CC BY
25
КЛ1Н1ЧН1 ДОСЛ1ДЖЕННЯ 1 b АРТЕРИАЛЬНАЯ81
CLINICIAL RESEARCHES ■ " ГИПЕРТЕНЗИЯ
УДК 616.12-008.331.1:616-082 DOI: 10.22141/2224-1485.5.61.2018.148785
Рековець О.Л.
ДУ «ННЦ «1нституткардюлоги 1м. академ1ка М.Д. Стражеска» НАМН Укра1ни», м. Кив, Укра1на
я яшм ш ш ■■ ■ ■■■
Леркашдипш у л^уванш артерiальноl ппертензп: р!зн! аспекти д!Т в ключному досвiдi
Резюме. Актуальшсть. Одним з нових антагонiстiв кальцт IIIпоколтня елеркашдипш, який за-вдяки високтлiпофiльностi й судинтй селективностiздатний забезпечувати антигшертензивний ефект, що розвиваеться поступово й тривае понад 24 години. Mamepimu та методи. Удолджен-ня було включено 20 пацiентiв iз м'якою й помiрною артерiальною гтертензiею (середтй рiвень систолiчного (САТ)/дiастолiчного артерiального тиску (ДАТ) — 149,12 ± 1,42/91,92 ± 0,93 мм рт.ст.). Критерiями включення в дослiдження були: вк чоловШв i жток вiд 18 до 75ротв, м'яка й помiрна есенщальна артерiальна гтертензiя. У 20пацiентiв iзм'якою йпомiрною артерiальною гi-пертензiею ми до^джували вплив леркатдитну (Леркамен виробництва компани «Берлш-Хемр>, Шмеччина) в дозi 20 мг один раз на добу на показники офкного артерiального тиску, артерiального тиску при добовому мотторувант, центрального артерiального тиску й пружно-еластичт влас-тивостi артерт. Результати. У грут монотерапи леркатдитном зниження офкних САТ/ДАТ становило 12,35/8,18 мм рт.ст. (р < 0,01 для обох значень), частота серцевих скорочень зросла на 4,72 уд/хв. Загалом цыьовий офсний артерiальний тиск < 140/90 мм рт.ст. було досягнуто в 76,47 % хворих на фот монотерапи леркатдитном, при добовому мотторувант тиск < 130/80мм рт.ст. було досягнуто в 76,47 %. У грут пацiентiв, ят лкувалися леркатдитном, за даними до-бового мотторування АТ спостеркалося достовiрне зниження середньодобових показнитв САТ/ ДАТ — на 8,65 ± 1,91/9,06 ± 2,17 мм рт.ст., р < 0,01 для обох значень, а також достовiрно зросла частота серцевих скорочень у тчний час — на 5,05 ± 1,86уд/хв, р < 0,05. Достовiрним було змен-шення тдексу часу для САТ i ДАТ за весь перюд, за денний перюд, зменшення тчного ДАТ. Висновки. За даними офсного вимiрювання артерiального тиску, лжування на основiлеркатдитну приводило до достовiрного зниження офсного САТ/ДАТ на 12,35/8,18 мм рт.ст. За даними добового мотторування АТ, лкування на основiлеркатдитну в дозi 20мг на добу достовiрно знижувало серед-ньодобовий САТ/ДАТ на 8,65/9,06 мм рт.ст. Центральний артерiальний тиск на фот лкування леркатдитном 20 мг на добу знизився достовiрно на 12,18 мм рт.ст. Частка пацiентiв, ят досягли цыьового рiвня офкного артерiального тиску й артерiального тиску при добовому мотторувант, була однаковою — 76,47 %. Не спостеркалося достовiрного впливу терапи леркатдитном на змти варiабельностi серцевого ритму. Прийом леркатдитну добре переносився хворими. Ключовi слова: артерiальна гтертензiя; леркатдитн; лжування
Вступ
Одним i3 нових антагонюпв кальцго III поколшня е леркашдипш, що завдяки високш лшофшьнос-Ti й судиннш селективност здатний забезпечувати антигшертензивний ефект, що розвиваеться поступово й тривае понад 24 години, отже, його достат-ньо приймати 1 раз на добу. На вщмшу вщ шших дипдрошридинових антагонюпв кальцш вш мае
дуже високу селектившсть щодо глад^ мускула-тури судин, що перевищуе спорщнешсть до шших титв глад^ мускулатури. Релаксуюча актившсть лерканщишну щодо глад^ мускулатури аорти щу-рiв була в 177 разiв вищою, нж щодо та^ в сечово-му мкур^ i в 8,5 раза вищою, нж у кишечнику (для порiвняння: нирендишн мае однакову актившсть щодо трьох титв тестованих тканин). При цьому
© «Артерiальна ппертегая» / «Артериальная гапертензия» / «Hypertension» («Arterial'naâ gipertenziâ»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky A.Yu., 2018
Для кореспонденци: Рековець Оксана Леондана, ДУ «ННЦ «1нститут кардюлоги iменi академ^а М.Д. Стражеска» НАМН Украши», вул. Народного Ополчення, 5, м. Кшв, 02000, Укра'ша; e-mail: recovets@ukr.net
For correspondence: O. Rekovets, State Institution "National Scientific Center "M.D. Strazhesko Institute of Cardiology"of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine" Narodnogo Opolcheniya st., 5, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: recovets@ukr.net
спiввiдношення концентраци, необхщно! для при-гнiчення скоротливостi на 50 %, у кардiальнiй/су-диннiй тканинах було вищим у лерканiдипiну (730), шж у лацидипiну (193), амлодипiну (95), фелодиш-ну (6) i нггрендишну (3) [1—4].
Ефективнiсть сучасних антигшертензивних ль карських засобiв передбачае можливють покра-щувати функцiональний i структурний стан ор-ганiв-мiшеней. Органопротективнi властивосп лерканiдипiну полягають у зменшеннi маси мюкар-да лiвого шлуночка [5], нефропротекцп [6], ангю-протекцИ [7]. Важливо й те, що лерканщишн мета-болiчно нейтральний i навиъ позитивно впливае на метаболiзм лшщв у хворих i3 м'якою й помiрною ар-терiальною гiпертензiею (АГ) i хворих на цукровий дiабет (ЦД) 2-го типу [8, 9]. Препарат ефективний у хворих i3 м'якою, вираженою або резистентною АГ (у складi комбшовано! терапп) [10], з iзольованою систолiчною АГ, у жшок з АГ у постменопаузаль-ному перiодi, у пацiентiв iз ЦД 2-го типу [11, 12], а також у лггшх хворих [13].
Завдяки свош вазоселективностi лерканщишн мае слабку кардiодепресивну активнiсть (негатив-ний iнотропний ефект). Кардiодепресивна актив-нiсть лерканiдипiну була нижчою, н1ж у фелоди-пiну (у 531 i 857 разiв, за даними рiзних джерел), лацидипiну (в 12,5 раза) та амлодишну (у 4,4 раза) в шлуночках серця кролiв in vitro. При цьому в досль дженнях in vivo у кролiв зареестровано негативний iнотропний ефект для шфедишну, але не для лерка-нiдипiну [14, 15].
Незважаючи на порiвняно короткий перiод натввиведення, лерканiдипiн характеризуеться поступовим початком дп й довготривалим анти-гiпертензивним ефектом завдяки накопиченню в мембранах клггин. Як було показано в численних дослщженнях in vitro й ex vivo, лерканщишн знижуе скоротливiсть в iзольованих зразках аорти щурiв, аорти кролiв i пiдшкiрних артерiях людини. Анти-гiпертензивна активнiсть лерканiдипiну була про-демонстрована in vivo у щурiв i собак зi спонтанною АГ. Поступовий початок i достатня тривалють дп (середнiй час рiвноважного стану ефекту становив 70—116 хв у концентрацiях log-7 до log-10) значимо корелювали з високим ступенем лшофшьносп (р < 0,05). Шсля прийому одноразово! дози лерка-нiдипiну 10 або 20 мг у пащенпв з м'якою й помiр-ною АГ зниження артерiального тиску (АТ) зберь галося впродовж 24 год, що було пщтверджено пщ час амбулаторного монiторингу артерiального тиску [16, 17].
Шсля 8 тижшв терапп лерканiдипiном значен-ня специфiчних маркерiв симпатично! активацп (частота серцевих скорочень (ЧСС), концентра-цiя норадреналiну в плазмi), що були пщвищеш порiвняно з початковими показниками пею ж мь рою шсля прийому одноразово! дози лерканщит-ну 10 мг/добу або фелодитну 10 мг/добу (в обох випадках р < 0,01), поверталися до початкових
рГвшв, на той час як при лжуванш фелодипiном цього не спостерпалося. Пiд час добре сплано-ваного дослiдження, що включало 60 пащенлв з есенцiальною АГ, було виявлено достовipне пгд-вищення piвня ноpадpеналiну в плазмi кpовi при пpийомi нiфедипiну в лжарськш фоpмi гастрош-тестинально! терапевтично! системи (GITS) у дозi 30—60 мг добу (р < 0,05), чого не вщзначалося при пpийомi лерканщишну в дозi 10—20 мг/добу про-тягом 48 тижнiв лiкування. Це свщчить про те, що при терапп нiфедипiном GITS розвиваеться симпатична активацiя, а при лжуванш лерканщиш-ном — нi.
Пщ час непоpiвняльних i поpiвняльних клтч-них дослiджень у пацiентiв i3 м'якою помipною або тяжкою есенщальною АГ при лiкуваннi леркангди-шном (10 або 20 мг/добу протягом 2—16 тижнiв) не вiдзначалося значимих змш паpаметpiв електрокар-дiогpами (ЕКГ). У цГлому при терапп лерканщиш-ном не було виявлено будь-якого впливу препарату на ЧСС. Кглькють пащенпв, у яких на початку вщ-значалися шлуночковi i/або надшлуночковi аритмГ!, також значимо не змшилося впродовж 2 тижнiв терапп леpканiдипiном [18].
Поpiвняно з шпбггором pецептоpiв ангютензи-ну II лосартаном (50 мг/добу) на xni прийому лерканщишну в дозi 10 мг/добу протягом 12 мюящв у 54 пащенпв iз м'якою й помipною АГ i супутнiм цу-кровим дiабетом 2-го типу достовipно зменшилася виpаженiсть гшертрофп лiвого шлуночка (р < 0,05), що було пщтверджено за допомогою ЕКГ. Даш двох дослгджень також свщчать, що теpапiя леркангди-пiном протягом 6—12 мгс. приводить до зменшення маси мюкарда лiвого шлуночка в пащенпв з есенщ-альною АГ пею ж мipою, що й теpапiя гщрохлорпа-зидом у дозi 25 мг/добу або еналаприлом [19].
Як i iншi антагонiсти кальцiевих каналiв, лерка-нiдипiн мае виражений антиатерогенний ефект, без-посередньо не пов'язаний з його антигшертензив-ною актившстю. У концентpацiях 10—50 мкмоль/л лерканщишн дозозалежно iнгiбуе пpолiфеpацiю гладком'язових клггин аpтеpiй i !х мiгpацiю in vitro i зменшуе стушнь атеросклеротичного ураження су-дин у кролГв Гз гiпеpхолестеpинемiею [20, 21].
Дослщження за участю хворих на АГ Гз ЦД 2-го типу або без цього супутнього захворювання показали, що лерканщишн мае антиоксидантну актив-шсть. При прийомГ лерканщишну в дозГ 10 мг/добу впродовж 16 тижшв було встановлено достовГрне зменшення штенсивносп окислення лшопроте!шв низько! щГльностГ в пашенпв з АГ i ЦД (р < 0,001 порГвняно з вихщними показниками), подГбне до такого при терапГ! лосартаном у дозГ 50 мг/добу.
