними активними поживними речовинами та харчовими добавками для можливосп бiльш широкого !х використання у загальнiй популяцп iз низьким додатковим СС-ризиком, у хворих iз неускладненою гiпертензiею. Однак важливо ще раз пщкреслити, що поживнi речовини та харчовi добавки не можуть замiнити антигiпертензивну тератю, але вони можуть вважа-тися корисним шструментом для оптимiзацli ефек-тiв антигшертензивно! терапп, зменшуючи таким чином так званий залишковий СС-ризик.
Подальшим обмеженням, яке необхiдно взяти до уваги, е низька бюдоступшсть перорального засто-сування деяких продукпв, яка, тим не менш, може бути полшшена шляхом застосування сучасних фармацевтичних технологiй (наприклад, лiпосом, наноемульсш i т.д.).
Отже, головна проблема залишаеться в тому, якi ефекти щодо зниження АТ вiд використання поживних речовин та харчових добавок е клшч-но значимими, якi будуть зберпатися у довго-строковiй перспективi i якi можуть бути пов'язаш iз полiпшенням ризику розвитку ССЗ. Комбшацп поживних речовин та харчових добавок, що знижу-ють АТ, могли б тдвищити !х безпеку (зменшення дозування окремих компонентiв), але !х ефектив-
нiсть дуже рiдко випробовувалася в клжчних до-слiдженнях [129, 130], тодi як деякi iз дослщжених комбiнацiй мiстили компоненти у недостатшх дозах. З iншого боку, деяю окремi компоненти про-демонстрували позитивний вплив на iншi фактори СС-ризику, незалежнi вiд пiдвищеного АТ, i показали полiпшення деяких маркерiв судинного ста-рiння (ендотелiальна функцiя, швидкiсть пульсово! хвилi). Нарешп, деякi харчовi препарати показали, що значно покращують ефективнiсть стандарт-них фармаколопчних методiв лiкування. У цьому контекст пiдхiд, заснований на засадах доказово! медицини, щодо застосування поживних речовин та харчових добавок для зниження АТ може полш-шити якiсть лiкування, включаючи прихильнiсть до терапп та досягнення рекомендованих щльо-вих рiвнiв АТ у клжчнш практицi. Однак слiд чгг-ко пщкреслити, що досi немае результапв досль джень, якi пiдтверджують, що поживш речовини та харчовi добавки можуть запоботи захворюваностi або смертност вiд ССЗ в умовах первинно! профi-лактики.
Переклад та адаптащя проф. Ю.М. &ренка
Стаття вперше надрукована у журналi High Blood Pressure & Cardiovascular Prevention 22 ачня 2019 року https://doi.org/10.1007/s40292-018-0296-6 ■
Arrigo F.G. Cicero1, Davide Grassi2, Giuliano Tocci3,4, Ferruccio Galletti5, Claudio Borghi1, Claudio Ferri2
Medical and Surgical Sciences Dept, Sant'Orsola-Malpighi University Hospital, U.O. Medicina Interna Borghi, Bologna, Italy
2Department of Life, Health and Environmental Sciences, University of LAquila, Coppito, LAquila, Italy
3Division of Cardiology, Department of Clinical and Molecular Medicine, Faculty of Medicine and Psychology, Sant'Andrea
Hospital, University of Rome Sapienza, Rome, Italy
4IRCCS Neuromed, Pozzilli, IS, Italy
5Department of Clinical Medicine and Surgery, ESH Excellence Center of Hypertension, "Federico II", University of Naples Medical School, Naples, Italy
Питательные вещества и пищевые добавки для лечения высокого нормального артериального давления: консенсусный документ на основе доказательств
Резюме. Эссенциальная гипертензия по-прежнему представляет собой наиболее распространенный фактор риска сердечно-сосудистой системы, отвечающий за большую часть глобального бремени заболеваний во всем мире. Антигипертензивная терапия, направленная на снижение уровня артериального давления (АД) в рекомендованных терапевтических целях, доказала снижение риска развития сердечно-сосудистых, цереброваскулярных и почечных осложнений. Несмотря на эти доказательства, общий уровень контроля АД остается достаточно низким в большинстве европейских и западных стран, а также в развивающихся странах, что способствует увеличению расходов на лечение и инвалидность, связанных с ги-пертензией. По этим причинам превентивные стратегии, направленные на улучшение уровня контроля АД у больных артериальной гипертензией (АГ), которые принимают медикаментозную терапию, и снижение АД при его высоком нормальном уровне у бессимптомных здоровых лиц могут способствовать уменьшению
бремени заболеваний, связанных с гипертензией. С этой точки зрения было показано, что использование определенных питательных веществ и пищевых добавок может обеспечить благоприятные эффекты в лечении и контроле АГ, вне приема фармакологических препаратов и нефармакологических вмешательств. Их применение может эффективно и безопасно снижать уровень АД до целевых показателей и предотвращать прогрессирование заболевания с высокого нормального уровня АД к ги-пертензии 1-й степени. В этом консенсусном документе представлены систематический обзор и критический анализ имеющихся в настоящее время доказательств в пользу использования питательных веществ и пищевых добавок у лиц с высоким нормальным уровнем АД при различных степенях сердечно-сосудистого риска. Ключевые слова: артериальная гипертензия; высокое артериальное давление; пищевые добавки; питательные вещества; профилактика сердечно-сосудистых заболеваний
Arrigo F.G. Cicero1, Davide Grassi2, Giuliano Tocci3,4, Ferruccio Galletti5, Claudio Borghi1, Claudio Ferri2
Medical and Surgical Sciences Dept, Sant'Orsola-Malpighi University Hospital, U.O. Medicina Interna Borghi, Bologna, Italy
2Department of Life, Health and Environmental Sciences, University of LAquila, Coppito, LAquila, Italy
3Division of Cardiology, Department of Clinical and Molecular Medicine, Faculty of Medicine and Psychology,
Sant'Andrea Hospital, University of Rome Sapienza, Rome, Italy
4IRCCS Neuromed, Pozzilli, IS, Italy
5Department of Clinical Medicine and Surgery, ESH Excellence Center of Hypertension, "Federico II", University of Naples Medical School, Naples, Italy
Nutrients and Nutraceuticals for the Management of High Normal Blood Pressure: An Evidence-Based Consensus Document
Abstract. Essential hypertension still represents the most common cardiovascular risk factor, which is responsible for the vast majority of global burden of disease, worldwide. Antihypertensive treatment aimed at lowering blood pressure (BP) levels to the recommended therapeutic targets has demonstrated to reduce risk of developing major cardiovascular, cerebrovascular and renal complications. Despite these evidence, overall rates of BP control are dramatically low in most European and Western countries, as well as in the so called developing countries, thus contributing to the increasingly amount of hypertension-related costs and disabilities. For these reasons, preventive strategies aimed at improving BP control rates in treated hypertensive patients and reducing high-normal BP levels in asymptomatic otherwise healthy
individuals may contribute to reduce the burden of disease related to hypertension. In this view, an extensive use of nutrients and nutraceuticals has demonstrated to provide favorable effects in hypertension management and control, beyond the adoption of pharmacological and non-pharmacological interventions. These interventions can effectively and safely reduce BP levels to targets and prevent disease progression form high-normal BP levels towards stage 1 hypertension. The present consensus document will systematically describe and critically analyze the currently available evidence in favor of the use of nutrients and nutraceuticals in those individuals with high-normal BP levels at different cardiovascular risk profile. Keywords: hypertension; high blood pressure; nutraceuticals; nutrients; cardiovascular prevention