Лерканщишн е метаболГчно нейтральним препаратом i навГть позитивно впливае на метабо-лГзм лшщв у пащенпв з есенцГальною АГ i хворих на ЦД 2-го типу з м'якою/помГрною АГ. Як свщчать результати подвшних слших i одинарних слших рандомГзованих дослГджень, лерканщишн
(10—30 мг/добу протягом 24—48 тижшв) достовГрно не змГнюе концентрацГ! в сироватцГ кровГ пацГен-тГв з АГ загального холестерину (ЗХС), холестерину лшопротетв високо! щГльностГ (ХС ЛПВЩ), холестерину лшопротешв низько! щГльностГ (ХС ЛПНЩ), триглГцеридГв або аполшопротешв А1 i В. Прийом лерканщишну в дозГ 10 мг/добу, як i лосар-тану в дозГ 50 мг/добу, упродовж 16 тижшв достовГрно не змшював лшщний профГль у пацГентГв з АГ i ЦД 2-го типу.
БГльше того, в одному з клшчних дослГджень на тлГ терапГ! лерканГдипГном у дозГ 10 мг/добу впро-довж 6 мГс. у пацГентГв з АГ було продемонстровано зниження рГвшв ЗХС, ХС ЛПНЩ i триглГцеридГв (усГ значення р < 0,001), а в шшому — зниження рГв-ня ЗХС (р < 0,00005).
Лерканщишн може покращувати глГкемГчний профГль у пацГентГв з АГ i супутнГм ЦД 2-го типу. Як було показано в одному з дослГджень, прийом лерканщишну в дозГ 10 або 20 мг/добу протягом 8 тижшв призводить до зниження рГвня глюкози кровГ натще, HbA1c i вмюту фруктозамшу в сироватцГ кровГ порГвняно з вих1дними даними (вс значення р < 0,001), а також покращуе показники тесту то-лерантностГ до глюкози (р < 0,001). У додаткових дослщженнях було встановлено, що застосування лерканГдипГну в дозГ 10 мг/добу протягом 16 тижшв не впливае на рГвш HbA1c, але через 6 мГс. терапГ! обумовлюе значне зниження рГвня глюкози кровГ (р < 0,00005).
Лерканщишн мае нефропротекторш властивос-п, що було показано в дослщженнях на щурах зГ спонтанною АГ. Препарат може оптимГзувати тиск у гломерулярних капГлярах, а також шдукувати ва-зодилатацГю аферентних i еферентних гломерулярних артерюл у щурГв пГсля 12 тижнГв застосування. КрГм того, лерканГдипГн мае здатнГсть шпбувати гломерулярну гГпертрофГю й покращувати морфо-логГю звивистих канальцГв у щурГв зГ спонтанною гшертензГею.
У дослщженнях на щурах зГ спонтанною АГ було продемонстровано вазодилатуючу дш лерканГдипГну на рГзш вщдГли ниркових артерюл. ЛерканГдипГн мае здатнГсть зменшувати стушнь звуження просвь ту артерГй, гальмувати процеси потовщення tunica media, зменшувати кГлькГсть сполучно! тканини в середиш адвентицГ! й викликати зворотний розви-ток ремоделювання ниркових артерГальних гГлок у щурГв зГ спонтанною АГ. На вщмшу вГд шших ди-гГдропГридинових антагонГстГв кальцГевих каналГв (манГдипГну й нГкардипГну), лерканГдипГн чинить вазодилатуючий вплив на артерГ! маленького каль бру — дГаметром < 25 мкм. У судинних сегментах дГаметром 50—150 мкм лерканГдипГн викликае зворотний розвиток ремоделювання значно бГльшою мГрою (р < 0,05), нГж манГдипГн i нГкардипГн.
У щурГв зГ спонтанною АГ на тлГ застосування лерканГдипГну було вГдзначено зменшення концентрацГ! альбумшу в сечц при використаннГ препарату
також зменшувалася проте!нурГя у щурГв пГсля субтотально! нефректомГ!.
Як i при вивченнГ Гнших антагонГстГв кальцГевих каналГв, при терапГ! лерканГдипГном не було вГдзначено достовГрного впливу на сшввщношення альбу-мГн/креатинГн в пацГентГв з АГ i ЦД 2-го типу, яю приймали препарат протягом 16 тижнГв. У даний час клшГчш дослГдження продемонстрували, що зниження АТ у пацГентГв Гз ЦД зменшуе ризик кардю-васкулярних подГй i смертГ вГд нефропатГ!.
Незважаючи на однаковий антигшертензивний ефект, лерканГдипГн достовГрно рГдше, нГж шфеди-пГн i амлодипГн, викликае периферичш набряки в пацГентГв з АГ. У подвшних слГпих рандомГзованих дослГдженнях показано, що прийом лерканГдипГну в дозГ 10 мг/добу протягом 12 тижнГв обумовлюе менше пГдвищення претибГального субкутанного тканинного тиску або об'ему «юсточка — стопа», нГж застосування шфедишну GITS у дозГ 30 мг/добу (47,1 га 90,4 % i 11,2 га 21,9 %, р < 0,001 для обох порГвнянь) i менше збГльшення об'ему гомГлок порГвняно з при-йомом амлодипГну в дозГ 5—10 мг/добу протягом 8 тижнГв — 5,3 мл га 60,4 мл; р < 0,001 (обидва показники вимГряш за допомогою методу об'емного аналГзу витюнення водою).
У проспективному багатоцентровому дослщжен-ш за участю 538 пацГентГв з АГ (середнш вГк 60 ро-кГв), якГ отримували лерканГдипГн у дозГ 10 мг/добу (в комбшацГ! з рамшрилом у дозГ 2,5 мг/добу в разГ вГдсутностГ адекватного контролю АТ) протягом 6 мГс., не було вГдзначено будь-яких змш у рГвш три-вожностГ хворих, хоча психосоматична симптоматика достовГрно покращувалася до моменту завершен-ня лГкування порГвняно з вихГдними показниками (р <0,0005; обидва результати оцшеш з використан-ням опитувальникГв для пацГентГв).
Важливють вивчення пружно-еластичних влас-тивостей артерГй була показана в дослщженш SHEP (Systolic Hypertension in the Elderly Program) 1991 p., у ньому було виявлено позитивний зв'язок мгж пГд-вищенням рГвня систолГчного артерГального тиску (САТ) i збГльшенням ризику виникнення неспри-ятливих серцево-судинних подГй, навГть якщо дГа-столГчний артерГальний тиск (ДАТ) був нормаль-ним або зниженим. При цьому зниження САТ пГд впливом антигшертензивно! терапГ! приводило до зменшення смертностГ вГд всГх серцево-судинних подГй, включно з фатальним Гнсультом та шфарк-том мГокарда [59]. Серед велико! кГлькостГ методГв дослГдження пружно-еластичних властивостей артерГй тГльки прямГ методи, заснованГ на визначеннГ швидкостГ поширення пульсово! хвилГ (ШППХ), мають достатню точшсть, вГдтворюванГсть, не по-требують складних дГагностичних процедур i ма-тематичних розрахункГв i можуть бути використанГ для обстеження велико! кГлькостГ хворих. Визна-чення ШППХ для визначення жорсткостГ артерГй як органа-мшеш у хворих з Гзольованою систолГчною гГпертензГею похилого вГку було включено в перелж
методiв дослiдження для виявлення субклшчних уражень органiв-мiшеней у Рекомендацшх бвро-пейського товариства гшертензп i бвропейського товариства кардiологiв 2007 року [40]. У вищезга-даних рекомендацшх говориться, що визначення ШППХ дозволяе виконати повну неiнвазивнy оцш-ку жорсткостi артерiй, е точною й простою техш-кою. Також було зауважено, що результати цього дослщження можуть мати значения при прогнозу-ваннi загально1 смертностi, серцево-судинно1 за-хворюваностi, коронарних подiй i шсультш у хворих на гiпертонiчнy хворобу без ускладнень. Визначено, що значення ШППХ понад 12 м/с вважаеться на-дiйним критерiем ураження судин у хворих на гшер-тошчну хворобу середнього вiкy.
Найбшьш вагомими прогностичними факторами контролю за ефектившстю антигшертензивно'1 тера-mi на сьогодш вважаються показники центрального пульсового артерiального тиску (цПАТ) i центрального САТ (цСАТ). Як показали ктшчш дослщжен-ня, саме цСАТ i цПАТ бiльшою мiрою визначають прогноз, н1ж АТ, вимiряний на плечовш артерИ [42, 51, 53]. Так, у дослщженш CAFÉ (Conduit Artery Function Evaluation) рiвень цПАТ незалежно вiд ш-ших факторiв ризику асоцiювався з гiршим пере-бяом захворювання [54]. Аиалiз вiдмiнностей м1ж групами, у яких виникли або не виникли серцево-су-диннi ускладнення, у дослiдженнi SHS (Strong Heart Study) продемонстрував, що цПАТ > 50 мм рт.ст., але не пульсовий артерiальний тиск, вимiряний на плечовш артерП, був незалежним предиктором виник-нення кардюваскулярних подш [60]. Сyпyтнi захворювання (iшемiчна хвороба серця (1ХС), цукровий дiабет, синдром обструктивного апное) i стани (дис-лiпiдемiя, кyрiння) супроводжуються збшьшенням центрального АТ (ЦАТ). Окрiм судинних ускладнень, цПАТ i цСАТ асоцгоються з ураженням орга-нш-мшеней (гiпертрофiя лiвого шлуночка, товщина комплексу iнтима-медiа, дiастолiчна дисфyикцiя л1-вого шлуночка, збшьшення розмiрy лiвого передсер-дя) i прогресуванням атеросклерозу.
Матерiали та методи
У дослiджения було включено 20 пацiентiв iз м'якою й помiрною АГ (середнш рiвень САТ/ ДАТ - 149,12 ± 1,42/91,92 ± 0,93 мм рт.ст.). Крите-рiями включення в дослщження були:
— вiк чоловЫв i ж1нок вiд 18 до 75 роюв;
— м'яка й помiрна есенцiальна артерiальна ri-пертензiя згiдно з класифiкацiею ВООЗ (1999) (Мiжнародного товариства з вивчення артерiальноi гшертензп) та Украшського товариства кардюлопв за умови, що в кшщ семиденного перiодy вщмши вс1х антигшертензивних препаратiв середнi значення артер!ального тиску, вим1ряного в першiй половит дня в положент сидячи, становили: оФ1сний САТ > 140 мм рт.ст., але < 180 мм рт.ст., офюний ДАТ > 90 мм рт. ст. але < 110 мм рт.ст.;
— вщсутшсть критерпв виключення.
Критерiями виключення були: анпоневротичний набряк в анамнез^ гiперкалieмiя (> 5,5 ммоль/л) або гiпокалiемiя (< 3,5 ммоль/л), гостра серцева недостатнiсть, порушення серцевого ритму (хро-нiчна фiбриляцiя передсердь, часта екстра сис-толiчна аритмiя, шлуночковi або надшлуночко-ва тахiкардiя, тахiкардiя (ЧСС понад 100 уд/хв), порушення атрювентрикулярно! провiдностi, або синусова брадикардiя, або синдром слабкостi синусового вузла, наявшсть вад серця, ваптшсть або лактацiя, злоякiсний перебiг артерiальноI гшертензп, вторинна артерiальна гiпертензiя, виражена артерiальна гiпотонiя (САТ нижче вщ 90 мм рт.ст.), бронхiальна астма, декомпенсованi захворювання печiнки ^вень аспартатамiнотрансферази (АСТ) i аланiнамiнотрансферази (АЛТ) вище вщ верхньо! меж1 норми в 3 рази), гостра або хрончна ниркова недостатшсть (рiвень креатиншу сироватки кро-вi > 133 мкмоль/л), серцева недостатшсть II i вище функщонального класу (згiдно з Нью-Йоркською класифiкацieю), iнфаркт мiокарда в анамнезi стро-ком менше нiж 6 мiсяцiв до моменту включення в до-слiдження, гостре порушення мозкового кровооб^ в анамнезi, наявшсть стенокардп напруження III— IV функщонального класу або вазоспастично! стенокардп, iнфекцiйнi й онкологiчнi захворювання, стани, що супроводжуються ендогенною депресieю (чи наявшсть депресивних сташв у ам'1), цукровий дiабет, ожирiння (iндекс маси тша (1МТ) > 40 кг/м2), вираженi захворювання периферичних судин, синдром Рейно, стан тсля хiрургiчного втручання (менше вщ одного мюяця), прийом стерощних i не-стерощних протизапальних засобiв, контрацепти-вiв, значн психiчнi розлади, неможливiсть вщмши-ти попередню антигiпертензивну терапiю, участь в шшому дослiдженнi.
Окрiм того, бшьше вiд половини пацieнтiв мали вперше виявлену АГ. Ti, якi рашше лiкувалися, най-частiше приймали шпбггори анпотензинперетво-рюючого ферменту (АПФ). Також привертало увагу те, що бшьшють включених у дослщження пацieнтiв мали тдвищену швидкiсть поширення пульсово! хвилi по артер1ях еластичного типу (ШППХел) — середня величина швидкостi перевищувала 12 м/с. Рiвень центрального САТ був дещо нижчим вщ рiвня офiсного САТ. Це е щлком закономiрним, адже з вiком амплиуда поширення пульсово! хвилi вiд аорти на периферго зменшуеться, а рiвень АТ, що вимiрюеться на плечовш артерп, не завжди вь дображае центральний тиск [10, 13]. Рiзниця може досягати 2,7 кПа (20 мм рт.ст.) [46], як i в нашому дослщженш
У 20 пащенлв iз м'якою й помiрною АГ ми дослiджували вплив леркашдитну (Леркамен виробництва компанп «Берлш-ХемЬ>, Шмеччи-на) в дозi 20 мг один раз на добу на показники офюного АТ, АТ при добовому мошторуванш, на центральний АТ i пружно-еластичн властивостi артерiй.
Ochobhí клiнiко-демографiчнi показники пащ-6HTÍB груп, що дослiджувалися, подаш в табл. 1.
Таблиця 1. Кл'н'ко-демограф'чна характеристика пащенлв, яК обстежувалися на початку досл'1дження (n = 20)
Показник Значення
Чоповки, n (%) 11 (57,72)
ЖЫки, n (%) 9 (42,28)
3picT, м 1,72 ± 0,01
Маса тша, кг 86,11 ± 1,21
bík, роки 51,83 ± 0,86
1МТ, кг/м2 29,17 ± 0,33
Офiсний САТ, мм рт.ст. 149,12 ± 1,42
Офюний ДАТ, мм рт.ст. 91,92 ± 0,93
Офюна ЧСС, уд/хв 67,65 ± 0,91
САТ24, мм рт.ст. 137,08 ± 0,76
ДАТ24, мм рт.ст. 82,02 ± 0,82
ПАТ24, мм рт.ст. 55,05 ± 0,73
ЧСС24, уд/хв 68,98 ± 0,87
ВСР (LF/HF), увесь перюд 2,56 ± 0,16
ВСР (LF/HF) вдень 3,02 ± 0,19
ВСР (LF/HF) вночi 2,24 ± 0,13
ЦАТ, мм рт.ст. 134,78 ± 1,48
1ндекс приросту (Alx), % 20,45 ± 0,98
Час вигнання (ED), % 33,54 ± 0,37
ШППХел, м/с 11,38 ± 0,21
ШППХм, м/с 9,40 ± 0,17
Т1М ЗСА праворуч, мм 1,03 ± 0,02
Т1М ЗСА лiворуч, мм 1,05 ± 0,02
Холестерин, ммоль/л 6,44 ± 0,16
Тригпщериди, ммоль/л 2,29 ± 0,23
ХС ЛПВЩ, ммопь/п 1,34 ± 0,02
ХС ЛПНЩ, ммопь/п 4,09 ± 0,11
ХС ЛПДНЩ, ммопь/п 1,10 ± 0,11
1А, ум.од. 4,12 ± 0,22
Креатишн, мкмопь/п 88,86 ± 1,18
Гпюкоза, ммопь/п 5,30 ± 0,05
Б^рубш, мкмопь/п 13,14 ± 0,32
АСТ, од/п 31,75 ± 1,45
АЛТ, од/п 32,13 ± 1,50
Примтки: 24—середньодобовий показник; ВСР (LF/ HF) — варiабельнiсть серцевого ритму (вдношення низько- i високочастотних домешв); Т1М ЗСА — товщина комплексу iнтима-медiа загальноУ сонно!' артерП'; ШППХм — швидксть поширення пульсовоУ хвилi по артерiях м'язового типу; ХС ЛПДНЩ — холестерин лпопроте'Ыв дуже низько)' щшьносл; 1А — iндекс атерогенност'1.
Уам пашентам на початку та в кшщ лжування проводили таю дослщження: вимiрювання маси тша й зросту, розрахунок шдексу маси тша. Дiагноз надлишково! ваги тша або ожиршня встановлюва-ли вщповщно до критерИв ВООЗ (1997). Надлиш-кову вагу тша встановлювали при значенш 1МТ вщ 25 до 29,9 кг/м2, ожиршня I ступеня — 1МТ вiд 30 до 34,9 кг/м2, ожиршня II ступеня — 1МТ вщ 35 до 39,9 кг/м2, ожиршня III ступеня — 1МТ бiльше н1ж 40,0 кг/м2, проводили вимiрювання офiсних САТ, ДАТ i ЧСС, добове мошторування АТ (ДМАТ), ви-значення швидкостi поширення пульсово! хвилi по артерiях еластичного та м'язового тишв, визначен-ня центрального САТ, бiохiмiчне дослiдження кро-вi (визначення рiвнiв калiю, натрш, креатинiну, сечово! кислоти, АЛТ, АСТ, бшрубшу, глюкози), визначали лiпiдний обмш, що включав визначення вмiсту загального холестерину, триглщервддв, холестерину лшопротеГшв високо'Г щiльностi, холестерину лшопротешв низько! щiльностi, холестерину лшопротешв дуже низько! щiльностi, iндекс атерогенностГ
Вимiрювання САТ та ДАТ проводили на початку дослГдження, шсля семиденно'Г (в разi необхiдностi) вiдмiни уах антигiпертензивних препаратiв i в кш-щ лiкування. Вимiрювали АТ в положенш сидячи тричГ з штервалом 1—2 хвилини. Визначали середне з трьох вимГрГв. ЧСС визначали шсля другого вимь рювання.
1ндекс маси тша визначали за формулою: 1МТ = = маса тша/(рют)2, кг/м2.
Реестрацш ЕКГ проводили на шестиканаль-ному самописш «Юшкард» (Украша). Визначали наявнють загальноприйнятих ознак гшертрофН ль вого шлуночка (iндекс Соколова (SV1 + RV5/RV6)
> 35 мм, вольтажний шдекс Корнелла (RaVL + SV3)
> 28 мм у чоловтв i > 20 мм у жшок, шдекс трива-лосп Корнелла (вольтаж помножити на тривалiсть)
> 2400 мм • мс, iндекс Ромхшта — Estes > 5 балiв) i порушення ритму.
Методика добового мошторування артерiаль-ного тиску. ДМАТ проводили за допомогою апа-ратiв АВРМ-04М ^рма «Медггек», Угорщина). Обробку даних проводили за допомогою про-грамного забезпечення апарата на персональному комп'ютерi. Мошторування проводили в такому режимк у денний час — кожш 15 хвилин, вночГ (з 22:00 до 6:00) — кожш 30 хвилин. ХворГ вели звич-ний споиб життя, з побутовими ФГзичними й пси-хоемоцiйними навантаженнями. При цьому ви-вчали такi показники: середньодобовий, денний, шчний систолГчний АТ, середньодобовий, денний, шчний дiастолiчний АТ, ЧСС. При аналiзi ДМАТ для САТ i ДАТ розраховували шдекс часу (1Ч), що характеризуе часове перевантаження тис-ком протягом доби й визначаеться як вщсоток ви-мГрГв АТ, що перевищуе 18,6/11,9 кПа (140/90 мм рт.ст.) вдень i 15,9/10,6 кПа (120/80 мм рт.ст.) вно-чь Також визначали шдекс навантаження тиском
(iндекс площi — 1П), що е площею м1ж кривою тдвищеного АТ i лiнiею меж1 норми, а також ш-декс варiабельностi (СВ), який обчислювали як стандартне вщхилення величини АТ. KpiM того, за допомогою програмного забезпечення вирахо-вували добовий iндекс (Д1) — вiдсоток зниження нiчного АТ порiвняно з денним. За норму при-йняли значення артерiального тиску, рекомендовав в 1998 рощ Американським нащональним комiтетом з питань дiагностики й лiкування АГ у шостих рекомендацiях: для середнього денного САТ — 17,9 кПа (135 мм рт.ст.), для середнього денного ДАТ — 11,3 кПа (85 мм рт.ст.). У 1999 рощ експерти ВООЗ i Мiжнародного товариства з вивчення гшертенз!! рекомендували до викорис-тання як норми показники артерiального тиску для середнього добового САТ — 16,6 кПа (125 мм рт.ст.), для середнього добового ДАТ — 10,6 кПа (80 мм рт.ст.).
1ндекс часу (навантаження тиском) розрахо-вували як вщсоток вимiрiв, яю перевищують нор-мальш показники. 1ндекс часу для систолiчного АТ до 20 % вважаеться нормальним, а для д!а-столiчного АТ — до 15 % (White, 1989). Динамжа шдексу навантаження тиском дае змогу ощнити адекватнiсть лiкування.
При ощнщ добового ритму АТ нормальним вважаеться зменшення АТ вночi пщ час сну на 10—20 % порiвняно з денним перiодом. Стутнь нiчного зниження САТ та ДАТ, або добовий шдекс, розрахову-вали за формулою (окремо для САТ та ДАТ):
Д1 = (серАТдет - eepATJ х 100%/серАТ^
де серАТйеиь — середньоденний АТ (САТ чи ДАТ), серАТи.ч — середньошчний АТ (САТ чи ДАТ).
Критер!! ощнки доброго ритму АТ:
а) нормальне зниження АТ вночi (dipper) — 10—
20 %;
б) недостатне зниження (non-dipper) — 0—10 %;
в) тдвищений стутнь тчного зниження (hyper-dipper) — понад 20 %;
г) стшке пщвищення АТ вночi (night-peaker) — шчний АТ б!льший вiд денного.
Варiабельнiсть АТ е важливою детермшантою ураження органiв-мiшеней. Крiм того, юнують непрямi докази того, що зб!льшення вар!абель-ностi АТ несприятливо впливае на число серцево-судинних ускладнень i смертнiсть. Варiабельнiсть САТ i ДАТ розраховували як стандартне вщхилен-ня вiд середнього значення, тобто як коефвдент варiабельностi середньо! величини САТ i ДАТ за добу, день, шч.
Оцiнювали стан вегетативно! нервово! системи (ВНС), дослiджуючи варiабельнiсть серцевого ритму (ВСР). Найб!льш iнформативним, сучасним i водночас нешвазивним методом оцiнки вегетативного статусу е аналiз ВСР, що широко застосовуеть-ся при дослiдженнi нейровегетативно! регуляц!! при
захворюваннях серцево-судинно! системи [62—66], у тому числ! при АГ [64]. Зниження загально! потуж-ност! ВСР, що мае мюце при АГ, св!дчить про пору-шення вегетативного контролю серцево! д!яльност! i е несприятливим фактором прогнозу захворюван-ня [67-70].
Циркадна функщональна активн!сть орган!в i систем е ушверсальним д!агностичним критер!ем загального стану оргашзму [71-75]. Машфестац1я багатьох небезпечних сташв (!нфаркт м!окарда, ш-сульт, раптова смерть тощо) т!сно асоцшована з до-бовою пер!одичн!стю [76-78].
Вивчали спектральш показники ВСР на основ! швидкого перетворення Фур'е — як сшввщношення низько- i високочастотних домен!в (Low Frequency/ High Frequency (LF/HF), безроз.), де LF — потуж-н!сть д!лянки низькочастотних коливань (у д!апа-зон! в!д 0,05 до 0,15 Гц на 1 мс2), що вщображае в основному вплив симпатично! ланки ВНС; HF — потужтсть област! високочастотних коливань (у д!апазош в!д 0,15 до 0,40 Гц на 1 мс2), що свщчить в основному про парасимпатичну складову вегетативно! регуляц!!; LF/HF — м!ра симпатовагального тонусу.
ШППХ i центральний АТ визначалися на апара-т! Sphygmocor-PVx (AtCor Medical Pty Ltd, Австра-л!я), з'еднаному з персональним комп'ютером, що дозволяе проводити анал!з форми пульсово! хвил! й визначати ШППХел i ШППХм. П'езодатчики встановлювали на загальнш прав!й артер!!, стегно-вш артер!! й рад!альн!й артер!! правого передпл!ччя п!д в!зуальним (на мон!тор!) й автоматичним контролем якост!, що зд!йснювався за в!дпов!дною про-грамою приладу. Час зап!знення пульсово! хвил! й швидюсть поширення пульсово! хвил!, централь-ний АТ визначалися автоматично за допомогою програмного забезпечення приладу тсля введення величини в!дстан! м!ж датчиками, що вим!рювала-ся сантиметровою смужкою. Для оц!нки пружно-еластичних властивостей артерш еластичного типу ШППХ визначали на сегмент! «сонна артер!я — стегнова артер1я», для ощнки пружно-еластичних властивостей артер!й м'язового типу — на сегмент! «сонна артер!я — рад!альна артер1я». Окр!м ШППХ, визначали також центральний АТ за допомогою програмного забезпечення приладу на основ! по-казниюв артер!ального тиску на плечовш артер!! й форми отримано! пульсово! хвил! у висх!дн!й аорт! (формула визначена виробником, проведена стан-дартизац1я при !нтрааортальному вим!рюванн! ар-тер!ального тиску).
За даними л!тератури, проведення анал!зу пульсово! хвил! в пащенпв з р!зними факторами ризику виявило, що незалежно ввд р!вня АТ !ндекс приросту (А1х) тдвищуеться з в!ком, у пац!ент!в !з цукровим д!абетом 1-го типу й гшерхолестери-нем!ею [51, 53, 57]. У багатьох клжчних проспек-тивних дослщженнях (ASCOT, SEARCH, FIELD та шших) вивчалося прогностичне значення А1х.
10
Артер1апьна г1пертенз1я, issn 2224-1485 (print), ISSN 2307-1095 (online)
№ 5 (61), 2018
Таблиця 2. Вплив монотерапи лерканщипном 20 мг на показники офсного тиску / ЧСС
Показник До лкування Пюля лiкування Р
Офюна ЧСС, уд/хв 63,00 ± 2,28 65,65 ± 2,47 2,65
Офюний САТ, мм рт.ст. 149,59 ± 1,94 137,24 ± 3,84** -12,35
Офюний ДАТ, мм рт.ст. 91,76 ± 1,48 83,59 ± 2,64** -8,18
Виявилося, що прирiст величини iндексу на 10 %, супроводжуеться збiльшенням ризику виникнен-ня серцево-судинних подiй у 1,28 раза, незалежно ввд шших факторiв [46]. При цьому в пащенпв iз кiнцевою стадiею нирково! недостатностi вплив iндексу приросту на прогноз не залежав ввд вели-чини ШППХ [53].
Результати та обговорення
У груш монотерапи леркатдишном знижен-ня офiсних САТ/ДАТ становило 12,35/8,18 мм рт.ст. (р < 0,01 для обох значень), ЧСС зросла на 4,72 уд/хв.
Загалом щльовий офюний АТ < 140/90 мм рт.ст. було досягнуто в 76,47 % хворих на фот лжування монотератею лерканiдипiном, при добовому мо-нiторуваннi АТ < 130/80 мм рт.ст. було досягнуто в 76,47 %.
У груш пащентш, яю л^валися лерканщиш-ном, за даними ДМАТ, поданими в табл. 2, спосте-
риалося достовiрне зниження середньодобових по-казникiв САТ/ДАТ - на 8,65 ± 1,91/9,06 ± 2,17 мм рт.ст., р < 0,01 для обох значень, а також достовiр-но зросла ЧСС у шчний час — на 5,05 ± 1,86 уд/хв, р < 0,05. Достовiрними були зменшення шдексу часу для САТ i ДАТ за весь перюд, за денний перюд, зменшення нiчного ДАТ.
У лiтературi [62—65, 69, 76, 78] широко ви-свiтлено варiабельнiсть серцевого ритму при АГ. Вказуеться, що для пащенпв iз гiпертензiею по-рiвняно зi здоровими добровольцями характерне зниження загально! потужностi ВСР i збшьшен-ня симпатовагального балансу (2,3—3,0) за ра-хунок пiдвищення активностi симпатично! час-тини ВНС i/або пригшчення парасимпатично!. 6 також данi [72, 74], що свщчать про зниження потужност обох ланок регуляторно! системи, оскшьки зниження парасимпатичного ввддшу е бшьш iстотним, це призводить до ввдносно! сим-патикотонп.
Таблиця 3. Динамка ДМАТ у грут пац1енлв, як лкувалися лерканщипном 20 мг
Показник До лiкування Пюля лiкування
1 2 3
САТ24, мм рт.ст. 139,17 ± 1,39 130,51 ± 1,70**
ДАТ24, мм рт.ст. 84,60 ± 2,34 75,54 ± 2,00**
ПАТ24, мм рт.ст. 54,56 ± 2,17 56,11 ± 2,22
максСАТ24, мм рт.ст. 185,76 ± 3,75 176,88 ± 6,37
максДАТ24, мм рт.ст. 117,76 ± 3,84 114,53 ± 4,63
максПАТ24, мм рт.ст. 88,53 ± 4,10 86,06 ± 4,19
мЫСАТ24, мм рт.ст. 102,65 ± 3,22 97,65 ± 3,08
мЫДАТ24, мм рт.ст. 56,82 ± 2,23 50,76 ± 2,04*
мЫПАТ24, мм рт.ст. 31,94 ± 3,50 27,82 ± 1,92
ЧСС24, уд/хв 66,13 ± 2,60 67,72 ± 2,30
максЧСС24, уд/хв 108,53 ± 8,97 99,18 ± 5,29
мiнЧСС24, уд/хв 48,18 ± 1,94 51,06 ± 1,43
СВ САТ24, мм рт.ст. 16,49 ± 0,81 16,59 ± 1,04
СВ ДАТ24, мм рт.ст. 12,81 ± 0,73 12,35 ± 0,61
СВ ПАТ24, мм рт.ст. 11,14 ± 0,72 11,28 ± 0,82
Д1 САТ24, % 8,20 ± 1,80 8,86 ± 1,46
Д1 ДАТ24, % 13,37 ± 1,83 13,45 ± 1,95
1Ч САТ24, % 58,49 ± 5,17 44,03 ± 5,14*
1Ч ДАТ24, % 41,08 ± 6,24 20,53 ± 4,11**
Закнчення табл. 3
1 2 3
1П САТ24, мм рт.ст/год 216,20 ± 30,37 169,12 ± 44,35
1П ДАТ24, мм рт.ст/год 111,87 ± 24,15 39,90 ± 9,36**
мм рт.ст. 141,13 ± 2,63 135,79 ± 2,83
ДАТдень, мм РТ.СТ. 83,24 ± 5,49 79,70 ± 2,44
ПАТ , мм рт.ст. день' ~ 54,42 ± 1,88 56,09 ± 2,27
максСАТ , мм рт.ст. день 183,35 ± 3,94 172,59 ± 6,58
максДАТдень, мм рт.ст. 117,41 ± 3,83 111,41 ± 5,17
максПАТ , мм рт.ст. день 87,06 ± 3,99 83,41 ± 4,51
мЫСАТ , мм рт.ст. день 108,41 ± 3,68 101,82 ± 3,31
мЫДАТ , мм рт.ст. день 62,59 ± 2,85 55,82 ± 2,68
мЫПАТ , мм рт.ст. день 33,37 ± 4,21 29,06 ± 2,19
ЧСС день, УД/ХВ 71,19 ± 3,31 71,61 ± 2,76
максЧСС , уд/хв день 108,53 ± 8,97 99,00 ± 5,37
мiнЧСС , уд/хв день 51,06 ± 2,46 53,06 ± 1,70
СВ САТ , мм рт.ст. день 13,92 ± 1,14 15,43 ± 1,39
СВ ДАТ , мм рт.ст. " день' ~ 11,35 ± 0,74 10,78 ± 0,86
СВ ПАТ , мм рт.ст. день 11,27 ± 0,79 11,89 ± 1,05
14 САТдень, % 53,64 ± 6,12 33,85 ± 5,19**
14 ДАТдень, % 44,67 ± 6,76 21,92 ± 5,79**
1П САТ , мм рт.ст/год день 188,20 ± 29,37 123,74 ± 47,61
1П ДАТдень, мм рт.ст/год 122,03 ± 28,51 45,45 ± 14,22*
САТн|ч, мм рт.ст. 128,54 ± 2,55 124,26 ± 2,64
ДАТн|ч, мм рт.ст. 73,80 ± 2,17 68,50 ± 1,59*
ПАТ , мм рт.ст. 54,68 ± 2,85 55,76 ± 2,24
максСАТн|ч, мм рт.ст. 155,56 ± 5,41 157,82 ± 4,19
максДАТн|ч, мм рт.ст. 94,94 ± 4,22 91,65 ± 2,63
максПАТ , мм рт.ст. 69,63 ± 4,55 74,24 ± 3,13
мЫСАТ , мм рт.ст. нч ~ 107,88 ± 2,58 104,00 ± 2,83
мiнДАТн¡ч, мм рт.ст. 56,75 ± 2,01 53,47 ± 1,89
мiнПАТн¡ч, мм рт.ст. 38,06 ± 2,53 41,00 ± 2,36
ЧСС^ч, уд/хв 57,44 ± 1,89 62,00 ± 2,16*
максЧССнч уд/хв 71,69 ± 4,36 77,12 ± 3,30
мЫЧССн|ч, уд/хв 50,81 ± 1,59 52,76 ± 1,65
СВмСАТн|ч, мм рт.ст. 13,98 ± 1,28 14,76 ± 1,18
СВ ДАТн|ч, мм рт.ст. 11,41 ± 0,91 10,98 ± 0,89
СВ ПАТ , мм рт.ст. 8,71 ± 0,84 8,68 ± 0,77
14 САТн¡ч, % 65,27 ± 6,58 56,05 ± 6,74
14 ДАТ^ % 35,65 ± 7,33 15,97 ± 2,71
1П САТн|ч, мм рт.ст/год 253,27 ± 48,28 223,42 ± 43,77
1П ДАТн|ч, мм рт.ст/год 83,29 ± 20,38 33,66 ± 8,41*
Прим'ики: макс — максимальний; мн — мiнiмальний; достов'рн'сть змн пор'вняно з початком: * — р < 0,05; ** — р < 0,01.
Таблиця 4. Динамка вар 'абельност серцевого ритму (LF/HF) пщ впливом монотерапй
лерканщипном 20 мг
Показник До лiкування Пюля лiкування
ВСР, ум.од. 2,95 ± 0,54 3,37 ± 0,62
^ден^ ум.°д. 2,68 ± 0,48 3,41 ± 0,72
ВСРн„ ум.од. 3,48 ± 0,64 3,61 ± 0,68
ВСР вивчалась рiзними дослвдниками. Так, Fumiharu Togo та Masaya Takahash провели систе-матичний огляд, що оцшюе й узагальнюе зв'язок особливостей роботи Í3 варiабельнiстю серцевого ритму в пращвниюв. Вiдповiдно до рекомендацiй бвропейського товариства кардiологiв i Ывшч-ноамериканського товариства електрофiзiологi! ними були розглянул дослiдження, що включали аналiз таких показниюв ВСР: NN, SDNN, шдекс SDNN, корiнь середньоквадратично! рiзницi по-слiдовних iнтервалiв NN (RMSSD), штегроваш спектральнi показники високо! (HF > 0,15 Гц) i низько! частоти (LF вщ 0,04 до 0,15 Гц) i LF/HF. Були розглянул й визначеш як значимi й асощ-йованi зi змiнами потужносл HF такi фактори: фiзико-хiмiчнi (небезпечш умови працi та вплив токсичних речовин), психосощальне наванта-ження (стреси на робол) i ненормований робо-чий час. Цi данi вказують, що дослiдження пара-симпатично! дiяльностi нервово! системи мають велике значення в запобпанш захворюванням серцево-судинно! системи. Зокрема, автори про-понують використовувати дуже низью й наднизь-ю частотнi компоненти ВСР для ощнки здоров'я працiвникiв [62].
Стан вегетативно! нервово! системи вивчався в рiзних групах хворих. Так, G. Piccirillo et al. (1996) оцiнювали вплив вжу на симпатичну активацiю у хворих з артерiальною гiпертензieю, чутливою до концентраций солi. Було встановлено, що АГ, чут-лива до концентраций солi, ймовiрно, пов'язана iз симпатичною гiперактивнiстю в пацieнтiв молодого й середнього вжу, у лггшх людей такого зв'язку виявити не вдалося. Отже, симпатична актившсть зменшуеться з вiком, i це швидше ввд-буваеться при супутнш АГ [63].
Значно меншу середньо- й високочастотну варiабельнiсть серцевого ритму у хворих на АГ порiвняно з хворими на ЦД виявили у сво!й робол T.M. Salo et al. (1996). Вж i наявшсть ней-ропал! також виявились важливими факторами, що визначають мiнливiсть серцевого ритму. Було встановлено, що метопролол знижуе ВСР у низькочастотному й середньочастотному дiа-пазонах навггь пiсля поправки на змшу частоти серцевих скорочень, на той час як еналаприл ю-тотно не змшюе ВСР. У пащенлв з артерiальною гiпертензiею, цукровим дiабетом i нейропатiею метопролол майже не впливае на ВСР. Через це
шпбГтор АПФ, що е бГльш нейтральним з точки зору контролю вегетативно! регуляцп серцево! дь яльносл, можна розглядати як засГб альтернативного лГкування таких пацГентГв [64].
H.B. Wang, Q. Shi, С. Zhang вивчали взаемозв'язок розвитку гшертошчно! гшертро-фГ! лГвого шлуночка з варГабельнГстю серцевого ритму. Ними було доведено, що комбшоване ль кування препаратами рецепторГв ангГотензину, дГуретиками й блокаторами Pj-рецепторГв приводить до стабГльного зниження АТ, пГдвищення варГабельносл серцевого ритму й зменшення ri-пертошчно! гшертрофп лГвого шлуночка [65].
P.A. Lotufo, L. Valiengo, I.M. Bensenor, A.R. Bru-noni провели систематичний пошук у Medline та Гнших базах даних, ключовими словами були: «етлепсш», «протисудомш», «варГабельшсть ритму серця», «блукаючий нерв» i «автономна не-рвова система». За його результатами автори тд-твердили й розширили гшотезу про симпатичний дисбаланс при етлепсп, що вирГзняеться бГльш низькими значеннями HF, SDNN i RMSSD по-рГвняно з контрольною групою. КрГм того, була вГдзначена тенденцГя до бГльш високих значень HF у пацГентГв, яю отримують медикаментозне лГкування. Як низькочастотш (LF), так i висо-кочастотнГ (HF) показники е прогностичними факторами захворюваносл й смертносл вГд сер-цево-судинних захворюваннях. Результати тд-креслюють важливГсть дослГдження вегетативно! функцГ! в пацГентГв з етлепсГею в клГнГчнГй прак-тицГ. Оцшка ВСР може бути також корисною при плануванш медикаментозного лГкування [66].
L.X. Li, W. Tang, B.J. Chen, T. Wang проаналь зували взаемозв'язок мГж варГабельнГстю серце-вого ритму й артерГальним тиском у хворих, якГ перебувають на перитонеальному дГалГзГ. ВСР суттево ввдрГзнявся в пацГентГв на перитонеально-му дГалГзГ: у пацГентГв зГ зниженим АТ мала мГсце активацГя парасимпатично! нервово! системи, на той час як активацГя симпатично! нервово! систе-ми спостерГгалась у пацГентГв Гз пГдвищеним АТ. Отже, NF е незалежним показником, пов'язаним з рГвнем артерГального тиску [67].
K.S. Weston, J.W. Sacre, C.L. Jellis, J.S. Coombes спГввГднесли наявнГсть Г тяжкГсть вегетативно! дисфункцп у хворих на цукровий дГабет 2-го типу з тдвищеною реакцГею артерГального тиску на фГзичнГ навантаження. Зниження варГабельностГ
серцевого ритму п!сля ф!зичних вправ у пац!ент!в !з цукровим д!абетом 2-го типу з шдвищеною вщ-пов!ддю артер!ального тиску на ф!зичш наванта-ження говорить про наявшсть доклтчно! вегетативно! дисфункц!!, опосередковано! порушенням модуляц!! блукаючого нерва [68].
На сьогодш бракуе шформацп щодо кореляц!! м!ж факторами ризику серцево-судинних усклад-нень i показниками д!яльност! вегетативно! нервово! системи у д!тей. Y. Zhou, G. Xie, J. Wang, S. Yang встановили, що зб!льшення числа сер-цево-судинних фактор!в ризику було пов'язано з прогресуючим зниженням SDNN, RMSSD, LF i HF. Систол!чний артер!альний тиск негативно корелюе з SDNN, RMSSD, LF i HF. 1ндекс ожи-р!ння негативно корелюе з RMSSD i HF. Зм!ни д!яльност! автономно! нервово! системи зроста-ють з! зб!льшенням числа фактор!в ризику серце-во-судинних захворювань [69].
В. Eryonucu, М. Bilge, N. Guler, I. Uygan досль джували вплив д!яльност! вегетативно! нервово! системи на пщвищену в!дпов!дь систол!чного ар-тер!ального тиску п!д час ф!зичних навантажень у здорових людей [70]. А група дослщниюв на чол! з H. Evrengul, Н. Tanriverdi, S. Kose, В. Amasyali, А. Kilic, Т. Celik, Н. Turhan дослщжувала взаемо-зв'язок м!ж в!дновленням частоти серцевих ско-рочень i вар!абельшстю серцевого ритму у хворих на !шем!чну хворобу серця. Вони дшшли висно-вку, що показники вщновлення частоти серцевих скорочень i вар!абельшсть серцевого ритму значно знижуються у хворих на 1ХС. Зниження ЧСС вщ-буваеться паралельно з! змшами в параметрах ВСР, що можуть бути легко вим!рян! у фаз! ввдновлення навантажувального тесту й використаш для вияв-лення зниження парасимпатично! тонусу й оц!нки вегетативного балансу в пащенпв з 1ХС [71].
G. Piccirillo, E. Viola, M. Nocco, E. Santagada, M. Durante, C. Bucca, V. Marigliano дослвджували автоматичну модуляцш частоти серцевих скорочень i артер!ального тиску у хворих на АГ !з симптомами тривоги. Анал!з показав ютотний зв'язок м!ж р!внем тривоги й дисперс!ею QT (R = 0,27, P < 0,001), шдексом маси мюкарда л!вого шлу-ночка (R = 0,26, P < 0,001) i HF (R = -0,18, P < 0,05) (оцшка тривоги = 0,15 х мс2 + 0,07 г/м2 -- 0,001 мс - 14,6). Але не виявили ютотного зв'язку м!ж шшими спектральними i неспек-тральними змшами [72].
G. Piccirillo,F.Vetta, E.Viola, Е. Santagada,S.Ron-zoni, М. Cacciafesta, М. Marigliano оцшювали вегетативну регуляц!ю серцево-судинно! д!яль-ност! у хворих з ожиршням. Ожир!ння зб!льшуе симпатичну регуляцш артер!ального тиску, але зменшуе регуляцш серцевого ритму. Пащенти з ожиршням мали висок! р!вш норадренал!ну в плазм! й низью р!вн! LF серцевого ритму, що може вщображати зниження чутливост! адренорецеп-тор!в у таких хворих [73].
G. Piccirillo,M.R. Munizzi, F.L. Fimognari,V. Marigliano у сво!й po6oTi отримали результати, яю пiдтверджують посилення симпатично! актив-HOCTi у хворих на АГ. Вони також вказують на тю-ний зв'язок мiж iндексом маси лiвого шлуночка й спектральними шдексами активацп симпатично! нервово! системи [74].
B. Valera et al. (2011) дослвджували вплив рту-тi на артерiальний тиск, частоту серцевих скорочень i варiабельнiсть серцевого ритму у французь-ких полiнезiйцiв. Встановили, що тдвищений рiвень ртутi пов'язаний зi зниженням ВСР серед тдлишв Французько! Полшезп, хоча значимого зв'язку мж ЧСС i ВСР серед тдлпгав порiвняно з дорослими не спостерпалося [75].
H. Tsuji et al. (1994) проаналiзували зниження варiабельностi ритму серця й ризик смертнос-тi серед хворих у Фремшгемському дослiдженнi й показали, що ощнка варiабельностi серцевого ритму мае прогностичне значення на додаток до ощнки традицшних факторiв ризику [76].
J.P. Singh et al. (1998) установили, що в пащен-пв з АГ ВСР знижуеться. Серед нормотензивних чоловтв зниження ВСР було пов'язане з вищим ризиком розвитку АГ. Щ даш узгоджуються з ri-потезою, що вегетативна дисрегуляцiя мае ютот-не значення на раннш стадп АГ [77].
К. Gyung-Mee, W. Jong-Min дослiджували фактори, що визначають варiабельнiсть серцевого ритму серед здорового корейського населення. Використовуючи дуже велику вибiрку здорових людей, вони вщмггили, що вiк i стать повиннi розглядатися як незалежш фактори, якi визначають ВСР [78].
Н. Kinoshita et al. (2009) порiвнювали вплив ефонiдипiну й мiбефрадилу на виживання й виникнення аритмш у трансгенних мишей (dnNRSF-TG) iз дилатацiйною кардiомiопатiею. Виявили, що блокада T-типу Са2+-каналiв змен-шуе дисбаланс вегетативно! нервово! системи й кшьюсть аритмiй у мишей з модельованою дила-тацiйною кардiомiопатiею. Також блокада T-типу Са2+-каналiв запобiгае раптовiй смерт в мишей, якi перенесли шфаркт мiокарда. Цi результати показують, що блокада T-типу Са2+-каналiв е по-тенцiйно корисним пiдходом щодо запобиання раптовiй смертi в пацiентiв iз серцевою недостат-нiстю [79].
Як показали клжчш дослiдження, саме цен-тральний САТ i центральний ПАТ бшьшою мiрою визначають прогноз, шж АТ, вимiряний на пле-човш артерп. Так, у дослiдженнi CAF (Conduit Artery Function Evaluation) рiвень цПАТ неза-лежно ввд шших факторiв ризику асоцiювався з пршим перебiгом [53]. Аналiз вiдмiнностей мГж групами, у яких виникли або не виникли серцево-судинш ускладнення, у дослiдженнi продемон-стрували, що цПАТ > 50 мм рт.ст., але не ПАТ, вим1ряний на плечовiй артерп, був незалежним
Таблиця 5. Динамка л 'т'щного спектра на фон прийому лерканщипну 20 мг
Показник До лкування Пюля лкування
Холестерин, ммоль/л 6,05 ± 0,45 6,00 ± 0,26
Триглщериди, ммоль/л 1,82 ± 0,54 2,30 ± 0,38
ХС ЛПВЩ, ммоль/л 1,33 ± 0,07 1,29 ± 0,06
ХС ЛПНЩ, ммоль/л 3,67 ± 0,31 3,62 ± 0,20
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л 0,83 ± 0,28 1,04 ± 0,17
1А, ум.од. 3,51 ± 0,56 3,88 ± 0,41
предиктором виникнення кардюваскулярних по-дш. Окрiм судинних ускладнень, цПАТ i цСАТ визначають ураження шших органiв-мiшеней, а саме: гшертрофш лiвого шлуночка, товщину комплексу iнтима-медiа, дiастолiчну дисфункцiю лiвого шлуночка, збшьшення розмiру лiвого пе-редсердя й прогресування атеросклерозу. Супут-нi захворювання (1ХС, цукровий дiабет, синдром обструктивного апное) i стани (дислiпiдемiя, ку-рiння) супроводжуються збiльшенням центрального АТ. 1снують також расовi ввдмшностк у чор-них молодих людей центральний АТ вище, нж у бших, що може пояснювати деяю вiдмiнностi в частотi виникнення тих або шших серцево-су-динних подш.
У декiлькох дослiдженнях останнього десяти-рiччя було показано, що рiзнi антигiпертензивнi препарати при однаковому зниженш АТ на пле-човiй артерп мають рiзний вплив на частоту виникнення серцево-судинних ускладнень [46, 48, 51, 53, 54]. При цьому висловлювалася думка, що переваги деяких препаралв пов'язаш з АТ-незалежними ефектами. Але з багатьох корот-кострокових дослвджень вiдомо, що рiзнi кла-си антигiпертензивних препаралв по-рiзному впливають на вигляд (морфологш) пульсово! хвилi та, вiдповiдно, на параметри центрально! гемодинамжи при однаковому впливi на АТ на плечовш артерп. I саме недостатня кшьюсть да-них у широкомасштабних дослвдженнях щодо впливу рiзних препаратiв на центральний АТ й породила багато дискусш щодо «ушкальностЬ деяких з них. Цих дискусш стало значно менше тсля того, як завдяки застосуванню валщно!
нешвазивно! методики оцшки центрального АТ з'явилися результати дослвдження CAFÉ. Це до-слiдження було частиною великого дослiдження ASCOT, i в ньому вперше продемонстровано, що рiзниця у впливi на прогноз двох режимiв лжу-вання (на основi атенололу й амлодипiну) була пов'язана з рiзницею у впливi на центральний АТ i морфолопю пульсово! хвилi. Окрiм досль дження CAFÉ, з'явилися даш декiлькох шших рандомiзованих спостережень, у яких продемонстровано переваги одних препаралв над ш-шими щодо зниження саме цСАТ i цПАТ. Навгть бшьш детальний аналiз результатiв дослiдження LIFE показав, що мiж групами лжування юнува-ла рiзниця в зниженш ПАТ на користь лосарта-ну [80]. А при порiвняннi рамшрилу й атенололу в дослiдженнi К. Hirata виявилося, що рамiприл на 5 мм рт.ст. бшьше знижував аортальний АТ, шж атенолол, що ставить тд сумнiви висновок дослвдження НОРЕ — про позитивний впливу рамшрилу поза його властивютю знижувати АТ [81].
У гшертензивних пашенпв навiть без iнших ознак кардюваскулярних захворювань ШППХ виявилася предиктором розвитку несприятливих подiй. Тобто вона е класичним фактором ризику, незалежним вщ iнших. При цьому особливо поганим е прогноз у пашенпв iз величиною ШППХ бшьше шж 12 i 20 м/с [40]. У пашенпв iз цукро-вим дiабетом при однаковому рiвнi САТ кiлькiсть смертей була бшьшою серед осiб, у яких ШППХ була бшьшою за середню в популяцп [51, 83, 84]. У хворих з нирковою недостатшстю, як вщомо, е дуже високий ризик виникнення серцево-судин-
Таблиця 6. Динамка ЦАТ i ШППХ на фон прийому лерканщипну 20 мг
Показник До лкування Пiсля лiкування Дельта
ЦАТ, мм рт.ст. 139,12 ± 3,81 126,94 ± 3,97* -12,18 ± 2,98
1ндекс приросту (Alx), % 24,24 ± 1,57 26,47 ± 2,09 2,24 ± 1,93
Час вигнання (ED), % 31,24 ± 0,92 32,65 ± 1,41 1,41 ± 1,20
ШППХел, м/с 12,20 ± 0,60 11,45 ± 0,57 -0,75 ± 0,89
ШППХм, м/с 8,99 ± 0,42 9,46 ± 0,46 0,46 ± 0,47
ПримТка: * — р < 0,01, достовiрнiсть змн порiвняно з початком.
них подiй i загально! CMepTHOCTi. При цьому в до-слiдженнi J. Blacher et al. виявилося, що ШППХ по артерiях еластичного типу була незалежним фактором ризику загально! смертностi й неспри-ятливих подiй у хворих iз кiнцевою стадieю нир-ково! недостатност [85, 86]. Зменшення ШППХ в обстежених хворих у даному дослвдженш на 1 м/с тд впливом терат! призводило до зменшення загально! смертност на 29 %.
Висновки
1. За даними офюного вимiрювання АТ, лжу-вання на основi лерканiдипiну 20 мг приводило до достовiрного зниження офiсного САТ/ДАТ на 12,35/8,18 мм рт.ст.
2. За даними добового мошторування АТ, лжу-вання на основi леркашдишну 20 мг достовiрно зни-жувало середньодобовий САТ/ДАТ на 8,65/9,06 мм рт.ст.
3. Центральний артерiальний тиск на фон лжу-вання леркатдишном 20 мг знизився достовiрно на 12,18 мм рт.ст.
4. Частка пащенпв, у яких було досягнуто цiльовi рiвнi офiсного АТ i АТ при ДМАТ, була однаковою й становила 76,47 %.
5. Не спостерпалося достовiрного впливу терат! лерканщитном на змiни варiабельностi серцевого ритму.
6. Прийом лерканщишну добре переносився хворими.
Конфлжт iHTepeciB. Не заявлений.
Список лператури
1. Barrios V., Navarro A., Esteras A., Luque M., Romero J., Tamargo J, Prieto L., Carrasco J.L., HerranzI., Navarro-Cid J, Ruilope L.M.; Investigators of ELYPSEStudy (Eficaciade Lercanidipino Perfilde Seguridad). Antihypertensive efficacy and tolerability oflercanidipine in daily clinical practice. The ELYPSE Study. Eficacia de Lercanidipino y suPerfil de Seguridad//Blood Press. - 2002. - Vol. 11(2). - P. 95-100.
2. Borghi C. Lercanidipine in hypertension // Vasc. Health Risk Manag. - 2005. - Vol. 1(3). - P. 173-182.
3. Burnier M., Pruijm M., Wuerzner G. Treatment of essential hypertension with calcium channel blockers: what is the place of lercanidipine? //Expert Opin. Drug Metab. Toxicol. - 2009 Aug. - Vol. 5(8). - P. 981-987.
4. Burnier M. Renal protection with calcium antagonists: the role of lercanidipine // Curr. Med. Res Opin. - 2013 Dec. -Vol. 29(12). - P. 1727-1735.
5. Corsini A, Bonfatti M., Quarato P., Accomazzo M.R., Raiteri M., Sartani A., Testa R., Nicosia S., Paoletti R., Fuma-galli R. Effect of the new calcium antagonist lercanidipine and its enantiomers on the migration and proliferation of arterial myocytes // J. Cardiovasc. Pharmacol. - 1996 Nov. - Vol. 28(5). -P. 687-694.
6. Burnier M. Renal protection with calcium antagonists: the role of lercanidipine // Curr. Med. Res Opin. - 2013 Dec. -Vol. 29(12). - P. 1727-1735.
7. Cesarone M.R., Incandela L, Ledda A., De Sanctis M.T., Steigerwalt R, Pellegrini L., Bucci M., Belcaro G., Ciccarelli R. Pressure and microcirculatory effects of treatment with lercanidipine in hypertensive patients and in vascular patients with hypertension // Angiology. — 2000 Aug. — Vol. 51 (8 Pt 2). — P. 53-63.
8. Corsini A, Accomazzo M.R., Canavesi M., Sartani A, Testa R., Catapano A.L., Fumagalli R., Paoletti R., Bernini F. The new calcium antagonist lercanidipine and its enantiomers affect major processes of atherogenesis in vitro: is calcium entry involved? // Blood Press. Suppl. — 1998. — Vol. 2. — P. 18-22.
9. Farah R., Shurtz-Swirski R, Khamisy-Farah R. Lercanidipine effect on polymorphonuclear leukocyte-related inflammation and insulin resistance in essential hypertension patients // Cardiol. Ther. — 2012 Dec. — Vol. 1(1). — P. 4.
10. Cicero A.F., Gerocarni B., Rosticci M., Borghi C. Blood pressure and metabolic effect of a combination of lercanidipine with different antihypertensive drugs in clinical practice // Clin. Exp. Hypertens. — 2012. — Vol. 34(2). — P. 113-117.
11. Haller H., Cosentino F., Lüscher T.F. Endothelial dysfunction, hypertension and atherosclerosis. A review of the effects oflacidipine//Drugs R.D. — 2002. — Vol. 3(5). — P. 311-323.
12. Herbette L.G., Vecchiarelli M., Sartani A., Leonardi A Lercanidipine: short plasma half-life, long duration of action and high cholesterol tolerance. Updated molecular model to rationalize its pharmacokinetic properties // Blood Press. Suppl. — 1998. — Vol. 2. — P. 10-17.
13. MaKCUMoe М.Л., MaA^^/хина А.И. Клиническая эффективность блокатора медленных кальциевых каналов третьего поколения лерканидипина в лечении больных артериальной гипертонией // Kaрдиология. — 2013. — Т. 53, № 6. — С. 85-90.
14. McClellan K.J., Jarvis B. Lercanidipine: a review of its use in hypertension //Drugs. — 2000 Nov. — Vol. 60(5). — P. 1123-1140.
15. Meier P., Burnier M. Lercanidipine, a third generation calcium antagonist. Which advantages?//Rev. Med. Suisse. — 2006 Sep 13. — Vol. 2(78) — P. 2047-2050, 2052-2053.
16. Минушкина Л.О., Иосава И.К Лерканидипин в лечении артериальной гипертензии // Kaрдиология. — 2012. — Т. 52, № 12. — С. 70-74.
17. Omboni S., Zanchetti A. Antihypertensive efficacy of lercanidipine at 2.5, 5 and 10 mg in mild to moderate essential hypertensives assessed by clinic and ambulatory blood pressure measurements. Multicenter Study Investigators// J. Hypertens. — 1998 Dec. — Vol. 16 (12 Pt 1). — P. 1831-1838.
18. Sakurai-Yamashita Y., Harada N., Niwa M. Lercanidipine rescues hippocampus pyramidal neurons from mild ischemia-induced delayed neuronal death in SHRSP// Cell Mol. Neuro-biol. — 2011 May. — Vol. 31(4). — P. 561-567.
19. Rachmani R., Levi Z., Zadok B.S., Ravid M. Losartan and lercanidipine attenuate low-density lipoprotein oxidation in patients with hypertension and type 2 diabetes mellitus: a randomized, prospective crossover study // Clin. Pharmacol. Ther. — 2002 Sep. — Vol. 72(3). — P. 302-307.
20. Yeh J.L., Hsu J.H., Liang J.C., Chen I.J., Liou S.F. Lercanidipine and labedipinedilol — A attenuate lipopolysaccharide/ interferon-y-induced inflammation in rat vascular smooth muscle
16
Apтepiaльнa гiпepтeнзiя, ISSN 2224-1485 (print), ISSN 23G7-1G95 (online)
№ б (б1), 2G18
cells through inhibition of HMGB1 release and MMP-2, 9 activities //Atherosclerosis. — 2013 Feb. — Vol. 226(2). — P. 364-372.
21. Zanchetti A., Bond M.G., Hennig M, Neiss A., Man-cia G., Dal Palu C., Hansson L., Magnani B., Rahn K.H., Reid J.L., Rodicio J., Safar M, Eckes L., Rizzini P.; European Lacidipine Study on Atherosclerosis investigators. Calcium antagonist lacidipine slows down progression of asymptomatic carotid atherosclerosis: principal results of the European Lacidipine Study on Atherosclerosis (ELSA), a randomized, double-blind, long-term trial// Circulation. — 2002 Nov 5. — Vol. 106(19). — P. 2422-2427.
22. Радченко Г.Д., Mixeeea К.В., CipeHKO Ю.М., Куш-Hip С.М., Пономарьова Г.В. Ефективтсть лжування на ocHoei препарату Лорста-НД — лозартан 100 мг + гiдpo-mopmia3ud 25 мг — пopiвняннo з комбтащею бсопролол 10 мг + гiдpoхлopтiазид 25 мг у пацieнтiв з пoмipнoю та тяжкою аpтеpiальнoю гiпеpтензieю: до^дження ЕЛ1ЗА (результати 6-мкячного спостереження) // Аpтеpiальна гтертензы. — 2010. — № 6. — С. 23-35.
23. Karaca I., Co^kun N., Yavuzkir M., Ilkay E., Dagli N., I$ik A., Balin M., Akbulut M., Arslan N. Effect of diltiazem and metoprolol on left atrial appendix functions in patients with non-valvular chronic atrial fibrillation // Anadolu Kardiyol. Derg. — 2007Mar. — Vol. 7(1). — P. 37-41.
24. Kawano Y., Makino Y., Okuda N., Takishita S., Omae T. Effects of diltiazem retard on ambulatory blood pressure and heart rate variability in patients with essential hypertension // Blood Press. Monit. — 2000 Jun. — Vol. 5(3). — P. 181-185.
25. Luk J.H., Walsh B., Yasbin P. Safety and efficacy of prehospital diltiazem // West J. Emerg. Med. — 2013 May. — Vol. 14(3). — P. 296-300.
26. Mackenzie I.S., McEniery C.M., Dhakam Z., Brown M.J., Cockcroft J.R., Wilkinson I.B. Comparison of the effects of antihypertensive agents on central blood pressure and arterial stiffness in isolated systolic hypertension // Hypertension. — 2009 — Vol. 54(2). — P. 409-413.
27. Bevan R.D., Bevan J.A., Frazee J.G. Diltiazem protects against functional changes in chronic cerebrovasospasm in mon-keys//Stroke. — 1988Jan. — Vol. 19(1). — P. 73-79.
28. Wright J.T. Jr, Sica D.A., Gana T.J., Bohannon K., Pascual L.G., Albert K.S. Antihypertensive efficacy of night-time graded-release diltiazem versus morning amlodipine in African Americans // Am. J. Hypertens. — 2004 Sep. — Vol. 17(9). — P. 734-742.
29. Yano M., Kumada T., Matsuzaki M., Kohno M., Hiro T., Kohtoku S., Miura T., Katayama K.., Ozaki M., Kusukawa R. Effect of diltiazem on aortic pressure-diameter relationship in dogs // Am. J. Physiol. —1989Jun. — Vol. 256 (6Pt 2). — P. 1580-1587.
30. Watts R.W., Wing L.M. A placebo-controlled comparison of diltiazem and amlodipine monotherapy in essential hypertension using 24-h ambulatory monitoring // Blood Press. — 1998 Jan. — Vol. 7(1). — P. 25-30.
31. Whelton A., Eff J., Magner D.J. Sustained antihyperten-sive activity of diltiazem SR: double-blind, placebo-controlled study with 24-hour ambulatory blood pressure monitoring // J. Clin. Pharmacol. — 1992 Sep. — Vol. 32(9). — P. 808-815.
32. Pool P.E., Massie B.M., Venkataraman K.., Hirsch A.T., Samant D.R.., Seagren S.C., Gaw J., Salel A.F., Tubau J.F. Diltiazem as monotherapy for systemic hypertension: a multicenter,
randomized, placebo-controlled trial // Am. J. Cardiol. — 1986 Feb 1. — Vol. 57(4). — P. 212-217.
33. Barner H.B., Jellinek M., Standeven J.W., Menz L.J., Hahn J.W. Cold blood-diltiazem cardioplegia // Ann. Thorac. Surg. — 1982 Jan. — Vol. 33(1). — P. 55-63.
34. Chrysant S.G., Miller E. Effects of atenolol and diltiazem-SR on exercise and pressure load in hypertensive patients // Clin. Cardiol. — 1994 Dec. — Vol. 17(12). — P. 670-674.
35. Betocchi S., Piscione F., Losi M.A., Pace L., Bocca-latte M., Perrone-Filardi P., Cappelli-Bigazzi, Briguori C., Manganelli F, Ciampi Q., Salvatore M., Chiariello M. Effects of diltiazem on left ventricular systolic and diastolic function in hypertrophic cardiomyopathy//Am. J. Cardiol. — 1996Aug 15. — Vol. 78(4). — P. 451-457.
36. Chern M.S., Lin F.C., Wu D. Comparison of clinical efficacy and adverse effects between extended-release felodipine and slow-release diltiazem in patients with isolated systolic hypertension //Changgeng Yi Xue Za Zhi. — 1999 Mar. — Vol. 22(1). — P. 44-51.
37. Cholley B.P., Lang R.M., Korcarz C.E., Shroff S.G. Smooth muscle relaxation and local hydraulic impedance properties of the aorta // J. Appl. Physiol. — 2001 Jun. — Vol. 90(6). — P. 2427-2438.
38. Coca A., Sobrino J., Soler J., Modol J., Palos M.A., Min-guez A., Esque J., Plana J., Cases M., Closas J., de la Sierra A. Trough-to-peak ratio and circadian blood pressure profile after treatment with once-daily extended-release diltiazem, 240 mg, in patients with mild-to-moderate essential hypertension // J. Car-diovasc. Pharmacol. — 1997Mar. — Vol. 29(3). — P. 316-322.
39. Хвороби системи кровообку як медико-сощальна i суспыьно-полтична проблема: Аналтично-статистич. поабник/nidред. В.М. Коваленка, В.М. Корнацького. — К., 2014. — С. 115.
40. 2007 European Society of Hypertension — European Society of Cardiology guidelines for management of arterial hypertension // J. Hypertension. — 2007. — Vol. 25. — P. 1105-1187.
41. Raicu M., Pojoga L., Simionescu N., Simionescu M. Differential effect of two calcium channel blockers nifedipine and diltiazem on atherogenesis in hypercholesterolemic hamster // J. Submicrosc. Cytol. Pathol. —1996Apr. — Vol. 28(2). — P 265-275.
42. Raicu M., Pojoga L., Simionescu N., Simionescu M. The effect of ACE inhibitors on atheroma formation is potentiated by association with a calcium channel blocker. A biochemical and ul-trastructuralstudy//J. Submicrosc. Cytol. Pathol. — 1997Jul. — Vol. 29(3). — P. 317-328.
43. Richard S. Vascular effects of calcium channel antagonists: new evidence//Drugs. — 2005. — Vol. 65(2). — P. 1-10.
44. Sakurai-Yamashita Y., Harada N., Niwa M. Lercanidip-ine rescues hippocampus pyramidal neurons from mild ischemia-induced delayed neuronal death in SHRSP// Cell Mol. Neuro-biol. — 2011 May. — Vol. 31(4). — P. 561-567.
45. Scholze J.E. Differential therapy with calcium antagonists //Hez — 2003Dec. — Vol. 28(8). — P. 754-763.
46. De Ciuceis C., Salvetti M., Rossini C., Muiesan M.L., Pai-ni A, Duse S., La Boria E, Semeraro F., Cancarini A., Rosei C.A., Sarkar A., Ruggeri G., Caimi L., Ricotta D., Rizzoni D., Rosei E.A. Effect of antihypertensive treatment on microvascular structure, central blood pressure and oxidative stress in patients with mild essential hy-pertension//J. Hypertens. — 2014Mar. — Vol. 32(3). — P. 565-574.
47. Horwitz L.D., Weinberger H.D., Clegg L. Comparison of amlodipine and long-acting diltiazem in the treatment of mild or moderate hypertension // Am. J. Hypertens. — 1997 Nov. — Vol. 10(11). — P. 1263-1269.
48. MackenzieI.S., McEniery C.M., Dhakam Z, Brown M.J., Cockcroft J.R., Wilkinson I.B. Comparison of the effects of antihypertensive agents on central blood pressure and arterial stiffness in isolated systolic hypertension // Hypertension. — 2009 Aug. — Vol. 54(2). — P. 409-413.
49. Nayler W.G. Review of preclinical data of calcium channel blockers and atherosclerosis // J. Cardiovasc. Pharmacol. — 1999. — Vol. 33 (Suppl 2). — P. 7-11.
50. Paoletti R., Bernini F., Corsini A., Soma M.R. The an-tiatherosclerotic effects of calcium antagonists // J. Cardiovasc. Pharmacol. — 1995. — Vol. 3. — P. 6-10.
51. Woznicka-LeskiewiczL., Posadzy-MalaczynskaA., Jusz-kat R. The impact of ankle brachial index and pulse wave velocity on cardiovascular risk according to SCORE and Framingham scales and sex differences // J. Hum. Hypertens. — 2014 Sep. — 25. doi: 10.1038/jhh.2014.80[Epub ahead ofprint].
52. Wright J.T. Jr, Sica D.A., Gana T.J., Bohannon K.., Pas-cualL.G., AlbertK..S. Antihypertensive efficacy of night-timegraded-release diltiazem versus morning amlodipine in African Americans// Am. J. Hypertens. — 2004Sep. — Vol. 17(9). — P. 734-742.
53. Williams B., Lacy P., Cruickshank J. et al. Impact of Statin Therapy on Central Aortic Pressures and Hemodynamics Principal Results of the Conduit Artery Function Evaluation-Li-pid-LoweringArm (CAFE-LLA) Study// Circulation. — 2009. — Vol. 119. — P. 53-61.
54. Asmar R. Effect of antihypertensive agents on arterial stiffness as evaluated by pulse wave velocity: clinical implications //Am. J. Cardiovasc. Drugs. — 2001. — Vol. 1(5). — P. 387-397.
55. Mackenzie I.S., McEniery C.M., Dhakam Z., Brown M.J., Cockcroft J.R., Wilkinson I.B. Comparison of the effects of an-tihypertensive agents on central blood pressure and arterial stiffness in isolated systolic hypertension // Hypertension. — 2009 — Vol. 54(2). — P. 409-413.
56. Protogerou A., Blacher J., Stergiou G.S., Achimastos A., Safar M.E. Blood pressure response under chronic antihyper-tensive drug therapy: the role of aortic stiffness in the REASON (Preterax in Regression of Arterial Stiffness in a Controlled Double-Blind) study //J. Am. Coll. Cardiol. — 2009 Feb 3. — Vol. 53(5). — P. 445-451.
57. Triantafyllidi H., Trivilou P., Ikonomidis I., Kontsas K., Tzortzis S., Pavlidis G., Lekakis J. Is Arterial Hypertension Control Enough to Improve Aortic Stiffness in Untreated Patients With Hypertension?A 3-Year Follow-Up Study //Angiology. — 2014 Sep 30. pii: 0003319714552811 [Epub ahead ofprint].
58. Vayssettes-Courchay C., Ragonnet C., Isabelle M., Verbeuren T.J. Aortic stiffness in vivo in hypertensive rat via echo-tracking: analysis of the pulsatile distension waveform // Am. J. Physiol. Heart Circ. Physiol. — 2011 Aug. — Vol. 301(2). — P. 382-390.
59. Hulley S.B., Furberg C.D., Gurland B, McDonald R., Perry H.M., Schnaper H.W., Schoenberger JA, Smith W.M., Vogt T.M.; Systolic Hypertension in the Elderly Program (SHEP): antihypertensive efficacy of chlorthalidone // Am. J. Cardiol. — 1985Dec. — Vol. 56(15). — P. 913-920.
60. Lindsay R.S., Resnick H.E., Zhu J., Tun M.L., Howard B.V., Zhang Y., Yeh J., BestL.G.; Adiponectin and coronary heart disease: the Strong Heart Study // Arterioscler. Thromb. Vasc. Biol. - 2005Mar. - Vol. 25(3). - P. 15-16.
61. Safar M., Protogerou A., Blacher J. Central blood pressure under angiotensin and calcium channel blockade // Hypertension. - 2009. - Vol. 54. - P. 704-706.
62. Fumiharu Togo, Masaya Takahashi. Heart Rate Variability in Occupational Health - A Systematic Review // Industrial Health. - 2009. - Vol. 47. - P. 589-602.
63. Piccirillo G., Fimognari F.L., Munizzi M.R., Bucca C., Cacciafesta M, Marigliano V. Age-depended influence on heart rate variability in salt-sensitive hypertensive subjects // J. Am. Geriatr. Soc. - 1996 May. - Vol. 44(5). - P. 530-538.
64. Salo T.M., Viikari J.S., Antila K.J., Voipio-Pulkki L.M., Jalonen J.O., Valimaki IA. Antihypertensive treatment and hert rate variability in diabetic patients: role of cardiac autonomic neuropathy // J. Auton. Nerv. Syst. - 1996 Aug 27. -Vol. 60(1-2). - P. 61-70.
65. Wang H.B., Shi Q., Zhang C. Effects of heart rate variability and smoothness index on reversal of hypertensive left ventricular hypertrophy // Zhonghua Yi Xue Za Zhi. - 2011 Mar 29. - Vol. 91(12). - P. 832-835.
66. Lotufo P.A., Valiengo L, Bensenor I.M., Brunoni A.R. A systematic review and meta-analysis of heart rate variability in epilepsy and antiepileptic drugs // Epilepsia. - 2012 Feb. -Vol. 53(2). - P. 272-282.
67. Li L.X., Tang W., Chen B.J., Wang T. Cross-sectional study of relation between blood pressure and heart rate variability in patients with peritoneal dialysis // Beijing Da Xue Xue Bao. -2011 Dec 18. - Vol. 43(6). - P. 849-854.
68. Weston K.S., Sacre J.W., Jellis C.L., Coombes J.S. Contribution of autonomic dysfunction to abnormal exercise blood pressure in type 2 diabetes mellitus // J. Sci Med. Sport. - 2012 May 15[Epub ahead ofprint].
69. Zhou Y., Xie G., Wang J., Yang S. Cardiovascular Risc Factors Significantly Correlate With Automatic Nervous System Activity in Children // Can J. Cardiol. - 2012 May 3 [Epub ahead of print].
70. Evrengul H., Tanriverdi H., Kose S., Amasyali B., Ki-lic A., Celik T., Turhan H. The relationship between heart rate recovery and heart rate variability in coronary artery disease // Ann. Noninvasive Electrocardiol. - 2006 Apr. - Vol. 11(2). -P. 154-162.
71. Eryonucu B., Bilge M., Guler N., Uygan I. The effect of autonomic nervous system activity on exaggerated blood pressure response to exercise: evaluation by heart rate variability // Acta Cardiol. - 2000 Jun. - Vol. 55(3). - P. 181-185.
72. Piccrillo G., Elvira S., Viola E., Bucca C., Durante M., Raganto P., Marigliano V. Automatic modulation of heart rate and blood pressure in hypertensive subjects with symptoms of anxiety // Clin. Sci (Lond). - 1998 Jul. - Vol. 95(1). - P. 43-52.
73. Piccrillo G., Vetta F., Viola E., Santagada E., RonzoniS., Cacciafesta M., Marigliano V. Heart rate and blood pressure variability in obese normotensive subjects // Int. J. Obes. Relat. Metab. Disord. - 1998Aug. - Vol. 22(8). - P. 741-750.
74. Piccrillo G., MunizziM.R., FimognariF.L., Marigliano V. Heart rate variability in hypertensive subjects// Int. J. Cardiol. -1996 Mar. - Vol. 53(3). - P. 291-298.
75. Valera B., Dewailly E, Poirier P.P., Counil E, Suhas E. Influence of mercury exposure on blood pressure, resting heart rate and heart rate variability in French Polynesians: a cross-sectional study//Envaironmental Health. — 2011. — Vol. 10. — P. 99.
76. Tsuji H., Venditti Jr, Manders E.S., Evans J.C., Larson M.J., Feldman C.L., Levy D. Reduced heart rate variability and mortality risk in elderly cohort. The Framingham // Circulation. — 1994. — Vol. 90. — P. 878-883.
77. Singh J.P., LarsonM.G., TsujiH, Evans J.C., O'DonnellC.J, Levy D. Reduced Heart Rate Variability and New-Onset Hypertension //Hypertension. —1998. — Vol. 32. — P. 293-297.
78. Gyung-Mee Kim, Jong-Min Woo. Determination for Heart Rate Variability in a Normal Korean Population // J. Korean Med. Sci. — 2011 Oct. — Vol. 26(10). — P. 1293-1298.
79. Kinoshita H, Kuwahara K., Takano M., Arai Y., Ku-wabara Y., Yasuno S. et al. T-Type Ca2+ Channel Blockade Prevents Sudden Death in Mice With Heart Failure // Circulation. — 2009. — Vol. 120. — P. 743-752.
80. Dahlof B., Devereux R.B., Kjeldsen S.E. et al. LIFE Study Group Cardiovascular morbidity and mortality in the Losar-tan Intervention for Endpoint reduction in hypertension study (LIFE): a randomized trial against atenolol//Lancet. — 2002. — Vol. 359. — P. 995-1003.
81. Blacher J., AsmarR., Djane S., London G.M., SafarM.E. Aortic pulse wave velocity as a marker of cardiovascular risk in hypertensive patients // Hypertension. — 1999. — Vol. 33. — P. 1111-1117.
82. Blacher J., Guerin A.P., Pannier B. et al. Arterial calcifications, arterial stiffness, and cardiovascular risk in endstage renal disease // Hypertension. — 2001. — Vol. 38. — P. 938-942.
83. Sutton-Tyrrell K., Mackey R.H., Holubkov R. et al. Measurement variation of aortic pulse wave velocity in the elderly // Am. J. Hypertens. — 2001. — Vol. 14. — P. 463-468.
84. Blacher J., Pannier B., Guerin A.P. et al. Carotid arterial stiffness as a predictor of cardiovascular and all-cause mortality in end-stage renal disease // Hypertension. — 1998. — Vol. 32. — P. 570-574.
85. Boutouyrie P., Achouba A, Trunet P. et al. for the EX-PLOR Trialist Group. Amlodipine-Valsartan Combination Decreases Central Systolic Blood Pressure More Effectively Than the Amlodipine-Atenolol Combination TheEXPLOR Study//Hyper-tension. — 2010. — Vol. 55. — P. 1314-1322.
86. Cohn J. Is it the blood pressure or the blood vessel?// Journal of American Society of Hypertension. — 2007. — Vol. 1. — P. 5-16.
87. Matsui Y., Eguchi K, O'Rourke M. et al. Differential Effects Between a Calcium Channel Blocker and a Diuretic When Used in Combination With Angiotensin II Receptor Blocker on Central Aortic Pressure in Hypertensive Patients // Hypertension. — 2009. — Vol. 54. — P. 716-723.
OTpuMaHO 08.10.2018 ■
Рековец О.Л.
ГУ «ННЦ «Институт кардиологии им. академика Н.Д. Стражеско» НАМН Украины», г. Киев, Украина
Лерканидипин в лечении артериальной гипертензии: различные аспекты действия
в клиническом опыте
Резюме. Актуальность. Одним из новых антагонистов кальция III поколения является лерканидипин, который благодаря высокой липофильности и сосудистой селективности способен обеспечивать антигипертензивный эффект, который постепенно развивается и длится более 24 часов. Материалы и методы. В исследование было включено 20 пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией (средний уровень систолического (САД)/диастолического артериального давления (ДАД) — 149,12 ± 1,42/91,92 ± 0,93 мм рт.ст.). Критериями включения в исследование были: возраст мужчин и женщин от 18 до 75 лет, мягкая и умеренная эссенциальная артериальная гипертензия. У 20 пациентов с мягкой и умеренной артериальной гипертензией мы исследовали влияние лерканидипина (Леркамен производства компании «Берлин-Хеми», Германия) в дозе 20 мг один раз в сутки на показатели офисного артериального давления, артериального давления при суточном мониторировании, центрального артериального давления и упруго-эластические свойства артерий. Результаты. В группе монотерапии лерканидипином снижение офисного САД/ДАД составило 12,35/8,18 мм рт.ст. (р < 0,01 для обоих значений), частота сердечных сокращений возросла на 4,72 уд/мин. В целом целевое офисное АД < 140/90 мм рт.ст. было достигнуто у 76,47 % больных на фоне монотерапии лерканидипином, при суточном мониторировании давление
< 130/80 мм рт.ст. было достигнуто у 76,47 %. В группе пациентов, лечившихся лерканидипином, по данным суточного мониторирования артериального давления наблюдалось достоверное снижение среднесуточных показателей САД/ДАД — на 8,65 ± 1,91/9,06 ± 2,17 мм рт.ст., р < 0,01 для обоих значений, а также достоверно возросла частота сердечных сокращений в ночное время — на 5,05 ± ± 1,86 уд/мин, р < 0,05. Достоверными были уменьшение индекса времени САД и ДАД за весь период, дневной период, уменьшение ночного ДАД. Выводы. По данным офисного измерения артериального давления, лечение на основе лерканидипина приводило к достоверному снижению офисного САД/ДАД на 12,35/8,18 мм рт.ст. По данным суточного мониторирования АД, лечение на основе лерканидипина в дозе 20 мг в сутки достоверно снижало среднесуточное САД/ДАД на 8,65/9,06 мм рт.ст. Центральное артериальное давление на фоне лечения лерканидипином в дозе 20 мг в сутки снизилось достоверно на 12,18 мм рт.ст. Доля пациентов, достигших целевого уровня офисного АД и АД при суточном мониторирова-нии, была одинаковой — 76,47 %. Не наблюдалось достоверного влияния терапии лерканидипином на изменение вариабельности сердечного ритма. Прием лерканидипина хорошо переносился больными.
Ключевые слова: артериальная гипертензия; лерканиди-пин; лечение
O.L. Rekovets
State Institution "National Scientific Center "M.D. Strazhesko Institute of Cardiology" of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Kyiv, Ukraine
Lercanidipine in the treatment of arterial hypertension: various aspects of action in clinical practice
Abstract. Background. One of the new third-generation calcium antagonists is lercanidipine, which, due to its high lipophilicity and vascular selectivity, can provide a gradual antihypertensive effect that lasts more than 24 hours. Materials and methods. The study included 20 patients with mild to moderate arterial hypertension (mean systolic (SBP)/diastolic blood pressure (DBP) — 149.12 ± 1.42/91.92 ± 0.93 mmHg). The criteria for inclusion in the study were: age from 18 to 75 years, mild to moderate essential hypertension. In 20 patients with mild to moderate hypertension, we studied the effect of lercanidipine at a dose of 20 mg once daily on the indicators of office blood pressure, blood pressure in daily monitoring and on central blood pressure and elastic properties of the arteries. Results. In the group of monotherapy with lercanidipine, the reduction in office SBP/DBP amounted to 12.35/8.18 mmHg (p < 0.01 for both values), heart rate increased by 4.72 bpm. In general, the target office blood pressure < 140/90 mmHg was achieved in 76.47 % of patients against the background of monotherapy with lercanidipine; in daily monitoring, blood pressure < 130/80 mmHg was achieved
in 76.47 % of cases. In the group of patients treated with lercanidipine, according to ambulatory blood pressure monitoring, there was a significant decrease in the average daily SBP/DBP values by 8.65 ± 1.91/9.06 ± 2.17 mmHg, p < 0.01 for both values, and heart rate at night also significantly increased — by 5.05 ± ± 1.86 bpm, p < 0.05. The reduction in the time index for SBP and DBP for the entire period, the day period, and the reduction in the night SBP was reliable. Conclusions. According to the office measurement, treatment on the basis of lercanidipine resulted in a significant decrease in the office SBP/DBP by 12.35/8.18 mmHg. According to daily blood pressure monitoring, therapy with lercanidipine 20 mg significantly reduced daily SBP/DBP — by 8.65/9.06 mmHg, as well as central blood pressure — by 12.18 mmHg. The proportion of patients who achieved the target levels of office blood pressure and blood pressure in daily monitoring was the same — 76.47 %. There was no significant effect of lercanidipine on changes in heart rate variability. Lercanidipine administration was well tolerated by patients. Keywords: arterial hypertension; lercanidipine; treatment
